03 мая 2013

Правовая позиция, высказанная Верховным Судом Украины в постановлении от 27.03.2013 года в деле № 6-6ц13



Статьями 20 и 21 Закона Украины "О жилищно-коммунальных услугах" определены права и обязанности потребителя и исполнителя жилищно-коммунальных услуг, согласно которым потребитель имеет право получать своевременно и соответствующего качества жилищно-коммунальные услуги согласно законодательству и условиям договора на предоставление жилищно-коммунальных услуг, а обязанностью исполнителя - является предоставление таких услуг своевременно и соответствующего качества.
Согласно статье 68 ЖК Украины наниматель обязан своевременно вносить плату за коммунальные услуги.

В соответствии с подпунктом 2 пункта "а" статьи 28 Закона Украины "О местном самоуправлении" к ведению исполнительных органов сельских, поселковых, городских советов относится установление в порядке и пределах, определенных законодательством, тарифов по оплате бытовых, коммунальных, транспортных и других услуг, предоставляются предприятиями и организациями коммунальной собственности соответствующих территориальных общин, согласование в установленном порядке этих вопросов с предприятиями, учреждениями и организациями, которые не принадлежат к коммунальной собственности.
В пересматриваемом деле возник спор в связи с взысканием задолженности за полученные услуги по содержанию жилых домов и придомовых территорий и правильности ее начисления.
При рассмотрении дела судами было установлено, что ответчица, как собственник квартиры, пользуется предоставленными истцом услугами, но не платит за них, в судебном заседании она признала частичное предоставление истцом коммунальных услуг, за которые она готова платить.
Однако суд апелляционной инстанции, с выводами которого согласился и суд кассационной инстанции, вопреки установленным обстоятельствам и требованиям статьи 68 ЖК Украины, статьями 20, 21 Закона Украины "О жилищно-коммунальных услугах" и статьи 10 Закона Украины "О приватизации государственного жилищного фонда", отказал в удовлетворении иска в полном объеме, фактически освободив ответчицу от уплаты за полученные услуги, хотя законодательство не предусматривает такого освобождения в случае неоказания отдельных жилищно-коммунальных услуг, суд также не учел, что согласно статье 614 ГК Украины лицо освобождается от ответственности за неисполнение обязательства только в том случае, когда докажет отсутствие своей вины в нарушении этого обязательства.
Также не основывается на законе и вывод суда об отсутствии оснований для взыскания задолженности по тем основаниям, что постановлением суда признано неправомерным решение исполкома городского совета об изменении тарифов, поскольку в данном случае следовало исходить из тарифов, которые действовали до тарифов, признанных недействительными, или утвержденных на выполнение постановления суда.

Материалы, предоставленные в блоге, носят ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве: (044) 383-50-62;  (096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 27 березня 2013 року
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Григор'євої Л. І., Гуменюка В. І., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні заяву приватного підприємства "Жилтранс" про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року в справі за позовом приватного підприємства "Жилтранс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з експлуатаційних витрат на обслуговування та ремонт будинку, встановила:
У листопаді 2009 року приватне підприємство "Жилтранс" (далі - ПП "Жилтранс") звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, який знаходиться на їх балансі та обслуговуванні, однак експлуатаційні витрати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території вона не сплачує, у зв'язку з чим за період з травня 2007 року по листопад 2009 року виникла заборгованість.
Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, позивач просив зобов'язати відповідачку укласти з ним договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та стягнути з неї заборгованість в сумі 2339 грн. 98 коп.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2012 року позовні вимоги задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП "Жилтранс" заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 3126 грн. 16 коп.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2012 року рішення Суворовського районного суд м. Херсона від 10 січня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП "Жилтранс" відмовлено.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року відмовлено ПП "Жилтранс" у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України 27 листопада 2012 року заяві ПП "Жилтранс" просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2012 року, залишивши без змін рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2012 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм статті 68 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), пункту 6 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
На підтвердження своїх доводів ПП "Жилтранс" наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2011 року, 5 квітня та 10 червня 2012 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2013 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі та обслуговуванні ПП "Жилтранс", експлуатаційні витрати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території вона не сплачує.
Задовольняючи позовні вимоги ПП "Жилтранс", суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка, як власник вказаної квартири, користується наданими послугами, але не сплачує їх, а тому з неї підлягає стягненню заборгованість по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку. Відсутність між сторонами договірних відносин суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала часткове надання позивачем комунальних послуг, за які вона готова сплатити.
Скасовуючи рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2012 року та ухвалюючи нове рішення, з яким погодився суд касаційної інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ПП "Жилтранс" не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримала якісні послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, а також того, що вартість послуг є економічно обґрунтованою та відповідає тарифам, що сформовані відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року 560, що діяв до 9 червня 2009 року, а також порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 529, що набрала чинності з 9 червня 2009 року.
Разом із тим у наданій для порівняння ПП "Жилтранс" ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2011 року у справі за позовом ПП "Жилтранс" до ОСОБА_ 2 про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку суд касаційної інстанції погодився з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги ПП "Жилтранс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до статті 68 ЖК України, статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року N 572, та зазначив, що між сторонами існують фактичні договірні відносини по наданню комунальних послуг. Оскільки такі послуги надавались ПП "Жилтранс" своєчасно і в повному обсязі, тому споживач зобов'язаний їх оплачувати.
У іншій справі, що виникла з подібних правовідносин - стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, суд касаційної інстанції своєю ухвалою від 19 червня 2012 року погодився з рішенням апеляційного суду, який дійшов висновку, що фактичне надання споживачу відповідних послуг свідчить про існування між сторонами фактичних договірних відносин, що є підставою для стягнення боргу по оплаті отриманих комунальних послуг на підставі пунктів 7, 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року N 572.
В ухвалі від 5 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодилась з висновками суду про те, щодо стягнення заборгованості за надані комунальні послуги та нарахування проведено відповідно до обсягу наданих послуг, затверджених рішеннями виконкому Херсонської міської ради від 16 вересня 2008 року N 486 та правильно застосовані положення статті 68 ЖК України, пункту 6 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 68 ЖК України, статей 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Статтями 20 та 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.
Згідно статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до підпункту 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
У справі, яка переглядається, виник спір з приводу стягнення заборгованості за отримані послуги з утримання житлових будинків та прибудинкових територій та правильності її нарахування.
При розгляді справи судами було встановлено, що відповідачка, як власник квартири, користується наданими позивачем послугами, але не сплачує їх. Сама ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала часткове надання позивачем комунальних послуг, за які вона готова сплатити.
Проте суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, всупереч встановленим обставинам та вимогам статті 68 ЖК України, статей 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, фактично звільнивши відповідачку від сплати за отримані послуги, хоча законодавство не передбачає такого звільнення у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг; суд також не врахував, що згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.
Також не ґрунтується на законі й висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості з тих підстав, що постановою суду визнано неправомірним рішення виконкому міської ради про зміну тарифів, оскільки у даному випадку слід було виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджених на виконання постанови суду.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
За таких обставин ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.
Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:
Заяву приватного підприємства "Жилтранс" задовольнити частково.
Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий:
А. Г. Ярема
Судді:
Л. І. Григор'єва

В. І. Гуменюк

Н. П. Лященко

В. В. Онопенко

Л. І. Охрімчук

М. В. Патрюк

Ю. Л. Сенін

Комментариев нет:

Отправить комментарий