Соседей, к сожалению, не выбирают… Попадаются очень
нервные экземпляры, их раздражает абсолютно каждый звук из Вашей квартиры.
Есть люди, для которых раздражительность — врожденное
свойство личности. Но таких людей, по словам психиатра Михаила Виноградова,
всего 0,1 %. В остальных случаях — признак какой-то проблемы (http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C).
Наиболее часто симптом раздражительности встречается
при таких психических заболеваниях как депрессия, неврозы, посттравматическое стрессовое
расстройство, психопатии, алкоголизм и наркомания, шизофрения, деменция.
Может соседи и не имеют таких проблем, но… Вызов бригады психиатрической помощи к лицу, не
нуждающемуся в ней, не является распространением недостоверной информации.
Вызывайте психиатров неадекватным соседям…
Р І Ш Е Н Н
Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2013 рокум. КиївКолегія
суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника
Д.Д.,
суддів:
Гулька
Б.І., Лесько
А.О.,
Червинської
М.Є., Черненко
В.А.,
розглянувши
в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист
честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 03 грудня 2012 року та
ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого
2013 року,
в с т а н о
в и л а:
У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із
вищевказаним позовом, посилаючись на те, що у зв'язку з суперечками, які
склалися між сторонами по справі, відповідачі неодноразово викликали на її
адресу проживання спеціалізовану психіатричну карету швидкої медичної допомоги,
повідомивши черговому про її неадекватний стан, знаходження ОСОБА_3 на обліку та
лікуванні у психіатричній лікарні. На підставі викладеного просила суд визнати
повідомлення відповідачів від 09 червня 2012 року та 24 серпня 2012 року до
швидкої медичної служби про перебування ОСОБА_3 на обліку у психіатричній
лікарні через її психічне захворювання недостовірною інформацією, яка порочить
честь і гідність останньої та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3 тис. грн.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя
Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2013
року, позов задоволено. Визнано повідомлення ОСОБА_4 від 09 червня
2012 року до швидкої медичної служби про перебування ОСОБА_3 на обліку у
психіатричній лікарні через її психічне захворювання недостовірною інформацією,
яка порочить честь та гідність останньої. Визнано повідомлення ОСОБА_5 від 24
серпня 2012 року до швидкої медичної служби про перебування ОСОБА_3 на обліку у
психіатричній лікарні через її психічне захворювання недостовірною інформацією,
яка порочить честь та гідність останньої. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з
ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 1 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та по 75
грн. судових витрат з кожного. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави
по 32 грн. судового збору.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказані
судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні
позову.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з
висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що
відповідачі без згоди позивачки поширили відносно неї недостовірну інформацію
про її психічний стан, чим спричинили їй моральну шкоду.
З такими висновками судів погодитись не можна,
оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах
справи.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду
повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення
рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими
обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які
мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які
правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма
підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не
відповідають.
Судом установлено, що 09 червня та 24 серпня 2012 року
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викликали до місця проживання ОСОБА_3 спеціалізовану бригаду
психіатричної допомоги (а. с. 19).
Виїздом до місця проживання ОСОБА_3 лікарі будь-яких
відхилень психічного стану не встановили (а. с. 9-10).
Згідно довідки Кримської психіатричної лікарні № 1
ОСОБА_3 на психіатричному обліку не перебуває (а. с. 11).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України
фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок
поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право
на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається
недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 15 постанови Пленуму
Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та
27 лютого 2009 року № 1 (далі - Постанова) при розгляді справ зазначеної
категорії суди повинні мати
на увазі, що юридичним складом
правопорушення, наявність якого може бути підставою для
задоволення позову, є сукупність таких
обставин: а) поширення інформації, тобто
доведення її до відома хоча б одній особі
у будь-який спосіб; б) поширена інформація
стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)
поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає
дійсності; г) поширення інформації, що
порушує особисті немайнові права, тобто або завдає
шкоди відповідним особистим немайновим
благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно
здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід
розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню
чи з використанням інших засобів масової інформації;
поширення в мережі Інтернет чи з
використанням інших засобів
телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах,
листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,
в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Як установлено судами, 09 червня та 24 серпня 2012
року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викликали до місця проживання ОСОБА_3 спеціалізовану
бригаду психіатричної допомоги, повідомивши про її неадекватний стан та про те,
що вона потребує допомоги лікаря-психіатра.
Оскільки відповідачі із
повідомленням про хворобливий стан позивачки звернулися до швидкої медичної
допомоги, яка є відповідною установою з надання такої допомоги, таке звернення
не є поширенням інформації у розумінні ст. 277 ЦК України. Відповідно
необгрунтованими є і вимоги про відшкодування моральної
шкоди, завданої таким поширенням.
Таким чином висновок судів про наявність правових
підстав для задоволення позову не ґрунтується на законі.
Крім того, у п. 6 Правил виклику бригад швидкої
медичної допомоги, затверджених Наказом Міністерства охорони
здоров'я від 01 червня 2009 року № 370, зазначено, що громадяни,
які здійснили завідомо неправдивий виклик Бригади та/або вчинили хуліганські
дії стосовно медичного працівника Бригади, завдали шкоди його здоров'ю або
майну, відповідають згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 183 КпАП України завідомо
неправдивий виклик пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або
аварійних служб тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Матеріали справи не містять даних про те, що мав місце
завідомо неправдивий виклик швидкої медичної допомоги та що ОСОБА_4 і ОСОБА_5
були притягнуті до адміністративної відповідальності за таке правопорушення.
Згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної
справи Київського РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України АР Крим від 24 вересня
2012 року заяв від медичних закладів по факту завідомо неправдивого
виклику швидкої допомоги 24 серпня 2012 року на адресу райвідділу міліції не
надходило (а. с. 29-30)
Оскільки обставини справи судами встановлені повно і
правильно, не потребують додаткового дослідження доказів, однак судові рішення
у справі ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, тому
вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України,
з ухваленням нового рішення про відмову у позові з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. ст. 333, 341, 346
ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
в и р і ш и
л а :
Касаційну
скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення
Київського районного суду м. Сімферополя від 03 грудня 2012 року та ухвалу
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2013 року скасувати
та ухвалити нове рішення.
У
задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі та гідності,
відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Д.Д. Луспеник
Судді:
Б.І. Гулько
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко
Материалы, предоставленные в блоге, носят
ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62
(096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru
Отправить комментарий