26 января 2016

Т – толерантность

То, что мир сошёл с ума - общеизвестно. Но всегда приятно получить подтверждение этому факту. Продолжаем исследовать единый реестр судебных решений.

Обнаружено загадочное явление, требующее дополнительного изучения. А именно: в стране, стремящейся в ЕС, в которой население разделяет и исповедует европейские ценности, наименование человека лицом с нетрадиционной сексуальной ориентацией считается оскорблением. Чем такое нормальное, естественное и европейское явление, как нетрадиционная ориентация, может оскорблять? Почему реестр судебных решений переполнен решениями по искам о признании информации о нетрадиционной ориентации такой, которая порочит честь и достоинство (http://reyestr.court.gov.ua/Review/46019575)?

Почему в реестре столько приговоров о нанесении телесных повреждений, которые были нанесены в ответ на предположение о нетрадиционной сексуальной ориентации подсудимого (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41814748)? Граждане страны, стремящейся в ЕС, не желают соблюдать правила ЕС и исповедовать европейские ценности?
ЛБГТ сообщество обеспокоено и добивается признания отягчающим обстоятельством гомофобного мотива в уголовных делах. В условиях стремления в ЕС такое нововведение в уголовном законодательстве имеет шансы появиться. Бить участников гей-парадов, безусловно, не толерантно. Но как быть с практикой по гражданским делам, в которых упоминание о «нетрадиционности» считается порочащим честь и достоинство?
Даже посплетничать об ориентации соседа без ущерба для кошелька нельзя в этой стране (http://reyestr.court.gov.ua/Review/37336155). Какое-то раздвоение ценностей в цэевропейской стране. В стране, где нетрадиционная ориентация пока лишь является способом ограбления (http://reyestr.court.gov.ua/Review/49877192). И не является основанием для предоставления статуса беженца (http://reyestr.court.gov.ua/Review/52142330).
Случай с отказом принять в члены партии, демократической и европейской партии, по гомофобским мотивам оставим без комментариев (http://reyestr.court.gov.ua/Review/53163400).


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 639/633/13-ц
Провадження№22-ц/790/3129/2015

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2015 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
                                                головуючого - Трішкової І.Ю.,
                                                суддів:       -     Гуцал Л.В., Кірсанової Л.І.,
                                                при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 02 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, Харківської обласної громадської організації "Міська Варта" про захист честі, гідності та ділової репутації,
                                                             ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 та Іноземного підприємства «Міська варта» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, посилаючись на те, що 08.01.2013 року в мережі інтернет на сайті www .voutube.com. був розміщений відеоролик за безпосередньою участю ОСОБА_7. який повідомив інформацію, яка негативно впливає на честь, гідність та ділову репутацію позивача. 09.01.2013 року негативну інформацію, повідомлену ОСОБА_7 про нього, було розміщено й на інших інтернет-ресурсах, в тому числі на сайті www.dozor.kharkov.ua під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1». Враховуючи те, що поширена в мережі інтернет на сайтах www.voutube.com та www.dozor.kharkov.ua інформація про те, що позивач користується сексуальними послугами ОСОБА_7, не відповідає дійсності та спричинила виникнення пересудів про нетрадиційну сексуальну орієнтацію ОСОБА_6, ініціювання створення тимчасової слідчої комісії з розслідування причетності народного депутата України до розтління неповнолітнього, тому позивач просив суд поновити його право на честь, гідність та ділову репутацію шляхом визнання інформації такою, що є недостовірною, порочить честь, гідність шляхом зобов'язання відповідачів розмістити текст спростування таким же способом, що і повідомлення, яке спростовується.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 22 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 22 жовтня 2013 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2013 року скасовані, справа передана на новий розгляд суду першої інстанції.
При новому розгляді справи залучений в якості другого відповідача ОСОБА_5, представник якого надав письмові заперечення проти позовних вимог, в яких посилався на те, що на підставі Ліцензійного договору про передачу прав на використання доменного імені (домену) від 05.06.2009 року, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 04.06.2010 року, Додаткової угоди №2 від 03.06.2011 року, Додаткової угоди №3 від 31.05.2013 року, Додаткової угоди №4 до даного договору від 30.05.2014 року, ОСОБА_5 як ліцензіар надав Харківській обласній громадській організації «Міська варта» як ліцензіату виключну ліцензію (виключні права) на використання доменного імені (домену) - «dozor.kharkov.ua» на строк з 05.06.2009 по 31.05.2015 року, тому відповідальність за розміщення будь-якої інформації на цьому домені повинна покладатися на Харківську обласну громадську відповідальність «Міська варта». Окрім цього, представник ОСОБА_5 посилався на пропуск позивачем річного строку позовної давності та на недоведеність вини ОСОБА_5 та Харківської обласної громадської організації «Міська варта» у поширенні недостовірної інформації.
ОСОБА_7 в судове засідання неодноразово не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, належним чином.
Представник Харківської обласної громадської організації «Міська варта» в судове засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи сповіщався своєчасно та належним чином , про причини неявки суду не повідомив, надав письмові заперечення проти позову.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 02 березня 2015 року позов задоволений.
Інформація, повідомлена ОСОБА_7 у відеозапису та розміщену на Інтернет-ресурсі www.voutube.com, визнана такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_6
Визнана недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_6 інформація, яка розміщена 09.01.2013 року на інтернет-сайті «dozor.kharkov.ua» в статті ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_7 зобов'язаний у місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили зобов'язаний спростувати як таку, що не відповідає дійсності, розповсюджену інформацію про ОСОБА_6 шляхом розміщення на Інтернет-ресурсі http://www.youtube.com відеозапису.
Харківська обласна громадська організація «Міська варта» зобов'язана у місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили спростувати як таку, що не відповідає дійсності, оприлюднену інформацію про ОСОБА_6 шляхом її розміщення на Інтернет-ресурсі http://dozor.kharkov.ua/в розділі «События», «Политика».
У позові до ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; невірно встановлений коло осіб, які мають нести відповідальність за розповсюдження інформації.
Інші сторони рішення суду не оскаржили.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні встановлено, що 08 січня 2013 року в мережі Інтернет на сайті www.youtube.com було розміщено відеоролик, в якому чоловік, назвавши себе Максимом, повідомив, що він за грошові кошти надавав гомосексуальні послуги позивачу - ОСОБА_6 та ОСОБА_8.
09.01.2013 року в мережі Інтернет на сайті www.dozor.kharkov.ua було розміщено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій автор викладеного матеріалу повідомляє додаткову інформацію про взаємовідносини та статеві стосунки чоловіка на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_6.
Суд обгрунтовано прийшов до висновку, що інформація, яка була розміщена в інтернет-ресурсах, є така, що принижає честь, гідність та ділову репутацію позивача по справі та є недостовірною.
Сторони не оспорювали цих обставин.
Визначаючи осіб, які повинні бути належними відповідачами по справі, суд виходив з норм матеріального і процесуального права.
Так суд встановив, що особою чоловічої статі, яка анонімно розповсюдила 08 січня 2013 року в мережі Інтернет на сайті www. youtube.com інформацію, спрямовану на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_6, є ОСОБА_7, що підтверджується наданими до суду позивачем роздруківками з мережі Інтернет, що містять коментарії неідентифікованих інтернет- користувачів про те, що оскаржувану інформацію повідомив ОСОБА_7, а ім'я ОСОБА_9 є вигаданим. Це ж підтверджується інформацією, повідомленою в ефірі каналу «1+1» в телепередачі «Гроші» (випуск НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2) матір'ю відповідача та іншими доказами.
Таким чином, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем вірно визначено ОСОБА_7 відповідачем по справі в частині визнання недостовірною інформації, поширеною в відеоролику на сайті www.youtube.com.
Згідно частини 1-2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
З листа товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет- інвест» вих. №21 від 14.08.2013р. реєстрантом домену dozor.kharkov.ua є ОСОБА_5. Згідно з ліцензійним договором про передачу прав на використання доменного імені (домену) від 05.06.2009 року та додатковими угодами до нього від 04.06.2010 року, 03.06.2011 року, 31.05.2013 року, 30.05.2014 року, в період з 05.06.2009 року та на час розгляду справи в суді виключне право на використання доменного імені dozor.kharkov.ua належить Харківській обласній громадській організації «Міська варта».
Відповідно до пункту 4.4. зазначеного ліцензійного договору про передачу прав на використання доменного імені (домену) від 05.06.2009 року «ліцензіат зобов'язаний розміщувати тільки таку інформацію, що має вільний обіг, що не порушує права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб. Ліцензіат зобов'язаний використовувати доменне ім'я (домен) виключно для розміщення об'єктивної та достовірної інформації, достовірність якої перевірена, та яка не ганьбить честь та гідність фізичних осіб, а також не завдає шкоди діловій репутації фізичних та юридичних осіб».
Таким чином, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідальність за розміщення в мережі Інтернет на сайті dozor.kharkov.ua публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1» покладається на ліцензіата вищезазначеного договору - Харківську обласну громадську організацію «Міська варта».
Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації, відповідно і на інтернет-видання, може бути покладено обов'язок опублікувати спростування, про що зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність зобов'язання осіб, які поширили недостовірну інформацію, а саме: ОСОБА_7 та Харківську обласну громадську організацію «Міська варта», спростувати її у спосіб, передбачений законодавством.
З огляду на наведене, рішення суду є законним і обгрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Підстав для скасування чи зміни рішення суду не має.
Керуючись ст.ст.303,307,308,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах,                                                                         
                                                          УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 02 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
                  Головуючий:
                  Судді:


                                                  Справа №  752/8790/15-ц
                                   Провадження № 2/752/4078/15

РІШЕННЯ
Іменем  України

          19.08.2015 року Голосіївський суд м. Києва

в складі головуючого судді       Чередніченко Н.П.
з участю секретаря                    Литвиненко Ю.С. 
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії "Демократичний альянс" ,третя особа без самосійних вимог : уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання дій неправомірними,встановлення факту наявності дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації ,відшкодування моральної шкоди ,-
                                                         встановив :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача Політичної партії "Демократичний альянс", третя особа без самосійних вимог : уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання дій неправомірними, встановлення факту наявності дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації ,відшкодування моральної шкоди мотивуючи свої вимоги тим, що 25 лютого 2014 року він звертався до відповідача з письмовою заявою про вступ до Політичної партії "Демократичний альянс" , але не був прийнятий у члени партії у зв"язку з неправомірними діями відповідача та наявністю в діях посадових осіб Політичної партії "Демократичний альянс" факту прямої дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації . Вказані дії відповідача і змусили позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позивачем вимоги за вищевикладеними обставинами та просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у вступі до політичної партії "Демократичний альянс" ; встановити факт наявної прямої дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації вчиненої відповідачем та стягнути моральну шкоду в розмірі 1,00 грн.
Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки позивачем не дотримано порядку передбаченого для вступу до Політичної партії "Демократичний альянс" .
Представник третьої особи до суду не з"явився. Судом про дату судового розгляду повідомлявся.
Вислухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
В судовому засіданні встановлено наступне .
25 лютого 2014 року, позивач на сайті Політичної партії "Демократичний альянс" заповнив форму для прийняття кандидата в члени партії .
Того ж дня ОСОБА_1 отримав лист з офіційної пошти Київської міської територіальної організації відповідача, в якому було сформовано основні питання ,які ставляться до кандидата у члени Партії .
Порядок прийняття та облік членів Політичної партії "Демократичний альянс" визначений відповідною Інструкцією, відповідно до якої передбачена процедура прийняття кандидата в члени Партії та включає в себе шість етапів :
1)перший контакт , покладався на кандидата та полягав у заповненні форми на сайті Партії або телефонній співбесіді та відповідним номером телефону ;
2)початок листування мід Відповідальним за заявки на вступ до Партії та Кандидатом;
3) перевірка інформації про Кандидата ;
4) зустріч з кандидатом;
5)офіційне рішення ;
6) сплата внесків та постановка на облік нового члена.
Таким чином позивачем було позивачем було виконано частково умови Інструкції про порядок прийняття та обліку членів Партії Демократичний альянс. Дані обставини визнані і стороною відповідача по справі.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджено і сторонами в справі , наступний лист від Політичної партій Демократичний альянс позивач отримав лише у травні 2014 року . Проте вказаний лист не містить відмови у прийнятті ОСОБА_1 у члени Партії .
Представник позивача вказує , що позивачем було проведено приватне листування з ОСОБА_3, який обіймає посаду заступника Голови Партії "Демократичний альянс", і останнім було вімовлено у вступі позивача до Політичної партії "Демократичний альянс" у зв"язку з дискримінацією за ознаками сексуальної орієнтації .
При цьому слід вказати , що рішення щодо відмови у прийнятті кандидата в члени Партії приймається виключно після офіційної зустрічі з кандидатом ,шляхом винесення його заяви на офіційний розгляд відповідними статутними органами Партії .
Судом встановлено та не спростовано стороною позивача про те , що позивач ОСОБА_1 , не виконав вимоги Інструкції про порядок прийняття та обліку членів Партії "Демократичний альянс" ; офіційно не зустрівся із представниками Партії та не пройшов офіційно співбесіди , питання про його прийняття в Партію так не не було розглянуто.
За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона  зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на викладене, позивачем у справі не виконано вимоги чинного цивільно-процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, на які він послався, як на підставу своїх вимог. 
Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку щодо  обґрунтованості  заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Отже, суд  прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Політичної партії "Демократичний альянс" про визнання дій неправомірними, встановлення факту наявності дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні позивачем не доведено та не знайшло свого підтвердження того , що відповідачем по справі було прийнято рішення про відмову у прийнятті кандидата ОСОБА_1 у члени Політичної партії "Демократичний альянс" .
Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України ,-
                                                вирішив :
Позов ОСОБА_1 до Політичної партії "Демократичний альянс" ,третя особа без самосійних вимог : уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання дій неправомірними,встановлення факту наявності дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації ,відшкодування моральної шкоди- залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

     Суддя :

УХВАЛА

02 листопада  2015 року                                            м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Завгородня І.М., перевіривши матеріали за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду  м. Києва від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Політичної партії «Демократичний альянс», третя особа - Уповноважений Верховної ради України з прав людини, про визнання дій неправомірними, встановлення факту наявності дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Касаційна скарга подана належною особою, оформлена відповідно до вимог ст. 326 ЦПК України.
Викладені в касаційній скарзі доводи потребують перевірки із витребуванням матеріалів справи.
За таких обставин касаційне провадження у зазначеній справі слід відкрити.
Керуючись ст. ст. 325, 326, 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Політичної партії «Демократичний альянс», третя особа - Уповноважений Верховної ради України з прав людини, про визнання дій неправомірними, встановлення факту наявності дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду  м. Києва від 07 жовтня 2015 року.
Витребувати зазначену справу (№ 752/8790/15-ц) з Голосіївського районного суду м. Києва.
Надіслати копії касаційної скарги особам, які беруть участь у справі, й установити їм строк для подачі заперечень на касаційну скаргу до 02 грудня 2015 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ     І.М. Завгородня


Cправа № 2-406/10

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2010 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді Бащенко С.М.
при секретарі Калугіній О.О., Мартиненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НІА», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на третій сторінці газети «Антена», засновником якої на момент подачі позову було ТОВ «НІА», а на даний час Черкаська громадська організація «Центр медіаініціатив», опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Приводом і підставою для публікації послугував лист відповідачки ОСОБА_2 в редакцію громадсько-політичного тижневика «Антена» , який містить інформацію про нетрадиційну сексуальну орієнтацію позивача, примушування ОСОБА_2 та інших до статевих з ним стосунків під загрозою шантажу, застосування фізичного насильства тощо. Наполягаючи на недостовірності цієї інформації, позивач просить визнати її такою, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію як керівника правоохоронних структур та стягнути з поширювача відомостей ОСОБА_2 моральну шкоду, оцінену в 169195,00 грн., виходячи з розрахунку заробітної плати, яка могла бути втрачена у звязку із звільненням внаслідок інциденту.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник Черкаської громадської організації «Центр медіаініціатив», залучений до участі в справі в порядку ст.37 ЦПК України в судовому засіданні пояснив, що джерелом інформації, що лягла в основу вищевказаної публікації, є лист ОСОБА_2, особисто переданий нею в редакцію газети «Антена» з власноручним приписом-дозволом на використання інформації про обставини її особистого життя.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що наданий в редакцію газети «Антена» лист є засобом самозахисту від протиправної поведінки позивача, оскільки численні звернення з цього приводу в органи прокуратури та міліції виявилися не результативними. Викладена в листі інформація є достовірною, а тому не може бути визнана такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд знаходить позов підлягаючим до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 в листі до редакції газети «Антена» була викладена інформація про те, що позивач є особою нетрадиційної сексуальної орієнтації, примушував ОСОБА_2 та інших до вступу з ним в статевий зв'язок, застосовував до ОСОБА_2 та членів її сім*ї фізичне та психологічне насильство, шантаж, використовував службове становище в особистих цілях.
Відповідно до Конституції України та ст.270 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності і честі.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.1990 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі. Під поширенням відомостей слід розуміти, зокрема, викладення їх в листах, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній особі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відноситься до керівного складу одного з підрозділів міліції у м.Черкаси. У відносинах правоохоронців з громадянами неухильно має дотримуватися принцип гуманізму, що виявляється, зокрема у: ввічливості і а у: ввічливості і доброзичливості; готовності надати допомогу, послугу, прагнення не турбувати людину без причин; чуйності, делікатності, коректності та толерантності, повазі, такті тощо. Дотримання цих норм має відбуватися як у взаємовідносинах з громадянами, так і безпосередньо із самими працівниками міліції, що знайшло відбиток у законі України «Про міліцію», Кодексі честі працівників ОВС, прийнятому Колегією МВС України у грудні 1996 року та Етичному кодексі працівника ОВС України, схваленому цим органом 5 жовтня 2000 року.
Виходячи з інформації, викладеної в листі ОСОБА_2 на адресу редакції газети «Антена», поведінка позивача явно протирічить вищевказаним нормам, тобто вказана інформація є негативною.
Відповідно до ст.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Позивачкою достовірність поширеної в листі інформації не доведена.
Крім цього, в матеріалах справи міститься постанова про відмову в порушенні проти позивача кримінальної справи за наслідками розгляду звернень ОСОБА_2 Дана постанова ніким не оскаржена і не скасована.
Лист департаменту ДАІ МВС України № Д-1712 від 28 травня 2010 року, на який відповідачка ОСОБА_2 посилається як на підставу своїх заперечень, не може бути покладений в основу судового рішення, оскільки не містить відомостей, яка саме інформація про позивача знайшла своє підтвердження в ході службової перевірки.
Таким чином, поширена ОСОБА_2 інформація має бути визнана недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Відповідно до ст.280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Суд приймає обґрунтування позивачем моральної шкоди, яка виразилася в моральних стражданнях, переживаннях з приводу поширення про нього недостовірної інформації, необхідності бути підданим службовій перевірці тощо.
Однак в звязку з тим, що позивач не був звільнений з органів внутрішніх справ, враховуючи характер та тривалість його моральних страждань, суд частково, на суму 5000 грн. задовольняє позов в частині стягнення моральних збитків.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215 218, 222 ЦПК України, ст.ст.270, 277, 280 ЦК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати, що викладена в листі ОСОБА_2 на адресу редакції газети «Антена» інформація про те, що ОСОБА_1 є особою з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, примушував ОСОБА_2 та інших до вступу в статеві стосунки, шантажував ОСОБА_2 та заподіював тілесні ушкодження, використовував службове становище в особистих цілях - недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., судові витрати: судовий збір в сумі 250 грн. та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ, а всього стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5500,00 грн. (п*ять тисяч пятсот грн.)
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:


Справа № 114/2469/13-ц

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24.02.2014року                                                                      смт. Роздольне

Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
                    Головуючого судді                     -           Абеляшева О.В.,
                    при секретарі                               -          Оголь О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про захист гідності. Свої вимоги мотивував тим, що йому стало відомо, що 11.09.2012 року у вечірній час в с. Руч'ї Роздольненського району АР Крим, відповідачка - ОСОБА_2, поширила проти нього неправдиву інформацію, а саме, що він є людиною нетрадиційної сексуальної орієнтації. Вказана неправдива інформація про позивача, порушує його гідність, тобто завдає шкоду особистому немайновому праву. Таким чином позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях та розповсюдження вказаної інформації публічно. З наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки на відшкодування завданої моральної шкоди 1400 гривень з розстрочкою виконання на 14 місяців по 100 гривень на місяць, а також судові витрати.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи, надала письмове заперечення, яким пояснила, що Роздольненським районним судом АР Крим вже було розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 з аналогічними вимогами. Апеляційним судом АР Крим вимоги за минулим позовом ОСОБА_1 було задоволено та присуджено до стягнення матеріальні виплати. Також відповідачка зазначає, що 11.09.2012 року вона зі слів позивача розмовляла з ОСОБА_3 біля магазину «Універмаг» в с. Руч'ї, що суперечить дійсності, оскільки ОСОБА_2 працювала зранку, тому близько вечірньої пори вона не мала можливості розмовляти з ОСОБА_3 ОСОБА_2 також посилається на те, що до позову не додано будь яких доказів заподіяння нею позивачу моральної шкоди, вважає позов надуманим, позовні вимоги необґрунтованими та незаконними, з чого просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши позивача, дослідивши наявні в справі докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 11.12.2013 року у справі №22-ц/190/6776/13 визначено події, якими ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги за даним позовом.
Зазначеним рішенням Апеляційного суду АР Крим визнано недостовірною та такою, що порочить честь і гідність ОСОБА_1 інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 про його нетрадиційну сексуальну орієнтацію, зобов'язано ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 у той самий спосіб, як вона була поширена.
В силу ст. 61 ЦПК України обставини, визначені рішенням Апеляційного суду АР Крим від 11.12.2013 року не підлягають доказуванню, оскільки рішення набрало законної сили.
Таким чином судом встановлено факт приниження честі та гідності ОСОБА_1
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення
У відповідності до приписів ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, визначеними главою 3 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 зазначеної Постанови роз'яснено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своєї Постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», п. 3, вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 ЦК України, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
З аналізу обставин справи та наведених норм суд прийшов до висновку про наявність підстав для відшкодування заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди як загального способу захисту немайнового права ОСОБА_1 у визначених справою правовідносинах, оскільки Апеляційним судом АР Крим застосовано спеціальний спосіб захисту права позивача, як спростування недостовірної інформації, вина заподіяння моральної шкоди саме ОСОБА_2 доведена, а відшкодування завданої шкоди ще не мало місця у зазначених правовідносинах.
На необхідності дотримуватися належного шляху та способу захисту свого немайнового права чи інтересу наполягає і Європейський суд у справах людини, який у рішенні від 05 травня 2011 року по справі за позовом редакції газети «Правое дело» (рос.) та Штекель проти України, зазначає, що порушення способу захисту немайнового права може мати наслідки порушення статті 10 Європейської Конвенцій з прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1166 ЦК України.
Суд вважає, що діями відповідачки позивачу ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, та завдані моральні страждання, зачеплена його репутація, порушені нормальні життєві зв'язки.
При визначенні розміру відшкодування суд враховує ступінь і характер моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи сукупність встановлених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що відшкодуванню позивачу підлягає моральна шкода в розмірі в сумі 100 гривень, оскільки за думкою суду, саме ця сума відповідає глибині моральних страждань позивача, які були їй спричинені порушенням його прав.
Суд не приймає до уваги докази, які були надані з Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим та Прокуратури Роздольненського району АР Крим, оскільки позивачем визнано, що надані матеріали перевірки не стосуються подій, які розглядаються судом в рамках цієї справи.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6,60,88,213,214, 215 ЦПК України суд,
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Ручї Роздольненського району АР Крим на користь ОСОБА_1 100 гривень - у відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Ручї Роздольненського району АР Крим на користь ОСОБА_1 229, 40 гривень - суму судового збору.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:


пр. №  1-кс/759/705/15 
ун. № 759/2460/15-к 

У Х В А Л А
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року  слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва Лук'яненко Л.М., при секретарі Борей В.Г., за участю прокурора Кравчук С.В., захисника ОСОБА_1 та підозрюваного ОСОБА_2В, розглянувши внесене у кримінальному провадженні 12015100080000615 від 16 лютого 2015 року старшим слідчим СВ Cвятошинського РУ ГУМВС України в м. Києві Куліною М.В. і погоджене з прокурором І.О.Ладним, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, українця, громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_3, тимчасово мешкає в квартирі АДРЕСА_1, що в м. Києві, освіта середня, офіційно не працюючого, раніше судимого: 10.09.2014 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробуванням іспитовим строком на 3 роки, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187КК України та додані до клопотання матеріали і перевіривши надані матеріали, заслухавши думку прокурора С.В. Кравчука, захисника ОСОБА_1  та підозрюваного ОСОБА_2,-
В С Т А Н О В И Л А :
17 лютого 2015 року до Святошинського районного суду м. Києва звернувся старший слідчий СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві Куліна М.В. із клопотанням, погодженим з прокурором І.О.Ладним, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2. 
Вивчивши клопотання із долученими до нього додатками та заслухавши учасників розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_2,будучи раніше засудженим 10.09.2014 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробуванням іспитовим строком на 3 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний особливо тяжкий злочин.
Так ОСОБА_2 23.01.2015 року, в 12 годин, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вчинили розбійний напад на ОСОБА_6, з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя потерпілого (розбій), та проникненням у житло.
Так, ОСОБА_5, 18.01.2015, у денний час, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем запропонував ОСОБА_4, вчинити розбійний напад на особу нетрадиційної сексуальної орієнтації, при цьому розповів останнім заздалегідь розроблений ним план скоєння вказаного злочину, суть якого полягала в тому, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, а саме сайти знайомства, мали познайомитись з особами нетрадиційної сексуальної орієнтації з метою подальшої зустрічі з останніми для вступу у статевий акт неприроднім способом. При цьому, ОСОБА_5 мав виконувати роль особи з нетрадиційною сексуальною орієнтацію, так як до цього неодноразово приймав участі у нетрадиційних статевих актах. У подальшому, під час вказаних зустрічей ОСОБА_5 буде повідомляти ОСОБА_4, про час і місце зустрічей, в ході яких ОСОБА_5 та ОСОБА_4, здійснюватимуть напад з метою заволодіння майном осіб нетрадиційної сексуальної орієнтацій. На дану пропозицію ОСОБА_5, ОСОБА_4 погодився, тим самим вступив з останнім, в попередню злочинну змову.
У подальшому, 22.01.2015, ОСОБА_4, знаходячись по вул. Сабурова, що в м. Києві, зустрівся із ОСОБА_2, якому розповів про узгоджений з ОСОБА_5 план вчинення злочину та запропонував вчинити розбійний напад на особу нетрадиційної сексуальної орієнтації, на що невстановлена слідством особа погодилась. Після цього, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 прибули за місцем мешкання останнього, а саме до квартири АДРЕСА_4, де в цей час перебував ОСОБА_5, і останній розповів ОСОБА_2 раніше розроблений ним план вчинення розбійного нападу на особу нетрадиційної сексуальної орієнтації, та роль ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину, таким чином ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розподілили ролі у вчиненні злочину.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5, діючи узгоджено із ОСОБА_4, знаходячись у невстановленому слідством місці, за допомогою всесвітньої мережі Інтернет, почали підшукувати осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. При цьому, ОСОБА_5, 23.01.2015, приблизно о 03 год. 00 хв., використовуючи сайти знайомства у всесвітній мережі Інтернет, познайомився з ОСОБА_6,  та домовився про зустріч цього ж дня, приблизно о 09 год. 00 хв., за місцем мешкання останнього в квартирі АДРЕСА_2, що в м. Києві. В подальшому, ОСОБА_5, діючи згідно заздалегідь розробленого плану, повідомив своїх співучасників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про обумовлену зустріч із ОСОБА_7
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_5, діючи згідно заздалегідь розробленого плану, прибув за місцем мешкання ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_2. Тим часом, 23.01.2015, приблизно о 11 годин, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, діючи узгоджено із ОСОБА_5, згідно заздалегідь розробленого плану, прибули до вказаної ОСОБА_8 адреси будинку АДРЕСА_2 Знаходячись в приміщенні вищевказаної квартири ОСОБА_5, діючи згідно розробленого плану, зі свого мобільного телефону направив СМС-повідомлення ОСОБА_4, в якому зазначив номер квартири ОСОБА_6, тоді ж ОСОБА_5 дочекавшись поки ОСОБА_6 втратить пильність і стане йому довіряти, запропонував останньому піти в магазин, нібито з метою купівлі продуктів харчування. Отримавши повідомлення від ОСОБА_5, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4, діючи згідно заздалегідь розробленого плану, піднялись на 8 поверх будинку АДРЕСА_2, звідки спостерігали за поверненням ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6, до помешкання останнього.
23.01.2015 року, приблизно о 12 год. 00 хв., коли нічого не підозрюючий, про злочинні наміри ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_5 піднялися на 8-мий поверх будинку АДРЕСА_2, і ОСОБА_6 відчинив вхідні двері квартири № 29 то ОСОБА_4, діючи погоджено з ОСОБА_2 та ОСОБА_5, дістав з кишені заздалегідь заготовлений невстановлений слідством предмет, схожий на пістолет, і утримуючи його у правій руці, приставив до голови ОСОБА_6, при цьому, погрожуючи застосуванням вказаного предмета, проник разом із ОСОБА_2 в приміщення вищевказаної квартири, де став вимагати передати йому грошові кошти та цінні речі.
Після цього, ОСОБА_5, разом із ОСОБА_4, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, стали наносити численні удари руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_6, вимагаючи при цьому передати йому грошові кошти та цінні речі. Тим часом, ОСОБА_2, реалізовуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь і особистого збагачення, перебуваючи в попередній злочинній змові з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і діючи погоджено з останніми, став обшукувати приміщення квартири та викрав чуже майно ОСОБА_6. а саме: грошові кошти в сумі 70 Канадських доларів, мобільний телефон «Samsung», планшет «Samsung», а також документи, видані на ім'я ОСОБА_6
Продовжуючи далі свої злочинні дії ОСОБА_2, діючи узгоджено із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з допомогою мотузки зв'язали ОСОБА_6 ноги і руки за спиною, а шарфом обмотали шию останнього, стали душити перекриваючи дихальні шляхи.
Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло, скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Києва, українець, громадянин України, який зареєстрований а АДРЕСА_3, тимчасово мешкає в квартирі АДРЕСА_1, що в м. Києві, освіта середня, офіційно не працюючого, раніше судимого: 10.09.2014 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробуванням іспитовим строком на 3 роки, -
24.01.2015 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
26.01.2015 Ухвалою слідчого судді Святошинського району міста Києва обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України  підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
показаннями підозрюваного ОСОБА_5;
показаннями підозрюваного ОСОБА_4;
іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
В ході досудового розслідування, а саме призначено 20 (двадцять) судово-медичних та криміналістичних експертиз, проведення яких на даний час не закінчено.
Крім того, по закінченню судомо-медичних експертиз необхідно буде провести відкриття матеріалів в кримінальному провадженні відповідно до ст. 290 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання і просили застосувати більш м"який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що для виконання вказаних слідчих дій необхідний строк не менше одного місяця, а строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 закінчується 22.02.2015 і змінити йому запобіжний захід з урахуванням особи підозрюваного та в силу тяжкості скоєного ним злочину не видається за можливе, а враховуючи те, що раніше заявлені ризики при обрані запобіжного заходу не зменшились, тобто ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування, не з'являтися на слідчі дії, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші дії, які будуть перешкоджати встановленню істини у справі, вчинити інше правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких та за яке передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам , вважаю за необхідне задовольнити клопотання і продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , в межах строку досудового розслідування - на 30 днів до 18 березня 2015 року , керуючись ст.ст. 131, 132, 176 - 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 369, 372, 395 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,слідчий суддя, -
У Х В А Л И Л А:
1.Клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві Куліни М.В - задовольнити.
2.Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на 30 днів, тобто до 18 березня 2015 року, включно.
3.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя
Святошинського районного суду                                                          Лукяненко Л.М.


Справа №  316/2058/14-к
Провадження № 1-кп/316/170/14

ВИРОК
ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

09.12.2014                                                      м. Енергодар

Енергодарський міський суд  Запорізької області в складі:
головуючого судді:                Курач І.В.,
при секретарі:                          Черкашиній О.О.,
за участю прокурора:              Вангельєва Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні   в залі суду м. Енергодар Запорізької області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014080160000755 від 23.07.2014 року   за обвинуваченням :   
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Нетешина, Славутського району, Хмельницької області, українця, громадянина України, маючому середню освіту, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,  в силу ст. 89 КК України судимості не має, 
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України , -
В С Т А Н О В И В :
22 липня 2014 року  приблизно о 22.00 год., ОСОБА_1, знаходячись біля магазину «Лісова Пісня», який розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, буд 13-А, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_2, наніс останньому один удар рукою в область обличчя, після чого направився у сторону магазину «Ремонт взуття», який розташований поблизу будинку №15 по вулиці Лісовій у м. Енергодарі Запорізької області, де із землі підняв скляну пляшку, об'ємом 0,5 л., якою наніс один удар в область голови ОСОБА_2 Від завданого удару скляна пляшка розбилася, після чого ОСОБА_1, осколком від розбитої пляшки, наніс один удар в область обличчя  ОСОБА_2 
Своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: трьох ран в області голови, які згідно з висновком експерта №171 від 12.08.2014 року кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний  розлад здоров'я та три садна  в області голови, які згідно з вищевказаним висновком експерта кваліфікуються, як легке тілесне ушкодження.
В рамках кримінального провадження заявлений цивільний позов  від потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в розмірі 100,0 грн., та грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в розмірі 70 000,0 грн.
Допитаний в судовому  засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні  визнав частково. Показав, що   22 липня 2014 року  приблизно о 22.00 год., він знаходився біля магазину «Лісова Пісня», який розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, буд 13-А,  він був тверезим. Побачив свого знайомого - ОСОБА_2, між ними виникли неприязні стосунки через, як він вважає, нетрадиційну сексуальну орієнтацію потерпілого. Він бив потерпілого кулаками, розбитою пляшкою не бив, алкогольні напої в той вечір не вживав.  Після побиття потерпілий впав в кущі. Згоден, що крім нього ніхто потрепілого не бив.
Потерпілий ОСОБА_2  в судовому засіданні показав, що 22.07.2014 року близько о 22 годині розпивав пиво біля магазину «Лісова пісня» в м. Енергодар. Неподалік розпивав пиво раніше знайомий ОСОБА_1, який став до нього говорити про його нетрадиційну орієнтацію, що не відповідає дійсності. Вони зчетились битися. Обвинувачений вдарив його кулаком в обличчя, потім бутилкою по голові, бутилка розбилась. Він побіг, обвинувачений побіг за ним. Він перечепився через сміттєвий  бачок і впар. Обвинувачений наздогнав його та наніс удар по обличчю горлишком від розбитої пляшки. Позовні вимоги підтримав, показав, що моральна шкода полягає в перенесених стражданнях та в наявних на обличчі шрамах. Надати підтвердження на матеріальну шкоду не може оскільки не збирав чеків на ліки. 
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що працює експертом в Енергодарському відділенні СМЕ. Робив експертизу щодо  потерпілого ОСОБА_4, правильность висновків експертизи підтвердив, показав, що пошкодження  у потерпілого ОСОБА_4  виникли в наслідок удара в область голови загостреним предметом, яким могло бути скло розбитої пляшки.
Вина обвинуваченого доводиться матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинувачення на підтвердження вини  ОСОБА_1 :
- Протоколом огляду місця події від 23.07.2014 року з фото таблицею  ( т. 1 а.с. 1-3), відповідно до якого знайдено плями з слідами РБК на місці побиття потерпілого;
-Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.08.2014 року з фото таблицею  за участю потерпілого ОСОБА_2, відповідно до якого останній показав і розказав, при яких обставинах йому  були спричинені тілесні ушкодження ( т. 1 а.с. 4-12);
-Згідно з висновком експерта №171 від 12.08.2014 року ( т. 1 а.с. 13-14) тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_2  у вигляді рани в області голови,  кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний  розлад здоров'я та три садна  в області голови, які згідно з вищевказаним висновком експерта кваліфікується, як легке тілесне ушкодження. Ушкодження виникли внаслідок удара в область голови загостреним предметом, яким могло бути скло розбитої пляшки;
-Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ( т. 1 а.с. 15-17), свідок ОСОБА_5 впізнав особу, яка 22.07.2014 року нанесла тілесні ушкодження. Ним виявився гр. ОСОБА_1 .
Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності суд приходить до висновку, про достатність досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв'язку для ухвалення по даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1   обвинувального вироку.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Часткове визнання вини обвинуваченим суд розцінює як позицію захисту з метою зменшити ступінь відповідальності. 
Вирішуючи питання про  відшкодування шкоди суд виходить з доведеності позовних вимог. В судове засідання потерпілий не надав жодних доказів  на підтвердження позовних вимог, в частині спричинення йому матеріальної шкоди. В судовому засіданні суд переконався у наявності у потерпілого шрамів на обличчі, тому грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду оцінює в 1 000 грн..
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, обставини які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисний злочин, віднесений законом до категорії невеликої тяжкості, посередньо характеризується за місцем проживання, в силу ст. 89 КК України судимості не має, тяжких наслідків  не настало. 
З урахуванням всіх обставин справи суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 в рамках санкції частини 2 статті 125  КК України у вигляді громадських робіт . 
На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.370, 371, 374 КПК України,  суд -
З А С У Д И В :
ОСОБА_1  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення,  передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України  та призначити покарання у вигляді  двохсот годин громадських робіт. 
Запобіжний захід ОСОБА_1  до вступу вироку в законну силу не обирати.
Цивільний позов  ОСОБА_2  задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 в рахунок погашення грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в розмірі 1000,0 грн..  Решту позовних вимог  залишити без  задоволення.   
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Енергодарський міський суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                             І. В. Курач


КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №   826/8915/15

У  Х  В  А  Л  А
Іменем України

07 жовтня 2015 року                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді:                                                        Саприкіної І.В.,
суддів:                                              Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
при секретарі:                                                                 Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу громадянина Узбекистану ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2015 року по справі за його позовом до Державної міграційної служби, третя особа Головне управління Державної міграційної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А :
Громадянин Узбекистану ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби про:
визнання неправомірним та скасування рішення від 23.04.15 року № 321-15 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
зобов'язання повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Узбекистану, за національністю узбек, за віросповіданням - атеїст. Позивач покинув територію громадянської належності 05.11.11 року, прибув на територію України 06.11.11 року потягом до м. Луганська, на підставі паспорту.
З заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,  позивач звернувся до органів міграційної служби лише 28.10.14 року.
Згідно з висновком від 17.02.15 року щодо відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, погодженим начальником Управління у справах біженців Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві, рекомендовано Державній міграційній службі України відмовити позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Державної міграційної служби України від 23.04.15 року № 321-15 позивачу відмовлено у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», як особі, щодо якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 та 13 ч. 1 ст. 1 Закону, відсутні.
06.05.15 року позивач отримав повідомлення № 110 Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про відмову у визнанні біженцем або особою.
Вирішуючи питання щодо правомірності такої відмови, колегія суддів виходить з наступного.
Так, надана позивачем до міграційного органу інформація під час розгляду його заяви носить суперечливий характер щодо причин звернення з заявою за отриманням статусу біженця. Якщо у заяві-анкеті від 28.10.14 року позивач посилається на виникнення гомосексуальних схильностей внаслідок зґвалтування і загрозу переслідування в Узбекистані як представника сексуальної меншини (переслідування за ознакою належності до соціальної групи), то при подальших співбесідах (протокол від 12.11.14 р.) позивач посилається додатково на наявність політичних переслідувань у зв'язку з опозиційною діяльністю (переслідування за ознакою політичних переконань).
При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, надана позивачем інформація щодо його участі у політичній партії «Адалат», обрання його народним депутатом, факти переслідувань внаслідок політичної діяльності не знайшла взагалі ніякого підтвердження під час проведення перевірки.
Щодо тверджень позивача про зміну сексуальної орієнтації внаслідок зґвалтування та намір змінити стать, то вказані твердження цілком правомірно поставлені міграційним органом під сумнів, зокрема, з огляду на висновок психолога від 08.09.14 р. Міжнародного медичного реабілітаційного центру, згідно якого психологічний стан позивача характеризується помітною дезорієнтацією у просторі, часі та власному особистому вимірі, і є одним з наслідків його інфантильного фантазування.
Крім того, не можливо не відзначити, що 18.11.14 року позивач отримав у міграційному органі направлення на медичне обстеження на виконання ч. 9 ст. 9 Закону, згідно якої центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, направляє особу, яка подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на медичне обстеження, що проводиться в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Проте, медичне обстеження позивач не пройшов, що в даному випадку має суттєве значення, оскільки заявлені позивачем причини для отримання статусу мігранта пов'язані зі станом його здоров'я.
Також, відсутні будь-які докази переслідування позивача в країні громадянського походження, тоді як позивач покинув Узбекистан з метою знайти батька, а не у зв'язку з наявністю побоювань будь-яких переслідувань. Тобто, покинути країну походження його змушували не обставини, які унеможливлюють його безпечне проживання в країні, а сімейні причини.
В той же час, колегія суддів зауважує, що сама по собі наявність кримінальної відповідальності в Узбекистані за сексуальний зв'язок між чоловіками не є підставою для висновку про те, що потенційними біженцями є всі чоловіки відповідної сексуальної орієнтації. Окрім того, наявна в матеріалах справи інформація про країну погодження не містить фактів застосування насилля у відношенні до сексуальних меншин та наявності дискримінації за вказаною ознакою.
З матеріалів справи також слідує, що, починаючи з 2011 року, неодноразово висвітлювалися місцевими засобами масової інформації обставини, пов'язані з перебуванням позивача у Луганській та Донецькій областях, зокрема, щодо перебування в рабстві у фермера та намір добитися громадянства України. Разом з тим, відсутні докази фактів сексуального насильства щодо позивача. А зазначена вище поширена в ЗМІ інформація може свідчити про намір позивача легалізувати своє перебування на території України, для чого позивач вирішив використати процедуру отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
Суд першої інстанції вірно відмітив, що необхідність доказування наявності умов для надання статусу біженця знаходить своє підтвердження у міжнародно-правових документах, а сааме: п.п. 45, 66, 195 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколом щодо статусу біженців 1967 року), адже, для того, щоб вважатися біженцем, особа має продемонструвати докази цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань з однієї з причин, вказаних вище.
Підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження біженця) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, із резолюцій Ради Безпеки ООН, документів і повідомлень Міністерства закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державною міграційною службою України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 вересня 2011 року №649, інших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації.
Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження.
Також може використовуватися інформація про країни походження, розміщена на офіційних сайтах Державної міграційної служби України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, а також на інформаційних носіях, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців у Білорусі, Молдові, Україні, та інших носіях.
За таких обставин, апеляційна інстанція приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та обґрунтовано встановлено відсутність підстав для надання позивачу статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до наведених вимог апелянт, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірного рішення, адже ним було вжито всі необхідні заходи для з'ясування обставин, наведених позивачем, та правомірно прийнято рішення про відмову у задоволенні його заяви
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу громадянина Узбекистану ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                 Саприкіна І.В.
Судді:
Кобаль М.І.
Карпушова О.В.


Комментариев нет:

Отправить комментарий