25 сентября 2014

Коллекторы не имеют права

Благодаря решению ВСУ №3-56гс14 заемщики получили время для переговоров с коллекторами.
Судебная палата по хозяйственным делам Верховного Суда постановила, что коллекторская или факторинговая компания не получает вместе с кредитом по наследству решение суда, которое банк (первоначальный кредитор) получил по вашему делу — например, о взыскании средств по кредиту или залога по ипотеке.

Другими словами, коллектор не может взыскивать средства по решению суда, полученному в пользу банка, у которого он приобрел это решение. Организация, которая перекупила решение суда (это может быть не только коллекторская компания, но и другой банк), должна снова пройти все процедуры и получить свое собственное судебное решение, но только на остаток долга.

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
19 серпня 2014 року   м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого            Барбари В.П.,                           
суддів:              Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., 
                                   Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І.,
                                   Шицького І.Б., –        
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо» (далі – ТОВ «Камбіо») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від  5 березня 2014 року в справі № 923/945/13 за позовом ТОВ «Камбіо» до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Інвест-Строй» (далі – ТОВ «Кредо-Інвест-Строй»), третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго» (далі – ТОВ «Південенерго»), про визнання договору уступки права вимоги недійсним,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2014 року до Верховного Суду України звернулося  ТОВ «Камбіо» із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 5 березня 2014 року у справі № 923/945/13 із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), у якій просило скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 грудня  2013 року.
Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 203, 215, 512–515, 517, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
Заяву мотивовано тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, залишаючи в силі рішення господарського суду Херсонської області від 17 вересня 2013 року про відмову в задоволенні позову, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 202, 203, 215, 512, 514 ЦК України, дійшов висновку про відсутність законодавчої заборони щодо заміни кредитора у зобов’язанні після ухвалення судового рішення та на стадії його виконання, а відтак – і про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного правочину про уступку права вимоги недійсним.
На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку ТОВ «Камбіо», ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 25 листопада 2008 року у справі № 8/565-07, від 7 жовтня 2008 року у справі № 16/33-08, у яких суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов протилежного правового висновку про недійсність договорів про уступку права вимоги, укладених на стадії виконання судового рішення, у зв’язку з їх невідповідністю вимогам закону, оскільки заміна стягувача на стадії виконавчого провадження може відбуватися лише на підставі та у порядку, передбаченому, статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 25 ГПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка регулює питання процесуального правонаступництва.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При вирішенні справи судом установлено, що 4 листопада 2011 року між ТОВ «Камбіо» (цедент) і ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» (цесіонарій) укладено договір № 1 уступки права вимоги, відповідно до умов якого цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги боргу першого та стає кредитором за наступними документами, а саме: рішення господарського суду Херсонської області від 2 липня 2009 року в справі № 11/108-09 про стягнення з ТОВ «Південенерго» (боржник) на користь ТОВ «Камбіо» боргу в сумі 115 574 грн 70 коп. Загальна сума грошового зобов’язання боржника на дату укладення договору про уступку права вимоги становить 107 471 грн 98 коп.
Пунктом 2 зазначеного договору передбачено, що за цими документами цесіонарій набуває права (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання наступних зобов’язань: рішення  господарського суду Херсонської області від 2 липня 2009 року в справі № 11/108-09 про стягнення з  ТОВ «Південенерго» на користь ТОВ «Камбіо» боргу в розмірі 107 471 грн 98 коп. (за мінусом сплачених боржником цеденту 8 102 грн 72 коп.) та всіх інших документів пов’язаних з розглядом справи.
Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов’язанні допускається протягом усього часу існування зобов’язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов’язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов’язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.
Проте, виходячи зі змісту оспорюваного договору, його предметом є уступка права вимоги за рішенням господарського суду Херсонської області від  2 липня 2009 року в справі  № 11/108-09, за яким з боржника стягнуто не лише сума заборгованості за договором поставки від 1 липня 2008 року № 01/07-2, укладеного між ТОВ «Камбіо» та ТОВ «Південенерго», а також судові витрати.
При цьому умовами договору цесіонарію  надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду.
Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Оскільки виконання рішення суду є невід’ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною п’ятою статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний  виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про  заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов’язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.
Підсумовуючи наведене, заміна кредитора у зобов’язанні, як і саме зобов’язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов’язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.
Отже, при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги сторони у справі, яка переглядається, не замінюючи кредитора у зобов’язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.
За таких обставин висновок суду касаційної інстанції про відповідність оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства є помилковим.
У зв’язку з тим, що суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, заява ТОВ «Камбіо» підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від   5 березня 2014  року – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 11123–11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо» задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 5 березня 2014 року  скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

  Головуючий                                                                                  В.П. Барбара 

Судді:   М.І. Балюк
І.С. Берднік
В.С. Гуль
А.А. Ємець
П.І. Колесник
О.І. Потильчак
І.Б. Шицький

Материалы, предоставленные в блоге, носят ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62   (096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru



Комментариев нет:

Отправить комментарий