02 декабря 2015

Ф – Фейсбук

Просмотр единого реестра судебных решений делает цирк на ровном месте.
Украинский суд обязал Facebook предоставить следователям доступ к офису с правом изъятия документов (http://reyestr.court.gov.ua/Review/53617242)

Хотелось бы обратить внимание уважаемых читателей на то, что на официальном сайте Facebook в разделе "Информация для правоохранительных органов" данные аккаунтов пользователей предоставляются в соответствии с условиями сайта и действующего законодательства, включая Stored Communications Act (Закон о сохранении сообщений). Представители правоохранительных органов могут использовать систему запросов на странице facebook.com/records или обращаться по адресам: 1601 Willow Road, Menlo Park CA 94025 (США), Facebook Ireland Ltd 4 Grand Canal Square Dublin 2 (Ирландия).
В самом факте наличия такого решения суда нет ничего смешного. Смешно будет дальше. В случае невыполнения указанного определения, суд может дать разрешение на обыск любимого Фейсбучка.

Кроме игнорирования требований УПК, в вышеуказанном определении суда не упомянут ни один международный акт в сфере сотрудничества по уголовным делам. А вот некий судья эти акты упомянул и в ходатайстве правоохранительного органа отказал (http://reyestr.court.gov.ua/Review/463082360).

Для тех, кто еще сомневается, что по IP можно вычислить - http://reyestr.court.gov.ua/Review/51373633.

И осторожнее с постиками в Фейсбуке. Чтобы не пришлось на Вашей страничке писать опровержения распространенных Вами инсинуаций (http://reyestr.court.gov.ua/Review/45836872, http://reyestr.court.gov.ua/Review/53212482)

Да, и правильно определяйте ответчиков по искам о распространении недостоверной информации в Фейсбуке. Не рекомендовали бы привлекать Facebook.Inc без особой необходимости. Вышепреведенные решения свидетельствуют о том, что подобные решения можно решить и без Facebook.Inc (http://reyestr.court.gov.ua/Review/44058857)


печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43340/15-к

У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2015 слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В., при секретарі Кирилюк Н.С., за участю сторони кримінального провадження прокурора Машкова О.О., розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора прокуратури м. Києва Машкова О.О. про тимчасовий доступ до речей і документів та їх вилучення,
В С Т А Н О В И В :
до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Новака Р.В. надійшло клопотання сторони кримінального провадження - прокурора Машкова О.О. про надання дозволу на отримання тимчасового доступу до речей та документів, які перебувають у адміністрації соціальної мережі: «www.facebook.com», розташованому за адресою: Facebook Inc. 10 Brock Street, NW1 3FG London, United Kindom 1601 Willow Road Menlo Park, CA 94025 United States.
Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження - прокурор Машков О.О. вказав, що прокуратурою міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100004393 від 16.04.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Слідчий зазначив, що по даному кримінальному провадженні провадяться слідчі дії, в зв'язку з чим виникла необхідність в отриманні доступу до документів,які перебувають у адміністрації соціальної мережі: «www.facebook.com», розташованому за адресою: Facebook Inc. 10 Brock Street, NW1 3FG London, United Kindom 1601 Willow Road Menlo Park, CA 94025 United States.
В судовому засіданні слідчий підтримав зазначене клопотання з підстав, в ньому зазначених.
Слідчий суддя розглянув дане клопотання у відсутність особи, у володінні якої знаходяться речі і документи на підставі ч. 2 ст. 163 КПК України.
Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 1 ст. 107 КПК України не здійснювалась, оскільки таке клопотання не заявлялось.
Відповідно до ч. 5 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення слідчого, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки вказана інформація та документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та іншими способами неможливо довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів неможливо.
На підставі викладеного і керуючись ст. 108, ст.ст. 160, 162-164, 166, ст. 309 КПК України, слідчий суддя, -
У Х В А Л И В :
Клопотання сторони кримінального провадження - начальника відділу прокуратури м. Києва - прокурора у кримінальному провадженні Машкова О.О. про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів - задовольнити.
Надати начальнику відділу прокуратури м. Києва - прокурору у кримінальному провадженні старшому раднику юстиції Машкову Олександру Олександровичу тимчасового доступу до документів, а саме даних щодо акаунтів: http://www.facеbook.com/medvedkoandrij, яким користувався ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_4, яким користувалась ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6, якими користувався ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, які перебувають у адміністрації соціальної мережі: «www.facebook.com», розташованому за адресою: Facebook Inc. 10 Brock Street, NW1 3FG London, United Kindom 1601 Willow Road Menlo Park, CA 94025 United States, та містять зобов'язати адміністрацію соціальної мережі: «www.facebook.com», розташованої за адресою: Facebook Inc. 10 Brock Street, NW1 3FG London, United Kindom 1601 Willow Road Menlo Park, CA 94025 United States, виготовити та надати у електронному вигляді документів, що містять дані щодо акантів: http://www.facеbook.com/medvedkoandrij, яким користувався ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження; ІНФОРМАЦІЯ_4, яким користувалась ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6, якими користувався ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, начальнику відділу прокуратури м. Києва - прокурору у кримінальному провадженні старшому раднику юстиції Машкову Олександру Олександровичу, з можливістю вилучення їх копій.
Визначити строк дії ухвали тривалістю один місяць, який обраховувати з дня постановлення ухвали слідчим суддею.
Службовим особам адміністрації соціальної мережі: «www.facebook.com» надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів, особам, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні та/або оперативним підрозділам органів внутрішніх справ, які здійснюють слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора та надати їм можливість вилучити зазначені в ухвалі копії документів.
У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.
Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя                                             Р.В. Новак

Підготовлено в 2-х примірниках.
Прим. 1 - справа № 757/43340/15-К
Прим. 2 - прокурор Машков О.О.
Копія: Адміністрація соціальної мережі: «www.facebook.com»
Виконавець: Новак Р.В.
18.11.2015


Справа № 686/17488/15-к

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року                                                    м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Данькова С.О., розглянувши клопотання слідчого слідчого відділу Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_1, за матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240010004969 від 26.08.2015 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України, про тимчасовий доступ до документів,-
                                                             в с т а н о в и в :
Із клопотання вбачається, що У період часу із 07.08.2015 по 17.08.2015 невстановлена особа несанкціоновано втрутилась в роботу сторінок у соціальній мережі "Facebook", ПП "Синдикат", за адресою м. Хмельницький вул. Свободи 1а, що виразилося в зміні ключів доступу, зміни електронної адреси та зміни абонентского номеру мобільного телефону, що були зазначені на сторінці, чим спричинила ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 10 000 гривень.
В ході досудового розслідування встановлено, що несанкціоноване втручання в роботу сторінок та груп Оздоровчо-розважального комплексу «СВ-клуб» в соціальній мережі «Facebook» (https://www.facebook.com/clubsvcom?fref=ts) здійснювався з IP адреси 77.120.30.180. При цьому вхід з зазначеної адреси будо здійснювався у період з 08.08.2015 по 18.08.2015.
Також встановлено що зазначена IP адреса входить до діапазону ІР адрес, що належать ТОВ «Воля-кабель», яке є одним із філіалів ТОВ «Телесвіт», офіс якого знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Свободи 46/1, керівником якого є ОСОБА_3
Враховуючи викладене виникла необхідність у тимчасовому доступі до документальної інформації про відомості щодо клієнта, який у період з 08.08.2015 по 17.08.2015, для зєднання з Всесвітньою системою загального доступу Інтернет використовував ІР адресу 77.120.30.180, при цьому необхідно отримати інформацію про те кому належить IP адреса 77.120.30.180, та хто користувався вказаною ІР адресою в період часу з 08.08.2015 по 17.08.2015. Дана інформація має істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та містить відомості, що становлять охоронювану законом таємницю, і перебуває у володінні ТОВ «Воля-кабель», яке є одним із філіалів ТОВ «Телесвіт», офіс якого знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Свободи 46/1.
Дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження суд приходить до наступного.
Так, відповідно ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії, та у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.
Згідно положень ст.160 КПК України відомості, які міститься в документах, до яких просить тимчасовий доступ слідчий містять охоронювану законом таємницю.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах віднесено відомості, що становлять інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалість, змісту, маршрутів передання тощо.
Слідчим наведено підстави передбачені ч.2, 5 ст. 163 КПК України, що на сьогодні з метою встановлення істини по справі, оскільки самі по собі дані документи в сукупності із речами та документами кримінального провадження мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадження, тому суддя розглядає дане клопотання без виклику особи у володіння, якої знаходиться дана інформація.
Відповідно до вимог ст.ст. 162, 163 КПК України з метою встановлення доказів та зясування всіх обставин справи і для повного, всебічного та обєктивного розслідування кримінальної справи суд вважає, що є всі підстави для надання дозволу на тимчасовий доступ до документів і клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 159-166 КПК України,
у х в а л и в :
Клопотання слідчого задовольнити.
Надати слідчому слідчого відділу Хмельницького міського відділу УМВС в Хмельницькій області ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення із ТОВ «Воля-кабель», яке є одним із філіалів ТОВ «Телесвіт», в особі керівника Хмельницького регіонального підрозділу ОСОБА_3, що за адресою: м. Хмельницький, по вул. Свободи 46/1, а саме документальної інформації про відомості щодо клієнта, який у період з 08.08.2015 по 17.08.2015, для зєднання з Всесвітньою системою загального доступу Інтернет використовував ІР адресу 77.120.30.180, при цьому необхідно отримати інформацію про те кому належить IP адреса 77.120.30.180, та хто користувався вказаною ІР адресою в період часу з 08.08.2015 по 17.08.2015 року.
Строк дії даної ухвали один місяць з дня постановлення ухвали, тобто до 01 жовтня 2015 року.
Відповідно до вимог ст.164 та ст.166 КПК України, у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодекс у з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Хмельницького

міськрайонного суду                                                                ОСОБА_4

Справа № 461/4799/15-к
Провадження № 1-кс/461/2791/15

УХВАЛА
28.04.2015 року                                                   м. Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова Стрельбицький В.В. розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Лещук О.В. про надання тимчасового доступу до речей та документів,
в с т а н о в и в :
Слідчим відділом Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за №12015140050000265, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Старший слідчий СВ Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Лещук О.В., за погодженням старшого прокурора прокуратури Галицького району м.Львова, звернувся в суд з клопотанням про надання розпорядження на надання тимчасового доступу інформації щодо ІР-адреси, контактних телефонів, електронної пошти та місця розташування комп'ютерної техніки за допомогою якого здійснювалась реєстрація та останній вхід в обліковий запис ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та завантажено лист-pdt version від 09.01.2015 року, яка знаходиться в адміністрації соціальної мережі ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою АДРЕСА_1, мотивуючи клопотання тим, що вказані дані мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у вказаному кримінальному провадженні.
Дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що в задоволенні клопотання слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Міжнародна правова допомога - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою (п.1 ч.1 ст.541 КПК України).
Уповноважений (центральний) орган України, направляючи до такої держави запит, письмово гарантує запитувальній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги.
Враховуючи відсутність договірних відносин між країнами, які могли б закріпити правовий статус відносин, права та обов'язки сторін щодо надання правової допомоги, у ч.2 ст.544 КПК України закріплено засаду взаємності, який передбачає, що уповноважений (центральний) орган України, направляючи до іншої держави запит, письмово про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги.
Уповноважений (центральний) орган - орган, уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи направити до іншої держави запит компетентного органу про надання міжнародної правової допомоги (п.6 ч.1 ст.541 КПК України).
Стаття 545 КПК України, не встановлюючи вичерпного переліку органів, уповноважених брати участь у міжнародному співробітництві, розмежовує повноваження окремих органів в залежності від стадії, на якій знаходиться розгляд матеріалів кримінального провадження.
Генеральна прокуратура України звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів.
Документи, які направляються у зв'язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Будь-який запит про міжнародну правову допомогу складається виключно в письмовій формі. При цьому запит повинен відповідати вимогам міжнародного договору із відповідною запитуваною стороною. Належне оформлення запиту, його обґрунтованість, ясність сприяють ефективності його виконання. Запит може бути складений у формі доручення.
Частиною 4 ст.132 КПК України визначено, що для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що в задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки порядок надання міжнародної правової допомоги регламентовано розділом ІХ КПК України «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження», тобто нормативно закріплено чіткий механізм звернення до слідчих органів іноземних держав (за місцем знаходження суб'єкта) в порядку реалізації повноважень наданих слідчому органу в рамках міжнародних угод про співпрацю та міжнародну правову допомогу, а тому застосування в даному випадку тимчасового доступу в порядку ст.ст.159-165 КПК України є недопустимим і не входить до компетенції слідчого судді..
Керуючись ст.163 КПК України,
у х в а л и в :
Відмовити в задоволенні клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя                                                                                  Стрельбицький В.В.


Справа № 760/28002/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
(заочне)

19 червня 2015 року                                          Соломянський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді                         Коробенка С.В.
                      при секретарі                                      Семененко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію,
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогами про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Свої вимоги Позивач мотивує наступним. Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» є телерадіоорганізацією, відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на мовлення під логотипом «112-Україна».
ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет на своїй сторінці соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_1 опублікував інформацію наступного змісту:
«Нацрада винесла попередження Еспресо-ТВ за те, що під час прес-конференції ОСОБА_6, яку ми показували у прямому ефірі, а потім нещадно критикували ОСОБА_6 закликав до міжнаціональної ворожнечі. Тому вимагаю від МВС, СБУ та Генпрокуратури негайно порушити кримінальну справу проти ОСОБА_6 і притягнути його до відповідальності, як цього вимагає закон. Інакше сприйматиму це, як спробу олігархічно-проросійських сил закрити незалежний канал Революції Гідності. Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112».
Зазначена публікація, як зазначає Позивач, розміщена в мережі Інтернет за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 і відкрита для перегляду необмеженому колу осіб як на території України, так і за її межами.
Зазначену інформацію Позивач вважає недостовірною та такою, що ганьбить ділову репутацію позивача і не відповідає дійсності, у зв'язку з чим просить визнати вищевказану інформацію недостовірною, такою, що порушує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», зобов'язати ОСОБА_1 протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням законної сили розмістити на своїй сторінці у «Facebook» спростування вказаної інформації наступного змісту: «Розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13 год. 11 хв. інформація про те, що телеканал ОСОБА_3 «112 Україна» подав скаргу до Нацради, є недостовірною. Телеканал «112 Україна» не подавав скаргу до Нацради на Еспресо-ТВ. Телеканал «112 Україна» не є каналом ОСОБА_3» та одночасно розмістити на своїй сторінці текст резолютивної частини рішення суду.
Позивач зазначає, що вищевказана інформація є недостовірною з огляду на те, що ОСОБА_3 (колишній міністр внутрішніх справ України) не входить до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», він особисто та члени його сім'ї ніколи не брали участі у створенні та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ». Керівником позивача є ОСОБА_4
Крім того, Позивач стверджує, що він не звертався до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення із скаргою з приводу застосування до телеканалу «Еспресо.TV» санкцій або проведення перевірки.
Позивач вказує, що поширена Відповідачем інформація ганьбить його ділову репутацію та підлягає спростуванню з огляду на те, що розміщення в мережі Інтернет такої інформації створює у необмеженої кількості осіб уявлення про те, що діяльність Позивача носить негативний характер, ймовірно пов'язана з порушеннями закону, оскільки вказує на зв'язок телеканалу «112 Україна» з особою, яка підозрюється у вчиненні низки кримінально караних діянь та переховується від слідства.
Відповідач, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Від представника Відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких наполягав на тому, що Позивач не надав належних доказів, що інформація, про яку йдеться у позові, була поширена особисто ОСОБА_1, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з неявкою Відповідача та його представника у судове засідання суд за згоди представника Позивача ухвалив розглядати справу за їх відсутності із постановленням заочного рішення по справі.
Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши письмові заперечення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Стаття 94 Цивільного кодексу України встановлює право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законі інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет на власній сторінці соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_1 розміщено інформацію у вигляді допису наступного змісту: «Нацрада винесла попередження Еспресо-ТВ за те, що під час прес-конференції ОСОБА_6, яку ми показували у прямому ефірі, а потім нещадно критикували ОСОБА_6 закликав до міжнаціональної ворожнечі. Тому вимагаю від МВС, СБУ та Генпрокуратури негайно порушити кримінальну справу проти ОСОБА_6 і притягнути його до відповідальності, як цього вимагає закон. Інакше сприйматиму це, як спробу олігархічно-проросійських сил закрити незалежний канал Революції Гідності. Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112».
Вказане інформація поширена в мережі Інтернет за наступною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, і є доступною необмеженому колу осіб.
До посилання представника Відповідача у письмових запереченнях на те, що Позивачем не надано доказів, що саме ОСОБА_1 особисто було розміщено спірну інформацію суд ставиться критично та розцінює це як намагання Відповідача уникнути відповідальності за поширення інформації.
Так, на особистій сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1, на якій було розміщено досліджуваний допис від ІНФОРМАЦІЯ_2., користувачем ОСОБА_1 також розміщені інші дописи від свого імені, які стосуються його роботи як народного депутата України, роботи телеканалу «Еспресо TV», поїздок за кордон у складі офіційних делегацій, що супроводжуються розміщенням фотоматеріалів а також коментарями інших публічних осіб України, адресованих Відповідачу.
Враховуючи, що за загальними правилами доступу до особистих сторінок у соціальній мережі «Facebook», для доступу на сторінку користувача необхідним є введення адреси електронної пошти та паролю, суд виключає можливість розміщення дописів на особистій сторінці Відповідача третіми особами без його згоди та відома.
Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є належним Відповідачем у справі, і саме він має нести відповідальність за поширену ним інформацію на особистій сторінці соціальної мережі «Facebook».
Згідно з ліцензією на мовлення серії НР № 00076-м від 22 липня 2013 року, виданою Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», позивач здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на мовлення під логотипом «112-Україна».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення. Логотип (фірмовий, торговий знак) - будь-яка комбінація позначень (слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів), які придатні для вирізнення ефірного часу однієї телерадіоорганізації від іншої.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що телеканал «112 Україна» ототожнюється з юридичною особою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», яке є телерадіоорганізацією та здійснює свою діяльність під логотипом «112 Україна». Таким чином, поширена Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо телеканалу «112 Україна» інформація є інформацією стосовно Позивача.
Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Оцінюючи формулювання фрази «Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112», суд погоджується з Позивачем у тому, що її автором висловлено саме фактичне твердження про те, що «канал 112» належить або будь-яким чином пов'язаний із колишнім міністром МВС України ОСОБА_3, оскільки дана інформація може бути перевірена на предмет її відповідності об'єктивній дійсності.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» власник телерадіоорганізації - це фізична або юридична особа, яка набула права власності на телерадіоорганізацію або на частку її статутного капіталу шляхом заснування чи в інший передбачений законодавством спосіб.
Відповідно до ст. 140 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Судом встановлено, що відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» ОСОБА_3 не є учасником (засновником) позивача. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», керівником позивача є ОСОБА_4
Відтак, судом встановлена відсутність будь-яких доказів на підтвердження участі ОСОБА_3 в діяльності чи створенні юридичної особи - Позивача.
Крім того, фраза «Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112», як встановив суд, містить у собі ще одне твердження щодо того, що скаргу на дії каналу «Еспресо TV» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, що стало підставою для винесення каналу попередження, було подано саме Каналом-112. Дане твердження також можливо перевірити щодо його правдивості, а тому воно може бути предметом спростування.
Дослідивши рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1460 від ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 47-48), суд встановив, що воно було прийняте за результатами моніторингу ТОВ «Голдберрі» (багатоканальне загальнонаціональне мовлення в багатоканальній телемережі МХ-3, логотип: «Еспресо TV»), під час якого Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення було зафіксовано трансляцію виступу Президента Російської Федерації перед Федеральними зборами Росії, у змісті якого зафіксовано порушення п.3, 5, 11 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та ст. 28 Закону України «Про інформацію». За результатами моніторингу Товариству з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» оголошено попередження.
Будь-яких відомостей про, те що перевірка проводилась на підставі скарги ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», у зазначеному рішенні немає, навпаки заявлено, що рішення прийняте на підставі загального моніторингу.
Відтак, судом встановлено, що недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності у контексті усього допису від ІНФОРМАЦІЯ_2 (розміщено о 13 год. 11 хв.), є наступна інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 на особистій сторінці Відповідача ОСОБА_1 у «Fаcebook»: «Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112».
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Суд погоджується з доводами Позивача, що оскільки колишній міністр МВС України ОСОБА_3 має загальновідому негативну соціальну оцінку та репутацію в суспільстві, розміщення в мережі Інтернет недостовірних даних щодо зв'язку чи належності телеканалу «112 Україна» ОСОБА_3 завдає шкоди діловій репутації Позивача та ганьбить її.
Суд вважає обґрунтованою позицію Позивача, що внаслідок розміщення на особистій сторінці ОСОБА_1 у «Facebook» спірної інформації до необмеженого кола осіб доведено недостовірну інформацію про те, що діяльність Позивача носить негативний характер, ймовірно - з порушеннями закону, оскільки пов'язана з особою, яка підозрюється у вчиненні низки кримінально караних діянь та переховується від слідства.
Суд приходить до висновку, що зазначена інформація є фактичними твердженнями, стосується Позивача, є недостовірною, негативною, завдає шкоди діловій репутації Позивача.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлене право кожної особи на захист цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на звернення до суду за таким захистом.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
Пункт 5 Постанови Пленуму від 27.02.2009 року № 1 визначає, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При спростуванні поширена інформація визнається недостовірною.
Таким чином, вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача спростувати поширену ним інформацію узгоджуються із способами захисту прав та інтересів, визначених статтями 15, 16, 91, 94, 277 Цивільного кодексу України, а оспорювана інформація підлягає спростуванню шляхом розміщення такого спростування на особистій сторінці ОСОБА_1 у соціальній мережі «Facebook».
Запропонований Позивачем текст, який має бути розміщений Відповідачем в порядку спростування поширеної ним інформації: «Розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13 год. 11 хв. інформація про те, що телеканал ОСОБА_3 «112 Україна» подав скаргу до Нацради, є недостовірною. Телеканал «112 Україна» не подавав скаргу до Нацради на Еспресо-ТВ. Телеканал «112 Україна» не є каналом ОСОБА_3», є адекватним, необхідним та достатнім для відновлення порушених прав Позивача, а тому одночасне розміщення поряд із цим резолютивної частини даного рішення суд вважає недоцільним та зайвим.
Як визначено статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 277, 91, 94 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 10, 11, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд            
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» наступну інформацію, поширену ОСОБА_1 в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook:    «Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112».
Зобов'язати ОСОБА_1 протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену ним в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook інформацію «Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112» шляхом розміщення на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook інформації наступного змісту: «Розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13 год. 11 хв. інформація про те, що телеканал ОСОБА_3 «112 Україна» подав скаргу до Нацради, є недостовірною. Телеканал «112 Україна» не подавав скаргу до Нацради на Еспресо-ТВ. Телеканал «112 Україна» не є каналом ОСОБА_3».
Рішення може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання ним його копії.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:  


Справа № 761/22808/15-ц
Провадження №2/761/8183/2015

Р І Ш Е Н Н Я
іменем України

02 листопада 2015 року  Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                             судді - Притули Н.Г.
при секретарі:                                                                           Паночко О.М.
за участю представника позивача:                     Бунечко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та спростування інформації,
В С Т А Н О В И В:
11 серпня 2015 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» інформацію, поширену ОСОБА_2 28 травня 2015 року на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook «Фейсбук» (ІНФОРМАЦІЯ_1) за адресою АДРЕСА_1, про те що близько сотні невідомих осіб, які прибули з міста Кременчук перебували станом на 28.05.2015 року в будівлі ПАТ «Укрнафта» чи на території ПАТ «Укрнафта»; визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» інформацію, поширену ОСОБА_2 на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі «Фейсбук» (ІНФОРМАЦІЯ_1) за адресою: АДРЕСА_1, а саме: інформацію, яка міститься у розміщеному на вказаній сторінці листі народного депутата України ОСОБА_2 №04-17/15-289 від 28.05.2015 року Голові Служби безпеки України про те, що 26 червня 2015 року з міста Кременчук до Києва виїхало близько 100 (ста) бійців батальйону «Дніпро-1» з числа охоронців ПАТ «Укртатнафта», а також, що всі ці люди перебували 28.05.2015 року в будівлі ПАТ «Укрнафта», за адресою: м. Київ, Несторівський провулок,3-5; зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у даній справі рішення та опублікувати на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі «Фейсбук» (ІНФОРМАЦІЯ_1) за адресою: АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на власній сторінці в соціальній мережі відповідачем була розповсюджена недостовірна, негативна інформація про нього, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Інформація була розповсюджена в мережі Інтернет до якої має доступ численна кількість людей, а тому відповідно була поширена невизначеній кількості осіб.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з відрядженням, проте належних доказів перебування у відрядженні суду надано не було, заперечень чи пояснень відповідач суду не надав, тому судом було визнано причини неявки відповідача в судове засідання без поважних причин та ухвалено про подальший розгляд справи у відсутність відповідача.
Відповідно до ст.224 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних матеріалів за згодою представника позивача. Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши думку представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.
У відповідності з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Частиною першою статті 94 ЦК України встановлено, що юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації.
Згідно ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя, здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Стаття 277 ЦК України визначає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом (ч.6).
За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
Як встановлено в судовому засіданні, 28.05.2015 року на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook «Фейсбук» (ІНФОРМАЦІЯ_1) за адресою АДРЕСА_1 відповідачем було розміщено повідомлення з прикріпленою копію листа народного депутата України ОСОБА_2 за №04-17/15-289 від 28.05.2015 року адресованого Голові Служби безпеки України про те, що 26 червня 2015 року з міста Кременчуг до Києва виїхало близько 100 (ста) бійців батальйону «Дніпро-1» з числа охоронців ПАТ «Укртатнафта». На даний момент всі ці люди перебувають в будівлі компанії ПАТ «Укрнафта», за адресою: м. Київ, Несторівський провулок, 3-5».
Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів на підтвердження зазначеною ним інформації в листі суду не надав.
Крім того, як вбачається, із повідомлень на сторінці відповідача у соціальній Інтернет-мережі Facebook «Фейсбук» (ІНФОРМАЦІЯ_1), ним у листі була здійснена описка щодо місяця - помилково написано «червень» та повідомлено, що лист із виправленням був направлений до Служби безпеки України.
Як було встановлено в судовому засіданні, інформація, що була розміщена ОСОБА_2 28 травня 2015 року на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook «Фейсбук» (ІНФОРМАЦІЯ_1) за адресою АДРЕСА_1 була розповсюджена не визначеному колу осіб.
Згідно ст.1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно частини 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Згідно абзацу п'ятого пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009р «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події і явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом цієї норми свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадянський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини. Утрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, у даному конкретному випадку, аналізуючи інформацію, яку позивач просить визнати такою, що не відповідає дійсності, визначаючи її характер та мету, а також з огляду на характер використання мовних засобів та враховуючи вимоги зазначених вище актів законодавства, суд вважає, що дана інформація є нічим іншим як твердженням, так як не містить характерних мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.
Виходячи зі змісту листа, розміщеного на інтернет-сайті в цілому та змісту конкретних фраз, характер використання мовних засобів, вона не може бути розцінена судом, як гіпербола, алегорія чи сатира, оскільки, від імені відповідача без будь-яких передмов та порівнянь у категоричній формі прямо вказано на те, що 26 червня 2015 року з міста Кременчуг до Києва виїхало близько 100 (ста) бійців батальйону «Дніпро-1» з числа охоронців ПАТ «Укртатнафта». На даний момент всі ці люди перебувають в будівлі компанії ПАТ «Укрнафта», за адресою: м. Київ, Несторівський провулок, 3-5. Таким чином, дане висловлювання не є оціночним судженням.
Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відомості, викладені в статті є достовірними.
В той же час, як встановлено в судовому засіданні, 27.05.2015 року ПАТ «Укрнафта» на власному сайті розмістила статтю на спростування поширеної інформації про те, що в приміщенні ПАТ «Укрнафта» (м.Київ, провулок Несторівський, 3-5) перебувають близько 100 людей у камуфляжі, які, начебто, залучені для блокування доступу в компанію «Укрнафта» та зазначили, що вказана інформація не відповідає дійсності.
Крім того, 27.05.2015 року о 19 год. 46 хв. на сайті МВС України було розміщено повідомлення про те, що на даний час інформація народного депутата України ОСОБА_3, розповсюджена у соціальній мережі про нібито наявність у приміщенні підприємства ПАТ «Укрнафта» 100 невідомих людей, не підтверджується.
Частина 4 статті 277 ЦК України визначає, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу задоволення позову, зокрема щодо поширення відповідачем недостовірної інформації, що потягло за собою порушення його особистих немайнових прав як юридичної особи, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, його позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, з відповідача на користь позивача на підставі ст.88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 28, 32, 62 Конституції України, ст.ст.201, 277, 297 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 212, 214, 224, 226 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та спростування інформації - задовольнити.
Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» інформацію, яка поширена ОСОБА_2 28 травня 2015 року на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook («Фейсбук») (ІНФОРМАЦІЯ_1) за адресою: АДРЕСА_1 в листі народного депутата України ОСОБА_2 №04-17/15-289 від 28.05.2015 року Голові Служби безпеки України наступного змісту: «… 26 червня 2015 року з міста Кременчук до Києва виїхало близько 100 (ста) бійців батальйону «Дніпро-1» з числа охоронців ПАТ «Укртатнафта». На даний момент всі ці люди перебувають в будівлі компанії «Укрнафта» за адресою Несторівський провулок 3/5».
Зобов'язати ОСОБА_2 спроостувати недостовірну інформацію яка поширена ОСОБА_2 28 травня 2015 року на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook («Фейсбук») (ІНФОРМАЦІЯ_1) за адресою: АДРЕСА_1 в листі народного депутата України ОСОБА_2 №04-17/15-289 від 28.05.2015 року Голові Служби безпеки України наступного змісту: «… 26 червня 2015 року з міста Кременчук до Києва виїхало близько 100 (ста) бійців батальйону «Дніпро-1» з числа охоронців ПАТ «Укртатнафта». На даний момент всі ці люди перебувають в будівлі компанії «Укрнафта» за адресою Несторівський провулок 3/5» шляхом повідомлення на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook («Фейсбук») (ІНФОРМАЦІЯ_1)про ухвалене рішення та опублікувати на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook («Фейсбук») (ІНФОРМАЦІЯ_1) текст резолютивної частини рішення.
Зобов'язати ОСОБА_2 припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, поширену 28 травня 2015 року на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook («Фейсбук») (ІНФОРМАЦІЯ_1) за адресою: АДРЕСА_1 в листі народного депутата України ОСОБА_2 №04-17/15-289 від 28.05.2015 року Голові Служби безпеки України наступного змісту: «… 26 червня 2015 року з міста Кременчук до Києва виїхало близько 100 (ста) бійців батальйону «Дніпро-1» з числа охоронців ПАТ «Укртатнафта». На даний момент всі ці люди перебувають в будівлі компанії «Укрнафта» за адресою Несторівський провулок 3/5».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
           Суддя:                                    Н.Г.Притула


                                   Справа № 310/3716/15-ц

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 рокум.                                                                 Бердянськ

Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Пустовіт З. П., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Facebook. Inc про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної репутації, стягнення моральної шкоди,
встановила:
24.04.2015р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.119 Цивільно-процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) і підлягає залишенню без руху для усунення недоліків.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити імя (найменування) позивача та відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів звязку, якщо такі відомі.
Одним з відповідачів у справі вказаний Facebook. Inc, проте найменування відповідача та його адреса вказані англійською мовою, у той час як позовна заява викладена українською мовою. Тому позивачу слід зазначити найменування та адресу відповідача Facebook. Inc як англійською, так і українською мовою.
Враховуючи, що відповідач Facebook. Inc є іноземною юридичною особою, то провадження у справі повинно проводитися у відповідності до Розділу Х ЦПК України. Тому позивачу необхідно надати копію позовної заяви з додатками для відповідача Facebook. Inc, перекладеної на англійську мову та завірену належним чином, з метою звернення з судовим дорученням до іноземного суду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позивач має зазначати обставини, якими обґрунтовує позов.
Виходячи з вище зазначеного і відповідно до ст.. 121 ЦПК України позовну заяву      ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Facebook. Inc про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної репутації, стягнення моральної шкоди залишити без руху.
Керуючись ст.ст.7, 119 - 121, 210 ЦПК України,
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Facebook. Inc про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної репутації, стягнення моральної шкоди залишити без руху.
Відповідно до ч.1 ст.121 ЦПК України позивачам надається строк для усунення недоліків заяви, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачами ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Розяснити позивачу, що у разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та в установлений законодавством строк, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                      З. П. Пустовіт


Комментариев нет:

Отправить комментарий