17 октября 2013

2 000, которые не вернут из-за статуса



Представители - правильно определяйте свой статус! Клиенты – правильно выбирайте представителей!
Согласно ст. 56 ГПК Украины правовую помощь может оказывать лицо, которое является специалистом в области права и по закону имеет право на предоставление правовой помощи. Такое лицо допускается определением суда по заявлению лица, участвующего в деле.
Гр-н Ж. (ОСОБА_5) принимал участие в рассмотрении дела в качестве представителя ответчика по доверенности с полномочиями представителя, предусмотренными ст. 44 ГПК Украины, суд не постановлял решение о допуске к участию в деле ОСОБА_5 как лица, предоставляющего правовую помощь. Документ о том, что ОСОБА_5 является специалистом в области права, в материалах дела отсутствует. А поэтому средства, переданные ответчиком ОСОБА_5 нельзя считать расходами на правовую помощь, которые подлежат компенсации.
Суд первой инстанции в данном деле, как говорится, жжет. Чего стоит только эта жемчужина отечественного правосудия: «вимоги … є некоректними та суперечливими, тому у позові … слід відмовити». Пишите иски так, чтобы суду они были понятны)


Материалы, предоставленные в блоге, носят ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62   (096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого                                  Висоцької В.С.
суддів:                           Гримич М.К.,       Дербенцевої Т.П.,
                                      Савченко В.О.,     Умнової О.В.    
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до товариства  з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000», ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору застави автомобіля припиненими
за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Октябрьського районного суду м. Полтави від 17 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - ПАТ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000» (далі - ТОВ «Агрокапітал 3000»), ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за кредитним договором від 17 червня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_3, позичальник отримав кошти у розмірі 83 831, 24 грн зі сплатою 9 % річних на строк до 16 червня 2014 року. Виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань забезпечено порукою ТОВ «Агрокапітал 3000» ( договір поруки від 1 листопада 2007 року) та заставою, предметом якої є належний ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 111830, 2007 року випуску (договір застави від 17 червня 2007 року). Внаслідок порушення відповідачем строку та порядку погашення кредиту утворилася заборгованість у розмірі 73 952, 67 грн, у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет застави шляхом його продажу з укладенням від імені заставодавця договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Заперечуючи проти вимог банку, у лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ПриватБанк» про визнання припиненими кредитного договору та договору застави автомобіля. Зазначав, що банком було неправомірно підвищено процентну ставку за кредитним договором з 1 лютого 2009 року, погашення кредиту на умовах, які  визначені договором до підвищення процентної ставки, ним виконано у повному обсязі, тому зобов'язання припинилося на підставі ст. 599 ЦК України.
Рішенням Октябрьського районного суду м. Полтави від 17 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2013 року, у задоволенні позову ПАТ «ПриватБанк» ТОВ «Агрокапітал 3000», ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано кредитний договір та договір застави, укладені між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 17 червня 2007 року, припиненими у зв'язку з виконанням зобов'язання, проведеним належним чином. Стягнуто із ПАТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 2 000 грн витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, витрати на проведення експертизи у розмірі 4 500 грн. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 9 червня 2010 року у вигляді арешту майна ОСОБА_3
У касаційній скарзі ПАТ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини,  якими обґрунтовувалися вимоги  і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи  є  інші  фактичні  дані  (пропущення  строку  позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає   застосуванню до  цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи  є  підстави  допустити  негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Апеляційний суд розглянув справу із порушенням указаних норм.
Встановлено, що 17 червня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кошти у розмірі 83 831, 24 грн зі сплатою 9 % річних на строк до 16 червня 2014 року. Виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань забезпечено порукою ТОВ «Агрокапітал 3000» ( договір поруки від 1 листопада 2007 року) та заставою, предметом якої є належний ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 111830, 2007 року випуску (договір застави від 17 червня 2007 року).
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «ПриватБанк» та задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що банком було  незаконно підвищено процентну ставку за користування кредитом у період дії заборони на таке підвищення. Дійшов висновку про те, що умовами договору не передбачено можливість підвищення процентної ставки. Заборгованість за кредитом виплачено, тому кредитний договір та договір застави є припиненими. У положеннях договору поруки визначено різний розмір відповідальності поручителя, вимоги у цій частині є некоректними та суперечливими, тому у позові до поручителя слід відмовити.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із висновками районного суду щодо незаконності підвищення банком процентної ставки за кредитом та виконання кредитного зобов'язання позичальником у повному обсязі.
Відповідно до Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», що набув чинності 10 січня 2009 року, ЦК України доповнено ст. 1056 - 1, у якій встановлено заборону банку змінювати розмір процентів за користування кредитом у односторонньому порядку. Цей Закон не скасовує і не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин», при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Погодившись із висновками суду першої інстанції щодо незаконності підвищення банком процентної ставки за кредитом, апеляційний суд не встановив коли було прийнято рішення про таке підвищення - до чи після набрання чинності  Законом України від 12 грудня 2008 року та чи підлягає норма ст. 1056 - 1 ЦК України застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, судом не було з'ясовано визначену договором процедуру підвищення банком процентної ставки.
Заперечуючи проти зустрічного позову, представник ПАТ «ПриватБанк» зазначав, що процедуру підвищення процентної ставки сторонами погоджено у п. 2.3.1. кредитного договору, за змістом якого банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).
Погодившись з висновками суду першої інстанції про те, що п. 2.3.1. у дослідженій копії договору відсутній, апеляційний суд не звернув уваги на те, що текст наявних у матеріалах справи копіях кредитного договору підшитий не хронологічно, текст є неповним, зокрема відсутні  пункти договору з  2.2.5. до 2.3.3. Повний текст кредитного договору апеляційним судом досліджено не було, тому висновки про те, що процедуру підвищення процентної ставки договірними положеннями не передбачено, є передчасними.
Підстави (зміна кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні; зміна облікової ставки НБУ тощо) та процедура (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди) підвищення банком процентної ставки підлягають встановленню відповідно до норм ст. 60 ЦПК України.
За ст. 60 ЦПК України кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Обставини, які входять до предмета доказування на підставі вказаної норми встановлені не були.
Обґрунтовуючи позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник ПАТ «ПриватБанк» надав до суду розрахунок заборгованості та матеріали на підтвердження дотримання процедури підвищення процентної ставки.
У порушення ст. ст. 11, 60, 213, 214 ЦПК України оцінки поданим доказам суд не дав, обставини, на підтвердження яких ці докази було подано, не встановив.
Пославшись на висновки експертизи щодо наявності заборгованості за кредитом у розмірі 5  280, 95 грн та квитанцію від 14 листопада 2012 року про сплату вказаної суми, апеляційний суд не зазначив в ухвалі на підставі яких належних та допустимих доказів він погодився із висновками суду першої інстанції про існування боргу саме у розмірі 5  280, 95 грн та відсутність боргу в іншому розмірі з огляду на підвищення ставки за кредитом.
За таких обставин, висновок апеляційного суду про те, що кредитне зобов'язання ОСОБА_3 припинилося на підставі ст. 399 ЦК України внаслідок належним чином проведеного виконання, є передчасним та не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Крім того, у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційним судом не наведено мотивів відхилення апеляційної скарги у частині позову до поручителя - ТОВ «Агрокапітал 3000».
Не можна погодитись із постановленою апеляційним судом ухвалою й у частині відшкодування витрат на правову допомогу.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про стягнення із ПАТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 2 000 грн витрат на правову допомогу, апеляційний  суд виходив із того, що такі витрати пов'язані з оплатою правової допомоги фахівця у галузі права та вони підтверджені документально.
За частинами 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 47 цього Кодексу  учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.
Згідно із ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
За довіреністю від 2 липня 2011 року ОСОБА_3 надано ОСОБА_5 повноваження свого представника, саме у такому процесуальному статусі згідно  наявних у справі  журналів  судових засідань ОСОБА_5  брав участь у справі.
Таким чином, ОСОБА_5 приймав участь у розгляді справи у якості представника   ОСОБА_3 за довіреністю    із   повноваженнями   представника,   передбаченими ст. 44 ЦПК України, суд не постановляв ухвалу  про допуск до участі у справі ОСОБА_5 як  особи,  яка  надає  правову  допомогу.  Документ про те, що ОСОБА_5 є фахівцем у галузі права, у матеріалах справи відсутній.
На зазначені обставини апеляційний суд уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про те, що  сплачені ОСОБА_3  2 000 грн є витратами на правову допомогу.
Враховуючи те, що порушення апеляційним судом норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвала апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий                                                                                В.С.Висоцька
Судді:                                                                                           М.К.Гримич
                                                                                                     Т.П.Дербенцева
                                                                                                     В.О.Савченко
                                                                                                      О.В.Умнова
Справа № 6-16739св13

Комментариев нет:

Отправить комментарий