12 июля 2013

Миндоходов о признании сделок недействительными



Министерство доходов и сборов Украины в письме от 27.05.2013 г. № 3642/6/99-99-19-04-01-15 очередной раз изложило свое мнение относительно признания сделок недействительными.
Ссылаясь на многочисленные нормы действующего налогового законодательства и положения Гражданского кодекса, министерство напоминает, что в случае выявления во время осуществления контрольно-проверочной работы сделок, противоречащих интересам государства и общества, орган ГНС должен отразить указанное в акте проверки. По мнению Министерства, органы ГНС при проведении контрольно-проверочной работы могут отражать в акте проверки признак недействительности (ничтожества) правовых сделок, вместе с тем доначисление налоговых обязательств должно осуществляться исключительно за нарушение норм налогового законодательства.
За красивым изложением кроется возможность для безосновательных доначислений и «оправданий» в судебных спорах по так называемым «актам по ничтожным сделкам». По теме много сказано как в Налоговом кодексе, так и судами. Так, в письме ВАСУ № 742/11/13-11 указано, что «определяющим признаком хозяйственной операции является то, что она должна вызывать реальные изменения имущественного положения налогоплательщика»
В письме Министерство также отмечает, что предприятие не несет ответственности по обязательствам контрагента. Именно контрагент должен нести ответственность за свои нарушения. Впрочем, подобная позиция уже изложена в решениях Европейский суд по правам человека по делам «Булвес» АД против Болгарии» (2009 г.) и «Бизнес Суппорт Центр против Болгарии» (2010 г.). Однако, не смотря на ст. 17 Закона «О выполнении решений и применении практики Европейского суда по правам человека», согласно которой суды применяют при рассмотрении дел Конвенцию и практику Суда как источник права, отечественные суды не всегда приходят к выводу о том, что плательщик налога на добавленную стоимость не должен нести ответственность за злоупотребления, совершенные его поставщиками, если такой плательщик не знал о таких злоупотреблениях и не мог о них знать.
Министерство также информирует, что выводы акта проверки и, собственно, сам акт проверки не являются решением органа властных полномочий, а следовательно, не связаны для налогоплательщика с наступлением любых юридических последствий и не влияют на его права, обязанности и законные интересы, что, в свою очередь, исключает возможность обжалования их таким налогоплательщиком в судебном порядке.
То, что акт проверки не обжалуется в судебном порядке – общеизвестный факт. Однако, говоря о том, что акт проверки не влияет на законные интересы налогоплательщика, авторы письма лукавят. Практика уголовных дел по уклонению от уплаты налогов свидетельствует, что именно акт проверки рассматривается как сообщение о преступлении с автоматическим внесением изменений данных учетных карточек налогоплательщиков.
В целом, издание подобных писем с изложением очевидных вещей практику правоприменения не меняет. Налоговые органы как и прежде будут обосновывать свою позицию актом о невозможности проведения встречной проверки, отсутствием контрагента по юридическому адресу, показаниями бомжей, которые давно не видели директора контрагента во дворе. Письма налоговых органов, которые хотя бы теоретически могли трактоваться в пользу налогоплательщика – большая редкость.


МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 27.05.2013 р. N 3642/6/99-99-19-04-01-15
Міністерство доходів і зборів України розглянуло листи Європейської Бізнес Асоціації від 25.10.2012 р. N 1127/2012/21 та від 10.04.2013 р. N 410/2013/21 щодо визнання правочинів недійсними та в межах компетенції повідомляє таке.
Щодо права органів ДПС України встановлювати факт недійсності/нікчемності правочинів
Нормами чинного законодавства України на органи державної податкової служби України покладено завдання здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до бюджетів.
Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.
У ЦК України поділено недійсні правочини на дві групи: оспорювані та нікчемні. Різниця між ними полягає у тому, що оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону. У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України).
Відповідно до частини другої ст. 228 ЦК України нікчемним, зокрема, є правочин, який порушує публічний порядок.
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Згідно з частиною третьою ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний (оспорюваний, нікчемний) правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то у разі наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно з п. 4 - 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N 984 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень вказаного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.
Таким чином, у разі виявлення під час здійснення контрольно-перевірочної роботи правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, орган ДПС повинен відобразити вказане в акті перевірки.
Водночас необхідно враховувати, що згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, наявність належним чином укладеного договору між суб'єктами господарювання (чинного) заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності. У разі виявлення органом ДПС порушення платником податків норм чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності такому платнику податків донараховуються відповідні суми податкових зобов'язань.
З огляду на зазначене органи ДПС при здійсненні контрольно-перевірочної роботи можуть відображати в акті перевірки ознаки недійсності (нікчемності) правочинів, при цьому донарахування податкових зобов'язань повинно здійснюватися виключно за порушення норм податкового законодавства.
Щодо порушення податкового законодавства третіми особами, а не самими підприємствами, що перевіряються
Згідно з положеннями Податкового кодексу України право суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), безперечно, залежить від сплати вказаного податку у ціні придбання товару, використання придбаного товару у господарській діяльності та підтвердження вказаної операції відповідними первинними документами. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства "Інтерсплав" проти України (2007 рік) та у справі за позовом товариства "Булвес" проти Болгарії (2009 рік)).
Разом з тим якщо орган ДПС доведе, що при здійсненні господарської діяльності, навіть за наявності усіх первинних документів, платником податків здійснено незаконну господарську діяльність, що була спрямована на отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету, такий платник податків не має права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ та формування витрат з податку на прибуток підприємств (рішення Верховного Суду України у справі за позовом ВАТ "Київхімволокно" до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (2009 рік)).
Вказана позиція Верховного Суду України та ДПС України відображена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, де, зокрема, зазначено, що для цілей визначення сум, що можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ господарські операції мають бути:
фактично здійснені;
підтверджені належним чином складеними первинними документами;
документи повинні відображати реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати коштів.
Враховуючи зазначене, якщо суб'єктом господарювання здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та витрати з податку на прибуток, безперечно, такий суб'єкт господарювання має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшення оподатковуваного прибутку на здійснені витрати.
Щодо оскарження актів перевірок податкових органів
Платник податків, який вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, для їх захисту відповідно до п. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) має право звернутися до адміністративного суду.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (ст. 2, пп. 1 п. 2 ст. 17 КАС України).
З наведених норм права очевидно, що платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Разом з тим висновки акта перевірки та власне сам акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, а відтак - не пов'язані для платника податків з настанням будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси, що, у свою чергу, виключає можливість такого платника податків, з урахуванням ст. 17 КАС України, на їх оскарження у судовому порядку (лист ДПС України від 31.07.2012 р. N 20727/7/10-0217/2986).

Міністр
О. Клименко

МИНИСТЕРСТВО ДОХОДОВ И СБОРОВ
ПИСЬМО от 27.05.2013 г. N 3642/6/99-99-19-04-01-15
Министерство по доходам и сборам Украины рассмотрело письма Европейской Бизнес Ассоциации от 25.10.2012 г. N 1127/2012/21 и от 10.04.2013 г. N 410/2013/21 о признании сделок недействительными и в пределах компетенции сообщает следующее.
Относительно права органов ГНС Украины устанавливать факт недействительности/ничтожности сделок
Нормами действующего законодательства Украины на органы государственной налоговой службы Украины возложена задача осуществлять контроль за своевременностью и полнотой уплаты налогов, сборов и других обязательных платежей) в бюджеты.
Частью первой ст. 203 Гражданского кодекса Украины (далее - ГК Украины) определено, что содержание сделки не может противоречить, в частности, моральным устоям общества. Итак, сделка, заключенная с целью, противоречащей интересам государства и общества, противоречит и моральным устоям общества. Сделка должна быть направлена на реальное наступление правовых последствий, обусловленных ним (часть пятая ст. 203 ГК Украины). Невыполнение в момент совершения сделки стороной (сторонами) этого требования является основанием для признания сделки недействительной.
В ГК Украины разделена недействительные сделки на две группы: оспоримые и ничтожные. Разница между ними заключается в том, что оспариваемая сделка является недействительным в силу признания его судом, а ничтожный - в силу предписания закона. В этом случае признания такой сделки недействительной судом не требуется (ст. 215 ГК Украины).
Согласно части второй ст. 228 ГК Украины ничтожным, в частности, является сделка, который нарушает публичный порядок.
Сделка считается таким, что нарушает публичный порядок, если он был направлен на нарушение конституционных прав и свобод человека и гражданина, уничтожение, повреждение имущества физического или юридического лица, государства, Автономной Республики Крым, территориальной общины, незаконное завладение им.
В соответствии со ст. 216 ГК Украины недействительная сделка не создает юридическихпоследствий, кроме тех, которые связаны с его недействительностью. При этом требование о применении последствий недействительности ничтожной сделки может быть предъявлено любым заинтересованным лицом.
В соответствии с частью третьей ст. 228 ГК Украины в случае несоблюдения требования о соответствии сделки интересам государства и общества, его моральным принципам такая сделка может быть признана недействительной. Если признана судом недействительной (оспариваемый, ничтожный) сделка была совершена с целью, заведомо противоречащей интересам государства и общества, то при наличии умысла у обеих сторон - в случае исполнения сделки обеими сторонами - в доход государства по решению суда взыскивается все полученное ими по сделке, а в случае исполнения сделки одной стороной с другой стороны по решению суда взыскивается в доход государства все полученное ею и все причитающееся с нее первой стороне в возмещение полученного. При наличии умысла лишь у одной из сторон все полученное ею по сделке должно быть возвращено другой стороне, а полученное последней либо подобающее ей в возмещение исполненного по решению суда взыскивается в доход государства.
Согласно п. 4 - 6 Порядка оформления результатов документальных проверок по вопросам соблюдения налогового, валютного и другого законодательства, утвержденного приказом ГНА Украины от 22.12.2010 г. N 984 и зарегистрированного в Министерстве юстиции Украины 12.01.2011 г. за N 34/18772, акт документальной проверки должен содержать систематизированное изложение выявленных во время проверки фактов нарушений норм налогового, валютного и другого законодательства, контроль за соблюдением которого возложен на органы государственной налоговой службы. Факты выявленных нарушений указанного законодательства излагаются в акте документальной проверки четко, объективно и в полной мере со ссылкой на первичные или другие документы, зафиксированные в бухгалтерском и налоговом учете, подтверждающих наличие указанных фактов со ссылкой на соответствующие нормы действующего законодательства.
Таким образом, в случае выявления при осуществлении контрольно-проверочной работы сделок, противоречащих интересам государства и общества, орган ГНС должен отразить указанное в акте проверки.
Одновременно необходимо учитывать, что согласно позиции Высшего административного суда Украины, изложенной в письме от 02.06.2011 г. N 742/11/13-11, наличие надлежащим образом заключенного договора между субъектами хозяйствования (действующего) заранее не может свидетельствовать об осуществлении субъектом хозяйствования законной хозяйственной деятельности. В случае обнаружения органом ГНС нарушения налогоплательщиком норм действующего законодательства при осуществлении хозяйственной деятельности такому налогоплательщику доначисляются соответствующие суммы налоговых обязательств.
Учитывая указанное органы ГНС при осуществлении контрольно-проверочной работы могут отражать в акте проверки признаки недействительности (ничтожности) сделок, при этом доначисление налоговых обязательств должно осуществляться исключительно за нарушение норм налогового законодательства.
Относительно нарушения налогового законодательства третьими лицами, а не самими предприятиями, которые проходят проверку
Согласно положениям Налогового кодекса Украины право субъекта хозяйствования на получение бюджетного возмещения налога на добавленную стоимость (далее - НДС), бесспорно, зависит от уплаты указанного налога в цене приобретения товара, использования приобретенного товара в хозяйственной деятельности и подтверждение указанной операции соответствующими первичными документами. Предприятие не несет ответственности по обязательствам контрагента. Если последним были нарушены нормы действующего законодательства, то именно он должен нести установленную ответственность (решение Европейского суда по правам человека по делу по иску общества "Интерсплав против Украины (2007 год) и в деле по иску общества "Булвес" против Болгарии (2009 год)).
Вместе с тем если орган ГНС докажет, что при осуществлении хозяйственной деятельности, даже при наличии всех первичных документов, налогоплательщиком осуществлена незаконную хозяйственную деятельность, которая была направлена на получение налоговой выгоды за счет или в основном из бюджета, налогоплательщик не имеет права на получение бюджетного возмещения НДС и формирование расходов по налогу на прибыль предприятий (решение Верховного Суда Украины в деле по иску ОАО "Киевхимволокно" к ГНИ в Днепровском районе г. Киева (2009 год)).
Указанная позиция Верховного Суда Украины и ГНС Украины отображена также в письме Высшего административного суда Украины от 02.06.2011 г. N 742/11/13-11, где, в частности, указано, что для целей определения сумм, которые могут включаться в состав расходов для целей налогообложения налогом на прибыль, а также налогового кредита для целей определения объекта налогообложения НДС хозяйственные операции должны быть:
фактически осуществлены;
подтверждены надлежащим образом сложенными первичными документами;
документы должны отражать реальность хозяйственной операции, что является основанием для формирования налогового учета плательщика.
При отсутствии факта приобретения товаров или услуг или в случае, если приобретенные товары или услуги не предназначены для использования в хозяйственной деятельности плательщика налога, соответствующие суммы не могут включаться в состав расходов для целей налогообложения налогом на прибыль или налогового кредита по НДС при наличии формально составленных, но недостоверных документов или уплаты денежных средств.
Учитывая указанное, если субъектом хозяйствования осуществлен законную хозяйственную деятельность и по ее результатам правомерно сформирован налоговый кредит по НДС и затраты по налогу на прибыль, бесспорно, такой субъект хозяйствования имеет право на получение бюджетного возмещения по НДС и уменьшения налогооблагаемой прибыли на осуществленные расходы.
Относительно обжалования актов проверок налоговых органов
Налогоплательщик, который считает, что решением, действием или бездействием субъекта властных полномочий нарушены его права, свободы или интересы, для их защиты в соответствии с п. 1 ст. 6 Кодекса административного судопроизводства Украины (далее - КАС Украины) имеет право обратиться в административный суд.
В административных судов могут быть обжалованы любые решения, действия или бездеятельности субъектов властных полномочий, которые порождают, изменяют или прекращают права и обязанности в сфере публично-правовых отношений, совершенные при осуществлении властных управленческих функций на основе законодательства, в том числе на выполнение делегированных полномочий, если налогоплательщик считает, что этими решениями, действиями или бездействием его права или свободы нарушены или нарушаются, созданы или создаются препятствия для их реализации или имеют место другие ограничения прав или свобод (ст. 2, пп. 1 п. 2 ст. 17 КАС Украины).
Из приведенных норм права очевидно, что налогоплательщик по своему усмотрению определяет, нарушены его права решениями, действиями или бездействием субъекта властных полномочий. Однако эти решения, действие или бездействие должны быть такими, которые порождают, изменяют или прекращают права и обязанности в сфере публично-правовых отношений.
Вместе с тем выводы акта проверки и собственно сам акт проверки не является решением органа властных полномочий, а следовательно - не связаны для налогоплательщика с наступлением каких-либо юридических последствий и не влияют на его права, обязанности и законные интересы, что, в свою очередь, исключает возможность такого налогоплательщика, с учетом ст. 17 КАС Украины, на их обжалования в судебном порядке (письмо ГНС Украины от 31.07.2012 г. N 20727/7/10-0217/2986).

И решение из последней практики:
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.05.2013 р.
N К/9991/74149/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Шипуліної Т. М., суддів: Бившевої Л. І., Лосєва А. М. (за участю секретаря - Хомініч С. В., представників позивача Андійця Г. О., Оліферчука С. О.), розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Білдінг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 по справі N 2а-3354/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Білдінг" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т. М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія встановила:
На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Білдінг" (далі - ТОВ "Смарт Білдінг", позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 N 000832301, яким визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 642019,00 грн., у тому числі 513615,00 грн. основного платежу та 128404,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; N 000842301, яким визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 513615,00 грн., у тому числі 410892,00 грн. основного платежу та 102723,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 29.11.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.12.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 208 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. п. 1.2, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок податкового органу, викладений в акті документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Смарт Білдінг" від 03.02.2012 N 985/23-01/34617259, про порушення позивачем вимог абз. 4 пп. 5.3. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 851922,00 грн. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 410892,00 грн. Порушення наведених норм Законів полягає у неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "УТК "Аргумент" та ТОВ "Фірма "Теплий дім", які мають ознаки фіктивного підприємства.
Податковий орган вважає, що позивач не має права на формування валових витрат та податкового кредиту за спірні періоди, за господарськими операціями, вчиненими з ТОВ "УТК "Аргумент" та ТОВ "Фірма "Теплий дім", які в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки не направлені на реальне настання правових наслідків. При цьому податковий орган виходить з того, що відповідно постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 01.07.2011 року про порушення кримінальної справи N 079002/11, за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, вбачається що невстановленими особами ТОВ "УТК "Аргумент" використовувалося в період 2008 - 2010 років з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням послуг, зафіксованих в установчих документах. При цьому, шляхом надання бухгалтерських та податкових документів, реквізитів вказаного товариства, невстановленими особами надавалися послуги по документальному оформленню проведення безтоварних операцій, які надавали право на незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єктами господарської діяльності - фактичними платниками податку на додану вартість. Згідно протоколів допиту засновника та директора ТОВ "УТК "Аргумент" ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ніякого відношення до ТОВ "УТК "Аргумент" вони не мають, директором, головним бухгалтером та засновником не були та фінансового-господарською діяльністю не займалися, документи податкового та бухгалтерського обліку ніколи не підписували, печаткою не користувались, банківські рахунки не відкривали та коштами на них не розпоряджались.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з відсутності доказів, що спірні господарські операції були вчинені саме ТОВ "УТК "Аргумент", оскільки первинні документи, на підставі яких було сформовано валові витрати та податковий кредит були підписані від імені директора ТОВ "УТК "Аргумент" ОСОБА_4.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із абз. 3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.
При цьому до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 03.02.2012 N 985/23-01/34617259, що призначена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 13.04.2011 відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.
З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 N 000832301 та N 000842301 прийнято відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 94, 210, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія постановила:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Білдінг" задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 28.02.2012 N 000832301 та N 000842301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Білдінг" судовий збір у розмірі 1502,20 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий
Т. М. Шипуліна
Судді:
Л. І. Бившева
А. М. Лосєв



Материалы, предоставленные в блоге, носят ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62   (096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru

Мы социальны. Поделитесь информацией, пожалуйста!

Отправить комментарий