В
Украине за первые три месяца этого года зарегистрировано более 50 тысяч
заявлений относительно домашнего насилия, вдвое больше, чем за аналогичный
период прошлого года. Об этом в ответ на запрос корреспонденту сообщили УНН в
департаменте информационно-аналитической поддержки Национальной полиции
Украины.
Так,
в Украине за первые 3 месяца этого года органами Национальной полицией
зарегистрировано 55325 заявлений, сообщений о совершенных правонарушениях и
других событиях, связанных с домашним насилием. В прошлом году за аналогичный
период было зарегистрировано 34091 заявлений относительно домашнего насилия.
По
данным полиции, за 3 месяца 2020 года всего зарегистрировано сообщений о
домашнего насилия во Львовской области — 7637, в Киеве — 5836, в Одесской
области — 4458. Также в Николаевской области зарегистрировано 3700 заявлений, в
Житомирской области — 3249 и Днепропетровской области — 3187. Наименьшее
количество заявлений о домашнем насилии в Полтавской области — 424 и по 753 в
Закарпатской и Луганской областей.
Напомним,
с начала года в Киеве открыто 36 уголовных производств за домашнее насилие.
ИСТОЧНИК:
Як жінкам уберегти себе від
домашнього насильства в умовах карантину
Через
впровадження карантинних обмежень для боротьби з пандемією коронавірусу світом
шириться хвиля домашнього насильства і. Про це заявляють світові медіа,
політики та правозахисні організації.
Водночас
у Національній поліції України кажуть, що не фіксують збільшення фактів
вчинення домашнього насильства під час карантину. Так само й у деяких
соціальних притулках, які надають прихисток жінкам, безпрецедентно відсутні
звернення за цей період. Натомість громадська організація “Ла Страда – Україна”
каже, що кількість дзвінків та онлайн-запитів на національну гарячу лінію з
питань запобігання насильству суттєво зросла.
Центр прав людини ZMINA розповідає, чому так відбувається і як уберегти
себе від домашнього насильства в умовах карантину.
Чому офіційна статистика не показує
реальної ситуації
Альона
Кривуляк, директорка департаменту національних гарячих ліній і соціальної
допомоги громадської організації “Ла Страда – Україна”, каже, що за період із
12 березня до 7 квітня до них надійшло близько 1500 звернень щодо домашнього
насильства. Це на 200–300 звернень більше, ніж до карантину. “Тому для нас було
дивним, що ні офіційна статистика правоохоронних органів, ні гарячої лінії
Кабінету Міністрів України за номером 15-47 не показують цього збільшення”, –
зазначає експертка.
Так,
за інформацією Національної поліції, від моменту запровадження перших
карантинних обмежень – із 12 березня до 7 квітня – на телефонну лінію 102
надійшло близько 42 тисяч таких викликів. У середньому за добу це 1,5 тисячі. До
карантину ж, з 1 до 11 березня, поліція отримала близько 18 тисяч звернень, які
попередньо кваліфікували як домашнє насильство. Це в середньому 1 600 – 1
650 повідомлень за добу.
Начальник
Управління дільничних офіцерів поліції Департаменту превентивної діяльності
Нацполіції Сергій Альошкін, з огляду на такі цифри, каже, що відомство не зафіксувало
збільшення фактів домашнього насильства у зв’язку з карантином. Він також
зауважує, що введення карантинних заходів не впливає на ефективність роботи
органів поліції й вони готові оперативно реагувати, якщо кількість таких
випадків зростатиме.
Домашнее насилие в Украине: кто
больше подвергается семейным преступлениям
Водночас
ситуація з реальною статистикою складніша. На цьому наголошує Наталія Решетова,
директорка комунальної установи Васильківської районної ради “Притулок для
осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою
статі”.
Вона
розповідає, що за тижні карантину до притулку не звернулася жодна потерпіла.
Такого за час його існування ще не траплялось. Утім, відсутність звернень, за
словами Решетової, свідчить радше про те, що жінки бояться або не мають
можливості піти від кривдника:
“Світова
статистика показує, що кількість випадків домашнього насильства зросла вдвічі.
Ми спілкувались із “Ла Страдою”, які кажуть, що переспрямовували до нас багато
жінок. До мене телефонувала співробітниця вінницької поліції, розпитувала про
ситуацію, казала, що їх звинувачують у поганій роботі, бо не зросла кількість
звернень. Ми намагалися зрозуміти, чому так відбувається, і відповідь лише одна
– зараз у жінок немає можливості попросити про допомогу“. Експертка каже, що
зазвичай жінки покидали домівки, коли партнер чи чоловік ішов на роботу:
Коли
вона залишалася сама, тоді збирала речі, документи та йшла. Зараз жінка не може
навіть зателефонувати, тому що кривдник постійно поруч, може контролювати її.
Але жінці треба підготуватися, щоб зробити такий крок – піти. Карантин ще
більше ускладнив цей процес.
Те,
що кількість дзвінків надалі може зменшуватися, прогнозує Марта Чумало,
заступниця голови центру “Жіночі перспективи”:
“Телефонуватимуть
лише в крайньому разі. Ми вже зараз помічаємо, що деякі жінки, коли до нас
дзвонять, говорять пошепки, переривають розмову, кажуть, що не знають, скільки
зможуть ще говорити, і просять не передзвонювати, якщо зв’язок перерветься”. Чумало
підсумовує: те, що під час карантину кількість звернень до поліції не
збільшується, свідчить, що небезпека для жінок, пов’язана зі спробами попросити
про допомогу чи покинути житло, відчутно зросла.
Як бути, якщо немає можливості
звернутися телефоном
Утім,
отримати допомогу в разі домашнього насильства зараз можна й через низку
онлайн-сервісів. Так, із загостренням ситуації МВС запустило чат-бота з
протидії домашньому насильству в телеграмі.
За
його допомогою можна викликати поліцію і швидку, зв’язатися зі спеціалістами
безоплатної правової допомоги для юридичної консультації в онлайн-режимі.
Сервіс також містить контакти інших служб допомоги й загальну інформацію про
те, що таке домашнє насильство та як протидіяти цьому явищу.
Бот,
крім того, може поінформувати щодо повноважень органів і установ, які
здійснюють заходи із запобігання домашньому насильству.
Альона
Кривуляк зазначає, що, хоча до “Ла Стради” звертаються здебільшого телефоном, у
період карантину зросла й кількість звернень онлайн. Отримати консультацію
фахівців гарячої лінії можна в скайп-акаунті організації lastrada_ukraine,
написати онлайн-звернення на сайті
https://lastrada.org.ua/ucp_mod_support_ask_1.html або на електронну пошту
info@la-strada.org.ua, а також у фейсбук-месенджер.
Якщо
ж є безпосередня загроза життю, варто скористатися мобільним додатком My Pol,
який пришвидшує виклик поліції. Його можна завантажити для IOS та Android. Утім,
у ситуації небезпеки для життя чи здоров’я російська адвокатка та
правозахисниця Марі Давтян рекомендує жінкам спершу за можливості залишити
житло, а вже потім звертатися до поліції.
Що робити, якщо поліція не реагує на
звернення
Попри
те що правоохоронці кажуть про готовність реагувати на випадки насильства, за
словами Кривуляк, понад половину звернень на гарячу лінію “Ла Стради”, 0 800
500 335 або 116 123, стосувалися скарг на бездіяльність поліції на місцях чи
неякісне реагування на виклики:
Наші
абонентки зіткнулися з тим, наприклад, що патрульна поліція відмовляється
виносити термінові заборонні приписи, бо через карантин не може видворити
кривдника з приміщення. Є випадки, коли кажуть, що не можуть заходити в житло,
й коли дільничні офіцери відмовляють жінок писати заяви. Так, експертка
розповідає, що на гарячу лінію зверталися жінки, чоловіки яких повернулися
після заробітків із закордону:
“Вони,
зрозуміло, не працюють, тим паче дистанційно, пиячать, тож випадки насильства
стають жорстокішими. Натомість під час таких викликів правоохоронці кажуть, що
не можуть винести припис, бо людина перебуває на самоізоляції. Радять жінкам
самим пошукати, де перечекати”. Утім, додає Кривуляк, правоохоронцям слід
пам’ятати, що смерть від коронавірусу дорівнює смерті від домашнього
насильства: “Ми не можемо зараз говорити, що реагувати варто лише на
коронавірус, а потім уже вирішувати всі інші проблеми. Хотілося б, щоб державні
структури на місцях реагували якісніше на такі випадки і розуміли, що домашнє
насильство – це глобальна проблема, для нашого суспільства зокрема”.
Експертка
каже, що “Ла Страда” разом з поліцією давно створили алгоритм того, як діяти в
подібних ситуаціях: “Ми закликаємо жінок, які звертаються до нас і скаржаться
на бездіяльність поліції, збирати інформацію про правоохоронців, які прийшли на
виклик, знати номери жетонів, у цьому поліцейські не можуть відмовити,
попросити назватися, взяти контакти, щоб ми могли передати інформацію органам
Національної поліції в Києві, які вже розбиратимуться. Практика показує, що
такий алгоритм хоч і не досконалий, але дієвий”.
Кривуляк
додає, що захищати себе – це доволі складний процес, який і до карантину
потребував зусиль, але тільки жінка може собі допомогти. Тож експертка закликає
жінок, партнери яких вдаються до насильства, не боятися повідомляти в поліцію,
адже правопорушника мають притягнути до відповідальності: “Натомість
правоохоронців, які прибувають на виклик, слід просити виписати терміновий
заборонний припис. Його видають після оцінювання ризиків: поліцейські повинні
мати із собою бланк з питаннями, поставити їх жінці і, з огляду на рівень
небезпеки, видати припис. Згідно з ним кривдник має покинути місце спільного
проживання строком до 10 днів”.
Під
час виклику поліцейські складають адміністративний протокол, жінка також може
сама написати заяву.
Надалі
вже все залежить від суду і того, наскільки якісно поліція зібрала дані. А з
цим є проблеми, зазначає Кривуляк: “Важливо, щоб правоохоронці добре склали
протокол, оскільки багато з них суди потім повертають на доопрацювання. Поки
діє терміновий заборонний припис, жінка може звернутися до центру безоплатної
правової допомоги за номером 0-800-213-103, оскільки, як постраждала від
домашнього насильства, вона автоматично має право на безкоштовного державного
адвоката”.
Адвокат
водночас допоможе скласти позовну заяву до суду щодо отримання обмежувального
припису, який діє до пів року. Такий припис забороняє кривднику спілкуватись із
потерпілою, телефонувати їй, намагатися контактувати в інший спосіб чи
підходити до її місця навчання або роботи. Зазвичай суди розглядають такі заяви
досить оперативно, резюмує представниця “Ла Стради”.
Чи можливо зараз потрапити до
притулків
Супутньою
проблемою, яку спричинили карантинні обмеження, каже Кривуляк, став ускладнений
доступ до соціальних притулків та квартир. Наразі в Україні діє близько 15
шелтерів, які працюють за міжнародними стандартами. Утім, більшість із них
розташована в обласних центрах, тож жінки з регіонів та сільської місцевості
фізично не можуть до них дістатися.
Крім
того, є притулки, які не приймають клієнток через пандемію, оскільки ті жінки,
які перебували в них до карантину, лишаються й під час. Перепоною також є
постанова уряду, в якій заборонено відвідувати установи й заклади, що надають
послуги соціального захисту. Так, наприклад, притулок у Василькові, який очолює
Наталія Решетова, не може наразі прихистити жінок, бо немає місць. На початок
карантину тут уже було 10 клієнток із вісьмома дітьми.
Та
в “Ла Страді” зазначають, що певні притулки продовжили працювати у звичному
режимі: Ми моніторимо діяльність притулків у період пандемії, тримаємо руку на
пульсі, аналізуємо ситуацію про те, куди можна потрапити, які документи
потрібні. Наприклад, у деяких обов’язковою вимогою є наявність довідки про стан
здоров’я та висновків лікаря щодо відсутності ГРЗ – це нормально і правильно.
Кожну
ситуацію, коли є потреба конче потрапити до притулку, говорить Кривуляк, у “Ла
Страді” вирішують індивідуально: разом з жінкою шукають можливості.
Докладну
інформацію з адресами та контактами шелтерів і центрів соціально-психологічної
допомоги опублікували на сайті інформаційної кампанії “Розірви коло”. Тут також
є дані мобільних бригад, які, зокрема, надають такі послуги на підконтрольних
територіях Донецької та Луганської областей. Так, притулки, створені за
підтримки Фонду народонаселення ООН в Україні, працюють у Кривому Розі,
Бердянську, Харкові, Одесі, Слов’янську, Херсоні, смт Вороновиця у Вінницькій
області та смт Краснопавлівка в Харківській.
Як пережити карантин із кривдником
Утім,
реальність, у якій опинилися жінки, диктує свої умови. Так, у “Жіночих
перспективах” розповідають, що кілька їхніх клієнток через карантин повернулися
до кривдників. “Серед них і жінки, які давно розлучилися, дистанціювалися. Вони
повернулися, бо опинились у скрутній економічній ситуації. Є жінка, яка зовсім
нещодавно винайняла квартиру, забрала дітей, але не може сплачувати оренду, бо
залишилася без роботи, тож зараз також повернулася до агресора”, – каже Марта
Чумало.
Так
само й обмеження, запроваджені з огляду на поширення коронавірусу, змушують
жінок переживати карантин в одному житлі з агресорами.
Соціальна
ізоляція, відсутність можливості в кривдників усвідомлено чи ні знімати агресію
(чим раніше, наприклад, могло бути пиво з друзями чи заняття боксом) ведуть до
її накопичення. У таких ситуаціях жінка опиняється в більшій небезпеці, а
потенційні агресори стають реальними. Тож і “Ла Страда”, і “Жіночі перспективи”
наразі допомагають жінкам розробляти плани безпеки, для того щоб уберегтися у
власному помешканні.
Так,
ідеться про те, щоб не перебувати під час конфлікту в приміщеннях на кшталт
ванної кімнати, де мало місця для маневру, чи кухні, де є гострі предмети.
Радять не носити на шиї ланцюжків чи шаликів, вивчити напам’ять хоча б один
контакт, за яким можна звернутися по допомогу, зібрати в одному місці оригінали
чи копії документів – своїх та дітей, відкласти в схованку частину грошей та
ліки, якщо є такі, що їх слід вживати регулярно.
Варто
також повідомити сусідів про ситуацію, щоб ті за потреби могли викликати
поліцію, спакувати “тривожну” сумку з речами першої необхідності на випадок,
якщо доведеться екстрено покинути дім, та заздалегідь продумати план “утечі”.
Окремі
фахівці, зокрема російська психологиня, спеціалістка щодо роботи з травмою,
насильством та депресією Зара Арутюнян, радять жінкам у жодному разі в момент
загострення ситуації не повідомляти кривднику про свої наміри його покинути. За
російською статистикою, каже спеціалістка, найтяжчі випадки заподіяння шкоди
здоров’ю жінки ставалися тоді, коли вона заявляла, що йде. Тож повідомляти про
розрив стосунків варто з безпечного місця.
Наразі
певні ресурси дають жінкам поради про те, як уникати сварок. Водночас Чумало до
цього ставиться скептично, оскільки, з її досвіду, у ситуації насильства вони
не працюють: “Сварки – це конфлікт, а ми говоримо про насильство. У конфлікті
ми маємо рівні за силою дві сторони, але в ситуації насильства перевага на боці
кривдника. Як би жінка не пристосовувалась, якщо агресор має потребу
принижувати, схильність до насильства, він їх реалізує”.
Натомість
Арутюнян переконує, що в ситуації карантину жінкам слід “маневрувати”: “Наполягаю,
що в насильстві завжди винен кривдник. Але, як би це не суперечило всім моїм
звичним порадам та переконанням, зараз я раджу жінкам: пом’якшуйте кути. Жінка,
яка роками живе з кривдником, знає всі його слабкі місця і те, як, умовно кажучи,
посмажити картоплю, щоб він подобрішав. Мені соромно це казати, це ненормально
для сучасної жінки, але зараз немає виходу: прислухайтеся до порад про
“ідеальну жінку”, бо йдеться про ваше життя”. Такі дії, на переконання
психологині, виграють для жінки час, щоб відновити внутрішні ресурси й знайти
зовнішні. Але об’єктивно лише відтягнуть неминуче.
Водночас
Чумало зауважує на тому, що жінкам слід збільшувати простір уваги до себе. “Складно
дібрати загальні поради, оскільки вони завжди індивідуальні. Та слід дбати про
свої базові потреби – за можливості треба відновити сон. Заощаджувати внутрішні
сили, уникати додаткових факторів стресу, не виснажуватися фізично. Наприклад,
розділити хатні обов’язки з дітьми. Психіка сильно пов’язана з тілом, тож воно
має бути в здоровій кондиції”, – радить експертка. Наголошує вона й на тому, що
жінкам варто відновлювати контроль над своїм життям та не відмовлятися від
щоденних практик. Банально – чистити зуби, вмиватися, приймати душ, накладати
крем на обличчя тощо: “Обговорюємо й те, як жінка може бути чутливішою до себе,
уважнішою. Бо часто вона зорієнтована на кривдникові. Треба зробити собі щось
приємне. Мінімально – з’їсти щось смачне, за можливості зробити собі подарунок
тощо”.
Експертка
рекомендує також зберегти спілкування з людьми, яким жінка довіряє, адже
насильство, як і карантин, соціально ізолює: “Це одна зі стратегій здійснення
контролю та влади: коли людину позбавляють контактів з друзями, рідними,
знайомими. Важливо почати відновлювати такі зв’язки. Це можна робити онлайн,
телефоном. Необов’язково говорити про насильство”. Чумало підсумовує, що наразі
для жінки важливо зосередитися на собі, адже головним завданням є вижити.
Матеріал
підготовлено в межах кампанії “Жінки проти пандемії” за підтримки Українського
жіночого фонду. ZMINA відповідає за зміст тексту. Інформація, що подана в
матеріалі, не завжди відбиває погляди УФЖ. ZMINA також звертає увагу, що
домашнє насильство – це негативне явище, яке зачіпає й чоловіків, і дітей, і літніх
людей. Водночас, згідно зі статистикою, у 90% випадків постраждалими від нього
є саме жінки.
ДЖЕРЕЛО:
Конфликты в отношениях мужчины и женщины актуализировались
в условиях карантина. Посмотрим на домашнее насилие на примере дела №
675/813/19 (постановление ВС от 19 марта 2020 г., производство № 51-4874км19).
Некий мужчина нанес своей сожительнице легкие телесные
повреждения. Суд закрыл уголовное производство по обвинению мужчины в
совершении уголовного правонарушения, предусмотренного ч. 1 ст. 125 УК Украины
на основании п. 7 ч. 1 ст. 284 УПК Украины в связи с отказом потерпевшей от
обвинения в уголовном производстве в форме частного обвинения. Апелляция
оставила судебное решение без изменений, однако прокурор обратился в Верховный
Суд с кассационной жалобой. В свою очередь, сожители подали в Верховный Суд
заявления, в которых отмечали примирение между собой и возражали против
удовлетворения кассационной жалобы прокурора. Кроме того, потерпевшая от
обвинения в уголовном производстве в форме частного обвинения отказалась.
Верховный Суд уже формулировал выводы в постановлении от
12.02.2020 г. по делу № 453/225/19, согласно которым преступлением, связанным с
домашним насилием, считается любое уголовное правонарушение, обстоятельства
совершения которого свидетельствуют о наличии в деянии хотя бы одного из
элементов (признаков), перечисленных в ст. 1 Закона Украины "О
предупреждении и противодействии домашнему насилию". Запрет на закрытие
уголовного производства, установленный п. 7 ч. 1 ст. 284 УПК Украины,
распространяется на лиц, совершивших преступление, связанное с домашним
насилием, при условии, что лицу следственными органами было предъявлено такое
обвинение и у него была возможность защищаться от него.
Согласно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закона Украины "О
предупреждении и противодействии домашнему насилию" домашнее насилие – это
деяния (действия или бездействие) физического, сексуального, психологического
или экономического насилия, совершенные в семье или в пределах местожительства
между родственниками, либо между бывшими или настоящими супругами, либо между
другими лицами, совместно проживающими (проживавшими) одной семьей, но не
состоящими (не состоявшими) в родственных отношениях или в браке между собой,
независимо от того, проживает ли (проживало ли) лицо, совершившее домашнее
насилие, в том же месте, что и пострадавшее лицо, а также угрозы совершения
таких деяний.
Также суд отметил, что Законом Украины "О внесении
изменений в Уголовный и Уголовный процессуальный кодексы Украины в целях
реализации положений Конвенции Совета Европы о предупреждении насилия
относительно женщин и домашнего насилия и борьбе с этими явлениями" ч. 1
ст. 67 УК Украины была дополнена п. 61, в котором указывается, что
обстоятельством, отягчающим наказание, является совершение преступления в
отношении супругов или бывших супругов либо другого лица, с которым виновный
состоит (состоял) в семейных или близких отношениях.
В данном уголовном производстве мужчине были предъявлены
обвинения в совершении преступления, связанного с домашним насилием, а также он
имел возможность защищаться от этого обвинения, то такое обстоятельство было
признано отягчающим. При таких обстоятельствах уголовное производство не может
быть закрыто в связи с отказом потерпевшей от обвинения в уголовном
производстве в форме частного обвинения.
Верховный Суд поддержал прокурора, отменил решения судов
с назначением нового рассмотрения дела в суде первой инстанции. Помните о
причинно-следственной связи своих действий, а также о том, что не всегда можно примириться,
отказавшись от обвинений.
КСТАТИ:
В Германии появилась первая горячая
линия для мужчин, пострадавших от насилия. Ей могут воспользоваться мужчины
любого возраста, столкнувшиеся с насилием − будь то домашнее или сексуальное,
сталкинг (выслеживание) или брак по принуждению.
Постанова
Іменем
України
19
березня2020 року
м.
Київ
справа № 675/813/19
провадження № 51-4874 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів
Кравченка С. І., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Пантєлєєвої А.
С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді
апеляційної інстанції, на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької
області від 24 червня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від
10 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру
досудових розслідувань за № 12019240150000114, за обвинуваченням ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не
судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125
КК України.
Зміст
оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
обставини
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області
від 24 червня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12019240150000114 за
обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з
відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі
приватного обвинувачення.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня
2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у
спричиненні легких тілесних ушкоджень 02 квітня 2019 року близько 01 год в
приміщенні квартири АДРЕСА_2 своїй співмешканці - потерпілій ОСОБА_2 .
Вимоги
касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові
рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного
порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що суд першої
інстанції, в порушення вимог кримінального процесуального закону, закриваючи
кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України
не врахував вимоги Закону України «Про внесення змін до Кримінального та
Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень
Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому
насильству та боротьбу з цими явищами від 06 грудня 2017 року. Вказує, що
ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України, оскільки
суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної
скарги прокурора.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану
касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Позиції
інших учасників судового провадження
В надісланих на адресу касаційного суду заявах ОСОБА_1 та
потерпіла ОСОБА_2 зазначають про примирення між собою та заперечують проти
задоволення касаційної скарги прокурора. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 вказала,
що від обвинувачення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 у формі
приватного обвинувачення відмовляється.
Мотиви
Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної
інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у
межах касаційної скарги.
При цьому, згідно з положеннями ст. 438 КПК України
підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції
є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне
застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність
призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі
засудженого.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне
провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених
цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному
провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження
щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством.
Так, питання щодо можливості закриття кримінального
провадження у формі приватного обвинувачення щодо злочину, пов`язаного з
домашнім насильством при відмові потерпілого від обвинувачення було предметом
розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і
статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що Верховний Суд
забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені
процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом
здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює
правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову
практику на однакове застосування норм права.
Частиною 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо
застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються
іншими судами при застосуванні таких норм права.
У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що
оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин,
передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, щодо своєї співмешканки ОСОБА_2 , тобто
злочин пов`язаний з домашнім насильством, то відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284
КПК України кримінальне провадження щодо нього не можна було закрити у зв`язку
з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі
приватного обвинувачення.
Щодо вказаного питання об`єднана палата Касаційного
кримінального суду Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12
лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19) згідно з
якими злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке
кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у
діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України
«Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №
2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині
статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України заборона закриття кримінального
провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов`язаний із домашнім
насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і
вона мала можливість захищатися від нього.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про
запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року№
2229-VIII визначено, що домашнє насильство- це діяння (дії або бездіяльність)
фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що
вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між
колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно
проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у
родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає
(проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й
постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Одночасно згідно з п. 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про
запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року№
2229-VIII фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси,
стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення
волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного
ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка
перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших
правопорушень насильницького характеру.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до
Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою
реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно
жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06 грудня 2017
року № 2227-VІІІ доповнено ч. 1 ст. 67 КК України п. 61 відповідно до якого,
обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього
подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або
близьких відносинах.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину,
передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України, а саме в умисному спричиненні легких
тілесних ушкоджень своїй співмешканці ОСОБА_2 та, зокрема, було визнано
обставиною, яка обтяжує покарання вчинення злочину щодо особи, з якою винний
перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Тобто ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні
злочину, пов`язаного із домашнім насильством, ця обставина була визнана
обтяжуючою та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.
За таких обставин відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК
України кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 не можна було закрити у зв`язку з
відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення у кримінальному провадженні у
формі приватного обвинувачення, на чому наголошував прокурор в апеляційній
скарзі і що залишилося поза увагою суду.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що місцевий суд
при закритті кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не дотримався
вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і всупереч
вимогам статей 370, 419 КПК України не перевірив належним чином доводів
апеляційної скарги прокурора, аналогічних наведених у касаційній скарзі, не
надав вичерпних та переконливих відповідей на них.
Вказані судами порушення вимог кримінального
процесуального закону є істотним і такими, що перешкодили ухвалити законне та
обґрунтоване судове рішення,і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України
підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно дати
належну оцінку з урахуванням усіх обставин та прийняти законне й обґрунтоване рішення,
виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами
закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК
України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у
кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції задовольнити.
Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області
від 24 червня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10
вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді
першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її
проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В. І. Остапук
С. І. Кравченко
С. С. Слинько
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
12
лютого 2020 року
м.
Київ
справа № 453/225/19
провадження № 51-4000кмо19
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду
Верховного Суду у складі:
головуючої
Григор`євої І. В.,
суддів Анісімова Г. М.,
Кравченка С. І., Луганського Ю. М., Мазура М. В., Огурецького В. П., Щепоткіної
В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О. О.,
прокурора
Кулаківського К. О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу заступника прокурора Львівської області на ухвалу Львівського
апеляційного суду від 2 липня 2019 року в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1
, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя
АДРЕСА_1, стосовно якого кримінальне провадження за обвинуваченням за ч. 2 ст.
125 Кримінального кодексу України (далі - КК) закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст.
284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Короткий
зміст пред`явленого обвинувачення, рішення суду першої інстанції, оскарженої
ухвали та встановлені обставини
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у
тому, що він 2 лютого 2019 рокуо 6:30 у будинку АДРЕСА_1 на ґрунті раптово
виниклих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_2 декількох ударів по голові й
тулубу, заподіявши останній легких тілесних ушкоджень, що спричинили
короткочасний розлад здоров`я.
У підготовчому засіданні 5 квітня 2019 року Трускавецький
міський суд Львівської області закрив на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК
кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення стосовно ОСОБА_1 за ч.
2 ст. 125 КК у зв`язку з відмовою
потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 2 липня 2019 року
залишив без змін зазначене рішення.
Вимоги
касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі з доповненнями до неї прокурор
просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст.
438 КПК, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий
розгляд у цьому суді. Аргументуючи свою вимогу, скаржник наголошує на істотному
порушенні п. 7 ч. 1 ст. 284 вказаного Кодексу через неврахування вимог Закону
України від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального
та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень
Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими
явищами» (далі - Закон № 2227-VIII). Також прокурор зазначає, що апеляційний
суд усупереч приписам ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК здійснив провадження за
відсутності ОСОБА_1 . На думку сторони обвинувачення, оспорювана ухвала не
відповідає статтям 370, 419 вказаного Кодексу.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною
палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об`єднана палата)
Колегія суддів Першої судової палати Суду ухвалою від 28
листопада 2019 року передала кримінальне
провадження щодо ОСОБА_1 на розгляд об`єднаної палати на підставі ч. 2 ст. 4341
КПК.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що
вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування п. 7 ч. 1 ст.
284 КПК у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Суду від 3 жовтня 2019
року (справа № 653/666/19, провадження № 51-4906ск19).
Зокрема, у згаданій ухвалі колегія суддів Третьої судової
палати Суду, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 зазначеного Кодексу, відмовила у
відкритті касаційного провадження за скаргою прокурора, в якій, серед іншого,
він зазначав про неправомірність закриття на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК
кримінального провадження щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК, оскільки
вчинене правопорушення було пов`язано з домашнім насильством. За висновками
Суду, законодавче формулювання «злочин,
пов`язаний із домашнім насильством», яким установлено обмеження для закриття
справи у разі відмови потерпілого від
обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, є
відсилочним до змісту ст. 1261 КК. Тому, на думку Суду, кваліфікація дій особи
за ч. 1 ст. 125 вказаного Кодексу не дає підстав розцінювати цей злочин як пов`язаний із домашнім насильством,
а отже, і вважати, що за таких умов є
обмеження для закриття кримінального провадження у разі відмови потерпілого від
обвинувачення.
Передаючи кримінальне провадження на розгляд об`єднаної
палати, колегія суддів дійшла протилежного висновку і в ухвалі мотивувала своє
рішення тим, що при визначенні підстав для закриття кримінального провадження
формулювання «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» слід визнати
оціночним поняттям, а не відсилочною нормою лише до ст. 1261 КК. Отже, таке
поняття не повинно ототожнюватися виключно з указаною статтею. У зв`язку з цим,
на думку Суду, кримінальне провадження щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 125
КК ОСОБА_1 було неправомірно закрито на
підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, адже його насильницькі дії фактично є проявом домашнього насильства.
З огляду на викладене та нормативне розуміння положень
ст. 4342 КПК об`єднана палата здійснює розгляд цього кримінального провадження
за процедурою, визначеною законом.
Позиції
учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор підтримав скаргу
сторони обвинувачення.
Мотиви
Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора,
перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в
касаційній скарзі з доповненнями до неї, об`єднана палата дійшла висновку, що
подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Законом № 2227-VIII, який набрав чинності 11 січня 2019
року, внесено зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів.
Зокрема, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, яким передбачено, що
кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення
у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, було доповнено
словами: «крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім
насильством».
Кримінальний кодекс також було доповнено ст. 1261, якою
передбачено кримінальну відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне
систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства
щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває
(перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або
психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної
залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Крім того, було внесено зміни й до ч. 1 ст. 67 КК, яку
доповнено п. 61 і визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його
обтяжують, визнаються, зокрема, вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього
подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або
близьких відносинах, а в деяких складах злочинів таку обставину передбачено як
кваліфікуючу ознаку.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 7 грудня 2017 року №
2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон №
2229-VIII) під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність)
фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що
вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між
колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно
проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у
родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає
(проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й
постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Водночас у п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання
насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами
(далі - Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти
фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які
відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи
теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає
правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того,
чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Як наголошується у Стамбульській конвенції (ст. 2), її
положення застосовуються до всіх форм насильства щодо жінок, у тому числі до
домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно.
З огляду на викладене очевидним є те, що формулювання
поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» є ширшим за поняття
«домашнє насильство» у нормі ст. 1261 КК і може полягати не лише у вчиненні
цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки
домашнього насильства. Тому поняття «злочин, пов`язаний із домашнім
насильством» не є відсилочним, у розумінні законодавця має комплексний характер
й регламентується у різних сферах суспільних відносин. Тому при встановленні
змісту згаданого поняття слід виходити з конкретних фактичних обставин справи,
а не тільки з кваліфікації дій винуватця.
У контексті зазначеного «злочином, пов`язаним із домашнім
насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини
вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст. 1 Закону №
2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині
статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
Таким чином, аналізуючи комплексний характер домашнього
насильства та виходячи з тлумачення закону, до злочину, пов`язаного з домашнім
насильством, на який поширюється заборона у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, слід
відносити не тільки злочин, передбачений ст. 1261 КК, та злочин, що містить
кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої
особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»,
але й кримінальне правопорушення з ознаками діяння (дії або бездіяльність),
поняття якого визначено у ст. 1 Закону № 2229-VIII.
Разом із цим, згідно з пунктами «a», «b» § 3 ст. 6
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у
вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально
поінформованим про характер та причини обвинувачення, висунутого проти нього, і
мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Наведені гарантії стосуються всіх обставин, які належать
до предмета доказування у кримінальному провадженні в силу ст. 91 КПК (тобто й
такого важливого елемента обвинувачення, як вчинення злочину, пов`язаного з
домашнім насильством, що обтяжує покарання і з урахуванням процесуальної
заборони, закріпленої в п. 7 ч. 1 ст. 284 вказаного Кодексу, тягне за собою
правові наслідки). При цьому відповідно до ст. 92 КПК тягар доказування згаданих обставин покладається на слідчого,
прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Отже, обов`язковою умовою визнання судом злочину -
незалежно від його родового чи безпосереднього об`єкта - пов`язаним із домашнім
насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у
повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами
досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних
відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).
За відсутності цього гарантоване право на захист істотно порушено і, беручи до
уваги імперативність приписів п. 19 ч. 1 ст. 7, частин 3, 6 ст. 22, ч. 1 ст.
337 КПК, унеможливлює застосування згаданого інституту заборони закриття
кримінального провадження щодо злочинів, передбачених ст. 125 КК.
У касаційній скарзі доводи прокурора зводяться до
тверджень про неправомірне закриття кримінального провадження через внесені 11
січня 2019 року до ст. 284 КПК зміни та факт вчинення ОСОБА_1 злочину стосовно
дружини.
Однак вчинення злочину стосовно члена сім`ї або іншої
особи, зазначеної в ч. 2 ст. 3 Закону № 2227-VIII, автоматично не скасовує
гарантій права на захист. Якщо сторона обвинувачення вважає, що суспільно
небезпечне діяння пов`язано саме з домашнім насильством, вона про це
обов`язково має зазначити у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті, а
на обґрунтування своєї позиції надати відповідні докази. Інакше підозрюваний
(обвинувачений) буде позбавлений процесуальної можливості ефективно захищатися
та спростувати висунуте обвинувачення.
Крім того, ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий
розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в
межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Засада диспозитивності, правила ст. 22 КПК вимагають від
суду під час здійснення розгляду справи зберігати об`єктивність та
неупередженість; функції суду та державного обвинувачення є несумісними.
Натомість, як убачається з матеріалів цієї справи, в обвинувальному акті не міститься жодних
посилань на вчинення ОСОБА_1 злочину, пов`язаного з домашнім насильством. У
вказаному процесуальному документі слідчі органи також констатували відсутність
обтяжуючих обставин.
Оскільки органами досудового розслідування ОСОБА_1 не
інкримінувалося вчинення злочину, пов`язаного з домашнім насильством, він не був обізнаний із таким обвинуваченням
і не мав можливості захищатися від нього.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги сторони
обвинувачення і залишаючи без змін оспорюване рішення, апеляційний суд
насамперед урахував наведене та вимоги ст. 337 КПК, яких місцевий суд
дотримався.
З огляду на викладене об`єднана палата не може погодитися
з доводами прокурора про необхідність скасування ухвали апеляційного суду щодо
ОСОБА_1 через неврахування застереження у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, адже це
призведе до порушення конвенційних положень права на справедливий суд.
Згідно з ч. 3 ст. 438 КПК суд касаційної інстанції не
вправі скасувати ухвалу про закриття кримінального провадження щодо особи лише
з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого. Тому посилання прокурора
наздійснення апеляційного провадження за відсутності ОСОБА_1 як на підставу для
скасування оскарженої ухвали є неприйнятним.
Отже, касаційну скаргу прокурора слід залишити без
задоволення.
Виконуючи правила ст. 442 КПК, об`єднана палата дійшла
наступного висновку про те, як саме має бути застосовано норму права, із застосуванням
якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд палати.
Висновок: злочином, пов`язаним із домашнім насильством,
слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого
свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених
у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій
статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу
злочину. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального
провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов`язаний із домашнім
насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і
вона мала можливість захищатися від нього.
Керуючись статтями 433, 434, 4342, 436, 441, 442 КПК,
об`єднана палата Суду
у х
в а л и л а:
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 2 липня 2019
року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без
задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
С у д д і:
Г. М. Анісімов
І. В. Григор`єва
С. І. Кравченко
Ю. М. Луганський
М. В. Мазур
В. П. Огурецький
В. В. Щепоткіна
Отправить комментарий