Предметом
судебного разбирательства стал капитальный ремонт квартиры, в результате
которого был достроен балкон, а в квартире соседа появились трещины на стенах.
Сосед
просил суд обязать ответчика демонтировать пристройку к балкону и взыскать
моральный вред в сумме 30 000,00 грн, который заключался в душевных
переживаниях по поводу незаконно достроенного балкона, затенения квартиры и
появления трещин.
Судами
иск удовлетворен, обязано ответчика за свой счет демонтировать пристройку к
балкону, приведя его в первоначальное состояние до поэтажного плана застройки
балкона. Взыскано в пользу истца 2 000,00 грн в качестве возмещения морального
вреда.
Верховный
Суд подтвердил: в случае существенного отклонения от проекта, что нарушает
права других лиц, нарушения строительных норм и правил суд может постановить
решение, которым обязать провести соответствующую перестройку (постановление по
делу № 757/9131/15-ц от 18.04.18 г.)
Суд
отметил, что в соответствии с ч. 1 ст. 376 ГК Украины объект недвижимости
относится к самовольному строительству при наличии одного из следующих условий:
земельный участок не отведен для этой цели; нет должного разрешения на строительство;
отсутствует надлежащим образом утвержденный проект; при строительстве допущены
существенные нарушения строительных норм и правил.
Постанова
Іменем України
18 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 757/9131/15-ц
провадження № 61-7498св18
Верховний
Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак
О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С.
О., Усика Г. І.,
учасники
справи:
позивач
- ОСОБА_4,
відповідач
- ОСОБА_5,
треті
особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув
у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну
скаргу ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня
2017 року у складі судді Батрин О. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від
10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Немировської О. В.,
Кирилюк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
У
березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_7,
ОСОБА_6, про усунення перешкод у реалізації права власності та зобов'язання
знести незаконно зведену прибудову.
Свої
вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, а
відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_4, що розташована на другому поверсі
п'ятиповерхового будинку над квартирою позивача.
Влітку
2014 року відповідач розпочала капітальний ремонт своєї квартири та здійснила добудову балкону та збільшила його
площу вдвічі над вікнами однієї з кімнат та кухні квартири позивача.
Внаслідок
проведеного ремонту в квартирі позивача з'явилися тріщини на стінах.
Посилаючись
на наведене та враховуючи збільшення позовних вимог, позивач просила
зобов'язати відповідача за власний
рахунок демонтувати прибудову до балкону квартири АДРЕСА_4, стягнути з
відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн, яка проявилася
в її душевних переживаннях з приводу незаконно добудованого балкону, затінення
її квартири та появі тріщин.
Рішенням
Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року позов задоволено.
Зобов'язано
ОСОБА_5 за власний рахунок демонтувати прибудову до балкону квартири АДРЕСА_4,
привівши його в первинний стан до поверхового плану забудови балкону.
Стягнуто
з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 000,00 грн у якості відшкодування моральної
шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково
задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що
відповідачем здійснено прибудову балкону без відповідних на це документів, і
така прибудова порушує права позивача. Стягуючи на відшкодування моральної
шкоди 2 000,00 грн, суд виходив із засад розумності та справедливості.
Ухвалою
Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу
представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 відхилено, рішення суду першої інстанції
залишено без змін.
Залишаючи
без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що відповідач
збудувала прибудову до балкону без належного дозволу і затвердженого проекту,
тому вказана прибудова є самочинною та такою, що порушує права інших осіб, у
зв'язку з чим повинна бути знесена. У своїй ухвалі апеляційний суд посилався на
правову позицію викладену у постановах Верховного Суду України у справах №
№ 6-1721цс16, 6-180цс14.
У
грудні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського
районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м.
Києва від 10 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові
рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог,
обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та
неправильним застосуванням норм матеріального права.
У
касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що позивачем не додано жодного
доказу порушенням відповідачем її права на користування належною їй квартирою.
Крім того, як вбачається з декларації про готовність об'єкта до експлуатації
від 05 жовтня 2016 року зареєстровану в департаменті ДАБІ у м. Києві,
реконструкція належної відповідачу квартири проведена у відповідності з чинними
нормами, тобто виконані всі вимоги для її узаконення.
15
грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про
несення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного
процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України
та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким
судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК
України).
Відповідно
до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у
редакції Закону від 03 жовтня 2017 року
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і
розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу,
передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за
правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою
Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження.
У
квітні 2018 року ОСОБА_5 подано
клопотання про зупинення виконання рішення суду.
Згідно
з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах
здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих
процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно
з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є
неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм
процесуального права.
За
змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що
рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши
матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі
колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку,
що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові
рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і
процесуального права. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають
вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року (у редакції на час ухвалення
судових рішень у справі) щодо законності та обґрунтованості.
Судом
установлено, що позивач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідач
ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_4, що розташована над квартирою
позивача на другому поверсі п'ятиповерхового будинку.
Будинок,
в якому знаходяться квартири сторін у справі належить територіальній громаді м.
Києва.
Влітку
2014 року відповідач та треті особи, які є співвласниками квартири АДРЕСА_4 розпочали капітальний ремонт
вказаної квартири, в результаті чого ними було здійснено добудову балкону, яка
збільшила площу балкона удвічі, що підтверджується актом ЖЕД «Печерськжитло»
від 29 березня 2017 року.
Під
час складання вказаного акта обстежувалася лише квартира позивача, до квартири
відповідача доступу надано не було, тому розміри квартири відповідача та
балкону проводилися у відповідності до поверхового плану.
Також
в ході обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 22 березня 2017 року було
виявлено тріщини (волосяне розкриття) та деформацію дверей.
Згідно
листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві від
30 грудня 2014 року, станом на 29 грудня 2014 року Департамент не видавав
дозволу та не реєстрував інших документів дозвільного характеру, які б давали
право на виконання будівельних і підготовчих робіт та не приймав об'єкт
(реконструкція квартири №6) в експлуатацію за адресою: бульвар Дружби Народів,
19-а у м. Києві.
Факт
самовільного, без відповідної проектно-дозвільної документації, проведення
відповідачем будівельних робіт по збільшенню довжини та ширини існуючого
балкону підтверджується також листами Комунального підприємства по утриманню
житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» від 02 грудня
2014 року, 17 грудня 2014 року та Печерської районної в м. Києві державної
адміністрації від 09 грудня 2014 року.
Комунальне
підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва
«Печерськжитло» неодноразово зверталося до відповідача з вимогою приведення
балкону відповідно до поверхового плану забудови будинку, проте останньою
зазначені дії проведені не були.
23
вересня 2016 року відповідачу видано новий технічний паспорт на квартиру
АДРЕСА_4, відповідно до якого площа балкона у квартирі становить 2,9 кв. м з
коефіцієнтом 0,3, хоча фактично розмір балкону збільшено до 1,4 мх5,5 м.
05
жовтня 2016 року Департаментом ДАБІ у м. Києві зареєстровано Декларацію про
готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності
стосовно реконструкції квартири АДРЕСА_4, проте із відповіді вказаного
департаменту від 30 березня 2017 року вбачається, що останній не видавав та не
реєстрував документів дозвільного та декларативного характеру, які б надавали
право на виконання підготовчих і будівельних робіт та не приймав в експлуатацію
об'єктів будівництва за вказаною вище адресою.
Відповідно
до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у
редакції що діяла на момент будівництва) замовник має право виконувати
будівельні роботи після: направлення
замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного
архітектурно-будівельного контролю
(далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо
об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які
не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або
отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів
будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері містобудування; реєстрації органом
державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання
будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій
складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного
контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що
належать до IV і V категорій складності.
Згідно
із Державними будівельними нормами України В.3.2-2-2009 п.8.14, при
проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих
квартир заборонено: утеплення і скління існуючих балконів і лоджій; улаштування
нових і розширення існуючих балконів і лоджій, їх скління; улаштування нових
віконних прорізів і розширення існуючих віконних і балконних прорізів; зміна
форм і кольорів віконних рам і балконних дверей.
Пунктом
четвертим Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 1992 року № 572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і
перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за
відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у
будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого
самоврядування, виданого в установленому порядку.
Відповідно
до вимог статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання
містобудівної діяльності» право на
звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого
об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого
самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
У
разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду також мають такі
особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК
України, а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує
проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній
ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина
четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).
Відповідно
до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до
самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка
не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній
належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні
порушення будівельних норм і правил.
Одночасно
за положеннями частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення
від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,
істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного
органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити
рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести
відповідну перебудову.
Якщо
проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює)
будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням
суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Матеріали
справи містять підтвердження неодноразових звернень КП УЖГ Печерського району м. Києва
«Печерськжитло» до відповідача щодо приведення балкону відповідно до
поверхового плану забудови будинку, проте відповідачем зазначені дії проведено
не було.
Знесення
самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім
заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі
передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо
реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива
перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої
перебудови.
Таким
чином, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким
погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те,
що на час здійснення добудови балкону у відповідача була відсутня
проектно-дозвільна документація, вона здійснена всупереч вимогам чинного
законодавства, порушує права позивача, оскільки у квартирі останньої
деформувалися двері, появилися тріщини.
Відповідно
до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або
юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,
відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,
встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктами
першим та другим частини другої статті 23 ЦК України визначено, що моральна
шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у
зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях,
яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,
членів сім'ї чи близьких родичів.
При
визначенні розміру завданої позивачу моральної шкоди суди правильно врахували,
що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу завдано шкоду, яка призвела
до тривалих психологічних та психічних переживань.
Відповідно
до статті 57, частини першої статті 58 ЦПК України ( у редакції 2004 року) доказами є будь-які фактичні дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують
вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для
вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета
доказування.
Загальними
вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 131, 132, 137, 177, 179,
185, 194, 212-215 ЦПК України (у редакції 2004 року), визначено обов'язковість
установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для
справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд
виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити
законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Кожна
сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Розглядаючи
справу лише до одного із співвласників квартири АДРЕСА_4, суди виходили з того,
що відповідно до вимог статті 11 ЦПК України суди розглядають цивільні справи в
межах заявлених позивачем вимог.
Переглядаючи
справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303,
304 ЦПК України 2004 року перевірив доводи апеляційної скарги та навів висновки
на їх спростування, у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам
статті 315 ЦПК України 2004 року.
Доводи
касаційної скарги про те, що позивачем не доведено, що їй внаслідок здійснення
прибудови заподіяна шкода, а саме з'явилися тріщини в належній їй квартирі
- не заслуговують на увагу, оскільки
вказаним обставинам надано належну оцінку в рішеннях судів і відповідачем вони
не спростовані.
Суд
також не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що площа балкону
збільшилася у зв'язку з реконструкцією квартири, оскільки вони, як і інші
доводи, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями
статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Викладене
дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій
без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Відповідно
до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка
подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення
виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Враховуючи,
що колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення
рішення судів без змін, підстав для зупинення виконання вказаних рішень немає.
Керуючись
статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої
судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну
скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення
Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року та ухвалу
Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.
У
задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зупинення виконання рішення суду відмовити.
Постанова
суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О.
В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик
Отправить комментарий