Про неминуче

Про податки. А саме – подання декларації про іноземні доходи.

Згідно з пп. 162.1.1 ПКУ фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку на доходи фізосіб, а також військового збору. Таким чином, фізособа, яка отримує іноземні доходи, зобов'язана включити суму отриманого за кордоном доходу до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію (форму затверджено наказом Мінфіну від 02.10.2015 р. №859) за наслідками звітного податкового року.

Iноземні доходи, за визначенням, що міститься у пп. 14.1.55 ПКУ, — це дохід, отриманий резидентами з джерел за межами України, у тому числі від будь-яких видів їхньої діяльності, включаючи доходи за трудовими договорами.

Обов'язок подавати чи ні декларацію про доходи залежить від статусу резидентності.

Визначення терміна «резидент» наводиться у пп. «в» пп. 14.1.213 ПКУ.

Резидент — це фізособа, яка:

— має постійне місце проживання в Україні;

— зареєстрована як самозайнята особа в Україні (фізособа має статус підприємця);

— постійно проживає в Україні — навіть за наявності місця проживання в іншій іноземній державі;

— має місце постійного проживання як в Україні, так і в іншій іноземній державі, але при цьому в Україні є центр її життєвих інтересів. Наприклад, тут постійно проживають члени її сім'ї;

— має місце постійного проживання як в Україні, так і в іншій іноземній державі, центр її життєвих інтересів визначити неможливо, але при цьому вона перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду і від'їзду) протягом податкового року;

— не має місця постійного проживання в жодній із держав, але при цьому перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду і від'їзду) протягом податкового року;

— самостійно визначає своє основне місце проживання на території України в порядку, установленому ПКУ.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи із застосуванням наведених вище ознак, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо фізична особа — громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування ПДФО така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном.

Резиденти, які отримують іноземні доходи, мають можливість згідно з пп. 170.11.2 ПКУ врахувати суму сплаченого податку з доходів в іншій країні для зменшення податкових зобов'язань з ПДФО. Унаслідок такого заліку особу може бути фактично звільнено від сплати ПДФО, якщо сума іноземного податку перевищуватиме суму ПДФО.

Але це не стосується військового збору. Військовий збір — це виключно український збір. В угодах України з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування жодної згадки про такий податок немає, як наслідок — не можна провести аналогію, як з податком на доходи. Крім того, податківці вважають, що залік іноземного ПДФО не може враховуватись у залік військового збору. Громадянам доведеться сплатити його повністю.

Уникнути сплати податків не вдасться нікому. Iз 2020 року розпочнеться автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки нерезидентів за міжнародним стандартом (Common Reporting Standard), який було розроблено ОЕСР та схвалено G20. Відповідно до CRS фінансові установи (в тому числі банки, депозитарії, страхові компанії, брокери, інвестиційні фонди) в країнах, що приєдналися до цієї ініціативи, зобов'язані обмінюватися деякими даними про рахунки своїх клієнтів. Якщо клієнти є податковими резидентами інших країн - учасників обміну інформацією, фінансові установи зобов'язані надати інформацію про рахунки своїх клієнтів в автоматичному режимі за відповідний звітний рік. Перший обмін податковою інформацією відбудеться за результатами 2019 року.

Відповідно до п. 13.3 ПКУ, доходи, отримані фізособою-резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано ВРУ.

Відповідно до п. 13.5 ПКУ, для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, фізособа зобов'язана отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Порядок оподаткування іноземних доходів викладено у п. 170.11 ПКУ. Але абзац 2 пп. 170.11.2 ПКУ уточнює, що у разі відсутності підтвердних документів щодо суми отриманого доходу з іноземних джерел та суми сплаченого податку фізособа зобов'язана подати до ДПI за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. Заява подається у довільній формі, зокрема електронною поштою або рекомендованим листом.

Отже, у разі відсутності у резидента підтвердних документів з інформацією про доходи та сплачені податки до 2 травня строк подання декларації переноситься до кінця року. I обов'язок платника — повідомити про це податківців за місцем своєї реєстрації.

У пп. 170.11.2 ПКУ термін подання заяви не встановлений. Тобто штрафу за неподання заяви не буде, бо це не передбачено ПКУ. Однак важливо її подати до 2 травня звітного року. Потрібно пам'ятати, що в разі неподання декларації до 31 грудня — фізособа несе відповідальність. Рекомендуємо подати таку заяву до граничного терміну сплати податкових зобов'язань за загальним правилом — до 1 серпня звітного року. Принаймні таким чином фізособа забезпечить собі захист від штрафу за несплачені вчасно ПДФО та військовий збір.

Декларація про доходи подається:

— особисто фізособою або уповноваженою на це особою;

— надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення (не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання);

— засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису (не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк).

У загальному випадку за нормами пп. 49.18.4 ПКУ останній день подання декларації за 2018 рік — 02.05.2019 р. Сплатити суму податкового зобов'язання з ПДФО, а також військового збору потрібно самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, згідно з п. 179.7 ПКУ. Існують випадки, коли можна відкласти подання декларації до 31 грудня 2019 року.

Фізична особа — резидент, яка протягом звітного календарного року отримувала іноземні доходи та якій на підставі поданої заяви був перенесений граничний термін подання декларації про доходи до 31 грудня року, зобов'язана самостійно сплатити суму податкових зобов'язань протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку. Це пряма норма п. 57.1 ПКУ.

Iноземні доходи декларуються у графі 3 рядка 10.6 розділу II «доходи, отримані з джерел за межами України» і є складовою загального рядка 10. Відповідно до п. 164.4 ПКУ, такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів. В окремому рядку (наприкінці розділу II) слід зазначити назву країни, з якої отримано іноземні доходи, та назву валюти.

У графі 6 рядка 10.6 зазначається сума ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету, розрахована за ставкою 18%. У графі 7 рядка 10.6 зазначається сума військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, розрахована за ставкою 1,5%.

У рядку 21 розділу VI декларації наводиться сума податків, сплачених за кордоном, на яку платник податку має право зменшити суму річного податкового зобов'язання згідно з пп. 170.11.2 ПКУ. Значення рядка 21 декларації не повинно перевищувати значення рядка 18 декларації (це графа 6 рядка 10, де зазначається сума ПДФО).

За кожне неподання або несвоєчасне подання декларації (саме тут і криється ризик сплати штраф у випадку неподання заяви до 2 травня) накладається штраф у розмірі 170 грн відповідно до п. 120.1 ПКУ. Про штраф дізнаєтесь, одержавши поштою податкове повідомлення-рішення. Це може статися в будь-який час протягом трьох років з моменту порушення.

Крім того, за ст. 164-1 КУпАП неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від 3 до 8 н. м. д. г. (від 51 грн до 136 грн).

Відповідно до п. 126.1 ПКУ, штраф за несплату зазначеної в декларації суми податку становить 10% суми заборгованості (20% — якщо термін прострочення платежу перевищує 30 календарних днів). Якщо податківці самостійно визначать суму податкового зобов'язання (на підставі даних отриманих відповідно до Common Reporting Standard), то за п. 123.1 ПКУ штраф складатиме 25% суми визначеного податкового зобов'язання.

Рекомендуємо подати заяву (навіть після 2 травня) про перенесення строку подання декларації про доходи до 31 грудня.