Не
принятый в установленном порядке – не работник. А трудовой договор не есть тем
договором, на который распространялись бы нормы Гражданского кодекса Украины.
Об этом свидетельствует Единый реестр судебных решений.
Справа
№ 752/13506/16-ц
Провадження
№: 2/752/1167/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08
листопада 2017 року Голосіївський районний суд м. Києва
у
складі: головуючого судді Ладиченко С.В.
при
секретарях Рожок В.В., Тіткової І.Ю., Мороз О.С., Тасенко О.О., Лебедєві В.В.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до
Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА», ОСОБА_2 про
допущення працівника до виконання посадових обов'язків та виплату погодженої
заробітної плати,-
В
С Т А Н О В И В:
Позивач
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА», ОСОБА_2 про
допущення працівника до виконання посадових обов'язків та виплату погодженої
заробітної плати.
Позивач
ОСОБА_1 у позовних вимогах просить суд зобов'язати відповідачів:
-
допустити його до виконання посадових обов'язків на посаді Директора
департаменту по роботі з державними органами, установами та закладами освіти та
науки ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА» на умовах, передбачених трудовим договором та
правилами внутрішнього трудового розпорядку, забезпечити його робочим місцем та
роз'яснити умови праці;
-
виплатити йому заробітну плату за час офіційного працевлаштування, починаючи з
14 березня 2016 р. яка станом на дату подачі ним заяви включно, становить суму
у розмірі 634788 грн;
-
виплатити йому одноразовий бонус у розмірі 230833 грн, який мав бути виплачений
у кінці першого місяця з моменту працевлаштування;
-
укласти з ним договір страхування життя;
-
укласти з ним договір медичного страхування стосовно нього, дітей віком до 17
років, які перебувають на його утриманні, а також стосовно його дружини (на
суму, яка дорівнює 50% від суми такого страхування для нього);
-
укласти з ним договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку;
-
внести запис про прийняття його на роботу до трудової книжки;
-
укласти з ним угоду про конфіденційність;
-
надати йому згідно з внутрішньою політикою компанії «Microsoft Corporation»
акції загальною вартістю 60000 (шістдесят тисяч) доларів США (що відповідає 1519752,90
грн., згідно з курсом НБУ станом на 26.08.2016 р. (1 долар США = 25,329215
грн);
-
поширити на нього дію внутрішніх правил компанії «Microsoft Corporation»
стосовно бонусних виплат;
-
виконати інші зобов'язання перед ним, а саме: надати йому мобільний телефон та
службовий автомобіль, гарантувати оплату обідів та за користування послугами
фітнес-центру.
У
мотивування заявлених позовних вимог позивач вказав, що 29 грудня 2015 р.
розпочалося ділове листування між ним та Виконавчим рекрутером Центральної та
Східної Європи компанії «Microsoft Corporation» ОСОБА_3 (ОСОБА_3) стосовно його
можливого працевлаштування в структурі «Microsoft».
11
лютого 2016 р., ОСОБА_3 шляхом електронного повідомлення надіслав йому
пропозицію стосовно його працевлаштування на посаду Директора департаменту по
роботі з державними органами, установами та закладами освіти та науки («Public
Sector Director») в TOB «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА».
Згідно
з пропозицією йому пропонувалися: річний валовий оклад у розмірі 1385000, який
мав виплачуватися на півмісячній основі; акції загальною вартістю 60000 доларів
США;одноразовий бонус у розмірі 230833 грн. у кінці першого місяця з моменту
працевлаштування; бонусні виплати відповідно до внутрішньої політики компанії
«Microsoft Corporation»; медичне страхування для працівника та дітей віком до
17 років, які перебувають на його утриманні, а також медичне страхування для
дружини, яке дорівнює 50% від суми такого страхування для працівника;
страхування життя; мобільний телефон; оплата обідів; надання службового
автомобіля, або компенсація у розмірі 12000 грн. щомісячно, у разі використання
власного автомобіля; оплата за користування послугами фітнес-центру.
До
електронного повідомлення з офіційною пропозицією були додані також лист на
офіційному бланку Відповідача, в якому Відповідач підтверджував офіційну
пропозицію щодо працевлаштування, а також те, що точна дата виходу його на
роботу буде встановлена у подальшому, положення якого повністю дублювали зміст
офіційної пропозиції, надісланої шляхом електронного повідомлення, а також лист
за підписом віце-президента компанії «Microsoft Corporation», яким підтверджувалося,
що у зв'язку з його працевлаштуванням у структурі «Microsoft Corporation», він
підпадає під дію внутрішньої програми «Microsoft», відповідно до якої отримає
право після початку роботи у структурі групи компаній на певну кількість акцій
компанії «Microsoft Corporation».
В
офіційній пропозиції був зазначений кінцевий строк для її прийняття - вівторок,
16 лютого 2016 р. Прийняття пропозиції мало відбутися шляхом надсилання на ім'я
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, директора з персоналу ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА», відповідного
електронного повідомлення.
16.02.2016
р., о 14:34, він направив відповідь на пропозицію щодо працевлаштування, в якій
повідомив про прийняття пропозиції щодо працевлаштування у Відповідача на
посаді Директора департаменту по роботі з державними органами, установами та
закладами освіти та науки («Public Sector Director»). До електронного
повідомлення він додав підписану ним другу сторінку Листа з офіційною
пропозицією щодо працевлаштування.
Отримання
прийняття пропозиції було підтверджено ОСОБА_3 у його електронному
повідомленні. Пізніше, ОСОБА_4, директором з персоналу ТОВ «МАЙКРОСОФТ
УКРАЇНА», його було повідомлено про дату виходу на роботу - 14 березня 2016 р.
01.03.2016
року він відвідав офіс Відповідача та підписав трудовий договір, договори страхування
життя та про медичне страхування, договір про відкриття та обслуговування
карткового рахунку, угоду про конфіденційність, наказ про прийняття на роботу,
тобто здійснив усі формальні дії щодо свого працевлаштування. Також ним було
надано Відповідачу трудову книжку, але коли 14.03.2016 року він з'явився до
офісу Відповідача його не було допущено на роботу.
У
процесі працевлаштування відносно нього проводилась перевірка стосовно загрози
виникнення конфлікту інтересів у разі його прийняття на роботу Відповідачем, що
зумовило б неможливість виконання ним своїх трудових обов'язків. Для того щоб
пройти зазначену перевірку, він повинен був заповнити форму під назвою
«Повідомлення про конфлікт інтересів» та надати її Відповідачу, що й було ним
виконано.
Незважаючи
на те, що у цьому Повідомленні не було прямих питань стосовно наявності
родичів, які працюють у державних органах, установах та закладах освіти та
науки, у цілях повної прозорості ним було зазначено, що наразі його дружина
працює у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України (надалі -
«Міністерство») на посаді, яка за рівнем відповідає управлінцю середньої ланки.
Стосовно даного факту, Відповідачем не було висунуто заперечень чи попереджень.
Але коли він з'явився 14.03.2016 р. до офісу Відповідача, йому було відмовлено
у допущенні до виконання трудових обов'язків саме у зв'язку з тим, що його
дружина працює у Міністерстві.
При
черговому відвідуванні офісу Відповідача 28 квітня 2016 р., він в чергове був
недопущений до виконання своїх трудових обов'язків.
Відповідачем
йому було запропоновано підписати угоду про виплату компенсації у розмірі
175125 грн. та як вбачається зі змісту цієї пропозиції, Відповідач не розглядає
його як свого співробітника, та заявив, що внаслідок внутрішньої корпоративної
реорганізації відповідну посаду скорочено, заявив що заперечує факт укладання
трудового договору та у зв'язку з цим, Відповідач висловив бажання компенсувати
йому втрати, пов'язані із відмовою від укладання трудового договору.
Позивач
вважає що у даному випадку між ним та Відповідачем було укладено повноцінний
трудовий договір. Оскільки уся переписка щодо укладання трудового договору між
ним та Відповідачем велася в електронному вигляді, то договір було укладено у
письмовій формі, що відповідає вимогам ст. 207 ЦК України, та дотримана вимога
щодо обов'язковості підписання правочину для того, щоб він міг вважатися
вчиненим у письмовій Формі, оскільки Позивач, приймаючи відповідь на пропозицію
Відповідача, підписав та надіслав Відповідачу підписану скан- копію сторінки
офіційної пропозиції.
Позивач
посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є
укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір,
відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦКУ, пропозиція
укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка
її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Згідно з ч. 1 ст.
642 ЦКУ, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття
(акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Позивач
вважає, що направлена йому пропозиція про працевлаштування 11.02.2016 р.,
містить усі істотні умови трудового договору: назву посади, яка йому
пропонувалася, умови щодо винагороди та матеріального забезпечення,
підтвердження, що дата виходу на роботу буде встановлена у подальшому. Отже, у
даному випадку мала місце повноцінна пропозиція про укладення трудового
договору, яка передбачала кінцевий строк для надання відповіді на неї -
вівторок, 16 лютого 2016 р. Зі своєї сторони він виконав дану умову пропозиції,
надав на неї чітку відповідь з підтвердженням її прийняття, що сталося 16
лютого 2016 р. Таким чином, у даному випадку між ним та Відповідачем було
укладено повноцінний трудовий договір.
В
судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат ОСОБА_5 позов
підтримали та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачів
ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА» та ОСОБА_2 в судовому засіданні представляв
представник адвокат Покотило О.В., який позовні вимоги не визнав.
Представник
відповідачів пояснив в судовому засіданні що згідно положень Статуту ТОВ
«Майкрософт Україна» уповноваженим на укладання трудового договору органом
відповідача є директор. Саме директор має право наймати, здійснювати нагляд та
звільняти персонал Товариства. Директором ТОВ «МайкрософтУкраїна» є ОСОБА_2,
яка не видавала наказ про прийняття позивача на роботу в ТОВ «Майкрософт
Україна», та не підписувала з ним трудовий договір. Крім директора, право
наймати персонал має ще тільки одна особа - фінансовий директор ОСОБА_7, на
підставі доручення , але вона також не видавала наказ про прийняття позивача на
роботу в ТОВ «Майкрософт Україна» і не підписувала з ним трудовий договір.
Твердження позивача що 01.03.2016 року він був ознайомлений з наказом про
прийняття на роботу не відповідають дійсності. Частиною 3 статті 24 КЗпП
України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без
укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника
або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС та її територіальних органів
про прийняття працівника на роботу. Відповідне повідомлення про прийняття
позивача на роботу до органів Державної фіскальної служби в не подавалося. Між
ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА» і позивачем не був оформлений трудовий договір ані у
формі двостороннього договору, ані і формі наказу чи розпорядженням власника
або уповноваженого ним органу, тобто позивач не міг бути допущений до роботи.
Допуск чи не допуск на роботу позивача не міг розглядатися, оскільки позивач не
був прийнятий на роботу. У зв'язку з тим, що позивач не був прийнятий на
роботу, трудовий договір з ним не був укладений, у відповідачів ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА» та
ОСОБА_2 не існує жодних правових підстав допускати позивача до виконання
посадових обов'язків. Представник відповідачів вважає, що оскільки згідно ст. 4
КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю
України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, а
стаття 9 ЦК України передбачає, що положення Цивільного Кодексу
Українизастосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах
використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та
сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. То
немає жодних підстав для застосування норм Цивільного Кодексу України до
укладання трудового договору. Питання ж укладання трудового договору
врегульоване положеннями КЗпП України. Наказ про прийняття та звільнення
працівника з роботи -це документ роботодавця, яким оформлюється укладення або
припинення трудового договору та такий наказ не є правочином в розумінні
цивільного законодавства. Жоден з електронних листів наданих на які посилається
позивач не надіслано особою, уповноваженою статутом ТОВ «Майкрософт Україна» чи
довіреністю, чи іншим належним документом на прийняття працівників на роботу та
ці електронні листи не відповідають вимогам законодавства оскільки не містять
реквізитів електронного документа. Щодо електронного листа від 11.02.2016 року
то це попередня пропозиція яка не може вважатися частиною будь-якого трудового
договору, оскільки надіслана особою яка не мала права прийняття позивача на
роботу, а саме тлумачення цього електронного листа позивачем містить істотну
помилку оскільки в дійсності в ньому вказано, що пропозиція є чинною за умови,
що результат перевірки рекомендацій, послужного списку та даних буде
задовільним для «Майкрософт». Щодо позовних вимог позивача до відповідача
ОСОБА_2, то її представник вважає що остання не може бути відповідачем у даних
правовідносинах.
Свідок
ОСОБА_4 пояснив в судовому засіданні, що раніше він працював директором з
персоналу в ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА», але на теперішній час звільнився. В кінці
2015 року директор департаменту по роботі з державними органами, установами та
закладами освіти та науки ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА» вирішив залишити посаду та
почався пошук відповідного фахівця на цю посаду. Він зустрічався з ОСОБА_1 як
можливим кандидатом на посаду. Пошуком кандидати займався окремий підрозділ
«МАЙКРОСОФТ», а саме ОСОБА_3 з Румунії запропонував його кандидатуру. На
фінальному етапі відбору виявилось що дружина позивача працює у державному
органі на керівній посаді. Це не відповідало критеріям відбору кандидата та
політики компанії і було перешкодою для його можливого працевлаштування.
Прийняття на роботу працівників до його компетенції не входило. Наказ про
прийняття на роботу зазвичай підписується у перший робочий день працівника якщо
той приймається на роботу. Документи про прийняття позивача на роботу
директором не підписувала. Позивача завчасно повідомляли що на роботу він не
прийнятий. За створені незручності позивачу компанією пропонувалась грошова
компенсація.
Свідок
ОСОБА_8 пояснила в судовому засіданні що вона працює в ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА»
фахівцем з ведення військового обліку та операційної діяльності. Ії
безпосередній керівник ОСОБА_4 дав їй доручення підготувати стандартний пакет
проекту документів на випадок працевлаштування позивача. Через деякий час надав
розпорядження зупинити підготовку проекту документів по ОСОБА_1 01.03.2016 року
позивач приходив до офісу та підписав проекти документів для працевлаштування.
За своєю власною ініціативою позивач залишив разом з підписаним проектом
документів для працевлаштування свою трудову книжку, пояснивши це тим, що він
може її загубити. Прийняття документів від ОСОБА_1 було зупинено та на підпис
директору вони не передавались.
У
відповідності до Статуту ТОВ «Майкрософт Україна»(стаття 8, п.8.2.9)
уповноваженим на укладання трудового договору органом відповідача є
директор(а.с.77-95 т.1).
Згідно
з витягу з ЄДРЮО директором ТОВ «Майкрософт Україна» є ОСОБА_2 (а.96-102 т.1)
Досліджениям
в судовому засіданні проектів документів що були підписані позивачем ОСОБА_1,
копії яких в матеріалах справи на а.с.211-240т.1, встановлено, що позивачем
було заповнено та підписано лише ним проекти наступних документів:
-два
проекти трудової угоди без номера та дати;
-
дві заяви про відкриття та ведення Карткового рахунку без номера та дати,
-
згоду на обробку його персональних даних для ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» без
номера та дати;
-
опитувальник для ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» з датою 01.03.2016 р.
Дослідженнм
згоди на обробку персональних даних позивача встановлено, що позивачем ОСОБА_1
14.03.2016 року була підписана згода на обробку його персональних даних(а.с.224
т.1) дослідженням якої встановлено відсутність на цій заяві згоди
директора ТОВ «Майкрософт Україна» є
ОСОБА_2 на включення персональних даних позивача до бази персональних даних
«Майкрософт».
Позивач
підписав заяву про ознайомлення із стандартами ділової поведінки(а.с.222 т.1).
Аналізом
підписаних позивачем проектів документів встановлено що вони не підписувались
відповідачами та трудовий договір з позивачем не укладався. Вказане свідчить
лише про наміри позивача працевлаштуватись до ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА».
Вислухавши
позивача, представника позивача, представника відповідачів, заслухавши покази
свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким що не
підлягає задоволенню.
ТОВ
«МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА» мала намір заповнити вакансію працівника на посаду
директора департаменту по роботі з державними органами, установами та закладами
освіти та науки ТОВ «МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА», для чого потрібно було знайти
відповідного фахівця який мав відповідати вимогам компанії «МАЙКРОСОФТ» щодо
рекомендацій, послужного спису, та загроз виникнення конфлікту інтересів у разі
прийняття працівника на роботу.
Рекрутером
Центральної та Східної Європи компанії «Microsoft Corporation» ОСОБА_3 позивачу
направлявся електронне повідомлення стосовно пропозиції можливого
працевлаштування позивача в структурі «Microsoft».
Позивач
вів електронну переписку з останнім з приводу можливого працевлаштування
пропозицію працевлаштування та відповідних умов, яка не була складовою частиною
будь-якого трудового договору.
Особа
що вела електронну переписку з позивачем не була особою, яка мала право
приймати позивача на роботу, а отримувані позивачем листи не були електронними
документами в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний
документообіг», оскільки не містять обов'язкових реквізитів електронного
документа, в у тому числі електронного підпису автора або підпису, прирівняним
до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий
підпис».Жоден з цих листів не надіслано особою, уповноваженою Статутом ТОВ
«Майкрософт Україна» на прийняття працівників на роботу в ТОВ «Майкрософт
Україна».
Позивач
був повідомлений про обов'язкову перевірку всіх існуючих або таких, що потенційно
можуть виникнути, обставин які можуть завадити його працевлаштуванню. Одним із
елементів цього процесу була перевірка позивача стосовно виникненню конфлікту
інтересів у разі прийняття його на роботу відповідачем, що зумовило б
неможливість виконання трудових обов'язків.
Ще
до закінчення такої перевірки позивачем зі своє сторони були підписані
передбачені при намірі працевлаштуватись проекти документів (а.с.211-240).
Оскільки
результати такої перевірки не влаштували товариство щодо питань можливого
потенційного конфлікту інтересів у позивача, та директор ТОВ «МАЙКРОСОФТ
УКРАЇНА» ОСОБА_2, якій належить право наймати персонал ТОВ «Майкрософт
Україна», своєї згоди на укладання трудового договору з позивачем не надавала
трудовий договір з позивачем не був укладений.
Сторони
не досягли згоди по умовам трудового договору, наказ про прийняття позивача на
роботу не видавався, повідомлення про прийняття позивача на роботу до
територіального органу Державної фіскальної служби не направлялося.
Відповідно
ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України (надалі - «КЗпП»), працівники
реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на
підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою
Згідно
зі статтею 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу
законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих
відповідно до нього.
Стаття
21 КЗпП України визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною
особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією
угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник
підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична
особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати
умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про
працю, колективним договором і угодою сторін.
Стаття
24 КЗпП України передбачає, що трудовий договір укладається, як правило, в
письмовій формі.
У
частині 3 статті 24 КЗпП України зазначено, що працівник не може бути допущений
до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи
розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального
органу виконавчої влади з питань забезпечення Формування та реалізації
державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок
повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на
роботу затверджено постановою КМ України від 17.06.2015 року № 413, відповідно
до якої повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи
фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем
обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування за відповідною формою до початку роботи працівника за укладеним
трудовим договором.
Згідно
п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про
практику розгляду судами трудових спорів»укладення трудового договору
оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи,
організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається
укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу
належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома
власника або уповноваженого ним органу.
В
судовому засіданні встановлено, що трудовий договір між позивачем та ТОВ
«МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА» не був укладений, сторони не досягли згоди по всім умовам
трудового договору, наказ чи розпорядження про прийняття позивача на роботу не
видавався, повідомлення про прийняття позивача на роботу до територіального
органу Державної фіскальної служби не направлялося. Доводи сторони позивача про
те що 01.03.2016 року були заповнені всі документи про прийняття його на роботу
не підтверджуються в судовому засіданні, оскільки позивачем були підписані лише
проекти документів у відповідних графах лише відносно себе, без підписання їх
стороною відповідача.
Доводи
сторони позивача про те, що відповідно до вимог цивільного
законодавства(ст.ст.202, 208, 626, ч.1 ст.640, ч.1 ст.641, ч.1 ст.642 ЦК
України) є всі підстави вважати трудовий договір укладеним з моменту одержання
особою, яка направила пропозиції, відповіді про прийняття цієї пропозиції від
позивача, суд розцінює критично.
Згідно
з п. 8.2.9 Статуту ТОВ «Майкрософт Україна» уповноваженим на укладання
трудового договору органом відповідача є директор. Саме директор ОСОБА_2має
право наймати, здійснювати нагляд та звільняти персонал ТОВ «Майкрософт Україна».
Але як встановлено в судовому засіданні вона не видавала наказ про прийняття
позивача на роботу в ТОВ «Майкрософт Україна», та не підписувала з ним трудовий
договір. Крім директора, право наймати персонал має ще тільки одна особа -
фінансовий директор ОСОБА_7, на підставі довіреності, але вона також не
видавала наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу в ТОВ «Майкрософт Україна» і не
підписувала з ним трудовий договір.
На
думку суду роздруківки наданих стороною позивача електронних листів, надісланих
йому електронною поштою не є доказом наявності укладеного трудового
договору.Жоден з цих листів не надіслано особою, уповноваженою Статутом ТОВ
«Майкрософт Україна» на прийняття працівників на роботу в ТОВ «Майкрософт
Україна». Зазначені електронні листи не є електронними документами в розумінні
Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»,
оскільки не містять обов'язкових реквізитів електронного документа,
електронного підпису автора або підпису, прирівняним до власноручного підпису
відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Закон
України «Про електронний цифровий підпис», визначає правовий статус лише
електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при
використанні електронного цифрового підпису, і дія вказаного Закону не
поширюється на відносини, що виникають під час використання інших видів
електронного підпису, в тому числі переведеного у цифрову форму зображення
власноручного підпису.
На
думку суду ці електронні листи можна розглядати як пропозицію працевлаштування
та ознайомлення з його можливими умовами, але вони не можуть вважатися частиною
будь-якого укладеного трудового договору, оскільки особа що їх пропонувала не
була особою, яка мала право приймати позивача на роботу.
Суд
критично сприймає доводи сторони позивача, що між позивачем та відповідачем ТОВ
« МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА» відбулось укладання правочину проведеним електронним
листуванням.
До
правовідносин що є предметом розгляду за цим позовом не можуть бути застосовані
норми Цивільного Кодексу України у виглядіст.ст.202, 208, 626, ч.1 ст.640, ч.1
ст.641, ч.1 ст.642 ЦК України.
Відповідно
до статті 21 КЗпП України предметом трудового договору (контракту) є праця
(трудова функція) особи, яка є об'єктом саме трудових правовідносин, які повною
мірою врегульовані трудовим законодавством.
Головна
відмінність між трудовим та цивільно-правовим договором полягає у предметі
договору, так як предметом трудового договору є власне праця людини, в той час
як предметом цивільно-правових відносин є результат такої праці.
Згідно
ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про
працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до
нього.
Стаття
9 ЦК України передбачає, що положення Цивільного Кодексу України застосовуються
до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних
ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо
вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Від
цього немає підстав для застосування норм Цивільного Кодексу України до
укладання трудового договору оскільки питання укладання трудового договору
врегульоване положеннями КЗпП України.
Накази
про прийняття працівника на роботу, звільнення працівника з роботи є
документами роботодавця, якими оформлюється укладення або припинення трудового
договору та такі накази не є правочинами в розумінні цивільного законодавства.
У
розумінні статті 202 ЦК України такий трудовий договір не є тим правочином, на
який поширюються передбачені статтею 203 ЦК України вимоги чинності правочину
та який може бути визнаний дійсним із передбачених ЦК України підстав.
Такої
ж позиціє відповідає і правова позиція неодноразово викладена судами у Рішенні
ВСУ від 08.09.2010 року по справі №6-4684св10, Постанові ВСУ від 24.06.2015
року по справі №6-530цс15, Ухвалі ВССУ від 13.04.2017 року по справі
№646/15271/15-Ц, Рішення ВССУ від 14 травня 2014 року по справі №6-53509св13.
На
підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,57-61,208,209,212-215,218 ЦПК
України, ст.ст.2,4,21,24 КЗпП України, ст.9 ЦК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
У
задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю
«МАЙКРОСОФТ УКРАЇНА», ОСОБА_2 про допущення працівника до виконання посадових
обов'язків та виплату погодженої заробітної плати - відмовити.
Рішення
суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва, через Голосіївський
районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з
дня його проголошення.
Особи,
які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового
рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання
копії цього рішення.
Суддя С.В. Ладиченко
Отправить комментарий