09 июня 2015

Две большие разницы

В налоговых спорах в качестве доказательства бестоварности сделок все чаще фигурируют приговоры судов об утверждении соглашений о признании виновности в отношении участников или должностных лиц контрагентов налогоплательщика. Обычно такие приговоры в споре с налоговой становятся фатальными для налогоплательщика.

Так, в определении Высшего административного суда от 17 февраля 2015 г. по делу № К/800/24186/14 по иску ООО «Будрегионинвест» отмечается следующее: «судом установлено, что действия ОСОБА_4, а именно: приобретение ООО «Бизнес-Столица» путем перерегистрации на ОСОБА_5, были направлены на легализацию субъекта предпринимательства - юридического лица, без намерения осуществления хозяйственной деятельности, предусмотренной законодательством и уставными документами предприятия, а с целью использования указанного общества в преступных схемах уклонения от уплаты налогов и осуществления прикрытия незаконной финансово-хозяйственной деятельности других субъектов предпринимательской деятельности, в том числе и ООО «Будрегионинвест».
По результатам рассмотрения указанного уголовного дела ОСОБА_4 свою вину в совершении преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 205 Уголовного кодекса Украины (фиктивное предпринимательство) признал полностью, а также заключил соглашение о признании виновности с прокурором.
Учитывая изложенное, коллегия судей соглашается с выводом судов первой и апелляционной инстанций об отсутствии у истца оснований для формирования налогового кредита по операциям с ООО «Бизнес-Столица»».
Аналогичная позиция и в ряде решений судов первой инстанции.
Но удивительно не это. Так, того же 17 февраля 2015 г. тот же Высший административный суд по делу № К/800/36300/13 пришел к следующему заключению: «обстоятельства от деяния физического лица, в данном случае директора контрагента истца, установленные приговором суда по уголовному делу в отношении этого физического лица, нельзя считать обязательными при оценке административным судом правомерности поведения юридического лица-контрагента, если речь идет об ответственности за нарушение налогового законодательства этим юридическим лицом.
То есть, обстоятельства, установленные приговором суда по уголовному делу в отношении физического лица, не могут быть положены в основу судебного решения в административном процессе без их проверки и подтверждения надлежащими и допустимыми доказательствами. А именно - с целью установления факта совершения хозяйственной операции, судам надлежит выяснять движение активов налогоплательщика в процессе осуществления спорных хозяйственных операций. При этом, исследованию подлежат все первичные документы, которые предстоит сдавать в зависимости от определенного вида хозяйственной операции - договоры, акты выполненных работ, документы о перевозке, хранению товаров, их дальнейшую реализацию и тому подобное.
…приговор суда, которым признано виновным должностное лицо налогоплательщика - контрагента истца, сам по себе не может быть безусловным доказательством ничтожности или недействительности заключенных этим контрагентом соглашений или бестоварности проведенных хозяйственных операций».
Аналогичная позиция изложена и в других решениях ВАСУ.
Таким образом, в делах, где есть обвинительный приговор, но без соглашения о признании виновности, Высший административный суд Украины поддерживает позицию налогоплательщика. А приговор с утвержденным соглашением о признании вины по контрагенту, признание вины воспринимается судами как «царица доказательств».
Что обусловливает столь разные результаты наличия в деле просто приговора и приговора с утверждением соглашения виновности? Ведь обычные приговоры выносятся с более тщательным исследованием доказательств, подтверждающих приговор.


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
17 лютого 2015 року                               м. Київ 
К/800/24186/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.  розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» на постанову  та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 рокуу справі№ 810/4728/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року у справі № 810/4728/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної позивачем невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Будрегіонінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Бізнес Столиця» за період з 01.11.2011 року по 31.01.2012 року складено акт від 02.08.2013 року № 883/22-4/37563935, яким зафіксовано порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 109 736,48 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року № 0001092204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 164 605,50 грн., з них 109 737,00 грн. - за основним платежем, 54 868,50 грн. - за штрафними санкціями.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що матеріалами справи не спростовано доводи податкового органу про відсутність реального виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес-Столиця».
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:  придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;  придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду
Згідно із до пп. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Позивачем було сформовано податковий кредит по операціям на виконання договору № 1/06-11 від 17.06.2011 року по здійсненню субпідрядних робіт з будівництва житлового комплексу «Новатор», для реалізації якого між позивачем та ТОВ «Бізнес-Столиця» укладено договір субпідряду № 2311 від 23.11.2011 року.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року у кримінальній справі № 761/12023/13-к встановлено, зокрема, що ОСОБА_4, перебуваючи у м. Києві, в період 2011 року, переслідуючи свій злочинний умисел, використав паспортні дані ОСОБА_5 та, використовуючи попередньо складений статут підприємства ТОВ «Бізнес-Столиця», протоколи загальних зборів учасників ТОВ «Бізнес Столиця», підписані від імені ОСОБА_5, забезпечив придбання суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Бізнес-Столиця» шляхом перереєстрації на її ім'я в Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації та в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва як платника податків та забезпечив відкриття розрахункового рахунку № 2600631311271 в ПАТ «Діамантбанк» з метою використання його в подальшій злочинній діяльності, направленій на прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків. Також, цим судом встановлено, що дії ОСОБА_4, а саме: придбання ТОВ «Бізнес-Столиця» шляхом перереєстрації на ОСОБА_5, були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного товариства у злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі і ТОВ «Будрегіонінвест» на загальну суму фінансово-господарських операцій 1 700 000,00 грн. (податок на додану вартість 283 000,00 грн.).
За наслідками розгляду вказаної кримінальної справи ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) визнав повністю, а також уклав угоду про визнання винуватості із прокурором.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства  України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Бізнес-Столиця».
Доводи касаційної скарги про надання позивачем до матеріалів справи первинних та інших документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Бізнес-Столиця», підлягають відхиленою, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства  України не прийнято вказані докази.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року у справі № 810/4728/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя                              О. В. Муравйов
Судді                                                   О. В. Вербицька
                                                              Н. Є. Маринчак



ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
"17" лютого 2015 р.                               м. Київ 
К/800/36300/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів  Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача ОСОБА_8від відповідачане з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_6на постанову  Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013у справі № 823/802/13-аза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_6доСмілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової службипровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якій (з урахуванням уточнення позовних вимог) просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 за №000291720 про застосування адміністративно-фінансових санкцій до позивача за платежем «податок на прибуток з громадян» у сумі 5 584,8 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2013, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
-          відповідачем проведена документальна позапланова перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок взаємовідносин з ПП «Інтерагро-Форум» за період з 01.04.2010 по 31.07.2010 та щодо правильності визначення витрат за рахунок взаємовідносин з ПП «Інтерагро-Форум» за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якої відповідачем складено акт від 16.11.2012 за № 2388/17/НОМЕР_1;
-          вказаною перевіркою встановлені порушення позивачем вимог пп.«а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого позивачем занижено чистий дохід за 4 квартал 2009 року на суму 32662 грн. та за 2010 рік на суму 4 570 грн.;
-          на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року №0001031720, яке, за результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС у Черкаській області від 06.02.2013 № 2556/10-210 скасоване в частині збільшення грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб на суму 508,65 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1 523,8 грн., в іншій частині визначення грошових зобов'язань на суму 5 584,8 грн. податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення;
-          з врахуванням рішення ДПС у Черкаській області відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 за №000291720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 5 584,8 грн.
Позиція відповідача полягає в тому, що правочини, укладені між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум», є нікчемними, без реального здійснення господарських операцій, оскільки 05.07.2012 Соснівським районним судом м. Черкаси директора ПП «Інтерагро-Форум» визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що умови укладеного між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум» договору є виконаними, а доводи відповідача щодо нікчемності укладених угод є безпідставними та необгрунтованими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що вироком суду у кримінальній справі по обвинуваченню директора контрагента позивача встановлено, що він жодних первинних бухгалтерських і податкових документів ПП «Інтерагро-Форум» не підписував, а тому відсутні підстави вважати документи, які підписані від його імені та містяться у матеріалах справи, первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012, який набрав законної сили, визнано винним ОСОБА_7 (директора ПП «Інтерагро-Форум») у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ПП «Інтерагро-Форум» було перереєстровано з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді проведення безтоварних операцій з підприємствами-контрагентами шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту. ОСОБА_7 пояснив, що ніякої господарської діяльності ПП «Інтерагро-Форум» не здійснювало, усі первинні (бухгалтерські) документи (податкові накладні, договори, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт) з боку ПП «Інтерагро-Форум» підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.
У відповідності до положень ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини щодо діяння фізичної особи, у даному випадку директора контрагента позивача, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.
Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирок суду, яким визнано винним посадову особу платника податків - контрагента позивача, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених цим контрагентом угод або безтоварності проведених господарських операцій. При цьому, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, що у кримінальній справі досліджувались обставини господарської діяльності контрагента позивача (ПП «Інтерагро-Форум»), а наявний вирок суду містить посилання на будь-які господарські операції ПП «Інтерагро-Форум» з позивачем та встановлює їх незаконність або безтоварність.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Так, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч.1-3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування прибутковим податком з громадян мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Досліджуючи докази, подані позивачем на підтвердження правомірності визначення спірних сум витрат, сформованих за результатами здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Інтерагро-Форум», суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального їх підтвердження по операціях з вказаним контрагентом.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що податними позивачем доказами підтверджено факт виконання умов укладеного договору з ПП «Інтерагро-Форум», а посилання відповідача на встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини є необґрунтованими, оскільки стосуються лише злочинних дій посадової особи контрагента позивача, однак, не спростовують факт реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум» і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій за період, який підлягав перевірці.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, який, встановивши факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати обґрунтованими доводи контролюючого органу щодо наявності встановлених актом перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може вважати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 скасувати та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 у справі 823/802/13-а.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236  2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя          І.В. Борисенко
Судді   В.В. Кошіль  О.А. Моторний

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42882326

источник: http://blog.liga.net/user/nfronya/article/18275.aspx

Комментариев нет:

Отправить комментарий