17 октября 2013

Ошибка, приводящая к доначислению налоговых обязательств



Налогоплательщик обязан обеспечить получение им корреспонденции по адресу, который фактически является его местонахождением и по которому налоговый орган правомерно направляет всю адресованную плательщику корреспонденцию. В случае невыполнения этой обязанности плательщик не вправе ссылаться на неполучение им корреспонденции налогового органа как на обстоятельство, освобождающее его от ответственности в связи с наступлением негативных для него последствий.
Ни налоговый кодекс, ни приказ Государственной налоговой администрации Украины от 24.12.2010 N 1037 "Об утверждении Порядка направления органами государственной налоговой службы налоговых требований налогоплательщикам" не содержат нормы о необходимости повторной отправки налогоплательщику налогового требования в случае увеличения налогового долга. Поэтому орган государственной налоговой службы не имеет полномочий и не обязан повторно отправлять налоговое требование налогоплательщику в случае увеличения налогового долга.

Материалы, предоставленные в блоге, носят ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62   (096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
21.08.2013 р.
N К/9991/30233/12
Вищий адміністративний суд України у складі: судді Костенко М. І. -  головуючого, суддів - Бухтіярової І. О., Муравйова О. В. розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі N 2а-11977/11/0170/11 за позовом ДПІ до приватного підприємства "Дніпробудпром" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України встановив:
Позов подано про стягнення з Підприємства податкового боргу в сумі 2214 грн., який складається із заборгованості зі сплати штрафних санкцій з ПДВ у сумі 2044 грн. та з податку на прибуток у розмірі 170 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011 у позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано частково; позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто податковий борг у сумі 7 грн.; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю задовольнити позовні вимоги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне її задовольнити з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що оспорювана сума податкового боргу виникла у Підприємства внаслідок несплати ним штрафних санкцій з податку на прибуток та з податку на додану вартість, донарахованих відповідачеві податковим органом за податковими повідомленнями-рішеннями.
Зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні цього позову, попередні судові інстанції вдалися до оцінки правомірності застосування цих штрафних санкцій в межах даного судового провадження.
Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким застосуванням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
При цьому, питання правомірності прийняття податкових повідомлень, за якими відповідні грошові зобов'язання нараховані, не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень про донарахування відповідних зобов'язань не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
В силу вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідні акти індивідуальної дії не оскаржувалися відповідачем, а відтак оспорювані грошові зобов'язання набули статусу узгоджених. Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
У матеріалах справи міститься корінець першої податкової вимоги від 23.03.2011 N 76 на суму податкового боргу в розмірі 170 грн., яку було надіслано на адресу Підприємства рекомендованим листом з повідомленнями про вручення; зазначений лист був повернутий до податкового органу з відміткою поштової служби про закінчення терміну зберігання поштового відправлення.
Слід зазначити, що платник зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцезнаходженням і за якою податковий орган правомірно надсилає усі адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку з настанням негативних для нього наслідків.
У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
У контексті наведених законодавчих положень зміст матеріально-правових вимог ДПІ, викладених у даному позові, зводиться до стягнення коштів з рахунків Підприємства в обслуговуючих банках на погашення його податкового боргу.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, стягнувши з рахунків відповідача у банках грошові кошти у сумі наявного податкового боргу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України постановив:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі N 2а-11977/11/0170/11 скасувати.
3. Позов задовольнити.
Стягнути з рахунків приватного підприємства "Дніпробудпром" у його обслуговуючих банках до Державного бюджету України податкову заборгованість у сумі 2214 грн.

Головуючий, суддя:
М. І. Костенко
Судді:
І. О. Бухтіярова

О. В. Муравйов

Комментариев нет:

Отправить комментарий