17 апреля 2014

Предчувствуя сложности с возвратами кредитов

Верховный суд Украины в деле № 6-9419св09 (определение от 15.09.2010 г.) пришел к следующим выводам. Обязательства по выплате страхового возмещения в связи с похищением автомобиля не связаны с обязательством вернуть кредит. Получение банком страхового возмещения есть его правом, а не обязанностью. И наступление страхового случая (угон автомобиля) не освобождает заемщика от выполнения обязанностей по кредитному договору. Утрата предмета залога не является основанием для освобождения от ответственности за нарушение выполнения обязательств по кредитному договору.
Таким образом, угон автомобиля не спасет от банка. Не используйте описанную схему и избегайте консультантов, предлагающих ее использовать.

    УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В., суддів: Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П., Костенка А.В.,
Перепічая В.С.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі ВАТ КБ «Надра») до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ВАТ КБ «Надра» про стягнення матеріальної та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ВАТ КБ «Надра», третя особа закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВЕСКО» (далі ЗАТ «СК «ВЕСКО»), про стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 13 червня 2008 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2006 року ВАТ КБ «Надра» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 листопада 2004 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір строком на 60 місяців на суму 24740 грн. для придбання автомобіля зі сплатою позичальником відсотків за користування кредитом у розмірі 23,5% річних. Для забезпечення зобовязань за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 3 листопада 2004 року укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель відповідає перед банком у тому ж обємі, що й позичальник. Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_6 своєчасно не виконала, у зв'язку з чим станом на 11 жовтня 2006 року заборгованість за кредитним договором (з урахуванням нарахованих відсотків та штрафних санкцій) склала 74350 грн. 67 коп. Після збільшення розміру позовних вимог у травні 2008 року ВАТ КБ «Надра» просило стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24039 грн., заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом у розмірі 18769 грн. 89 коп., пеню за порушення термінів повернення основної суми кредиту в розмірі 28191 грн. 90 коп. та пеню за порушення термінів повернення відсотків за користування кредитом в розмірі 56 507 грн. 15 коп., а всього 127507 грн. 94 коп.; судовий збір у розмірі 1275 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке регіональне управління (даліфілія ВАТ КБ «Надра» ДРУ) , посилаючись на те, що 3 листопада 2004 року між нею та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір на придбання автомобіля, який був переданий банку в заставу на підставі договору застави від 3 листопада 2004 року. Відповідно до умов кредитного договору та договору застави банк забезпечує свої вимоги щодо повернення кредиту, виплати відсотків та штрафних санкцій за рахунок автомобіля. На виконання вимог договору застави, між ОСОБА_6 та ЗАТ «СК «ВЕСКО» укладено договір страхування заставленого майна на користь банку. 29 грудня 2004 року настав страховий випадок викрадено автомобіль. Вона та співробітники банку передали до страхової компанії необхідні документи для виплати страхового відшкодування банку, як вигодонабувачеві. Заборгованість за кредитним договором повинна бути покрита за рахунок страхового відшкодування. Після збільшення позовних вимог просила стягнути з філії ВАТ КБ «Надра» ДРУ на її користь шкоду, завдану бездіяльністю банку щодо отримання страхового відшкодування й виплати їй різниці між страховим відшкодуванням та боргом за кредитним договором у сумі 2857 грн. 56 коп. і моральну шкоду, завдану бездіяльністю філії ВАТ КБ «Надра» ДРУ щодо стягнення страхового відшкодування із ЗАТ «СК «ВЕСКО» у сумі 60 тис. грн.
У травні 2008 року ОСОБА_7 звернувся із зустрічним позовом до філії ВАТ КБ «Надра» ДРУ, посилаючись на обставини, аналогічні викладеним у зустрічному позові ОСОБА_6 Вважає, що належним відповідачем за первісним позовом має бути ЗАТ «СК «ВЕСКО». Заявив про застосування строків спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені. Після збільшення позовних вимог просив стягнути з філії ВАТ КБ «Надра» ДРУ на його користь моральну шкоду в розмірі 65 тис. грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 13 червня 2008 року первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічних позовів відмовлено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 039 грн.; заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом у розмірі 127607 грн. 94 коп.; судовий збір в розмірі 1275 грн. 07 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 13 червня 2008 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 13 червня 2008 року. Зазначено, що заборгованість за кредитним договором складає 24039 грн., заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом - 18769 грн. 89 коп., пеня за порушення термінів повернення основної суми кредиту - 28191 грн. 90 коп. та пеня за порушення термінів повернення відсотків за користування кредитом - 56 507 грн. 15 коп., а всього 127507 грн. 94 коп.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2009 року рішення суду першої інстанції у частині стягнення пені у розмірі 28 191 грн. та пені у розмірі 56 567 грн. змінено та зменшено суму до 25 тис. грн. У решті рішення залишено без змін.
Додатковим рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 квітня 2009 року резолютивну частину рішення апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2009 року викладено в новій редакції: рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 13 червня 2008 року в частині стягнення пені у розмірі 28 191 грн. та пені у розмірі 56 567 грн. змінено, стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ВАТ КБ «Надра» пеню в розмірі 25 тис. грн. У решті рішення залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ВАТ КБ «Надра» з кожного судові витрати в розмірі 354 грн. 04 коп.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просять скасувати рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 13 червня 2008 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовів, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_8 порушила умови кредитного договору, оскільки з 15 лютого 2005 року припинила вносити суму мінімально необхідного щомісячного платежу, у звязку з чим утворилася заборгованість, на яку була нарахована пеня. Зобовязання щодо виплати страхового відшкодування у звязку з викраденням автомобіля не повязані із зобовязанням ОСОБА_6 повернути кредит відповідно до умов кредитного договору.
Погоджуючись із таким висновком, апеляційний суд зменшив розмір неустойки, що підлягає стягненню, оскільки він значно перевищує розмір збитків.
За загальними правилами ст. ст. 526546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. ст. 572592 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави.
Статтями 10501052 ЦК України встановлено наслідки порушення позичальником умов договору позики, які застосовуються і до правовідносин за кредитним договором. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів за договором.
Судом установлено, що 3 листопада 2004 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір строком на 60 місяців на суму 24740 грн. для придбання автомобіля ВАЗ 21093 зі сплатою позичальником відсотків за користування кредитом у розмірі 23,5% річних. Кредит погашається шляхом внесення щомісяця мінімально необхідного платежу в розмірі 714 грн. 64 коп. Банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у термін, визначений цим договором. В якості забезпечення виконання зобовязань позичальником щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій та інших витрат ОСОБА_6 уклала з банком 3 листопада 2004 року договір застави автомобіля ВАЗ 21093. Також для забезпечення зобовязань за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 3 листопада 2004 року укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель відповідає перед банком у тому ж обємі, що й позичальник. 3 листопада 2004 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «СК «ВЕСКО» у присутності представника філії ВАТ КБ «Надра» ДРУ був укладений договір страхування зазначеного автомобіля, в тому числі на випадок викрадення, на загальну страхову суму 30925 грн., відповідно до умов якого філія ВАТ «КБ «Надра» ДРУ є вигодонабувачем за цим договором. 29 грудня 2004 року автомобіль було викрадено. 31 грудня 2004 року філія ВАТ КБ «Надра» ДРУ звернулася до ЗАТ «СК «ВЕСКО» із заявою про відшкодування банку, як вигодонабувачу, страхової суми. 10 травня 2005 року ЗАТ «СК «ВЕСКО» прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що автомобіль не був обладнаний протиугінним пристроєм. Останній платіж за кредитним договором був внесений ОСОБА_6 15 лютого 2005 року. З претензіями щодо погашення заборгованості за кредитним договором та договором поруки філія ВАТ КБ «Надра» ДРУ звернулася до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 27 та 28 вересня 2006 року відповідно.
Ураховуючи вказані вимоги норм матеріального права та установлені в справі обставини, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідають перед банком як солідарні боржники в силу вимог закону та договору поруки від 3 листопада 2004 року. Втрата предмета застави, щодо якого страховою компанією прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, не є підставою для звільнення від відповідальності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за порушення виконання зобовязань за кредитним договором.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пені за порушення зобовязань за кредитним договором, апеляційний суд у межах наданих йому ст. 309 ЦПК України повноважень дійшов обгрунтованого висновку про те, що за правилами ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За положеннями ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального й процесуального права та відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обовязкового скасування судових рішень, касаційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст. ст. 336337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 13 червня 2008 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
А.В. Костенко
В.С. Перепічай


Материалы, предоставленные в блоге, носят ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62   (096) 445-47-90

e-mail: super.legal-protection@yandex.ru

Комментариев нет:

Отправить комментарий