Выражаем
обеспокоенность выражениями обеспокоенности жителей и гостей столицы по поводу проведенных
Нацполицией рейдов на безбилетных пассажиров. Каких только комментариев не
выложили в сеть.
Действительно,
статья 135 Кодекса об административных правонарушениях предусматривает
ответственность за безбилетный проезд пассажира, а также провоз без билета
детей в возрасте от семи до шестнадцати лет.
И
в соответствии со статьей 222 КоАП дела по части второй статьи 135, то есть
относительно безбилетного проезда в городском транспорте, рассматривают органы
национальной полиции. Именно полиция, а не контролеры, имеют право налагать
штраф.
Единственными
должностным лицами перевозчика, которые имеют права на контроль являются лишь
водители электротранспорта - такое право предоставлено им "Правилами
эксплуатации трамвая и троллейбуса". Но, только право на осуществление
контроля, а не взыскания штрафа.
Основным
документом, который регламентировал отношения между пассажиром
электротранспорта и перевозчиком, его должностными лицами (водители,
кондукторы, контроллеры и пр.) были "Правила пользования трамваем и
троллейбусом в городах Украины". Но этот документ в связи со стремительным
обновлением законодательства утратил силу - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1388-17
В
Закон Украины "О городском электрическом транспорте"
(http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1914-15) и другие законодательные и
нормативные акты Законом Украины "О внесении изменений в некоторые
законодательные акты Украины относительно внедрения автоматизированной системы
учета оплаты проезда в городском пассажирском транспорте"(http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1812-19)
был внесен ряд изменений. В частности, право на утверждение "Правил
пользования ..." получило не министерство, а местные органы власти.
Спрашивайте
местные Правила в трамваях Вашего города. Если их нет, то, как говорится «на
нет и…». Вызывайте полицию для привлечения контролеров к ответственности за
хулиганство и вымогательство. Конечно, имеется определенный риск привлечения к
ответственности и самого безбилетника. Однако совершенное правонарушение будет
рассматриваться не лицом, страдающим синдромом вахтера, а согласно
установленной КоАП процедуре (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74703761).
Не
исключаем, что возможно местный совет утвердил Правила. Многолетний опыт
практики в сфере юриспруденции позволяет предположить, что текст местных Правил
будет переписан с утративших силу министерских Правил. Ситуация в таком случае
становится интереснее. Окружной административный суд г. Киева некогда признал
министерские Правила такими, что соответствуют законодательству и подтвердил
права контролеров штрафовать безбилетников без суда и следствия (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59078292).
Решение оставлено в силе судами апелляционной и кассационной инстанций.
Такие
дела.
Справа№592/5185/18
Провадження
№2-а/592/319/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14
червня 2018 року м.Суми
Ковпаківський
районний суд м. Суми у складі:
головуючого
судді Литовченка О.В.,
за
участю секретаря судового засідання Черей С.В.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за
адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до поліцейського
роти № 3 батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_2 (м. Суми, вул. Білопільський
шлях, 18/1) про скасування постанови у справі про адміністративне
правопорушення,
встановив:
Позивачка
звернулася до суду з позовом, який мотивує тим, що 29.04.2018 року поліцейським
роти №3 батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_2 була винесена постанова серія
ГБ № 090271 від 29.04.2018 р., в якій зазначено, що позивачка 29.04.2018 року о
14:35 год. в м. Суми в тролейбусі № 056 за маршрутом №1 «ГТВ-Тепличний»
провезла дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 не придбавши квитка, здійснивши
безкоштовний проїзд від зупинки «Універмаг Київ» до зупинки «ТЦ Мануфактура»,
чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.135 КУпАП. За
вчинене адміністративне порушення на позивача накладено штраф у розмірі 50 грн.
Позивач
не згодна з вищевказаною постановою, вважає її протиправною та просить її
скасувати.
Позивач
та її представник в судове засідання не зявились, належним чином повідомлені
про час та місце розгляду справи. Від представника позивачки адвоката ОСОБА_4
надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивач та представника на
підставі наявних матеріалів в справі.
Відповідач,
повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове
засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну
заяву не надав, що не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч. 3ст.
268 КАС України.
Перевіривши
матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до
висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом
встановлено, що згідно постанови про адміністративне правопорушення від
29.04.2018 серія ГБ № 090271 29.04.2018 близько 14 год. 35 хв. в тролейбусі № 1
номер 056, що рухався за маршрутом ГТВ-Тепличний гр. ОСОБА_1 провезла дитину
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 не придбавши квитка здійснивши безкоштовний проїзд від
зупинки ОСОБА_5 до зупинки «Торгівельний Центр Мануфактура, чим вчинила
адміністративне правопорушення, передбачене ст. 135 КУпАП та накладено штраф у
розмірі 60 грн. (а.с.3).
Дана
постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Згідно
вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Конституційний
Суд України у своєму рішенні №23-рп/2010 від 22.10.2010 р. зазначає, що
конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку,
який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод
людини. Конституція України визначає основні права і свободи людини і
громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи
людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними;
конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових
законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та
обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і
свободи та є рівними перед законом; юридична відповідальність особи має
індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах,
одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо
доведеності вини особи тлумачаться на її користь; конституційні права і свободи
людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених
Конституцією України.
Відповідно
до ч. 2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,
чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з
метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх
обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)
безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням
принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими
наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких
спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі
прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно
з ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на
яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею
78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування
правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто,
особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар)
доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який
повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність
прийнятих рішень.
Відповідно
достатті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення,
орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно
до ст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні
правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин
кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення
виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють
вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання
громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно
до вимогст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є
будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне
правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами,
показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і
кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також
іншими документами.
Згідно
ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже,
особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення
зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9
Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна
або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок,
власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за
яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити
докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
У
відповідності до ст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про
адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено
адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи
підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують
і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для
передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської
організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають
значення для правильного вирішення справи.
Положеннями
ст. 135 КУпАП передбачено, що безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд
без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без
квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років:
у
поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення - тягне за собою
накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
в
міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному
розмірі від вартості проїзду;
в
автобусі приміського або внутрірайонного сполучення - тягне за собою накладення
штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
в
автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському
електротранспорті - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі
від вартості проїзду;
на
суднах водного транспорту - тягне за собою накладення штрафу в п'ятикратному
розмірі від вартості проїзду.
Відповідачем
винесено оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної
відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого
ст. 135 КУпАП без зазначення частини даної статті.
Відповідач
- інспектор роти № 3 батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_2 в судове
засідання не зявилася, відзиву на позовну заяву та доказів, які б
підтверджували правомірність винесення нею постанови по справі про
адміністративне правопорушення вчинене позивачкою 29.04.2018 та дотримання
відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не
надала.
Особливості
провадження судами у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності
передбачені ст. 286 КАС України.
Так,
частиною 3 цієї статті визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу
рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про
притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як
адміністративний має право: 1) залишити рішення субєкта владних повноважень без
змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення субєкта владних
повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу
(посадової особи); 3) скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити
справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах,
передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне
правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З
огляну на встановлені факти, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення
прийнято відповідачем без наявності доказів, які б поза розумним сумнівом
підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому
позов слід задовольнити - постанову у справі про адміністративне правопорушення
серія серії ГБ № 090271 від 29.04.2018, поліцейського роти роти №3 батальйону
УПП в Сумській області капралом поліції ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до
адміністративної відповідальності за ст. 135 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50
грн. скасувати,а провадження у адміністративній справі відносно неї закрити.
Враховуючи
вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування вищезазначеної
постанови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись
ст.ст. 5, 8, 9, 10, 13, 77, 205, 211, 229, 230, 241, 242, 271, 286 КАС України,
ст.ст. 33, 135, 245, 251, 252, 258, 268, 276, 280, 283 КУпАП України, суд,
ухвалив:
Адміністративний
позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до поліційського роти № 3 батальйону
УПП в Сумській області ОСОБА_2 (м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1) про
скасування постанови задовольнити.
Скасувати
постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГБ № 090271 від
29.04.2018, винесену поліцейським роти №3 батальйону УПП в Сумській області
капралом поліції ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 за ст. 135 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 грн.,а провадження у справі
про адміністративне правопорушення закрити.
На
рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного
адміністративного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом
десяти днів з дня його проголошення.
Рішення
суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги
всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя
О.В. Литовченко
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста
КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра
8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2016 року
місто Київ
№826/27065/15
Окружний
адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді
Літвінової А.В., суддів Аблова Є.В. та Мазур А.С., розглянув у порядку
письмового провадження адміністративну справу
за
позовомОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України (відповідач-1)
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального
господарства України (відповідч-2)провизнання нечинним наказу від 09.10.2006
№329 в частині, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1
звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства
інфраструктури України про визнання невідповідним правовому акту вищої
юридичної сили та нечинним з 08.08.2015 пункту 6 (Контроль оплати проїзду
пасажирами та їх відповідальність) Правил користування трамваєм і тролейбусом у
містах України, затверджених наказом від 09.10.2006 №329 (зареєстровано в МЮУ
06.12.2006 за №1274/13148) «Про затвердження Правил користування трамваєм і
тролейбусом у містах України» в частині слів «Крім штрафу, пасажир повинен
сплатити вартість проїзду», «начальником трамвайно-тролейбусного управління,
начальниками трамвайного чи тролейбусного депо, начальниками служб руху і
районів руху трамвайно-тролейбусних управлінь, а також контролерами
трамвайно-тролейбусних управлінь», «При стягненні штрафів порушникам видаються
квитанції встановленого зразка».
Ухвалою
Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2016 в якості
відповідача-2 до участі у справі залучено Міністерство регіонального розвитку,
будівництва та житлово-комунального господарства України.
Позовні
вимоги мотивовано тим, що Правила користування трамваєм і тролейбусом у містах
України, затверджених наказом від 09.10.2006 №329 в частині пункту 6 останнього
суперечать положенням статей 222, 283 Кодексу України про адміністративні
правопорушення, якими, за твердженнями позивача, по-іншому врегульовано
правовідносини у сфері накладення відповідальності за безквитковий проїзд.
Відповідач-2
проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність
оскаржуваного наказу, пункт 6 якого відповідає положенням Кодексу України про
адміністративні правопорушення, Закону України «Про міський електричний
транспорт» та Правилам надання населенню послуг з перевезень міським
електротранспортом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від
23.12.2004 №1735.
Відповідач-1
під час судового розгляду справи вказав на те, що оскаржуваний наказ ним не
приймався, у зв'язку з чим не порушено прав та охоронюваних інтересів позивача.
Розгляд
справи №826/27065/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі
частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши
подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,
на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають
юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно
до Закону України «Про міський електричний транспорт» та на виконання постанови
Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 №1735 «Про затвердження Правил
надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом» наказом
Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства
України від 09.10.2006 №329, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
06.12.2006 за №1274/13148, затверджено Правила користування трамваєм і
тролейбусом у містах України (надалі - Правила №329).
Згідно
з пунктами 1.1 та 1.2 Правил №329, ці Правила визначають порядок проїзду і його
оплати, права та обов'язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і
пасажирів під час надання транспортних послуг.
Правила
обов'язкові для виконання усіма працівниками підприємств міського
електротранспорту незалежно від форм власності (далі - підприємства), які
надають послуги з перевезення пасажирів та їх багажу трамваями, тролейбусами, а
також пасажирами.
У
свою чергу, розділом 6 Правил №329 «Контроль оплати проїзду пасажирами та їх
відповідальність» встановлено таке.
Перевірка
наявності проїзних документів у пасажирів проводиться під час руху
транспортного засобу (пункт 6.1).
Порушення
даних Правил (безквитковий проїзд, а також безоплатне провезення пасажиром
дитини віком від 7 до 16 років або неоплаченого багажу) тягне за собою
адміністративну відповідальність у вигляді штрафу згідно з чинним
законодавством.
Крім
штрафу, пасажир повинен сплатити вартість проїзду (пункт 6.2).
Штрафи
за порушення даних Правил накладаються начальником трамвайно-тролейбусного
управління, начальниками трамвайного чи тролейбусного депо, начальниками служб
руху і районів руху трамвайно-тролейбусних управлінь, а також контролерами
трамвайно-тролейбусних управлінь і стягуються на місці (пункт 6.3).
При
стягненні штрафів порушникам видаються квитанції встановленого зразка, бланки
яких належать до документів суворої фінансової звітності.
У
разі відмови пасажира сплатити штраф він може бути висаджений на найближчій
зупинці, а у разі злісної непокори - доставлений до найближчого органу
внутрішніх справ для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства (пункт
6.4).
Пасажир
з багажем, забороненим для перевезення, підлягає висадці на найближчій зупинці
(пункт 6.5).
За
псування трамвайного вагона (тролейбуса) або їх устаткування пасажири несуть
відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 6.6).
Вважаючи
пункт 6 Правил №329 в частині слів «Крім штрафу, пасажир повинен сплатити
вартість проїзду», «начальником трамвайно-тролейбусного управління,
начальниками трамвайного чи тролейбусного депо, начальниками служб руху і
районів руху трамвайно-тролейбусних управлінь, а також контролерами трамвайно-тролейбусних
управлінь» «При стягненні штрафів порушникам видаються квитанції встановленого
зразка» тим, що не відповідає положенням акту вищої юридичної сили, а свої
права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом
до суду.
Досліджуючи
надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення,
оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Особливості
провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів
виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені у положеннях
статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
У
відповідності до пункту 1 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного
судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних
справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету
Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Право
оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а
також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт
(частина друга статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
При
цьому, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не
відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його
частині (частина восьма статті 171 Кодексу адміністративного судочинства
України).
В
даному випадку ОСОБА_1 є громадянином України, мешкає у місті Києві і може
користуватися послугами громадського транспорту, в тому числі, і
електротранспорту.
Відповідно,
ОСОБА_1 є особою, щодо якої може бути
застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт - Правила №329 - і є належним
позивачем у справі.
Щодо
позовних вимог по суті суд зазначає наступне.
Згідно
пункту 6.2 Правил №329, крім штрафу, пасажир повинен сплатити вартість проїзду.
У
позовній заяві позивач не наводить підстав для визнання протиправним вказаного
положення Правил №329.
У
свою чергу, суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність вказаного
оскаржуваного положення вимогам законодавства, з огляду на таке.
Згідно
з частиною третьою статті 4 Закону України «Про міський електричний транспорт»,
оплата транспортних послуг проводиться безпосередньо пасажирами та замовником.
Право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток,
закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування,
картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із
законодавством.
При
цьому, у відповідності до частин першої та другої статті 916 Цивільного кодексу
України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна
плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не
встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір
провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Плата
за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом
загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не
встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
У
силу статті 910 Цивільного кодексу України, за договором перевезення пасажира
одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до
пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту
призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир
зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу -
також за його провезення.
Укладення
договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно
квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до
транспортних кодексів (статутів).
У
той же час, приписами пунктів 28, 33 Правил надання населенню послуг з
перевезень міським електротранспортом, затверджених Постановою Кабінету
Міністрів України від 23.12.2004 №1735,
пасажир безпосередньо здійснює оплату транспортних послуг за
встановленим тарифом (вартістю).
Безквитковий
проїзд пасажира (несплата проїзду протягом однієї або більше зупинок або
відсутність документа, що дає право на пільговий проїзд) тягне за собою
адміністративну відповідальність згідно із законодавством.
У
свою чергу, згідно зі статтею 24 Кодексу України про адміністративні
правопорушення, штраф є видом адміністративного стягнення.
Штраф
є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб
за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом
та іншими законами України (частина перша статті 27 Кодексу України про
адміністративні правопорушення).
Тобто,
оплата послуг і штраф є за своєю правовою природою різними видами платежів і
власне оплата послуг не є видом юридичної відповідальності, що не дозволяє
поширити на пункт 6.2 Правил №329 вимоги статті 61 Конституції України.
Сплата
штрафу, як виду адміністративної відповідальності, не звільняє особу від
обов'язку оплатити отриману послугу, як і оплата послуги не звільняє особу від
обов'язку понести адміністративну відповідальність, якщо оплата послуги не
відбулася вчасно.
За
таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про невідповідність пункту
6.2 Правил №329 положенням акту вищої юридичної сили, положення яких наведено
вище.
Згідно
з пунктом 6.3 Правил №329, штрафи за порушення даних Правил накладаються
начальником трамвайно-тролейбусного управління, начальниками трамвайного чи
тролейбусного депо, начальниками служб руху і районів руху
трамвайно-тролейбусних управлінь, а також контролерами трамвайно-тролейбусних
управлінь і стягуються на місці.
Положеннями
статті 135 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції
станом на час розгляду даної справи) передбачена відповідальність за
безквитковий проїзд, у відповідності до яких безквитковий проїзд пасажира, а
так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років:
у
поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення -
тягне
за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
в
міському транспорті -
тягне
за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду;
в
автобусі приміського або внутрірайонного сполучення -
тягне
за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
в
автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському
електротранспорті -
тягне
за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
на
суднах водного транспорту -
тягне
за собою накладення штрафу в п'ятикратному розмірі від вартості проїзду.
Вищевказана
редакція статті 135 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить
лише одну частину, що складається з одинадцяти абзаців, з яких абзаци 2, 4, 6,
8 визначають вид транспорту, щодо якого встановлено відповідальність за
безквитковий проїзд, абзаци 3, 5, 7, 9 визначають санкцію, а абзац 1 визначає
диспозицію правової норми (власне правопорушення).
Згідно
з частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (в
редакції станом на час розгляду даної справи), положеннями якої позивач
обґрунтовує заявлені позовні вимоги, органи Національної поліції розглядають
справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського
порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху
транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на
забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск
і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, що
передбачені, зокрема, положеннями частини другої статті 135 (за винятком
порушень на автомобільному транспорті).
При
цьому, суд звертає увагу, що до внесення до Кодексу України про адміністративне
правопорушення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки
дорожнього руху» від 14.07.2015 №596-VIII положення частини першої статті 222
Кодексу України про адміністративні правопорушення покладали вказані обов'язки
на органи внутрішніх справ (міліція).
З
огляду на вказані положення вбачається, що на органи Національної поліції (у
редакції до внесення змін Законом України від 14.07.2015 №596-VIII - органи
внутрішніх справ (міліція)) покладається обов'язок з розгляду справ про адміністративні
правопорушення, передбачені саме частиною другою статті 135 Кодексу України про
адміністративні правопорушення.
Водночас,
суд звертає увагу, що стаття 135 Кодексу України про адміністративні
правопорушення як станом на момент прийняття оскаржуваних Правил №329, так і
станом на момент розгляду даної справи судом, не містить частини другої, за
порушення якої адміністративна відповідальність накладається органами
Національної поліції (органами внутрішніх справ (міліцією).
Крім
того, частиною другою статті 13 Закону України «Про міський електричний
транспорт» передбачено, що перевізник, зокрема, має право проводити контроль за
додержанням пасажирами Правил користування міським електричним транспортом, у
тому числі щодо оплати проїзду та наявності документів, які дають право на
пільговий проїзд.
Таким
чином, суд дійшов до висновку, що, виходячи із заявлених предмету та підстав
позову, положення пункту 6.3 Правил №329 не протирічать положенням акту вищої
юридичної сили, а саме: приписам статті 222 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Згідно
з пунктом 6.4 Правил №329, при стягненні штрафів порушникам видаються квитанції
встановленого зразка.
Обґрунтовуючи
невідповідність вказаного положення, позивач посилається на статтю 283 Кодексу
України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що, розглянувши
справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить
постанову по справі.
З
вказаного приводу суд зазначає наступне.
У
відповідності до частини першої статті 258 Кодексу України про адміністративні
правопорушення, протокол не складається в разі вчинення адміністративних
правопорушень, передбачених, в тому числі, статтею 135, якщо особа не оспорює
допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Приписами
частин другої та третьої статті 258 Кодексу України про адміністративні
правопорушення визначено, що протокол не складається у разі вчинення
адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції
Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення
безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи
не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається
і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У
випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими
органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься
постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті
283 цього Кодексу (частина четверта статті 258 Кодексу України про
адміністративні правопорушення).
Водночас,
суд зазначає, що положення частини четвертої статті 258 Кодексу України про
адміністративні правопорушення, якими передбачено винесення постанови у справі
про адміністративне правопорушення, не вступають у протиріччя з положеннями
пункту 6.4 Правил №329, оскільки останніми передбачено видачу квитанції при
стягненні штрафів, у той час, коли постанова у справі про адміністративне
правопорушення фіксує сам факт порушення та розмір встановленої санкції.
Відтак,
суд вказує про необґрунтованість тверджень позивача, покладених в обґрунтування
заявлених позовних вимог в частині невідповідності положень пункту 6.4 Правил
№329 положенням статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Беручи
до уваги викладене, суд дійшов до висновку про відсутність, виходячи із
заявлених предмету та підстав позову, правових підстав для задоволення
заявлених позовних вимог.
Згідно
з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна
сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та
заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування
правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,
якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись
статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд
П
О С Т А Н О В И В:
У
задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова
набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Постанова
може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими
статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
суддя Літвінова А.В.
Судді Аблов Є.В.
Мазур
А.С.
Отправить комментарий