Защита для лица

Законом Украины "О порядке возмещения вреда, причиненного гражданину незаконными действиями органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность, органов досудебного расследования, прокуратуры и суда" урегулированы правоотношения, связанные с возмещением вреда, причиненного гражданину в результате: незаконного осуждения, незаконного сообщения о подозрении в совершении уголовного преступления, незаконного заключения и содержания под стражей, незаконного проведения обыска, выемки, незаконного ареста на имущества, незаконного отстранения от работы (должности) и других процессуальных действий, ограничивающих права граждан; незаконного применения административного ареста или исправительных работ, незаконной конфискации имущества, незаконного наложения штрафа; незаконного проведения оперативно-розыскных мероприятий.

Единый реестр судебных решений свидетельствует о следующем.

Физические лица с переменным успехом добиваются возмещения вреда, предусмотренного указанным Законом. А вот права юридических лиц, нарушенные правоохранительными органами, практически защитить невозможно.

Как правило, суды ссылаются на то, что положения названного Закона не подлежат применению к юридическим лицам. Порядок возмещения внедоговорного вреда, причиненного юридическому лицу в результате незаконного действия или бездействия или незаконного решения органа, осуществляющего оперативно-розыскную деятельность, органа досудебного расследования, прокуратуры или суда, специальным законом не урегулирован. В соответствии с требованиями ч . 6 ст. 1176 Гражданского кодекса Украины, вред должен возмещаться на общих основаниях.

Специальные нормы статьи 1174 и ч. 2 ст. 1167 Кодекса допускают возможность возмещения вреда независимо от вины причинителя вреда-субъекта властных полномочий, то есть при наличии трех элементов состава правонарушения (противоправного поведения в виде незаконных решений, действий или бездействия; убытков; причинной связи между противоправным поведением и убытками). Одновременное наличие названных трех элементов состава правонарушения является обязательным для применения такой меры ответственности как возмещение убытков.

Однако проверка правомерности действий или бездеятельности органов дознания, досудебного следствия или прокуратуры при проведении действий, предусмотренных Уголовным процессуальным кодексом Украины, не относится к компетенции судов хозяйственной юрисдикции. А доказать наличие ущерба еще сложнее. Как бы ни пострадали деятельность и репутация юридического лица от неправомерных действий органов.

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року

Справа № 910/21951/16

Вищий  господарський  суд  України у складі колегії суддів:

  Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Грека Б.М., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теодора" на рішення та постанову  Господарського суду міста Києва від 25.01.2017   Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі  №  910/21951/16 Господарського суду міста Києваза   позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Теодора"до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:  Державної казначейської служби України; Слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Одеській області, Головне слідче Управління Служби безпеки України про   за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третіх осіб: відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи  бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,      не з'явилися,   не з'явилися,   не з'явилися,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 у справі № 910/21951/16 (суддя Карабань Я.А.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Теодора" до Державної казначейської служби України; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Одеській області, Головне слідче Управління Служби безпеки України.

Постановою Київського апеляційного господарського  суду  від 11.05.2017  у  справі  № 910/21951/16 (у складі колегії суддів: Яковлєва М.Л.-головуючого, Михальської Ю.Б., Чорної Л.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 у справі № 910/21951/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теодора" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постанову Київського апеляційного  господарського  суду  від 11.05.2017  у  справі  № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши застосування норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що у провадженні слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі-слідчий відділ УСБ України в Одеській області) перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42014000000000802 від 05.08.2014 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 258-5 (фінансування тероризму),   ч. 3 ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) Кримінального кодексу України.

Листом № 65/16/3896пт від 21.07.2016 слідчого відділу УСБ України в Одеській області повідомлено керівника ТОВ "Теодора" про наявність у органу досудового розслідування необхідності проведення його допиту, як свідка.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.02.2016 у справі № 522/1894/16-к задоволено клопотання слічого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області старшого лейтенанта юстиції Дуная Д.О. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42014000000000802 від 05.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-5, ч.2 ст. 258-5, ч.3 ст. 109 КК України; накладено арешт на рахунок та зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на розрахунковому рахунку відкритих у АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739), а саме: ТОВ "Теодора" (код ЄДРПОУ 39452247), р/р: № 26008001017699; зобов'язано службових осіб АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739) подати до Управління Служби безпеки України в Одеській області відомості щодо залишку грошових коштів на вказаних рахунках на момент отримання ухвали слідчого судді про зупинення видаткових операцій  з  рахунку.

Вказаний рахунок № 26008001017699 відповідно до довідок № 62-011/2492 від 15.12.2016; № 62-011/1 від 03.01.2017, виданих банком є поточним рахунком ТОВ "Теодора".

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.03.2016 у справі № 522/1894/16-к (номер провадження: 11-сс/785/341/16) скасовано ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.02.2016, якою у рамках кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-5, ч.2 ст. 258-5, ч.3 ст. 109 КК України задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області Дуная Д.О. про арешт майна у вказаному кримінальному провадженні, і постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області Дуная Д.О. про накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26008001017699 відкритий ТОВ "Теодора" (код ЄДРПОУ 39452247) у АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739) та зупинення видаткових операцій з вказаного рахунку повернуто прокурору для усунення недоліків.

Між ТОВ "Теодора" та ПАТ "Укрексімбанк" 19.02.2016 укладено генеральний договір банківського вкладу № 62516W15 та додаткову угоду № 62516W15-1 від 19.02.2016 до нього відповідно до умов яких банк зобов'язувався: відкрити вкладнику (ТОВ "Теодора") вкладний (депозитний) рахунок № 26105001017699; прийняти від вкладника  грошову суму (вклад) у розмірі 2000000,00 грн. зі строком розміщення траншу-4 календарних дні та терміном його повернення-23.02.2016; нарахувати проценти на вказаний вклад за ставкою-15,5%, та виплатити вказані проценти; і повернути вклад.

На виконання умов вказаних угод ТОВ "Теодора" 19.02.2016 внесено грошову суму у розмірі 2000000,00 грн. на депозитний рахунок № 26105001017699, що підтверджується банківською випискою від 30.12.2016.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2016 у справі № 522/1894/16-к задоволено клопотання слідчого ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області лейтенанта юстиції Шостака І.І. про арешт майна у кримінальному провадженні,  внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014000000000802 від 05.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-5, ч.2 ст. 258-5, ч.3 ст. 109 КК України; накладено арешт на всі рахунки та зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунках відкритих у АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739), на ТОВ "Теодора" (код ЄДРПОУ 39452247); зобов'язано службових осіб АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739) подати до Управління Служби безпеки України в Одеській області відомості щодо залишку грошових коштів на рахунках ТОВ "Теодора" (код ЄДРПОУ 39452247), відкритих у АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739)  на момент отримання ухвали слідчого судді про зупинення видаткових операцій  з рахунку, з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.03.2016 у справі № 522/1894/16.

З метою скасування арешту, накладеного на грошові кошти Товариства керівник ТОВ "Теодора" ОСОБА_8 звернувся до суду з відповідним клопотанням. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2016 відмовлено у задоволенні клопотання.

За наведених обставин ТОВ "Теодора" звернулося до місцевого господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 2000000,00 грн. відшкодування моральної шкоди;  4684854,38 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Теодора" посилається на порушення кримінально-процесуального законодавства посадовими особами УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014, які полягали, зокрема, у тому, що протягом шести місяців після проведення оперативно-розшукових заходів за їх результатами щодо Товариства не розпочате кримінальне провадження у зв'язку з чим у Товариства виникло право на відшкодування шкоди, завданої такими заходами.

Як вбачається зі змісту позову: матеріально-правовою підставою ТОВ "Теодора" обрало Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Позивач посилається на статті 2, 3, 4, 13, 14 вказаного Закону.

Перевіривши застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" врегульовано правовідносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують  права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства, враховуючи приписи вказаного Закону; та що предметом даного спору є відшкодування позадоговірної шкоди,  завданої саме юридичній особі -ТОВ "Теодора" вважав цілком правильним висновок про те, що положення названого Закону не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин. Таким чином посилання позивача на необхідність застосування цього Закону є помилковим та необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію щодо неможливості застосування названого Закону викладено у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що порядок відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, спеціальним законом не врегульовано відповідно до вимог ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода має відшкодовуватися на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода) на який сторона, яка зазнала збитків мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи та ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 під немайновою (моральною) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи у якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995).

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

На відміну від загальних норм ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, які вимагають встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1174 та ч. 2 ст. 1167 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди-суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Одночасна наявність названих трьох елементів складу правопорушення є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (аналогічну позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2012 у справі № 38/67, від 01.03.2011 у справі № 13/68-10, від 12.04.2016 у справі № 908/4057/14, від 24.05.2016 у справі № 902/1206/14 та абз. 3 п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994).

Обґрунтовуючи наявність такого елементу складу правопорушення, як протиправна поведінка у вигляді незаконних дій органів досудового розслідування ТОВ "Теодора" посилалося на те, що: ухвали суду від 09.02.2016; 22.02.2016 у справі № 522/1894/16-к, якими накладено арешт на грошові кошти Товариства винесено судом, як зазначив позивач ТОВ "Теодора" на підставі завідомо неправдивої інформації та показів посадової особи УСБ України в Одеській області; неправомірність дій вказаних органів, на думку позивача, підтверджується ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2016 у справі № 522/12757/16-к, якою фактично зобов'язано відповідальних посадових осіб прокуратури Одеської області внести відповідні відомості про злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань; листом прокуратури Одеської області № 17/1/1-3570-16 від 28.07.2016 керівника ТОВ "Теодора" повідомлено про те, що за його заявою щодо незаконних дій службовими особами УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області на підставі ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2016 та 18.07.2016 порушено ряд кримінальних проваджень, а саме: № 42016160000000556 (ч. 1 ст. 397 КК України); № 42016160000000557 (ч. 1 ст. 384 КК України); № 42016160000000558 (ч. 1 ст. 383 КК України);  № 42016160000000559 (ч. 1 ст. 366 КК України); № 42016160000000560 (ч. 1 ст. 365 КК України), які об'єднано в одне провадження під № 42016160000000556.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частиною 2 ст. 34 цього Кодексу передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суди дійшли до правильного висновку, що перевірка правомірності дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури при проведенні дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції (правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14).

ТОВ "Теодора"  не надало процесуального документу компетентного суду, який набрав законної сили та яким встановлено незаконність дій посадових осіб УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області, вчинених ними під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 господарському суду Таким чином не доведено наявність такого елементу складу правопорушення, як протиправна поведінка у вигляді незаконних дій та відповідно не доведено одночасну наявність трьох елементів складу правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як збитки.

Обґрунтовуючи розмір завданих Товариству збитків, а саме: вартість втраченого майна, яким позивач вважав арештовані грошові коштів у сумі 4155081,49 грн., розміщені на банківських рахунках; 529772,89 грн. упущеної вигоди, якою позивач вважає неотриманий дохід від депозитних угод у розмірі, ТОВ "Теодора" посилається на те, що: внаслідок накладення арешту на грошові кошти, розміщені на його банківських рахунках  Товариство фактично втратило вказане майно; Товариство не отримало очікуваного прибутку від розміщення грошових коштів у банку на умовах депозиту, оскільки відповідно до положень генерального договору банківського вкладу № 62516W15 від 19.02.2016 у випадку накладення арешту на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку здійснюється нарахування процентів у значно меншому розмірі, а саме: 0,5% річних на залишок коштів; Товариство було позбавлено можливості укласти нову додаткову угоду з метою розміщення грошових коштів на умовах банківського вкладу під 17,5% річних у зв'язку з вилученням органами досудового розслідування під час обшуку та виїмки печаток та комп'ютерної техніки, на якій встановлено програмну систему управління банківськими рахунками "Клієнт-банк".

Щодо наведених посилань ТОВ "Теодора" судами зазначено наступне.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або

Користування  майном  щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до довідки № 62-011/2492 від 15.12.2016, виданої ПАТ "Укрексімбанк" залишок грошових коштів на поточному рахунку ТОВ "Теодора" № 26008001017699 складає 2195074,56 грн., на депозитному рахунку № 26105001017699 -2000000,00 грн.

Суди дійшли до правильного висновку, що арешт майна, у тому числі грошових коштів не позбавляє власника права власності на таке майно, а лише обмежує його право вільно розпоряджатися арештованим майном на власний розсуд. Накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Теодора" не тягне за собою втрату вказаного майна Товариством та не являється збитками у розумінні ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Судами встановлено, що 19.02.2016 відповідно до генерального договору банківського вкладу № 62516W15 та додаткової угоди № 62516W15-1 до нього ТОВ "Теодора" розмістило у ПАТ "Укрексімбанк" на умовах банківського вкладу грошові кошти у розмірі 2000000,00 грн. Процентну ставку встановлено у розмірі 15,5%, строк розміщення траншу складав 4 календарних дні; терміном його повернення визначено-23.02.2016.

Відповідно до п. 4.1. Генерального договору банківського вкладу, починаючи з першого дня, наступного за днем внесення кожного траншу на рахунок до дня, що передує терміну повернення такого траншу, визначеному угодою про транш банк здійснює нарахування процентів на такий транш за процентною ставкою визначеною угодою про транш  відповідно до якої він внесений на рахунок.

Якщо при настанні термінів повернення траншів, визначених відповідними угодам про транші можливість повернення таких траншів (частин траншів) буде обмежена відповідно до  вимог чинного законодавства України та/або існуватимуть інші обставини, що унеможливлюватимуть їх повернення вкладнику банк здійснює нарахування процентів на кожний такий транш за період з дня на який припадає термін його повернення, до дня, що передує дню його повернення відповідно до п. 3.5. договору за процентною ставкою, що становить 0,05 процентів річних (п. 4.2. генерального договору банківського вкладу).

Відповідно до зазначених умов генерального договору банківського вкладу та додаткової угоди до нього, проценти за ставкою 15,5% на банківський вклад ТОВ "Теодора" повинні нараховуватись фактично протягом трьох дів-з 20.02.2016 по 22.02.2016 (включно).

Відповідно до довідки № 62-011/1 від 03.01.2017, виданої ПАТ "Укрексімбанк" вбачається, що банком здійснено нарахування процентів за банківським вкладом ТОВ "Теодора" у розмірі 15,5% річних за період з 20.02.2016 по 22.02.2016 включно.

Банк продовжив нарахування процентів за банківським вкладом Товариства у розмірі 0,05% у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти, розміщенні на депозитному рахунку і обмеженням можливості їх  повернення вкладнику

Відповідно до довідки № 62-011/86 від 19.01.2017, виданої  ПАТ "Укрексімбанк" заявку на укладення нової додаткової угоди після спливу строку дії додаткової угоди № 62516W15-1 від 19.02.2016 по системі "Клієнт-банк" до банку  ТОВ "Теодора" не подано.

Інших доказів, що свідчили про намір ТОВ "Теодора"  укласти нову додаткову угоду до генерального договору банківського вкладу № 62516W15 від 19.02.2016 Товариство суду не надало.

З огляду на викладене, суди дійшли до правильного висновку, що ТОВ "Теодора" не довело наявність збитків у вигляді втраченого майна або упущеної вигоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди ТОВ "Теодора" зазначено, що у зв'язку з накладенням арешту на його грошові кошти, розміщені на поточному та депозитному рахунках Товариство фактично позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність та розпоряджатися власним майном, що мало наслідком втрату довіри контрагентів та ділової репутації Товариства.

Судами зазначено, що у порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Теодора" (позивач) не надало суду документів, що підтверджували б втрату контрагентами Товариства довіри до нього та свідчили про наміри контрагентів відмовитись від співпраці із Товариством, та не надало доказів на підтвердження втрати ділової репутації.

Натомість ТОВ "Теодора"  долучено до матеріалів справи копію договору позики із заставним забезпеченням від 24.02.2016, які  укладені між громадянином ОСОБА_8, як учасником із 100% часткою у статутному капіталі ТОВ "Теодора" (позичальник) і ТОВ "Науково-технічна виробнича фірма "ПРОМСЕРВІС" (позикодавець) відповідно до умов якого позика надавалась шляхом перерахування у безготівковій формі коштів позичальником в обсягах та на рахунки вказаних позичальником постачальників ТОВ "Теодора".

Платіжними дорученнями № 1732 від 10.03.2016, № 1744 від 29.03.2016, № 1764 від 18.05.2016, № 1765 від 19.05.2016, № 1777 від 23.05.2016, № 1778 від 30.05.2016, № 1782 від 10.06.2016, № 1780 від 06.06.2016, № 1834, № 1835 від 25.08.2016, № 1859 від 22.09.2016 підтверджується надання позикодавцем позики та перерахування ним грошових коштів контрагентам ТОВ "Теодора" за зобов'язаннями останнього.

Наведене свідчать про вжиття керівником та учасником ТОВ "Теодора" ОСОБА_8 заходів, щодо виконання Товариством його зобов'язань перед контрагентами.

Відповідно до листа Національного бізнес-рейтингу України № 24533-17LО2-0301 від 23.12.2016 за результатами проведеного Союзом Національних бізнес-рейтингів загальнодержавного фінансово-економічного аналізу діяльності суб'єктів господарювання України ТОВ "Теодора" здобуло: золото рейтингу серед суб'єктів господарювання Миколаївської області за показником "Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг"; срібло рейтингу серед суб'єктів господарювання України за показником "Рентабельність активів". 

Доказів того, що до вчинення органами досудового розслідування дій, які на думку ТОВ "Теодора" завдали йому збитків, Товариство могло б мати вищий рейтинг, зокрема й за показником "Рентабельність активів" суду не надано.

Суди дійшли до правильного висновку, що ТОВ "Теодора" не доведено наявність у нього збитків у вигляді моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "Теодора", не довело наявність такого елементу складу правопорушення, як завдання йому матеріальної чи моральної шкоди (збитків), та не доведено одночасну наявність трьох елементів складу правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як збитки. Таким чином позовні вимоги ТОВ "Теодора" про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 2000000,00 грн. відшкодування моральної шкоди; 4684854,38 грн. відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судом апеляційної інстанції досліджено скаргу на протиправну бездіяльність службових осіб, скарги на діяльність слідчого Головного слідчого управління СБУ, скаргу в порядку ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України. Проте ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва  від 09.02.2017 у справі № 761/1606/17 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "Теодора" ОСОБА_8 про скасування арешту з коштів, які знаходяться на поточному та депозитному рахунку ВАТ "Укрексімбанк" відмовлено; ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.03.2017  у справі № 761/5618/17 у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про скасування  арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2016 у кримінальному провадженню № 22016160000000386 від 28.11.2016, виділеного з кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 року відмовлено; ухвалою  Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2017 у справі № 522/6302/16-к у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вказані звернення позивача не можуть слугувати підставою стягнення на його користь матеріальної чи моральної шкоди (збитків).

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України  касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва підлягають залишенню без змін.           

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теодора" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва залишити  без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:   Корнілова Ж.О.

Судді:                              Грек Б.М.                              

                                     Нєсвєтова Н.М.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/70246020

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017

Справа № 910/6099/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Науково-технічної виробничої фірми "Промсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до 1) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області,

2) Прокуратури Вінницької області,

3) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області

4) Державної казначейської служби України

про стягнення 16 244 800,00 грн.

за участю представників:

від позивача:Капітонов П.П. - представник за довіреністю б/н від 15.08.2016 р.від відповідача -1:не з'явивсявід відповідача -2:Ковальчук Т.А. - представник за довіреністю № 05/3-202вих-17 від 11.07.2017 р.від відповідача -3:не з'явивсявід відповідача -4:не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Науково-технічна виробнича фірма "Промсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - НТВФ "Промсервіс", позивач) звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області, відповідач-1), Прокуратури Вінницької області (далі - відповідач-2), Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області, відповідач-3), Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство, відповідач-4) про стягнення шкоди у розмірі 16 244 800,00 грн.

Позовні вимоги НТВФ "Промсервіс" обґрунтовані тим, що в результаті дій відповідачів 21.01.2014 р. стосовно позивача було безпідставно порушено кримінальне провадження № 12014020000000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 212 КК України. У подальшому, в результаті незаконно проведених оперативно-розшукових заходів під час досудового слідства, позивачу були завдані збитки у вигляді неотримання очікуваного прибутку та погіршення ділової репутації підприємства.

У позові НТВФ "Промсервіс" просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої відповідачами, в розмірі 16 209 600,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 35 200,00 грн., а всього - 16 244 800,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2017 р. у справі було замінено первісного відповідача - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області на належного - Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГУ МВС України у Вінницькій області, відповідач-3) на підставі ст. 24 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував свої позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів - 1, 3, 4 в судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Через канцелярію суду подали відзиви, у яких проти позову заперечили, вважали позовні вимоги недоведеними та просили відмовити у задоволенні позову.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача-2 проти позову заперечив, зазначив, що Прокуратурою Вінницької області не проводились оперативно-розшукові та будь-які інші дії у вказаному досудовому провадженні, процесуальне керівництво відповідачем-2 по справі також не здійснювалося. Прокуратурою Вінницької області було лише визначено підслідність справи та скеровано її до прокуратури Одеської області. Також зазначив, що підстав для відшкодування шкоди позивачу немає, оскільки ним не надано доказів понесення ні матеріальної, ні моральної шкоди, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області була проведена позапланова перевірка з питань дотримання вимог НТВФ "Промсервіс" податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2013 р.

21.01.2014 слідчим управлінням УМВС України у Вінницькій області на підставі матеріалів вказаної перевірки, які надійшли з ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020000000018 щодо порушення кримінального провадження стосовно посадових осіб НТВФ "Промсервіс" за ознаками ст. 212 ч. 3 КК України.

23.01.2014 р. Прокуратурою Вінницької області визначена підслідність у вказаному кримінальному провадженні № 12014020000000018 від 21.01.2014 р. та скеровано його матеріали до прокуратури Одеської області.

У подальшому Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області (далі - СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області) здійснювалось досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні № 12014020000000018 від 21.01.2014 р. відносно службових осіб НТВФ "Промсервіс" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Також з матеріалів справи вбачається, що 23.12.2014 р. зазначене кримінальне провадження № 12014020000000018 було закрите СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю у діях службових осіб НТВФ "Промсервіс" складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірного порушення кримінального провадження № 12014020000000018 та проведення в його межах органами досудового розслідування оперативно-розшукових заходів, виробництво на підприємстві було зупинено, НТВФ "Промсервіс" не змогло виробити та поставити своєму контрагенту - ПАТ "Мотор Січ" 307 електромеханізмів, внаслідок чого позивач не отримав очікуваний прибуток та зазнав матеріальної шкоди у сумі 16 209 600,00 грн.

Як встановлено судом, 26.01.2017 р. НТВФ "Промсервіс" звернулось до СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області із вимогою № 01/23/01 від 23.01.2017 р. про відшкодуваня шкоди, завданої органом досудового розслідування. Однак, постановою СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 30.01.2017 р. у задоволенні зазначеної вимоги заявнику було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною відмовою органів досудового розслідування, НТВФ "Промсервіс" звернулось із даним позовом до суду, посилаючись на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та просить стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 4 684 854,38 грн. та моральну шкоду в розмірі 35 200,00 грн. з Державного бюджету України.

З огляду на характер правовідносин, що є предметом розгляду даної справи судом встановлено, що спір у справі виник з приводу відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі - НТВФ "Промсервіс", але, позивач, як на підставу відшкодування шкоди, посилається на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

З цього приводу суд зазначає, що вказаний Закон не може застосовуватись до відносин юридичних осіб, що виникли на підставі господарського зобов'язання (договору), оскільки він регулює правовідносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 р. у справі № 917/2290/14.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що порядок відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, спеціальним законом не врегульовано, тому така шкода має відшкодовуватися на загальних підставах відповідно до вимог ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України  шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди, 2) протиправна поведінка заподіювача шкоди, 3) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, 4) вина.

При цьому, відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органів державної влади, відшкодовується незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, спеціальні норми статті 1174 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення - 1) неправомірність поведінки особи, 2) наявність збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.

Одночасна наявність названих трьох елементів складу правопорушення за ст. 1174 ЦК України є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, заподіяних органами державної влади (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2012 р. у справі № 38/67, від 01.03.2011 р. у справі № 13/68-10, від 12.04.2016 р. у справі № 908/4057/14, від 24.05.2016 р. по справі № 902/1206/14).

У даному спорі, обґрунтовуючи наявність такого елементу складу правопорушення, як протиправна поведінка у вигляді незаконних дій органів досудового розслідування, - НТВФ "Промсервіс" посилалось на те, що кримінальне провадження було порушене безпідставно, посадові особи підприємства протягом 11 місяців знаходились під слідством без наявності у їх діях ознак ухилення від сплати податків та відсутності податкової заборгованості, що підтверджується постановою СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 23.12.2014 р. про закриття кримінального провадження № 12014020000000018 за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України, порушеного стосовно позивача.

Також позивач вказував на помилковість позиції органів досудового розслідування у відношенні НТВФ "Промсервіс", про що свідчать рішення судів у адміністративній справі № 815/2105/14, якими були скасовані повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 20.12.2013 р. № 0003752204, прийняті за результатами проведеної позапланової перевірки з питань дотримання НТВФ "Промсервіс" вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2013 р.

Так, згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд приймає до уваги висновки судів у вищевказаній адміністративній справі, проте, зазначає, що ці рішення не встановлюють факту незаконності дій органів прокуратури, дізнання, досудового слідства під час порушення кримінального провадження та проведення слідчих дій.

Водночас, суд зазначає, що перевірка правомірності відповідних дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури передбачено в порядку Кримінально-процесуального законодавства України, та не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції (вказана позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14).

Як вбачається з матеріалів справи, НТВФ "Промсервіс" належного рішення компетентного суду, яке набрало законної сили та яким встановлено незаконність дій посадових осіб Прокуратури Вінницької області, ГУ МВС України у Вінницькій області, ГУ ДФС в Одеській області, вчинених ними під час порушення кримінального провадження та проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12014020000000018, суду не надало.

Отже, позивач не довів наявність такого елементу складу правопорушення, як неправомірність (протиправність) поведінки органів досудового розслідування та прокуратури під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12014020000000018.

Також на підтвердження понесених збитків у сумі 16 209 600,00 грн., позивач посилається на зупинення виробництва у зв'язку із звільненням працівників ТВФ "Промсервіс", що призвело до матеріальних збитків внаслідок невиконання позивачем поставки своєму контрагенту ПАТ "Мотор Січ" 307 електромеханізмів.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що НТВФ "Промсервіс" тимчасово припинило діяльність підприємства (відсутні накази про простій на підприємстві, звільнення працівників, інше), що спричинило неможливість поставки обладнання ПАТ "Мотор Січ" на загальну суму 16 209 600,00 грн. Також у матеріалах справи відсутні докази вартості обладнання ПАТ "Мотор Січ" на суму 16 209 600,00 грн., та узгодження сторонами договору поставки саме такої вартості обладнання (підписання відповідних специфікацій, перерахування авансу, тощо).

Крім того, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про наявність причинного зв'язку між діями органів досудового розслідування і прокуратури та неспроможністю НТВФ "Промсервіс" виготовляти та постачати товар замовнику (ПАТ "Мотор Січ").

Відтак, позивач не довів суду наявність ще таких елементів складу цивільного правопорушення, як понесені збитки, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою органів досудового розслідування та збитками (які недоведені).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів одночасну наявність усіх трьох елементів складу правопорушення, передбаченого 1174 Цивільного кодексу України, що є обов'язковою умовою застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Тому вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 16 209 600,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Окремо слід зазначити про вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди.

Так, НТВФ "Промсервіс" зазначає, що у зв'язку із проведенням досудового розслідування, позивач фактично був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, що мало наслідком втрату довіри контрагентів та ділової репутації підприємства та посилається знову на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", як на підставу відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням його майна; 3) у приниженні честі та гідності особи, а також ділової репутації фізичної або  юридичної особи.

Стаття 1176 ЦК України встановлює особливий режим відшкодувала шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

У Законі України "Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" зазначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянину, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають в нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Окрім того, у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 ви: 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.

Однак, беручи до уваги встановлені вище обставини у справі та висновки суду, факт наявності у позивача моральної шкоди залишається не доведеним. 

При цьому, посилання позивача на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" є необгрунтованим, оскільки вказаний Закон регулює правовідносини відшкодування шкоди, завданої громадянинові, а предметом даного спору є відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі - НТВФ "Промсервіс".

Відшкодування шкоди завданої незаконним діями чи бездіяльністю, на що посилається позивач, регулюється ч.ч. 1-4 ст. 1176 ЦК України.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 віл 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин.

Водночас, позивачем не було доведено порушення його ділової репутації внаслідок дій посадових осіб Прокуратури Вінницької області, ГУ МВС України у Вінницькій області та ГУ ДФС в Одеській області.

Натомість, у матеріалах справи міститься договір поставки обладнання № 01/15 (УЗ) від 03.04.2015 р., який був укладений із ПАТ "Мотор Січ" вже після закриття органами досудового розслідування кримінального провадження № 12014020000000018.

Відтак, суд вважає, що позивачем - НТВФ "Промсервіс" не доведено спричинення йому збитків у вигляді моральної шкоди, а тому позовні вимоги і в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Науково-технічної виробничої фірми "Промсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Прокуратури Вінницької області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про стягнення 16 244 800,00 грн.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 грудня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 22 грудня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя                                                     Головіна К.І.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/71241741

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017

Справа №916/1423/17

За позовом Українсько-Болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариства з обмеженою відповідальністю)

до                     1) Одеської місцевої прокуратури №2

                        2) Слідчого управління ГУНП в Одеській області

                        3) Малиновського відділу поліції у місті Одесі ГУНП в Одеській області

                        4) Державної казначейської служби України

                        5) Прокуратури Одеської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

                        1)Департамент комунальної власності Одеської міської ради

                        2) Комунальне підприємство "Одесміськтранскомплекс"

                        3) Комунальне міське ремонтно-будівельне підприємство "Одесрембуд"

про                   стягнення 1 582 027, 447 грн.

                                                                      Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін:

від позивача:            не прибули;

від відповідача 1:    Ковальчук Т.А. (за дов.);

від відповідача 2:    не прибули;

від відповідача 3:    не прибули;

від відповідача 4:    Тимофєєва Т. М. (за дов.);

від відповідача 5:    Ковальчук Т.А. (за дов.);

від третьої особи 1: не прибули;

від третьої особи 2: не прибули;

від третьої особи 3: не прибули.

В судовому засіданні 11.12.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла справа № 916/1423/17 за позовом Українсько-Болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Одеської місцевої прокуратури №2, слідчого управління ГУНП в Одеській області, Малиновського відділу поліції у місті Одесі ГУНП в Одеській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області про відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю та незаконними діями в сумі 1582027,447 грн., за підсудністю з Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 07.09.2017 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 02.10.2017.

Ухвалою суду від 02.10.2017 розгляд справи відкладено на 02.11.2017 та залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Комунальне підприємство "Одесміськтранскомплекс", Комунальне міське ремонтно-будівельне підприємство "Одесрембуд".

Ухвалою суду від 02.11.2017 розгляд справи відкладено на 27.11.2017 та продовжено строки вирішення спору.

Ухвалою суду від 27.11.2017 розгляд справи відкладено на 11.12.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 08.12.2017 від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла заява, в якій заявник, зокрема, просив суд розглянути справу без його участі та повідомити про прийняте рішення. Головне управління Національної поліції в Одеській області у своїй заяві від 24.11.2017 № 4/16864 довело до відома суду, що Слідче управління Головного управління Національної поліції в Одеській області та Малиновський відділ поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області є структурними підрозділами Головного управління Національної поліції в Одеській області та не мають статусу юридичної особи, і відповідно не можуть бути відповідачами у справі. З огляду на зазначене, Головне управління Національної поліції в Одеській області просило суд виключити відповідні підрозділи із кола відповідачів по справі.

В судове засідання 11.12.2017 позивач, відповідачі - 2, 3 та треті особи - 1, 2, 3 не прибули, відповідач - 2 про свою відсутність суд повідомив, інші про причини неявки суд не повідомили. Неявка позивача, відповідачів - 2, 3 та третіх осіб - 1, 2, 3 не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачі - 1, 4, 5 в судове засідання прибули та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких проти задоволення позовних вимог заперечили.

Щодо поданої Головним управлінням Національної поліції в Одеській області заяви про виключення його підрозділів - Слідче управління Головного управління Національної поліції в Одеській області та Малиновський відділ поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з кола відповідачів по справі суд зазначає, що оскільки вказані підрозділи є підрозділами Головного управління Національної поліції, про що і зазначено в їх назвах, фактично відповідачем - 2 у справі є Головне управління Національної поліції в Одеській області в особі Слідчого управління, а відповідачем - 3 є Головне управління Національної поліції в Одеській області в особі Малиновського відділу поліції у місті Одесі, що не суперечить положенням ГПК України. Крім того, суд зазначає, що заява Головного управління Національної поліції в Одеській області  підписана т.в.о. заступника начальника ГУНП - начальника слідчого управління, повноваження якого не підтверджені.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю посадових осіб відповідачів - органів державної влади при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 12012170470000484, яка на думку позивача, завдала йому, як юридичні особі, матеріальної шкоди в розмірі 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027, 447 грн. за курсом Національного банку України.

Відповідачі - 1, 4, 5 проти задоволення позовних вимог заперечують.

Відповідач - 1 з підстав недоведеності факту нанесення саме ним позивачу шкоди, про відшкодування якої просить позивач. Будь - які судові рішення, якими б було визнано чи встановлено протиправність дій чи рішень Одеської місцевої прокуратури № 2 відсутні, а отже позивачем не доведено факту протиправності дій прокуратури та заподіяння цими діями майнових втрат.

Відповідач - 4 з тих підстав, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, відповідно Казначейство не може нести відповідальність за шкоду завдану, позивачу діями інших суб'єктів. Також, на думку відповідача - 4 оскільки судом не встановлена незаконність дій органів державної влади, то у позивача немає законних підстав для відшкодування шкоди.

Відповідач - 5 з підстав не надання позивачем належних та допустимих доказів заподіяння йому Прокуратурою Одеської області шкоди, протиправності дій чи бездіяльності прокуратури та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Крім того, відповідач - 5 вказує, що установленому законом порядку дії інших відповідачів, а саме Прокуратури Одеської області та Одеської місцевої прокуратури № 2 не оскаржувалися, і, відповідно, факт дій чи бездіяльності, що привели до заподіяння шкоди позивачеві у справі № 916/1423/17, не встановлено. А до компетенції господарського судочинства не відноситься вирішення питання щодо визнання неправомірними дій або бездіяльності прокурора при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників відповідачів -1, 4, 5, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи 02.01.2002 між позивачем, як орендарем та Комунальним міським ремонтно - будівельним підприємством «Одесрембуд», як орендарем було укладено договір, згідно з п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується надати по даному договору орендарю нежилі приміщення загальною площею 278,  кв. м., розташовані в будівлі за адресою вул. Промислова, 27, а також забезпечить орендарю вільний доступ до вказаного приміщення.

У відповідності до п. 5.5. договору від 02.01.2002 строк оренди приміщення по даному договору встановлюється на десять років до 31.01.2012.

Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення договору (п. 5.7. договору від 02.01.2002.

В день підписання договору від 02.01.2002 сторонами договору був складений акт приймання - передачі нежитлового приміщення розташованого за адресою: вул. Промислова, 27 загальною площею 278, 50 кв. м.

В подальшому, 07.12.2004 сторонами договору від 02.01.2002 було укладено доповнення до нього, в якому сторони погодили визначити новий строк договору оренди - до 07.12.2019, в зв'язку з тим що орендар за погодженням з орендодавцем провів в нежитловому приміщенні, прийнятому в оренду згідно акту прийому - передачі нежитлового приміщення площею 278, 5 кв. м., розташованому за адресою: вул. Промислова, 27 будівельні роботи, які покращили стан будівлі та збільшили балансову вартість об'єкта оренди.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.04.2011 № 192 Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав за актом приймання - передачі приміщення нежитлового фонду загальною площею 1 109, 9 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 27 Комунальному підприємству «Одесміськтранскомплекс». Акт прийому передачі на виконанні вищевказаного рішення був оформлений в травні 2011 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 04.12.2012 позивач звернувся до Маліновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із заявою, про те, що в 2010 році посадові особи установи «Одесміськтранскомплекс» заволоділи приміщенням, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 27, зламав замки на вхідних дверях вказаного приміщення, в якому знаходилися матеріальні цінності, які в подальшому були розкрадені. Заява позивача була зареєстрована 05.12.2012 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний № 12012170470000484 та розпочато досудове розслідування. Зазначене підтверджується довідкою про прийняття і реєстрацію заяви від 05.12.2012.

Згідно викладеного в позовній заяві, в орендованому позивачем приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 27 знаходилося 27 найменувань різного майна балансовою вартістю 134 104, 47 грн., в тому числі обладнання, що складає іноземну інвестицію, вартість якої становила 60 500 доларів США (автомат пакувально - фасувальний вартістю 51 000 доларів США та установка для кондиціювання вартістю 9 500 доларів США.

Матеріалами справи підтверджено прийняття на баланс позивача відповідного обладнання, як іноземних інвестицій до статутного фонду Українсько-Болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариство з обмеженою відповідальністю).

Згідно з актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на склад основних засобів на Промисловій, 27 від 01.02.2010, в результаті проведеної перевірки встановлено наявність на складі 19 найменувань цінностей на суму 208 138, 89 грн., в тому числі автомату упаковочно - фасованого вартістю 31 691, 84 грн. та витяжної вентиляції вартістю 18 013, 41 грн.

Цивільний позов позивача до виконавчого комітету Одеської міської ради, до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та до Комунального підприємства «Одесміськтранскомплекс» Одеської міської ради був прийнятий слідчим 19.04.2013.

За скаргою позивача (представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5) на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області слідчим суддею Малиновського районного суду м. Одеси 19.12.2013 було винесено ухвалу у справі № 521/20224/13-к, якою задоволено скаргу представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, визнано бездіяльність начальника СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зобов'язано слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12012170470000484 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України розглянути протягом 24 годин клопотання представника потерпілого - ОСОБА_5 та сповістити його про результати розгляду даних клопотань.

В подальшому, за скаргою позивача (представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5) на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області слідчим суддею Малиновського районного суду м. Одеси 24.02.2014 було винесено ухвалу у справі № 521/1938/14-к, якою задоволено скаргу представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, визнано бездіяльність начальника СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, визнано бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12012170470000484, зобов'язано слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12012170470000484 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України розглянути протягом 24 годин клопотання представника потерпілого - ОСОБА_5 та сповістити його про результати розгляду даних клопотань.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався із заявами та листами щодо ходу кримінального провадження № 12012170470000484 до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Прокуратури Одеської області, Одеської місцевої прокуратури № 2 на які йому надавалися, вказаними органами відповіді.

Згідно з викладеним в Довідці про стан досудового розслідування кримінального провадження № 12012170470000484 (у 6 томах) від 05.12.2012, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України від 17.07.2017, за період з 05.12.2012 по теперішній час в даному кримінальному провадженні змінилося понад 11 слідчих та 7 прокурорів - процесуальних керівників. На теперішній час прийняти остаточне та законне рішення у вказаному провадженні не надається можливим, у зв'язку із частою зміною слідчих та невиконанням останніми всіх запланованих заходів, досудове розслідування триває.

За переконанням позивача діями відповідачів, які протягом 6 років не провели досудове слідство у кримінальному провадженні № 12012170470000484, йому було нанесено матеріальну шкоду у розмірі вартості іноземних інвестицій (обладнання/матеріальних цінностей), які були розкрадені, яка становить 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027, 447 грн. за курсом Національного банку України.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача заявлені до відповідачів про стягнення з Держави Україна у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027, 447 грн. за курсом Національного банку України, шляхом стягнення відповідних коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

В нормативно - правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 26 Закону України «Про режим іноземного інвестування», ст. 123, 124 ГПК України, ст. 397 Господарського кодексу України та положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Конституція України (ст. 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно положень ст. 1176 Цивільного кодексу України, якою врегульоване питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені нормами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Вказане викладене в правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі N 6-440цс16.

Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Такі способи захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб'єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до ст. ст. 1173 - 1175 ЦК така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб).

У таких справах суд, по-перше, має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Статтею 10 Закону України «Про міліцію» (втратив чинність з 07.11.2015) було визначено, що міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана, зокрема: приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» (набрав чинності з 05.07.2015) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію»).

Статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» (втратив чинність частково) були визначені функції прокуратури. Так, згідно вказаної норми прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» (дата набрання чинності - 15.07.2015) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

У відповідності до положень ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, предметом доказування у даній справі є неправомірна бездіяльність посадових осіб відповідачів - Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області, Малиновського відділу поліції у місті Одесі ГУНП в Одеській області, Прокуратури Одеської області при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484, факт нанесення такою неправомірною бездіяльністю відповідачів матеріальної шкоди позивачу, в розмірі 1 582 027, 447 грн. та наявність причинно - наслідкового зв'язку між нанесеною шкодою та бездіяльністю відповідачів. Оскільки підставами відповідальності за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, є шкода, незаконні дії, причинний зв'язок між незаконними діями та шкодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем доведено, що при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484 начальником СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та слідчим СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебувало кримінальне провадження № 12012170470000484 була допущена бездіяльність, в частині не здійснення ними процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк , що встановлено в ухвалах слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 у справі № 521/20224/13-К та від 24.12.2014 у справі № 521/1938/14-к.

В той же час, доказів, які б відповідали вимогам визначеним в ст. 33, 34 ГПК України, допущеної бездіяльності при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484 з боку посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Прокуратури Одеської області позивачем до матеріалів справи подано не було.

Порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначено приписами глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України визначено право заявника, потерпілого, підозрюваного подавати скаргу на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання відповідної заяви чи повідомлення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій у визначений цим кодексом строк.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора подаються впродовж десяти днів після їх ухвалення чи вчинення, що передбачено частиною 1 статті 304 Кримінального процесуального кодексу України. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлено постановою, строк подання скарги починається з дня отримання її копії.

За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в процесі досудового розслідування виноситься ухвала згідно з правилами статті 307 Кримінального процесуального кодексу України. Така ухвала слідчого судді може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову в задоволенні скарги.

Матеріали справи не містять доказів, із яких би вбачалося, що позивачем у встановленому законодавством порядку (шляхом подання скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора) оскаржувалася бездіяльність посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Прокуратури Одеської області, відтак у суду відсутні підстави для висновку про доведеність відповідних тверджень позивача.

Подані позивачем до матеріалів справи, з метою доведення бездіяльності посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Прокуратури Одеської області копії листів адресованих органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури (звернень позивача) та відповіді таких органів на відповідні листи (звернення), не є належними та допустимими доказами, у відповідності до положень ст. 33, 34 ГПК України бездіяльності посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Прокуратури Одеської області при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484, та відповідно не приймаються судом, як такі. Оскільки такі докази не підтверджують оскарження позивачем бездіяльності посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Прокуратури Одеської області, в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку (звернення не є скаргами). Суд також зазначає, що встановлення правомірності та/або неправомірності дій та/або бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні до компетенції господарських судів України не відноситься.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Позивачем не надано суду доказів заподіяння йому саме посадовими особами відповідачів - 1, 2, 3, 4, 5, матеріальної шкоди, яка б полягала, наприклад, у понесенні ним витрат, які позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права на своєчасне та неупереджене досудове слідство, її розміру та причинно - наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю відповідачів та такою шкодою.

Нанесення відповідачами позивачу матеріальної шкоди та розмір такої шкоди позивач обґрунтовує тим, що без викраденого інвестиційного обладнання, яке розшукується відповідачами більше ніж 6 років, підприємство не може працювати у повну силу і його доведеться закривати. З огляду на вказане, позивач на захист його порушених прав просить суд за рахунок Державного бюджету України відшкодувати йому суму інвестицій, даних інвестором підприємству, вартість яких складає (на момент їх внесення) 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027, 447 грн. за курсом Національного банку України. Тобто по суті позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України вартість викраденого у нього майна - шкоду нанесену йому викрадачами. Така шкода, за приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачами.

Згідно ч. 2. ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем цивільний позов в кримінальному провадженні було заявлено.

Відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України, як передбачено ч. 3 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України реалізується лише у випадках та у порядку, що встановлені окремим законом. На сьогодні в Україні єдиним механізмом відшкодування заподіяної шкоди, внаслідок кримінального правопорушення залишається подання цивільного позову (окремо або в межах кримінального провадження) до особи, яка вчинила злочин.

За таких обставин, виходячи з вищенаведених положень законодавства та враховуючи не доведеність позивачем факту нанесення йому шкоди саме посадовими особами відповідачів - 1, 2, 3, 4, 5, незаконності дій/бездіяльності посадових осіб відповідачів - 1, 2, 4, 5 та причинного зв'язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів - 1, 2, 3, 4, 5 та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (втрати, внаслідок крадіжки, майна, вартістю, за оцінкою позивача, 1 582 027, 447 грн.), господарський суд дійшов висновку про не доведеність, не обґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Судом відхиляються посилання позивача на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. Отже, положення вказаного закону не застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.

Щодо посилань позивача на ст. 26 Закону України «Про режим іноземного інвестування», ст. 123, 124 ГПК України, ст. 397 Господарського кодексу України суд зазначає, що даний спір не є спором між іноземним інвестором і державою, так як позивач є підприємством з іноземною інвестицією, а не іноземним інвестором, також позивач не є іноземним суб'єктом господарювання, відповідно вказані позивачем норми не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами.

Відповідно до положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2017.

Суддя                                                         І. В. Усатенко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/71002106

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року

Справа № 910/23186/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:ОСОБА_4 - керівник від відповідача-1:Бузницька Г.М. - посв. №027984 від 21.07.2014р.від відповідача-2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Виробничо-дистриб'юторська компанія "Дім вина "СКАЛА"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р.у справі господарського суду№910/23186/16 міста Києваза позовомПриватного підприємства "Виробничо-дистриб'юторська компанія "Дім вина "СКАЛА"до 1. Прокуратури міста Києва 2. Державної казначейської служби Українипровідшкодування моральної шкоди в сумі 1 896 091,00грн. та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2017р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р. у справі №910/23186/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Приватне підприємство "Виробничо-дистриб'юторська компанія "Дім вина "СКАЛА", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 11.07.2017р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання прокурора про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.07.2017р. №08.03-04/2722 у зв'язку з відпусткою судді Кравчука Г.А., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/23186/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Коробенко Г.П., Рогач Л.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2017р. відкладено розгляд касаційної скарги.

Заявлені клопотання скаржника про огляд речових доказів, відеоматеріалів відхиляються судовою колегією, оскільки за приписами ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права, зокрема, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до приписів ст. 44 ГПК України судовий процес фіксувався за допомогою системи технічної фіксації судових процесів "SRS Femida".

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши викладені в касаційній скарзі доводи з цього приводу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Виробничо-дистриб'юторська компанія "Дім вина "СКАЛА".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України 04.10.2012р. видано наказ №504 про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА", за наслідками якої встановлено, що Приватним підприємством "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" в порушення чинного законодавства здійснювався продаж винних напоїв за цінами, нижчими від мінімальних цін, встановлених державою.

11.10.2012р. розпорядженням Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №3034/10/21-213 Приватному підприємству "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" анульовано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

19.10.2012р. постановою слідчого СВ Дніпровського районного управління ГУМВС України в місті Києві порушено кримінальну справу №04-33441 за фактом незаконного виготовлення та зберігання в приміщенні торгівельного павільйону Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА", з метою використання при продажу товарів, підроблених марок акцизного збору за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України. В мотивувальній частині вказаної постанови приводом для порушення кримінальної справи зазначено матеріали перевірки від 04.10.2012р.

25.10.2012р. слідчий СВ Дніпровського районного управління ГУМВС України в місті Києві постановив провести обшук на Приватному підприємстві "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" за адресою: м. Київ, вул. Луначарського, 24, про що винесено відповідну постанову про проведення обшуку, яку затверджено 25.10.2012р. заступником прокурора Дніпровського району міста Києва. За наслідками проведення обшуку у позивача вилучено бухгалтерську та кадрову документацію, а також комп'ютерну техніку, про що складено протокол обшуку від 25.10.2012р.

Постановою слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві від 26.10.2012р. в межах справи №04-33441 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України.

17.10.2013р. постановою старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві, в межах кримінальної справи №04-33441 (кримінальне провадження №42013110040000307), майно та документацію вилучену 25.10.2012р. в приміщенні Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" за адресою: м. Київ, вул. Луначарського, 24, передано на відповідальне зберігання позивачу.

Постановою старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 10.04.2014р. кримінальне провадження №42013110040000307 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України.

Постановою старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 23.04.2014р. кримінальне провадження №42013110040000307 відносно ОСОБА_4 закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України.

За твердженнями, викладеними в позовній заяві, внаслідок винесення незаконних постанов про порушення кримінальної справи №04-33441 та проведення обшуку, незаконного вилучення майна позивача та неповернення його протягом тривалого строку позивачу було підірвано імідж і ділову репутацію в очах ділових партнерів та виробників алкогольних напоїв, а також він був змушений понести реальні збитки, зокрема, придбати нову комп'ютерну техніку.

Також, на думку позивача, внаслідок поширення Прокуратурою міста Києва недостовірної інформації щодо нього, прокуратурою заподіяно Приватному підприємству "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" моральну шкоду, яку останній оцінив у розмірі 1 896 091,00грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Разом з цим, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

З позовної заяви судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди, завданої Прокуратурою міста Києва, посилаючись на положення ст.ст. 23, 1167, 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України та Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Щодо посилань позивача на положення ст. 1174 ЦК України, то вони визнані судами безпідставними, оскільки вказана норма закону передбачає спеціальні підстави та умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди в позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності в цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їхніх дій (владно-адміністративний, юридично-обов'язковий, односторонній). До суб'єктів відповідальності за цією нормою належать органи державної влади та управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", їх виконавчі органи та посадові або службові особи вказаних державних органів. Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, учинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України. При цьому, органи прокуратури та їх посадові особи не відносяться до суб'єктів відповідальності за цими нормами, оскільки органи прокуратури не є органами державної влади або органами місцевого самоврядування в розумінні ст.121 Конституції України та положень Закону України "Про прокуратуру".

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.04.2008р. у справі №6-4969св08.

Відповідальність органів прокуратури в даному випадку регулюється положеннями ч. 6 ст. 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

При цьому, судами попередніх інстанцій не встановлено підстав, передбачених ч.2 ст.1167 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини особи, яка її завдала, тому позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів цивільного правопорушення, у тому числі наявність в діях відповідача-1 вини у заподіянні позивачу моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, з посиланнями на положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., Протоколу №1 від 20.03.1952р. до Конвенції та на практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що внаслідок незаконних дій податкових органів та органів досудового слідства, зокрема слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві, було порушено його право мирно володіти своєю власністю, завдано шкоду його діловій репутації та заподіяно моральні страждання.

В свою чергу, пред'явлення даного позову саме до Прокуратури міста Києва позивач обґрунтував тим, що Прокуратура міста Києва узгоджувала та підтримувала незаконні дії слідчого щодо порушення кримінальної справи №04-33441 та проведення обшуку.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копії листів, заяв та скарг Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" до органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо порушення прав позивача, копії листів інших осіб в інтересах позивача, копії відповідей на вказані листи, копії медичних довідок та медичної карти ОСОБА_4, друкованих видань, роздруківки з сайтів з мережі Інтернет стосовно обставин справи, фототаблиці, копію висновку експерта-психолога, а також копії судових рішень різних інстанцій у численних судових процесах за скаргами позивача на дії та рішення органів досудового слідства, та за позовами Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" до органів державної влади та рішень в межах кримінальних справ відносно ОСОБА_4

Зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012р. у справі №2а-13869/12/2670 визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №504 від 04.10.2012р. про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012р. у справі №2а-14341/12/2670 визнано протиправним та скасовано розпорядження Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №3034/10/21-213 від 11.10.2012р. про анулювання Приватному підприємству "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.11.2012р. у справі №2604/2012, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.12.2012р., скаргу ОСОБА_4 на дії працівників Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві та на постанову слідчого від 25.10.2012р. про проведення обшуку залишено без задоволення.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 28.12.2012р. у справі №2604/30335/2012 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на протиправну бездіяльність слідчого у кримінальній справі №04-33441 в неповерненні тимчасово вилученого майна.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07.06.2013р. у справі №755/8648/13-к скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, зобов'язано слідчого надати скаржнику копії постанов від 19.10.2012р. та від 25.10.2012р. у кримінальній справі №04-33441, відмовлено у задоволенні скарги в частині визнання протиправною бездіяльність слідчого у неповерненні тимчасового вилученого майна, ненадання висновків спеціалістів та у закритті кримінального провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.10.2013р. у справі №755/20484/13-к відмолено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна та у нездійсненні процесуальних дій.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30.12.2013р. у справі №755/31263/13-к відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей та документів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2014р. у справі №755/346/14-к скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, зобов'язано слідчого надати скаржнику постанову від 17.10.2013 про передачу та повернення вилученого майна, відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого у неповерненні тимчасового вилученого майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2014р. у справі №910/6889/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. позов Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" 44 760,00грн. збитків, 208 946,35грн. упущеної вигоди, 17 000,00грн. моральної шкоди та 6 221,14грн. судового збору. Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення 208 946,35грн. упущеної вигоди скасовано та передано в цій частині справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишено без змін.

У мотивувальній частині рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014р., яке набрало законної сили в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, судом зазначено, що позивачу дійсно було завдано моральної шкоди незаконними діями та рішеннями відповідача (Головного управління Міндоходів у місті Києві), що приймались останнім систематично протягом 2012 року, у матеріалах справи наявна ділова переписка позивача з контрагентами, з якої вбачається зниження ділової репутації позивача внаслідок прийняття відповідачем незаконних рішень. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача суми моральної шкоди у розмірі 17 000,00грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016р., змінено рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2016р. у справі №910/30336/15, а саме частково задоволено позов Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Прокуратури Дніпровського району міста Києва. Стягнуто з Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "СКАЛА" 24480,00грн. спричинених збитків та 830,59грн. судових витрат по сплаті судового збору.

У мотивувальній частині вищевказаної постанови апеляційним судом зазначено, що позовні вимоги до Прокуратури Дніпровського району міста Києва не підлягають задоволенню, оскільки попереднє слідство по відношенню до Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" проводилось саме Дніпровським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2016р. у справі №910/11621/16, яке було оскаржене до суду апеляційної інстанції і на момент розгляду даної справи в місцевому господарському суді не поверталась з Київського апеляційного господарського суду, припинено провадження в частині позовних вимог Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "СКАЛА" до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, Державної  казначейської служби України про стягнення 1 896 091,00грн. моральної шкоди, у задоволенні позову в частині стягнення 2 954 469,00грн. моральної шкоди відмовлено.

Водночас, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/11099/16 за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "СКАЛА" до Прокуратури Дніпровського району в м. Києві та Державної казначейської служби України про стягнення спричиненої моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в сумі 351 871,00грн. у зв'язку з порушенням 19.10.2012р. та закриттям 10.04.2014р. кримінального провадження ЄРДР№42013110040000307 від 29.03.2013р.

Також, в провадженні господарських судів перебувають справа №910/4014/16 за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про стягнення коштів, в тому числі моральної шкоди та справа №910/22266/16 за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" до Прокуратури міста Києва і Державної казначейської служби України про стягнення з державного бюджету моральної шкоди у розмірі 1 432 555,00грн., завданої неправомірними діями Прокуратури м. Києва, а також зобов'язання Прокуратури м. Києва публічно вибачитись перед позивачем та генеральним директором позивача за протиправне порушення кримінальної справи, проведення обшуку та вилучення під час такого обшуку власності позивача.

Судами попередніх інстанцій враховано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Враховуючи вищевикладене, поведінку позивача судами попередніх інстанцій розцінено як зловживання своїм правом на ініціювання судових процесів фактично з одних і тих самих підстав з метою отримання доходу за рахунок Державного бюджету України.

При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку права позивача не можуть вважатися порушеними, враховуючи, що як Приватне підприємство "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА", так і директор підприємства ОСОБА_4 неодноразово отримали право на судовий захист, а саме 31.05.2016р. Дніпровським районним судом міста Києва винесено заочне рішення у справі №755/3209/16-ц за позовом ОСОБА_4 до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві в особі Комісії з припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 100 000,00грн.

22.06.2016р. видано виконавчий лист на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/3209/16-ц від 31.05.2016р., яке набрало законної сили 17.06.2016р.

У мотивувальній частині вказаного рішення у справі №755/3209/16-ц судом зазначено, що позивачем доведено факт спричинення йому моральної шкоди не тільки фактом притягнення його до кримінальної відповідальності, який принижував його людську гідність, понизив його авторитет серед родичів і друзів, що у сукупності негативно відобразилась на соціальному статусі та перспективах на майбутнє, а й тим, що він, як власник приватного підприємства (генеральний директор цього підприємства) отримав негативний вплив на власну ділову репутацію, були розірвані ділові відносини, домовленості, зв'язки, оскільки справа порушена за фактом незаконного виготовлення та використання підроблених акцизних марок, тому суд прийняв як обґрунтовані доводи позивача про те, що у його партнерів об'єктивно виник сумнів у добропорядності та чесності його бізнесу тощо.

Разом з цим, в межах розгляду даної справи судами не прийняті до уваги посилання позивача на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", оскільки вказаний закон регулює правовідносини відшкодування шкоди, завданої громадянинові, а предметом даного спору є відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі - Приватному підприємству "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА".

Беручи до уваги вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що при розгляді даної справи не встановлено в діях Прокуратури міста Києва неправомірних дій, вини та факту заподіяння шкоди позивачу, у зв'язку з чим, вимоги Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "СКАЛА" про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 896 091,00грн. визнані таким, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Прокуратури міста Києва публічно вибачитись перед Приватним підприємством "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" та генеральним директором ОСОБА_4, то суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Водночас, позивачем не було доведено порушення його ділової репутації внаслідок дій саме Прокуратури міста Києва, у зв'язку з чим, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Прокуратури міста Києва публічно вибачитись перед Приватним підприємством "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" та генеральним директором Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" ОСОБА_4 у спосіб розміщення на офіційному сайті Прокуратури міста Києва відповідної інформації (листа), копію якого надіслати на адресу Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" та генерального директора вказаного підприємства ОСОБА_4, за протиправне порушення 19.10.2012р. та 26.10.2012р. кримінальної справи №04-33441 (кримінального провадження від 29.03.2013 ЄРДР№4201311004000307) за ознаками ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України, закритих відповідно 10.04.2014р. та 23.04.2014р., протиправне проведення 25.10.2012р. обшуку нежитлового приміщення Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" по вул. Луначарського, 24 у місті Києві, протиправне вилучення під час обшуку, упродовж тривалого строку, власності Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "СКАЛА" (комп'ютерної техніки, кадрової та бухгалтерської документації, алкогольних напоїв), задоволенню не підлягають.

Щодо посилань позивача на незастосування судами попередніх інстанцій норм Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про прокуратуру" в частині здійснення прокуратурою контролюючих функцій, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що такі посилання зроблені без врахування предмету позову та суб'єктного складу учасників судового процесу у даній справі, оскільки норми права, на які посилається позивач, врегульовують дії, які повинні бути вчинені органами прокуратури під час здійснення своїх повноважень, в той час як у даній справі предметом спору є стягнення моральної шкоди та вимога про публічне вибачення прокуратурою міста Києва перед позивачем, а відповідно приписам Цивільного кодексу України шкода відшкодовується особою, яка її завдала, тобто у дані справі судами встановлювалась наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог заявлених саме до прокуратури міста Києва про стягнення моральної шкоди та публічного вибачення перед позивачем, а не сам порядок здійснення прокуратурою контролюючих функцій.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 35, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Посилання скаржника про невмотивованість оскаржуваної постанови апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р. у справі №910/23186/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р. у справі №910/23186/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистриб'юторська компанія "Дім вина "СКАЛА" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя      Г.П. Коробенко

Суддя     Л.І. Рогач

http://reyestr.court.gov.ua/Review/68212372