Компания
обратилась в суд с иском к ГУ ГНС Украины, в котором просила признать
противоправными и отменить налоговые уведомления-решения (далее – НУР),
вынесенные по результатам проведенной проверки компании. По заключению ГУ ГНС
Украины, истец безосновательно включил в состав налогового кредита суммы налога
на добавленную стоимость с контрагентами, поскольку такие операции фактически
не были осуществлены. Суд первой инстанции иск удовлетворил, апелляционный суд
изменил решение. Истец подал кассационную жалобу. Вот как дальше развивались
события.
Принимая
решение по делу, суд принял во внимание следующее:
только
наличие определенной налоговой информации, полученной от других подразделений
Государственной налоговой службы (далее – ГНС) или из информационных систем
ГНС, что не является юридическим фактом, образует лишь повод и основания для
проверки такой информации, может порождать определенные сомнения относительно
законности хозяйственных операций налогоплательщика, однако не является
безоговорочным доказательством того факта, что на самом деле налогоплательщик
не получал услуги (работы, товары) от его контрагента;
компания
(истец) не может нести ответственность за невыполнение его контрагентами своих
налоговых обязательств, ведь понятие «добросовестный плательщик», которое
употребляется в сфере налоговых правоотношений, не предусматривает
возникновения у налогоплательщика дополнительной обязанности по контролю за
соблюдением его поставщиками правил налогообложения, а сам плательщик не
наделен полномочиями налогового контроля, а поэтому не может владеть
информацией относительно выполнения контрагентом налоговых обязательств;
при
условии предоставления налогоплательщиком всех оформленных надлежащим образом
документов, предусмотренных налоговым законодательством, данные налогового
учета считаются сформированными правомерно (обоснованно), если контролирующий
орган не докажет обратное (правовая позиция сформулирована Верховным Судом в
постановлении от 02.02.2019 г. по делу № 826/13060/18);
делая
выводы относительно фактического осуществления/неосуществления операций, суды
не в полном объеме изучили обстоятельства, имеющие значение для дела.
Доказательства, которые могут использоваться при анализе реальности операции, –
данные о существовании актива (производился ли, кем и когда, как
транспортировался, кем принимался и т. д.). Реальность операций также требует
выяснения того факта, действительно ли соответствующие товарно-материальные
ценности могли быть получены от указанных контрагентов. Для этого необходимо
установить, при каких обстоятельствах и каким образом налажены хозяйственные
связи между истцом и его декларируемыми поставщиками, которые персонально
принимали в этом участие, с целью выяснения условий и характера операционной деятельности.
Суды должны надлежащим образом проверить фактическое альтернативное движение
активов по сравнению с декларируемым, а также наличие/отсутствие у предприятия
намерения получить дополнительный прирост активов или сохранить их стоимость по
результатам совершения спорных сделок. Не исследованы надлежащим образом и
техническая возможность поставщиков выполнить спорные поставки товаров с учетом
их фактических хозяйственных ресурсов, несение ими расходов, связанных с
реальным осуществлением хозяйственной деятельности (на аренду помещений, оплату
коммунальных платежей и электроэнергии, выплату заработной платы и т. п.).
Постановление
Верховного Суда от 15.04.2020 г. по делу № 0240/3395/18-а: при данных
обстоятельствах в этом деле выводы судов предыдущих инстанций являются
преждевременными и такими, которые сделаны без надлежащего выяснения
фактических обстоятельств дела. Дело передать на повторное рассмотрение в суд
первой инстанции.
ИСТОЧНИК:
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа
№0240/3395/18-а
адміністративне
провадження №К/9901/28798/19
Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача
- Блажівської Н.Є.,
суддів:
Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши
у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства
"Ланецького"
на
постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року
(суддя-доповідач Сушко О.О., судді: Смілянець Е.С., Залімський І.Г.)
у
справі за позовом Фермерського господарства "Ланецького"
до
Головного управління ДПС у Вінницькій області
про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Фермерське
господарство "Ланецького" (надалі
також - позивач, ФГ "Ланецького") звернувся до суду з
адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області
(надалі також - відповідач, правонаступник - Головне управління ДПС у
Вінницькій області), в якому просило визнати протиправними та скасувати
податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2019 року №0008471400,
№0008461400.
В
обґрунтування позовних вимог зазначало, що оскаржувані податкові
повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки
висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення
господарських операцій із контрагентами ТОВ "Янтаріна" та ТОВ
"Укрекспотрейд" не відповідають дійсності, адже операції підтверджені усіма необхідними первинними
документами. Також зазначив, що транспортування товарів за договорами поставки,
укладеними із ТОВ "Янтаріна" та ТОВ "Укрекспотрейд",
здійснювалось саме на замовлення та оплату постачальників. При цьому вказав, що
поставка товару у спосіб, що не передбачений умовами договору, не може свідчити
про безтоварність такої операції, адже факт поставки товару підтверджений
первинними документами.
1.2. Короткий зміст рішень судів
попередніх інстанцій
Відповідно
до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року
позов задоволено.
Ухвалюючи
рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того,
що факт отримання позивачем товару, оплати його вартості підтверджується
документально, господарські операції належним чином відображені у
бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження
контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій
позивача з контрагентами були спростовані наявними в матеріалах справи доказами,
зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами
у ході господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства,
необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують
суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта
оподаткування на податок на додану вартість.
При
цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідачем доказів на підтвердження
заперечень директора ТОВ "Укрекспотрейд" щодо своєї участі у господарській
діяльності такого суб`єкта господарювання не надано, а здійснення досудового
розслідування у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва
щодо контрагента позивача не свідчить про відсутність факту здійснення цих
господарських операцій.
Постановою
Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року апеляційну
скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
задоволено, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня
2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні
адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи
рішення, суд апеляційної інстанції
дійшов висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між
позивачем та його контрагентами не підтверджується відповідними доказами, до
того ж встановлені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції
обставини, зокрема щодо транспортування товару, підписання неуповноваженими
особами підтверджують штучне формування сум податкового кредиту лише з метою отримання
податкових вигод.
Суд
апеляційної інстанції, роблячи висновок про правомірність збільшення
відповідачем сум податкового зобов`язання та штрафних санкцій, послався також на відсутність постачання мінеральних
добрив по ланцюгу постачання (ТОВ «Янтаріна»
придбано борошно, а реалізовано мінеральні добрива), списання їх у січні
місяці та під неіснуючі посівні площі; невідповідність умов транспортування
фактичним, відсутність у позивача сертифікатів відповідності виробника,як
обставини, що спростовують фактичне здійснення операцій.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги
та відзиву на неї
Не
погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з
касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У
відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не
погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду
апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що апеляційним судом при ухваленні оскаржуваного
рішення не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ,
ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами
першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку
позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 4 серпня 2017 року №1263/1412/36244177,
згідно з яким позивачем порушено вимоги у пункту 198.1
статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті
200, пункту 201. статті 201
Податкового кодексу України.
Висновки
відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що позивач
безпідставно включив о складу податкового кредиту суми податку на додану
вартість за результатами операцій із ТОВ "Янтаріна" та ТОВ
"Укрекспотрейд", оскільки такі операції фактично здійснені не були.
Висновки відповідача про нездійснення операцій ґрунтуються на тому, що:
- в провадженні ГУ ДФС у Чернігівській області
знаходиться кримінальне провадження, в ході розслідування якого були допитані
посадові особи та засновники ТОВ „Укрекспотрейд, які зазначили, що жодних
документів не підписували та жодного відношення до фінансово-господарської
діяльності підприємства не мають;
- відсутнє постачання мінеральних добрив по
ланцюгу постачання ТОВ "Янтаріна";
-
ТОВ "Янтаріна" за податковою адресою не знаходиться; керівник,
головний бухгалтер, засновник цього підприємства відмовився від надання
будь-яких пояснень;
-
відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ „Янтаріна" 30
листопада 2016 року отримало 1167 тон борошна від ПП „Хімтехнострой" на суму 11499 тис. грн. та в цей же день
здійснило операції по поставці товарів, робіт, послуг суб`єктам господарювання України,
а саме: розробка проекту реконструкції заводу вин в Криму,
транспортно-експедиційні послуги, будівельно-монтажні роботи, рекламні послуги,
продаж продуктів харчування, кропу, петрушки, шпинату, одягу, автозапчастин,
електропобутових товарів, подушок, ковдр, парфумів, міндобрив, комплектуючих до
комп`ютера та ін.;
- ТОВ „Янтаріна" здійснило підписання податкових накладних на адресу
позивача в один день - 30 листопада 2016 року, які зареєстровані 15 грудня 2016
року;
-
на поставлений товар у позивача відсутні
сертифікати відповідності виробника.
На
підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення
від 21 вересня 2017 року:
-
№0008471400, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 457406,00
грн.;
-
№0008461400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на
додану вартість на 763456,00 грн.
Як
встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та ТОВ
"Укрекспотрейд", а також ТОВ "Янтаріна" укладено договори
поставки товарів (мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів
хімічного захисту рослин), на підтвердження фактичного придбання яких надано
зокрема копії рахунків на оплату,
платіжних доручень, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних
накладних.
Також
позивачем під час судового розгляду надано докази використання придбаних
товарів у власній господарській діяльності, а саме акти про використання
мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту
рослин.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи позивача (особи, яка
подала касаційну скаргу)
Свої
вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми
матеріального та процесуального права.
Так,
скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, вказуючи на те, що операції
між позивачем та його контрагентами фактично не здійснювались, безпідставно
дійшов висновку про правомірність оскаржуваного акта індивідуальної дії,
оскільки:
-
в оскаржуваному рішенні суд не конкретизував та не обґрунтував які саме
первинні документи містять дефекти і не можуть вважатись первинними та яким
чином вони впливають на визнання операцій з поставці мінеральних добрив
недійсними;
-
норми чинного законодавства не визначають сертифікати якості (відповідності)
товару як документи первинного бухгалтерського обліку, а тому сам по собі факт
їх відсутності, за наявності інших документів, що підтверджують фактичне
отримання товару і його використання у господарській діяльності, не може бути
безумовною підставою для невизнання права платника податку на податковий
кредит;
-
лише наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів
податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не
є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої
інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських
операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в
дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від
його контрагента;
-
жодного документального підтвердження обставин, що відображені в акті
перевірки, зокрема, доказів на підтвердження заперечень директора ТОВ
"УКРЕКСПОТРЕЙД", щодо причетності до господарської діяльності
відповідного суб`єкта господарювання представниками відповідача не надано;
-
Товариство не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами
своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник",
яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у
платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками
правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового
контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може
володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.
3.2. Доводи відповідача (особи, яка
подала відзив на касаційну скаргу)
У
відзиві на касаційну скаргу відповідач
вказує про дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права та посилається зокрема на таке:
- в ході
проведення документальної перевірки встановлено, що на поставлений товар у
позивача відсутні сертифікати відповідності виробника;
-
в ході допиту посадові особи та
засновники ТОВ "Укрекспотрейд" зазначили, що жодних документів не
підписували та жодного відношення до фінансово-господарської діяльності
підприємства не мають;
- відсутнє постачання мінеральних добрив по
ланцюгу постачання від ТОВ "Янтаріна";
-
умови транспортування по договорах не відповідають фактичним умовам
поставки товару.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи
і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Відносини,
що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану
вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями
Податкового кодексу України (надалі також - ПК України).
Згідно
зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків
зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з
визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі
первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,
інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення
яких передбачено законодавством.
Платникам
податків забороняється формування показників податкової звітності, митних
декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені
абзацом першим цього пункту.
Правові
засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі - в
редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом
одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить
відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Наведені
норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у
письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити
відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна,
капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Згідно
з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми
податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або
виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію
України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення)
необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у
тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до
статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку,
уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання
послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання
послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення
необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або
фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу
України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата
тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка
платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку
товарів/послуг.
Податковий
кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України,
визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та
складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за
ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого
звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому
числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням)
основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних
активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),
у тому числі при їх імпорті.
Нарахування
податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та
основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах
господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового
періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані
операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно
з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту
суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг,
не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних
податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних
чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими
пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У
разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми
податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не
підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник
податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Встановлюючи
правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих
платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець,
безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони
підтверджують дійсно мали місце.
Якщо
господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені
для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути
підставою податкового обліку.
У
той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право
платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку
та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом,
якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів
(робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового
законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником
податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування
податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено
фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової
поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За
умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів,
передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються
сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе
зворотне.
Аналогічна
правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі
№826/13060/18.
При
цьому суд звертає увагу на тому, що відсутність у платника податку необхідних
умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної
діяльності в силу фактичної відсутності управлінського або технічного
персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень,
транспортних засобів може бути свідченням
неможливості поставити відповідний товар та свідчить про фвутичне нездійснення
операцій за умови підтвердження таких
обставин відповідними доказами.
Так,
оцінюючи обставини щодо можливості відповідними контрагентами здійснити
поставку товару, суд першої інстанції зазначив, що відсутність певної
інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих
працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність
факту здійснення ним господарської діяльності. Суд апеляційної інстанції,
пославшись на наявні у інформаційних базах податкового органу дані щодо
відсутності у контрагентів необхідних трудових ресурсів, зазначив про
неможливість здійснити відповідне постачання товарів.
Тобто
суд першої інстанції виходив із того, що наявність в інформаційних базах даних
про відсутність ресурсів не може бути підтвердженням нездійснення поставки
товару, а суд апеляційної інстанції, що наявність певної інформації в
інформаційних системах податкового органу є безумовною підставою, яка свідчить про неможливість поставки товару.
Незважаючи
на суперечливі висновки щодо обставин, встановлених на підставі однакових
доказів, що містяться в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій
належним чином на підставі належних, допустимих та достовірних доказів не
перевірили чи фактично достатньою була кількість працівників та інших ресурсів
у контрагентів позивача для здійснення поставки відповідних товарів, чи
залучались для виконання взятих контрагентами зобов`язань згідно з укладеними
договорами для поставки товару відповідні ресурси на підставі цивільно-правових
договорів.
Відповідач в обґрунтування неможливості контрагентом
позивача ТОВ «Янтаріна» поставити відповідний товар послався на встановлені під час перевірки контролюючим
органом обставини, згідно з якими підприємством
30 листопада 2016 року отримано 1167 тон борошна від ПП
„Хімтехнострой» на суму 11499 тис. грн.
та в цей же день здійснено операції по поставці товарів, робіт, послуг
суб`єктам господарювання України, а саме: розробка проекту реконструкції заводу
вин в Криму, транспортно-експедиційні послуги, будівельно-монтажні роботи,
рекламні послуги, продаж продуктів харчування, кропу, петрушки, шпинату, одягу,
автозапчастин, електропобутових товарів, подушок, ковдр, парфумів, міндобрив,
комплектуючих до комп`ютера та інших товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 11499 тис. грн.
Суд
першої інстанції, оцінюючи вказану обставину, зазначив, що вона не може бути підставою для позбавлення
позивача права на формування податкового кредиту, оскільки позивач не може
нести відповідальності за порушення контрагентом вимог законодавства при
складанні податкової звітності та ймовірного не відображення операцій з
придбання мінеральних добрив.
Разом
з тим, судом першої інстанції, вважаючи цю обставину такою, що не свідчить
про нездійснення операцій, залишено поза
увагою те, що наявність у контрагента відповідного товару, що постачається
особі, яка включає суми податку на додану вартість до складу податкового
кредиту, є необхідною обставиною для цілей встановлення правомірності
формування даних податкового обліку.
Суд
же апеляційної інстанції, посилаючись на наведені відповідачем в акті
відомості, не звернув уваги на те, що
податковим органом досліджувались дані щодо поставки товарів контрагенту лише
за 30 листопада 2016 року, і не наведено відомостей щодо поставки мінеральних
добрив у попередні дні.
З
урахуванням наведеного, обставини щодо
наявності чи відсутності у контрагента позивача відповідного товару не є
встановленими.
Крім
того, суди попередніх інстанцій, роблячи протилежні висновки щодо
наявності/відсутності обов`язку підтверджувати поставку товару сертифікатами
відповідності виробника, не перевірили чи передбачена вимогами чинного
законодавства обов`язковість сертифікації відповідних товарів.
Не
перевіреними належним чином залишились в ході судового процесу й обставини щодо
зберігання придбаного позивачем товару та використання його в господарській
діяльності.
Так,
позивач наполягав на тому, що в силу видів діяльності, які ним здійснюються,
придбані мінеральні добрива використанні ним у господарській діяльності, на
підтвердження чого надано відповідні докази, зокрема акти списання добрив за
січень, квітень, травень, червень 2017 року.
При
цьому суд апеляційної інстанції вказав, що
списання у січні місяці
відповідного мінерального добрива під неіснуючі посівні площі та
неналежне оформлення факту загибелі посівів свідчить про нереальність операцій.
Однак, роблячи такі висновки, суд апеляційної інстанції процитував акт
перевірки без надання оцінки тому чи дійсно можливе використання мінеральних
добрив для підживлення у зимовий період
та в чому полягає неналежне оформлення факту загибелі посівів і як це впливає
на реальність операцій між позивачем та його контрагентами. До того ж, вказуючи
про списання позивачем мінеральних добрив під неіснуючі посівні площі, судом не
наведено в чому полягає їх недостатність, та
залишено поза увагою ту обставину, що згідно з актом перевірки (том 1,а.с.27)
підприємство користувалось земельною ділянкою 953,9816 га.
В
аспекті наведених обставин у взаємозв`язку із наявними у матеріалах справи
доказами та відповідними нормами законодавства Верховний Суд вважає зазначити,
що суди першої та апеляційної інстанцій, роблячи висновки щодо фактичного
здійснення/нездійснення операцій між позивачем та його контрагентами, не в
повному обсязі дослідили обставини, що мають значення для вирішення питання про
правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану
вартість.
Так,
докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про
існування активу (чи вироблявся, ким і коли, як транспортувався, ким приймався
тощо).
Реальність опрацій також потребує з`ясування того факту,
чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності могли бути отримані від вказаних у первинних документах
контрагентів.
Для
цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено
господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто
персонально брав у цьому участь з метою з`ясування умов та характеру здійснених
операцій.
Суди
мали належним чином перевірити фактичний
альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим, а також
наявність/відсутність у товариства наміру отримати додатковий приріст активів
чи зберегти їх вартість за наслідками вчинення спірних правочинів.
Не
досліджено судовими інстанціями належним чином й технічну можливість
постачальників виконати спірні поставки товарів з урахуванням їх фактичних
господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним
здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних
платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).
А
отже у даній справі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та зроблені
без належного з`ясування фактичних обставин справи.
4.2. Висновки за результатами
розгляду касаційної скарги
Частиною
четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено,
що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно
до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного
судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства
права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом
відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального
права.
Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний
Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та
такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для
вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без
дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а
відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та
обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Судами
попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють
встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного
вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу
адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень
і направлення справи на новий розгляд.
Під
час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові,
встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній
справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити
рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства
України.
За
таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів
першої та апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись
статтями 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну
скаргу Фермерського господарства "Ланецького" задовольнити частково.
Рішення
Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного
адміністративного суду від 30 липня 2019 року скасувати.
Справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова
набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не
підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді
О.В.
Білоус
І.Л.
Желтобрюх
Отправить комментарий