…
Верховный Суд (Постановление Верховного суда от 11 сентября 2018 г. дело № 820/477/18
административное производство № К/9901/55969/18) установил, что неподтверждение
операций по цепочке поставок, так же как и другие нарушения налоговой
дисциплины, допущенные контрагентом налогоплательщика или третьими лицами в
отношениях с контрагентом не являются свидетельством нереальности хозяйственных
операций.
Товарно-транспортная
накладная предназначена для учета движения товарно-материальных ценностей и
расчетов за их перевозки автомобильным транспортом, то есть
товарно-транспортная накладная является доказательством, подтверждающим факт
предоставления/получения транспортных услуг, а не реальность хозяйственной
операции в целом.
Существует
множество решений Верховного суда, которые свидетельствуют о том, что наличие
или отсутствие ТТН не свидетельствует о реальности или нереальности сделок.
Однако налоговая не унимается…
Порушення податкової дисципліни по
ланцюгу постачання…та відсутність ТТН
Знову!!! "Порушення податкової
дисципліни по ланцюгу постачання"... та "відсутність ТТН".
Верховний
Суд погоджується, з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження
операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни,
допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з
контрагентом не є свідченням нереальності господарських операцій.
Обґрунтованим
є висновок судів попередніх інстанцій, що товарно-транспортна накладна
призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх
перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є
доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не
реальність господарської операції у цілому(Постанова Верховного Суду у складі
колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року
справа №820/477/18, адміністративне провадження №К/9901/55969/18 (ЄДРСРУ №
76418738), від 11 вересня 2018 року справа №815/6105/17, адміністративне провадження
№К/9901/56987/18 (ЄДРСРУ №76418700), від 11 вересня 2018 року
справа№821/995/17, адміністративне провадження №К/9901/54216/18 (ЄДРСРУ
№76421704), від 11 вересня 2018 року справа №823/2247/17, адміністративне
провадження №К/9901/56440/18 (ЄДРСРУ № 76420685) та ін.).
Необхідно
вказати, що у деяких рішеннях Верховний суд вказує на те, що суди в порушення
принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірили факт
реального руху активів по всьому ланцюгу учасників схеми, не з'ясовано, ким і
коли вироблялись придбані позивачем товари та чи вироблялись взагалі, що має
істотне значення для правильного вирішення спору (ВС/КАС від 04 вересня 2018
року, справа №825/1153/17, касаційне провадження №К/9901/954/17 (ЄДРСРУ №
76307459).
Однак
на погляд автора, з урахуванням вказаного вище, перевіряти «весь ланцюг
постачання» не доцільно та фактично не можливо, оскільки відповідний спірний
товар виготовляється, реалізується, транспортується і.т.і., а це величезний
обсяг документації та контрагентів, що унеможливлює своєчасність розгляду
адміністративної справи у суді.
ВИСНОВОК:
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних
податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його
контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його
господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт,
послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення
господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення
покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та
податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг))
не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права
на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність
його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про
обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та
злагодженість дій між ними (від 10 вересня 2018 року справа
№826/8016/13-а,адміністративне провадження №К/9901/4058/18 (ЄДРСРУ № 76381712),
від 10 вересня 2018 року справа№826/25442/15, адміністративне провадження №К/9901/24925/18
(ЄДРСРУ № 76381291), від 11 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду у справі №810/2677/17,
адміністративне провадження №К/9901/47242/18 (ЄДРСРУ № 76421391)та ін.).
ИСТОЧНИК:
ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
11 вересня 2018 року
справа
№820/477/18
адміністративне
провадження №К/9901/55969/18
Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого
- Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів:
Гончарової І. А., Олендера І. Я.
розглянувши
у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції матеріали
адміністративної справи № 820/477/18
за
адміністративним позовом Державної установи "Державний науково-дослідний і
проектний інститут основної хімії" до Головного управління Державної
фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових
повідомлень-рішень
за
касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у
Харківській області
на
рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року
у складі судді Волошина Д.А.
та
постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018
року у складі колегії суддів Бегунца А.О., Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.
У С Т А Н О В И В:
ПРОЦЕДУРА
29
січня 2018 року Державна установа "Державний науково-дослідний і проектний
інститут основної хімії" (далі - Державна установа, платник податків,
позивач у справі) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з
позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
(далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових
повідомлень-рішень від 19 жовтня 2017 року № 0002521401, яким збільшено суму
грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11 621 грн. та
застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 905 грн. 25 коп., №
0002531401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування
податком на прибуток у загальному розмірі 64 560 грн., № 0002551401, яким
збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70
336 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 584 грн., №
0004541316, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 252 064 грн.
21 коп. та пеню у сумі 19 823 грн., № 0004551316, яким застосовано штрафні
(фінансові) санкції у сумі 27 253 грн. 70 коп. та пеню у розмірі 2 089 грн. 75
коп., з мотивів протиправності їх прийняття.
29
березня 2018 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду,
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду
від 11 червня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково, скасовано
податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2017 року № 0002521401, №
0002531401, № 0002551401, а також частково скасовано податкові
повідомлення-рішення від 19 жовтня 2017 року № 0004541316 в частині
застосування штрафу у розмірі 185 133,36 грн. та пені в розмірі 5 456,53 грн.
та № 0004551316 в частині застосування штрафу у розмірі 20 517,23 грн. та пені
в розмірі 575,39 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
12
липня 2018 року податковим органом подано до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині
задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні
позовних вимог відмовити у повному обсязі.
01
серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за
касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Харківського окружного
адміністративного суду справу № 820/477/18.
13
серпня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
відповідача, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить
залишити її без змін, а оскаржувані судові рішення - без задоволення.
15
серпня 2018 року справа № 820/477/18 надійшла до Верховного Суду.
30
серпня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про розгляд
справи у відкритому судовому засіданні.
Згідно
з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України
провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону,
чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний
розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до
статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У
липні-вересні 2017 року посадовими особами податкового органу проведено
комплексну документальну планову виїзну перевірку платника податків за період з
01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт
від 22 вересня 2017 року № 13281/20-40-14-01-08/00209740 (далі - акт
перевірки).
19
жовтня 2017 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктами 54.3.2 та
54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу
України заступником начальника податкового органу прийнято спірні податкові
повідомлення-рішення.
Податковими
повідомленнями-рішеннями № 0002521401 та № 0002531401 за порушення вимог пункту
44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, пункту
138.2, пункту 138.8, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового
кодексу України, відповідно, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на
прибуток у розмірі 11 621 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у
сумі 2 905 грн. 25 коп., а також зменшено суму від'ємного значення об'єкту
оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 64 560 грн.
Податковим
повідомленням-рішенням № 0002551401 за порушення вимог пункту 44.1 статті 44,
пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6
статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з
податку на додану вартість у розмірі 70 336 грн. та застосовано штрафні
(фінансові) санкції у сумі 17 584 грн.
Податковими
повідомленнями-рішеннями № 0004541316 та № 0004551316 за порушення вимог
підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту
176.2."а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України
відповідно, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 252 064 грн. 21
коп., та пеню у сумі 19 823 грн., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції
у сумі 27 253 грн. 70 коп., та пеню у розмірі 2 089 грн. 75 коп. за
неперерахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб
та військового збору у встановлений законодавством термін.
Штрафні
(фінансові) санкції за податковими повідомленнями-рішеннями № 0004541316 та №
0004551316 застосовано до позивача на підставі пункту 126.1, пункту 126.2
статті 126, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.
Судами
попередніх інстанцій встановлено, що склад податкових правопорушень, покладених
в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2017
року за № 0002531401, № 0002521401, № 0002551401 доводиться відповідачем
висновком про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин,
укладених позивачем та Товариствами з обмеженою відповідальністю «Ретод Гром»
та «БМП Східбуд».
Судами
попередніх інстанцій, серед іншого, встановлено та не заперечувалось сторонами
по справі, що позивачем проведено виплату заробітної плати та здійснено
нарахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб та
військового збору із порушенням встановленим законодавством терміном.
У
судовому засіданні у суді першої інстанції представник позивача зазначив, що не
заперечує проти обґрунтованості розрахунку штрафних санкцій передбачених
пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за податковим
повідомленням рішенням від 19 жовтня 2017 року № 0004541316 в частині
застосування штрафу у розмірі 66 931 грн. 21 коп. та пені у сумі 14 366 грн. 54
коп. та за податковим повідомленням рішенням від 19 жовтня 2017 року №
0004551316 в частині визначення штрафу у розмірі 6 736 грн. 47 коп. та пені у
сумі 1 514 грн. 36 коп.
ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ
ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи
позовні вимоги у частині, суди попередніх інстанцій висновувалися з
протиправності податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2017 року за №
0002531401, № 0002521401, № 0002551401 внаслідок підтвердження реальності
здійснення господарських операцій позивача та відповідних контрагентів, на
підставі яких платником податків сформовано витрати для цілей визначення
об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит з податку на
додану вартість.
Оцінюючи
правомірність податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2017 року №
0004541316 та № 0004551316, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до
висновку про наявність у діях позивача складу податкового правопорушення,
передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, та про
відсутність податкового правопорушення, визначеного пунктом 127.1 статті 127
Податкового кодексу України, а відтак констатували наявність підстав для
скасування зазначених податкових повідомлень-рішень у відповідній частині.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У
касаційній скарзі податковий орган посилається на порушення судами попередніх
інстанцій положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України,
вказує, що судами неповно з'ясовано доводи сторін.
Податковим
органом доводиться нереальність господарських операцій позивача з Товариством з
обмеженою відповідальністю «Ретод Гром» на тій підставі, що позивачем не надано
до перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження дій щодо
переміщення (перевезення, навантаження-розвантаження) товарів.
Реальність
господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «БМП
СХІДБУД» спростовується податковим органом у зв'язку з непідтвердженням
поставок товару за ланцюгом постачання.
Обґрунтовуючи
помилковість висновків судів щодо безпідставності застосування до позивача
санкцій за порушення, передбаченого пунктом 127.1 статті 127 Податкового
кодексу України, податковий орган посилається на правову позицію Верховного
Суду, викладену у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 820/6437/16.
Вказує, що застосування штрафу у розмірі 50 та 75 % суми податку на підставі
пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України можливо внаслідок
неодноразового порушення, пов'язаного з не нарахуванням, неутриманням та/або
несплатою платників податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення
під час однієї перевірки контролюючого органу, чи ні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом
касаційної інстанції
Відповідно
до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній
з 15 року 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду
нові докази або додатково перевіряти докази, відтак Верховний Суд зазначає про
неприйнятність доводів скаржника про неповноту дослідження судами попередніх
інстанцій доказів на предмет встановлення певних обставин.
Щодо застосування норм процесуального
права
Відповідно
до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного
судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства
права, бути законним і обґрунтованим.
Законним
є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням
норм процесуального права.
Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в
адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням
оцінки всім аргументам учасників справи.
ОЦІНКА ДОВОДІВ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
а)
Щодо нереальності господарських операцій.
Верховний
Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на
прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні
бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які
відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для
формування податкового обліку платника податків.
Судами
попередніх інстанцій встановлено, що 12 жовтня 2016 року між позивачем як
постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ретод
Гром" як покупцем укладено договір поставки № 5-10/16 (промислові запаси,
які були передані Державній установі разом з іншим майном цілісного майнового
комплексу СП ПАТ "ММК ІМ .ІЛЛІЧА" "ХІМІКО-МЕТАЛУРГІЙНА
ФАБРИКА").
Господарські
операції між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю
"БМП Східбуд" (підрядник) виникли на підставі договору на виконання
робіт від 06 грудня 2014 року, № 27, відповідно до умов якого підрядник
зобов'язується власними силами, з частковим використанням матеріалів замовника
або з залученням третіх осіб, на власний ризик виконати роботу (поточний
ремонт) за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити
роботу, згідно актів прийому-передачі виконаних робіт.
Реальність
правочинів щодо поставки промислових товарів Товариству з обмеженою
відповідальністю "Ретод Гром" та виконання робіт з матеріалів
позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "БМП Східбуд"
досліджена та встановлена судами попередніх інстанцій на підставі первинних
документів податкового та бухгалтерського обліку.
Судами
першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи податкового та
бухгалтерського обліку за вказаними операціями, надано оцінку їх відповідності
вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні», пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Верховний
Суд погоджується, з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтверження
операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової
дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у
відносинах з контрагентом не є свідченням нереальності господарських операцій.
Обґрунтованим
є висновок судів попередніх інстанцій, що товарно-транспортна накладна
призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх
перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є
доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не
реальність господарської операції у цілому.
б)
Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 127
Податкового кодексу України.
Пунктом
127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування,
неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у
тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого
платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків
суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії,
вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі
50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє
та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми
податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Отже,
обов'язковою умовою для визначення податкового порушення в частині обов'язку
сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору є встановлення
обставин чи відбулася у спірному випадку виплата доходу, в які строки, чи
сплачено податок на доходи фізичних осіб з такою виплатою доходу або у разі
невиплати доходу у строки, встановлені Податковим кодексом України для
місячного податкового періоду, оскільки сплата (перерахування) такого податку
до бюджету пов'язується саме з оподатковуваним доходом.
Суд
погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що приписи пункту
127.1 статті 127 Податкового кодексу України не утримують в собі посилань на
застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку, натомість йдеться
по несплату/ не нарахування/ неутримання податку, як факт несплати податку у
обсягах, встановлених податковим законодавством України. Податковим органом
змінено підстави застосування штрафних санкцій та визначено грошове зобов'язання
платника податків на підставі частини першої пункту 127.1 статті 127
Податкового кодексу України, що не відповідає складу встановленого
правопорушення.
Посилання
податкового органу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові
від 22 травня 2018 року у справі № 820/6437/16, є безпідставними оскільки у цій
справі судами встановлено факт несплати податку у обсягах, встановлених
податковим законодавством України.
в)
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний
Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної
інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених
фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог
касаційної скарги.
Суд
визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного
застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при
ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу
залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись
статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного
судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну
скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
залишити без задоволення.
Рішення
Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року та
постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018
року у справі № 820/477/18 залишити без змін.
Постанова
суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є
остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова
Судді І.А.Гончарова
І.Я.Олендер
Отправить комментарий