Вполне
здоровый и трудоспособный отец может не содержать жену, воспитывающую ребенка.
Если он, отец, является студентом.
Так
решил Верховный Суд (постановление от 14.01.2019 г. по делу № 343/1276/16-ц).
Постанова
Іменем України
14 січня 2019 року
м. Київ
справа
№ 343/1276/16-ц
провадження
№ 61-4634св18
Верховний
Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду:
ОлійникА.
С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,
учасники
справи:
позивач
- ОСОБА_4,
відповідач
- ОСОБА_5,
розглянув
у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну
скаргу ОСОБА_4 на рішення Долинського
районного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2016 року у складі судді Керніцького І. І. та
ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2016 року у
складі колегії суддів: Проскурніцького П. І., Вакарук В. М., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
У
липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення
аліментів.
В
обгрунтування позову зазначила, що 23 травня 2015 року сторони зареєстрували
шлюб, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Станом на сьогодні ОСОБА_5 з
сім'єю не проживає, грошей на утримання малолітнього сина не надає. Позивач є
студентом п'ятого курсу медичного факультету Івано-Франківського медичного
університету денної контрактної форми навчання, несе значні витрати на оплату
навчання. Позивач вимушена орендувати житло у м. Івано-Франківську, щоб
проживати з сином у період навчання, оплачує послуги няні для дитини на період,
коли вона відвідує навчання.
З
огляду на зазначене просила стягнути з ОСОБА_5 аліменти на її користь у твердій
грошовій сумі у розмірі 1 000,00 грн на її утримання щомісячно до досягнення
дитиною трьох років.
Рішенням
Долинського районного суду від 27 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою
ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2016
року, в позові відмовлено.
Рішення
суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції,
мотивовано тим, що ОСОБА_5 не може надавати матеріальну допомогу (аліменти) на
утримання своєї дружини ОСОБА_4 на час перебування її у відпустці для догляду
за дитиною до досягнення ним трирічного віку, оскільки відповідач є студентом, не
має місця роботи та не отримує жодного доходу.
У
вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення судів
першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові
рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
30
вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за
касаційною скаргою ОСОБА_4
Заперечень
на касаційну скаргу ОСОБА_4 до суду касаційної інстанції не надходило.
У
січні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до
Верховного Суду.
Касаційну
скаргу мотивовано тим, що здобувши рівень вищої освіти, відповідач має
можливість працевлаштування за спеціальністю.
Відповідач
ввів в оману суди першої та апеляційної інстанцій та не повідомив достовірні
відомості про свої доходи та матеріальний стан.
Відповідач
є фізично здоровим, не є інвалідом, не має протипоказань до будь-яких видів
робіт, а факт навчання не позбавляє його можливості працевлаштування з
ненормованим графіком роботи.
Дії
відповідача свідчать про ухилення ним від виконання батьківських
обов'язків.
Відповідно
до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд
перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах
позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та
вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено
порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для
скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно
з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є
неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм
процесуального права.
Вивчивши
матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши
доводи касаційної скарги, постійна колегія суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про
залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судами
першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 23 травня 2015 року сторони
перебувають у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає
разом з матір'ю.
Згідно
з довідкою від 15 липня 2016 року № 188 ОСОБА_5 є студентом першого курсу стаціонарної
форми навчання, освітньо-кваліфікаційного рівня «МАГІСТР», Інституту
Національного університету «Львівська політехніка».
Відповідно
до довідки Миколаївського районного центру зайнятості Львівського обласного
центру зайнятості від 19 липня 2016 року № 3313, станом на вказану дату ОСОБА_5
не зареєстрований у Миколаївському районному центрі зайнятості, як безробітний,
і виплати допомоги з безробіття не отримує, що також підтверджено довідкою від
23 грудня 2015 року № 2794, виданою Національним університетом «Львіська
політехніка», згідно з якою загальна сума його доходу за період з 01 січня 16 року по 30 червня 2016 року , за винятком
аліментів, становить 00,00 грн.
Згідно
з положеннями частини другої, четвертої статті 84 СК України дружина, з якою
проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до
досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також
дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та
незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати
матеріальну допомогу.
Ухвалюючи
рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого
погодився суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених у справі фактичних
обставин, що ОСОБА_5 не може надавати матеріальну допомогу (аліменти) на
утримання своєї дружини ОСОБА_4 на час перебування її у відпустці для догляду
за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки відповідач є студентом,
не має місця роботи та не отримує жодного доходу.
Згідно
із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі,
дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції
касаційного суду.
Верховний
Суд зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи позивача,
які є аналогічними доводам касаційної скарги, про те, що відповідач може
надавати матеріальну допомогу на її утримання.
Судами
першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з довідкою про доходи у
ОСОБА_5 загальна сума доходу за останніх шість місяців становить нуль гривень.
З
огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги
не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до
переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_4 із ухваленими у справі судовими
рішеннями.
Європейський
суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає
принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та
інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави,
на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення,
його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен
аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення,
може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти
України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Суди
першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи, повно та всебічно
дослідили докази у справі, надали їм належну оцінку, та дійшли обгрунтованого
висновку, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу на утримання
позивача та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і
процесуального права.
Відповідно
до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави
для скасування судового рішення.
З
огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної
скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без
змін.
Керуючись
статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної
колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну
скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення
Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2016 року та
ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2016 року
залишити без змін.
Постанова
суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
А.
С. Олійник
В.О.
Кузнєцов
Г.І.
Усик
Отправить комментарий