Недовольство
национальными судами - национальная традиция. А неудовлетворенные стороны
иногда пытаются взыскать моральный ущерб, причиненный нарушением права на
доступ к правосудию. Успехи на сегодня не велики. Но Верховный суд намекает на
возможности достижения успеха.
Так,
Верховный суд в постановлении от 10.01.2018 г. по делу № 454/1642/16-ц,
61-1091св17 отмечает, что на спорные правоотношения в части исковых требований
к суду не распространяется юрисдикция гражданского судопроизводства. Такой
вывод соответствует положениям статей 56, 126, 129 Конституции Украины, а также
разъяснениям, изложенным в пункте 10 постановления Пленума Верховного Суда
Украины от 13 июня 2007 года N 8 "О независимости судебной власти» и в
постановлении Пленума Верховного Суда Украины от 12 июня 2009 года N 6 "О
некоторых вопросах, возникающих в судебной практике при принятии к производству
административных судов и рассмотрении ими административных исков к судам и
судьям". Указанное также соответствует требованиям статей 6, 41 Конвенции
о защите прав человека и основных свобод 1950 года.
Действующее
законодательство дает возможность лицу полной мере реализовать свое право на
обжалование судебного решения. Законность процессуальных актов и действий
(бездействия) судей, совершенных при рассмотрении конкретного дела, не может
проверяться за пределами предусмотренного законом процессуального контроля.
При
таких обстоятельствах, следует сделать вывод, что надлежащим ответчиком по
таким спорам может быть только государство, а не суды (судьи), которые
действуют от имени государства и выполняют возложенные на них государством
функции правосудия.
Просто
измените подведомственность…
ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
від 10 січня 2018 року
Верховний
Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., учасники
справи: позивач - Фермерське господарство "Бурка В. В.", представника
позивача - Б. В. В., відповідачі: Червоноградський міський суд Львівської
області, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фермерського господарства "Бурка В. В." на ухвалу
Сокальського районного суду Львівської області у складі судді Адамовича М. Я.
від 13 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області у складі
суддів: Гірник Т. А., Бакуса В. Я., Левика Я. А. від 22 серпня 2016 року,
встановив:
Статтею
388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України N
2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського
процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України,
Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих
актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України),
визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно
до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні
скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд
яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до
Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють
після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У
червні 2016 року Фермерське господарство "Бурка В. В." (далі - ФГ
"Бурка В. В.") звернулося до суду з позовом до Сокальського районного
суду Львівської області, Держави України в особі Державної казначейської служби
України, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь кошти в розмірі
1000000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних
дій судді Червоноградського міського суду Львівської області, що спричинило
приниження його честі, гідності та ділової репутації.
На
обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ухвалою
Червоноградського міського суду Львівської області від 01 лютого 2016 року його
було позбавлено доступу до правосуддя. Стверджував, що дії судді
Червоноградського міського суду Львівської області є протиправними, оскільки
суддя в порушення статей 6, 10 Закону України "Про статус суддів",
статей 54, 55 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та
статті 40 Конституції України не оцінив усіх доказів, у зв'язку з чим постановив
незаконну ухвалу.
Посилаючись
на незаконні дії судді, просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Ухвалою
Сокальського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року
відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ФГ
"Бурка В. В." в частині позовних вимог до Червоноградського міського
суду Львівської області про стягнення моральної шкоди.
Ухвалою
апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2016 року апеляційну скаргу
представника ФГ "Бурка В. В." - Б. В. В. відхилено, ухвалу
Сокальського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року залишено
без змін.
03
вересня 2016 року ФГ "Бурка В. В." подало до Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на
ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року
та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2016 року, в якій,
посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права,
просило скасувати вказані ухвали і направити справу для продовження розгляду до
суду першої інстанції.
Касаційна
скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної
інстанцій не ґрунтуються на верховенстві прав, на вимогах закону, прийняті без
дотримання статей 8, 40, 55, 56 Конституції України. Суди не врахували рішення
Конституційного суду України N 6-зп від 25 листопада 1997 року, N 9-зп від 25
грудня 1997 року, N 12-рп/2001 від 03 жовтня 2001 року та N 15-рп/2002 від 09
липня 2002 року щодо підстав звільнення від доказування, а також вимоги статей
6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім
того, суди повинні були застосувати до спірних правовідносин положення статей
16, 22, 1167, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та захистити
його конституційні права на вирішення справи по суті, врахувати уже встановлені
обставини незаконності ухвали суду від 01 лютого 2016 року, внаслідок
постановлення якої йому було завдано моральної шкоди, що призвело до приниження
його честі, гідності та ділової репутації, а також спричинило йому моральні
страждання через неможливість довести порушення прав у судовому порядку.
22
грудня 2017 року справу N 316/3022/14-ц та матеріали касаційного провадження
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ
передано до Верховного Суду.
Згідно
з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах
здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих
процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно
до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в
касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність
застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи
процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними
обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати
питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє
законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої
інстанції.
Відповідно
до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є
неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм
процесуального права.
Встановлено
й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані ухвали судів першої та
апеляційної інстанцій постановлені із додержанням норм процесуального права, а
доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами
встановлено, що ФГ "Бурка В. В." звернулося із позовом до
Червоноградського міського суду Львівської області та Держави України в особі
Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої
діями судді Червоноградського міського суду Львівської області внаслідок
постановлення незаконної ухвали від 01 лютого 2016 року про відмову у відкритті
провадження у справі N 459/327/16-ц, яка скасована ухвалою апеляційного суду
Львівської області від 24 березня 2016 року із направлення справи на новий
розгляд до суду першої інстанції. Позивач вважав, що суддя, постановляючи
вказану ухвалу, завдав йому моральної шкоди.
Частиною
шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або
юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного
рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового
розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Проте
застосування положення частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку,
коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не
пов'язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті
прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при
здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних
дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й
іншим відповідним рішенням суду.
При
цьому на спірні правовідносини в частині позовних вимог до Червоноградського
міського суду Львівської області не поширюється юрисдикція судів по розгляду
заявлених позивачем вимог в порядку цивільного судочинства, оскільки судді як
посадова особа, що здійснює правосуддя, а також суд як орган, що здійснює
правосуддя не може бути відповідачем або іншою стороною, котра бере участь у
цивільній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї
установи, а не орган, що здійснює правосуддя.
Такий
висновок відповідає положенням статей 56, 126, 129 Конституції України, а також
роз'ясненням, викладеним у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 13 червня 2007 року N 8 "Про незалежність судової влади" та у
постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 6 "Про
деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження
адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і
суддів".
Зазначене
також відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року.
Відповідно
до частин першої - третьої статті 125 Конституції України (в редакції, чинній
на час виникнення спірних правовідносин) в Україні діють місцеві, апеляційні,
вищі спеціалізовані та Верховний Суд України.
Особи
мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з
підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
Отже,
чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на
оскарження судового рішення.
Законність
процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді
конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом
процесуального контролю.
За
таких обставин, слід дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах
може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та
виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Відмовляючи
у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ФГ "Бурка В.
В." до Червоноградського міського суду Львівської області про стягнення
моральної шкоди, суд першої інстанції, з ухвалою якого погодився апеляційний
суд, керувався положеннями пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України 2004
року в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, та дійшов
правильного висновку, що спір в частині вимог щодо Червоноградського міського
суду Львівської області не носить цивільно-правовий характер, що виключає
можливість вирішення його у порядку ЦПК України.
Висновки
судів попередніх інстанцій узгоджуються із правовою позицію, викладеною у
постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року N 6-3139цс17.
Доводи
касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень
не впливають.
Відповідно
до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави
для скасування судового рішення.
Керуючись
статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:
Касаційну
скаргу Фермерського господарства "Бурка В. В." залишити без
задоволення.
Ухвалу
Сокальського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року та
ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2016 року залишити
без змін.
Ухвала
оскарженню не підлягає.
Судді:
В.
А. Стрільчук
С.
О. Карпенко
В.
О. Кузнєцов
Отправить комментарий