27 июля 2015

Съем по правилам

Некто Х обратился к руководству ГАИ МВД Украины с заявлением, в котором он отметил, что стал свидетелем того, как гражданин Y нарушил требования подпункта "г" п. 15.9 ПДР. Указанное правонарушение он зафиксировал на видео и разместил его в Интернет-сети для общего доступа. В своем заявлении заявитель выразил просьбу о привлечении водителя к административной ответственности по ст. 122 КУоАП, ссылаясь на ст. ст. 38, 251 КУоАП.

На основании обращения гражданина была проведена проверка, в результате которой установлена личность водителя, составлен протокол и отобраны объяснения правонарушителя. Гражданин Y привлечен к административной ответственности по ч. 1 ст. 122 КУоАП.
Гражданин Y утверждал, что видеозапись не может служить доказательством по делу, поскольку разрешения на съемку и распространение ее он не предоставлял. Однако суд отметил следующее.
Частью 2 статьи 19 Конституции Украины установлено, что органы государственной власти и органы местного самоуправления, их должностные лица обязаны действовать только на основании, в пределах полномочий и способом, которые предусмотрены Конституцией и законами Украины. Относительно действий физических лиц распространяется другой принцип, а именно "разрешено то, что не запрещено законом".
В соответствии с ч. 1 ст. 307 ГК Украины физическое лицо может быть снято на фото-, кино-, теле- или видеопленку только с его согласия. Согласие лица на съемку его на фото-, кино-, теле- или видеопленку предполагается, если съемка проводится открыто на улице, на собраниях, конференциях, митингах и других мероприятиях публичного характера.
Законом не запрещено снимать проезжую часть дороги и номерные знаки автобуса, поэтому в части съемки местоположения автобуса по пешеходному переходу, номера маршрута и номерных знаков автобуса, суд считает, что съемка не затрагивает требований ст. 307 ГК Украины. Поэтому в этой части может считаться допустимым доказательством по делу. При этом ссылка на то, что съемка проводилась скрытым способом, не подтверждена доказательствами.
Суд считает, что видеосъемка из салона автобуса и номерных знаков не является вмешательством в личную жизнь гражданина Y, поскольку автобус использовался как общественный транспорт.

Справа № 489/70/15-а
Номер провадження 2-а/489/61/15




Постанова
Іменем України
12 травня 2015 року                                     місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С.,
за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Мерзлих Р. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив
В січні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що постанова про адміністративне правопорушення прийнята із порушенням норм законодавства та порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення. Постанову винесено на підставі відео зйомки громадянина, яка зроблена у спосіб, що не відповідає вимогам закону.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав письмові заперечення.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Як вбачається з протоколу, 24 грудня 2014 року громадянин ОСОБА_3, який є водієм автобуса з номерними знаками НОМЕР_2 маршруту громадського транспорту №21, близько 9 години 16 хв. на зупинці "вул. Радянська" (на непарному боці пр. Леніна) порушив вимоги підпункту "г" п. 15.9 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі-ПДР), оскільки здійснив зупинку в межах пішохідного переходу, а саме ближче 10 м.
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2014 до керівництва ДАІ МВС України надійшла заява мешканця м. Миколаєва громадянина ОСОБА_4, в якій він зазначив, що став свідком того, як громадянин ОСОБА_3 порушив вимоги підпункту "г" п. 15.9ПДР. Вказане правопорушення він зафіксував на відео та розмістив його в Інтернет - мережі для загального доступу будь - кого з інтернет - користувачів. В своїй заяві заявник виразив прохання про притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП, посилаючись на ст. ст. 38, 251 КУпАП(а. с. 25).
На підставі звернення громадянина було проведено перевірку в результаті якої встановлено особу водія, складено протокол та відібрано пояснення правопорушника. Позивач не визнав своєї провини та зазначив у протоколі, що не згоден з фактами і протоколом. Конкретних заперечень щодо обставин правопорушення не зазначив.
Постановою про адміністративне правопорушення серії №634640 від 24.12.2014 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до положень цієї норми, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивачем порушено підпункт "г" п. 15.9 ПДР, оскільки він здійснив зупинку в межах пішохідного переходу.
Пунктом 15.9 "г" ПДР встановлено, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 підтвердив, що він був свідком скоєння позивачем адміністративного правопорушення та зняв на відео факт правопорушення, особу правопорушника, та номерні знаки автобуса.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, доказом у справі є пояснення свідків та показання технічних засобів, що мають функцію відеозапису. Окрім цього, перелік джерел доказів у ст. 251 КУпАП не є вичерпним.
Позивач стверджує, що відеозапис не може бути доказом у справі, оскільки дозволу на зйомку та поширення він не надавав. Отже, з його слів, такий доказ є недопустимим.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо дій фізичних осіб розповсюджується інший принцип, а саме "дозволено те, що не заборонено законом".
Позивач посилається на те, що при збиранні доказів гр. ОСОБА_4 порушено вимоги ст. 307 Цивільного кодексу україни (далі-ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відео плівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відео плівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Статтею 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Однак, законом не заборонено знімати проїзну частину дороги та номерні знаки автобусу, тому в частині зйомки місця розташування автобусу щодо пішохідного переходу, номеру маршруту та номерних знаків автобусу, суд вважає, що зйомка не порушує вимог ст. 307 ЦК України, тому в цій частині може вважатися допустимим доказом у справі.
При цьому посилання представника позивача на те, що зйомка проводилась прихованим способом не підтверджене доказами.
Суд вважає, що відео зйомка з салону автобуса та номерних знаків не є втручанням в особисте життя позивача, оскільки автобус використовувався як громадський транспорт.
Як вказано в запереченнях особу позивача було встановлено в ході службової перевірки як працівника (водія) Приватного підприємства "Авто-Віола плюс".
Враховуючи положення ст. 251 КУпАП, наведеної вище, суд приходить до висновку, що показання свідка ОСОБА_4 та частина відеозапису, яка здійснена з дотриманням ст. 307 ЦК України, та з якої вбачається відстань між пішохідним переходом і транспортним засобом є достатніми доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності та допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу держ. номер НОМЕР_1 за пішохідним переходом ближче 10 м від нього, чим порушив правила дорожнього руху, тому в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 69, 71,   160, 161, 163, 171-2 КАС України суд
постановив
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ПС1 № 634640 від 24.12.2014 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту її проголошення, а особою, яка не брала участь в судовому засіданні при проголошенні постанови протягом десяти днів з моменту її отримання.
Суддя                                                В. В. Кокорєв
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44174108

Комментариев нет:

Отправить комментарий