Гоструда
стоит на защите прав трудящихся.
Не
жалея себя, выявляет неоформленные трудовые отношения. Об очередном (!)
вопиющем факте нарушения трудовых прав нам поведало ГУ Гоструда в
Кировоградской области.
Леденящая
душу история: ФЛП использовал труд своей жены без оформления трудовых
отношений!
И
только благодаря отваге инспекторов труда справедливость восторжествовала.., а
семейный бюджет полинял на 125190 гривен штрафа.
«Та
ну. Что за бред?!» — скажет «пересічний» предприниматель, — «А как же там
Семейный кодекс? Совместная собственность, права, обязанности в браке и все
такое?»
Стоп!
Это изначально неправильная позиция! Именно она приводит к штрафам.
СИТУАЦИЯ
«Я
отойду, а ты, любимая (любимый, доча, сын, мама, папа), подмени меня».
Эта
тема давно знакома и проработана Гоструда.
Но
предприниматели продолжают наступать на одни и те же грабли. При этом тактика
«мы по-семейному» не приносит ожидаемого ФЛП эффекта в судах. Суды становятся
на сторону Гоструда. Почему?
Ответ
представителей Фемиды прост. Для субъектов хозяйствования не предусмотрена
законом возможность допуска лица к работе на
товарищеских (дружественных) или родственных отношениях.
Не
поможет тут и молниеносная «разрегистрация» после проверки, но до составления
акта. Ведь такая проверка проводилась:
(1)
до прекращения регистрации
хоздеятельности;
(2)
нарушение норм законодательства о труде установлено при осуществлении ФЛП
хоздеятельности.
Обязательства
предпринимателя остаются даже после «разрегистрации» (см. постановление
Восьмого апелляционного админсуда от 18.02.2020 г. по делу № 460/2318/19)
Финиш?
Нет! Это волшебный пинок, развивающий смекалку у ФЛП. smiley
Есть
ли варианты победной тактики? Да! И они были удачно реализованы в суде. Читаем
и мотаем на ус.
Начнем
разбор полетов с члена семьи ФЛП,
которого за нехорошим занятием застукали инспекторы труда.
Здесь
возможны две ситуации. Он:
ситуация 1
— отказался давать пояснения;
ситуация 2
— написал в пояснениях, что не оформлен.
Конечно,
ситуация 1 изначально лучше. Она дает большую свободу действий. Именно поэтому
предприниматель должен научить своих членов семьи очень простому правилу: в любой стремой ситуации — заткнись!
Но
к победе «молчаливый вариант» может привести только при правильной тактике
самого ФЛП (см. ниже). Ведь Гоструда уверены, что отказ от дачи пояснений =
признание нарушения трудового законодательства. А фото и видеофиксация с места
событий дает Гоструда хорошие шансы на успех в суде (см. постановление Третьего
апелляционного админсуда от 13.05.2020 г. по делу № 340/3085/19).
Ситуация
2 гораздо проблематичнее. Но даже тут есть шансы на успех в суде. Ведь вполне
возможно, что «неправильные» пояснения с места события были предоставлены
членом семьи вследствие сильного душевного волнения и написаны под диктовку
инспектора труда, который все не так понял.
А
дальше все зависит от ФЛП и избранного им варианта защиты. И здесь важно не
суетиться.
Начнем
с подсчета возможных убытков.
Финсанкции
Напомним,
125190 грн штрафа пришлось заплатить предпринимателю, который использовал труд
своей жены без оформления трудовых отношений. Страшно много?
Согласны.
И такой размер штрафа за допуск к работе без оформления действительно был реальностью до красивой даты 02.02.2020
г. Сейчас все чуть менее страшно. Хотя, нам говорят, что некоторых
неофициально пугают по прежнему этой суммой.
Но
мы с вами не из пугливых! Смотрим, какой сегодня «прайс» нам выставляет ст. 265
КЗоТ.
Фактический
допуск работника к работе без оформления трудового договора (контракта), будет
стоить ФЛП:
—
общесистемщику — 10 МЗП (сегодня — 47230
грн), за каждого неоформленного работника;
—
единоналожнику — всего лишь предупреждение.
Почему
так гнобит законодатель общесистемщиков «за первый раз» — не понятно. Как
говорится: «маємо те, що маємо».
А
вот дальше шансы на успех выравниваются. Если
такое нарушение будет допущено повторно в течение 2-х лет со дня выявления
нарушения, то размер штрафа для всех одинаков — 30 МЗП (сегодня — 141690 грн),
за каждого неоформленного работника.
Разбираем
варианты, как не расстаться с деньгами.
Вариант 1. ФЛП признает наличие
трудовых отношений
Схема действий.
Да, член семьи, которого застукали инспекторы труда, находится в трудовых
отношениях с ФЛП. Как раз сегодня/вчера/на этой неделе первый рабочий день.
Заявление
о приеме на работу и трудовой договор есть. Но они находятся дома по месту
регистрации ФЛП предпринимательской деятельности, а не в магазине/киоске/кафе
по месту фактического ее осуществления. Если нужны — поднесем в установленный
срок.
А
вот уведомление налоговикам о заключении трудового договора, не успели подать.
Есть такой косяк. Но сегодня/завтра исправимся и подадим. Вот уже прям побежали
отправлять.
В чем плюсы?
Ответственность за допуск к работе без оформления трудового договора,
предусмотрена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗоТ. Неподача уведомления о заключении
трудового договора относится к прочим нарушениям трудового законодательства —
абз. 9 – 10 ч. 2 ст. 265 КЗоТ. Стоит такое нарушение 1 МЗП (сегодня — 4723
грн), а повторное на протяжении года — 2 МЗП (сегодня — 9446 грн).
Следовательно,
общесистемщику уже в первый раз (а единоналожнику при повторе) дешевле будет
стоить неподача уведомления, чем незаключение трудового договора.
Но
даже если инспектор труда не согласиться, и дело дойдет до суда, в исковых
требованиях можно заявить, что в оспариваемом постановлении Гоструда неверно
определен состав правонарушения. Поэтому оно является противоправным и подлежит
отмене.
На что смотрит суд.
Конечно же ему нужно будет предоставить заявление и должным образом оформленный
трудовой договор.
Уведомление
о заключении трудового договора, хоть и поданное с опозданием, отчет по ЕСВ, с
указанной в таблице 5 датой начала трудовых отношений, и суммой начисленной
зарплаты в таблице 6, документы, подтверждающие выплату зарплаты и уплату
обязательных платежей, только добавят ФЛП бонусов.
У
них получилось (см. постановление Верховного суда от 23.04.2020 г. по делу №
440/45/19). Получится и у вас.
Лайхак
на будущее. Если вам понравился этот вариант и есть вероятность, что кто-то из
родственников подменит ФЛП, позаботьтесь о защите заранее. Подготовьте
заявление и трудовой договор без даты начала, но с подписями/печатями.
И
если инспекторы заявятся, останется просто вписать незаметно даты.
Вариант 2. Не трудовой, а
гражданско-правовой
Схема действий.
Инспекторы труда неверно квалифицировали суть отношений. Член семьи ФЛП,
которого они застукали в магазине/киоске такого предпринимателя, оказывал
последнему услуги (выполнял работы) в рамках гражданско-правого договора (ГПД).
Ну
вы поняли: «не шалю, никого не трогаю, починяю примус».
В чем плюсы?
В отсутствии трудовых штрафов.
На что смотрит суд.
На документальное оформление. ГПД должен быть грамотно составлен, чтобы
избежать вероятности переквалификации его в трудовой договор.
Напомним,
что предметом ГПД является выполнение/предоставление подрядчиком/исполнителем определенного объема работ/услуг (т.е.
должен быть конечный результат).
Желательно,
чтобы эти работы/услуги не совпадали с деятельностью ФЛП. Например, ФЛП
занимается продажей овощей, а член его семьи, который попался инспекторам
труда, по договору подряда чинил прилавок.
Есть
договор подряда, согласно которому он должен был отремонтировать прилавок, акт
выполненных работ, документ, подтверждающий выплату вознаграждения, допустим,
20 грн.
Порадует
суд Отчет по ЕСВ, с указанной датой начала/окончания ГПД, начисленной суммой
вознаграждения и единого взноса.
Очень
приветствуются свидетели, которые подтвердят, что в магазине/киоске торгует
ФОП. А этот стремный член семьи никогда им на глаза торгующим вместо ФЛП не
попадался. smiley
У
них получилось (см. постановление Третьего апелляционного админсуда от
22.01.2020 г. по делу № 340/1352/19). Получится и у вас.
Лайфхак
на будущее. Хотите использовать этот вариант как перестраховочный? Подготовьте
подходящий под вашу ситуацию ГПД без даты начала, но с подписями/печатями.
Дальше — вы в курсе.
Вариант 3. Один раз не считается
Схема действий.
Здесь отталкиваемся от сути трудовых отношений. Они возникают тогда, когда
субъект хозяйствования заинтересован в процессе труда физлица и предусматривают
систематическое выполнение
определенных задач. Следствием трудовых отношений будет:
—
наличие должности в штатном расписании;
—
ведение табеля учета рабочего времени;
—
выплата зарплаты в установленные сроки, а не вознаграждения за выполненные
работы (предоставленные услуги);
—
обеспечение необходимых условий труда и т. д.
Что суд?
Бьем на то, что член семьи ФЛП, которого «застукало» Гоструда, оказался в
магазине/киоске/кафе случайно. Продал/обслужил разово по собственной инициативе
и без ведома ФЛП. Заработную плату от ФЛП не получал, табель на него не велся.
В
обжалуемом постановлении Гоструда не привело надлежащих доказательств,
подтверждающих, что член семьи ФЛП находился с ним в трудовых отношениях:
—
периодически или систематически выполнял функции, присущие трудовым, с ведома и
по поручению ФЛП,
—
получал заработную плату;
—
подчинялся внутреннему трудовому распорядку.
У
них получилось (см. постановление Третьего апелляционного админсуда от
22.01.2020 г. по делу № 340/1352/19). Получится и у вас.
ИСТОЧНИК:
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ
СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
Львів
Справа
№ 460/2318/19
пров.
№ 857/14101/19
Колегія
суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого
суддіНіколіна В.В.
суддів
Гінди О.М., Старунського Д.М.
за
участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління
Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного
адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (суддя Друзенко Н.В., м.
Рівне, повний текст судового рішення складено 15 листопада 2019 року) у справі
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській
області про скасування постанови про накладення штрафу,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1
у вересні 2019 року звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у
Рівненській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову
про накладення штрафу уповноваженими особами від 09.04.2019
№РВ304/956/000091/ТД-ФС. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана
постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена відповідачем
09.04.2019 після припинення підприємницької діяльності фізичної
особи-підприємця ОСОБА_1, що свідчить про неможливість притягнення його, як
фізичної особи до відповідальності згідно абзацу 2 частини другої статті 265
КЗпП України.
Рішенням
Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у
справі №460/2318/19 заявлений позов задоволено.
Не
погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із
покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить
скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в
задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що
за результатами проведення інспекційного відвідування позивача було виявлено
допуск останнім працівника до роботи без укладення трудового договору, а тому
до нього було правомірно застосовано штраф, передбачений абзацом 2 частини
другої статті 265 КЗпП України. Крім цього, відповідач наголошує, що на момент
призначення та проведення інспекційного відвідування, винесення припису про
усунення виявлених порушень в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,
фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суб`єкт господарювання ФОП
ОСОБА_1 був належним чином зареєстрований та відомостей про припинення його
господарської діяльності не містилось. Відтак, порушення законодавства про
працю вчинено позивачем, як фізичною особою-підприємцем, що свідчить про
правомірність оскаржуваної постанови та безпідставність позовних вимог.
Позивач
у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції
обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що
відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну
скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заслухавши
суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши
законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та
вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання,
що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.
Судом
першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду
апеляційної скарги, що відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській
області від 12.03.2019 №420, направлення на інспекційне відвідування від
12.03.2019 №337-Н/09-27, посадовими особами відповідача у період з 14.03.2019
по 15.03.2019 проведено інспекційне відвідування з питань додержання вимог
законодавства про працю фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 у його присутності,
за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи,
яка використовує найману працю від 15.03.2019 №РВ304/956/АВ.
Відповідно
до вищевказаного акта перевірки інспекторами встановлено порушення ФОП ОСОБА_1
вимог: частини першої статті 21 КЗпП України, а саме: трудовий договір не
укладено між працівником і власником підприємства, установи, організації або
уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов`язується
виконувати свою роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому
трудовому розпорядникові, а власник підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівнику
заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,
передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;
частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме: водій транспортного засобу DAF
105406, д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 допущений до роботи з листопада 2018 року без
укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника
або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої
влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з
адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне
страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
Вказаний
акт перевірки підписаний ФОП ОСОБА_1 без зауважень.
На
підставі висновків акту перевірки інспектором праці Управління Держпраці у
Рівненській області складено припис про усунення виявлених порушень від
15.03.2019 №РВ304/956/АВ/П, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано до 25.03.2019 усунути
порушення частини першої статті 21 КЗпП України та частини третьої статті 24
КЗпП України.
На
підставі висновків акту перевірки, 09.04.2019 першим заступником начальника
Управління Держпраці у Рівненській області прийнято постанову
№РВ304/956/000091/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1
штрафу в розмірі 125190 грн, на підставі абзацу 2 частини другої статті 265
КЗпП України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового
договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним
органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на
роботу.
Вважаючи
оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним
адміністративним позовом.
Задовольняючи
позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не
доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб`єктом
господарювання, вимог частини першої статті 21 та частини третьої статті 24
КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим частини
другої статті 265 КЗпП України для прийняття оспорюваної постанови.
Апеляційний
суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, вважає їх
помилковими та такими, що не відповідають нормам матеріального права та
обставинам справи, з огляду на наступне.
Частиною
другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
Положення
про Державну службу України з питань праці, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі Положення № 96).
Державна
служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої
влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів
України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у
сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з
вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного
гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням
законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою
втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове
державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати
допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального
забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1
Положення №96).
Пунктом
2 Положення №96 передбачено, що Держпраці у своїй діяльності керується
Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами
Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів
України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно
до пункту 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та
через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач,
Управління Держпраці у Рівненській області є суб`єктом владних повноважень -
територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує
реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням
законодавства про працю на території Рівненської області.
Правові
та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства
про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року
про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України
від 08.09.2004 №1985-IV.
Згідно
з частиною першою статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені
відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a)
безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити
на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до
будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що
підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи
розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у
тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в
присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з
будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання
будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано
національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої
відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з
них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з
правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів
і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення
роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були
вилучені або взяті з цією метою.
Відповідно
до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так
ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних
правових норм.
Процедура
здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю
юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не
є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю
визначена «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства
про працю», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017
№295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України»
(далі - Порядок №295).
Відповідно
до пункту 2 Порядку №295 (в редакції, чинній на час виникнення спірних
відносин) державний контроль за додержанням законодавства про працю
здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних
інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних
органів. Відтак, відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений
правом проводити заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської
діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема у формі
інспекційних відвідувань.
Відповідно
до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за
рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з
питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами
аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел,
доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах
1, 2, 4-7 цього пункту.
Відповідно
до пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор
праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених
трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або
уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке
повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Тривалість
інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10
робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох
робочих днів (пункт 10 Порядку №295).
Пунктом
19 Порядку №295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або
невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень
законодавства про працю - припис про їх усунення. Відповідно до пункту 20 цього
ж Порядку №295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або
невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором
праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим
представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Згідно
із положеннями пунктів 23 та 24 Порядку №295 припис є обов`язковою для
виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення
об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час
інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься
об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після
підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень -
наступного дня після їх розгляду.У приписі зазначається строк для усунення
виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три
місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених
порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у
приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються
інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне
інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим
представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.
У
разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом
інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду
зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці
проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного
інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до
притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом
відповідальності (пункт 27 Порядку №295).
«Порядок
накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість
населення» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013
№509 (далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб`єктів
господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та
зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів
про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про
зайнятість населення».
Відповідно
до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його
заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з
питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів
Держпраці та їх заступниками. Однією з підстав для накладення штрафів є акт про
виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак
порушення законодавства про працю або зайнятість населення, складеного
посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Отже, підставою для
накладення штрафів є виявлені під час перевірки порушення законодавства про
працю зафіксовані в акті перевірки. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж
через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про
накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня
прийняття рішення про її розгляд (пункт 3, 4 Порядку №509).
Відповідно
до пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи
письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж
за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом,
телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на
копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що
надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом
такого представника.
Пунктом
7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника
суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може
бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано
відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване
клопотання про відкладення її розгляду.
За
результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта,
зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою,
встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової
особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів
суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову,
або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна
позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника
постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (абзац 2, 4
пункту 8 Порядку №295).
Щодо
порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд апеляційної
інстанції зазначає наступне.
Визначальним
для вирішення спірних правовідносин у справі, що розглядається, є визначення
наявності або відсутності ознак трудових правовідносин між фізичною
особою-підприємцем та громадянином ОСОБА_2
КЗпП
України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню
продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності
суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного
рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню
праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону
трудових прав працівників.
Частиною
першою статті 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові
відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють
за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею
4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та
інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення
трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між
працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим
ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати
роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому
розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений
ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну
плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник
має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом
укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах,
в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним
договором або угодою сторін.
Особливою
формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки
і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального
забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому
числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування
контракту визначається законами України.
Статтею
24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в
письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при
організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про
роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами
та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у
випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій
формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього
Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших
випадках, передбачених законодавством України.
При
укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший
документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених
законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про
стан здоров`я та інші документи.
Працівник
не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого
наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та
повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення
формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на
загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на
роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно
з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи -
підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді
штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового
договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі
фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві,
та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного
внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у
тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на
момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
З
аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для
застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої
статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до
роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну
трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй
статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб`єктом, яке
використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому,
відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про
працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх
відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших
обов`язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України
обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце
відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а
застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП
України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені
документами, визначеними КЗпП України.
Із
розділу ІІ «Опис стану додержання вимог законодавства про працю» Акту
інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від
15.03.2019 №РВ304/956/АВ видно, що інспекторами праці під час проведення
інспекційного відвідування було допитано громадянина ОСОБА_2 , який вказав, що
з листопада 2018 року по даний час працює без оформлення трудового договору у
ФОП ОСОБА_1 водієм транспортного засобу DAF105 406, державний номерний знак
НОМЕР_1 . Були відібрані пояснення й у ФОП ОСОБА_1 , який зазначив про те, що
громадянин ОСОБА_2 , був прийнятий тимчасово на роботу водієм з січня 2019
року, зароблені гроші віддавались його дружині на лікування.
Із
змісту вищенаведених пояснень слідує, що ФОП ОСОБА_1 фактично визнано факт
допущення працівника до роботи без укладення трудового договору (контракту).
При
цьому, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що Акт інспекційного
відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 15.03.2019
№РВ304/956/АВ підписано позивачем без зауважень.
Відтак,
необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що інспекторами праці
не були використані жодні повноваження, надані їм Порядком №295, оскільки
вказане спростовується змістом Акту інспекційного відвідування, який
знаходиться в матеріалах справи.
Крім
цього, суд першої інстанції вважав, що висновки Акту інспекційного відвідування
ґрунтуються виключно на відомостях довідки Зарічненської районної державної
адміністрації Рівненської області від 29.11.2018, яка могла слугувати лише
підставою для інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , а зазначені у ній
відомості якраз і підлягали перевірці інспекторами праці.
З
приводу таких тверджень, колегія суддів зазначає, що довідка Зарічненської
районної державної адміністрації Рівненської області від 29.11.2018 була
підставою для складення посадовою особою Управління Держпраці у Рівненській
області службової записки від 11.01.2019, та як наслідок для видання наказу на
проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .
Що
стосується висновків суду першої інстанції про ненадання відповідачем жодного
доказу тому, що 29.11.2018 ОСОБА_2 перебував у місці, де провадить свою
підприємницьку діяльність позивач, керував транспортним засобом DAF 105406,
д.н. НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажів за дорученням позивача та з
метою здійснення останнім господарської діяльності чи виконував інші дії, що
свідчили б про те, що між позивачем і ОСОБА_3 існують трудові відносини,
колегія суддів наголошує, що встановлення таких обставин станом на 29.11.2018 не
вимагалось, інспекційне відвідування у позивача проводилось у період з
14.03.2019 по 15.03.2019, і саме у вказаний період інспекторами праці
встановлювались наявність чи відсутність вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення
законодавства про працю в частині допущення працівника до роботи без укладення
трудового договору (контракту).
Необґрунтованими
є також твердження суду першої інстанції про те, що усі доводи сторони
відповідача ґрунтуються лише на довідці Зарічненської районної державної
адміністрації від 29.11.2018, оскільки факт порушення позивачем, як суб`єктом
господарювання, вимог частини першої статті 21 та частини третьої статті 24
КЗпП України, підтверджується поясненнями самого позивача та працівника,
викладеними в Акті інспекційного відвідування, який підписано ФОП ОСОБА_1 без
зауважень.
Більше
того, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, ОСОБА_1 не
обґрунтовував позовні вимоги запереченнями щодо вчинення ним порушення частини
першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України в частині допуску
ним працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Враховуючи
вищевикладене, виходячи із системного аналізу норм права, що регулюють спірні
правовідносинита фактичних обставин розглядуваної справи, апеляційний суд
приходить до висновку про те, що позивачем допущено порушення законодавства про
працю, а саме частини третьої статті 24 КЗпП України, тому постанова про
накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.04.2019
№РВ304/956/000091/ТД-ФС, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі
125190 грн, винесена відповідачем правомірно.
Щодо
доводів позивача про прийняття оскаржуваної постанови відносно ФОП ОСОБА_1 ,
державна реєстрація підприємницької діяльності, якої припинена, судова колегія
зазначає наступне.
Положеннями
статті 609 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється ліквідацією
юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або
іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної
особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
До
підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України
застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб,
якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Приписами
частини третьої статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних
осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що фізична особа позбавляється
статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про
державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної
особи-підприємця.
Положеннями
статті 52 ЦК України визначено, що фізична особа підприємець відповідає за
зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном,
крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Апеляційний
суд зазначає, що однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для
фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів
підприємницької діяльності) її зобов`язання не припиняються, а залишаються за
нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична
особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з
підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відтак,
апеляційний суд вважає безпідставними доводи позивача про наявність підстав для
визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови з підстав припинення
державної реєстрації фізичної особи-підприємця, оскільки інспекційне
відвідування ФОП ОСОБА_1 проводилось до припинення реєстрації господарської
діяльності суб`єкта господарювання та порушення норм законодавства про працю
встановлено під час здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності, а
зобов`язання набуті підприємцем під час здійснення ним господарської діяльності
залишаються навіть після припинення державної реєстрації господарської
діяльності ФОП.
Враховуючи
вищенаведене, позивачем не доведено правомірність своїх дій, а відповідачем на
підставі належних та допустимих доказів доведено обставини на яких ґрунтуються
його заперечення, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та до
задоволення не підлягають.
Відповідно
до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,
чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з
метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх
обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)
безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням
принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)
пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими
несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на
досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на
участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного
строку.
Оцінюючи
рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою
статті 2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийняте відповідачем на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з
урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення
дії) та неупереджено.
Згідно
із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,
повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно
до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах
верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене
судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального
права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно
з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які
були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам
учасників справи.
Суд
першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши
лише позицію позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх
необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення
фактів.
Враховуючи
викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до
переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача являються підставними і
обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким
чином, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення
для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, відтак
оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає
скасуванню з одночасним прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову з
наведених вище підстав.
Керуючись
частиною третьою статті 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС
України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну
скаргу Управління Держпраці у Рівненській області задовольнити.
Рішення
Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року
скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного
позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова
суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та
касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим
частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий
суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда
Д. М. Старунський Повне судове
рішення складено 20 лютого 2020 року.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ
СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
13 травня 2020 року
м. Дніпро
справа № 340/3085/19
Третій
апеляційний адміністративний суд
у
складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів:
Баранник Н.П., Щербака А.А.,
за
участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного
адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17
січня 2020 року (суддя 1-ї інстанції Петренко О.С.) у справі №340/3085/19 за
позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у
Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач
звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області,
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
№КР3302/392/АВ/ТД-ФС від 30.10.2019 р.
В
обґрунтування позову зазначає, що висновки акта інспекційного відвідування та
припису містять недостовірну інформацію. Зазначив зокрема, що відповідач бачив
у магазині дружину позивача, яка з метою приготування їжі відчинила кіоск та
почала набирати продукти додому, при цьому не здійснюючи їх реалізації. Також
вказував на процедурні порушення проведення перевірки.
Рішенням
Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у
задоволенні позову відмовлено.
Позивач
не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна
скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, порушення
відповідачем процедури розгляду справи, відповідно до Порядку №509, неврахуванням
доводів позивача щодо нездійснення дружиною реалізації товарів у
магазині-кіоску.
Від
відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу
позивача. У відзиві відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції,
вважає рішення законним і обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін,
а скаргу позивача без задоволення.
У
судове засідання сторони (представники) не з`явились. Повідомлені належним
чином про день та час розгляду справи.
Відповідач
надав суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника
відповідача.
Вивчивши
матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів приходить до
висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом
встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.15).
Наказом
начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області від 12.09.2019р.
№1231 посадовим особам Управління доручено у період з 12.09.2019 по 25.09.2019
здійснити позаплановий захід (інспекційне відвідування) фізичної
особи-підприємця ОСОБА_1 , у зв`язку з наявністю інформації передбаченої пп.3
п.5 Порядку №295 (а.с.54).
12.09.2019
року посадовою особою Управління Держпраці у Кіровоградській області проведено
інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за наслідками
якого складено акт №КР3302/392/АВ від 17.09.2019 (далі - акт інспекційного
відвідування).
В
акті інспекційного відвідування зафіксовано, що під час інспекційного
відвідування 12.09.2019 р. о 9:55 у приміщенні торгівельного кіоску (за адресою
АДРЕСА_1 )), який належить ФОП ОСОБА_1 за прилавком ОСОБА_2 виконувала роботу
продавця, що зафіксовано засобом фототехніки. Надати пояснення щодо виконання
робіт та працевлаштування вищевказана особа відмовилась, що свідчить про
порушення вимог ч.ч.1,3 ст. 24 КЗпП та ч.1 ст.21 КЗпП України
(а.с.59-60,62-63).
На
підставі акту інспекційного відвідування, посадовою особою відповідача винесено
припис про усунення виявлених порушень №КР3302/392/АВ/П від 17.09.2019
(а.с.25-28).
На
підставі акта інспекційного відвідування заступником начальника Управління
Держпраці у Кіровоградській області винесено постанову про накладення штрафу
№КР3302/392/АВ/ТД-ФС від 30.10.2019, за якою за порушення законодавства про працю,
керуючись ст. 259 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на
фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190 грн.
(а.с.29-30).
Не
погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача про накладення штрафу, позивач
звернувся до суду із зазначеним позовом.
Суд
першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що доводи
позивача про недотримання та порушення відповідачем процедури проведення
перевірки спростовуються матеріалами справи. Висновки контролюючого органу про
порушення позивачем трудового законодавства знайшли своє підтвердження, тому
підстави для скасування постанови про накладення штрафу відсутні.
Колегія
суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої
інстанції про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно
до ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються
органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні),
державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім
здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами
іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає
ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду),
державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг
(крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів,
похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного
нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість
населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей,
визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного
нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей,
встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами,
прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними
договорами у сфері цивільної авіації.
Згідно
ч.5 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю)
у сфері господарської діяльності" зазначені у частині четвертій цієї
статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим
Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних
сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог
статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого
частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої -
четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та
шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього
Закону.
Відповідно
до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці "Про інспекцію праці
у промисловості й торгівлі" №81 від 1947 року, яка ратифікована Законом
України №1985-IV (1985-15) від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція),
інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження,
мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку
годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b)
проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави
вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд,
перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб
переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Відповідно
до частини 2 статті 12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори
повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо
тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню
їхніх обов`язків.
Згідно
статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так
ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних
правових норм.
Постановою
Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (була чинною на момент
призначення та проведення інспекційного відвідування позивача) затверджено
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю
(далі Порядок 823).
Пунктом
2 Порядку № 823 визначено, що заходи державного контролю за додержанням
законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що
проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно
до пп.3 п.5 Порядку №823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є
рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань,
прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової
інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та
джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
В
даному випадку інспекційне відвідування позивача призначене наказом від
12.09.2019 №1231 у зв`язку з наявною інформацією, отриманою у відповідності до
пп.3 п. 5 Порядку №823 (а.с. 53, 54, 55, 56).
Направлення
на проведення перевірки вручене позивачу 12.09.2019р. під підпис.
Відповідно
до пп.1 п.11 Порядку № 823, інспектори праці за наявності службового
посвідчення безперешкодно мають право під час проведення інспекційних відвідувань
за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього
повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про
охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних
приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
12
вересня 2019 року посадовою особою Управління Держпраці у Кіровоградській
області проведено інспекційне відвідування позивача, за наслідками якого
складено 17.09.2019р. акт (а.с. 58-64).
В
акті інспекційного відвідування зафіксовано, що 12.09.2019 р. о 9:55 у
приміщенні торгівельного кіоску (за адресою АДРЕСА_1 ), який належить ФОП
ОСОБА_1 за прилавком ОСОБА_2 виконувала роботу продавця, що зафіксовано засобом
фототехніки.
Запропоновано
надати пояснення щодо виконання робіт та працевлаштування вищевказана особа
відмовилась, що свідчить про порушення вимог ч.ч.1,3 ст. 24 КЗпП та ч.1 ст.21
КЗпП України (а.с.59-60,62-63).
Відповідно
до п.16 Порядку № 823, за результатами інспекційного відвідування складаються
акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог
законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про
відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт
складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які
підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або
уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта
відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Припис
є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора
праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про
працю, виявлених під час інспекційного відвідування (п.20 Порядку).
Припис
вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня
після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень -
наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, що
підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та
об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису
залишається в об`єкта відвідування (п.21 Порядку).
Враховуючи
зазначені норми законодавства, колегія суддів доходит висновку, що в разі
виявлення порушень вимог законодавства про працю, у інспектора виникає
обов`язок внесення припису щодо їх усунення.
Позивачем
відповідачу надано копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної
особи-підприємця позивача, а також пояснення від 13.09.2019р. про те, що у
магазині-кіоску знаходилась його дружина ОСОБА_2 , яка тимчасово брала продукти
для приготування обіду. (а,с 64) ОСОБА_2 відмовилась від надання пояснень.
Відповідачем
на підставі акту інспекційного відвідування, посадовою особою відповідача
винесено припис про усунення виявлених порушень №КР3302/392/АВ/П від 17.09.2019
(а.с.25-28).
Постановою
Кабінету Міністрів України N 509, 17.07.2013, затверджено Порядок накладення
штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Відповідно
п. 2. вказаного Порядку, в редакції чинній на час виникнення правовідносин,
штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками
територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених
абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських
рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних
територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами
четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи
накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із
працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та
встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в
разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на
підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу
державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість
населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного
за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю,
у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта
про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного
інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої
виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідно
до п. 3 вказаного Порядку, в редакції чинній на час виникнення правовідносин,
справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з
дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених
в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про
дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2
цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту
господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх
отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або
шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення,
яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення,
робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Таким
чино, Порядком №509 передбачено повідомити суб`єкта господарювання та
роботодавця про отримання уповноваженою посадовою особою документів на підставі
яким буде прийнято рішення про накладення штрафу, іншого нормами законодавства
не передбачено.
Відповідно
до вказаної норми, уповноважена особа повідомила позивача про одержання
документів (.с. 66).
На
підставі акта інспекційного відвідування заступником начальника Управління
Держпраці у Кіровоградській області винесено постанову про накладення штрафу
№КР3302/392/АВ/ТД-ФС від 30.10.2019, за якою за порушення законодавства про
працю, керуючись ст. 259 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП
України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190
грн. (а.с.29-30).
Враховуючи
зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем дотримано порядок проведення
перевірки, а доводи позивача з цього питання є недоведеними.
Щодо
суті виявленого порушення, допущення позивачем до роботи працівника без
оформлення трудового договору, колегія суддів погоджується з висновками суду
першої інстанції з наступних підстав.
Позивач,
заперечуючи вказане порушення зазначив, що громадянка ОСОБА_2 , є його дружиною
та здійснювала, в час проведення перевірки, набір продуктів для приготування
їжі в належному йому кіоску, при цьому не здійснюючи реалізації.
Статтею
4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу
законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих
відповідно до нього.
Відповідно
до ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною
особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією
угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник
підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична
особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати
умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про
працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною
3 ст. 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до
роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням
власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу
виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної
політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне
соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею
23 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що
укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за
погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий
трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути
встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або
умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених
законодавчими актами.
Отже,
фізична особа-підприємець має право здійснювати підприємницьку діяльність
самостійно, шляхом створення юридичних осіб, із залученням найманої праці та
спільно з іншими особами на підставі відповідних угод. При цьому наймана праця
може залучатись як на постійній основі шляхом укладання безстрокового трудового
договору, так і на визначений строк або для виконання певної роботи.
Таким
сином, чинне законодавство не передбачає можливості допуску особи до роботи на
товариських (дружніх) чи родинних стосунках.
Ст.54
ГКУ передбачено, що на суб`єктів господарювання, які здійснюють некомерційну
господарську діяльність поширюються загальні вимоги щодо регулювання
господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними
суб`єктами господарювання, які визначаються ГК У та іншими законодавчими
актами. У зв`язку з цим, договір про надання послуг може укладатись для
задоволення потреб суб`єкта господарювання, який здійснює некомерційну
господарську діяльність, для задоволення його потреб не пов`язаних зі своєю
діяльністю спрямованою на досягнення економічних, соціальних та інших
результатів без мети одержання прибутку.
Таким
чином, у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта
господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з
обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на
умовах трудового договору.
Згідно
відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців
та громадських формувань, видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є : « 47.11 Роздрібна
торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування напоями
та тютюновими виробами».
Відповідно
до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого
наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2014
року № 336, завдання та обов`язки продавця: - Компетентне ввічливе
обслуговування відвідувачів в торговому залі. Надання грамотних консультацій з
будь-яких питань, що стосуються продукції та здійснення покупки. Створення
комфортних умов для вибору товару. - Підрахунок вартості покупки, супровід
покупця до каси, пояснення умов гарантійного обслуговування. - Передпродажна
підготовка товару: розпакування, перевірка кількості продукції, відповідність
найменуванням, огляд на наявність пошкодження, маркування. - Підготовка до
роботи торгового залу: контроль наявності товару і цінників на ньому,
розміщення товару відповідно товарними групами, принципам мерчандайзингу,
підтримання чистоти в залі. - Участь в інвентаризації товару також входить в
обов`язки продавця консультанта. - При необхідності продавець - консультант
повинен виконувати обов`язки касира і вміти оформити покупку на касі.
З
огляду на викладене, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що
висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил трудового
законодавства знайшли своє підтвердження, позивач фактично допустив до роботи
без оформлення трудових відносин 1 працівника ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 1
ст. 21 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а проведене інспекційне
відвідування позивача було здійснено відповідно до вимог діючого законодавства,
і підстави для визнання рішень відповідача протиправними чи їх скасування
відсутні.
Доводи,
наведені у апеляційній скарзі, не спростовують правильних по суті висновків
суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід
залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись
ст.ст. 229, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну
скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення
Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у
справі №340/3085/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління
Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування
постанови залишити без змін.
Постанова
набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню окрім
випадків передбачених статтею 328 КАС України.
Повне
судове рішення складене 18 травня 2020року.
Головуючий
- суддяН.І. Малиш
суддяН.П.
Баранник
суддяА.А.
Щербак
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа
№440/45/19
адміністративне
провадження № К/9901/17862/19
Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача
- Стрелець Т.Г.,
суддів:
Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши
у порядку письмового провадження адміністративну справу №440/45/19
за
позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у
Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,
провадження по якій відкрито
за
касаційною скаргою фізичної особи -
підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
27 травня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді: Донець Л.О.,
суддів: Гуцала М.І. , Бенедик А.П)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління
Держпраці у Полтавській області, в якому просив визнати протиправною та
скасувати постанову від 18.12.18 №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
2.
Позовна заява мотивована тим, що спірним рішенням порушено права позивача у
сфері публічно-правових відносин через безпідставне нарахування контролюючим
органом штрафних санкцій у зв`язку з допущенням працівника до роботи без
укладення трудового договору. Позивач зазначив, що в ході проведення
інспекційного відвідування інспектором управління Держпраці у Полтавській
області не враховані пояснення позивача про фактичне працевлаштування
неповнолітньої ОСОБА_2 з 3 грудня 2018 року та не надано строк для подання
підтверджуючих документів, а пояснення про проходження стажування ОСОБА_2
надані внаслідок сильного душевного хвилювання.
Позивач
також вказав, що несвоєчасне подання роботодавцем повідомлення про прийняття на
роботу не містить в собі склад правопорушення, передбаченого частиною третьою
статті 24 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішення суду І
інстанції
3.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року
(головуючий суддя - Кукоба О.О.) позов задоволено. Визнано протиправною та
скасовано постанову відповідача від 18.12.2018 року №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
4.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані до матеріалів справи
письмові документи, допитані в суді свідки спростовують посилання відповідача
про допущення позивачем до роботи працівника без оформлення відповідного
трудового договору, як це передбачено діючим трудовим законодавством.
Короткий зміст рішення суду
апеляційної інстанції
5.Постановою
Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року скасовано
рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року
та прийнято нове, яким у задоволенні
позову відмовлено.
6.Рішення
апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем допущено до роботи працівника
без укладання трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої
влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з
адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне
страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та
такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної
скарги
7.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Фізична особа -
підприємець ОСОБА_1 звернувся до верховного Суду із касаційною скаргою, в якій
просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував
покази свідка ОСОБА_2 надані суду 1 інстанції щодо належного оформлення
трудових відносин, проте надав перевагу її поясненням, які були надані
відповідачу.
Зазначив,
що факт оформлення трудових правовідносин ФОП ОСОБА_1 з фізичною особою ОСОБА_2
підтверджується такими доказами: заявою ОСОБА_2 на ім`я ФОП ОСОБА_1 від
03.12.2018 про прийняття на роботу продавцем продовольчих товарів з 03.12.2018;
заявою-згодою ОСОБА_3 (матері ОСОБА_2 ) на працевлаштування доньки від
03.12.2018; згодою на збір на обробку персональних даних ОСОБА_2 від
03.12.2018; наказом від 03.12.2018 № 5 «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 ;
трудовим договором від 03.12.2018 між працівником і фізичною особою, яка
використовує найману працю, який у відповідності до п. 8 набрав чинності з
моменту оформлення наказу про прийняття на роботу та підписання цього договору
сторонами; трудовою книжкою ОСОБА_2 , яка заповнена ІНФОРМАЦІЯ_1 ; показами
наданими суду 1 інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Вказав,
що неповідомлення до початку роботи працівника про прийняття його на роботу
органу державної фіскальної служби у встановленому порядку не свідчить про те,
що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки
законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного
повідомлення.
В
свою чергу, як зазначає касатор, неподання або несвоєчасне подання Повідомлення
за наявності укладеного трудового договору і наказу про прийняття на роботу
складає порушення інших вимог трудового законодавства, а не абзацу другого
частини другої ст. 265 КЗпП України, як помилкового вважає суд апеляційної
інстанції.
Стверджує,
що судом першої інстанції вірно враховано той факт, що 02.01.2019 року до
фіскального органу подано податковий розрахунок щодо нарахування та виплати
ОСОБА_2 заробітної плати саме з 03.12.2018 року.
9.
Верховний Суд ухвалою від 15 серпня 2019 року відкрив провадження у справі за
касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого
апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року.
10.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без
задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11.
На підставі наказу управління Держпраці у Полтавській області від 5.12.18 №250П
та направлення від 5.12.18 №2539, відповідно до статті 16 Конвенції Міжнародної
організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі 1947 року №81
та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про
працю, головним державним інспектором праці Жолоб Тетяною Іванівною проведено
інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем ведення господарської діяльності
у магазині " Coffetoria" ( просп. Володимирський, м. Лубни
Полтавської області ) /а.с. 79-81/.
12.
6.12.18 інспектором праці Жолоб Т.І. складено акт №ПЛ2808/156/АВ інспекційного
відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю /а.с. 82-89/. У
даному акті наведені твердження про порушення позивачем вимог частин першої та
третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску ОСОБА_2
до роботи баристи з 3.12.18 по 5.12.18 без укладення трудового договору у
письмовій формі, видання наказу про прийняття на роботу та повідомлення органів
ДФС про прийняття працівника на роботу.
13.
7.12.18 відповідачем прийняте рішення №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД щодо розгляду
справи про накладення штрафу, яким на 18.12.18 призначено розгляд справи про
накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у відповідності до приписів частини другої
статті 265 Кодексу законів про працю України /а.с. 91/.
14.
18.12.18 управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову
№ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення
вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск
працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи
розпорядженням) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу
законів про працю України у розмірі 111690,00 грн /а.с. 93/.
15.
Не погодившись з даним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач оскаржив
його до суду..
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових
рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС
України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та
процесуального права.
17.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства
України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах
здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої
процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом
України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського
процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України,
Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку
розгляду судових справ».
19.
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного
Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не
закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до
набрання чинності цим Законом.
20.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до
набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі
змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
21.
Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла
наступних висновків.
22.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України.
23.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України
визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів
владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)
вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією
та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);
добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом,
запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням
необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод
та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з
урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто
протягом розумного строку.
24.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України
трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник
зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням
внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи,
організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується
виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні
для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним
договором і угодою сторін.
25.
За змістом частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий
договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми
є обов`язковим при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187
цього Кодексу).
Відповідно
до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без
укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника
або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої
влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з
адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування
про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
26.
Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам
про прийняття працівника на роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 17.06.15 №413.
Пунктом
1 цієї постанови визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу
подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним
органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної
фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на
загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком
до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких
способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового
підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері
електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом
з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори
укладено не більше ніж із п`ятьма особами.
27.
Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, предметом даного спору є
правомірність рішення відповідача про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу на
підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю
України.
Згідно
з абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України
юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю,
несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника
до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника
на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час,
установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без
нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне
страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної
плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного
працівника, щодо якого скоєно порушення.
Зі
змісту копії постанови управління Держпраці у Полтавській області від 18.12.18
№ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими
особами /а.с. 93/, суди встановили, що у якості підстави для притягнення
позивача до відповідальності зазначено виключно порушення ним вимог частини
третьої статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допущення працівника
до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи
розпорядженням.
28.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач повідомив про те, що 3.12.18
до нього звернулась неповнолітня ОСОБА_2 із заявою про працевлаштування на
роботу продавцем продовольчих товарів з 3 грудня 2018 року /а.с. 24/. До заяви
додала згоду матері ОСОБА_3 на укладення трудового договору між неповнолітньою
ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 /а.с. 28/.
Того
ж дня, позивачем виданий наказ №5 "Про прийняття на роботу ОСОБА_2 "
/а.с. 33/, на підставі якого дану громадянку прийнято на роботу продавцем
продовольчих товарів з 3.12.18 за трудовим договором від 3.12.18.
До
матеріалів справи залучені копії трудового договору від 3.12.18, укладеного між
ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с. 34-35/ та трудової книжки ОСОБА_2 , до якої
внесений запис №1 про прийняття на роботу з 3.12.18 продавцем продовольчих
товарів згідно трудового договору /а.с. 36-37/.
За
твердженням позивача, відповідні документи не були надані інспектору праці у
ході проведення інспекційного відвідування, оскільки знаходились за місцем
реєстрації ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності, а не за місцем фактичного її
здійснення.
Допитана
судом першої інстанції як свідок ОСОБА_3 повідомила, що 3.12.18 вона разом з
дочкою звернулись до ФОП ОСОБА_1 з метою працевлаштування. Того ж дня, нею було
власноручно написано згоду про укладення трудового договору між її дочкою
ОСОБА_2 та позивачем.
Неповнолітня
ОСОБА_2 , допитана судом першої інстанції як свідок у присутності матері
ОСОБА_3 пояснила, що з 3.12.18 нею укладений трудовий договір з ФОП ОСОБА_1 та
вона фактично приступила до виконання обов`язків продавця продовольчих товарів
у магазині " Coffetoria ". З приводу наданих інспектору праці
пояснень щодо проходження стажування, свідок зазначила, що відповідні пояснення
написані нею під диктовку. У момент їх написання свідок, з огляду на
неповнолітній вік та перше працевлаштування, занадто хвилювалась, їй не було
роз`яснено наслідки написання таких пояснень.
Зважаючи
на повідомлені свідком обставини, а також з огляду на те, що ОСОБА_2 є неповнолітньою, на роботу
працевлаштована вперше, суд першої інстанції не прийняв пояснення від 5.12.18 у
якості належного доказу у справі.
29.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову,
прийняв до уваги виключно свідчення, надані ОСОБА_2 5.12.18 на вимогу
інспектора, не взявши до уваги покази, надані нею та її матір`ю в суді першої
інстанції.
30.
Оскільки матеріалами справи підтверджується те, що на момент проведення заходу
контролю 5.12.18 неповнолітня ОСОБА_2 була допущена ФОП ОСОБА_1 до роботи на
підставі її заяви про прийняття на роботу, заяви матері про надання згоди на
укладення трудового договору, наказу від 3.12.18 №5 про прийняття на роботу та
трудового договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої
інстанції про відсутність у діях позивача ознак порушення вимог статті 265 КЗпП
України.
31.
Судами встановлено, що під час розгляду справи про накладення штрафу 18.12.18
позивач повідомив управління Держпраці у Полтавській області про відповідні
обставини та надав копію трудового договору від 3.12.18, що відповідачем не
заперечується.
Однак,
відповідач наведені обставини при прийнятті спірного рішення не врахував.
32.
Стосовно тверджень відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно повідомлено
територіальний орган ДФС про прийняття працівника на роботу колегія суддів
зазначає наступне.
33.
До матеріалів справи надано копію повідомлення про прийняття працівника на
роботу з відміткою про його отримання Лубенською ОДПІ Головного управління ДФС
у Полтавській області 6.12.18 /а.с. 38/.
При
цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, абзацом другим частини
другої статті 265 КЗпП України не передбачено застосування штрафу до суб`єкта
господарювання у зв`язку з відсутністю повідомлення центрального органу
виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної
політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне
соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу.
Відтак
наведена обставина не є підставою для накладення на позивача штрафу у
відповідності до вимог абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України,
оскільки спірна постанова у якості підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1
штрафних санкцій містить посилання виключно на порушення останнім вимог частини
третьої статті 24 КЗпП України в частині допуску працівника до роботи без укладення
трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням /а.с. 93/.
34.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем 2.01.19 подано до
фіскального органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого)
на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), яким
повідомлено про нарахування та виплату ОСОБА_2 заробітної плати з 3.12.18, а
також утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору /а.с.
39-40/.
35.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками
суду першої інстанції, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог
частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску
неповнолітньої ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору здійснено при
помилковому розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства.
Таким чином, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2
Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим та підлягає
скасуванню.
36.
Частиною першою статті 352 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції
скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в
силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в
передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної
інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
37.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про
необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в
силі рішення суду першої інстанції.
38.
Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально
підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з
переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не
підлягають.
39.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного
судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1.
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
2.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року
по справі №440/45/19 - скасувати.
3.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року -
залишити без змін.
4.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді
С.Г.
Стеценко
Л.В.
Тацій
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ
СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
22 січня 2020 року
м. Дніпро
справа № 340/1352/19
Третій
апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого
судді: Дурасової Ю.В.,
суддів:
Божко Л.А., Лукманової О.М.,
секретар
судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління
Держпраці у Кіровоградській області
на
рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2019
(головуючий суддя Момонт Г.М., повний текст складено 27.09.2019)
в
адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до
відповідача Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання
протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою до
відповідача Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання
протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Кіровоградській
області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами
№КР2092/642/АВ/ТД-ФС від 22.05.2019 р.
Позов
обґрунтовано тим, що інспекційним відвідуванням 07.05.2019 р. встановлено
використання праці неоформленого працівника ОСОБА_2 , у зв`язку з чим прийнято
оскаржувану постанову, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190
грн. Позивач наголошує на тому, що сама працює продавцем у своєму магазині,
інших працівників немає, однак інколи до проведення робіт з ремонту
електромережі у магазині вона залучає свого чоловіка ОСОБА_2 , з яким кожного
разу укладає цивільно-правовий договір на виконання відповідних робіт. Позивач
вказує, що відповідачем не взято до уваги наявність належним чином оформленого
цивільно-правового договору від 07.05.2019 р. та не було доведено, що ОСОБА_2
на час перевірки працював на постійній основі та отримував за виконану роботу
заробітну плату, що б свідчило про наявність трудових відносин.
Рішенням
Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 позов
задоволено.
Свою
позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що під час проведення
інспекційного відвідування не в повному обсязі з`ясовано всі обставини,
пов`язані з проведеним інспекційним відвідуванням, у зв`язку з чим допущено
неточності в акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує
найману працю №КР2092/642/АВ від 08.05.2019 р. Окрім неточностей пов`язаних з
роботою ОСОБА_2 , інспектором також помилково вказано, що ФОП ОСОБА_1 ,
здійснює підприємницьку діяльність у трьох магазинах, два з яких розміщені на
території ринку Ринокторгсервіс за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість ФОП ОСОБА_1
здійснює підприємницьку діяльність у двох магазинах і на території ринку
Ринокторгсервіс знаходиться один магазин, що підтверджується довідкою КП
Знам`янський комбінат комунальних послуг №418 від 16.05.2019 р. (а.с.29) та
договором №496 тимчасового користування місцем на території комунального ринку
від 04.11.2010 р. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 не
допущено порушень трудового законодавства щодо ОСОБА_2 , а постанова про
накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КР2092/642/АВ/ТД-ФС від
22.05.2019 р. винесена відповідачем необґрунтовано.
Не
погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну
скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та
матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести
нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що за
результатами інспекційного відвідування складено акт від 08.05.2019 року,
зафіксовано порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 21, ст. 83 КЗПП України
щодо укладення трудових відносин, ч.2 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а саме
використання праці неоформленого працівника - ОСОБА_2 , який працював у
магазині «Ксюша». ОСОБА_2 надав пояснення, щодо своїх трудових відносин з ФОП
ОСОБА_1 : він заміщує ОСОБА_1 на час її відсутності впродовж декількох годин
без укладення трудового договору. ОСОБА_1 також надала пояснення, що вона сама
працює продавцем в магазині «Ксюша», на час її відсутності 07.05.2019 року у
цьому магазині її заміщав ОСОБА_2 . ФОП ОСОБА_1 не мала права допускати до
роботи працівника без укладення трудового договору. Зазначене свідчить про
порушення вимог ст. 21, 24 КЗПП.
До
суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не
перешкоджає розгляду справи по суті.
Учасники
справи, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної
скарги в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС
України, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Перевіривши
законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,
колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення
апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом
першої інстанції встановлено, що Листом від 30.01.2019 р. №2277/05-02 Головне
управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надало Управлінню
Держпраці в Кіровоградській області інформаційні відомості, що містять ознаки
використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю
(а.с. 52-53).
03.05.2019
р. головним державним інспектором відділу з питань експертизи умов праці
Пащенко Н. подано службову записку про проведення інспекційного відвідування за
адресою: АДРЕСА_2 у ФОП ОСОБА_1 в термін з 07.05.2019 р. по 08.05.2019 р. з
питань укладення трудових договорів та умов їх виконання у зв`язку з наявністю
інформації, передбаченої абзацом 9 підпункту 6 пункту 5 Порядку №295, а саме:
лист Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 30.01.2019 р.
№2277/05-02 (а.с. 54).
Наказом
Управління Держпраці у Кіровоградській області від 03.05.2019 р. №728
призначено проведення інспекційного відвідування з питань додержання
законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 в термін з 07.05.2019 р. по 08.05.2019
р., у зв`язку із наявністю інформації передбаченої абз.9 пп.6 п.5 Порядку
здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (а.с.
55).
У
період з 07 по 08 травня 2019 року на підставі направлення №728/043 від
03.05.2019 р. (а.с.56) головним державним інспектором відділу з питань
експертизи умов праці Управління Держпраці у Кіровоградській області Пащенко
Н.І. проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , за
результатами якого складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка
використовує найману працю №КР2092/642/АВ від 08.05.2019 р.
Актом
зафіксовано порушення вимог ч.1 ст.21, ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України у зв`язку з
використання ФОП ОСОБА_1 07.05.2019 р. праці неоформленого працівника: ОСОБА_2
, який працював у магазині Ксюша, що розміщений на території ринку
Ринокторгсервіс за адресою: АДРЕСА_1 . Матросова (а.с. 19-22).
Приписом
про усунення виявлених порушень №КР2092/642/АВ/П від 08.05.2019 р. зобов`язано
ФОП ОСОБА_1 усунути порушення ч.1, 3 ст.24 та ч.1 ст.21, ст.83 КЗпП України і
ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці (а.с.23).
Рішенням
щодо розгляду справи про накладення штрафу №КР2092/642/АВ/ТД від 11.05.2019 р.
вирішено провести розгляд справи про накладення штрафу згідно з абз.2 ч.2
ст.265 КЗпП України 22.05.2019 р. (а.с.60).
За
результатами розгляду справи про накладення штрафу постановою про накладення
штрафу уповноваженими посадовими особами №КР2092/642/АВ/ТД-ФС від 22.05.2019 р.
на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн. за порушення вимог
ст.ст.21, 24 КЗпП України (а.с.24).
Копія
зазначеної постанови 22.05.2019 р. вручена позивачу під підпис (а.с.24).
Судом
апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої
інстанції правильно застосував норми Конституції України, Кодексу Законів
України про працю, Закону України Про основні засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. №877-V, норми
Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295,
норми Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509, якою
затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та
зайнятість населення.
Досліджуючи
правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної
інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють
дані правовідносини та обставини справи.
Так,
стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Отже,
суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією
та законами України.
Відповідно
до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість
заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно
погоджується.
Держава
створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні
можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми
професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно
до суспільних потреб.
Використання
примусової праці заборон6яється.
Отже,
вищезазначеними нормами Конституції України визначені основні засади права на
працю в Україні.
Водночас,
правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення
державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження
органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та
відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду
(контролю) визначені Законом України Про основні засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. №877-V.
Так,
частиною 4 ст.2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю)
у сфері господарської діяльності встановлено, що заходи контролю здійснюються
органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні),
державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім
здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами
іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає
ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду),
державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг
(крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів,
похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного
нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість
населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей,
визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема
державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації з урахуванням
особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими
актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та
міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Згідно
з ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням
законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду
діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують
найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про
працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З
огляду на п.1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №96
державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом
виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну
політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження
з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного
гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням
законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою
втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення,
нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та
інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій
застрахованих осіб.
Держпраці
здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому
порядку територіальні органи.
Зокрема,
процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю
юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не
є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю
визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства
про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р.
№295 (Порядок №295).
Відповідно
до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю
здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних
інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.
При
цьому, підстави проведення інспекційних відвідувань визначені в пункті 5
Порядку №295.
Колегія
суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що зі змісту наказу Управління
Держпраці у Кіровоградській області від 03.05.2019 р. №728 вбачається, що
інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у ФОП
ОСОБА_1 призначено на підставі абз.9 пп.6 п.5 Порядку №295 (а.с. 55).
Відповідно
до абз.9 пп.6 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за
інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.
В
силу ч.ч.1, 2 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у
порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним
законодавством.
Юридичні
та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть
відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до
роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на
неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час,
установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без
нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне
страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної
плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного
працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною
4 статті 265 КЗпП України визначено, що штрафи, зазначені у частині 2 цієї
статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так,
постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509 затверджено
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість
населення (Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів
господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та
зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів
про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України Про
зайнятість населення.
Згідно
з абз.4 п.2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про
виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак
порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного
посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу
міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради
об`єднаної територіальної громади.
Оскільки,
з огляду на п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства
про працю здійснюється у формі інспекційних відвідувань, то акт інспекційного
відвідування суд першої інстанції правильно визначив як підставу для накладення
штрафу відповідно до абз.4 п.2 Порядку №509.
В
силу п.п. 3, 4, 6, 7 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж
через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про
накладення штрафу.
При
цьому, справа розглядається у 15-ти денний строк з дня прийняття рішення про її
розгляд.
Про
розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів
господарювання та роботодавців не пізніше ніж за 5 днів до дати розгляду
рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом
вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка
залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення,
робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа
розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця,
щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого
представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього
Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її
розгляду.
Матеріалами
справи підтверджується, що за результатами розгляду справи про накладення
штрафу на підставі акта інспекційного відвідування №КР2092/642/АВ від
08.05.2019 р. відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст.ст.21, 24
КЗпП України та винесено постанову про накладення штрафу від 22.05.2019 (а.с.
24).
Колегія
суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно абз. 2 ч.
2 ст. 265 КЗпП України підставою притягнення до відповідальності є, зокрема,
фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору
(контракту).
При
цьому метою притягнення роботодавця до відповідальності за ст.265 КЗпП України
є захист інтересів працівника та легалізація фонду оплати праці.
Відповідач
зазначає, що позивач (ФОП ОСОБА_1 ) не уклав з праціаником ОСОБА_2 трудовий
договір, що є порушення трудового законодавства.
Так,
згідно ч.ч.1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і
власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи
фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену
цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник
підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична
особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати
умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про
працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно
до ч.ч.1-3 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій
формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1)
при організованому наборі працівників;
2)
при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними
географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3)
при укладенні контракту;
4)
у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у
письмовій формі;
5)
при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6)
при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7)
в інших випадках, передбачених законодавством України.
При
укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший
документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених
законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про
стан здоров`я та інші документи.
Працівник
не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого
наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та
повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення
формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на
загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на
роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З
огляду на ч.ч.1, 2 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути:
1)
безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2)
на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3)
таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий
трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути
встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або
умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених
законодавчими актами.
Натомість,
відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше
сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та
обов`язків.
Згідно
з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона
(виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати
послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної
діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу,
якщо інше не встановлено договором.
Статтею
902 ЦК України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У
випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання
договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному
обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно
до ст. 905 КЗпП України строк договору про надання послуг встановлюється за
домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими
нормативно-правовими актами.
Таким
чином, трудові відносини врегульовуються законодавством про працю, натомість, цивільно-правові
відносини з надання послуг визначаються умовами договору та цивільним
законодавством.
Підрядник,
який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, що
виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам
внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її
на власний розсуд.
Предметом
договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного
визначеного обсягу робіт.
Натомість
предметом трудового договору є виконання працівником роботи в межах посадових
обов`язків.
Матеріалами
справи підтверджується, що на час проведення інспекційного відвідування ФОП
ОСОБА_1 , в магазині Ксюша (м. Знам`янка АДРЕСА_3 . Матросова) виконував
ремонтні роботи електромережі чоловік позивача ОСОБА_2 за цивільно-правовим
договором від 07.05.2019 р. (а.с. 25).
Так,
відповідно до цивільно-правового договору від 07.05.2019 р. укладеного між
ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець), виконавець зобов`язався здійснити
ремонт електромережі. Вартість послуг складає 50 грн. Договір діє до 07.05.2019
р. (а.с.25).
Факт
виконання цивільно-правового договору від 07.05.2019 р. підтверджується актом
прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) до цивільно-правового договору
від 07.06.2019 р. (а.с.26).
Відповідач,
з огляду на письмові пояснення ОСОБА_2 від 07.05.2019 р. та ФОП ОСОБА_1 від
08.05.2019 р., вважає, що у позивача з ОСОБА_2 , склалися трудові відносини,
які не були оформлені належним чином.
Так,
у письмових поясненнях від 07.05.2019 р. ОСОБА_2 вказав, що заміняє ОСОБА_1 під
час її відсутності у зв`язку з хворобою (а.с.57).
У
письмових поясненнях від 08.05.2019 р. ФОП ОСОБА_1 зазначила, що на час її
відсутності у магазині Ксюша, де вона працює продавцем її заміщав чоловік
ОСОБА_2 на декілька годин (1,5 год.). Також вказано, що магазин належить до
сімейного бізнесу, де працювали ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , але у зв`язку з
мобілізацією до армії ФОП Бурунсус скасував державну реєстрацію (а.с.58).
Однак,
відомості зазначені в письмових поясненнях ОСОБА_2 від 07.05.2019 р. та ФОП
ОСОБА_1 від 08.05.2019 р. заперечені в судовому засіданні ОСОБА_1 , яка дала
покази як свідок, при цьому була попереджена судом про кримінальну
відповідальність за дачу неправдивих показів та приведена до присяги (а.с.103,
104).
Так,
допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 показала, що вона та її чоловік
ОСОБА_2 свої пояснення писали під диктовку перевіряючої ОСОБА_3 , яка
запевнила, що саме так потрібно вказати, оскільки цивільно-правовий договір
недійсний, бо потребує завіряння в податковій інспекції. Також свідок пояснила,
що її чоловік за національністю молдованин, не був обізнаний, що проводиться
перевірка. Свідок ОСОБА_1 зазначила, що саме вона попросила чоловіка написати
пояснення під ОСОБА_4 ОСОБА_3 , оскільки остання в телефонній розмові запевнила
її, що це не матиме негативних наслідків.
Згідно
матеріалів справи, ОСОБА_2 судом в якості свідка не допитано, оскільки зі слів
дружини, на час розгляду справи він перебуває в зоні АТО (ООС).
Колегія
суддів апеляційної інстанції береи до уваги, що письмові пояснення ОСОБА_2 від
07.05.2019 р. та ФОП ОСОБА_1 від 08.05.2019 р. спростовуються також наявністю
цивільно-правового договору від 07.05.2019 р. (а.с.25) та актом прийому-здачі
виконаних робіт (наданих послуг) до цивільно-правового договору від 07.06.2019
р. (а.с.26).
Також,
судом першої інстанції допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала,
що на початку травня 2019 року вона зі своєю тіткою прийшла до магазину ОСОБА_1
, однак її там не було, на дверях знаходилася табличка, що вона буде за годину.
Свідок вказала, що в магазині був чоловік ОСОБА_1 , який щось ремонтував.
Свідок повідомила, що коли вони були в магазині, то в ньому були присутні жінки
представницького вигляду, яких вона сприйняла за перевіряючих. Також свідок
зазначила, що неодноразово відвідувала магазин позивача і знає її чоловіка,
декілька разів бачила як він допомагав їй з технікою чи коробками, однак не
бачила, щоб він здійснював реалізацію товару.
Свідок
ОСОБА_6 показала суду, що неодноразово купує дитячий одяг у магазині позивача.
На початку травня 2019 року вона відвідувала магазин ОСОБА_1 із своєю
племінницею, однак там був чоловік позивача ОСОБА_7 , який служить в АТО.
Свідок повідомила, що коли вони зайшли до магазину, на ньому була табличка з
повідомленням про відсутність продавця, а також був розкладений інструмент і
ОСОБА_2 щось ремонтував та повідомив їм, що дружина буде за півтори години.
Також у магазині були дві жінки з документами. Свідок вказала, що небачила, щоб
в магазині хтось інший, крім ОСОБА_1 реалізовував товар.
Таким
чином, судом першої інстанції в ході допиту свідків добуті та досліджені
докази, якими підтверджено факт укладення ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_2 цивільно-правового
договору. При цьому встановлено, що ОСОБА_2 виконував у магазині Ксюша (м.
Знам`янка, АДРЕСА_3 область АДРЕСА_4 Матросова) ремонт електромережі, а не
реалізацію товару.
Отже,
матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 надавав ФОП Бурунсус Л.І. послуги,
а не виконував трудові обов`язки, оскільки предметом цивільно-правових
договорів є надання певних послуг за винагороду, яка сплачується на підставі
акта виконаних робіт.
На
думку колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції правильно
враховано, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с. 30) та військовослужбовцем,
а тому не є особою, яка потребувала працевлаштування, а ремонтні роботи за
цивільно-правовим договором виконував задля допомоги дружині.
Статтею
204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину
відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не
встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Натомість,
матеріали справи не містять докази, які б засвідчували факт недійсності
цивільно-правового договору, укладеного позивачем з ОСОБА_2 .
Таким
чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду
першої інстанції, що відповідачем не доведено належними та допустимими
доказами, що ОСОБА_2 працював у ФОП ОСОБА_1 на постійній основі, підлягав
внутрішньому трудовому розпорядку та отримував за виконану роботу заробітну
плату, тобто доказів наявності між позивачем та ОСОБА_2 трудових відносин.
Слід
зазначити, що під час проведення інспекційного відвідування головним державним
інспектором відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці у
Кіровоградській області Пащенко Н.І. не в повному обсязі з`ясовано всі
обставини, пов`язані з проведеним інспекційним відвідуванням, у зв`язку з чим
допущено неточності в акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка
використовує найману працю №КР2092/642/АВ від 08.05.2019 р.
Водночас,
окрім неточностей пов`язаних з роботою ОСОБА_2 , інспектором також помилково
вказано, що ФОП ОСОБА_1 , здійснює підприємницьку діяльність у трьох магазинах,
два з яких розміщені на території ринку Ринокторгсервіс за адресою: АДРЕСА_1
(а.с АДРЕСА_5 ).
Натомість
матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку
діяльність у двох магазинах і на території ринку Ринокторгсервіс знаходиться
один магазин (зазначене підтверджується довідкою КП Знам`янський комбінат
комунальних послуг №418 від 16.05.2019 р. (а.с.29) та договором №496
тимчасового користування місцем на території комунального ринку від 04.11.2010
р. (а.с.31)).
Отже,
суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ФОП ОСОБА_1 не допущено
порушень трудового законодавства щодо ОСОБА_2 , а постанова про накладення штрафу
уповноваженими посадовими особами №КР2092/642/АВ/ТД-ФС від 22.05.2019 р.
винесена відповідачем необґрунтовано, що має наслідком її сасування.
Доводи
апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому не
можуть бути підставою для його скасування.
Таким
чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду
першої інстанції про задоволення позовних вимог.
З
огляду на результати розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись
ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну
скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення
Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 залишити без
змін.
Постанова
набирає законної сили 22.01.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду
відповідно до ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з
дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги
безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Вступну
та резолютивну частини постанови проголошено 22.01.2020.
Повний
текст постанови виготовлено 29.01.2020.
Головуючий
суддяЮ. В. Дурасова
суддя
Л.А. Божко
суддя
О.М. Лукманова
Отправить комментарий