Наприкінці колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає
за необхідне зазначити слідуюче. В юридичному плані спір у даній справі не є
складним. Проте, з незрозумілої з точки зору здорового глузду позиції
касаційної інстанції, яка кожного разу вигадує нові причини для скасування
правильних рішень судів попередніх інстанцій, справа розглядається судами майже
два роки, що не сприяє зміцненню авторитету судової влади та зростанню довіри
до судових органів, які протягом останнього часу впали до такого рівня, що далі
вже нікуди.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"23"
грудня 2010 р.
|
Справа №
16-20-3/20-09-640
|
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Шевченко В.В., Мирошниченко М.А.
при секретарі - Риковій О.М.,
за участю представників:
Від позивача: Курлович О.О.
Від відповідача: Воскобойніков В.О.
Від ІІІ особи: не з’явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради
на рішення господарського суду Одеської області
від 18.10.2010 року
по справі № 16-20-3/20-09-640
за позовом: Представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради
до Українсько –болгарського спільного
підприємства „Вітінформ” (товариство з обмеженою відповідальністю)
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача –Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав
споживачів Одеської міської ради
про розірвання договору оренди та виселення
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2009
року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
(далі - Представництво) звернулося до господарського суду Одеської області з
позовом до Українсько –болгарського спільного підприємства „Вітінформ”
(товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - СП „Вітінформ”) про
розірвання договору оренди № 91/33 від 18.03.2005р., укладеного між сторонами
та виселення відповідача із займаного нежитлового приміщення підвалу загальною
площею 98,2 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського,
75.
Позовні вимоги
обґрунтовувалися тим, що в порушення п. 4.1 спірного договору, яким передбачено
використання орендованого приміщення під розміщення магазину фірмової торгівлі
з орендною ставкою 6% від експертної вартості приміщення, відповідач
використовує об’єкт оренди під розміщення офісу та сауни, що наносить шкоду
бюджету міста Одеси, оскільки впливає на розмір орендної ставки та відповідно
ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 5.6
договору є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Справа
розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.03.2010 року,
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від
27.04.2010 року, у задоволенні позову було відмовлено з мотивів необґрунтованості
позовних вимог.
Постановою
Вищого господарського суду України від 05.07.2010 року зазначені судові акти
скасовані з направленням справи на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.
Під час нового
розгляду даної справи позивач заявою від 06.09.2010р. змінив підстави позову і
на обґрунтування пред’явлених вимог посилався на те, що в порушення п. 4.1
договору оренди № 91/33 від 18.03.2005р., яким передбачено використання
орендованого приміщення під розміщення магазину фірмової торгівлі, відповідач
не дотримується профілю використання і використовує об’єкт оренди під
розміщення офісу, що наносить шкоду бюджету міста Одеси. Адже, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
27.12.2006р. № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку
і порядку використання плати за оренду державного майна” відсоток від
експертної вартості приміщення за оренду об’єкта, який використовується під
розміщення офісу –15%, натомість відповідач сплачує лише 6% від експертної вартості
приміщення, як під розміщення магазину фірмової торгівлі. Окрім того, всупереч
п. 4.2 „е” договору відповідач не застрахував орендоване приміщення, що є
порушенням істотних умов договору та характеризує дії відповідача по
використанню об’єкта оренди як недбала поведінка, яка створює загрозу
пошкодження власності територіальної громади м. Одеси та позбавлення
орендодавця можливості отримання компенсації у разі пошкодження його майна.
Зазначене відповідно до ст. 783 ЦК України, ст. 26 Закону
України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 5.6 договору оренди
№ 91/33 від 18.03.2005р. є підставою для дострокового розірвання договору.
За результатами
нового розгляду справи господарський суд Одеської області (суддя –Желєзна С.П.)
ухвалив рішення від 18.10.2010 року, яким у позові відмовив з мотивів
необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.
Не погоджуючись
із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції і вважаючи його
прийнятим з порушенням норм матеріального права Представництво подало до
Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить
його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у
повному обсязі.
У відзиві на
апеляційну скаргу СП „Вітінформ” заперечує проти її задоволення посилаючись на
невідповідність викладених у ній доводів фактичним обставинам справи та нормам
матеріального і процесуального права і просить оскаржуване рішення місцевого
суду залишити без змін, як законне і обґрунтоване.
Обговоривши
доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення
представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті
оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським
судом, 18.03.2005 року між Представництвом (орендодавець) та СП „Вітінформ”
(орендар) було укладено договір № 91/33 оренди нежитлового приміщення підвалу
загальною площею 95,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул.
Новосельського, 75, для використання виключно під магазин фірмової торгівлі,
строком до 09.02.2008 року.
За умовами даного договору орендар зобов’язався сплачувати орендну плату в
узгодженому розмірі щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від
результатів своєї господарської діяльності; використовувати передане в оренду
приміщення виключно під магазин фірмової торгівлі; застрахувати орендоване
приміщення у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством;
своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь –які зміни профілю використання
орендованого приміщення; нести ризик випадкової загибелі чи пошкодження
орендованого приміщення з моменту укладання цього договору.
Умовами п. 5.6 даного договору сторони встановили, що за невиконання або
неналежне виконання орендарем обов’язків за цим договором, орендодавець має
право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством.
У наступному, рішенням господарського суду Одеської області від 14.03.2008
року у справі № 9/336-07-8901, яке набрало законної сили, було затверджено
додаткове погодження до даного договору, яким, зокрема, продовжено строк його
дії до 09.12.2018 року.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність
підстав для дострокового розірвання договору оренди № 91/33 від 18.03.2005 року
на вимогу орендодавця та зобов’язання відповідача звільнити займане нежитлове
приміщення, що орендується ним за цим договором. Підставами для розірвання
договору оренди та виселення відповідача із займаного приміщення позивач вказує
наступні обставини: в порушення умов п. 4.1 договору, яким передбачено
використання орендованого приміщення під розміщення магазину фірмової торгівлі,
відповідач використовує об’єкт оренди під розміщення офісу, що впливає на
розмір орендної ставки, в результаті чого місцевий бюджет міста Одеси
недоотримує відповідну орендну плату; в порушення умов п. 4.2 договору, котрим
передбачено обов’язок орендаря застрахувати орендоване приміщення у страховій
компанії, відповідач орендоване ним приміщення не застрахував, що створює
загрозу пошкодження власності територіальної громади міста Одеси та позбавляє
орендодавця можливості отримання компенсації у разі пошкодження його майна.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального
майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу
однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду
у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених
законодавчими актами України.
Статтею 783 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму,
якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач
без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю
недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до
проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального
ремонту був покладений на наймача.
При вирішенні спору по суті місцевим судом взято до уваги, що відповідно до
статутних положень СП „Вітінформ” предметом діяльності підприємства є, зокрема,
виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного призначення,
виробництво та реалізація будівельних матеріалів, механізмів та виробів,
відкриття фірмових магазинів.
За результатами проведеної перевірки підприємницької та торговельної
діяльності відповідача Управління розвитку торгівлі та побутового
обслуговування виконавчого комітету Одеської міської ради листом від 14.03.2005
року № 2/504 інформувало позивача, що підприємство виготовляє та реалізує 100%
продукції власного виробництва, а саме: фасадну плитку, пінобетонні блоки,
тепло та звукоізоляційні плити, вироби зі скла, деревини, шафи-купе та інші
супутні товари. Салон-магазин, розташований у підвальному приміщенні по вул.
Новосельського, 75, обладнаний відповідно до Положення про фірмову торгівлю, на
підставі чого підприємству може бути присвоєний статус салона - магазина
фірмової торгівлі.
На підставі дозволу виконавчого комітету Одеської міської ради від
13.09.2007 року № 03-34/174 на розробку проекту реконструкції нежитлового
підвального приміщення під салон –магазин та згідно з затвердженим належним
чином і погодженим з відповідними контролюючими органами робочим проектом
відповідачем у 2007 році було реконструйовано орендоване нежитлове приміщення
під салон - магазин фірмової торгівлі.
На підтвердження пред’явлених вимог позивачем подано до суду акти
обстеження спірного нежитлового приміщення від 25.10.2008р., 27.01.2009р.,
18.02.2010р., 11.03.2010р., які складені ним одноособово без участі відповідача
та які містять суперечливі дані. Як зазначено в останньому акті від
11.03.2010р., проти якого відповідач не заперечує, на момент обстеження
виявлено, що з загальної площі нежитлових приміщень підвалу 95,5 кв. м. під
офіс використовується кімната № 3 площею 11 кв.м., кімната № 2 площею 9,2 кв.м.
та кімната № 6 площею 9,2 кв.м., решта приміщень використовується під
виставковий салон-магазин, що на думку позивача, свідчить про зміну профілю
використання об’єкта оренди.
Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2 Інструкції щодо заповнення форм державних
статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного
господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики
України від 24 жовтня 2005 р. N 327, зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 8 листопада 2005 р. за N 1350/11630 магазин (крамниця) - об'єкт
стаціонарної роздрібної торгівлі, розміщений у відокремленій будівлі або
приміщенні, що має торговий зал для покупців з достатньою торговою площею для
їх обслуговування та систему спеціальних приміщень (для зберігання товарів, підготовки
їх для продажу, підсобних, адміністративних, технічних тощо), оснащених
торгово-технологічним устатковуванням, застосовує різні форми продажу товарів у
широкому асортименті, надає населенню додаткові послуги, забезпечує високу
культуру торгівлі. Торгова площа магазину - площа для торгівлі та
обслуговування покупців, уключаючи здану в оренду (крім площ окремих приміщень,
що повністю здані в оренду), тобто сума площ, на яких здійснюється продаж
товарів, та площ для розміщення служб з додаткового обслуговування покупців
(відділ замовлень, кафетерій, демонстраційна зала, камера схову, пакувальна,
оформлення продажу у кредит та інші служби з додаткового обслуговування
покупців). При цьому торгова площа включає площі, що зайняті під прилавками,
стелажами та іншим обладнанням, яке встановлене в торговому залі.
Згідно з п. 3 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” від 23.03.1996 року N 98/96-ВР під пунктами продажу
товарів у цьому Законі слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які
знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають
торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину.
На підставі аналізу наведених визначень та положень Рекомендацій щодо
організації роботи фірмового магазину, затверджених наказом Міністерства
економіки України від 18.01.2001р. N 12, місцевий суд дійшов обгрунтованого
висновку, що можливість класифікації об’єкту як фірмового магазину
обумовлюється як наявністю торгівельних площ, а також особливостями
архітектурно-художнього, рекламного оформлення, технічного оснащення,
технології організації торгівлі, рівня культури обслуговування споживачів, так
і відповідним товарним асортиментом, який складається з виробничого асортименту
підприємства-виробника та з асортименту супутніх товарів.
Господарським судом першої інстанції на підставі ретельного дослідження і
правової оцінки наявних у справі доказів та з врахуванням правових актів, що
регламентують організацію роботи фірмового магазину, з достовірністю
встановлено, що орендоване відповідачем нежитлове приміщення має оформлені
належним чином торгові зали для покупців, де значну питому вагу товарного
асортименту обіймає продукція одного виробника, що в свою чергу дозволяє дійти
висновку про використання відповідачем орендованого приміщення саме в якості
фірмового магазину. При цьому, розміщення в окремих приміщеннях загальною
площею 29,4 кв.м. спеціальних приміщень (адміністративних, технічних,
підсобних, тощо) необхідних для створення нормальних умов праці його
співробітників, ніяким чином не свідчить про використання об’єкта оренди в
цілому під розміщення офісу, на чому безпідставно наполягає позивач.
Разом з тим, судом першої інстанції звернуто увагу на те, що доводи
позивача щодо відсутності у відповідача торгового патенту та дозволу на
розміщення об’єкта торгівлі та сфери послуг, або будь - яких інших дозвільних
документів на здійснення торгівлі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки
вирішення питань правомірності чи неправомірності здійснення відповідачем
торгівельної діяльності ніяким чином не стосується виконання останнім своїх
зобов’язань, які виникли на підставі спірного договору оренди, змістом якого є
майнові відносини між сторонами щодо господарського використання комунального
майна. До компетенції Представництва не належать повноваження з контролю за
дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавства, що
регулює торгівельну діяльність.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з правильним висновком
місцевого суду про недоведення позивачем за допомогою законодавчо встановлених
засобів доказування використання відповідачем орендованого приміщення всупереч
договору оренди № 91/33 від 18.03.2005 року та профілю його використання, а
відсутність у відповідача дозвільних документів на здійснення торгівельної
діяльності ніяким чином не свідчить про порушення ним умов договору оренди і не
може бути підставою для його дострокового розірвання.
Також, судом першої інстанції при вирішення даного спору встановлено, що
доводи позивача про невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо
обов’язкового страхування орендованого приміщення у страховій компанії, що
створює загрозу пошкодження власності територіальної громади м. Одеси та
позбавляє орендодавця можливості отримання компенсації у разі пошкодження його
майна, спростовуються наявними в матеріалах справи копіями договорів
добровільного страхування майна № 09-0503-39579-500 від 25.03.2005р., №
09-0701-054367-502 від 25.03.2007р., № 09-0809-068959-507 від 24.09.2008р., №
09-1003-077286-507 від 01.02.2010р., за умовами яких об’єкт оренди застраховано
від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, а вигодонабувачем визначено
Представництво.
Окрім того, судом першої інстанції враховано те, що за умовами підпункту
„к” п. 4.2 спірного договору оренди ризик випадкової загибелі чи пошкодження
орендованого приміщення покладено на орендаря, що знову ж таки спростовує
твердження позивача про те, що дії відповідача позбавляють орендодавця
можливості отримання компенсації у разі пошкодження його майна.
Наведене за висновком місцевого суду свідчить про відсутність порушень умов
договору оренди зі сторони відповідача та необґрунтованість пред’явлених
позивачем вимог.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що
позивач необґрунтовано звернувся до суду із даним позовом, а суд, відповідно,
правомірно відмовив в його задоволенні.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної
справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Представництвом в апеляційній
скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі
доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За
таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи
часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції
було повно та всебічно з’ясовано обставини, що входять до предмета доказування
та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено
рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі
підстави для залишення його без змін.
Наприкінці колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає
за необхідне зазначити слідуюче. В юридичному плані спір у даній справі не є
складним. Проте, з незрозумілої з точки зору здорового глузду позиції
касаційної інстанції, яка кожного разу вигадує нові причини для скасування
правильних рішень судів попередніх інстанцій, справа розглядається судами майже
два роки, що не сприяє зміцненню авторитету судової влади та зростанню довіри
до судових органів, які протягом останнього часу впали до такого рівня, що далі
вже нікуди.
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення
господарського суду Одеської області від 18.10.2010 року у справі
№ 16-20-3/20-09-640 залишити без змін, а
апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради - без задоволення.
Постанова
набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному
порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Бєляновський В.В.
Судді Мирошниченко М.А.
Шевченко В.В.
Материалы, предоставленные в блоге, носят
ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62
(096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru
Отправить комментарий