Налоговая
составила акт о невозможности проведения встречной сверки и откорректировала
задекларированные показатели налогового кредита. Естественно, не в пользу
налогоплательщика. Так как хозяйственные отношения с контрагентом не
подтвердились по результатам проверки контрагента.
Верховный
суд Украины (постановление от 11.11.2015 г. по делу № 21-379а15, 826/15002/14) отказал в признании
противоправными действий по составлению акта о невозможности проведения встречной
сверки о подтверждении хозяйственных отношений, корректировке задекларированных
показателей налогового кредита.
Впрочем,
допускай или не допускай налоговую к встречной проверке, итог будет одинаков.
Исходя из системного толкования статей 71, 72, 74 ПК коллегия судей Судебной
платы по административным делам Верховного Суда Украины пришла к такому
правовому заключению: для информационно-аналитического обеспечения деятельности
контролирующего органа используется информация, поступившая по результатам налогового
контроля и не может быть исключена из баз данных, если действия по
осуществлению такого контроля не признаны противоправными в установленном
порядке. Учитывая указанное, исключение из базы данных информации, внесенной на
основании Акта, является необоснованным.
К
такому же заключению Верховный суд пришел в постановлении от 17.11.2015 г. по
делу № 21-2974а15.
Легкое
движение рук налоговика по клавиатуре – и нет необходимости признавать договоры
недействительными. Будьте внимательнее при выборе контрагентов, определении
стратегии действий с налоговиками и берегите себя.
Впрочем,
Верховный суд приходил и к другим правовым заключениям (постановление от
08.12.2015 г. по делу № 21-2324а15).
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 11 листопада 2015 року
Колегія
суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у
складі: головуючого - Самсіна І. Л., суддів: Волкова О. Ф., Гриціва М. І.,
Коротких О. А., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Маринченка В. Л., Панталієнка
П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., розглянувши в порядку письмового
провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Ларс Союз" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у
Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів
України у м. Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправними дій,
зобов'язання вчинити дії, встановила:
Товариство
звернулося до суду з позовом до Інспекції, в якому просило:
-
визнати протиправними дії щодо складання Інспекцією акта від 22 липня 2014 року
N 1641/26-59-22-08/39069185 про неможливість проведення зустрічної звірки
суб'єкта господарювання Товариства щодо підтвердження господарських відносин із
платниками податків за період з 1 по 31 травня 2014 року (далі - Акт);
-
визнати протиправними дій щодо коригування задекларованих показників
податкового кредиту та зобов'язань Товариства у автоматизованій системі (далі -
АС) "Податковий блок" на підставі акта;
-
зобов'язати Інспекцію відновити показники податкового кредиту та зобов'язань
Товариства в автоматизованій системі (далі - АС) "Податковий блок" за
травень 2014 року.
Суди
встановили, що Інспекція здійснила заходи щодо проведення зустрічної звірки
Товариства, за результатами якої складено Акт.
Звіркою
встановлено порушення Товариством вимог підпункту 16.1.11 пункту 16.1 статті
16, пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 93
Цивільного кодексу України, статей 1, 9, 19 Закону України від 15 травня 2003
року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців"; пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1 статті 198, статті 201
ПКУ у зв'язку з тим, що задекларовані податкові зобов'язання та податковий
кредит за травень 2014 року підтвердити неможливо.
За
результатами перевірки податковий орган також зробив висновок про нереальність
здійснення операцій Товариством.
Не
погоджуючись із діями та висновками Інспекції, Товариство звернулося до суду
для захисту своїх прав та інтересів.
Окружний
адміністративний суд міста Києва постановою від 17 жовтня 2014 року позовні
вимоги задовольнив частково: визнав протиправними дії Інспекції щодо
коригування задекларованих показників податкового кредиту та зобов'язань
Товариства в АС "Податковий блок" на підставі Акта, зобов'язав
Інспекцію відновити показники податкового кредиту та зобов'язань Товариства в
АС "Податковий блок" за травень 2014 року. В задоволенні решти
позовних вимог відмовив.
Київський
апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 січня 2015 року залишив без
змін зазначену постанову окружного адміністративного суду міста Києва.
Вищий
адміністративний суд України ухвалою від 4 лютого 2015 року відмовив у
відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інспекції на постанову
окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року та ухвалу
Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року.
Не
погоджуючись із ухвалою касаційного суду, інспекція звернулась із заявою про її
перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим
адміністративним судом України положень ПК.
На
обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України
від 1 липня 2014 року (справа N К/800/10128/14), яка, на її думку, підтверджує
неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального
права у подібних правовідносинах.
У
вказаній ухвалі касаційний суд зазначив, що дії податкового органу щодо
внесення до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення
Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий
блок" інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної звірки позивача,
в цьому випадку є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на
виконання своїх службових обов'язків по збиранню доказової інформації щодо
наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій.
Зазначені дії самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних
правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не
породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.
Вирішуючи
питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом положень ПК,
колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду
України виходить із такого.
Відносини,
що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції
контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час
здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення
податкового законодавства, урегульовані ПК.
У
пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це
система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю
правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а
також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення
розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого
законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом
здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення
діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).
Відповідно
до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих
органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання
інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно
з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для
інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу
використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та
податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших
звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в
електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших
показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових
зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах
бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з
обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції
платників податків.
У
пункті 74.1 статті 74 ПК зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно
до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах
контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами
контролюючих органів.
Висновки,
викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, не
породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не
порушує прав останнього.
Включення
суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не
створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
Виходячи
із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК колегія суддів Судової плати в
адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового
висновку: для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого
органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового
контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого
контролю не визнані протиправними в установленому порядку.
Враховуючи
зазначене, виключення з бази даних інформації, внесеної на підставі Акта, є
необґрунтованим.
Аналогічна
правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була
висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного
Суду України у постанові від 9 грудня 2014 року (справа N 21-511а14).
Оскільки
у справі, що переглядається, суди неправильно застосували норми матеріального
права до встановлених у справі обставин, що призвело до неправильного вирішення
спору, відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини другої статті 243
КАС необхідно скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову у
задоволенні позову.
Керуючись
статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія
суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
Заяву
державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління
Міністерства доходів і зборів України у м. Києві задовольнити.
Ухвалу
Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2015 року, ухвалу Київського
апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року постанову окружного
адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року скасувати, ухвалити
нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Постанова
є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3
частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
І.
Л. Самсін
Судді:
О.
Ф. Волков
М.
І. Гриців
О.
А. Коротких
В.
В. Кривенко
О.
В. Кривенда
В.
Л. Маринченко
П.
В. Панталієнко
О.
Б. Прокопенко
О.
О. Терлецький
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 8 грудня 2015 року
Колегія
суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у
складі: головуючого - Коротких О. А., суддів: Волкова О. Ф., Гриціва М. І.,
Маринченка В. Л., Прокопенка О. Б., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., при
секретарі судового засідання - Шатило Р. П., за участю представника державної
податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної
фіскальної служби України у м. Києві - П. Д. М., розглянувши у відкритому
судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Про Сервис" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у
Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів
України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання дій протиправними та зобов'язання
вчинити певні дії, встановила:
У
серпні 2014 року Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом до
ДПІ, в якому просило визнати протиправними дії ДПІ щодо складання акта від 16
червня 2014 року N 1449/26-59-22-05/33153611 "Про неможливість проведення
зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Про Сервіс" щодо
підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1
листопада по 30 листопада 2013 року" (далі - Акт); зобов'язати ДПІ
вилучити з інтегрованої автоматизованої інформаційної системи (далі - ІАІС)
"Податковий блок" дані, які вносились на підставі Акта.
На
обґрунтування позову Товариство послалося на те, що ДПІ порушила процедуру
проведення зустрічних звірок, а висновки про відсутність реальних господарських
операцій під час проведення зустрічної звірки, викладені в Акті, є такими, що
не відповідають фактичним обставинам справи, що, у свою чергу, призводить до
порушення його прав та законних інтересів як суб'єкта господарювання.
Окружний
адміністративний суд міста Києва постановою від 18 вересня 2014 року, яку
залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4
грудня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправними дії ДПІ щодо
складання Акта; зобов'язав ДПІ вилучити з ІАІС "Податковий блок"
дані, які вносились на підставі Акта.
Вищий
адміністративний суд України постановою від 8 квітня 2015 року касаційну скаргу
ДПІ задовольнив частково: скасував постанову окружного адміністративного суду
міста Києва від 18 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного
адміністративного суду від 4 грудня 2014 року в частині визнання протиправними
дій ДПІ щодо складання Акта, в задоволенні позову в цій частині відмовив; в
іншій частині судові рішення залишив без змін.
Не
погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою
про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1
частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій
просить скасувати постановлені у справі рішення в частині задоволення позовних
вимог та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову, посилаючись
на неоднакове застосування судами одних і тих самих норм права у подібних
правовідносинах, а саме положень пункту 71.1 статті 71, пункту 73.5 статті 73,
пунктів 74.1, 74.2 статті 74 Податкового кодексу України.
На
обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України
від 8 квітня 2014 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове
застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних
правовідносинах.
Перевіривши
наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних
справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її
задоволення.
У
справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи
рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними дій ДПІ
щодо складання Акта про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства та
відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, зазначив, що оскільки
податковий орган зустрічної звірки позивача не провів і відповідної довідки не
склав, то такий Акт та викладені в ньому висновки не можна розглядати як
рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання
певні правові наслідки, і дії податкового органу щодо проведення зустрічної
звірки та складання відповідного акта є лише способом реалізації компетенції,
що не порушує права платника. Залишаючи без змін судові рішення в іншій
частині, суд касаційної інстанції погодився з вимогами позивачів щодо вилучення
з ІАІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та
податкового кредиту, відкоригованих податковим органом.
В
ухвалі від 8 квітня 2014 року, наданій на порівняння, Вищий адміністративний
суд України залишив без змін постанову апеляційного суду, якою скасовано
рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання
дій ДПІ щодо проведення зустрічної звірки неправомірними
та
прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариства про
визнання таких дій неправомірними відмовлено, оскільки акт про неможливість проведення
зустрічної звірки не породжує для платника податків негативних наслідків.
Зміст
правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду
касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи,
перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного
Суду України.
Колегія
суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається,
не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення в якій
посилається ДПІ, обґрунтовуючи різне правозастосування.
Зазначене
не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної
інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних
правовідносинах.
Враховуючи
те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом
України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.
Керуючись
статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія
суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У
задоволенні заяви державної податкової інспекції у Шевченківському районі
Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві
відмовити.
Постанова
є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3
частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
О.
А. Коротких
Судді:
О.
Ф. Волков
М.
І. Гриців
В.
Л. Маринченко
О.
Б. Прокопенко
І.
Л. Самсін
О.
О. Терлецький
Отправить комментарий