Работник
во время временной потери трудоспособности, подтвержденной соответствующим листком,
работал. И был уволен. Работодатель решил, что факт нарушения режима лечения
(труд при освобождении от него) является достаточным для того, чтобы такого
работника уволить.
Конечно,
не за нарушение режима лечения, а по причине отсутствия права работника на
невозможность увольнения в связи с нахождением на больничном. Впрочем, история
закончилась хорошо для работника. Верховный Суд решил, что работа на больничном
- не основание для увольнения (постановление Верховного Суда от 27.06.2019 г.
по делу № 185/5133/16)
Действительно,
наличие записи в листке нетрудоспособности о нарушении режима лечения
фактически нивелирует его выдачу. И логика в этом есть. Однако суды не оценили
такого креативного подхода работодателя к сокращению работников.
К
аналогичным выводам Верховный суд приходил и ранее. Так, в постановлении от
12.09.2018 г. по делу № 127/21890/16-ц Верховный Суд установил, что работник
был уволен по сокращению штата. И в тот же день после окончания рабочего дня
работник обратился за медицинской помощью. Верховный Суд подчеркнул: поскольку
больничный листок был открыт в день увольнения, хотя и после издания приказа об
увольнении, то увольнение работника с должности является нарушением требований
ч. 3 ст. 40 КЗоТ. Такой приказ подлежит отмене, а работник - восстановлению.
Суд
пришел к следующим выводам:
-
в спорном листке нетрудоспособности врач назначил больному амбулаторный режим
лечения. специальных ограничений при лечении не установлено, как и запрета
выходить на работу;
-
факт нарушения режима лечения устанавливается только лечащим врачом, только он
может определить, что является нарушением режима лечения. факта нарушения
врачом не установлено;
-
появление на работе больного не может быть расценено как нарушение режима
лечения без установления врачом ограничения на посещение работы. кроме того,
появление на работе не привело к ухудшению здоровья больного или продлению
срока лечения;
-
доказательств того, что отсутствие записи о нарушении режима лечения в листке
нетрудоспособности нарушило права и интересы предприятия-работодателя, суду не
предоставлено.
Верховный
Суд также отметил, что внесение записей в листок нетрудоспособности после его
закрытия, в том числе записей о нарушении режима лечения, не предусмотрено законодательством.
Постанова
Іменем України
27 червня 2019 року
м. Київ
справа
№ 185/5133/16
провадження
№ 61-25695св18
Верховний
Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької
В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники
справи:
позивач
- публічне акціонерне товариство «Укртелеком»,
відповідач
- ОСОБА_1 ,
відповідач
- комунальний заклад «Павлоградська міська лікарня №1» Дніпропетровської
обласної ради,
третя
особа - ОСОБА_2 ,
розглянув
у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну
скаргу публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Павлоградського
міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року у складі
судді Гаврилова В. А. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від
31 травня 2017 року у складі колегії суддів Варенко О. П., Городничої В. С.,
Красвітної Т. П.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У
червні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - ПАТ
«Укртелеком») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , комунального закладу
«Павлоградська міська лікарня №1» (далі - КЗ «Павлоградська міська лікарня №1»
Дніпропетровської обласної ради, третя особа - ОСОБА_3 , в якому просило
зобов`язати КЗ «Павлоградська міська лікарня №1», ОСОБА_1 внести запис в листок
непрацездатності від 09 січня 2015 року, виданий на період з 09 січня 2015 року
по 20 січня 2015 року ОСОБА_4 : у графі «Відмітки про порушення режиму»,
зазначити дату порушення режиму 12 січня 2015 року, у графі «Примітка»: внести
запис про вид порушення режиму «Вихід на роботу без дозволу лікаря».
Позов
мотивовано тим, що лікарем КЗ «Павлоградська міська лікарня №1» ОСОБА_1 видано
ОСОБА_3 листок непрацездатності від 09 січня
2015 року на період з 09 січня 2015 року по 20 січня 2015 року, яка
працювала в Дніпропетровській філії ПАТ «Укртелеком».
ОСОБА_3
була звільнена 09 січня 2015 року за скороченням штату працівників.
На
підставі отриманого лікарняного рішенням Павлоградського міськрайонного суду
від 16 червня 2015 року ОСОБА_3 поновлена на роботі.
09
січня 2015 року, 12 січня 2015 року ОСОБА_3
перебувала на робочому місці та виконувала свої службові обов`язки.
Перебуваючи на лікарняному, ОСОБА_3 , перебуваючи на роботі без дозволу лікаря,
порушила призначений режим лікування. Лікарняний є таким, що виданий
необґрунтовано та порушує права позивача як такий, що став підставою для
поновлення ОСОБА_3 на роботі, оскільки в ньому відсутній запис про порушення
режиму лікування.
Посилаючись
на наведене, позивач звернувся з позовом про внесення відповідного запису до
листка тимчасової непрацездатності, виданого ОСОБА_3
Короткий зміст рішень судів першої та
апеляційної інстанцій
Рішенням
Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня
2016 року, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня
2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення
суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що
перебування хворої під час тимчасової непрацездатності на роботі може свідчити
про недотримання режиму тільки якщо такий режим щодо заборони знаходитись на
роботі був встановлений лікарем. Однак лікарем обмежень щодо відвідування
роботи позивачем встановлено не було, з`явлення на роботі не потягло за собою
погіршення здоров`я хворої або продовження строку лікування. Встановлення факту
порушення режиму непрацездатності є виключною компетенцією лікаря. Позивачем не
наведено, які саме права та інтереси позивача були порушенні відсутністю запису
лікаря в листі непрацездатності про порушення режиму лікування.
Вимоги
про внесення запису до листа непрацездатності суд оцінив як намагання позивача
отримати доказ законного звільнення ОСОБА_3 для подальшого використання при
скасуванні рішення суду про її поновлення на роботі.
Наявність
або відсутність запису в листі непрацездатності про порушення режиму лікування
не може безпосередньо порушувати права або інтереси позивача.
Короткий зміст вимог касаційної
скарги
У
касаційній скарзі, ПАТ «Укртелеком», посилаючись на порушення судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати
ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала
касаційну скаргу
Касаційна
скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки
тим обставинам, що вихід ОСОБА_3 на роботу в період тимчасової непрацездатності
та виконання нею службових обов`язків є порушенням призначеного режиму лікарем.
Порушення
ОСОБА_3 12 січня 2015 року режиму непрацездатності у період хвороби з 09 січня
2015 року по 20 січня 2015 року та відсутність запису у листку непрацездатності
у графі «Відмітки про порушення режиму» про факт порушення режиму ОСОБА_3 із
зазначенням виду порушення режиму у графі «Примітка»: вихід на роботу без
дозволу лікаря, порушило права та інтереси позивача і призвело до юридично
вагомих негативних наслідків, а саме: стало підставою для прийняття апеляційним
судом Дніпропетровської області рішення від 26 липня 2016 року у справі за
позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Укртелеком» про визнання наказу про звільнення
незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу та моральної шкоди, що підтверджувалося поданими позивачем
до суду апеляційної інстанції доказами, які не були досліджені апеляційним
судом.
Судами
попередніх інстанцій не враховано, що саме по собі поняття тимчасової непрацездатності
передбачає заборону виходити на роботу. Лікар не давав дозволу виходити на
роботу ОСОБА_3 , у її медичній картці відстуній запис про дозвіл вийти хворій на роботу 12 січня
2016 року, що свідчить про встановлення ОСОБА_3 обмеження відвідувати роботу.
Суд
апеляційної інстанції помилково зазначає про те, що вихід на роботу не погіршив
здоров`я хворої або продовження строку лікування, оскільки лист
непрацездатності було продовжено з 5 календарних днів до 12 календарних днів (з
09 січня 2015 року по 20 січня 2017 року).
Надходження касаційної скарги до суду
касаційної інстанції
Ухвалою
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за
вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15
грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до
Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального
кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших
законодавчих актів».
Згідно
зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є
Верховний Суд.
Відповідно
до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону
України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського
процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України,
Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і
розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу,
передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за
правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На
підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до
Верховного Суду.
Відзив
на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно
із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного
оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи
порушення норм процесуального права.
Відповідно
до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи
в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність
застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи
процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними
обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати
питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими.
Суд
касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних
вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна
скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний
Суд, та застосовані норми права
Порядок
та умови видачі, продовження, обліку листків непрацездатності визначено
інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову
непрацездатність громадян від 13 листопада 2001 року №455.
Пунктом
1 інструкції про порядок заповнення листків непрацездатності від 03 листопада
2004 року встановлено, що листок непрацездатності - це багатофункціональний
документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з
непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі
тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка листка
непрацездатності заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним
працівником з медичною освітою.
У
пункті 3.4 цієї інструкції передбачено, що у графі «Режим:» обов`язково повинно
бути вказано режим, який призначається хворому: стаціонарний, амбулаторний,
постільний, домашній, санаторний, вільний тощо.
Пунктом
4.1 Інструкції встановлено, що при порушенні хворим призначеного режиму
вказується вид порушення (наприклад, несвоєчасна явка на прийом до лікаря;
алкогольне, наркотичне, токсичне сп`яніння під час лікування; вихід на роботу
без дозволу лікаря; самовільне залишення закладу охорони здоров`я; виїзд на
лікування в іншому закладі охорони здоров`я без відмітки про дозвіл виїзду;
відмова від направлення або несвоєчасна явка на МСЕК та ін.).
Факт
порушення режиму лікування встановлюється лише лікуючим лікарем, оскілкьи лише
він може визначити, що є порушенням режиму лікування.
Внесення
записів до листа непрацездатності після його закриття, в тому числі про
порушення режиму лікування не передбачена вказаними інструкціями.
У
справі яка переглядається, установлено, що у листку непрацездатності на ім`я
ОСОБА_3 від 09 січня 2015 року, на період з 09 січня 2015 року по 20 січня 2015
року, лікар встановив хворій
амбулаторний режим лікування, спеціальних обмежень при лікуванні та заборону
виходити на роботу не встановлювалось. Факт порушення ОСОБА_3 призначеного їй
амбулаторного режиму лікування лікарем не встановлено.
Установивши
вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд,
дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки встановлення
факту порушення режиму непрацездатності є виключною компетенцією лікаря,
перебування хворої під час тимчасової непрацездатності на роботі може свідчити
про недотримання режиму лише за умови, якщо такий режим щодо заборони
знаходитись на роботі був встановлений лікарем, а у даному випадку лікарем не
встановлювалось обмежень щодо відвідування роботи, поява на роботі не потягло
за собою погіршення здоров`я хворої або продовження строку лікування.
За
своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою
судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі
обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті,
як їх значення розуміє позивач, тобто стосуються переоцінки доказів, що за
приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду
касаційної інстанції.
Аналізуючи
питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових
рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний
Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано
вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації
спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а
доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та
правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанції.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ
КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно
до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави
для скасування судового рішення.
Враховуючи
наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без
задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без
змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись
статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів
Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну
скаргу публічного акціонерного товариства «Укртелеком» залишити без
задоволення.
Рішення
Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня
2016 року таухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня
2017 року залишити без змін.
Постанова
набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не
підлягає.
Судді:
В.
С. Висоцька
І.
В. Литвиненко
І.
М. Фаловська
Отправить комментарий