Суд
считает, что наименование оппонента «животным» не порочит его (оппонента) честь
и достоинство. Действительно, разве вы не называете друг друга котиками,
рыбками…
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21759/16
провадження № 2/753/3353/17
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28"
квітня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого
судді Комаревцевої Л.В.
за
участі секретаря - Драгой В.В.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, головного редактора інтернет-видання
"Цензор.НЕТ" ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю
"Інформаційне агенство лігабізнесінформ", Товариства з обмеженою
відповідальністю "Золота середина" про захист честі, гідності та
ділової репутації,
В
С Т А Н О В И В:
У
листопаді 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3,
головного редактора інтернет-видання "Цензор.НЕТ" ОСОБА_4, ТОВ
"Інформаційне агенство лігабізнесінформ", ТОВ "Золота
середина" про захист честі, гідності та ділової репутаці.
Позивач
зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 рокув мережі Інтернет, на сайті Youtube.com ОСОБА_2
опублікував відеозапис його розмови (інтерв"ю) з Народним депутатом
України, Героєм України - ОСОБА_5, який назвав «ІНФОРМАЦІЯ_1.
Цього
ж дня, пізніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 04 год. 40 хв. ОСОБА_3 (далі -
Відповідач-1) опублікував в соціальній мережі «Твіттер» на своїй власній
сторінці статус, в який помістив зображення фрагменту відеозапису вказаного
інтерв'ю, яке позивач брав у ОСОБА_5, а саме: - зображення (фотографії) ОСОБА_5
та позивача, який (свій власний «твіт») підписав текстом наступного змісту
(мовою оригіналу): "ОСОБА_13, как можно общаться с этим украинофобским
живтоным? Это уже слишком...».
Наступного
дня, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 Відповідач - 1 о 05 год. 01 хв. знову в соціальній
мережі «Твіттер» облікував статус («твіт») наступного змісту: «Украинские
патриоты! Не забывайте, что по Европе ходит существо - фамилия ОСОБА_6. Он
может сменить пол, фамилию, но не дайте ему спрятаться!», вказаний статус
(«твіт») Відповідача-1, на думку позивача, окрім прямої образи, містить також
ознаки публічного заклику людей до прояву насильства по відношенню до нього,
обмеження його свободи, прав і законних інтересів.
Пізніше,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року на інформаційному сайті Цензор.Нет головним редактором цього
інформаційного порталу ОСОБА_4 (далі - Відповідач-2) була опублікована стаття з
посиланням на публікацію Відповідача-1, в якій було вказано: «российский
адвокат ОСОБА_12 прокомментировал видео на котором народный депутат от фракции
«Батькивщины» ОСОБА_8 дает интервью по Skape пропагандисту-украинофобу ОСОБА_6,
который скрывается от украинского суда в Литве. Его (ОСОБА_6) называют агентом
Кремля, кроме того, блогер известный своей украинофобской позицией», На думку
позивача, такі діїї Відповідача-2 являють собою перепублікацію образи та
недостовірної інформації, поширеними Відповідачем-1 з додаванням своєї власною
образи та недостовірної інформації, що порочить честь, гідність і ділову
репутацію позивача, а саме: «дает интервью пропагандисту-украинофобу»,
"его называют агентом Кремля, кроме того блогер известный своей
украинофобской позицией».
Цього
ж дня, тобто, ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 20 год. 25 хв. інтернет-ресурс Ліга,
власником якого є ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ» (далі
Відповідач-3) на своєму власному сайті розмістив аналогічну статтю з
перепублікацією образи позивача Відповідачем-1 також з додаванням своєї власної
образи та недостовірної інформації. Так, у цій статті Відповідача-З начено:
«Адвокат осудил ОСОБА_8 из-за ее интервью пропагандисту ОСОБА_6». Також у
тексті цієї статті слово «пропагандист ОСОБА_6» згадується тричі, а також
вказано наступне: «ОСОБА_6 известен своей украинофобской позицией, ведет
видеоблог на YouTube, который пользуется популярностью в РФ».
Інформаційний
сайт «Обозреватель», власником якого є ТОВ «Золота середина» (далі
Відповідач-4) ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 16 год. 15 хв. розмістило статтю, в якій
також «опублікував образи Відповідача-1 відносно позивача та також додав, як і
інші відповідачі, свої власні образливі вигадки. Так, в тексті цієї статті
зазначено «В сети появилось видео, на котором нардеп от "Батьківщини"
ОСОБА_8 дает интервью по Skype пропагандисту ОСОБА_6».
Крім
того, 27.04.2017 року представником позивача ОСОБА_9 подано до суду доповнення
до позовної заяви, згідно яких Відповідач-1, ОСОБА_3, вже після подання
вказаного позову, в черговий раз продовжив здійснювати порушення права позивача
на повагу його честі, гідності та ділової репутації.
Так,
ІНФОРМАЦІЯ_5 о 04 год. 45 хв. в соціальній мережі «Твіттер» Відповідач-1 в
черговий раз опублікував статус з метою порочення честі та гідності позичача
наступного змісту (мовою оригіналу): «ОСОБА_10 подал на меня в суд. Честь
защищает. Так это, подъезжай в Киев, животное!». Також цього ж дня,
ІНФОРМАЦІЯ_5 о 15 год. 45 хв. в соціальній мережі «Фейсбук» Відповідач-1
опублікував статус наступного змісту (мовою оригіналу): «ОСОБА_10 подал на меня
в суд. Честь защищает. Так это, пусть подъезжает в Киев, животное!». До обох
вищевказаних статусів Відповідача-1 ним були додані копії повістки про виклик
до Апеляційного суду міста Києва до судового засідання за скаргою позивача на
ухвалу суду про повернення позову.
Вказана
інформація, на думку позивача, є недостовірною та такою, що не відповідає
дійсності, порушує особисті права ОСОБА_2 та підлягає негайному спростуванню.
За
викладених обставин, позивач просить:
1.
Визнати інформацію, публічно поширену (опубліковану) громадянином Російської
Федерації ОСОБА_3 відносно громадянина України ОСОБА_2 на сайті «Твіттер»
ІНФОРМАЦІЯ_2 року наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_3» з зображенням фотографії
ОСОБА_2, а також інформацію, публічно поширену (опубліковану), громадянином
Російської Федерації ОСОБА_3 на сайті «Твіттер» ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту:
«Украинские патриоты! Не забывайте, что по Европе бродит существо - фамилия
ОСОБА_10. Он может сменить пол, фамилию, но не дайте ему спрятаться!»
недостовірною, образливою, такою, що принижує честь, гідність та порочить
ділову репутацію ОСОБА_2, а також є публічним закликом-зверненням до
невизначеного кола осіб, українських громадян, до вчинення протиправних дій
відносно ОСОБА_2
2.
Зобов'язати громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 протягом десяти днів з
моменту вступу рішення в законну силу спростувати недостовірну інформацію,
публічно поширену (опубліковану) ним ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ІНФОРМАЦІЯ_4 на сайті
«Твіттер» відносно громадянина України ОСОБА_2 наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_3» з зображенням фотографії ОСОБА_2, а також наступного змісту:
«Украинские патриоты! Не забывайте, что по Европе бродит существо - фамилия
ОСОБА_10. Он может сменить пол, фамилию, но не дайте ему спрятаться!» шляхом
поширення цієї інформації, а саме: зобов'язати громадянина Російської Федерації
ОСОБА_3 публічно поширити (опублікувати) на своїй сторінці (акаунті) на сайті
«Твіттер» спростування власних вищевказаних публікацій від ІНФОРМАЦІЯ_2 року та
ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_2 з принесенням публічного вибачення на користь
ОСОБА_2
3.
Зобов'язати головного редактора інтернет-видання «Цензор.Нет» ОСОБА_4 протягом
десяти днів з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на головній
сторінці веб-сайту «Цензор.Нет» спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6»
наступного змісту: «Стаття під назвою «ОСОБА_13, как можно общаться с этим
украинофобским живтоным?»,-ОСОБА_14 о беседе ОСОБА_8 с ОСОБА_2», опублікована
на сайті «Цензор.Нет» ІНФОРМАЦІЯ_2 року містить в собі недостовірну, образливу,
таку, що принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію
та зобов'язати опублікувати резолютивну частину судового рішення.
4.
Зобов'язати ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ» протягом десяти днів
з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на головній сторінці
веб-сайту «Ліга.Новости» спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» наступного
змісту: «Стаття під назвою «Адвокат осудил ОСОБА_8 из-за ее интервью
пропагандисту ОСОБА_10», опублікована на сайті «Ліга.Новости» ІНФОРМАЦІЯ_2 року
містить в собі недостовірну, образливу, таку, що принижує честь, гідність та
порочить ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію та зобов'язати опублікувати
резолютивну частину судового рішення.
5.
Зобов'язати ТОВ «Золота середина» протягом десяти днів з моменту вступу рішення
в законну силу, опублікувати на головній сторінці веб-сайту «Обозреватель»
спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» наступного змісту: «Стаття під
назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1: видео ОСОБА_8 с ОСОБА_2 вызвало скандал в сети»,
опублікована на сайті «Обозреватель» ІНФОРМАЦІЯ_2 року містить в собі недостовірну.
образливу, таку, що принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію
ОСОБА_2інформацію та зобов'язати опублікувати резолютивну частину судового
рішення.
6.
Стягнути з громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 на користь громадянина
України ОСОБА_2 суму понесених судових витрат у вигляді судового збору в
розмірі 2923 грн. 20 коп.
У
судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у
повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представники
відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ "Інформаційне агенство лігабізнесінформ"у
судове засідання з`явились, позовних вимог не визнали та просили суд відмовити
у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, крім того, надали до суду
письмові заперечення.
Відповідачі
головний редактор інтернет-видання "Цензор.НЕТ" ОСОБА_4 та ТОВ
"Золота середина" у судове засідання повторно не з"явились, були
належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про причини
неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не
надходило.
Суд
вивчивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення з"явившихся
учасників процесу, встановив наступне.
Відповідно
до ст.ст. 3, 28 Конституції України визначено честь і гідність людини найвищою
соціальною цінністю, кожен має повагу до його гідності. Разом з тим,
Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне
вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати,
зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший
спосіб на свій вибір.
Здійснення
цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки,
територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання
заворушенням чи злочинам, для охорони населення, для захисту репутації або прав
інших людей, для запобіганню розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції
України).
Відповідно
до п. 18 Постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про захист честі та
гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»
№ 1 від 27.02.2009 року роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення
інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його
особисті немайнові права.
Згідно
ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено
внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації,
має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Особистими
немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я,
життя; честь, гідність і ділова репутація (ст. 201 ЦК України).
Відповідно
до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право
звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно
зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової
репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист
своєї ділової репутації.
Відповідно
до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
Судом
встановлено, що у своєму позові позивач ОСОБА_2 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 рокув
мережі Інтернет, на сайті Youtube.com ОСОБА_2 опублікував відеозапис його
розмови (інтерв"ю) з Народним депутатом України, Героєм України - ОСОБА_5,
який назвав «ІНФОРМАЦІЯ_1.
Цього
ж дня, пізніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 04 год. 40 хв. ОСОБА_3 опублікував в
соціальній мережі «Твіттер» на своїй власній сторінці статус, в який помістив
зображення фрагменту відеозапису вказаного інтерв'ю, яке позивач брав у
ОСОБА_5, а саме: - зображення (фотографії) ОСОБА_5 та позивача, який (свій
власний «твіт») підписав текстом наступного змісту (мовою оригіналу):
"ІНФОРМАЦІЯ_3».
Наступного
дня, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 Відповідач-1 о 05 год. 01 хв. знову в соціальній
мережі «Твіттер» облікував статус («твіт») наступного змісту: «Украинские патриоты!
Не забывайте, что по Европе ходит существо - фамилия ОСОБА_10. Он может сменить
пол, фамилию, но не дайте ему спрятаться!», вказаний статус («твіт»)
Відповідача-1, на думку позивача, окрім прямої образи, містить також ознаки
публічного заклику людей до прояву насильства по відношенню до нього, обмеження
його свободи, прав і законних інтересів.
Пізніше,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року на інформаційному сайті Цензор.Нет головним редактором цього
інформаційного порталу ОСОБА_4 була опублікована стаття з посиланням на
публікацію Відповідача 1, в якій було вказано: «российский адвокат ОСОБА_12
прокомментировал видео на котором народный депутат от фракции «Батькивщины»
ОСОБА_8 дает интервью по Skape пропагандисту-украинофобу ОСОБА_6, который
скрывается от украинского суда в Литве. Его (ОСОБА_6) называют агентом Кремля,
кроме того, блогер известный своей украинофобской позицией», На думку позивача,
такі дії Відповідача-2 являють собою перепублікацію образи та недостовірної
інформації, поширеними Відповідачем 1 з додаванням своєї власною образи та
недостовірної інформації, що порочить честь, гідність і ділову репутацію
позивача, а саме: «дает интервью пропагандисту-украинофобу», "его называют
агентом Кремля, кроме того блогер известный своей украинофобской позицией».
Цього
ж дня, тобто, ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 20 год. 25 хв. інтернет-ресурс Ліга,
власником якого є ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ» на своєму
власному сайті розмістив аналогічну статтю з перепублікацією образи позивача
Відповідачем-1 також з додаванням своєї власної образи та недостовірної
інформації. Так, у цій статті Відповідача-3 вказано: «Адвокат осудил ОСОБА_8
из-за ее интервью пропагандисту ОСОБА_6». Також у тексті цієї статті слово
«пропагандист ОСОБА_6» згадується тричі, а також вказано наступне: «ОСОБА_6
известен своей украинофобской позицией, ведет видеоблог на YouTube, который
пользуется популярностью в РФ».
Інформаційний
сайт «Обозреватель», власником якого є ТОВ «Золота середина» ІНФОРМАЦІЯ_2 року
о 16 год. 15 хв. розмістило статтю, в якій також «опублікував образи
Відповідача-1 відносно позивача та також додав, як і інші відповідачі, свої
власні образливі вигадки. Так, в тексті цієї статті зазначено «В сети появилось
видео, на котором нардеп от "Батьківщини" ОСОБА_8 дает интервью по
Skype пропагандисту ОСОБА_6».
Згідно
ч.7 ст.277 ЦПК України спростування недостовірної інформації здійснюється у
такий же спосіб, у який вона була поширена.
Однак,
позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження
обгрунтування позову, з огляду на наступне.
Суд
не погоджується з думкою позивача, оскільки вважає, що твердження позивача щодо
поширення Відповідачем-1 недостовірної інформації не відповідають обставинам
справи та визначенню недостовірної інформації, оскільки слова Відповідача-1, розміщенні
в його публікації «Twitter» від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме: «ОСОБА_13, как можно
общаться с этим украинофобским животным? Это уже слишком...», є оціночним
судженням автора публікації та є вираженням права Відповідача-1 на свободу
поглядів.
Більше
того, вживані Відповідачем-1 в його повідомленні в соціальній мережі «Twitter»
від ІНФОРМАЦІЯ_4 слова «Украинские патриоты! Не забывайте, что по Европе ходит
существо - фамилия ОСОБА_6. Он может сменить пол, фамилию, но не дайте ему
спрятаться» є також оціночним судженням Відповідача як автора публікації, яке
не містить жодних фактичних даних, та є вираженням права Відповідача-1 на
свободу поглядів.
Варто
також зазначити, що твердження позивача про те, що повідомлення Відповідача-1 в
соціальній мережі «Twitter» від ІНФОРМАЦІЯ_4 містить ознаки публічного заклику
людей до прояву насильства по відношенню до позивача, обмеження його свободи,
прав і законних інтересів повідомлення в «Twitter», є необгрунтованим, оскільки
вищезазначена публікація Відповідача-1 не містить жодних закликів до прояву
насильства, а є лише метафоричним виразом оціночного характеру та висловленням
особистих поглядів Відповідача-1, і, відповідно, не може бути підставою для
його спростування.
В
свою чергу, позивач не надав жодних доказів того, що Відповідач-1 неодноразово
публічно висловлював недостовірну інформацію та умисно вчиняв злісні наклепи,
метою яких було та є паплюження бездоганної ділової репутації позивача,
створення в суспільстві, зокрема, в державі Україна, негативного іміджу позивача
з метою приниження його особистості, спричинення сильної душевної образи,
грубого порушення честі та гідності позивача, в поєднанні з корисливою метою -
спричинення останньому значної моральної шкоди.
Крім
цього, твердження позивача про те, що Відповідач-1 умисно та систематично
порушує право позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації
шляхом публічного поширення негативної недостовірної інформації стосовно
позивача з метою дискредитації його особистості, створення негативного образу
позивача в суспільстві, завдання йому якнайбільшої моральної шкоди, не
відповідає дійсності, оскільки жодних доказів умисного та систематичного
порушення права позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації
до суду надано не було.
Відповідно
до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за
винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних,
зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути
витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер
використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні
судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким
чином, проаналізувавши зміст публікацій, викладених Відповідачем-1 у соціальній
мережі «Twitter», на які посилається позивач у позовній заяві про захист честі,
гідності та ділової репутації, суд вважає, що вони не містять жодних фактичних
даних, а становлять лише висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі,
що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовностилістичних
засобів, і не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності.
Тому, на підставі ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» їх можна трактувати
як оціночні судження.
Отже,
можна зробити висновок про те, що вищезазначені висловлювання Відповідача-1,
розміщені ним в соціальній мережі «Twitter», є особистою думкою та сформованим
переконанням Відповідача-1, не містять будь-яких фактичних неправдивих даних,
не несуть будь-якого негативного навантаження, і, відповідно, враховуючи
контекст їх застосування і характер застосованих мовних засобів та стилістичних
прийомів, жодним чином не посягають на честь, гідність та ділову репутацію
позивача.
На
підставі викладеного, суд приходить до висновку, що інформація, яка поширена,
не подана в формі фактичних тверджень, є оціночним судженням, а тому не
підлягає спростуванню та доведенню на її правдивість. Таким чином, позовні
вимоги до Відповідача-1 є недоведеними та необгрунтованими, а тому задоволенню
не підлягають.
Також,
судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 20 год. 25 хв. ТОВ «Інформаційне
агентство «ЛІГАБізнесІнформ» в мережі Інтернет на інформаційному порталі «ЛІГA.
net» розмістило новину під назвою «Адвокат осудил ОСОБА_8 из-за ее интервью
пропагандисту ОСОБА_6», в якій міститься посилання на сторінку у соціальній
мережі «Твіттер» адвоката ОСОБА_3.
Згідно
із ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені
відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та
навколишньому середовищі.
Відповідно
до п. З ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - це будь-які
відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або
відображені в електронному вигляді.
У
пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про
судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також
ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що під діловою
репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних
осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх
підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює
така особа як учасник суспільних відносин.
Відповідно
до положень п. п. 9-10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009
року №1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації
є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також
автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації,
опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор
і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує
її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша
установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого
засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової
інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична
особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним
підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник
друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена
у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї
інформації, ця особа також є належним відповідачем.
Тобто,
статтю під назвою «Адвокат осудил ОСОБА_8 из-за ее интервью пропагандисту
ОСОБА_6», ТОВ «Інформаційне агентство «ЛігаБізнесІнформ» опубліковано на
інформаційному порталі «JIIГA.net» з посиланням на публічну заяву, що розміщена
на публічній сторінці у соціальній мережі адвоката ОСОБА_3
Згідно
ч. ч. 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути
притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними
судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних
даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути
витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер
використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно
до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про
судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також
ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277
ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною,
покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази
недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення
інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його
особисті немайнові права.
Відповідно
до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про
судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також
ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної
категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення,
наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких
обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній
особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи
юридичної особи,тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто
такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті
немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим
благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте
немайнове право.
Під
поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по
радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів
телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах,
адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних
мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідно
до ч. 4, ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації
здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної
інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Статтею
42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»
встановлено підстави для звільнення від відповідальності за публікацію
відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян
і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою
зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами
журналіста. Зокрема, закон визначає, що редакція, журналіст ненесуть
відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності,
принижуютьчесть і гідність громадян і організацій, порушують права і законні
інтереси громадян абоявляють собою зловживання свободою діяльності друкованих
засобів масової інформації іправами журналіста, якщо вони є дослівним
відтворенням публічних виступів або повідомленьсуб'єктів владних повноважень,
фізичних та юридичних осіб.
У
пункті 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про
судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також
ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що належним
відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор
відповідного інформаційного матеріалу та власник веб- сайта, особи яких позивач
повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо
автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання
(місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і
доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому
розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив
технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Дані
про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи
реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі
Інтернет.
Якщо
недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію,
розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в
установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді
відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регу люють діяльність
засобів масової інформації.
У
пункті 19 постанови Пленуму зазначено, що відповідно до статті 277 ЦК України
не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична
оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і
поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності
(на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає
прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні
положень статті 10 Конвенції.
Крім
цього, згідно п. 1 ст. 35 Закону України «Про інформаційні агентства»,
інформаційне агентство, суб'єкти діяльності інформаційних агентств не несуть
відповідальності за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності,
принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси
або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і
правами журналіста, якщо ця інформація є дослівним відтворенням публічних
виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних
осіб.
Враховуючи
вищевикладене, новина не є авторськими матеріалами, а є републікованим
матеріалом, крім того, будь-яка особа мала і має вільний доступ до такої
інформації (матеріалів), а тому до ТОВ «Інформаційне агентство
«ЛІГАБізнесІнформ», та одночасно до інших відповідачів, зокрема: головного
редактора інтернет-видання "Цензор.НЕТ" ОСОБА_4 та ТОВ "Золота
середина" не можуть бути пред'явлені вимоги щодо визнання такої інформації
недостовірною та її спростування.
Суд
вважає важливими посилання представника позивача на висновок спеціаліста з
приводу лінгвістичного дослідження наданого матеріалу (скрини сторінки ОСОБА_3
в соціальній сітці Facebook від 15.09.2017;16.09.2016,17.01.2017) по наведеним
висловлюванням, втім не може його врахувати, виходячи з наступного.
Даний
висновок не містить фактичних даних, а стосується лише правової кваліфікації
вже встановлених судом обставин, а отже, і не може вважатися доказом в
розумінні ст. 58 ЦПК України.
До
того, надані представником позивача роздруківки із сторінки в соціальній
мережі, не є допустимими доказами, оскільки їх дійсність неможливо перевірити.
У зазначених соціальних мережах будь-яка особа може створити сторінку під
будь-яким іменем, а позивачем не надано жодних доказів того, що вказана
інформація поширена саме відповідачами.
У
відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше
як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього
Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України,
кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на
припущеннях.
Статтею
57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі
яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги
і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення
справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх
представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів,
речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Повно
та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд
приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону,
обставини справи не підтверджені жодними засобами доказування, а тому позовну
заяву необхідно відхилити.
Відповідно
до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує
з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо
позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно
до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї
частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З
огляду на відхилення позовних вимог судові витрати не підлагають стягненню з
відповідача.
Керуючись
ст.ст. 10, 11, 13,57,58,59, 60, 88, 179, 209, 212-215, 294, 296 ЦПК України,
суд, -
В
И Р І Ш И В:
Позов
ОСОБА_2 до ОСОБА_3, головного редактора інтернет-видання "Цензор.НЕТ"
ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агенство
лігабізнесінформ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота
середина" про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без
задоволення.
Апеляційна
скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через
Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його
копії.
Суддя:
Комаревцева Л.В.
Отправить комментарий