Суд
пришел к выводу об отсутствии нормы в налоговом законодательстве, которая устанавливала
бы возможность переноса срока в случае, когда предельный срок уплаты налогов
приходится на выходной (праздничный) день (постановление ВС от 23 октября 2018 года
по делу № 804/3230/17, производство № К/9901/5026/17).
Законодательством
не установлен перенос предельного срока уплаты налогового обязательства в
случае, если последний день уплаты приходится на выходной (праздничный) день.
Вместе
с тем, НК Украины установлено, что если последний день срока представления
налоговой декларации приходится на выходной или праздничный день, то последним
днем срока считается операционный (банковский) день, следующий за выходным или
праздничным днем (пункт 49.20 статьи 49 НК Украины).
Аналогичная
правовая позиция изложена в постановлениях ВС от 11.09.2018 г. по делу
802/2229/17-а (производство № К/9901/55640/18), от 23.10.2018 г. по делу
804/3230/17 (производство № К/9901/5026/17).
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2018 року
Київ
справа
№804/3230/17
адміністративне
провадження №К/9901/5026/17
Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача
- Бившевої Л.І.,
суддів:
Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС на
постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 та
ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 у
справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» до
Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС про визнання
неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У
С Т А Н О В И В:
ПАТ
«Дніпроважмаш» у травні 2017 року подало до суду позов, в якому просив визнати
неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2017 №
0003134608 про застосування штрафу в сумі 9584,38 грн.
Обґрунтовуючи
позовні вимоги, позивач зазначає, що рентна плата була сплачена до бюджету
20.03.2017, із затримкою, кількість затримки календарних днів складає 29, а не
31, як вважає контролюючий орган, тому застосування до позивача штрафу в
розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу є протиправним.
Дніпропетровський
окружний адміністративний суд постановою від 16.06.2017 адміністративний позов
задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове
повідомлення-рішення від 11.05.2017 № 0003134608 про застосування штрафу в сумі
9584,38 грн, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь
позивача судові витрати в сумі 1600,00 грн.
Дніпропетровський
апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.10.2017 залишив без змін постанову
Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017.
Задовольняючи
позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції,
виходив з того, що граничний строк сплати податкового зобов'язання з рентної
плати за користування водою закінчується 20.02.2017 - понеділок (перший
операційний (банківський) день за вихідним днем), оскільки десятий календарний
день строку сплати припав на 19.02.2017 - вихідний день (неділя). Загальна
кількість затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання складає 28
календарних днів, а не 31 календарний день, як вважає відповідач. Підстави для
застосування до позивача штрафу в розмірі 20 відсотків погашеної суми
податкового боргу відсутні. При цьому до повноважень суду не входить питання застосування
до платника податків штрафний санкцій замість контролюючого орану, наділеного
такими дискреційними повноваженнями.
Дніпропетровське
управління Офісу великих платників ДФС
подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій
просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову
в задоволенні позову.
В
обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди
попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права. Зазначає,
що позивач несвоєчасно сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання, тому
позивач має нести відповідальність. Суд, вважаючи, що строк сплати прострочено
на 28 календарних днів, повинен був частково скасувати рішення контролюючого
органу. Наголошує також на тому, що відповідач правомірно застосував до
позивача штраф в сумі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, оскільки
перенесення строків сплати грошового зобов'язання не передбачено Податковим
кодексом України, відповідно позивач прострочив строк сплати на 31 календарний
день.
Законом
України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від
02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125
Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є
найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно
з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і
статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з
30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим
Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду
цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий
адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у
встановленому законом порядку.
Відповідно
до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і
статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016,
постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня
початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено
15.12.2017.
Законом
України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс
адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Згідно
з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
28.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного
адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач,
головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Відповідно
до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з
15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних
справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією
редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та
розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією
редакцією Кодексу.
Верховний
Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив
касаційне провадження, ухвалою від 18.10.2018 призначив справу до касаційного
розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 23.10.2018.
Згідно
з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
22.10.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного
адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач,
головуючий суддя), Гончарова І.А., Хохуляк В.В.
Верховний
Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та
перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи,
зважає на таке.
Суди
попередніх інстанцій встановили, що за податковим повідомленням-рішенням від
11.05.2017 № 0003134608 відповідач застосував до позивача на підставі пункту
126.1 статті 126 Податкового кодексу України штраф в сумі 9584,38 грн за
несплату узгодженої суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування
води протягом строку, визначеного у пункті 257.5 статті 257 Податкового кодексу
України. Штраф застосовано в розмірі 20 % від погашеної суми податкового боргу
- 47 921,88 грн. Контролюючий орган встановив, що при
граничному строку сплати - 17.02.2017 позивач сплатив грошове зобов'язання
20.03.2017 та допустив затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з
рентної плати - 31 календарний день.
Суди
попередніх інстанцій також установили, що позивач 09.02.2017 подав до
контролюючого органу податкову декларацію з рентної плати за спеціальне
використання води за 4 квартал 2016 року, в якій визначив грошове зобов'язання
в сумі 47 921,88 грн.
Відповідно
до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати
податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами
з питань митної справи.
Згідно
з пунктом 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим
законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або
грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній)
декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у
строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені
вважається узгодженою.
У
пункті 257.1 статті 257 зазначеного Кодексу визначено, що базовий податковий
(звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для
рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за
видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого
у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за
користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за
транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та
нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку
територією України, дорівнює календарному місяцю.
Згідно
з пунктом 257.3 статті 257 зазначеного Кодексу платник рентної плати до
закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання
податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею,
подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку,
передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить
додатки.
Відповідно
до пункту 49.1 статті 49 зазначеного Кодексу податкова декларація подається за
звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому
перебуває на обліку платник податків.
У
пункті 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 зазначеного Кодексу визначено, що
податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за
базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу -
протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного
(податкового) кварталу.
Відповідно
до пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України сума податкових
зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий
(звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів
після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
Таким
чином, граничним строком подання податкової декларації з рентної плати за спеціальне
використання води було 09.02.2017. Десятий календарний день граничного строку
сплати податкового зобов'язання з рентної плати, визначеної позивачем у
податковій декларації за податковий (звітний) період - 4 квартал 2016 року,
припав на 19.02.2017 - вихідний день (неділя).
Податковий
кодекс України не містить застережень щодо строку сплати податку у разі якщо
останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.
Водночас
в Європейській конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16.05.1972,
підписаній
державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у
цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 визначено, що при
обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо
diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який
строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія,
припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним
святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає
після них.
Згідно
з пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма
цього Кодексу чи іншого
нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних
законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж
нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне
(множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих
органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника
податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника
податків.
Враховуючи
вищевикладене та з огляду на положення Європейської конвенції про обчислення
строків, суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок судів
попередніх інстанцій про перенесення граничного строку сплати податкового
зобов'язання, якщо останній день сплати припадає на вихідний день, на перший
після нього робочий день, у даному випадку на 20.02.2017 (понеділок).
Таким
чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що при сплаті позивачем
податкового зобов'язання 20.03.2017 при граничному строку сплати - 20.02.2017
кількість прострочених календарних днів становить 28. У зв'язку з цим, контролюючий
орган міг застосувати до позивача штраф на підставі абзацу другого пункту 126.1
статті 126 Податкового кодексу України як при затримці до 30 календарних днів
включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання,
у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Застосування
контролюючим органом до позивача штрафу
на підставі абзацу 3 пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у
розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу є протиправним.
Повноваження
щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з
питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого
покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких
контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення
суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства
щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного
судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та
перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу в іншому розмірі.
Верховний
Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного
застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків
судів попередніх інстанцій.
Керуючись
статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
-
ПОСТАНОВИВ
:
Касаційну
скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 16.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
від 31.10.2017 - без змін.
Постанова
набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не
підлягає.
Л.І.
Бившева
І.А.
Гончарова
В.В.
Хохуляк ,
Судді
Верховного Суду
Отправить комментарий