Некая
общественная организация не смогла добиться успехов из-за того, что не
предоставила суду согласия на подачу апелляционной жалобы от своего имени. Так
же не был предоставлен устав организации, согласно которому эта общественная
организация имеет право обращаться в суд за защитой прав и интересов других лиц
(дело N К/800/59780/13).
А
вот гражданочка добилась успехов в деле о признании противоправной
бездеятельности относительно непредоставления ответа на информационные запросы
и взыскании морального вреда (дело № 127/13908/13-а).
ВИЩИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
26.02.2014
р. N К/800/59780/13
Колегія
Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого судді: Олексієнка
М. М., суддів: Ємельянової В. І., Рецебуринського Ю. Й., здійснивши попередній
розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до керівника апарату Дніпропетровського
апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними за
касаційною скаргою представника громадської організації "Незалежна
Правозахисна Громадська організація "Право на Захист" на ухвалу судді
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2013 року,
встановила:
У
квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого
просила визнати протиправними дії керівника апарату Дніпропетровського
апеляційного адміністративного суду, які виразилися у несвоєчасному наданні
відповіді на інформаційний запит від 8 січня 2013 року.
Посилалась
на порушення відповідачем вимог, передбачених Законом України від 13 січня 2011
року N 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".
Постановою
Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року в
задоволенні позову відмовлено.
Не
погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник громадської
організації "Незалежна Правозахисна Громадська організація "Право на
Захист" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати
постанову окружного суду.
Ухвалою
судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2013
року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з відсутністю документа про
сплату судового збору, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою
від 4 жовтня 2013 року, яка є предметом оскарження, апеляційну скаргу повернуто
з підстав, передбачених частиною третьою статті 189, пунктом 1 частини третьої
статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
У
касаційній скарзі представник громадської організації "Незалежна
Правозахисна Громадська організація "Право на Захист", з посиланням
на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом
апеляційної інстанції, просить ухвалу апеляційного суду скасувати з
направленням справи для продовження розгляду апеляційним судом. Вказує на те,
що громадська організація звільнена від сплати судового збору.
З'ясувавши
обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку
про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Відповідно
до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року N
3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон N 3674-VI) від сплати
судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи,
організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках,
передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів
інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх
прав.
Положенням
зазначеної норми у взаємозв'язку з пунктом "г" частини першої статті
49 Закону України від 23 грудня 1993 року N 3792-XII "Про авторське право
і суміжні права" дано офіційне тлумачення Конституційним Судом України у
Рішенні від 28.11.2013 року N 12-рп/2013. При цьому Конституційний Суд вказав,
що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові
права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб,
які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке
повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон
визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та
інтересів інших осіб.
Правові
та організаційні засади діяльності громадських організацій визначені в Законі
України "Про громадські об'єднання" від 22 березня 2012 року N
4572-VI (далі - Закон N 4572).
Громадська
організація - це добровільне об'єднання фізичних осіб для здійснення та захисту
прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних,
культурних, екологічних, та інших інтересів (частини перша, третя статті 1
Закону N 4572).
Як
вбачається з матеріалів справи, на момент звернення представника громадської
організації "Незалежна Правозахисна Громадська організація "Право на
Захист" з апеляційною скаргою доказів членства ОСОБА_3 в цій організації
або згоди на подачу апеляційної скарги від його імені надано не було. Так само
не був наданий статут організації, відповідно до якого ця громадська
організація має право звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших
осіб.
З
урахуванням наведеного, суддя обґрунтовано повернув апеляційну скаргу в зв'язку
з неусуненням недоліків щодо сплати судового збору при подачі апеляційної
скарги.
Керуючись
статтями 220, 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства
України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну
скаргу громадської організації "Незалежна Правозахисна Громадська організація
"Право на Захист" відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного
адміністративного суду від 4 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала
набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які
беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді: М. М. Олексієнко
В. І. Ємельянова
Ю. Й. Рецебуринський
Справа
№ 127/13908/13-а
Провадження
№ 2-а/127/49/14
П
О С Т А Н О В А
І
М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Вступна
та резолютивна частини
02.12.2014
року м.
Вінниця
Вінницький
міський суд Вінницької області
у
складі головуючого - судді Романчук Р. В.
при
секретарі Мартинюк Т.П.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вінницького міського
суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Вінницької міської
ради про визнання протиправною та незаконною бездіяльності, зобов'язання
вчинити дії, стягнення моральної шкоди ,-
П
О С Т А Н О В И В:
Позов
ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету
Вінницької міської ради про визнання протиправною та незаконною бездіяльності,
зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати
протиправною та незаконною щодо ОСОБА_1 бездіяльність відповідачів Територіального
центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо ненадання відповіді на інформаційні запити від 12.04.2013
року та від 24.05.2013 року та щодо ненадання інформації на інформаційні запити
від 12.04.2013 року та від 24.05.2013 року.
Визнати
протиправними та незаконними щодо ОСОБА_1 дії відповідачів Територіального
центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо навмисного приховування інформації на інформаційні запити
від 12.04.2013 року та 24.05.2013 року та щодо безпідставної відмови в наданні
інформації на інформаційний запит від 24.05.2013 року.
Визнати
протиправною та незаконною щодо ОСОБА_1 бездіяльність відповідачів
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці, ОСОБА_3, виконавчого комітету Вінницької міської ради що полягала в
ненаданні відповіді на інформаційний запит від 19.06.2013 року та ненаданні
інформації на інформаційний запит від 19.06.2013 року.
Визнати
протиправними та незаконними щодо ОСОБА_1 дії відповідачів Територіального
центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці,
ОСОБА_3 щодо навмисного приховування інформації на інформаційний запит від
19.06.2013 року; відмови в наданні інформації на інформаційний запит від
19.06.2013 року; пересилання звернення, що входить до його компетенції, іншій
особі; поширення конфіденційної інформації про позивача, вказану в зверненні,
без її згоди; незаконну обробку персональних даних, що містилися в зверненні,
шляхом поширення їх без її згоди та/або без інших підстав, передбачених
законом.
Визнати
порушення відповідачами Територіальним центром соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчим комітетом
Вінницької міської ради щодо ОСОБА_1 ч. 1 ст.10 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод.
Визнати
порушення відповідачами Територіальним центром соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) м. Вінниці, ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 ст. 8 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод.
Встановити
наявність компетенції (повноважень) Територіального центру соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці на надання публічної
інформації за інформаційними запитами ОСОБА_1.
Зобов'язати
відповідачів Територіальний центр соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_5, виконавчий комітет Вінницької
міської ради надати ОСОБА_1 письмові відповіді на інформаційні запити від 12.04.2013
року, від 24.05.2013 року, від 19.06.2013 року та інформацію, запитану
інформаційними запитами від 12.04.2013 року, від 24.05.2013 року, від
19.06.2013 року.
Стягнути
з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці (м. Вінниця, вул. Соборна, 50, ідентифікаційний номер 38054911) на
користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 30 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.
Стягнути
з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка працює на посаді директора
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці, м. Вінниця, вул. Соборна, 50) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
моральну шкоду в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що
складає 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Стягнути
ОСОБА_4 (м. Вінниця, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Стягнути
з виконавчого комітету Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, 59)
на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 20 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
В
іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові
витрати віднести за рахунок держави.
Зобов'язати
відповідачів - суб'єктів владних повноважень у десятиденний строк з дня
набрання постановою законної сили подати звіт про виконання постанови суду в
частині зобов'язання вчинити дії.
Відповідно
до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду подається до
Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд
Вінницької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка
її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду
першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі
застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття
постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти
днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду
першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення через
Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного
адміністративного суду.
СУДДЯ
Справа
№ 127/13908/13-а
Провадження
№ 2-а/127/49/14
П
О С Т А Н О В А
І
М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.12.2014
року м. Вінниця
Вінницький
міський суд Вінницької області
у
складі головуючого - судді Романчук Р. В.
при
секретарі Мартинюк Т.П.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вінницького міського
суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Вінницької міської
ради про визнання протиправною та незаконною бездіяльності, зобов'язання
вчинити дії, стягнення моральної шкоди ,-
В
С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1
звернулася з адміністративним позовом до Територіального центру соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправною
та незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної
шкоди, мотивуючи позов тим, що 12.04.2013 року вона звернулася до Вінницького
міського центру соціального обслуговування з електронним інформаційним запитом
№3-13 в якому просила надати їй інформацію, а саме: 1. Дані про планове та
фактичне фінансування вказаних територіальних центрів в 2010-2011 роках в
розрізі бюджетних призначень, в тому числі в розрізі структурних підрозділів.
2. Засвідчені відповідно до вимог законодавства копії документів, за якими
здійснювались бюджетні призначення та виплати за ними в 2010-2011 роках. 3.
Дані про кількість обслуговуваних в 2010-2011 роках осіб, в тому числі в
розрізі структурних підрозділів. Інформацію просила надати на її домашню адресу
та додатково на електрону пошту. 24.05.2013 року вона повторно звернулася до
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці з електронним інформаційним запитом №3-13, оскільки станом на
24.05.2013 року відповідь та запитана інформація територіальним центром їй не
була надана, просила повторно надати їй інформацію, запитану інформаційним
запитом від 12.04.13 року та додаткову інформації, а саме: 4. Дані про планове
та фактичне фінансування вказаних територіальних центрів в 2012-2013 роках в
розрізі бюджетних призначень, в тому числі в розрізі структурних підрозділів.
5. Засвідчені відповідно до вимог законодавства копії документів, за якими
здійснювались бюджетні призначення та виплати за ними в 2012-2013 роках. 6.
Дані про кількість обслуговуваних в 2012-2013 роках осіб, в тому числі в
розрізі структурних підрозділів. 7. Прізвища, ім'я та по-батькові соціальних
робітників (працівників), які надавали їй соціальні послуги від імені
територіального центру в 2010-2011 роках із зазначенням конкретних періодів, в
яких надавались послуги кожним працівником. 8. Дані про те, в яких періодах
ОСОБА_6 була відсутня на роботі в 2010-2011 роках з причини її щорічної
відпустки. 9. Надати їй засвідчені відповідно до нормативних вимог копії
наказів про надання щорічних відпусток ОСОБА_6 в 2010-2011 роках. Інформацію
просила надати на її домашню адресу та додатково на електрону пошту. Письмова
чи інша відповідь на обидва запити та запитана інформація їй не надана.
29.05.2013 року з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 заступника керівника
територіального центру ОСОБА_4 їй надійшов порожній електронний лист із
вкладеним проектом електронного листа від 29.05.2013 року №442 керівника територіального
центру ОСОБА_3, текстом якого відмовляється в наданні інформації, запитаної
інформаційним запитом №3-13 від 24.05.13 року, з підстав, не передбачених
законом. Вважає, що кожний з відповідачів, вчинив щодо неї по сім однакових
порушень її прав, а саме: двічі не надав їй відповіді на інформаційні запити
від 12.04.13 року та 24.05.13 року, двічі не надав їй запитаної інформації,
двічі навмисно приховавши її, та один раз безпідставно відмовив в наданні
інформації. Має місце порушення ч. 2 ст.34 Конституції України, ч.1 ст.10
Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.1.1,
3.1, 5.1, 6.5, 13.4, 22 Закону України "Про доступ до публічної
інформації". Вчинені порушення спричинили їй моральну шкоду, яка полягає у
душевних стражданнях з причини протиправної поведінки щодо неї. Ця шкода є на
порядок більшою через вчинення порушень не звичайною особою, а публічною
установою та її посадовими особами. Також шкода примножена ще навмисністю
порушень: нічого не перешкоджало відповідачам надати запитувану інформацію;
незаконною метою допущених відповідачами порушень - приховати інформацію,
перешкодити використанню її для захисту її прав з отримання патронажних послуг,
постійно порушуваних відповідачами; інвалідністю, вона безпомічна та безпорадна,
важкий інвалід 1 групи, не ходить протягом 13 років, виявилася ще й беззахисною
перед зневажанням агентами держави її прав. Шкода збільшується й тим, що своїми
діями та бездіяльністю відповідачі значно утруднюють її щоденне життя,
породжують у неї почуття власної неповноцінності через інвалідність, а також
від усвідомлення того факту, що шкода завдана їй як дитині війни, чиї
страждання визнані державою. Цей факт знехтуваний відповідачами. В даний час
вона змушена терпіти незручності і тратити частину свого життя, здоров'я та
нервів на звернення з позовом до суду для захисту своїх прав. Замість
заслуженого відпочинку, вона мусить судитися і нервувати. Моральна шкода є
особливою категорією, яка не підлягає точним вимірам. Позивачка зазначає, що
враховуючи практику Європейського Суду з прав людини при наявності
встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна завжди і
констатується судом автоматично. Просить застосувати релевантну практику
Європейського Суду з прав людини в усіх його рішеннях, зокрема, і в рішенні
Недайборщ проти Російської Федерації Nedayborshch v. Russia №42255/04,
01.07.2010 року.
Позивачка
в позовній заяві просила:
визнати
протиправними та незаконними щодо неї:
бездіяльність
щодо неї кожного з відповідачів, а саме: два факти ненадання відповіді на
інформаційні запити від 12.04.13 року та 24.05.13 року; два факти ненадання
інформації на інформаційні запити від 12.04.13 року та 24.05.13 року;
дії
кожного з трьох відповідачів, а саме: два факти навмисного приховування
інформації на інформаційні запити від 12.04.13 року та 24.05.13 року;
безпідставну відмову в наданні інформації на інформаційний запит від 24.05.13
року;
визнати
порушення усіма відповідачами щодо неї ч.1 ст.10 Конвенції;
встановити
наявність компетенції (повноважень) Територіального центру соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці на надання публічної
інформації за інформаційними запитами:
зобов'язати
кожного з трьох відповідачів надати їй письмові відповіді на інформаційні
запити від 12.04.13 року та 24.05.13 року:
надати
їй інформацію, запитану інформаційними запитами від 12.04.13 року та 24.05.13
року.
Крім
того позивачка просила стягнути на її користь моральну шкоду, а саме:
з
відповідача Територіального центру соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) м. Вінниці по 50 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, тобто 17 грн., тобто по 850 грн. за кожен з двох фактів ненадання
інформації, запитаної інформаційними запитами від 12.04.13 року та 24.05.13
року, всього 1 700 грн.;
по
20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто по 340 грн. за кожен з
двох фактів ненадання відповіді на інформаційні запити від 12.04.13 року та
24.05.13 року, всього 680 грн.;
по
30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто по 510 грн. за кожен з
двох фактів навмисного приховування інформації, запитаної інформаційними
запитами від 12.04.13 року та 24.05.13 року, всього 1 020 грн.;
100
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 грн., за безпідставну
відмову в наданні інформації.
З
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 позивачка просила стягнути на її користь моральну
шкоду:
по
5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян., тобто по 85 грн., за кожен з
двох фактів ненадання інформації, запитаної інформаційними запитами від
12.04.13 року та 24.05.13 року, всього 170 грн.;
по
2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто по 34 грн., за кожен з
двох фактів ненадання відповіді на інформаційні запити від 12.04.13 року та
24.05.13 року, всього 68 грн.;
по
3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто по 51 грн., за кожен з
двох фактів навмисного приховування інформації, запитуваної інформаційними
запитами від 12.04.13 року та 24.05.13 року, всього 102 грн.;
10
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн., за безпідставну
відмову в наданні інформації.
Крім
того, 01.07.2013 року позивачка надала доповнення до адміністративного позову,
в яких зазначила, що 19.06.13 року вона звернулася до Вінницького міського
центру соціального обслуговування з заявою та електронним інформаційним запитом
№4-13 в якому просила надати інформацію, а саме: 1. Засвідчені відповідно до
вимог законодавства копії кошторисів територіального центру м. Вінниці та його
правопопередника, який її обслуговував, на 2010-2011 та 2013 роки. 2.
Засвідчені відповідно до вимог законодавства копії положень про структурні
підрозділи (відділення) вказаних територіальних центрів. 3. Засвідчені
відповідно до вимог законодавства копії штатних розписів територіального центру
м. Вінниці та його правопопередника, який її обслуговував, на 2010-2011 та 2013
роки. Відповідь та інформацію просила надати на її домашню адресу та додатково
на її електрону пошту. Позивачка зазначає, що запитувана інформація потрібна її
для захисту своїх порушених відповідачами прав в іншій судовій справі про
визнання неправомірною припинення надання їй як інваліду соціальних послуг,
зокрема, для розрахунку збитків у розмірі вартості безоплатних соціальних
послуг. Понад рік, вона намагається отримати ці дані від відповідачів, однак,
відповідачі постійно їх приховують під різними приводами. 21.06.13 року зі
службової електронної адреси: "ІНФОРМАЦІЯ_2, керівника територіального
центру ОСОБА_3 їй надійшов порожній електронний лист без підпису з фото листа
територіального центру від 21.06.2013 року №495 у вкладеному файлі. Зі змісту
цього листа вбачалося, що її звернення надіслано для розгляду виконавчому
комітету Вінницької міської ради. Відповідь на звернення та запитувана
інформація їй не надані до сьогодні. В такий спосіб їй де-факто відмовлено в
наданні інформації. Вважає, що кожний з відповідачів Територіальний центр
соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці та ОСОБА_3
вчинили щодо неї по вісім однакових додаткових порушень її прав, а саме: не
надали їй відповіді на інформаційний запит від 19.06.13 року; не надали їй
запитаної інформації; навмисно приховали запитувану інформацію з метою
уникнення відповідальності в іншій судовій справі; де-факто відмовили в наданні
їй інформації; переслав її звернення, що входить до їх компетенції, іншій
особі; переслав її звернення особі, яка не має компетенції на його розгляд;
поширив конфіденційну інформацію про неї, вказану в зверненні, без її згоди;
вчинили незаконну обробку її персональних даних, що містилися в зверненні,
шляхом поширення їх без її згоди та/або без інших підстав, передбачених
законом.
Позивачка
заявила додаткові вимоги та просила:
визнати
протиправними та незаконними щодо неї бездіяльність кожного з відповідачів -
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниціта ОСОБА_3, що полягали в: ненаданні відповіді на інформаційний запит
від 19.06.2013 року; ненаданні інформації на інформаційний запит від 19.06.13
року;
дії
кожного з цих відповідачів, а саме: навмисне приховування інформації на
інформаційний запит від 19.06.13 року; відмову в наданні інформації на
інформаційний запит від 19.06.13 року; пересилання її звернення, що входить до
його компетенції, іншій особі; пересилання її звернення особі, яка не має
компетенції на його розгляд; поширення конфіденційної інформації про неї,
вказану в зверненні, без її згоди; незаконну обробку її персональних даних, що
містилися в зверненні, шляхом поширення їх без її згоди та/або без інших
підстав, передбачених законом;
визнати
порушення відповідачами Територіальним центром соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) м. Вінниці та ОСОБА_3 щодо неї ст.8 та ч. 1 ст.10
Конвенції;
встановити
наявність компетенції (повноважень) Територіального центру соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці на надання публічної
інформації за інформаційним запитом від 19.06.13 року;
зобов'язати
кожного з відповідачів - Територіальний центр соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) м. Вінниці та ОСОБА_3 надати їй письмову відповідь
на інформаційний запит від 19.06.13 року та інформацію, запитану інформаційним
запитом від 19.06.13 року:
Стягнути
на її користь на відшкодування моральної шкоди:
з
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн., за
ненадання інформації, запитаної інформаційним запитом від 19.06.13 року;
20
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 грн., за ненадання
відповіді на інформаційний запит від 19.06.13 року;
30 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, тобто 510 грн., за навмисне приховування інформації, запитаної
інформаційним запитом від 19.06.13 року;
100
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян., тобто 1 700 грн., за
безпідставну відмову в наданні інформації, запитаної інформаційним запитом від
19.06.13 року;
20
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 грн., за пересилання її
звернення, що входить до його компетенції, іншій особі;
20
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 грн., за пересилання її
звернення особі, яка не має компетенції на його розгляд;
50
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн., за поширення
конфіденційної інформації про неї, вказаної в зверненні, без її згоди;
50
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн., за незаконну
обробку її персональних даних, що містилися в зверненні, шляхом поширення їх
без її згоди та/або без інших підстав, передбачених законом;
з
ОСОБА_3 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн., за
ненадання інформації, запитаної інформаційним запитом від 19.06.13 року;
2
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34 грн., за ненадання
відповіді на інформаційний запит від 19.06.13 року;
3
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 51 грн., за навмисне
приховування інформації, запитаної інформаційним запитом від 19.06.13 року;
10
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн., за безпідставну
відмову в наданні інформації, запитаної інформаційним запитом від 19.06.13
року;
2
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34 грн., за пересилання її
звернення, що входить до його компетенції, іншій особі;
2
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34 грн., за пересилання її
звернення особі, яка не має компетенції на його розгляд;
5
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн., за поширення
конфіденційної інформації про неї, вказаної в зверненні, без її згоди;
5
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн., за незаконну
обробку її персональних даних, що містилися в зверненні, шляхом поширення їх
без її згоди та/або без інших підстав, передбачених законом. (а.с. 12-14 т. 1).
Крім
того, позивачка у позовній заяві просила постановити про негайне виконання
судового рішення та відповідно до ст. 267 КАС України зобов'язати відповідачів
подати до суду звіт про виконання рішення суду.
Крім
того, 14.07.2013 року позивачкою до суду було надано доповнення до позову щодо
відповідальності посадових осіб, в якому позивачка посилаючись на ст.. 55
Конституції України, ст. 3 КАС України, Закон України «Про доступ до публічної
інформації»,Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»,
зазначає, що посадові та службові особи юридичних осіб публічного права несуть
усі види відповідальності за порушення прав людини, включаючи і права на доступ
до публічної інформації, і права на захист персональних даних. (а.с. 71-72 т.
1).
Крім
того, 15.07.2014 року позивачкою до суду було надано доповнення до позову, в
якому позивачка зазначає, що у зв'язку із залученням судом співвідповідачем у
справі виконавчого комітету Вінницької міської ради вона доповнює свої позовні
вимоги до цього відповідача такими самими вимогами, які заявлені до відповідача
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці. (а.с. 175-176 т. 2).
Ухвалою
Вінницького міського суду Вінницької області від 24.12.2013 року (з урахуванням
ухвали від 02.04.2014 року про виправлення описки) допущено заміну первинного
відповідача ОСОБА_4 належним відповідачем ОСОБА_5 в частині позовних вимог п.
21 позовної заяви (а саме: зобов'язати кожного з відповідачів надати їй
письмові відповіді на інформаційні запити від 12.04.13 року та 24.05.13 року:
надати їй інформацію, запитану інформаційними запитами від 12.04.13 року та
24.05.13 року), а також пунктів 23 та 24 позовної заяви (про негайне виконання
судового рішення та зобов'язання відповідачів подати до суду звіт про виконання
рішення суду) у відповідній частині. (а.с. 177-178 т. 1, а.с. 26-27 т. 2).
Ухвалою
Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2014 року залучено
виконавчий комітет Вінницької міської ради як відповідача. (а.с. 148-149 т. 2).
В
судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7, яка також була
допитана як свідок, позовні вимоги, як представник позивачки, підтримала з
наведених у позові підстав. Крім того, суду пояснила, що відповіді на запити та
запитувана інформація позивачці не надані до сьогодні, тобто позивачці
протиправно відмовлено в наданні інформації, чим порушено її права. Доводи
відповідачів щодо відсутності їх обов'язку надавати належно засвідчені копії
запитуваних документів не відповідають вимогам чинного законодавства та
суперечать їм. Порядок видачі та засвідчення копій документів встановлено
нормативними документами. Однак відповідачі на запит не надали не лише копій
документів, а не надали й інформації в будь-якій формі. Крім того, 03.11.2014
року на інформаційний запит від 04.06.2014 року тер центром були надані копії
документів. Тобто, в одних випадках копії документів на інформаційні запити
надають, а в інших випадках не надають. Законом не заборонено надання копій
документів на інформаційний запит, а отже це не може бути підставою для
відмови. Крім того, в Законі України "Про доступ до публічної
інформації" встановлено вичерпний перелік для відмови, такої підстави для
відмови надати інформацію не передбачено. Зазначила, що з п. 4.3 посадової
інструкції заступника директора терцентру вбачається, що в даній інструкції
передбачено відповідальність за несвоєчасність надання відповідей на звернення
громадян, листи та скарги, звітності. Посадові особи мають нести
відповідальність за протиправні та незаконні дії. Факт передачі документів до
архіву не позбавляє обов'язку виконати вимоги Закону України "Про доступ
до публічної інформації", прийнявши документи на зберігання, архів не
набуває статусу розпорядника. Крім того, пояснила, що в подальшому терцентр на
інший інформаційний запит надавав копії документів, хоча на даний час
представник стверджує, що терцентр не є розпорядником інформації. Вважає, що це
підтверджує, що інформацію відповідачі намагаються приховати. Просить позовні
вимоги задовольнити, винести окремі ухвали та направити до правоохоронних
органів повідомлення про кримінальне правопорушення щодо посадових осіб
відповідачів.
Представник
відповідача Територіального центру соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) м. Вінниці Корнієнко Н.А. у письмовому запереченні та в
судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що
Територіальний центр соціального обслуговування м. Вінниці не погоджується з
заявленими позовними вимогами та заперечує щодо їх задоволення. У запитах від
12.04.2013 року та від 24.05.2013 року позивачка просила надати їй дані про
планове та фактичне фінансування територіальних центрів в 2010-2011 роках,
копії документів, за якими здійснювались бюджетні призначення та виплати за
ними в 2010-2011 роках, а також дані про кількість обслуговуваних в 2010-2011
роках. На електронну адресу позивачки було надіслано лист - відповідь від
29.05.2013 року, яким позивачці було надано роз'яснення куди потрібно
звернутись, щоб отримати дану інформацію. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 13 Закону
України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками
інформації для цілей цього Законує особи, що фінансуються з державного,
місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації
щодо використання бюджетних коштів. Згідно з п.3 ч. 1 ст. 13 Закону України
"Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для
цілей цього Закону є особи, якщо вони виконують делеговані повноваження
суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання
освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно
інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків. Враховуючи те, що
запитувана позивачем інформація не стосується використання бюджетних коштів та
виконання обов'язків, тому територіальний центр соціального обслуговування м.
Вінниці не є розпорядником запитуваної інформації. Крім того, відповідно до
ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" надання
соціальних послуг є делегованими повноваженнями виконавчих органів, у даному
випадку департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської
ради. Фінансування територіальних центрів здійснюється з міського бюджету
відповідно до рішень Вінницької міської ради, якими дані бюджети затверджуються,
тому розпорядником даної інформації являється Вінницька міська рада. Окрім
зазначеного, позивачка у запитах вимагала копії документів, за якими
здійснювались бюджетні призначення та виплати, але позивачкою не було зазначено
конкретно, які саме документи її цікавлять, тому це також унеможливило
задоволення даних запитів. Відповідно до розпорядження міського голови від
06.05.2011 року №129-р "Про заходи щодо забезпечення доступу до публічної
інформації в виконавчих органах Вінницької міської ради" відділ звернень
апарату міської ради та її виконкому визнано спеціальним структурним
підрозділом, який організовує в установленому порядку доступ до публічної
інформації, відповідає за розгляд, опрацювання, облік, систематизацію,
аналізування та надання відповідей на запити на інформацію, що надходять до
міської ради та її виконавчих органів, а також надає консультації під час
оформлення таких запитів. Враховуючи це, позивачці листом - відповіддю було
роз'яснено куди потрібно звертатись з інформаційними запитами та надано адресу
електронної пошти. Вважає, що жодних порушень зі сторони територіального центру
соціального обслуговування міста Вінниці та його посадових осіб щодо розгляду
зазначених у позові інформаційний запитів немає.?Крім того пояснила, що ОСОБА_4
звільнена із посади заступника директора терцентру, і згідно наказу №53-ОС від
08.10.2013 року ОСОБА_5 переведено на посаду заступника директора з 08.10.2013
року. Крім того представник позивача пояснила, що володільців запитуваної
інформації є декілька. В терцентрі був зокрема кошторис, штатні розписи, які
вони використовували в роботі, однак дані документи були затверджені
Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради, тому вони є
розпорядниками інформації і саме їм було направлено інформаційні запити. Крім
того, частину документів було передано до архіву ВМР, частину документів було
знищено, оскільки закінчився термін їх зберігання. Позивачці неодноразово було
роз'яснено куди слід звертатися із інформаційними запитами. Крім того,
пояснила, що на той час у терцентрі не було юриста, тому, знаючи про
розпорядження міського голови від 06.05.2011 року №129-р, інформаційні запити
відправили до виконавчого комітету. На даний час терцентр опрацьовує
інформаційні запити в залежності від запитуваної інформації. Щодо позовних
вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди вважає, що вони є абсолютно
не обґрунтовані, зазначені без відповідної доказової бази, а тому не підлягають
до задоволення. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник
відповідача виконавчого комітету Вінницької міської ради Никонюк О.В. в
судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що відповідно до
розпорядження міського голови від 06.05.2011 року №129-р "Про заходи щодо
забезпечення доступу до публічної інформації в виконавчих органах Вінницької
міської ради" відділ звернень апарату міської ради та її виконкому визнано
спеціальним структурним підрозділом, який організовує в установленому порядку
доступ до публічної інформації, відповідає за розгляд, опрацювання, облік,
систематизацію, аналізування та надання відповідей на запити на інформацію, що
надходять до міської ради та її виконавчих органів, а також надає консультації
під час оформлення таких запитів. Враховуючи зазначене, позивачці листом
терцентру було роз'яснено куди потрібно звертатись з інформаційними запитами.
01.07.2013 року позивачці було надано відповідь на інформаційний запит №4-13
від 19.06.2013 року за підписом в. о. начальника відділу звернень апарату
Вінницької міської ради та її виконкому, розпорядника інформації, в якому
зокрема було повідомлено, що позивачка перебувала на обслуговуванні відділенням
соціальної допомоги. Також у відповіді було зазначено, що Законом України «Про
доступ до публічної інформації» не передбачено надання засвідчених копій та
порядок такого засвідчення та висловлене прохання для належного виконання
запиту повідомити про які вимоги законодавства йдеться у запиті. Вважає, що
жодних порушень щодо розгляду зазначених у позові інформаційний запитів
допущено не було. Законом України "Про доступ до публічної
інформації" не передбачено надання належним чином завірених копій
документів, про що було повідомлено позивачку у відповіді на інформаційний
запит. Чому в одних випадках копії документів надавалися на інформаційні
запити, а в інших ні, сказати не може. Відмовляючи у надані копій на конкретну
норму закону не посилалися, оскільки існує колізія. Крім того пояснив, що йому
не відомо, чи при підготовці відповіді на інформаційний запит №4-13 від
19.06.2013 року встановлювалося чи наявна запитувана інформація та документи,
та де саме знаходиться така інформація. Щодо позовних вимог позивачки про
відшкодування моральної шкоди вважає, що вони є необґрунтованими. Просить в
позові відмовити.
Представник
відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги
не визнав та суду пояснив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими. Зазначив,
що згідно розпорядження міського голови від 06.05.2011 року №129-р "Про
заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації в виконавчих органах
Вінницької міської ради" відділ звернень апарату міської ради та її
виконкому визнано спеціальним структурним підрозділом, який організовує в
установленому порядку доступ до публічної інформації, про що терцентром
повідомлялося позивачці. Можливо документи і зберігаються в терцентрі, однак
розпорядником є виконавчий комітет Вінницької міської ради. Вважає, що жодних
порушень зі сторони територіального центру та його посадових осіб щодо розгляду
зазначених у позові інформаційний запитів немає. Просить в задоволенні позову
відмовити.
Відповідач
ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що до
жовтня 2013 року працювала на посаді заступника директора Територіального
центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці, після
чого звільнилася. На електронну адресу терцентру приходили інформаційні запити
позивачки, скільки було запитів та яку інформацію просила надати позивачка на
даний час не пам'ятає, оскільки з моменту подій пройшов тривалий час. Відповіді
на запити направлялися позивачці з її комп'ютера. Запити позивачки направлялися
до Вінницької міської ради згідно розпорядження міського голови, про що
повідомляли позивачку, листи направлялися за підписом директора терцентру.
Вважає, що її посадовою інструкцією не було передбачено надавати відповіді на
інформаційні запити. Просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідачі
ОСОБА_3, ОСОБА_5 належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи,
однак в судові засідання не з'являлися, відповідач ОСОБА_5 надала до суду заяву
про розгляд справи у її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги не
визнає та в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши
пояснення учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що
адміністративний позов є частково обґрунтованим та таким, що підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно
до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної
влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих
органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у
встановлений законом строк.
Статтею
19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами
України.
Відповідно
до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок
держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,
завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні
ними своїх повноважень.
Відповідно
до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на
інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання,
поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх
прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна
порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та
інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси
юридичних осіб.
Згідно
положень статті 9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни
України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що
передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання
відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних
інтересів, здійснення завдань і функцій.
Стяттями
1, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено,
що публічна інформація - відображена та задокументована будь - якими засобами
та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі
виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним
законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень,
інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до
інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення
інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі
Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання
інформації за запитами на інформацію.
Згідно
ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на
доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників
інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених
законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних
підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку
доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням
процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань
колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених
законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного
контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною
відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Види
та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України
"Про доступ до публічної інформації".
Згідно
ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не
може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами,
володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому
числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна,
прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які
отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою
цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення
або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки,
оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Відповідно
до ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна
особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її
використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з
якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків,
встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та
зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації
про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання
якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням
суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту
прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття
інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом. Обсяг
інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується
розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися
лише з метою та у спосіб, визначений законом. Розпорядники інформації, які
володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і
безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених
законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3)
вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на
вимогу осіб, яких вона стосується. Зберігання інформації про особу не повинно
тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація
збиралася. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування,
незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть
бути оскаржені.
Відповідно
до ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації"
суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі
інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної
особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації -
суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або
відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно
до ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації"
розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою
діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що
знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4)
визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями,
а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати,
копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати
спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для
забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну
та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та
об'єктивність наданої інформації.
Згідно
положень ст. 16 Закону України "Про доступ до публічної інформації"
розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення
діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на
інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання,
систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та
надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у
встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними
особами з питань запитів на інформацію.
Відповідно
до п. п. 1.1, 1.3, 1.4, 4.3. 1, 6.1, 6.3 Положення про Територіальний центр
соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці,
Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
міста Вінниці (далі - Територіальний центр) є бюджетною установою.
Територіальний центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами
України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України,
прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету
Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, актами
інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, рішеннями Вінницької
міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови,
наказами директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, а
також даним Положенням. Територіальний центр є правонаступником за всіма
правами та зобов'язаннями Територіального центру соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) міста Вінниці № 1 (Центр), Територіального центру
соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Вінниці № 2 (Вишенька),
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
міста Вінниці № 3 (Замостя), Територіального центру соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) міста Вінниці № 4 (Старе місто). Директор
Територіального центру організовує роботу Територіального центру, несе
персональну відповідальність за виконання покладених на Територіальний центр
завдань, визначає ступінь відповідальності працівників. Територіальний центр є
юридичною особою, має печатку та бланк із зображенням Державного Герба України,
штамп із своїм найменуванням і діє відповідно до чинного законодавства та цього
Положення. Територіальний центр утримується за рахунок коштів, які відповідно
до Бюджетного кодексу України виділяються з місцевих бюджетів на соціальний
захист населення та враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних
трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами, інших надходжень, у
тому числі від діяльності його структурних підрозділів, від надання платних
соціальних послуг, а також благодійних коштів громадян, підприємств, установ та
організацій. (а.с. 84 - 88 т. 1).
З
посадової інструкції директора Територіального центру соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці, затвердженої директором
Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради,
вбачається, що директор здійснює керівництво діяльністю територіального центру,
забезпечує роботу структурних підрозділів і несе відповідальність за стан їх
роботи (п. 2.1), здійснює розгляд звернень громадян в установленні
законодавством терміни (п. 2.18), в даній інструкції передбачено
відповідальність за стан і якість роботи структурних підрозділів
територіального центру (п. 4.1). З даною посадовою інструкцією директор
терцентру ознайомлена під підпис 03.01.2012 року. (а.с. 129-131 т. 2).
З
посадової інструкції заступника директора Територіального центру соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці, затвердженої директором
терцентру 01.11.2012 року, вбачається, що в даній інструкції передбачено
відповідальність за несвоєчасність надання відповідей на звернення громадян,
листи та скарги, звітності (п. 4.3). З даною посадовою інструкцією ОСОБА_4
ознайомлена під підпис 01.11.2012 року. (а.с. 127-128 т. 2).
Як
вбачається з наказу Територіального центру соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) м. Вінниці №53-ОС від 08.10.2013 року ОСОБА_5 переведено на
посаду заступника директора з 08.10.2013 року. (а.с. 157 т. 1).
Відповідно
до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної
інформації" розпорядниками інформації для цілей цьогоЗакону визнаються: 1)
суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи,
органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші
суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства
та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що
фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки
Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо
вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із
законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або
інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх
обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на
ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними
монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін
на них. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини
першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в
частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі
розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі
якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають
керуватися цим Законом.
Отже,
як вбачається з наведеного, Територіальний центр соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) м. Вінниці є розпорядником інформації в розумінні
ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Як
вбачається з матеріалів справи 12.04.2013 року позивачка ОСОБА_1 надіслала
електронний інформаційний запит №3-13 до Територіального центру соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці, в якому просила надати
їй інформацію, а саме: 1. Дані про планове та фактичне фінансування вказаних
територіальних центрів в 2010-2011 роках в розрізі бюджетних призначень, в тому
числі в розрізі структурних підрозділів. 2. Засвідчені відповідно до вимог
законодавства копії документів, за якими здійснювались бюджетні призначення та
виплати за ними в 2010-2011 роках. 3. Дані про кількість обслуговуваних в
2010-2011 роках осіб, в тому числі в розрізі структурних підрозділів.
Інформацію просила надати на її домашню адресу та додатково на електрону
адресу. (а.с. 5 т. 1).
24.05.2013
року позивачка ОСОБА_1 надіслала повторний електронний інформаційний запит
№3-13 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних
послуг) м. Вінниці в якому зазначала, що 12.04.2013 року вона звернулася до
центру з електронним інформаційним запитом на отримання публічної інформації,
однак станом на 24.05.2013 року відповідь та запитана інформація їй не надані,
повторно просила надати їй інформацію, запитану інформаційним запитом від
12.04.2013 року та додатково просила надати їй наступну інформацію: 4. Дані про
планове та фактичне фінансування вказаних територіальних центрів в 2012-2013
роках в розрізі бюджетних призначень, в тому числі в розрізі структурних
підрозділів. 5. Засвідчені відповідно до вимог законодавства копії документів,
за якими здійснювались бюджетні призначення та виплати за ними в 2012-2013
роках. 6. Дані про кількість обслуговуваних в 2012-2013 роках осіб, в тому
числі в розрізі структурних підрозділів. 7. Прізвища, ім'я та по-батькові
соціальних робітників (працівників), які надавали їй соціальні послуги від
імені територіального центру в 2010-2011 роках із зазначенням конкретних
періодів, в яких надавались послуги кожним працівником. 8. Дані про те, в яких
періодах ОСОБА_6 була відсутня на роботі в 2010-2011 роках з причини її
щорічної відпустки. 9. Надати їй засвідчені відповідно до нормативних вимог
копії наказів про надання щорічних відпусток ОСОБА_6 в 2010-2011 роках.
Інформацію просила надати на її домашню адресу та додатково на електрону
адресу. (а.с. 5 т. 1).
Із
листа - відповіді №442 від 29.05.2013 року на інформаційні запити № 3-13, №
7-13 від 24.05.2013 року вбачається, що з електронної адреси ОСОБА_4
"ІНФОРМАЦІЯ_1" надіслано на електрону адресу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3
лист за підписом директора Територіального центру соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) м. Вінниці ОСОБА_3 адресований ОСОБА_11 та ОСОБА_1,
з якого вбачається, що позивачку повідомляють, що розпорядженням міського
голови від 06.05.2011 року № 129-Р "Про заходи щодо забезпечення доступу
до публічної інформації в виконавчих органах Вінницької міської ради",
відділ звернень апарату міської ради та її виконкому визнано спеціальним
структурним підрозділом, який організовує в установленому порядку доступ до
публічної інформації, відповідає за розгляд, опрацювання, облік,
систематизацією, аналізування та надання відповідей на запити на інформацію, що
надходять до міської ради та її виконавчих органів, а також надає консультації
під час оформлення таких запитів. Також повідомлено, що інформаційні запити
можливо надсилати на електрону пошту "public-info@vmr.gov.ua. (а.с. 19-20
т. 1, а.с. 124 т. 2).
19.06.2013
року позивачка ОСОБА_1 надіслала електронну заяву та інформаційний запит №4-13
до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних
послуг) м. Вінниці та просила надати їй інформацію, а саме: 1. Засвідчені
відповідно до вимог законодавства копії кошторисів територіального центру м.
Вінниці та його правонаступника, який його обслуговував, на 2010-2011 та 2013
роки. 2. Засвідчені відповідно до вимог законодавства копії положень про
структурні підрозділи (відділення) вказаних територіальних центрів. 3.
Засвідчені відповідно до вимог законодавства копії штатних розписів
територіального центру м. Вінниці та його правонаступника, який його
обслуговував, на 2010-2011 та 2013 роки. Інформацію просила надати на її
домашню адресу та додатково на електрону адресу. (а.с. 29-30 т. 1).
Із
листа - відповіді №495 від 21.06.2013 року на інформаційні запити № 4-13, №
8-13 від 19.06.2013 року вбачається, що на електрону адресу ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов з електронної адреси "ІНФОРМАЦІЯ_2 електронний лист
із вкладеним електронним листом від 21.06.2013 року №495 за підписом директора
терцентру ОСОБА_3, в якому вказано, що ст. 34 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" передбачено, що делеговані повноваження у сфері
соціального захисту населення належать до відання виконавчих органів міських
рад. Враховуючи, зазначене, інформаційні запити № 4-13, № 8-13 від 19.06.2013
року направлені на розгляд належному розпоряднику інформації - виконавчому
комітету Вінницької міської ради. (а.с. 31 т. 1, а.с. 125 т. 2).
Із
листа від 21.06.2013 року за №496 за підписом директора терцентру ОСОБА_3
адресованого виконавчому комітету Вінницької міської ради вбачається, що
терцентр перенаправляє інформаційний запит №4-13 від 19.06.2013 р. ОСОБА_1 для
розгляду. (а.с. 10 т. 3).
Статтею
20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено,
що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не
пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на
інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи
особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту,
аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що
сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути
надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове
опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання
великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної
кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту
до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку
розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти
робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно
до ч.ч 1-5 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації"
розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких
випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до
його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої
зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації
з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3)
особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього
Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано
вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього
Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути
одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті
запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник
інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або
характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний
направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це
запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію
починається з дня отримання запиту належним розпорядником. У відмові в
задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по
батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником
інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок
оскарження відмови; 5) підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію
надається в письмовій формі.
Як
встановлено в судовому засіданні, Територіальний центр соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці та його посадові особи,
які є відповідачами у справі, отримавши інформаційні запити позивачки,
безпідставно відмовили позивачці у надані запитуваної інформації.
Підстави
та порядок відмови в задоволенні запиту врегульовано ст. 22 Закону України
"Про доступ до публічної інформації", однак в порушення даних вимог,
позивачці відмовлено у наданні інформації, не з підстав, встановлених законом.
Крім того, в порушення вимог ст. 22 Закону України "Про доступ до
публічної інформації", позивачці не було належним чином доведено рішення
про відмову у наданні інформації, не повідомлено, чи володіє розпорядник
інформації, запитуваною інформацією.
Враховуючи
встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що відповідач
Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.
Вінниці володів інформацією зокрема щодо планового та фактичного фінансування,
штатних розписів, даних про кількість обслуговуваних в 2010-2011 роках осіб,
даних щодо соціальних робітників (працівників), які надавали соціальні послуги
від імені територіального центру, а тому повинен був у строк, встановлений ч. 1
ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", надати обґрунтовану
відповідь на запити позивачки, однак неправомірно відмовив у наданні такої
інформації.
Разом
з тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до п. п. 1.8, 1.9
Положення про Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних
послуг) м. Вінниці, кошторис Територіального центру соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) міста Вінниці затверджує директор Департаменту
праці і соціального захисту населення міської ради. Територіальний центр
підпорядковується Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької
міської ради.
Відповідно
до розпорядження міського голови від 06.05.2011 року №129-р "Про заходи
щодо забезпечення доступу до публічної інформації в виконавчих органах
Вінницької міської ради" відділ звернень апарату міської ради та її
виконкому визнано спеціальним структурним підрозділом, який організовує в
установленому порядку доступ до публічної інформації, відповідає за розгляд,
опрацювання, облік, систематизацію, аналізування та надання відповідей на
запити на інформацію, що надходять до міської ради та її виконавчих органів, а
також надає консультації під час оформлення таких запитів.
В
судовому засіданні встановлено, що 01.07.2013 року було надано відповідь на
інформаційний запит позивачки №4-13 від 19.06.2013 року за підписом в. о.
начальника відділу звернень апарату Вінницької міської ради та її виконкому,
розпорядника інформації, в якому зокрема було повідомлено, що позивачка
перебувала на обслуговуванні відділенням соціальної допомоги вдома територіального
центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних
громадян в Ленінському районі в м. Вінниці №1 (Центр) в період з 05.01.2010
року по 27.12.2011 року. У 2013 році на обслуговуванні Територіальним центром
соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці позивачка не
перебувала, оскільки з нею не було підписано договір про соціальне
обслуговування. Крім того зазначено, що Законом України «Про доступ до
публічної інформації» не передбачено надання засвідчених копій та порядок
такого засвідчення. Також у відповіді висловлене прохання для належного
виконання запиту повідомити про які вимоги законодавства йдеться у запиті.
(а.с. 12 т. 3).
З
даної відповіді на інформаційний запит вбачається, що відповідачем виконавчим
комітетом Вінницької ради, який є розпорядником інформації в розумінні ст. 13
Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформацію на
запит не надано, вказана відповідь не містить повної інформації на поставлені у
запиті конкретні питання, позивачці також не було належним чином доведено
рішення про відмову у наданні інформації.
Підстави,
на які посилається відповідач у своєму листі від 01.07.2013 року, відмовляючи в
задоволенні інформаційного запиту позивачки, відсутні в переліку випадків,
визначених положеннями ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної
інформації», а тому, відповідно, не є підставами, за яких розпорядник
інформації має право відмовити в задоволенні запиту.
Суд
зазначає, що згідно положень Закону України «Про інформацію» документ
визначається як матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями
якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Вищевикладене
свідчить про те, що документи, копії яких просила надати позивачка, є
матеріальними носіями інформації, і можуть бути надані на інформаційний запит
за умови і в порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної
інформації" таЗаконом України «Про захист персональних даних».
На
підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно
було відмовлено позивачці у надані запитуваної інформації.
Враховуючи
викладене, суд критично оцінює твердження представників відповідачів про те, що
Законом України "Про доступ до публічної інформації" не передбачено
надання засвідчених копій документів та порядок такого засвідчення, про що було
повідомлено позивачку у відповіді на інформаційний запит.
Суд
зазначає, що Закон України "Про доступ до публічної інформації"
визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до
інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших
розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що
становить суспільний інтерес. Натомість порядок засвідчення копій документів
врегульовано іншими нормативними документами, зокрема Указом Президії Верховної
Ради СРСР від 4 серпня 1983 року „Про порядок видачі та засвідчення
підприємствами, установами, організаціями копій документів, що стосуються прав
громадян", який діє в Україні відповідно до статті 3 Закону України „Про
правонаступництво України". Крім того, порядок засвідчення копій
документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України
Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно
- розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ
4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р.
№ 55, Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади,
Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади,
затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1242.
Відповідно
до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» у цьому Законі
нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: володілець персональних
даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних
даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не
визначено законом; згода суб'єкта персональних даних - добровільне
волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання
дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх
обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити
висновок про надання згоди; обробка персональних даних - будь-яка дія або
сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання,
адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження,
реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі
з використанням інформаційних (автоматизованих) систем; одержувач - фізична чи
юридична особа, якій надаються персональні дані, у тому числі третя особа;
персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка
ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; розпорядник персональних
даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або
законом надано право обробляти ці дані від імені володільця; суб'єкт
персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; третя
особа - будь-яка особа, за винятком суб'єкта персональних даних, володільця чи
розпорядника персональних даних та Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється
передача персональних даних.
Згідно
положень ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» первинними
джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім'я документи;
підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе. Обробка
персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за
згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами
України, у порядку, встановленому законодавством.
Статтею
8 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що особисті
немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є
невід'ємними і непорушними. Суб'єкт персональних даних має право: 1) знати про
джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки,
місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника
персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації
уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати
інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію
про третіх осіб, яким передаються його персональні дані.
Згідно
ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних» використання персональних
даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх
захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки
персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними
даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до
закону. Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі
створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється
розголошувати відомості стосовно суб'єктів персональних даних, доступ до
персональних даних яких надається іншим суб'єктам відносин, пов'язаних з такими
даними. Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин,
пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до
їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники
зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних,
які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи
службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Таке
зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними
даними, крім випадків, установлених законом.
Згідно
ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки
персональних даних є: 1) згода суб'єкта персональних даних на обробку його
персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю
персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його
повноважень; 3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт
персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи
для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта
персональних даних; 4) захист життєво важливих інтересів суб'єкта персональних
даних; 5) необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який
передбачений законом; 6) необхідність захисту законних інтересів володільців
персональних даних, третіх осіб, крім випадків, коли суб'єкт персональних даних
вимагає припинити обробку його персональних даних та потреби захисту
персональних даних переважають такий інтерес.
Відповідно
положень ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення
персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за
згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди
суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у
випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах
національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Позивачка
мотивує свої позовні вимоги зокрема тим, що відповідачі Територіальний центр
соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці та його
посадова особа ОСОБА_3 поширили конфіденційну інформацію про неї, вказану в
зверненні, без її згоди; вчинили незаконну обробку її персональних даних, що
містилися в зверненні, шляхом поширення їх без її згоди та/або без інших
підстав, передбачених законом. Вважає, що такі факти є порушеннями правил
захисту персональних даних і та порушують її права.
Представники
відповідачів, заперечуючи проти позовних вимог, посилаються на те, що
відповідачі діяли в межах чинного законодавства.
Суд
зазначає, що відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати
втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених
Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та
поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків,
визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного
добробуту та прав людини.
Як
встановлено в судовому засіданні, Територіальний центр соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці, який є розпорядником
інформації в розумінні ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної
інформації" та його посадова особа ОСОБА_3, отримавши інформаційні запити
позивачки, в порушення вимог ст. 22 Закону України "Про доступ до
публічної інформації" безпідставно відмовивши позивачці у надані
запитуваної інформації, належним чином не довівши рішення про відмову у наданні
інформації, поширили конфіденційну інформацію про позивачку, вказану в
зверненні, без її згоди та вчинили незаконну обробку її персональних даних, що
містилися в зверненні, шляхом поширення їх без її згоди та/або без інших
підстав, передбачених законом.
Згідно
ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення,
дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до
керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту
на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання
недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6)
невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно
достатті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників
інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження
рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється
відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно
до ст. 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації"
відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації
несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит;
2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту
на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього
Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної
інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення
інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації
документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками
інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в
порядку, визначеному законом.
Аналізуючи
зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини
справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними
та незаконними щодо ОСОБА_1 дій відповідачів, встановлення наявності
компетенції (повноважень) Територіального центру соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) м. Вінниці на надання публічної інформації за
інформаційними запитами, зобов'язання відповідачів надати ОСОБА_1 письмові
відповіді на інформаційні запити та інформацію запитану інформаційними
запитами, визнання протиправною та незаконною щодо ОСОБА_1 бездіяльності
відповідачів щодо ненадання інформації, є обґрунтованими та підлягають
задоволенню.
15.07.2014
року позивачкою до суду було надано доповнення до позову, в якому позивачка
зазначає, що у зв'язку із залученням судом співвідповідачем у справі
виконавчого комітету Вінницької міської ради вона доповнює свої позовні вимоги
до цього відповідача такими самими вимогами, які заявлені до відповідача
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці. (а.с. 175-176 т. 2).
Разом
з тим, з матеріалів справи вбачається, що інформаційний запит 3-13 від
12.04.2014 року та повторний інформаційний запит 3-13 від 24.05.2013 року
Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці до виконавчого комітету Вінницької міської ради не надсилалися, тому
виконавчий комітет не може відповідати за позовними вимогами про визнання
протиправними та незаконними щодо ОСОБА_1 дій та бездіяльності в цій частині
позовних вимог.
Крім
того, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_4, яка
до жовтня 2013 року займала посаду заступника керівника Територального центру
соціального обслуговування м. Вінниці, вчинити дії, оскільки ОСОБА_4 звільнено
із займаної посади.
Як
вбачається з наказу Територіального центру соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) м. Вінниці №53-ОС від 08.10.2013 року ОСОБА_5 переведено на
посаду заступника директора з 08.10.2013 року. (а.с. 157 т. 1).
Що
стосується позовних вимог про визнання порушення відповідачами щодо ОСОБА_1 ст.
8 та ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд
зазначає, що статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України
встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до
Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в
адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час
вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно
до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи
керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її
права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з
урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до
адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина
безпосередньо на підставіКонституції України гарантується. Забороняється
відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти,
неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні
відносини.
Основним
міжнародним договором, що стосується адміністративного судочинства, є Конвенція
про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема її стаття 6, яка
гарантує право на судовий захист.
Відповідно
до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і
слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно
збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або
в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно
до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована
Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.) кожен має право на повагу до свого
приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної
влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли
втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному
суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного
добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту
здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно
до ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен
має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися
своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання
органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно
з Конвенцією, свобода вираження поглядів і отримання інформації є практично
необмеженою. Держава може на законній підставі обмежувати це право тільки в
тому випадку, коли дотримані умови, зазначені в пункті 2 статті 10. Якщо ж ці
умови не задоволені, втручання з боку органів державної влади в право на
свободу висловлювань є порушенням Конвенції.
Європейський
суд з прав людини в рішенні у справі «Леандер против Швеции (Leander v.
Sweden)» від 26 березня 1987 р. зокрема зазначив, що свобода одержувати
інформацію не передбачає права доступу до конфіденційної інформації, однак
стаття 10 зобов'язує державу не обмежувати доступ до вже наявної інформації.
Позивачка
мотивує свої позовні вимоги в цій частині тим, що відповідачами порушені її
право на інформацію та право на повагу до свого приватного і сімейного життя,
до свого житла і кореспонденції в розумінні Європейської Конвенції про захист
прав людини і основоположних свобод.
Статтею
17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та
застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди
застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і
основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело
права.
Згідно
рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012,
збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про
особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або
фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання
допускається винятково у випадках, визначених законом.
Враховуючи
протиправність дій відповідачів та враховуючи встановленні в судовому засіданні
обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачами було
допущене порушення щодо позивачки ст. 8, ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають
задоволенню.
Що
стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Мотивуючи
позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, позивачка зазначає, що
вчинені порушення спричинили їй моральну шкоду, яка полягає у душевних
стражданнях з причини протиправної поведінки щодо неї. Ця шкода є на порядок
більшою через вчинення порушень не звичайною особою, а публічною установою та
її посадовими особами. Також шкода примножена ще навмисністю порушень, оскільки
нічого не перешкоджало відповідачам надати запитувану інформацію; незаконною
метою допущених відповідачами порушень; інвалідністю позивачки. Шкода
збільшується й тим, що своїми діями та бездіяльністю відповідачі значно
утруднюють її щоденне життя, породжують у неї почуття власної неповноцінності
через інвалідність, а також від усвідомлення того факту, що шкода завдана їй як
дитині війни, чиї страждання визнані державою. В даний час вона змушена терпіти
незручності і тратити частину свого життя, здоров'я та нервів на звернення з
позовом до суду для захисту своїх прав.
Відповідно
до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про
відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю
суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів
суб'єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо
вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Загальні
підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Так,
відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1)
у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких
фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,
членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична
особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні
честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або
юридичної особи.
Моральна
шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового
відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру
правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей
потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,
яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з
урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру
відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно
зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або
юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,
відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,
встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується
незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки
Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її
завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди
завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного
притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як
запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного
затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту
або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Суд
критично оцінює твердження представників відповідачів про те, що позивачем не
доведено факт заподіяння моральної шкоди та не надано доказів заподіяння
моральної шкоди.
Європейський
суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської
Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив: 37. Суд
нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено
вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в
числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі «Антипенко проти
Російської Федерації» (Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82;
Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі «Пшеничний проти
Російської Федерації» (Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1;
рішення у справі «Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia),
скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова
Європейського Суду від 1 червня 2006 р .) у справі «Грідін проти Російської
Федерації» (Gridin v. Russia), скарга № 4171/04, § 20 березня).
Як
вбачається з практики Європейського Суду з прав людини, Суд вважає, що заявнику
не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної
шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту
порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
На
підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачці була завдана
моральна шкода, яка виразилася в душевних стражданнях з причини протиправної
поведінки щодо неї, що призвело до неможливості реалізувати та захистити свої
права, при цьому суд також враховує вік та стан здоров'я позивачки. Враховуючи
заявлені позивачкою вимоги та виявлені порушення, а також враховуючи вимоги
розумності, виваженості, справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в
частині стягнення з відповідачів моральної шкоди є частково обґрунтованими та
підлягають частковому задоволенню.
Що
стосується клопотання представниці позивачки про винесення окремих ухвал та
направлення судом повідомлення про кримінальне правопорушення щодо посадових
осіб відповідачів, суд при розгляді справи не вбачає підстав для постановлення
окремих ухвал та для направлення судом повідомлення про кримінальне
правопорушення.
Згідно
з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах
щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на
підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що
мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо
(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу
рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими
несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на
досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на
участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного
строку.
Відповідно
до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах
здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду
своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно
до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на
яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею
72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування
правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,
якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно
положень ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,
повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед
встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного
доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши
за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у справі докази, з
урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених
положень законодавства України, суд вважає, що заявлений адміністративний позов
є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Відповідно
до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: 1) присудження
виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або
позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2)
присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах
публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на
посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи
у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6)
обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання; 7) усунення обмежень у
реалізації права на мирні зібрання; 8) накладення арешту на активи, що
пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій,
зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки
ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них; 10) повне або
часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць,
експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин,
механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі
будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем
та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо це загрожує життю
та/або здоров'ю людей. Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в
порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених
пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183-2цього Кодексу. Суд, який
прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної
ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це
в постанові звернути до негайного виконання постанову: 1) у разі стягнення
всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини
першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або
всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію)
об'єднання громадян; 4) прийняту у справах, визначених статтею 183-3 цього
Кодексу; 5) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Отже,
враховуючи положення ст. 256 КАС України постанова суду не може бути допущена
до негайного виконання, так як вона не підпадає під вимоги ст. 256 КАС України.
Відповідно
до ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній
справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого
ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання
судового рішення.
Цій
нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті
163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу,
згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної
зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень
- відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо
вона вимагає вчинення певних дій.
Враховуючи
положення ст. 267 КАС України суд приходить до висновку, що слід зобов'язати
відповідачів - суб'єктів владних повноважень у десятиденний строк з дня
набрання постановою законної сили подати звіт про виконання постанови суду.
Згідно
ч. ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,
яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею
документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або
відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого
самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов
задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому
відповідно до задоволених вимог.
Вирішуючи
питання щодо судових витрат, суд враховує, що позов задоволено частково,
позивачку звільнено від сплати судового збору відповідно до Закону України
"Про судовий збір", а тому приходить до висновку, що судові витрати
слід віднести за рахунок держави.
На
підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158-163,
167, 267 КАС України, -
П
О С Т А Н О В И В:
Позов
ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету
Вінницької міської ради про визнання протиправною та незаконною бездіяльності,
зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати
протиправною та незаконною щодо ОСОБА_1 бездіяльність відповідачів
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо ненадання відповіді на інформаційні запити
від 12.04.2013 року та від 24.05.2013 року та щодо ненадання інформації на
інформаційні запити від 12.04.2013 року та від 24.05.2013 року.
Визнати
протиправними та незаконними щодо ОСОБА_1 дії відповідачів Територіального
центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо навмисного приховування інформації на інформаційні запити
від 12.04.2013 року та 24.05.2013 року та щодо безпідставної відмови в наданні
інформації на інформаційний запит від 24.05.2013 року.
Визнати
протиправною та незаконною щодо ОСОБА_1 бездіяльність відповідачів
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці, ОСОБА_3, виконавчого комітету Вінницької міської ради що полягала в
ненаданні відповіді на інформаційний запит від 19.06.2013 року та ненаданні
інформації на інформаційний запит від 19.06.2013 року.
Визнати
протиправними та незаконними щодо ОСОБА_1 дії відповідачів Територіального
центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці,
ОСОБА_3 щодо навмисного приховування інформації на інформаційний запит від
19.06.2013 року; відмови в наданні інформації на інформаційний запит від
19.06.2013 року; пересилання звернення, що входить до його компетенції, іншій
особі; поширення конфіденційної інформації про позивача, вказану в зверненні,
без її згоди; незаконну обробку персональних даних, що містилися в зверненні,
шляхом поширення їх без її згоди та/або без інших підстав, передбачених
законом.
Визнати
порушення відповідачами Територіальним центром соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчим комітетом
Вінницької міської ради щодо ОСОБА_1 ч. 1 ст.10 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод.
Визнати
порушення відповідачами Територіальним центром соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) м. Вінниці, ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 ст. 8 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод.
Встановити
наявність компетенції (повноважень) Територіального центру соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) м. Вінниці на надання публічної
інформації за інформаційними запитами ОСОБА_1.
Зобов'язати
відповідачів Територіальний центр соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_5, виконавчий комітет Вінницької
міської ради надати ОСОБА_1 письмові відповіді на інформаційні запити від
12.04.2013 року, від 24.05.2013 року, від 19.06.2013 року та інформацію,
запитану інформаційними запитами від 12.04.2013 року, від 24.05.2013 року, від
19.06.2013 року.
Стягнути
з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці (м. Вінниця, вул. Соборна, 50, ідентифікаційний номер 38054911) на
користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 30 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.
Стягнути
з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка працює на посаді директора
Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
м. Вінниці, м. Вінниця, вул. Соборна, 50) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
моральну шкоду в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що
складає 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Стягнути
ОСОБА_4 (м. Вінниця, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Стягнути
з виконавчого комітету Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, 59)
на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 20 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
В
іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові
витрати віднести за рахунок держави.
Зобов'язати
відповідачів - суб'єктів владних повноважень у десятиденний строк з дня
набрання постановою законної сили подати звіт про виконання постанови суду в
частині зобов'язання вчинити дії.
Відповідно
до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду подається до
Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд
Вінницької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка
її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду
першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі
застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття
постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти
днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду
першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення через
Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного
адміністративного суду.
СУДДЯ
Материалы, предоставленные в блоге, носят
ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62
(096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru
Отправить комментарий