20 октября 2011

Дух и буква закона



Да здравствует наш суд -
самый гуманный
суд в мире!
"Кавказская пленница", к/ф

До знакомства с приведенным ниже письмом Высшего административного суда Украины от 11.04.2011 г. N 495/11/13-11 была уверена в том, что при применении закона следует исходить из общих принципов права. И преамбула закона устанавливает задачи и принципы, которыми следует руководствоваться при применении норм этого закона.
Именно в преамбуле закреплен дух закона. Что касается именно применения РРО, то судебная практика имеет дела, в которых "дух" закона превалирует над "буквой". Примером могут служить судебные решения, в которых суд отступает от безапелляционного применения норм законодательства, под которые формально подпадает конкретное деяние, основываясь в своих решениях на "намерениях законодателя" и принципе верховенства права.
Одним из таких является решение Хозяйственного суда Закарпатской области от 13.06.2007 г. по делу № 7/143-2007. Удовлетворяя иск, суд пришел к выводу, что целью Закона "является обеспечение полного учета расчетных операций при осуществлении субъектами хозяйствования деятельности по продаже товаров (предоставлению услуг) за наличные денежные средства". А поскольку расчетные книжки по своей сути тождественны РРО и выполняют одинаковую функцию, основная цель Закона была соблюдена. Решение оставлено в силе ВАСУ (http://reyestr.court.gov.ua/Review/8381879).
Таким образом, суд отступил от буквального применения нормы Закона о применении РРО, предусматривающей ответственность за неприменение РРО, взяв во внимание намерения законодателя. Такой подход, с одной стороны, справедлив. Вместе с тем, слабым звеном такого подхода всегда будет являться зависимость поиска смысловой нагрузки от конкретного судьи, региона, исторического момента и т. д.
От правовых коллизий и пробелов в регулировании застраховаться нельзя. Но можно предоставить судьям возможность руководствоваться "духом" закона и принципом верховенства права.


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

від 11.04.2011 р. N 495/11/13-11

Головам апеляційних адміністративних судів

Верховною Радою України 2 грудня 2010 року прийнято Закон України N 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності з 1 січня 2011 року.
Зазначеним Законом внесено зміни до преамбули Закону України від 6 липня 1995 року N 265-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі - Закон).
У новій редакції преамбули Закону зазначено, що встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається. При цьому в Податковому кодексі України не міститься жодної норми, яка б регулювала випадки незастосування реєстраторів розрахункових операцій.
Водночас Законом України від 2 грудня 2010 року N 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", тобто тим самим нормативним актом, що змінив преамбулу Закону, було змінено низку інших норм цього Закону. Зокрема, були внесені зміни до статті 9 Закону, яка визначає випадки незастосування реєстраторів розрахункових операцій. Так, пунктом 6 статті 9 Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.
При вирішенні питання про застосування норм статті 9 Закону у співвідношенні з преамбулою цього Закону, судам слід виходити з такого.
Преамбула Закону обмежує встановлення іншими законами, крім Податкового кодексу України, випадків незастосування реєстраторів розрахункових операцій. Водночас, преамбула Закону не повинна розглядатися як неможливість унормування випадків незастосування реєстраторів розрахункових операцій безпосередньо самим Законом.
На це вказує, зокрема, той факт, що зміни до статті 9 Закону, яка визначає випадки незастосування реєстраторів розрахункових операцій, внесені тим самим нормативним актом, що і зміни до преамбули цього ж Закону. За таких обставин повинні одночасно застосовуватися як норми статті 9 Закону, так і преамбула Закону.
У свою чергу, якщо зміст преамбули суперечить спеціальним нормам Закону, які безпосередньо врегульовують певні питання, перевагу варто надавати відповідним спеціальним нормам. У розглядуваному випадку такими є норми статті 9 Закону.
Ураховуючи викладене, положення преамбули Закону про неможливість встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій іншими законами, крім Податкового кодексу України, слід розуміти таким чином, що передбачені преамбулою Закону обмеження стосуються інших нормативних актів, крім Закону та Податкового кодексу України.
Таким чином, випадки незастосування реєстраторів розрахункових операцій слід визначати з урахуванням статті 9 Закону.
Цей лист пропонуємо довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.

Голова суду
О. Пасенюк





Комментариев нет:

Отправить комментарий