24 июля 2014

Банки «сотрудничают» с налоговой законно…

…потому что истек срок исковой давности. К такому выводу пришел ВАСУ в определении от 22.05.2014 г. по делу N К/800/47191/13.
Ответ на вопрос истца таки интересно было бы узнать: каким образом государственная налоговая инспекция узнает о наличии средств на счетах клиента; имеет ли банк право/обязанность применять в своей деятельности законы Украины, а в случае конкуренции норм - предпочесть в применении норму высшей юридической силы; является ли юридическая сила инструкции Национального банка Украины высшей нормой по отношению к норме Конституции и закона; несет ли банк ответственность перед клиентом за сохранность средств на счете.
Берегите свои счета и себя.




ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22.05.2014 р.    N К/800/47191/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючий-суддя Голяшкін О. В. (доповідач), судді: Донець О. Є., Гончар Л. Я., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спільного українсько-канадського підприємства "Студія Лева" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі за позовом Спільного українсько-канадського підприємства "Студія Лева" до Національного банку України, директора Генерального департаменту інформаційних технологій та платіжних систем С. Н. Б., Міністерства юстиції України, про скасування постанови та наказу та зобов'язання надати інформацію, встановив:
Спільне українсько-канадське підприємство "Студія Лева" звернулось до суду з адміністративним позовом до Національного банку України, директора Генерального департаменту інформаційних технологій та платіжних систем С. Н. Б., Міністерства юстиції України, з урахуванням додатково поданого адміністративного позову від 14 лютого 2013 року N 10 просило:
- скасувати п. 12.4 постанови Правління Національного банку України від 30 березня 2012 року N 122 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", якою затверджені зміни до "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, а саме: "Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається";
- скасувати постанову Правління Національного банку України від 30 березня 2012 року N 122 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України";
- зобов'язати Національний банк України та директора Генерального департаменту інформаційних технологій та платіжних систем С. Н. Б. надати повну та обґрунтовану інформацію у відповідь на звернення від 30 листопада 2012 року N 84;
- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 24 квітня 2012 року N 614/20927 про державну реєстрацію постанови Правління Національного банку України від 30 березня 2012 року N 122 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України";
- згідно з ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в позовній заяві пункт 2 статті 11) вийти за межі позовних вимог і здійснити захист по суті порушених конституційних прав позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року адміністративний позов в частині позовних вимог про скасування п. 12.4 постанови Правління Національного банку України від 30 березня 2012 року N 122 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", якою затверджені зміни до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, а саме: "Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається" та скасування постанови Правління Національного банку України від 30 березня 2012 року N 122 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" залишено без розгляду на підставі ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного в частині вимог про зобов'язання Національного банку України та Директора Генерального департаменту інформаційних технологій та платіжних систем С. Н. Б. надати повну та обґрунтовану інформацію у відповідь на звернення від 30 листопада 2012 року N 84 та скасування наказу Міністерства юстиції України від 24 квітня 2012 року N 640/5 відмовлено з підстав необґрунтованості позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року вищевказані ухвала та постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 рокузалишені без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Спільне українсько-канадське підприємство "Студія Лева" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, в частині залишених без розгляду вимог направити справу для продовження розгляду, в частині розглянутих вимог прийняти нове рішення про задоволення позову.
Національний банк України у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що Спільне українсько-канадське підприємство "Студія Лева" листом від 30 листопада 2012 року вих. N 84 звернулося до Національного банку України, у якому позивач повідомив Національний банк України про систематичне списання Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" на підставі інкасових доручень державної податкової інспекції коштів у погашення заборгованості перед бюджетом, посилаючись на неправомірність дій банку просив надати відповідь відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" на питання: яким чином державна податкова інспекція взнає про наявність коштів на рахунках клієнта; чи банк має право/обов'язок застосовувати у своїй діяльності закони України, а у випадку конкуренції норм - віддати перевагу в застосуванні норм вищої юридичної сили; чи юридична сила інструкції Національного банку України є вищою нормою за норми Конституції і закону; чи несе банк відповідальність перед клієнтом за збереження коштів на рахунку; висловити офіційну позицію за даним зверненням та в разі необхідності ініціювати зміни до законодавства України.
Вказаний лист отриманий відповідачем 03 грудня 2012 року за вх. N 513/17662.
Листом від 21 грудня 2012 року за N 25-113/2780 Національний банк України надав відповідь Спільному українсько-канадському підприємству "Студія Лева" на звернення, яке підписано директором Генерального департаменту інформаційних технологій та платіжних систем С. Н. Б., який отриманий позивачем 31 грудня 2012 року.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Закон України "Про доступ до публічної інформації" (далі - також Закон N 2939-VI), на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону N 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, з урахуванням змісту листа позивача від 30 листопада 2012 року вих. N 84 та поставлених у ньому питань, звернення позивача не містить запиту на отримання публічної інформації в розумінні Закону N 2939-VI, а фактично містить вимоги щодо надання роз'яснення з питань правомірності дій банку, застосування законів та нормативно-правових актів різної юридичної сили та їх тлумачення. Така інформація не є публічною інформацією, оскільки не є інформацією отриманою, створеною в процесі виконання відповідачем своїх обов'язків, та не є інформацією, яка знаходиться у володінні Національного банку України.
Відповідачем надано відповідь на звернення з урахуванням наведених позивачем обставин, з посиланням на нормативно-правові акти, що регулюють питання списання коштів банком на підставі інкасового доручення, виданого органами державної податкової служби, а також висловлено позицію щодо застосування таких нормативно-правових актів та надано оцінку діям банку.
Вказана відповідь надана позивачем в межах 30 денного строку, судом обґрунтовано відзначено, що відповідь була надана в розумний строк, виходячи зі змісту звернення позивача та відсутності в листі, які б свідчили про необхідність термінового розгляду звернення та надання відповіді.
Враховуючи вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність позовних вимог щодо зобов'язання Національного банку України надати інформацію на звернення.
Вирішуючи вимоги про скасування наказу Міністерства юстиції України від 24 квітня 2012 року N 614/20927 про державну реєстрацію постанови Правління Національного банку України від 30 березня 2012 року N 122 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" судами встановлено, що про реєстрацію постанови Правління НБУ від 30 березня 2012 року N 122 Міністерством юстиції України виданий наказ від 24 квітня 2012 року N 640/5, N 614/20927 - реєстраційний номер. Судами досліджений наданий Міністерством юстиції України висновок про державну реєстрації нормативно-правового акта.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади"нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п. 2 Указу N 493/92 державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.
Згідно абз. 2 п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 року N 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєння йому реєстраційного номера та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Процедура підготовки та подання до Міністерства юстиції України нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, та єдиний механізм їх розгляду та державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, визначені Порядком подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за N 381/10661.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрація постанови Правління Національного банку України від 30 березня 2012 року N 122 вчинена Міністерством юстиції України з дотриманням визначеної законом процедури реєстрації нормативно-правових актів, у зв'язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування наказу Міністерства юстиції України від 24 квітня 2012 року N 640.
Також колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано залишено без розгляду адміністративний позов в частині скасування постанови Правління Національного банку України від 30 березня 2012 року N 122 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" в цілому та в частині п. 12.4 Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджених постановою Правління НБ України від 30 березня 2012 року N 122.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до п. 6 постанови Правління Національного банку України від 30 березня 2012 року N 122 постанова набирає чинності через 30 днів після офіційного опублікування. Вона зареєстрована Міністерством юстиції України 24 квітня 2012 року за N 614/20927, опублікована в Офіційному віснику України 21 травня 2012 року N 36 та набрала чинності 21 червня 2012 року.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про початок обчислення строку звернення до суду з позовом щодо оскарження вказаної постанови з моменту набрання нею чинності, а тому, з урахуванням подання позивачем даного позову, згідно відбитку штампу на конверті, 29 січня 2013 року, позивачем строк звернення до адміністративного суду пропущений, про поновлення строку позивачем не заявлялося, поважних причин пропуску позивачем цього строку судами не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Спільного українсько-канадського підприємства "Студія Лева" залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:  

P.S. Только профессиональный адвокат поможет решить сложные проблемы, лежащие в правовом поле, сможет объяснить, какими могут быть последствия Ваших действий (бездействия), расскажет о судебных перспективах, которые могут иметь место в каждом конкретном случае.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62,  (096) 445-47-90

Комментариев нет:

Отправить комментарий