07 ноября 2014

Компенсацию получат не только лишь все

Верховный Суд Украины принял постановление по делу №3-86гc14, согласно которому обязанность государства возместить вред, причиненный имуществу других лиц в результате взрыва военных боеприпасов в мирное время, и вред, который причинен в результате незаконных действий или бездействия военнослужащих при осуществлении ими своих полномочий, возлагается на Министерство обороны Украины.

В решении ВСУ говорится о взрывах именно в мирное время. Но так как в Украине военное положение не вводилось, то к событиям в зоне АТО данное решение ВСУ может быть применимо.
Предполагается увеличение количества подобных исков по мере освобождения Донбасса и возвращения людей домой. Сумма ущерба взыскивается за счет государственного бюджета. Для этого в нем предусматривается отдельная статья расходов. Если сумма, предусмотренная этой статьей, будет исчерпана в этом году, то оставшиеся без исполнения судебные решения будут исполняться за счет аналогичной статьи в бюджетах следующих лет. Другими словами, средств бюджета на всех не хватит.
Чтобы не стоять за компенсацией в очереди - не медлите с обращением в суд. Руководствуйтесь законом, а не эмоциями. Обращаясь в суд с подобными исками, необходимо доказать "вне разумного сомнения" кому принадлежит источник повышенной опасности.

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року                                                                      м. Київ

Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого:    Барбари В.П.,  
суддів:           Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В.,
Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П.,
Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М.,
Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
Шицького І.Б., Яреми А.Г.,                                                     
розглянувши за участю представника державного підприємства «Придніпровська залізниця»
заяву державного підприємства «Придніпровська залізниця» на постанову Вищого господарського суду України від 5 травня 2014 року у справі № 922/951/13-г за позовом державного підприємства «Придніпровська залізниця» до військової частини А-0829 та Міністерства оборони України  про відшкодування шкоди в розмірі 1 566 674,65 грн,
в с т а н о в и л и:
У березні 2013 року державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі — Залізниця) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до військової частини А-0829 та Міністерства оборони України про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1 566 674,65 грн, завданої позивачеві внаслідок вибухів артилерійських і ракетних снарядів поблизу с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що 6 травня 2004 року на армійських складах військової частини А-2985, розташованих поблизу с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, сталася пожежа, що спричинила вибухи артилерійських і ракетних снарядів. У позовній заяві зазначено, що вказаними вибухами було завдано матеріальної шкоди на суму 1 566 674,65 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 травня 2013 року стягнуто з військової частини А-0829 на користь Залізниці  1 566 674,65 грн. У задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди з Міністерства оборони України відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що завдану матеріальну шкоду має бути відшкодовано за рахунок військової частини А-0829, яка є правонаступником військової частини А-2985, з вини військовослужбовців якої сталися пожежа та вибухи боєприпасів, внаслідок чого завдано шкоду майну позивача.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24 жовтня 2013 року рішення господарського суду Харківської області від 20 травня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову до Міністерства оборони України скасовано, в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову та стягнення 1 566 674,65 грн з Міністерства оборони України та військової частини А-0829.
Постанову обґрунтовано тим, що матеріальну шкоду, завдану Залізниці, має бути відшкодовано з відповідачів у солідарному порядку.
Постановою Вищого господарського суду України від 5 травня 2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від  24 жовтня 2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 20 травня 2013 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до військової частини А-0829 відмовлено, а в частині позовних вимог до Міністерства оборони України провадження у справі припинено.
Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що саме на державу в особі Міністерства оборони України покладається обов’язок відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час, та яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень. Проте, враховуючи, що спір про той самий предмет між Залізницею та Міністерством оборони України було розглянуто судами, та є рішення, яке набрало законної сили, Вищий господарський суд України припинив провадження у цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України).
Залізницею в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 5 травня 2014 року у справі № 922/951/13-г із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті
1187 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14 липня 2014 року справу допущено до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданими заявником копіями постанови Вищого господарського суду України від 26 грудня 2012 року у справі № 45/421, в якій висловлено правову позицію про те, що Міністерство оборони України не може відповідати за шкоду, завдану майну позивача з вини військовослужбовців; ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2011 року у справі № 6-3562св11 та від 20 березня 2012 року у справі № 5-164к12, в яких висловлено правову позицію про те, що обов’язок відшкодувати шкоду, спричинену загибеллю військовослужбовця, покладено на Міністерство оборони України; ухвали Верховного Суду України від 31 березня  2010 року у справі № 6-16259св07, в якій висловлено правову позицію про те, що шкоду, завдану позивачу внаслідок вибухів боєприпасів, має бути відшкодовано солідарно Міністерством оборони України та військовою частиною. 
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Залізниці, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах та Судова палата у кримінальних справах вважають, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що Залізниця звернулася з позовом про стягнення солідарно з військової частини А-0829 та Міністерства оборони України матеріальної шкоди у розмірі 1 566 674,65 грн, завданої внаслідок вибухів артилерійських і ракетних снарядів поблизу с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області.
В обґрунтування розміру збитків Залізниця посилалася на висновок судово-бухгалтерської експертизи, згідно з яким документально підтверджено витрати Залізниці внаслідок пожежі, спричиненої вибухами артилерійських і ракетних снарядів на військових складах військової частини А-2958, на загальну суму 1 566 674,65 грн.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею
своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Вироком військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24 листопада 2008 року у кримінальній справі № 1-1/2008 встановлено вину посадових осіб військової частини А-2985 у вибухах поблизу   с. Новобогданівка, яких було притягнуто до кримінальної відповідальності.
Відтак, вироком встановлено факт того, що вибухи боєприпасів поблизу с. Новобогданівка сталися з вини посадових осіб Міністерства оборони України.
За змістом ч.ч. 1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України»  передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
На Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройними Силами України покладено обов’язок здійснювати від імені держави управління військовим майном, зокрема боєприпасами, що є джерелом підвищеної небезпеки, та здійснювати контроль за їх використанням і збереженням, у тому числі у разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних Сил України особовим складом та його підготовку.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління
Згідно з п.п. «ж» п.п. 3 п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 21 серпня 1997 року № 888/97 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
За приписами ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно — це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси.
Статтею 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Отже, обов’язок держави відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час, та шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.
Враховуючи те, що спір між державним підприємством  «Придніпровська залізниця» та Міністерством оборони України про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок вибухів боєприпасів на військових складах військової частини А-2985, було вирішено у справі № 45/421 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є судове рішення, яке набрало законної сили, Вищий господарський суд України обґрунтовано припинив провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
З огляду на викладене висновок Вищого господарського суду України у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених фактичних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
За таких обставин Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах та Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України відмовляють у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 5 травня 2014 року у справі № 922/951/13-г. 
Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11126, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л и:
Відмовити у задоволенні заяви державного підприємства «Придніпровська залізниця» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 5 травня 2014 року у справі № 922/951/13-г.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий:                  В.П. Барбара
Судді: І.С. Берднік         М.Є. Короткевич
  Л.Ф. Глос  В.І. Косарєв
  Т.В. Гошовська  О.Т. Кузьменко
  Л.І. Григор’єва   Н.П. Лященко
  В.С. Гуль   В.Ф. Пивовар
  В.І. Гуменюк       О.І. Потильчак
  А.А. Ємець         Б.М. Пошва
  Т.Є. Жайворонок         А.І. Редька
  В.В. Заголдний   Я.М. Романюк
  М.Р. Кліменко    Ю.Л. Сенін
  Є.І. Ковтюк         І.Б. Шицький
  П.І. Колесник      А.Г. Ярема



Материалы, предоставленные в блоге, носят ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62   (096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru


Комментариев нет:

Отправить комментарий