14 сентября 2011

Передай іншому


Для професійних учасників ринку консультаційних послуг значення терміну "аутсорсінг" не є загадкою. Проблема використання послуг сторонніх юридичних фірм неодноразово висвітлювалася. Найбільш дискусійним залишається питання доцільності використання зовнішніх юристів при можливості організації власного юридичного підрозділу. Однозначної відповіді немає й донині. Питання цікаве й для юридичних компаній, які також віддають певні послуги на аутсорсінг (оцінка, аудит, ІТ, кадри та спеціалізовані або, напроти, рутинні юридичні послуги).

Можливості незалежних
Головна перевага зовнішнього юриста - доскональне знання тієї сфери, фахівцем у якій він є. Будь-яка компанія на певних етапах своєї діяльності зіштовхується з комплексом проблем, рішення яких вимагає застосування вузько спеціалізованих знань, високопрофесійних методик і нестандартних, креативних підходів. У таких випадках виправданим є залучення досвідченого зовнішнього експерта. Адже штат внутрішніх служб, як правило, не розрахований на рішення проблем, що виникають поза рамками поточної діяльності компанії.
Робота в команді та зв'язки консультанта забезпечують більш швидку реалізацію проекту. Клієнт може не боятися зупинки процесу у зв'язку з форс-мажорними обставинами, у тому числі хворобою фахівця. Його майже завжди можна замінити - на відміну від штатного співробітника.
Залучений консультант має набагато більший ступінь свободи і незалежності, ніж внутрішній фахівець. Він не втягнутий у внутрішні міжособистісні зв'язки, неприхильність до внутрішніх корпоративних порядків і правил, не побоюється давати безсторонні висновки щодо діяльності компанії, окремих підрозділів та співробітників.
Зовнішньому консультантові простіше побачити ті процеси, які персоналу здаються природними, не підлягаючими змінам. Зовнішній консультант може порівнювати (різні організації, різних керівників, різні адміністративні системи, практики і політики) і діяти на основі досвіду, винесеного з попередніх проектів подібного роду.
Запрошення зовнішнього консультанта є частиною зовнішнього PR. Залучення консультанта свідчить про те, що компанія вийшла на певний рівень фінансової стабільності.
Не білі і не пухнасті
При всіх своїх достоїнствах зовнішні юристи мають недоліки. Вони не залежать від розвитку бізнесу клієнта. Тому, як правило, орієнтовані тільки на результат у рамках проекту, а не на розвиток фірми-клієнта. Зовнішній юрист іноді не знайомий з бізнесом клієнта. А для того щоб сумлінно розібратися у всіх деталях і особливостях роботи організації, потрібно багато часу, що також оплачується компанією. Для налагодження довгострокових стосунків важливо бути в курсі справ компанії-клієнта, відслідковувати новини в ЗМІ, обговорювати плани розвитку на регулярних зустрічах. Не можна недооцінювати особистий контакт.
Напевно, у даному контексті не зовсім правильно говорити про аргументи проти запрошення зовнішнього консультанта. Скоріше можна розглядати негативні сторони взаємодії консультанта і замовника. Найчастіше виникають проблеми тоді, коли керівник не віддає собі звіту в тім, що він хоче одержати на виході. Як правило, такою взаємодією незадоволений ні замовник, ні консультант.
Недостатній рівень довіри до зовнішнього консультанта часто не дозволяє називати речі своїми іменами. Це збільшує ризик вирішувати неіснуючу проблему. Також ставиться під сумнів інформаційна безпека організації, тому що консультантові необхідно надати достовірну і вичерпну інформацію про діяльність організації.
Консультант має свіжий погляд, але може бути поверхневим. Клієнт не застрахований від того, що поради консультанта шаблонні і теоретизировані, не є індивідуальним варіантом рішення проблем організації на конкретному етапі її діяльності. Взагалі, аргументи "проти" зникають при довгостроковому співробітництві консультантів і фірми.
Виборча комісія
Перш ніж залучати консультанта, керівництво компанії має чітко сформулювати завдання та окреслити коло робіт. Чим конкретніша буде мета, тим швидше буде знайдений дійсно потрібний у всіх сенсах зовнішній консультант.
На вітчизняному ринку юридичних послуг представлені три основні групи гравців: філії міжнародних компаній, вітчизняні юридичні фірми і адвокатські об’єднання, і так звані "вільні" консультанти, що діють самостійно (у тому числі адвокати-одинаки).
Великі міжнародні фірми зазвичай залучають в тих випадках, коли необхідно підкреслити міжнародний авторитет проекту клієнта. Послуги таких компаній коштують досить дорого, а напрацьовані ними методики не завжди адаптовані до вітчизняної дійсності. "Вільні" юристи можуть вирішувати лише локальні завдання на невеликих підприємствах. Невисокі розцінки та, як правило, більша в порівнянні з юридичною компанією оперативність забезпечують подібним консультантам гарний прийом у багатьох клієнтів.
Для більшості середніх і великих компаній найбільш розумним рішенням є співробітництво з відомими вітчизняними юридичними фірмами, особливо якщо останні мають досвід роботи із клієнтами - нерезидентами, займалися реалізацією подібних проектів і мають як мінімум десятилітню історію.
Процес спілкування із зовнішніми юристами може розвиватися у двох напрямках: "разова" робота над конкретним проектом і так звана "постійна акредитація" фірми-консультанта при клієнті. В останньому випадку замовник вносить щомісячну абонентську плату, а фірма перебуває в постійному контакті із клієнтом. У довгостроковій взаємодії є свої переваги. По-перше, за час співробітництва юристи вникають у тонкощі бізнесу свого клієнта. А по-друге, у випадку виникнення проблеми (результати податкової перевірки, велика угода тощо) компанія може, не витрачаючи час на пошуки, вдатися до послуг акредитованих фірм.
Природний відбір
Вибір зовнішніх консультантів - один із самих творчих процесів. Важливий критерій - думка про даний консультаційний колектив фірм-партнерів, бізнесменів і менеджерів, яким довіряє потенційний замовник. Саме вони краще всіх можуть визначити (в силу свого знання рис і запитів потенційного замовника), наскільки підійде йому майбутній консультант.
При виборі консультанта, потрібно керуватися здоровим глуздом і прагматичними цілями компанії. Як такі критерії можна назвати досвід роботи, рекомендації. І вже на підставі об'єктивних факторів робити суб'єктивний вибір. Внутрішніми критеріями є наявність довіри до консультанта, уміння консультанта розуміти клієнта, будувати з ним нормальні робочі відносини. З консультантом має бути комфортно працювати. Все це легко з'ясовується при перших зустрічах.
Існує і інша точка зору – в Україні більшу роль грають зв'язки у владних структурах і вміння робити роботу в стислий термін. Бренд фірми і її спеціалізація важливі в меншому ступені. Нарешті, треба визначати, хто кого вибирає. Не кожний здатний сприймати консультації. Консультанти часто відмовляюся від роботи з потенційним клієнтом через нерозуміння ним того, що він одержить у результаті спільної роботи.
Для забезпечення взаємодії замовника і консультанта важливо перед початком роботи скласти технічне завдання - що планується робити, навіщо, яким образом, у які строки і який очікуваний результат. Це врятує обидві сторони від спірних ситуацій у процесі роботи або... від спільної роботи. Досить розповсюджений погляд на консультанта як на фокусника. Якщо клієнт не розуміє, що консультування - це спільна робота, то він ніколи не буде вдоволений її результатом.
Свої та чужі
Ефективність співробітництва із зовнішніми юристами багато в чому залежить від ролі юридичного департаменту самої компанії. Необхідна грамотна побудова відносин між "своїми" і "чужими" юристами, заснована на знанні їх сильних і слабких сторін.
Залучення зовнішніх юристів може бути розцінено внутрішньою юрслужбою клієнта як вираження їй недовіри. "Свої" із завжди можуть знайти масу аргументів на користь відмови від "чужих" послуг. Проте, запрошення зовнішнього консультанта не є якимось свідченням безсилля. Це природний хід професійного менеджера в умовах, коли його можливості обмежені. Залучення зовнішнього консультанта - перехід від "натурального господарства" до нормального поділу праці.
Проблеми виникають якщо замовник не може дати чітких і послідовних вказівок, наприклад, декілька юристів клієнта дають суперечливі вказівки або дають вказівки, що можуть бути витлумачені по-різному. Іноді внутрішні юристи намагаються самі виробити стратегію, а зовнішнім юристам доручити „вирішити” питання в суді або іншій інстанції. Часто в таких випадках помилка закладена спочатку в самій стратегії.
Садження на кіл
Чи має консультант відповідати за наслідки реалізації своїх рекомендацій? Адже реальне впровадження консультаційних рекомендацій - процес, багато в чому залежний від волі й активності керівництва та юристів компанії-клієта. Консультант повинен нести повну, аж до "садження на кіл", відповідальність, якщо він узявся консультувати керівника, не здатного приймати рішення. В договорі, про всякий випадок, необхідно записати: за все несе відповідальність той, хто приймає рішення або не приймає їх, коли це потрібно.
Чи має лікар відповідати за наслідки прийому пацієнтом призначених ліків? І стандартизувати поводження консультанта навряд чи можливо - все залежить від ступеня свободи, яку вимагає консультант. Ступінь свободи, що ви даєте консультантові в прийнятті рішень, повинна бути прямо пропорційна ступеню відповідальності консультанта за наслідки даних рішень. Скільки свободи ви готові дати, стільки відповідальності й можете запросити.
Безсумнівно, консультант повинен відповідати за наслідки реалізації своїх рекомендацій. Види відповідальності можуть бути різні. Фінансову відповідальність сторонній юрист несе в рамках укладеного контракту та полісу страхування відповідальності, якщо такий є.
Конкурентна перевага
Одна із сьогоднішніх тенденцій розвитку бізнесу - перехід на проектне керування. Це підштовхує підприємство до використання зовнішніх ресурсів на тимчасовій основі та сприяє розвитку консалтингового ринку. Тому, говорячи про аргументи "за" і "проти" запрошення консультантів, потрібно розглядати той ринок, на якому перебуває компанія-клієнт, організаційну готовність до роботи із зовнішніми консультантами, економічну і часову доцільність цього співробітництва.
Фроня Надія, адвокат, партнер ОА «Ліга правового захисту»
публікація «Український юрист»©

Комментариев нет:

Отправить комментарий