С проблемой возвращения депозита
может столкнуться каждый. Поэтому интересно решение Верховного Суда по делу №
6-96цс14. Согласно постановлению банк вправе не возвращать депозит, если
сберегательная книжка либо квитанция о внесении денег на счет были неправильно
оформлены. А именно - квитанция была заверена не той печатью, которая нужна.
При этом вкладчик же не может сам проверить правильность банковской печати -
законодательно требования не установлены, а внутренние банковские положения ему
недоступны.
Банки начали отрекаться от своих
квитанций и печатей на них, и на этом основании отказывать
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2014 року м.
Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук
Л.І., Сеніна Ю.Л.,-
Гуменюка
В.І., Патрюка М.В.,
Лященко
Н.П., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні
справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк
«Фінансова ініціатива» про стягнення коштів за договором банківського вкладу та
за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк
«Фінансова ініціатива» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним за заявою
ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся
до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк
«Фінансова ініціатива» (далі − ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива») про стягнення
коштів за договором банківського вкладу.
Зазначав, що 24 грудня 2012 року між
ним і ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» було укладено договір банківського вкладу
(далі – договір), за умовами якого банк зобов’язався прийняти від нього кошти в
сумі 200 доларів США з кінцевим терміном повернення 29 грудня 2013 року, він
зобов’язувався внести зазначену суму коштів готівкою на відкритий банком
депозитний рахунок. Свої зобов’язання за договором виконав – вніс кошти на
рахунок, що підтверджується квитанцією НОМЕР_1 від 24 грудня 2012 року.
Пунктом 1.4 договору допускається
внесення додаткових внесків (поповнення) до 28 грудня 2013 року, тобто сума
вкладу може бути збільшена. Позивачем 24 грудня 2012 року внесено додаткову
суму до вкладу в розмірі 499 800 доларів США, що підтверджується квитанцією
НОМЕР_2 від 24 грудня 2012 року. Загальна сума вкладу за цим договором
становить 500 тис. доларів США.
28 грудня 2012 року, відповідно до пункту
1.5 договору, ОСОБА_1 звернувся до банку з проханням про часткове зняття вкладу
та конвертацію його в гривню з подальшим зарахуванням на депозитний рахунок та
проведенням платежу з депозитного рахунку в загальному розмірі 4 015 000 грн.
Цей платіж не був виконаний, про що банк повідомив позивача листом від 28
грудня 2012 року НОМЕР_3 з посиланням на збій роботи програмного забезпечення
та гарантував перерахування коштів 3 січня 2013 року. У подальшому це
зобов’язання виконано не було.
На запит про наявний залишок коштів
йому надійшла відповідь про те, що залишок на депозитному рахунку становить 3
195 450 грн, що менше на 819 550 грн від суми, яка повинна знаходитись на
рахунку. У зв’язку із цим 10 січня 2013 року він звернувся до банку із заявою
про видачу 3 195 450 грн, проте ці кошти йому також видано не було.
У березні 2013 року ПАТ «КБ
«Фінансова ініціатива» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про
визнання договору недійсним.
Зазначало, що вказані договори
банківського вкладу, примірник наданого позивачем договору та примірник
договору, який знаходився в банку, не підписані сторонами, а тому не
відповідають вимогам закону та вважаються неукладеними. При цьому, посилаючись
на положення ст. ст. 203, 215, ч. 2 ст. 207 ЦК України, просило суд визнати
недійсними договори банківського вкладу від 24 грудня 2012 року.
Рішенням Вінницького міського суду
Вінницької області від 20 травня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:
стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 500
тис. доларів США, що еквівалентно 3 996 500 грн за курсом валют Національного
банку України; вирішено питання про розподіл судових витрат; у задоволенні
зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької
області від 15 січня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано
в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 й ухвалено в цій частині нове
рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова
ініціатива» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 200 доларів США, що еквівалентно
1 598 грн 06 коп. за курсом валют
Національного банку України станом на 20 травня 2013 року, за договором
банківського вкладу від 24 грудня 2012 року НОМЕР_4, укладеного між ОСОБА_1 і
ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива»; у задоволенні решти вимог відмовлено; у решті –
рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року
касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду Вінницької
області від 15 січня 2014 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України
заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ від
9 квітня 2014 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухваленого у
справі рішення суду касаційної інстанції та направлення справи на новий розгляд
до суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355
Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), – неоднакового
застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального
права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних
правовідносинах, а саме: ст. ст. 1058, 1059, 1068 ЦК України, п. 8 глави 2
розділу ІІІ Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні,
затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011
року № 174, (далі – Інструкція) та п. 1.4 Положення про порядок здійснення
банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними
особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3
грудня 2003 року № 516 (далі – Положення).
Для прикладу наявності зазначеної
підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на
ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ від 20 червня 2012 року та від 17 квітня 2013 року, рішення Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3
липня 2013 року.
ОСОБА_1 указує на те, що правові
висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в
основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з
висновками, зробленими Верховним Судом України та судом касаційної інстанції в
наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом
судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення
представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та представника ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива»
ОСОБА_3, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових
рішень задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 353 ЦПК України
Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з
підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК
України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних
справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і
тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових
рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, судом
установлено, що 24 грудня 2012 року між ОСОБА_1 і ПАТ «Комерційний банк
«Фінансова ініціатива» було укладено договір банківського вкладу НОМЕР_4,
згідно з яким банк зобов’язався прийняти від позивача грошові кошти в сумі 200
доларів США з кінцевим терміном повернення 29 грудня 2013 року. ОСОБА_1
зобов’язався внести готівкою на відкритий банком депозитний рахунок грошові
кошти та виконав свій обов’язок, вніс вказані грошові кошти на рахунок, що
підтверджується квитанцією НОМЕР_1 від 24 грудня 2012 року.
Згідно з п. 1.4 цього договору до 28
грудня 2013 року допускаються додаткові внески (поповнення), тобто сума вкладу
може бути збільшена. За умовами п. 7.1 договору будь-які зміни і доповнення до
нього можуть бути здійснені тільки за згодою сторін у письмовій формі і є його
невід’ємною частиною.
Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за
договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від
другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла,
зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в
іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК
України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова
форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення
грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної
книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим
законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності
(банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пунктом 1.4 Положення передбачено, що
залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:
договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з
видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею
ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з
видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських
металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими
актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями
ділового обороту.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV
Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту
після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового
касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у
відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є
підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має
містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію,
дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в
післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи
«післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення),
який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис
працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Виходячи з положень ст. 1059 ЦК
України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма
договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми
підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або
сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом,
іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими
правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник
прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про
внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Скасовуючи рішення суду першої
інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1,
апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції,
виходив із того, що додаткового письмового договору про внесення додаткового
внеску за договором банківського вкладу від 24 грудня 2012 року між сторонами не
укладалось; грошові кошти в сумі 499 800 доларів США у гривневому еквіваленті
на рахунок ОСОБА_1 не надходили та не обліковувались; квитанція від 24 грудня
2012 року про внесення 499 800 доларів США, що еквівалентно 3 994 901 грн 40
коп. за курсом Національного банку України, завірена не печаткою ПАТ «КБ
«Фінансова ініціатива» «Прибутково-видаткова каса №1», а іншою печаткою, що
підтверджується висновком експерта від 7 листопада 2013 року (т. ІІІ а.с.174).
Указана квитанція не відповідає вимогам закону та не містить обов'язкових
реквізитів, визначених п. 2.9 Інструкції.
Разом із тим у судових рішеннях
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
на які як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції посилається
у заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України заявник, судом,
на відміну від справи, яка переглядається, установлено, що договори
банківського вкладу між сторонами укладені відповідно до вищезазначених вимог
закону, грошові кошти дійсно вносились позивачами, проте не були відповідним
чином обліковані та внесені на рахунки банків через злочинні дії працівників
банківських установ, за фактом яких проводились відповідні перевірки й порушені
кримінальні справи.
У справі, яка переглядається,
установлено, що 19 лютого 2013 року головою правління ПАТ «КБ «Фінансова
ініціатива» подана заява про вчинення злочину начальником Вінницького
відділення №3 ОСОБА_4, яка, зловживаючи службовим становищем і за попередньою
змовою, зокрема, з ОСОБА_1, шляхом подання підроблених договорів та касових
документів намагалась заволодіти майном банку в особливо великих розмірах (т.
ІІІ а.с. 98-100). Указану заяву прийнято та відомості внесено до Єдиного
реєстру досудових розслідувань за попередньою правовою кваліфікацією
кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України (т. ІІІ а.с.71-72).
Отже, у зазначених справах наявні
різні фактичні обставини, до яких застосовано відповідний матеріальний закон, а
тому ухвалені в них рішення не свідчать про неоднакове застосування судом
касаційної інстанції норм матеріального права.
З огляду на викладене обставини, які
стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що відповідно до ч. 1
ст. 360-5 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні заяви.
Керуючись пунктом 1 частини першої
статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5
ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про
перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 9 квітня 2014 року відмовити.
Постанова Верховного Суду України є
остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2
частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий
А.Г.
Ярема
Судді: Л.І.
Григор’єва
М.В.
Патрюк
В.І. Гуменюк
Я.М.
Романюк
Н.П. Лященко
Ю.Л.
Сенін
Л.І. Охрімчук
Материалы, предоставленные в блоге, носят
ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62
(096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru
Отправить комментарий