Один
из немногих оправдательных приговоров в отечественной практике.
ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ
СПРАВ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05
липня 2016 року м. Київ
Колегія
суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду
України
з
розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі:
головуючого
Крещенка А. М.,
суддів:
Пузиревського Є. Б., Сахна Р. І.,
за
участю:
секретаря
судового засідання Гапона
В.О.,
прокурора Деруна А.І.,
особи,
щодо якої кримінальне
провадження закрито ОСОБА_1,
законного
представника ОСОБА_2,
захисника
ОСОБА_3,
переглянула
в судовому засіданні ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 24
вересня 2015 року за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому
провадженні в судах першої та апеляційної інстанції щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, громадянина України, такого, що не має
судимостей.
в
с т а н о в и л а:
За
версією органу досудового розслідування ОСОБА_1 у серпні 2014 року при
невстановлених обставинах незаконно придбав вибуховий пристрій - тротилову шашку
вагою 200 грамів з вогнепровідним шнуром та капсулем-детонатором, які незаконно
носив та зберігав при собі.
Пізніше,
13 серпня 2014 року ОСОБА_1, з метою вчинення терористичного акту з метою
залякування населення, таємно проник на охоронювану територію військового
містечка № 5 військової частини 2326 по вул. Велика Морська, 14, в м.
Миколаєва, де з метою здійснення вибуху встановив вибуховий пристрій -
тротилову шашку з вогнепровідним шнуром та капсулем-детонатором на військовий
автомобіль спецзв'язку марки ЗІЛ 131 державний номер НОМЕР_1. Але свій
злочинний намір до кінця він не довів, оскільки був затриманий
військовослужбовцями вказаної частини.
Зазначені
суспільно небезпечні діяння містять ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15,
ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.
Оскільки
під час досудового розслідування було встановлено неосудність ОСОБА_1 07 жовтня
2014 року старший слідчий-криміналіст СВ УСБ України в Миколаївській області
направив до суду клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 примусових
заходів медичного характеру.
Ухвалою
Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2015 року, залишеною без
зміни судом апеляційної інстанції, відмовлено у застосуванні примусових заходів
медичного характеру стосовно ОСОБА_1, а кримінальне провадження відносно нього
за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК - закрито. Запобіжний захід у
виді поміщення до психіатричної лікарні з посиленим режимом нагляду -
скасовано.
Ухвалюючи
рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами провадження
не доведено, що ОСОБА_1 вчинив інкриміновані йому суспільно небезпечні діяння.
Апеляційний
суд, переглянувши рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками
про недостатність доказів для підтвердження вчинення саме ОСОБА_1 інкримінованих
суспільно небезпечних діянь та апеляційну скаргу прокурора залишив без
задоволення, а рішення суду - без зміни.
У
касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного
суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону
та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На
обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги
ст. 419 КПК та не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора.
Стверджує, що суд безпідставно не розглянув доводи прокурора щодо
невідповідності ухвали районного суду вимогам статей 370, 374 КПК. Вважає, що
суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив в повторному дослідженні
доказів у кримінальному провадженні та без безпосереднього дослідження доказів
в порушення вимог ст. 94 КПК фактично вдався до власної оцінки доказів.
На
касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від захисників ОСОБА_4 та
ОСОБА_3 у яких вони просять касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення,
а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши
доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги, пояснення ОСОБА_1,
його представника та захисника, які заперечили проти задоволення касаційної
скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені
у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора
не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно
до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і
вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами
матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження,
передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі
об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час
судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави
його ухвалення.
Відповідно
до ч.2 ст.419 КПК у разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі
апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляцію визнано
необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати,
співставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі
наведені в апеляції доводи і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Під
час перегляду ухвали в порядку апеляційного провадження суд, дотримавшись положень глави 31 КПК, ретельно
перевірив усі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, аналогічні за
змістом і суттю викладеним у касаційній скарзі, й мотивовано відмовив у їх
задоволенні, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах кримінального
провадження.
Суд
правильно зробив висновок про те, що будь-яких слідів, які б вказували на
причетність ОСОБА_1 до незаконних дій з тротиловою шашкою або до місця вчинення
суспільно небезпечного діяння на тілі останнього, його одежі та предметах,
вилучених у нього, не виявлено і стороною обвинувачення не надано доказів, які
б свідчили про протилежне. З таким висновком фактично погодився і прокурор,
зазначивши у касаційній скарзі про неможливість надання таких доказів.
Наявність
у змивах лише з одного об'єкту з
футболки ОСОБА_1 слідів тротилу правильно визнана судом недостатнім доказом
беззаперечної причетності ОСОБА_1 до інкримінованих йому суспільно небезпечних
діянь, оскільки допитаний у суді експерт пояснив, що ідентифікувати дані сліди
з тротиловою шашкою, яка ставиться у провину ОСОБА_1 неможливо. Крім того,
проведення додаткових досліджень по виявленому експертом сліду є неможливим
через знищення речовини у якій він був виявлений. Такий висновок суду не
суперечить положенням ст. 62 Конституції України відповідно до яких усі сумніви
щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сам
ОСОБА_1 причетності до інкримінованих йому діянь не виказував і доказів
протилежного в матеріалах провадження немає.
Також
матеріалами провадження не підтверджено причинно - наслідковий зв'язок між
затриманням ОСОБА_1 на території військової частини і виявленням вибухового
пристрою на одній з військових машин (на що наголошено у касаційній скарзі) і
доводів, які б підтверджували цю обставину, залишених без дослідження судом
апеляційної інстанції, прокурор у
касаційній скарзі не навів.
Отже,
апеляційний суд дотримався положень статей 404, 405, 407 КПК при розгляді
поданої прокурором апеляційної скарги, а ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК,
є законною та вмотивованою, а тому доводи касаційної скарги прокурора про
протилежне є необґрунтованими.
Істотних
порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ст. 412
КПК були б підставами для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.
Керуючись
статтями 433-436 КПК, колегія суддів
у
х в а л и л а:
Касаційну
скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду
Миколаївської області від 24 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Ухвала
набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
А.
М. Крещенко Є. Б. Пузиревський Р. І. Сахно
Отправить комментарий