Прокурору м. Києва
державному раднику юстиції
ХХХХХХХХХХХХХХХХ
03150, вул. Предславинська, 45/9
тел. 524-82-61
Скаржник: ХХХХХХХХХХ
адреса
тел.
СКАРГА
на дії слідчого
Постановою по кримінальній справі № ХХХ від 09.02.2010 р., яка винесена слідчим прокуратури м. Києва ХХХ, накладено арешт на квартиру № ХХ, будинок ХХ по вул. ХХХХ, м. Київ.
Вважаю, що накладення арешту на квартиру № ХХ, будинок ХХ по вул. ХХХХХ, м. Київ є безпідставним, оскільки дана квартира належить мені на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 13.01.2010 р. Арешт накладено у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи, у якій я маю статус свідка.
З положень ч. 1 ст. 126 КПК України випливає що накладення арешту на майно можливе виключно з метою „забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна”. Таким чином треба зробити висновок, що накладання арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову можливо лише:
1) на майно, яке перебуває у власності:
а) фізичної особи - обвинуваченого чи підозрюваного,
б) на майно, яке перебуває у власності фізичних чи юридичних осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого чи підозрюваного (тобто осіб, які можуть бути цивільним відповідачем у справі)
2) у сумі що не перевищує суму можливого цивільного позову.
Тобто накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна можливе лише на майно, яке перебуває у власності фізичної особи, яка підозрюється або звинувачується у скоєні злочину, за який можливе покарання у вигляді конфіскації майна.
Таким чином, накладення арешту на підставі ст. 126 КПК неможливе, адже я не є обвинувачуваною чи підозрюваною або особою, яка несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії. Тобто, всупереч вимогам ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КПК України, в матеріалах кримінальної справи відсутні дані щодо того, що у кримінальній справі заявлений цивільний позов чи можливість його пред'явлення в майбутньому, відсутні документи або інші докази того, що підозрюваний чи обвинувачений має майнові права на моє майно на яке оскаржуваною постановою накладено арешт і, що я несу матеріальну відповідальність за їх дії. Тому вважаю постанову слідчого про накладення арешту на моє майно такою, що суперечить чинному законодавству і порушує моє конституційне право власності щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд.
На даний час я є законним володільцем квартири № ХХ, будинок ХХ по вул. ХХХХХХ, м. Київ. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Договір купівлі-продажу від 13.01.2010 р. зазначеної квартири не оспорюється, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2009 р., за яким право власності на зазначену квартиру належало Продавцю, набрало законної сили, не оскаржувалось і залишається чинним до теперішнього часу.
Вважаю також безпідставним накладення арешту на квартиру як на об’єкт злочинного посягання - речовий доказ. Квартира, придбана мною на законних підставах, не належить до предмету доказування, не може бути віднесена до тих даних, які «встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи» відповідно до ст. 65 КПК України.
Відповідно до ст. 78 КПК України речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності. Проте, кримінальна справа у відношенні мене не порушувалась, а моє право власності не оспорювалось.
Відповідно до ст. 78 КПК України речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при спразі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. Постанова про накладення арешту винесена з перевищенням повноважень, адже таке повноваження, як накладення арешту на речові докази КПК України не передбачено. Накладення арешту може бути обумовлено лише необхідністю забезпечення цивільного позову і передбаченої законом конфіскації майна. КПК України не передбачено накладення арешту на речові докази без їх вилучення.
Згідно ч. 1 ст. 130 КПК України про рішення, прийняте слідчим під час провадження попереднього слідства (у тому числі і про накладення арешту), слідчий складає мотивовану постанову. Постанова по кримінальній справі № ХХХХ від 09.02.2010 р. не є мотивованою через те, що КПК України не містить підстав для її винесення.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Постановою по кримінальній справі № ХХХХ від 09.02.2010 р., яка винесена слідчим прокуратури м. Києва ХХХХХ, накладено арешт без законних підстав. Зазначений арешт перешкоджає вільній реалізації моїх прав та законних інтересів. Накладення арешту на моє майно порушує право власності, обмежує право володіння, користування і розпорядження своїм майном, що суперечить вимогам ст. 41 Конституції України. Зазначенні обставини свідчать про порушення вказаних норм закону при складанні оскаржуваної постанови про накладення арешту на майно.
Статтею 4 Закону "Про прокуратуру" встановлено, що завданням органів прокуратури є захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 235 КПК України,
ПРОШУ:
1. Розглянути скаргу по суті і вжити відповідних заходів для усунення незаконних дій слідчого щодо накладення арешту на квартиру № ХХ, будинок ХХ по вул. ХХХХХ, м. Київ загальною площею ХХ кв. м.
2. Повідомити про результати розгляду скарги у встановлений законом термін.
Додатки:
1. Копія постанови по кримінальній справі № ХХХХХХ від 09.02.2010 р.
„____”______________ 2010 р. ______________ ХХХХХХХ
Отправить комментарий