19 августа 2011

Культура в культурі або Скільки жартів про юристів дійсно є жартами?


 «Мені здається, що уникнути фальші та зберегти
чесність і совість адвокатові так само важко,
загалом кажучи, як і всякій людині досягти
райського стану...»
Ф. М. Достоєвський, "Щоденник письменника"

Юристи – унікальні істоти. Одні розробляють схеми захоплення та поглинання, інші створюють програми захисту від рейдерів. Одні виступають на стороні позивача, інші захищають відповідача. А після напруженого трудового дня і ті, і інші збираються поспілкуватись у дружній обстановці щодо шляхів вдосконалення законодавства. Мабуть таке можливе лише серед юристів. Що ж об’єднує юристів у єдину спільноту?
Зв'язок людей в єдине людство є одним із завдань культури. Однією з функцій культури є адаптивна - пристосування людини до природного і соціального середовища. Адаптивна функція культури конкретизується в цілому ряді інших, приватних функцій – пізнавальній, ціннісній, інформаційно-комунікативній, нормативній.

Оскільки суспільство розпадається на безліч груп (національних, демографічних, соціальних, професійних), в кожної з них формується власна культура, тобто система цінностей і правил поведінки. Такі культури в культурі називаються субкультурами. Субкультура це культурна підсистема "офіційної" домінуючої культури, що визначає стиль життя, ціннісну ієрархію та менталітет її носіїв. Ріст субкультур найбільш показовий у професійному світі. І правники в цьому аспекті не виняток.

Юрист - це не професія, це спосіб життя
Професійна субкультура - система символів, атрибутів, цінностей, норм поведінки, особливостей способу життя, поділюваних певною професійною групою. Існування таких субкультур довгий ігнорувалось оскільки професіонали сприймалися як носії домінуючої культури. Термін "субкультура" виник для позначення маргіналів. В міру усвідомлення мультикультурної сутності суспільства, концепція "субкультур" все більше використовується для опису розмаїтості, а не відхилень.
Правники, як і будь-яка професійна громадськість, об’єднуються в організації, з'являється все більше спеціалізованих журналів, проводяться різні конференції та зустрічі тощо. Частиною професійної субкультури стали форуми і блоги. Ці елементи субкультури (яка виконує всі функції культури) забезпечують виконання нею пізнавальної та інформаційно-комунікативної функцій (обмін досвідом, навчання), ціннісної та нормативної функцій (розроблення етичних кодексів). Мета цих заходів — консолідація зусиль по створенню стандартів юридичних послуг, поширення досвіду успішної юридичної компанії, формування принципів співробітництва, підвищення авторитету професії. Всі ми бажаємо, щоб нас, юристів, поважали. Щоб цінували і відповідним чином оплачували нашу працю. І, напевно, краще, ніж колеги, ніхто не порадить.
Правники мають певний сленг та dress-code, надають перевагу певним видам спорту (згадайте турніри правників з гри на більярді та в боулінг). Вони, як і фахівці інших спеціальностей, об’єднуються в субкультурні суспільства, працюють над престижем цих суспільств. Працювати є над чим. Образ юриста потребує поліпшення. Адже „юристи, як носороги: товстошкірі, короткозорі й завжди готові виставляти рахунки” (Девід Меллор). Вирішити цю проблему має юридична громадськість.
Поведінка юриста обмежена твердими рамками. Юрист приймає рішення, що змінюють долю людей. Неправильна порада може принести збиток як фірмі, так і репутації самого юриста. Професія юриста — це на 90% каторжна праця, нескінченні хвилювання, вічні сумніви в правильності прийнятих рішень, болісні переживання за кожне невдало сказане слово.
Було б лицемірством обмежитися вказівкою лише на труднощі. Є і позитивні риси. Професія юриста пов'язана з можливістю впливати на те, що відбувається. Робота юриста - це боротьба за право. Привабливість професії полягає також у певній самостійності. Юристи звичайно так чи інакше підлеглі своєму керівництву. Однак вони приймають рішення відповідно до закону, а тлумачення закону припускає самостійність. Чим краще міркує юрист, чим більше знає, чим він сміливіше та наполегливіше, тим точніше будуть його рішення і, тим самим, вище репутація. Саме ці можливості використання свого інтелекту, характеру породжують задоволеність юриста своєю роботою. Він виробляє власний стиль та майстерність.
Юрист подібний до небожителя
На відміну від субкультур, що сформувалися за ознаками статі, віку або протесту, професійні субкультури мають іншу позицію стосовно влади. Професіонали персоніфікують владу. Клієнти мають справу не з абстрактною владою, а з людьми, які здійснюють цю владу за допомогою своєї професії. Звідси характерні для багатьох професійних традицій елітизм, культивування відчуття вибраності. „У чому різниця між юристом і богом? Бог ніколи не думає, що він юрист”.
Однак не всі юристи відчувають себе саме одним з механізмів правосуддя. Таке ототожнення властиве суддям, співробітникам міліції та прокуратури. Інші покладаються на власний професіоналізм і прагнуть впливати на саме правосуддя, захищаючи громадян і їх інтереси, наприклад, у суді. Адже держава нібито дає мандат юристам, щоб вони були санітарами суспільства, своєчасно реагували на будь-які посягання на права і свободи громадян, організацій та підприємств. Свобода юридичної професії - це один з проявів демократії.
На жаль, особливості вітчизняної юридичної системи спотворюють обличчя юриспруденції, залишаючи у своїх рядах далеко не кращих і професійних, а найбільш спритних і кон'юнктурних. Найкращі згодом теж пристосовуються і тоді вже по суті не можуть називатися дійсними юристами. Тому що дійсна юриспруденція - це мистецтво. Але не мистецтво обдурити клієнта. І не мистецтво дзвонити друзям або носити гроші по інстанціях. Це мистецтво в правовому полі. Коли адвокат своїм ім'ям, своєю репутацією та своєю майстерністю здатний впливати на результат справи. На жаль, у суспільстві професія юриста ототожнюється із чим завгодно, але тільки не з безкорисливим служінням істині.
Комунікативний бар’єр
У професійному фольклорі символічна дистанція, що розділяє професіонала та об'єкт його діяльності, нерідко трансформується в уявлення про бар'єр, який ускладнює комунікацію або робить її неможливою. Чи не головна властивість, приписувана об'єкту діяльності в професійних байках та жартах, - обмеженість його комунікативних можливостей або повна нездатність до комунікації (пасивність, нерозуміння).
„Пане Сидоров, чому ви при свідках сказали, що пан Петров - дурень? - Пане суддя, звідки мені було знати, що він це приховує?”. Нездатність до комунікації - якість "ідеального" об'єкта: чим більше вона виражена, тим вище необхідність втручання з боку правника. Об'єкт професійної діяльності зображується в професійному фольклорі як джерело і символ комунікативних проблем, рішення яких - завдання професіонала. Характерно, що у взаємодію із професіоналом клієнт вступає саме тому, що зіштовхується із проблемами - неефективністю самостійної комунікації зі своїм середовищем.
По контрасту з об'єктом, професіоналові приписується виняткова комунікативна компетентність - володіння знанням. Претензії іншої сторони на володіння знанням стають предметом осміяння в професійному фольклорі.
Маска та душа юриста
Іншими засобами позначення статусу професіонала, поряд із знанням, є уявлення про стигму - печатку, яка відрізняє носія певної професії серед інших людей. Уявлення про "печатку", яка накладається на людину її професією, є обґрунтуванням стереотипних для професії форм поведінки. „Випущено Біблію для юристів. Перший пункт Нового завіту виглядає так: "Увага, Новий завіт не скасовує Старого завіту".
Юристи сприймають свою професію як мистецтво з певною часткою змагальності та азарту. Викид адреналіну в кров, коли виступаєш перед аудиторією і граєш ту або іншу роль - це те, що приваблює, що змушує працювати, удосконалюватися. У цій стихії юрист сам собі і режисер, і виконавець захоплюючої ролі. Юрист – одне з "облич" людини, одна з наявних ролей.
Відображає порядок цінностей і представляє соціальну роль – юрист певна мова-стиль, яка представлена в юридичних текстах. Мова юристів визначається професійним мисленням. Особливості професійної мови юристів досліджуються спеціальною наукою - юрислінгвістикою. Роль юриста дозволяє йому діяти в певнім полі, але і задає певні обмеження (наприклад, розгляд події тільки з погляду фактів, прагнення до об'єктивності оцінок). Така сукупність обмежень необхідна для реалізації функцій юриста.
Роль очевидна
Наші індивідуальності формуються завдяки субкультурам, які ми вибираємо щоб індивідуалізувати себе. Професійна культура накладає відбиток на спосіб життя практично кожної людини, у чомусь навіть визначаючи не тільки коло її спілкування, але й манеру поведінки, моральні установки.
Останнім часом у суспільстві виникає все більший інтерес до вивчення професійних субкультур. Крім загальних причин, це пояснюється ще й розвитком міжнаціональних комунікацій у сфері ділового спілкування. Роль професійних субкультур у суспільстві величезна, а необхідність їх серйозного вивчення очевидна.
Фроня Надія, адвокат, партнер ОА «Ліга правового захисту»
публікація «Український юрист»©

Комментариев нет:

Отправить комментарий