До Солом’янського районного суду м. Києва
03680, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25
ХХХХХХХХХХХХХ
00000, м. Київ, вул.
тел.:
СКАРГА
на дії слідчого щодо притягнення як обвинуваченого
в порядку ст.ст. 237, 244 КПК України
24.06.2006 р. приблизно о 12 год. 00 хв. на перехресті вул. Кіровоградської та проспекту Червонозоряного в м. Києві відбулося зіткнення автомобілів «Опель» д.н. ХХХХ під моїм керуванням, автомобіля ЗАЗ-110557 д.н. ХХХХ під керуванням водія Ш.В.М., ВАЗ-21102 д.н. ХХХХ під керуванням водія Г.І.С., РЕНО-11 д.н. ХХХХ під керуванням водія Б.А.О., внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
29.06.2006 р. СВ Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві за даним фактом було порушено кримінальну справу № ХХХХ за ч. 1 ст. 286 КК України. 25.03.2010 р. склад злочину по кримінальній справі було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 286 КК України.
Постановою заступника начальника відділення СВ Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві Б.О.В. від 21.05.2010 р. мене притягнено як обвинуваченого по справі № ХХХХ.
Вважаю притягнення мене як обвинуваченого по справі № ХХХХ незаконним та необґрунтованим з таких підстав.
Постанова про притягнення як обвинуваченого має відповідати вимогам ст. 130 КПК України. Однак постанова не відповідаєь вимогам закону, оскільки не викладені фактичні дані, що вказують на ознаки злочину, час, місце, спосіб, мета та інші обставини вчинення злочину. Фактично в оскаржуваній постанові не виписана фабула конкретного виду злочину, не зазначено яким чином відбулося зіткнення автомобілів. Вказані обставини мають суттєве значення для правильної кваліфікації діяння.
Приводи і підстави для винесення оскаржуваної постанови не відповідають фактичним обставинам події, що призвело до помилки при встановленні вини учасників зіткнення. Матеріали справи не містять достатніх доказів того, що винним в даній дорожньо-транспортній пригоді є саме я. Тобто будь-яких підстав для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відносно мене не було.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК, включає сукупність таких обов'язкових ознак: а) порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту; б) суспільно небезпечні наслідки; в) причинний зв'язок між порушенням і суспільно небезпечними наслідками.
Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Діяння кваліфікується за ст. 286 КК лише в тому випадку, коли факт порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху встановлено та доведено. Якщо факт порушення не встановлений і не доведений, притягнути особу, яка керувала транспортним засобом, до кримінальної відповідальності неможливо. Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що приводи і підстави для винесення оскаржуваної постанови відсутні.
При кваліфікації діяння за ст. 286 КК необхідно встановити причинний зв'язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, що настали. Якщо такого зв'язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали. Проте, матеріалами справи, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, не встановлено причини виникнення аварійної ситуації, не дано оцінку діям всіх учасників ДТП і головне, ними не встановлено наявність причинного зв'язку між виїздом мною на зустрічну смугу і наслідками, що настали.
Докази, які лежать в основі прийнятого рішення, повинні бути достовірними, а їх кількість повинна складати сукупність, яка дозволить прийняти правильне рішення. Проте наявні в справі докази не призводять до єдиного і твердого висновку на даний момент розслідування проте, що саме мною вчинено злочин, передбачений кримінальним законом. Так, водій автомобіля ЗАЗ-110557 повинен був керуватися вимогами п.9.1, 15.1. ПДР, тобто перед зупинкою він мав впевнитися, що це не створить перешкод для інших учасників руху, а також попередити про зупинку попереджувальним сигналом. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували існування перешкод технічного характеру для виконання цих вимог водієм автомобіля ЗАЗ-110557. Водій автомобіля РЕНО-11 д.н. ХХХХ повинен був керуватися вимогами п. 11.2. ПДР, тобто рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували існування перешкод технічного характеру для виконання цих вимог водієм автомобіля РЕНО-11. Таким чином, додержання ПДР зазначеними водіями дало б мені змогу уникнути зіткнення, а факти порушення ПДР іншими учасниками ДТП не дістали оцінки у матеріалах справи, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.
При кваліфікації діяння за ст. 286 КК необхідно встановити і в процесуальних документах зазначити, у порушенні яких правил безпеки руху та експлуатації транспорту визнається винною особа, у чому конкретно виявилося порушення. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, підставою для прийняття рішення про порушення кримінальної справи матеріали, складені під час оформлення ДТП. У зазначених матеріалах відсутня вказівка про те, яка норма правил безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту і ким саме порушена, тобто відсутні дані, які б свідчили про наявність ознак злочину. Не може вважатися злочином діяння, яке не порушує жодної норми закону.
Крім того, з огляду на бланкетний характер диспозиції ст. 286 КК України, в оскаржуваній постанові слідчий стверджує, що мною порушено пункти 1.3, 1.5, 2.3., 10.1., 11.4, 12.1., 12.3, 13.3 правил дорожнього руху порушено. Втім, із схема ДТП прямо не вказує на наявність зазначених порушень, а відповідних експертиз проведено не було.
При кваліфікації діяння за ст. 286 КК за вину можуть ставитися тільки ті наслідки порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту, які перебувають у причинному зв'язку з цим порушенням, а не всі наслідки, які фактично настали. Тому, навіть якщо в моїх діях є порушення Правил дорожнього руху, матеріали справи не містять достатніх підстав вважати, що саме воно є причиною наслідків, що настали (тілесних ушкоджень водія автомобіля РЕНО-11). Крім того, в матеріалах справи відсутні матеріали, які б підтверджували те, що учасники ДТП мали технічну можливість уникнути зіткнення. Таким чином, оскаржувану постанову винесено лише на підставі припущень, не наведено в постанові переконливих приводів і підстав для прийняття такого рішення.
При встановленні вини в діях особи, яка під час керування транспортним засобом заподіяла передбачені ст. 286 КК наслідки, треба враховувати, по-перше, що даний злочин вчинюється тільки з необережності і, по-друге, що особа, яка керує транспортним засобом, в усіх випадках зобов'язана, повинна передбачати можливість настання таких наслідків. Такий обов'язок покладається законом на кожного, хто керує транспортним засобом. Тому, щоб визнати наявність у діях такої особи вини, необхідно встановити, чи могла ця особа за конкретних обставин передбачити можливість настання злочинних наслідків. Якщо, виходячи з конкретних обставин пригоди, не можна зробити висновок про те, що така можливість у неї була, то в заподіянні шкоди ця особа не винна. З матеріалів справи, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, не можна зробити висновок про те, що я мав можливість передбачити можливість настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень.
Відповідно до вимог ст. 131 КПК України підставою для притягнення до обвинувачення є наявність достатніх доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою. Однак викладене свідчить про те, що у матеріалах справи і матеріалах, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, відсутні докази, які б свідчили про наявність ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в моїх діях.
Застосування відмічених приводів і підстав порушує вимоги КПК України та ст. 62 Конституції України відповідно до яких встановлення фактичних обставин справи, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, не може ґрунтуватися на переконаннях особи, що проводить дізнання чи досудове слідство, не підтверджених матеріалами справи, а докази, що містять лише припущення, не перевірені та не підтверджені будь-якими іншими матеріалами справи, на підставі ст.ст. 65, 69 КПК України не можуть вважатися придатними для встановлення фактичних обставин подій, наявності чи відсутності в діях особи складу злочину.
Крім того, висновки, що містяться в оскаржуваній постанові, ґрунтуються на таких доказах, як протокол огляду місця події та схема до нього. Зазначені документи складені з порушенням норм КПК, не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть бути використана як доказ моєї вини. У протоколі відсутні аркуші, на яких мають бути відображені усі основні відомості про результати огляду місця події. Прикладена до протоколу схема складена недбало. У схемі не відображені дані, які мають суттєве значення для висновків про обставини дорожньо-транспортної пригоди (зокрема, дійсне розташування транспортних засобів на проїзній частині дороги і мої конкретні дії перед зіткненням). Вважаю, що цей доказ отримано із порушеннями чинного законодавства України, тож він є таким, що отриманий незаконним шляхом і тому є недопустимим для підтвердження фактів, що мають юридичне значення.
Єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину (сукупність означених у кримінальному законі ознаків, за наявності яких суспільне небезпечне діяння визнається злочином) в діянні особи (ст. 131 КПК). Вважаю оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою через недостатність доказів для притягнення до кримінальної відповідальності та невідповідність висновків слідчого вимогам матеріального і процесуального закону.
За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.
При попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Справа не може бути призначена до судового розгляду у разі порушення вимог КПК України під час провадження дізнання та досудового слідства, зокрема неповнота встановлення фактичних обставин справи, не притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб оскільки окремий розгляд справи щодо них неможливий. Вказане підтверджується й відповідною нормою права, згідно якої за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника суддя вправі повернути справу на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий.
На підставі вищевикладеного та керуючись п.2. ст.6, ст. 48, 100, 120, п.11, ст.213, ст.214, п.2.ч.1.ст.227, ст.ст. 234-237, 244 КПК України,
прошу:
1. Постанову заступника начальника відділення СВ Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві Б.О.В. від 21.05.2010 р. про притягнення ХХХХ як обвинуваченого скасувати.
2. З'ясувати питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб (учасників ДТП).
3. Повернути справу на додаткове розслідування.
ХХХХ
«___» травня 2010 р.
Отправить комментарий