Північний
апеляційний господарський суд залишив без задоволення скаргу прокуратури Києва
на рішення першої інстанції про стягнення з державного бюджету на користь ТОВ
«Часовий салон «Кристал» 25,4 млн грн збитків.
Із
матеріалів справи вбачається, що у серпні 2014 прокуратурою міста Києва
ініційовано обшук в приміщенні магазину
«Граф» за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 12/3. Під час
обшуку вилучено ювелірні вироби та годинники, а кримінальне провадження згодом
закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину. При цьому не було оформлено
протоколу вилучення речей, це наводить суд на думку, що метою обшуку не було
встановлення фактів про групу невстановлених осіб, якими здійснюється продаж
контрафактних товарів, зокрема, з використанням радіаційно-забрудненої
сировини, і сам обшук у приміщенні магазину не був пропорційним до поставленої
мети. Після закриття справи ювелірні вироби і годинники магазину не повернуто.
Суд
зробив висновок, що магазин втратив товар внаслідок саме протиправної поведінки
посадових осіб органів прокуратури під час обшуку.
За
заявою директора магазину відкрито три кримінальні справи за фактом крадіжки,
привласнення майна, перевищення повноважень і зловживання владою, службового
підроблення.
У
2015 році до суду направлено справу за обвинуваченням 10 осіб: старшого
прокурора прокуратури Печерського району м.Києва, старшого прокурора
прокуратури Печерського району м. Києва,
старшого слідчого слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві та
оперуповноважених сектору з розкриття
майнових злочинів відділу карного розшуку Печерського РУ ГУ МВС України у
вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.185 КК (крадіжка) та ч.3 ст.365 КК
(перевищення службових повноважень). Понад три роки справа все ще перебуває на
стадії підготовчого засідання. У кримінальній справі «Часовий салон «Кристал»
був цивільним позивачем, але у 2018 компанія позов відкликала і звернулася до
господарського суду.
Оскаржуючи
рішення першої інстанції про стягнення 25 млн грн збитків, прокуратура
вказувала на те, що господарський суд вдався до оцінки матеріалів кримінального
провадження та слідчих дій працівників правоохоронних органів та прокуратури,
хоча таку оцінку може надавати виключно суд, який наділений такими
повноваженнями. Апеляційний суд з цього приводу зазначив, що доводи апелянта
знаходять своє підтвердження, але не спростовують сам висновок місцевого
господарського суду про порушення законних прав та інтересів магазину
працівниками прокуратури.
Водночас
колегія апеляційного судду не погодилася із доводами прокуратури про
відсутність вини та причинно-наслідкового зв’язку між заподіяною шкодою та
діями прокуратури, оскільки це не підтверджується матеріалами справи і
Цивільний кодекс України покладає обов’язок доведення відсутності вини на
відповідача.
Постанова
суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
ДЖЕРЕЛО:
Такі справи. Шкода буде відшкодована за рахунок платників
податків.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м.
Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25"
квітня 2019 р. Справа№
910/7960/18
Північний
апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорної Л.В.
Чорногуза М.Г.
Секретар
судового засідання: Мельничук О.С.,
за
участю представників сторін:
від
позивача Лавріненко Т.М.
Калініченко І.О.
від
відповідача 1 Ферштей А.М.
від
відповідача 2 Олійник А.Д.
розглянувши
апеляційну скаргу
Прокуратури
міста Києва
на
рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 (повний текст рішення
складено 28.12.2018)
у
справі №910/7960/18 (суддя О.В. Гулевець)
За
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ"
до:
1.
Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,
2.
Прокуратури міста Києва
про
стягнення 29 154 032, 10 грн., -
ВСТАНОВИВ:
У
червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною
заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у м.
Києві та Прокуратури міста Києва про стягнення 29 154 032, 10 грн.
Позовні
вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконного проведення під час
кримінального провадження обшуку, позивачу було завдано збитки у розмірі 29 154
032, 10 грн.
Рішенням
Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 року позовну заяву Товариства з
обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ" задоволено
частково. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ"
матеріальну шкоду у вигляді збитків, завданих товариству, у розмірі 25 395 387,
35 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення
суду першої інстанції мотивовано тим, що в діях органу державної влади наявні
три обов`язкові елементи цивільного правопорушення, неправомірність дій,
наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною
шкодою. Місцевий господарський суд також виходив з норм кримінального
процесуального законодавства. Суд першої інстанції також оцінюючи всі
представлені до матеріалів справи докази у сукупності, вказав, що враховуючи
законодавчі гарантії здійснення судово-експертної діяльності, забезпечення
незалежності судового експерта й правильності його висновку, розмір шкоди,
завданий Товариству з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ", внаслідок протиправних дій посадових осіб органів
прокуратури, становить 25 395 387, 35 грн., як встановлено у висновку
Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції
України, а не 29 154 032, 10 грн., як заявлено до стягнення позивачем. Окрім
того, місцевим господарським судом зроблено висновок про поважність причин
пропуску позивачем строків позовної давності.
Не
погодившись із прийнятим рішенням, Прокуратура міста Києва подала до Північного
апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати
рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 року та прийняти нове
рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги
та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції
прийнято без з`ясування всіх обставин справи ,з неправильним застосуванням норм
матеріального права, ст. ст. 22, 253-257, 260, 396, 1166 Цивільного кодексу
України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, з порушенням норм
процесуального права, ст. ст. 76 77, 78, 86, 210, 236, 237, 238 Господарського
процесуального кодексу України, п.п. 1, 2, 4 Постанови Пленуму Вищого
господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення».
Зокрема
на думку прокуратури наведені в рішенні суду першої інстанції обставини -
тривалість вчинення дій позивачем щодо захисту своїх прав не є об`єктивними та
незалежними від позивача обставинами, які унеможливлювали своєчасне звернення
до суду за захистом своїх порушених прав.
Також,
скаржник зазначає, що місцевий господарський суд фактично надав оцінку
матеріалам кримінального провадження та слідчим діям працівників правоохоронних
органів та прокуратури, хоча така оцінка може надаватись виключно тим судом,
який наділений законом повноваженнями здійснювати розгляд кримінального
провадження.
Апелянтом
також звертається увага, що суд першої інстанції в порушення вимоги ст. ст.
236, 237 ГПК України, за відсутності вироку суду, дійшов висновку про наявність
обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.
На
думку відповідача 2 інвентаризація та висновок аудиту не можуть враховуватись,
як належні документи, що підтверджують речові права, а інших відповідних
документів товариством не надано.
Й
наостанок, на думку прокуратури матеріали справи не містять належних та
допустимих доказів про вартості втрачених речей, тобто позивачем не доведено
розмір завданої шкоди.
Згідно
з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
30.01.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова
О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.
Ухвалою
Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 року відкрито
апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури міста Києва на
рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 року у справі
№910/7960/18 та призначено розгляд справи на 21.03.2019 року.
14.02.2019
року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та
моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про забезпечення
позову.
Ухвалою
Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 року у задоволенні
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ" про забезпечення позову у справі №910/7960/18 відмовлено
повністю.
18.02.2019
року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та
моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшов відзив на
апеляційну скаргу в якому останній просив задовольнити апеляційну скаргу, а
рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у
задоволенні позову.
20.02.2019
року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та
моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну
скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а
рішення суду першої інстанції без змін.
04.03.2019
року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та
моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшла відповідь на
відзив.
18.03.2019
року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та
моніторингу виконання документів від позивача надійшли письмові заперечення.
Ухвалою
Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 року в судовому
засіданні оголошено перерву до 11.04.2019 року.
Відповідно
до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.04.2019
року, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, сформовано для
розгляду апеляційної скарги у справі №910/4913/17 колегію суддів у складі
головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Чорна Л.В.
Ухвалою
Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 року апеляційну
скаргу Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від
18.12.2018 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.
11.04.2019
року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та
моніторингу виконання документів від прокуратури надійшли письмові пояснення в
яких останній просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове
рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою
Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 року в судовому
засіданні розгляд справи відкладено до 25.04.2019 року.
В
судовому засіданні 25.04.2019 представники відповідача 1 та 2 підтримали доводи
викладені в апеляційній скарзі, просили рішення місцевого господарського суду
скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в
повному обсязі. Представники позивача заперечили проти доводів викладених в
апеляційній скарзі, просили залишити без змін оскаржуване рішення.
Статтями
269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд
апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими
доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної
інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час
розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є
обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування
норм матеріального права.
Розглянувши
доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої
інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд
вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як
вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,
Прокуратурою міста Києва проводилось досудове розслідування у кримінальному
провадженні, внесеному 20.05.2014 року до Єдиного реєстру досудових
розслідувань за №42014100060000163, стосовно того, що групою невстановлених
осіб здійснюється продаж контрафактних товарів, зокрема, з використанням
радіаційно-забрудненої сировини за адресами: м. Київ, вул. Городецького, 12/3
та м. Київ, вул. Інститутська, 14, за ознаками злочину, передбаченого ч.3
ст.229 Кримінального кодексу України.
14.08.2014
року старшим прокурором Прокуратури Печерського району м.Києва Козловим П.Б.
було скеровано до Печерського районного суду міста Києва клопотання про надання
дозволу на проведення обшуку.
Ухвалою
від 15.08.2014 року Печерського районного суду міста Києва клопотання старшого
прокурора Прокуратури Печерського району
м. Києва Козлова П.Б. було задоволено; надано дозвіл старшому прокурору
прокуратури Печерського району м. Києва Козлову П.Б. та старшому прокурору
прокуратури Печерського району міста Києва Савчуку В.В. на проведення обшуку
нежитлових приміщень магазину "Граф" за адресою: м. Київ, вул.
Архітектора Городецького, 12/3, перший (цокольний поверх та приміщення
підвалу), які належать на підставі договору дарування №1501 від 10.12.2013р.,
громадянину Бердянському Дмитру Аркадійовичу, паспорт ВЕ 503361, з метою
відшкодування і вилучення товарів, документів і сировини, які знаходяться в
приміщеннях магазину. (т.1, а.с. 75-76).
Як
зазначено у позовні заяві та не спростовано відповідачами, 20.08.2014 року у
приміщенні магазину "Граф", розташованому за адресою: м.Київ, вул.
Архітектора Городецького, 12/3, в якому здійснювало свою господарську
діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ",
було проведено обшук, за наслідками якого вилучено товарно-матеріальні цінності
- ювелірні вироби та годинники.
25.08.2014
року директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ" звернувся до Прокуратури міста Києва з повідомленнями про
вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого було відкрито
кримінальні провадження №12014100060004510, №42015100000000562,
№42015100000000566 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, що
передбачені ч.ч.1 , 5 ст.185, ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.365
Кримінального кодексу України.
03.09.2014
року слідчим Прокуратури міста Києва було проведено огляд місця події, а саме
приміщення магазину "Граф", розташованого за адресою: м. Київ, вул.
Архітектора Городецького, 12/3, в якому здійснювало свою господарську
діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ" про, що складено протокол місця події. (т.3, а.с. 30-37
Як
вбачається з матеріалів справи, Прокуратурою міста Києва було складено обвинувальний
акт у кримінальному провадженні №12014100060004510 за обвинуваченням старшого
прокурору прокуратури Печерського району м. Києва Савчука В.В., старшого
прокурору прокуратури Печерського району м. Києва Козлова П.Б., старшого слідчого слідчого відділу
Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Забуги В.В. та оперуповноваженх сектору з розкриття майнових злочинів відділу
карного розшуку Печерського РУ ГУ МВС України Арцюх Р.М., Коберника Р.В.,
Жданова О.М. та Цегельника В.І. у вчиненні кримінальних правопорушень,
передбачених ч.5 ст.185 Кримінального кодексу України та ч.3 ст.365
Кримінального кодексу України. (т. 6, а.с. 1-304).
Зі
змісту наявних в матеріалах справи
повідомлень Прокуратури міста Києва від 13.05.2015 року, від 20.04.2015 року
про зміну раніше повідомленої підозри та обвинувального акту у кримінальному
провадженні №12014100060004510 вбачається, що у межах здійснення досудового розслідування у кримінальному
провадженні №42014100060000163 під час обшуку 20.08.2014р. у приміщенні магазину
"Граф", розташованому за адресою: м.Київ, вул. Архітектора
Городецького, 12/3, який здійснювався на підставі ухвали від 15.08.2014р.
Печерського районного суду міста Києва по справі №757/23495/14-к, посадовими
особами органу досудового розслідування було виявлено велику кількість
товарно-матеріальних цінностей - ювелірних виробів та годинників та у
подальшому викрадено. (т. 5, а.с. 149-184, 185-219).
Постановою
від 23.09.2014 року Прокуратури міста Києва кримінальне провадження, внесене
20.05.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№42014100060000163, було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального
правопорушення, передбаченого ч.3 ст.299 Кримінального кодексу України. (т.1,
а.с. 68-70).
20.11.2014
року на підставі договору №15-2711 від 10.11.2014 року, укладеного між
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю
"УПК-Аудит ЛТД" (виконавець, аудитор), останнім було складено звіт
про фактичні результати виконання аудиторських узгоджених процедур щодо
перевірки операцій по придбанню окремих товарно-матеріальних цінностей
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ". (т.1, а.с. 46-50).
Згідно
змісту вказаного висновку комісією на підставі акту інвентаризації товарів №29
від 26.08.2014 року було встановлено нестачу 369 одиниць товарно-матеріальних
цінностей та акту №30 від 01.09.2014 року нестачу 203 одиниць
товарно-матеріальних цінностей. У звіті також встановлено, що станом на
21.08.2014 року в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою
відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ" обліковувались всі
товарно-матеріальні цінності, нестача яких зафіксована в актах інвентаризації
товарів №29 від 26.08.2014 року та №30 від 01.09.2014 року. Тобто, фактично
встановлено нестачу, яка виникла за наслідками проведення органами прокуратури
обшуку 20.08.2014 року у приміщенні магазину "Граф", розташованому за
адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 12/3.
Товариством
з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ" в межах
кримінального провадження №42014100060004510, внесеного до Єдиного реєстру
досудових розслідувань за фактом таємного викрадення чужого майна (крадіжки),
вчиненого за попередньою змовою групою осіб у особливо великих розмірах,
перевищення службових повноважень, що завдало тяжких наслідків, співробітникам
правоохоронних органів Печерського району міста Києва під час проведення обшуку
у приміщенні магазину "Граф" за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 12/3,
за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.3 ст.365
Кримінального кодексу України, було заявлено цивільний позов про стягнення
шкоди в сумі 25 964 226, 33 грн. (т.7, а.с. 40-45).
Постановою
від 07.05.2015 року Прокуратури міста Києва Товариство з обмеженою
відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ" було визнано цивільним
позивачем в межах кримінального провадження №42014100060004510. (т.7, а.с.
46-47).
Матеріали
кримінального провадження №42014100060004510 було передано на розгляд Печерського
районного суду міста Києва.
30.08.2018
року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ" подано заяву до Печерського районного суду про залишення
цивільного позову без розгляду. (т. 7, а.с. 48-49).
Ухвалою
від 13.12.2018 року заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ
САЛОН "КРИСТАЛ" була розглянута Печерським районним судом міста
Києва, а цивільний позов останнього залишено без розгляду. (т.7, а.с. 64-65).
Отже,
спір у справі виник на думку позивача внаслідок незаконних дій посадових осіб
органів прокуратури, вчинених під час проведення обшуку 20.08.2014 року у
приміщенні магазину "Граф", розташованому за адресою: м. Київ, вул.
Архітектора Городецького, 12/3, в якому здійснювало свою господарську
діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ" та вилучено ювелірні вироби та годинники, позивачу було
завдано збитків в сумі 29 154 032,10 грн., яка дорівнює їх вартості. Означені
обставини, на думку позивача, вказують на наявність підстав для стягнення з
Держави Україна шляхом безспірного списання Головним управлінням Держаної
казначейської служби України в місті Києві з єдиного казначейського рахунку
Державного бюджету України шкоди, завданої незаконними діями органів, що
здійснюють досудове розслідування на підставі приписів ст.ст. 1173, 1174
Цивільного кодексу України.
Стаття
11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних
прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій
особі.
За
змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого
цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами
захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має
право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи
відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно
із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано
збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх
відшкодування.
Відповідно
до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких
особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати,
які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права
(реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні
положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної
майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно
до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала
шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не
з її вини.
Відповідності
до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній
особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади,
органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при
здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною
Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих
органів.
Таким
чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України,
яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення
(протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною
поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті
1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у
даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного
органу та його посадової або службової особи.
Необхідною
підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді
стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення:
неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними
діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який
звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного
кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає
відповідальність за заподіяну шкоду.
Суб'єктами
відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи
державної влади або місцевого самоврядування.
Згідно
статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах
її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно
до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокуратура
України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом,
здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод
людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У
ст.2 вказаного нормативно-правового акту визначено, що на прокуратуру
покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2)
представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених
цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за
додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також
при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням
особистої свободи громадян.
З
огляду на викладене відповідач 2 у справі - прокуратури міста Києва є органом
виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173
Цивільного кодексу України.
Стаття
19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Відповідно
до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок
держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,
завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні
ними своїх повноважень.
Спеціальні
підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема
органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду,
визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями
суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює
посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову
діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим
способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення
цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Як
вірно зазначено місцевим судом, норми ч.1 ст.1176 Цивільного кодексу України
можна розглядати як спеціальні відносно загальних правил ст.1173 Цивільного
кодексу України, оскільки вони містять спеціальний склад і розраховані на
випадки завдання шкоди саме фізичній особі певними незаконними рішеннями, діями
чи бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб до яких
відносяться: а) органи дізнання; б) попереднього (досудового) слідства; в)
прокуратура тощо.
Отже,
місцевий суд дійшов вірного висновку, що правила, передбачені ч.1 ст.1176
Цивільного кодексу України (шкода, завдана фізичній особі внаслідок її
незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної
відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного
затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту
чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від
вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову
діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду), не застосовуються до
інших незаконних дій або бездіяльності чи незаконного рішення органів дізнання,
попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, тобто шкода, завдана
юридичній особі, відшкодовується згідно ч.6 ст.1176 Цивільного кодексу України
на загальних підставах.
Ці
підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди,
серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що
здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування,
прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих
умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме
на державу.
Отже
для відшкодування шкоди за правилами ч.6 ст.1176 Цивільного кодексу України
необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною
можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач
шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід
розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його
особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що
розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра
відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується
в повному обсязі; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є
обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має
виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Наявність
всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про
відшкодування завданої шкоди. При цьому, причинний зв'язок між протиправною
поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише
в результаті неправомірної поведінки Відповідача 2, і є обов'язковою умовою відповідальності
та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки
завдавача шкоди.
Дії
(бездіяльність) прокуратури міста Києва, внаслідок яких (якої) було вилучено
товарно-матеріальні цінності - ювелірні
вироби та годинники, є основним предметом доказування і, відповідно,
встановлення у даній справі, оскільки відсутність даного елементу делікту
свідчить про відсутність інших складових даної правової конструкції та
відсутність самого факту заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого
виникають цивільні права та обов'язки (ст. 11 ЦК України).
В
свою чергу, ст. 8 Європейської конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року
встановлює, що кожен має право на повагу
до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи
державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком
випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у
демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи
економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для
захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Водночас
відповідно до ч. 1 ст. 234 Кримінального - процесуального кодексу України обшук
проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення
кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення
або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення
місцезнаходження розшукуваних осіб.
Обшук
- це слідча дія, що являє собою процесуальне примусове обстеження приміщень,
місцевості, окремих осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини
вчинення кримінального правопорушення, знаряддя кримінального правопорушення
або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення
місцезнаходження розшукуваних осіб.
Рішення
ЄСПЛ по справі «Ратушна проти України» (Заява № 17318/06) набуло статусу
остаточного 02.03.2011 року.
У
п. 73 цього Рішення Суд зазначив, що обшук житла заявниці був проведений на
підставі постанови, прийнятої судом, і, таким чином, був предметом судового
контролю. Проте лише цей факт сам по собі не обов'язково призведе до наявності
достатніх гарантій від зловживань (див. вищезазначену ухвалу у справі «Кронін
проти Сполученого Королівства» (Cronin v. United Kingdom). Оцінюючи, чи було
втручання з боку держави пропорційним, Суд має розглядати особливі обставини
кожної справи (див., наприклад, рішення від 16 грудня 1997 року у справі «Камензінд
проти Швейцарії» (Camenzind v. Switzerland), пункт 45, Reports of Judgments and
Decisions 1997-VIII).
Стосовно
«пропорційності» в іншому рішенні у справі «Роумен та Шміт проти Люксембурґу»
(Roemen and Schmit v. Luxembourg) (заява № 51772/99) Суд одноголосно
постановив: «Суд взяв до уваги, що обшук, який проводився в офісі заявниці, та
конфіскація листа становили втручання в її право на повагу до приватного життя.
Це втручання було здійснено згідно зі статтями 65 та 66
Кримінально-процесуального кодексу, які реґулюють загальні питання обшуків та
конфіскації, а також згідно зі статтею 35(3) Закону від 10 серпня 1991 року,
яка передбачає процедуру проведення обшуків та/або конфіскації в офісі
адвоката.
Стосовно
необхідності згаданого втручання, Суд зазначив, що при проведенні цього обшуку
було дотримано спеціальних процедурних гарантій. Водночас Суд зауважив, що
наказ про обшук був сформульований у загальних термінах, а це надавало широкі
повноваження особам, які проводили розслідування.
Проте найважливішим фактом, на думку Суду, є
те, що кінцевою метою цього обшуку було виявлення, через посередництво його
адвоката, журналістського джерела інформації. Отже, обшук, проведений в офісі
пані Шміт, мав свої наслідки для прав п. Роумена, гарантованих статтею 10 Конвенції.
Суд також визнав, що обшук офісу заявниці був заходом, не пропорційним до
поставленої мети, особливо з огляду на оперативність його проведення. Отже, Суд
постановив, що було допущено порушення статті 8 Конвенції».
Відтак,
колегія суддів звертає увагу, що важливою умовою проведення обшуку є те, що він
має бути пропорційним до поставленої мети.
Як
вже було зазначено вище та вірно досліджено судом першої інстанції Прокуратурою
міста Києва проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні,
внесеному 20.05.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№42014100060000163, стосовно того, що групою невстановлених осіб здійснюється
продаж контрафактних товарів, зокрема, з використанням радіаційно-забрудненої
сировини за адресами: м. Київ, вул. Городецького, 12/3 та м. Київ, вул.
Інститутська, 14, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.229 Кримінального
кодексу України.
На
підстав ухвали від 15.08.2014 року Печерського районного суду міста Києва
20.08.2014 року у приміщенні магазину "Граф", розташованому за
адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 12/3, в якому здійснювало свою
господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ
САЛОН "КРИСТАЛ", було проведено обшук, за наслідками якого вилучено
товарно-матеріальні цінності - ювелірні
вироби та годинники.
Проте,
в подальшому постановою від 23.09.2014 року Прокуратури міста Києва кримінальне
провадження, внесене 20.05.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за №42014100060000163, було закрито у зв'язку з відсутністю складу
кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.299 Кримінального кодексу
України. (т.1, а.с. 68-70).
Тобто,
з наведеного вище вбачається, що прокуратурою міста Києва було ініційовано
обшук в приміщенні позивача, під час обшуку було вилучено товарно-матеріальні
цінності - ювелірні вироби та годинники,
що не спростовано відповідачем 2, а згодом закрито кримінальне провадження у
зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Слід звернути увагу
також на те, що під час вилучення товарно-матеріальні цінності - ювелірні вироби та годинники не було
оформлено протоколу вилучення, що наводить на думку про те, що метою даного
обшуку не було встановлення фактів, щодо групи невстановлених осіб, яким
здійснюється продаж контрафактних товарів, зокрема, з використанням
радіаційно-забрудненої сировини, а тому сам обшук у приміщенні магазину
"Граф" не був пропорційним до поставленої мети.
Отже,
матеріалами справи підтверджується, що з боку відповідача 2 мало місце
порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача внаслідок проведення
обшуку у приміщенні магазину "Граф", за наслідками якого вилучено
товарно-матеріальні цінності - ювелірні
вироби та годинники, що свідчить про фактичну наявність неправомірних дій
Відповідача 2, як однієї з обов'язкових складових відшкодування шкоди.
Зазначене
також підтверджується тим, що постановою від 23.09.2014 року Прокуратури міста
Києва кримінальне провадження, внесене 20.05.2014 року до Єдиного реєстру
досудових розслідувань за №42014100060000163, було закрито у зв'язку з
відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.299
Кримінального кодексу України, тобто кримінальне провадження внесене 20.05.2014
року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100060000163
прокуратурою міста Києва за наслідками якого було проведено обшук у позивача, а
в подальшому вказане кримінальне провадження було закрито й спричинило завдані
збитки позивачу, шляхом вилучення у останнього вилучено товарно-матеріальні
цінності - ювелірні вироби та годинники.
З
огляду на вище викладене, відповідач 2 порушив права позивача шляхом не
повернення останньому вилучені під час обушку товарно-матеріальні цінності
- ювелірні вироби та годинники.
Судом
першої інстанції також доцільно прийнято до уваги наявні в матеріалах справи
повідомлення Прокуратури міста Києва від 13.05.2015 року, від 20.04.2015 року
про зміну раніше повідомленої підозри та обвинувальний акт у кримінальному провадженні
№42014100060004510, в яких вказано, що у межах здійснення досудового
розслідування у кримінальному провадженні №42014100060000163 під час обшуку
20.08.2014 року у приміщенні магазину "Граф", розташованому за
адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 12/3, який здійснювався на
підставі ухвали від 15.08.2014 року Печерського районного суду міста Києва по
справі №757/23495/14-к, посадовими особами органу досудового розслідування було
виявлено велику кількість товарно-матеріальних цінностей - ювелірних виробів та
годинників та у подальшому викрадено.
Колегія
суддів звертає увагу, що доводи апелянта стосовно надання судом першої
інстанції оцінки матеріалам кримінального провадження та слідчим діям
працівників правоохоронних органів та прокуратури, хоча така оцінка може
надавить виключно тим судом, який наділений законом повноваженнями здійснювати
розгляд кримінального провадження знаходять своє підтвердження, проте не
спростовують сам висновок місцевого господарського суду про наявний факт
порушення законних прав та інтересів позивача відповідачем 2.
При
цьому, колегія суддів не погоджується із доводами апелянта про відсутність вини
та причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною позивачу шкодою та діями
відповідача-2, оскільки він не відповідає положенням частини 2 ст. 1166
Цивільного кодексу України, який покладає обов'язок доведення відсутності вини
на відповідача, та не підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи
вищенаведене, судом першої інстанції було вірно встановлено ознаки протиправної
поведінки посадових осіб органів прокуратури під час проведення 20.08.2014 року
обшуку у приміщенні магазину "Граф", розташованому за адресою: м.
Київ, вул. Архітектора Городецького, 12/3, тобто, з наведеного полягає, що
втрата Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ" товарно-матеріальних цінностей, стала наслідком саме
протиправної поведінки посадових осіб органів прокуратури під час проведення
слідчої дії в межах кримінального провадження
№42014100060000163, а саме обшуку, що фактично засвідчує наявність
причинно-наслідкового зв'язку у спірному деліктному правовідношенні.
Щодо
розміру збитків колегія суддів зазначає наступне.
В
матеріалах справи наявний звіт про фактичні результати виконання аудиторських
узгоджених процедур щодо перевірки операцій по придбанню окремих
товарно-матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю
"ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ" від 20.11.2014 року (т.1, а.с. 46-50).
Згідно
змісту вказаного висновку комісією на підставі акту інвентаризації товарів №29
від 26.08.2014 року було встановлено нестачу 369 одиниць товарно-матеріальних
цінностей та акту №30 від 01.09.2014 року нестачу 203 одиниць
товарно-матеріальних цінностей. У звіті також встановлено, що станом на
21.08.2014 року в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою
відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ" обліковувались всі
товарно-матеріальні цінності,нестача яких зафіксована в актах інвентаризації
товарів №29 від 26.08.2014 року та №30 від 01.09.2014 року.
Наразі,
на підставі даних аудиторського звіту та даних актів інвентаризації позивачем
було визначено, що загальна вартість товарно-матеріальних цінностей - ювелірних
виробів, годинників, нестача яких стала наслідком проведення органами
прокуратури обшуку 20.08.2014 року у приміщенні магазину "Граф",
розташованому за адресою: м.Київ, вул. Архітектора Городецького, 12/3, а отже і
розмір завданої шкоди становить 29 154 032, 10 грн.
Крім
того в матеріалах справи наявний висновок №12260/14-53, складений експертами
Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції
України за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи
у кримінальному провадженні №12014100060004510. (т.2, а.с. 12-21).
У
висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства
юстиції України встановлено, що розмір матеріального збитку, який заподіяний
власнику майна внаслідок викрадення виробів у кількості 178 найменувань, відповідно
до акту інвентаризації №29 від 26.08.2014 року дорівнює їх ринковій вартості
станом на 20.08.2014 року Розмір
матеріального збитку, який заподіяний власнику майна внаслідок викрадення
виробів у кількості 104 (загальна кількість за всіма пакетами, переданими на
дослідження експерта) найменування, відповідно до акту інвентаризації №30 від
01.09.2014 року дорівнює їх ринковій вартості станом на 20.08.2014 року з
урахуванням відсотку втрати якості, станом на 20.08.2014 року. Експертами було
встановлено, що ринкова вартість виробів станом на 20.08.2014 року становила 25
395 387, 35 грн.
Згідно
ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це
дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і
процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у
провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Судово-експертна
діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і
повноти дослідження (ст.3 Закону України "Про судову експертизу").
Зі
змісту ст.4 Закону України "Про
судову експертизу" полягає, що незалежність судового експерта та
правильність його висновку забезпечуються, зокрема, процесуальним порядком
призначення судового експерта, забороною під загрозою передбаченої законом
відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи, кримінальною відповідальністю судового
експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин
від виконання покладених на нього обов'язків.
Враховуючи
вище викладене судом першої інстанції вірно зазначено, що розмір шкоди,
завданий Товариству з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ", внаслідок протиправних дій посадових осіб органів
прокуратури, становить 25 395 387, 35 грн., як встановлено у висновку
Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції
України, а не 29 154 032, 10 грн., як заявлено до стягнення позивачем.
Колегія
суддів також звертає увагу, що місцевим господарським судом звернуто увагу та здійснено
оцінку стосовно доводів прокуратури, що представленими до матеріалів справи
документами підтверджується, що частина товарно-матеріальних цінностей, які
було вилучено під час обушку, була повернута позивачу, визнана речовими
доказами в межах кримінального провадження та передана на відповідальне
зберігання Брикова Ігора Геннадійовича. Проте, зі змісту висновку
експертів та пояснень позивача
вбачається, що розмір завданої шкоди було визначено за вирахуванням вартості
ювелірних виробів та годинників, повернутих Товариству з обмеженою
відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ".
Частиною
1 ст.942 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний
вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного
законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Зберігач
зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або
відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч.1 ст.949
Цивільного кодексу України).
За
втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач
відповідає на загальних підставах (ч.1 ст.950 Цивільного кодексу України).
У
п.1 ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України вказано, що збитки, завдані
поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються
зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Враховуючи
наведені вище норми суд першої інстанції вірно зазначив, що саме зберігач
відповідальний за схоронність речі та має обов'язок у разі її втрати,
відшкодувати її вартість поклажодавцеві, а отже, у даному випадку, за
висновками суду, дії позивача по стягненню шкоди, завданої внаслідок
протиправних дій відповідача 2, направлені саме на забезпечення реалізації своїх прав та обов'язків не тільки як
власника частини майна, а і як особи яка є відповідальною за її зберігання, а
тому доводи апелянта, що частина майна, яке втрачено ТОВ «Часовий салон
«Кристал» належало не позивачу, а іншим особам колегією суддів не приймаються.
Колегія
суддів також звертає увагу, що предметом безпосереднього регулювання статті 1
Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння
майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його
витребування на користь держави.
Перший
протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР і з
огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004
N1906-IV "Про міжнародні договори України" застосовується
національними судами України як частина національного законодавства.
При
цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх
практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду
з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.
2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як
джерело права.
У
практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб
зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності
принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1
Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати
суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.
Крім
того, одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у
право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої
компенсації.
Щодо
заяви про застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає
наступне.
Згідно
з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк,
у межах
якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого
цивільного права або інтересу.
Статтею
257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність
встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг
позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла
довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1
ст.261 Цивільного кодексу України).
Європейським
судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і
застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -
Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це
законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду
після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної
давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав -
учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну
визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які
можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали
неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за
заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос"
проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №
22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого
Королівства"). Порівняльний аналіз
термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в
статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію
можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому
доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного
права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від
16.11.2016р. по справі №6-2469цс16.
При
цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,
зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування
якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4
ст.267 Цивільного кодексу України).
Таким
чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267
Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед
обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і
лише після цього - у випадку
встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної
давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Перебіг
позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла
довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1
ст.261 Цивільного кодексу України).
З
матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 19.06.2018
року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Господарського
суду міста Києва.
Про
обставини, які свідчать про порушення прав та законних інтересів Товариства з
обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ" мали місце
та були відомі позивачу 20.08.2014 року.
Відтак,
судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звернувся до суду за
захистом своїх прав з пропуском встановленого Цивільним кодексом України
трирічного строку позовної давності.
Частиною
5 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними
причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Колегія
суддів зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є
однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та
послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти
(учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку
таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для
оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Sunday Times
v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить
доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром,
достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній
справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з
достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою
поведінку.
У
справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція
вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби
дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати
певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
З
огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати правові
норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та
передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.
Отже,
колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано взято до
уваги обставини, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ
САЛОН "КРИСТАЛ" в межах кримінального провадження №42014100060004510,
внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом таємного
викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого за попередньою змовою групою осіб
у особливо великих розмірах, перевищення службових повноважень, що завдало
тяжких наслідків, співробітникам правоохоронних органів Печерського району
міста Києва під час проведення обшуку у приміщенні магазину "Граф" за
адресою: м.Київ, вул. Архітектора
Городецького, 12/3, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5
ст.185, ч.3 ст.365 Кримінального кодексу України, було заявлено цивільний позов
про стягнення шкоди в сумі 25 964 226, 33 грн.
Постановою
від 07.05.2015 року Прокуратури міста Києва Товариство з обмеженою
відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ" було визнано цивільним
позивачем в межах кримінального провадження №42014100060004510.
Матеріали
кримінального провадження №42014100060004510 було передано на розгляд
Печерського районного суду міста Києва.
30.08.2018
року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ" подано заяву до Печерського районного суду міста Києва про
залишення цивільного позову без розгляду.
На
даний час вище кримінальна справа за кримінальним провадженням №42014100060004510
перебуває у Печерському районному суді на стадії підготовчого провадження,
тобто, по теперішній час так і не
прийнято вироку суду з приводу кримінального правопорушення вчиненого
посадовими особами органів прокуратури, внаслідок протиправних дій яких було
завдано шкоди позивачу.
Європейський
суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен
бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість
зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також
корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача
про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007р. у справі
"Фінікарідов проти Кіпру").
З
огляду на дійсне порушення прав та законних інтересів прав позивача під час
проведення посадовими особами органів прокуратури слідчих дій в межах
кримінального провадження №42014100060000163 та завдання внаслідок таких дій
шкоди, відповідальність за яку фактично покладено на державу, приймаючи до
уваги вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН
"КРИСТАЛ" більш як протягом тривалого часу реальних дій, направлених
на захист своїх інтересів колегія суддів зазначає про наявність підстав для
визнання причин пропуску позивачем строків позовної давності поважними та
захисту прав Товариства з обмеженою
відповідальністю "ЧАСОВИЙ САЛОН "КРИСТАЛ" шляхом стягнення шкоди
з Державного бюджету України у розмірі
25 395 387, 35 грн.
Отже,
доводи викладені в апеляційній скарзі не знаходять свого підтвердження в
матеріалах справи та свідчать про надуманість та необґрунтованість.
У
рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України
(справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що
справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його
як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в
рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної
відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права
справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах,
що обираються для їх досягнення.
Одночасно,
у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за
конституційним зверненням громадянина Козлова Д.О. щодо офіційного тлумачення
положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання
повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Значення
принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу
виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади
здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим
використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами
(як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у
постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі
№5011-5/14825-2012.
Інших
належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в
поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної
інстанції.
Колегія
суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди
обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати
на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03,
від 28.10.2010).
Європейський
суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати
обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати
детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними
залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим,
різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності,
які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства,
традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином,
питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає
зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин
справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У
справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої
інстанції було надано відповідачу 2 вичерпну відповідь на всі істотні питання,
що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так
і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не
спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського
суду.
Відповідно
до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної
інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін,
якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Враховуючи
вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду
дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає
чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з
мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно
із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної
скарги покладаються на заявника.
Керуючись
ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу
України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну
скаргу Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від
18.12.2018 року у справі №910/7960/18 залишити без задоволення.
2.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 року у справі №
910/7960/18 залишити без змін.
3.
Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7960/18.
Постанова
суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова
апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в
строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний
текст постанови складено 25.04.2019 року.
Головуючий
суддя О.В. Агрикова
Судді Л.В. Чорна
М.Г.
Чорногуз
Отправить комментарий