Путем вынесения
частного определения хозяйственный суд Киева устранил нарушения и недостатки в
работе Государственной исполнительной службы Украины в части выполнения решений
об обеспечении иска о солидарном взыскании средств из нескольких должников.
При
рассмотрении хозяйственным судом города Киева жалобы на действия Отдела
государственной исполнительной службы Калининского районного управления юстиции
в г. Донецке и Отдела государственной исполнительной службы Оболонского
районного управления юстиции в г. Киеве было установлено неодинаковое
применение государственными исполнителями различных отделов исполнительной
службы одних и тех же положений Закона Украины «Об исполнительном
производстве», которое заключается в том, что выполняя решение хозяйственного
суда города Киева от 26.03.2013 г. об обеспечении иска путем ареста денежных
средств солидарно обязанных должников различными территориальными отделами
Государственной исполнительной службы Украины допущено разное применение ст. 18
Закона Украины "Об исполнительном производстве".
Так, двумя
отделами ГИС вынесено постановление об открытии исполнительного производства по
выполнению постановления об обеспечении иска и осуществлена ее фактическое
выполнение. В то же время, отделами ГИС по местонахождению двух других
ответчиков отказано в принятии к производству исполнительного документа и в
открытии исполнительного производства по принудительному исполнению данного
постановления по мотивам несоответствия постановления суда требованиям ч. 2 ст.
18 Закона Украины "Об исполнительном производстве" - будто бы
отсутствием указания в исполнительном документов одного взыскателя и одного
должника.
С целью
устранения неодинакового применения государственными исполнителями положений ч.
2 ст.18 Закона Украины "Об исполнительном производстве" хозяйственный
суд города Киева вынес частное определение, которым обязал Государственную
исполнительную службу Украины устранить такие недостатки в работе органов
исполнительной службы, по результатам рассмотрения которого Государственная
исполнительная служба Украины письмом № 14-0-22-15/4.2 от 21.01.2014 г.
предоставила разъяснения государственным исполнителям относительно порядка
выполнения решений суда об обеспечении иска о солидарном взыскании средств с
нескольких должников.
За невыполнение
требований частного определения хозяйственного суда - лицо привлечено к
административной ответственности.
По
составленному секретарем судебного заседания хозяйственного суда города Киева
протоколом об административном правонарушении экс-начальник Регистрационной
службы ГУЮ Киева привлечен к административной ответственности. Административный
протокол составлен за нарушение ст. 185-6 КУаАП - невыполнение требований
частного определения хозяйственного суда города Киева.
Суть нарушения
заключалась в непредоставлении Регистрационной службой РУЮ в г. Киеве
информации из Государственного прав на недвижимое имущество на выполнение
решений суда и должным образом оформленных запросов. Судом в адрес руководителя
вынесено частное определение от 03.06.2013 г., которым обязано устранить
недостатки в работе, однако постановление оставлено без рассмотрения и
выполнения.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.
284-18-98
О К Р Е М А У Х В А Л А
05.09.2013
р.
справа № 910/355/13
Господарський суд міста Києва, розглядаючи скарги на
дії державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Калінінського
районного управління юстиції у м. Донецьку та Відділу державної виконавчої
служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві у справі
№ 910/355/13 за позовом Публічного акціонерного
товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Приватного
акціонерного товариства «Західно-Український Консорціум», Товариства з
обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції - України», Товариства з
обмеженою відповідальністю «Металпак», Товариства з обмеженою відповідальністю
«Консалтингова компанія «Веданта» про стягнення
4 434 398,10 дол. США та
53 758 215,12 грн.
Головуючий суддя Бойко Р.В.
Судді: Бондарчук В.В.
Ломака В.С.
ВСТАНОВИВ:
На розгляді господарського суду міста Києва
знаходиться справа № 910/355/13 за позовом Публічного акціонерного
товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Приватного
акціонерного товариства «Західно-Український Консорціум», Товариства з
обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції - України», Товариства з
обмеженою відповідальністю «Металпак», Товариства з обмеженою відповідальністю
«Консалтингова компанія «Веданта» про стягнення
4 434 398,10 дол. США та
53 758 215,12 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013
р. з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти Приватного
акціонерного товариства «Західно-Український Консорціум», Товариства з
обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції - Україна», Товариства з
обмеженою відповідальністю «Металпак», Товариства з обмеженою відповідальністю
«Консалтингова компанія «Веданта», які обліковуються на відкритих ними рахунках
у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми у розмірі
89 202 359,13 грн.
До господарського суду міста Києва надійшли скарги
Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
на дії Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління
юстиції у м. Донецьку та Відділу державної виконавчої служби Оболонського
районного управління юстиції в м. Києві.
В ході розгляду скарг судом було встановлено
неоднакове застосування державними виконавцями різних відділів виконавчої
служби однакових положень Закону України «Про виконавче провадження»,
що полягає у наступному:
Виконуючи ухвалу господарського суду міста Києва від
26.03.2013 р. про забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів, які
містяться на рахунку відповідачів, різними територіальними відділами державної
виконавчої служби допущено різне застосування ст. 18 Закону України "Про виконавче
провадження".
Постановами державного виконавця ВДВС Святошинського
РУЮ у м. Києві від 12.06.2013 р. ВП 38447635 та
постановою заступника начальника Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ від
27.05.2013 р. ВП 38137280 відкрито виконавче провадження з виконання ухвали господарського суду міста Києва
від 26.03.2013 р. №910/355/13.
В той же час, постановою старшого державного виконавця
ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку від 26.06.2013 р. ВП № 38614552
та постановою головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві
від 19.07.2013 р. ВП № 38946985 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження
з примусового виконання ухвали господарського суду міста Києва від
26.03.2013 р. у справі № 910/355/13.
Тобто, виконуючи один виконавчий документ (в частині
різних боржників) державні виконавці двох відділів дійшли правильного висновку
про відсутність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а
державні виконавці інших двох відділів - до хибного про відмову у відкритті
виконавчого провадження.
Хибний висновок про відмову у відкритті виконавчого
провадження мотивований невідповідністю ухвали суду вимогам ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче
провадження" - наче б то відсутністю зазначення у
виконавчому документів одного стягувача та одного боржника.
Судом за наслідками розгляду скарг було винесено
ухвалу від 05.09.2013 р. у справі №910/355/13, якою визнано неправомірними дії
державних виконавців та скасовано, як незаконні, постанови про відмову у
відкритті виконавчого провадження з наступних підстав.
За змістом ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до
виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Примусове виконання рішень здійснюється державною
виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом
(ч. 1 ст. 17 Закону).
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче
провадження» визначені виконавчі документи, що
підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, до числа яких
віднесено, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази
господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та
рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій
палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у
цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях
та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом
(п.п. 1,2).
Отже, з аналізу положень ст. 67 Господарського процесуального кодексу
України, ст.ст. 17, 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що ухвала суду про забезпечення позову виступає самостійним
виконавчим документом, який підлягає виконанню органами Державної виконавчої
служби України, а видача будь-яких інших документів з метою її виконання в
такому разі положеннями чинного законодавства не передбачено.
Як вказано в постанові пленуму Вищого господарського
суду України від 17.10.2012 р.
№ 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал,
постанов господарських судів України», ухвала господарського суду (у тому числі
апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення
позову, включаючи накладання арешту на майно або кошти, підлягає виконанню
органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових
рішень відповідно до вимог статей 2, 3, 5 і 17 Закону України «Про виконавче провадження»,
а наказ при цьому не видається.
Отже, ухвала господарського суду про забезпечення позову
має статус виконавчого документу і для її виконання видача наказу або
будь-якого іншого виконавчого документу не потребується.
В той же час, за змістом ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче
провадження», на невідповідність вимогам якої посилається державний
виконавець, у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а
також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один
стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення,
або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Тобто, положення ч. 2 ст. 18 Закону стосуються порядку
виконання судових рішень, для виконання яких нормами законодавства передбачена
видача виконавчих документів.
Відтак, враховуючи, що для виконання ухвали
господарського суду про забезпечення позову видача наказу не передбачена, а
остання виступає самостійним виконавчим документом, положення ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче
провадження» до таких ухвал не
застосовуються.
Неправильне застосування наведених норм чинного
законодавства призводить до безпідставного ухилення від виконання покладених на
органи ДВС повноважень та призводить до невиконання судових рішень (порушення
ст.ст. 19, 124 Конституції України), що є
недопустимим.
Частинами 3, 4 пункту 3 Положення про Державну
виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 6.04.2011 р. № 385/2011 (надалі - Положення) визначено, що одними із основних завдань ДВС України є
забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку,
встановленому законодавством, здійснення освітньо-роз'яснювальної роботи
з питань виконання рішень.
Неоднакове застосування різними територіальними
органами ДВС однакових положень чинного законодавства свідчить про недоліки в
роботі Державної виконавчої служби України щодо виконання покладених завдань,
передбачених частинами 3, 6, 9 пункту 4 Положення.
Відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу
України господарський суд, виявивши при вирішенні
господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності
підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить
окрему ухвалу.
Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам,
установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які
несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в
окремій ухвалі.
За таких обставин, господарський суд міста Києва
виносить на адресу Державної виконавчої служби України окрему ухвалу про
необхідність усунення викладених порушень та недоліків в роботі Державної
виконавчої служби України та налагодження діяльність в сфері надання роз'яснень та/або рекомендацій
державним виконавцям (з доведенням до їх відома) з питань примусового виконання
ухвал господарських судів про забезпечення позову в контексті положень ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче
провадження".
Керуючись статтями 86, 90 Господарського процесуального кодексу
України, господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
1. Державній виконавчій службі України усунути
недоліки в роботі Державної виконавчої служби України щодо виконання покладених
завдань, передбачених частинами 3, 6, 9 пункту 4 Положення про Державну
виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 6.04.2011 р. №
385/2011 в сфері надання роз'яснень та/або рекомендацій державним виконавцям (з доведенням
до їх відома) з питань примусового виконання ухвал господарських судів про
забезпечення позову в контексті положень ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче
провадження".
2. Окрему ухвалу направити Державній виконавчій службі
України.
3. Зобов'язати Державну виконавчу службу України
повідомити господарський суд міста Києва про результати розгляду даної окремої
ухвали до 25.10.2013 р.
4. Попередити посадових осіб Державної виконавчої
служби України про адміністративну відповідальність за невиконання вимог
окремої ухвали суду відповідно
до ст. 1856 Кодексу України про
адміністративні правопорушення та кримінальну
відповідальність згідно ст. 382 Кримінального кодексу України.
Головуючий судя Р.В.
Бойко
Судді: В.В. Бондарчук
В.С. Ломака
Вдячні за увагу!
Адвокатське об'єднання «Ліга правового захисту» пропонує своїм клієнтам послуги адвоката
в Києві та області для вирішення самих різних юридичних питань. Консультації адвоката
допоможуть Вам зорієнтуватися для прийняття правильного рішення.
Отправить комментарий