Немного
о судебной практике по спорам, связанным с противоправными действиями
патрульной полиции.
Предлагаем
ознакомиться с постановлением Апелляционного суда города Киева, которым
доказано отсутствие в действиях лица состава административного правонарушения,
предусмотренного ст. 185 КУоАП, - злостное неповиновение законному распоряжению
или требованию полицейского.
Суд
отметил, что полицейскими не было ни озвучено, ни повторено законных требований
или предписаний. Озвучивалось лишь требование работника полиции «убрать руки»,
которое было сразу же безотлагательно выполнено.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ 33/796/2447/2017
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18
жовтня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мена Менського району Чернігівської області,
громадянина України, з вищоюосвітою, не одруженого, працюючого головою ОСББ «37 карат»,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого та зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
на
постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року,
в
с т а н о в и в:
Постановою
судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017
рокуОСОБА_3визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення,
передбаченого ст. 185 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у
виді штрафу в розмірі 8
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 грн.
Також
постановлено стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 320 грн.
Згідно
з постановою суду, 21 серпня 2017 року об 11 год. 35 хв. по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на
закону вимогу працівників поліції щодо не перешкоджанню пройти у парадному не
реагував, порушував громадський спокій, штовхав працівників поліції, своїми
діями перешкоджав дійти за викликом, який прийшов по лінії 102, та чинив опір
при затриманні, чим порушив вимоги ст. 185 КУпАП.
В
апеляційній скарзі ОСОБА_3, вважаючи постанову суду незаконною та такою, що не
відповідає наявним в матеріалах справи доказам та дійсним обставинам справи,
просить її скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.
247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного
правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
В
обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, встановивши в його діях злісну
непокору, суд самоуправно конкретизував вимогу працівника національної поліції,
вказавши «щодо не перешкоджання пройти», попри те, що наявні в матеріалах
справи відеозаписи та протокол про адміністративне правопорушення таких даних
не містять, внаслідок чого, його було безпідставно визнано винним у вчиненні
адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Крім
того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт існування
виклику з лінії 102, на який нібито йшли працівники поліції, а саме, до
протоколу мала бути додана роздруківка виклику з лінії 102, тобто не існує
доказу, що поліцейські рухались за викликом, а не по власним справам, але в
даному випадку факт «виконання поліцейськими службових обов'язків» є
обов'язковою передумовою для застосування ст. 185 КУпАП.
При
цьому, в матеріалах справи наявні докази, що в його діях відсутні будь-які
ознаки злісної непокори. Зокрема, з відеозапису чітко видно, що після виконання
його вимоги, проголошеної в рамках ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» щодо
пред'явлення працівниками поліції своїх службових посвідчень, вони
безперешкодно пішли в напрямку, що рухалися першочергово, при цьому, жодних
зусиль для цього працівники поліції не прикладали, а до того ж ними жодним
чином не було проголошено ані наполегливих та/або неодноразово повторених
законних вимог чи розпоряджень, цього також не було зазначено ані в протоколі,
ані в поясненнях, і на відео цього також
немає. Єдина озвучена на відеозаписі вимога працівника поліції до нього була
«прибрати руки», так як, зайшовши в будинок, він, опершись об стінку рукою,
звернувся до поліцейського ОСОБА_4, який зайшов за ним в будинок, щоб той
пред'явив службове посвідчення, була
одразу ж ним (ОСОБА_3.) невідкладно виконана, що підтверджується показаннями
свідка та відеозаписом.
Крім
того,протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256
КУпАП, оскільки у ньому не вказані, які саме законні розпорядження або вимоги
він не виконав, а викладений в протоколі склад адміністративного правопорушення
у своїй сукупності не відповідає диспозиції ст. 185 КУпАП та суперечить
поясненням свідка ОСОБА_5 та відеозаписам з місця події.
Також
звертає увагу на те, що справа була розглянута з порушенням вимог ч. 2 ст. 277
КУпАП, оскільки, згідно з протоколом про вчинення ним адміністративного правопорушення,
передбаченого ст. 185 КУпАП, обставини відбулися 21 серпня 2017 року об 11 год.
35 хв., тобто суд мав протягом доби, до 11 год. 35 хв. 22.08.2017 р. розглянути
дану справу, проте, фактично розгляд справи розпочався о15 год. 22.08.2017 р.
Окрім
цього, вказує й на те, що його дії відповідали вимогам чинного законодавства та
компетенції займаної посади, оскільки будинок, де відбувалися події, що
відображені в протоколі про адміністративне правопорушення, перебуває під
юрисдикцією ОСББ та на відміну від будинків комунальної форми власності, в
повній мірі перебуває у співвласності власників квартир та нежитлових
приміщень, тому він, діючи від імені ОСББ, як голова ОСББ, під час виконання
управлінських функцій мав законне право не лише вимагати від працівників
поліції пред'явити службове посвідчення, а й інформацію, з яких підстав та куди
вони прямують, оскільки в той час двері в будинок були відкритті не для того, щоб
будь-хто заходив в будинок і йшов куди йому хочеться, а для проходу робітників,
що виконували в домі певні роботи, у зв'язку з чим в діях працівників поліції
можна вбачати незаконне проникнення до житла.
Таким
чином, на думку апелянта, дана справа виникла на підставі особистої неприязні
поліцейських до нього, які мали за мету затримати його, а вже потім притягти до
відповідальності з надуманих підстав, оскільки його наполеглива вимога, як
голови ОСББ, щодо представлення та пред'явлення службового посвідчення
працівниками поліцій, викликала у останніх неприязнь та зневагу до нього, що як
наслідок породило затримання та складання відносно нього надуманих справ про
адміністративне правопорушення за ст. 173 та ст. 185 КУпАП. При цьому, протокол
про адміністративне затримання в матеріалах справи відсутній, а справа відносно
нього побудована на підставі надуманих дій в протоколах про адміністративні
правопорушення, які містять надумані порушення, які поліцейські закріпили за
ним, адже незрозуміло, яке відношення до диспозиції ст. 185 КУпАП мають нічим
не підтверджені вигадки щодо «порушення громадського порядку» або «штовхання
працівників поліції» або «чинив опір працівникам поліції», до того ж це все не
підтверджено та спростовано наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Також,
окрім протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП щодо нього
було складено ще один протокол за ст. 173 КУпАП, в якому було надумано та
безпідставно прописано все, що змогли вигадати поліцейські по відношенню до
нього, і як наслідок все ними зазначене не знайшло свого підтвердження в суді.
Заслухавши
доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_3 на підтримку поданої
апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне
правопорушення та відеоматеріали, залучені до справи, перевірившидоводи
апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вона
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно
до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні
правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин
кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно
з вимогами ст. 280 КУпАП, орган
(посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення
зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи
винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній
відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,
чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення
для правильного вирішення справи.
Проте,
як вбачається з матеріалів справи, ці вимоги закону судом в повній мірі не були
дотримані, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Так,
диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за злісну непокору законному
розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Обов'язковим
елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є
наявність законного розпорядження або вимоги поліцейського при виконанні ним
службових обов'язків, яке випливає з прав працівника поліції, визначених у
Законі України «Про Національну поліцію».
При
цьому, відповідно до абзацу другого пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 26 червня 1992 року № 8 (зі змінами, внесеними постановою від 3
грудня 1997 року №12) «Про застосування судами законодавства, що передбачає
відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів
і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від
виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень
працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків у зв'язку з участю в
охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що
свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Зокрема,
до таких законних вимог працівників поліції належить право вимагати від
громадян, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій,
що перешкоджають здійсненню повноважень поліції, тощо.
Як
зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 21 серпня
2017 року об 11 год. 35 хв. по АДРЕСА_1 на закону вимогу працівників поліції не
реагував, порушував громадський спокій, штовхав працівників поліції, своїми
діями перешкоджав дійти за викликом, який прийшов по лінії 102, та чинив опір
при затриманні, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Між
тим, як вбачається з цього протоколу, в ньому всупереч вимогам ст. 256 КУпАП,
не конкретизовано суть адміністративного правопорушення в розумінні диспозиції ст. 185 КУпАП,
оскільки не вказано у зв'язку з чим та яке законне розпорядження або вимога
були пред'явлені ОСОБА_3, якій він
злісно не підкорився.
Належним
чином не з'ясував цих питань і суддя суду першої інстанції під час розгляду
справи про адміністративне правопорушення, а лише обмежився констатацією того, що ОСОБА_3 на закону
вимогу працівників поліції щодо не перешкоджанню пройти у парадному не
реагував, порушував громадський спокій, штовхав працівників поліції, своїми
діями перешкоджав дійти за викликом, який прийшов по лінії 102, та чинив опір
при затриманні.
Разом
з тим, такі обставини спростовуються як поясненнями ОСОБА_3, наданими ним в
суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду, так і відеоматеріалами,
залученими до справи, які переконливо свідчать про те, що після виконання
вимоги ОСОБА_3, як голови ОСББ, щодо пред'явлення працівниками поліції своїх
службових посвідчень, обов'язок поліцейського щодо чого прямо передбачено ч. 3
ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", вони безперешкодно
пішли в напрямку, що рухалися першочергово, при цьому жодних зусиль для цього
працівники поліції не прикладали, до того ж ними жодним чином не було
проголошено ані наполегливих або неодноразово повторених законних вимог чи
розпоряджень. Єдина озвучена вимога працівника поліції до ОСОБА_3 була
«прибрати руки», так як, зайшовши в будинок, ОСОБА_3, обпершись об стінку
рукою, звернувся до поліцейського, який зайшов за ним в будинок, щоб той
пред'явив службове посвідчення, яка після цього була одразу ж ОСОБА_3 невідкладно виконана.
Таким
чином, суддя місцевого суду при розгляді справи не звернув увагу на вказану
неповноту та неправильність протоколу про адміністративне правопорушення, яка
не може бути усунута судом в силу його диспозитивності, та постановив рішення
про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185
КУпАП, мотивувавши свій висновок доказами, які не узгоджуються між собою та
фактично не спростовують пояснення ОСОБА_3 щодо відсутності в його діях складу
цього правопорушення, отже судове рішення не відповідає вимогам законності та
обґрунтованості.
За
таких обставин, оскільки в матеріалах справі відсутні дані про те, що в діях
ОСОБА_3 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, але суддя, в
порушення вимог ст. 280 КУпАП, на це
належної уваги не звернув, то постанова судді підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях
ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а
відтак апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
На
підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
п
о с т а н о в и в:
Апеляційну
скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову
судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року,
якоюОСОБА_3визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення,
передбаченого ст. 185 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у
виді штрафу в розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що
становить 136 грн., - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю
в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185
КУпАП.
Постанова
є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного
суду міста Києва І.М. Горб
Обращаем
Ваше внимание на то, что данный пост не является консультацией и размещен с
информационной целью. В конкретных ситуациях рекомендуется обращение за
профессиональной помощью.
С
уважением,
АО
«Лига правовой защиты»
Отправить комментарий