При соблюдении контрагентом
требований по оформлению соответствующих документов основания для вывода о
недостоверности или противоречивости сведений, указанных в таких налоговых
накладных, отсутствуют. Если не установлены обстоятельства, свидетельствующие
об осведомленности покупателя об указании продавцом недостоверных сведений, то
обстоятельство, что первичные документы от имени контрагентов подписаны
неустановленными лицами, не является достаточным основанием для лишения
покупателя (истца по делу) права на отражение в налоговом учете понесенных
(начисленных) расходов по результатам приобретения услуг.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" серпня 2014 р. м. Київ
К/9991/84240/11
Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Костенка М.І.
розглянувши в письмовому провадженні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дизайн-Студія
„Ключ" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від
06.11.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від
17.10.2011
у справі № 2а-5213/09/1370
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю „Дизайн-Студія „Ключ"
до Державної податкової
інспекції у Личаківському районі м. Львова
про скасування податкових
повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою
відповідальністю „Дизайн-Студія „Ключ" звернулось до Львівського окружного
адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у
Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними скасування податкових
повідомлень-рішень: № 0000232320/0 від 03.02.2009; № 0000232320/1 від
13.03.2009; № 0000232320/2/9369 від 10.04.2009; № 0000232320/3/12880 від
21.05.2009 ; № 0000232320/4/17939 від 29.07.2009.
Постановою Львівського окружного
адміністративного суду від 06.11.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного
адміністративного суду від 17.10.2011 ухвалу Львівського окружного
адміністративного суду від 06.11.2009 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду
першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до
Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції,
прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що
судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі
порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача,
перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та
встановлено судами, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку
позивача з питань взаєморозрахунків з ТОВ „Профліга" та складено акт №
17/23-2/32567987 від 22.01.2009.
За результатами перевірки
відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000232320/0 від
03.02.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на
додану вартість на суму 13500 грн.; № 0000232320/1 від 13.03.2009, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість
на суму 13500 грн.; від 10 квітня 2009 року № 0000232320/2/9369 від 10.04.2009,
яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану
вартість на суму 13500 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000232320/3/12880 від
21.05.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на
додану вартість на суму 13500 грн.; від 29 липня 2009 року № 0000232320/4/17939
від 29.07.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по
податку на додану вартість на суму 13500 грн.
Перевіркою встановлено порушення
позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1
п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено
податок на додану вартість на суму 9000 грн.
Відповідачем встановлено відсутній
факт отримання послуг з прибирання від ТОВ „Профліга" та виникнення
валових витрат ТОВ „Дизайн Студія „Ключ", а укладений договір між ТОВ
„Дизайн Студія „Ключ" та ТОВ „Профліга" відповідає ознакам недійсного
правочину, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави.
Тому підстав для віднесення
відповідачем до складу валових витрат сум вартості послуг з прибирання офісних
приміщень, які знаходяться в користуванні суборендарів за договором, укладеним
з ТОВ „Профліга" немає.
Судами попередніх інстанцій
досліджено договір № 68 на виконання послуг по прибиранню офісних приміщень за
адресою: м. Львів, вул. Зелена, 111 укладений між ТОВ „Дизайн Студія
„Ключ" (Замовник) та ТОВ „Профліга".
Розрахунки між ТОВ „Дизайн Студія
„Ключ" та ТОВ „Профліга" проводились в безготівковій формі, що
підтверджено банківськими виписками.
ТОВ „Профліга" виписано
позивачеві податкові накладні.
Позивачем було придбано послуги для
прибирання офісних приміщень, які були переданих в суборенду іншим суб'єктам
господарювання за договорами суборенди.
Приймаючи рішення про відмову в
задоволенні даного позову, попередні судові інстанції погодилися з наведеними
висновками податкового органу. При цьому суди послалися також на факт передачі
офісних приміщень в суборенду іншим суб'єктам господарювання за договорами
суборенди .
Однак, на думку колегії суддів Вищого
адміністративного суду України, наведена правова оцінка обставин справи не
відповідає нормам чинного податкового законодавства України.
Адже, як випливає зі змісту пункту
1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий
кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове
зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту
7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається
виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище
рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги)
відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари
(послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником
податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього
Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або
виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх
подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської
діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту
7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту
суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг),
не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими
подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Аналогічні за змістом умови
формування податкового кредиту містяться у пунктах 198.1, 198.3 та 198.6 статті
198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5
Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати
виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у
власній господарській діяльності.
В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту
5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких
витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з
підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії
(включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7
цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9
пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат
будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та
іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку.
Витрати, що формують собівартість
реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних
постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості
реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того
звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів,
виконаних робіт, наданих послуг.
З наведених законодавчих положень
випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та
податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним
платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної
економічної діяльності, за умови наявності належного документального
підтвердження виконання господарської операції.
Відповідні послуги були прийняті
позивачем за актами приймання-передачі та оплачені у повному обсязі.
Судова практика вирішення податкових
спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників
правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника,
результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно
виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській
звітності платника, - достовірні.
Подання платником до контролюючого
органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених
податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для
її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність
або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про
отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на
сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які
виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Однак у справі, що переглядається,
податковим органом не доведено існування таких обставин.
При дотриманні контрагентом
законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави
для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у
таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що
свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та
обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані
невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця
(позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених
(нарахованих) витрат за наслідками придбання рекламних послуг та матеріалів у
спірних постачальників.
З урахуванням викладеного висновок
судів про безтоварний характер спірних операцій з поставки позивачу послуг
ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а відтак не може
бути визнаний об'єктивним.
Відповідно до ст. 229 Кодексу
адміністративного суду України суд касаційної інстанції має право скасувати
судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення,
якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та
апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що
призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на вищевикладене, Вищий
адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну Товариства з
обмеженою відповідальністю „Дизайн-Студія „Ключ" на постанову Львівського
окружного адміністративного суду від 06.11.2009 та ухвалу Львівського
апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 у справі № 2а-5213/09/1370
слід задовольнити, постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляції
інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю „Дизайн-Студія „Ключ" задовольнити.
Постанову Львівського окружного
адміністративного суду від 06.11.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного
суду від 17.10.2011 у справі №
2а-5213/09/1370 скасувати.
Прийняти нову постанову про
задоволення позовних вимог.
Скасувати податкові повідомлення -
рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова: №
0000232320/0 від 03.02.2009; № 0000232320/1 від 13.03.2009; № 0000232320/2/9369
від 10.04.2009; № 0000232320/3/12880 від 21.05.2009; № 0000232320/4/17939 від
29.07.2009.
Стягнути з Державного бюджету України
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дизайн-Студія „Ключ"
судові витрати в розмірі 99, 60 грн.
Постанова набирає законної сили з
моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з
підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е.
Острович М.І. Костенко
Материалы, предоставленные в блоге, носят
ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62
(096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru
Отправить комментарий