Не могу не ответить

- Если дать человеку право на одно безнаказанное

 убийство в жизни, то наш мир станет идеальным.

- Но вы его уже не увидите.

Все прогрессивное человечество захлестнула волна рефлексии после флешмоба #неМогуМолчать и высказываний о том, как надлежит себя вести женщине во время изнасилования. Тема многогранная. Затронем лишь один аспект – пределы необходимой обороны.

Соразмерность средств нападения со средствами защиты всегда была спорным вопросом. В законе (ст. 36 УК и разъяснение Пленума Верховного суда) написано, в каких случаях человек может оборонять себя. Вместе с тем, дела о превышении пределов необходимой обороны многочисленны. А оправдательные приговоры – редкость. Как пример вспоминается только один – приговор Броварского горрайонного суда от 15 июня 2012 г. Может кто-то знает еще случаи вынесения оправдательных приговоров по делам о превышении пределов необходимой обороны?

Да, ссылка на необходимую оборону может использоваться для того, чтобы избежать ответственности за более тяжкие преступления (интересный приговор размещен ниже). Однако…

Право на необходимую оборону - древнейшее право человека. О нем говорится в договорах Олега и Игоря с греками (911 г., 945 г.), в «Русской Правде». Без права защитить себя, свой дом, имущество не может быть у человека уверенности в безопасности своей жизни.

Но законопослушный украинский гражданин до сих пор ограничен «пределами необходимой обороны». Преступники не ограничены ничем. Предпринимались в Украине и попытки расширения пределов необходимой обороны. Чтобы граждане могли безнаказанно защищаться не только от насилия, но и от угрозы его применения, а также защищать не только себя, но и других. Однако, пока имеем то, что имеем. Можем только посоветовать иметь телефон адвоката) и пройти курсы самозащиты, на которых специально обученные люди покажут приемы, причиняющие телесные повреждения не более легких…

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 30 жовтня 2014 року

№ 5-29кс14

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України - Редьки А. І., суддів - Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кузьменко О. Т., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Скотаря А. М., Школярова В. Ф. (за участю: начальника відділу участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах К. М. В. і захисника К. П. Ю.), розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_1.1 за заявою захисника Коваля П. Ю. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2014 року, установила:

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2013 року ОСОБА_1.1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, раніше не судиму, засуджено за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк десять років.

ОСОБА_1.1 визнано винною у тому, що вона 28 липня 2012 року о 23 год. 40 хв. у будинку ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час раптово виниклої сварки на ґрунті особистих неприязних відносин зі своїм чоловіком ОСОБА_2.1 умисно завдала йому одного удару кухонним ножем в грудну клітку справа, спричинивши проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з пошкодженням правої легені та висхідного відділу дуги аорти, від якого потерпілий помер на місці.

Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 29 липня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1.1 залишив без зміни.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10 липня 2014 року касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1.1 залишила без задоволення, а судові рішення щодо неї - без зміни.

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2014 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), захисник Коваль П.Ю. зазначає, що касаційний суд безпідставно погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікації дій його підзахисної.

Заявник вважає, що мотивом дій ОСОБА_1.1 був захист від посягання на її життя з боку свого чоловіка і вона, застосувавши кухонний ніж як засіб захисту, позбавила ОСОБА_2.1 життя при перевищенні меж необхідної оборони.

На обґрунтування неоднаковості у правозастосуванні касаційного суду заявник долучив копію ухвали Верховного Суду України від 12 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 і копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1. Касаційний суд залишив без зміни судові рішення, постановлені у цих справах, визнавши правильною кваліфікацію дій засуджених за статтею 118 КК як вчинення ними умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони.

Для порівняння заявник послався також на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2014 року, якою ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 23 липня 2013 року щодо ОСОБА_6, засудженої вироком Краснолуцького міського суду Луганської області від 14 березня 2013 року за частиною першою статті 115 КК, скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що в порівнюваних судових рішеннях касаційний суд правильно застосував кримінальний закон, розцінивши дії засуджених як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (а в судовому рішенні щодо ОСОБА_6 касаційний суд визнав сумнівним кваліфікацію дій засудженої за частиною першою статті 115 КК), проте в оскарженому судовому рішенні за подібних фактичних обставин діям ОСОБА_1.1 дав іншу кримінально-правову оцінку.

Просить ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2014 року щодо ОСОБА_1.1 скасувати.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення захисника Коваля П. Ю. на підтримку поданої заяви, пояснення прокурора про відсутність підстав для задоволення заяви, перевірила матеріали кримінальної справи і матеріали провадження, проаналізувала наукові висновки, підготовлені членами Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, та, обговоривши доводи заяви, дійшла висновку про таке.

Кримінальна справа щодо ОСОБА_1.1 про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 КПК 1960 року, за заявою захисника Коваля П. Ю. допущена до провадження Верховного Суду України у порядку, визначеномупунктом 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), главою 321 КПК 1960 року.

Перегляд судових рішень із зазначеної підстави передбачає перевірку висновку застосування норми матеріального права судом касаційної інстанції у зіставленні з висновком, якого суд касаційної інстанції дійшов у порівнюваному рішенні, виходячи при цьому з установлених фактичних обставин, викладених у судових рішеннях, що набрали законної сили.

Предметом перегляду справи є неоднаковість розуміння стану необхідної оборони та розмежування умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони й умисного вбивства без пом'якшуючих обставин.

За змістом статті 36 КК необхідна оборона - це правомірний захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, необхідної і достатньої в даній обстановці шкоди, що відповідає небезпеці посягання й обстановці захисту.

Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певних умов, визначених законом. Такими, відповідно до частини першої статті 36 КК, є будь-які дії особи, які безпосередньо спрямовані на заподіяння негайної і невідворотної істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, та у зв'язку з цим вимагають свого негайного відвернення або припинення. А така необхідність виникає тоді, коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди тому, хто посягає, загрожує негайною і невідворотною шкодою для охоронюваних законом прав та інтересів.

В основі розмежування умисного вбивства (частина перша статті 115 КК) та умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК) перебуває мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

ОСОБА_1.1 обвинувачувалась у вчиненні умисного вбивства, від цього обвинувачення захищалась у суді й за вчинення вказаного злочину була засуджена. Касаційний суд погодився з таким правозастосуванням.

У кримінальній справі, в якій заперечується рішення суду касаційної інстанції, встановлено, що між ОСОБА_1.1 та її чоловіком під час спільного вживання спиртних напоїв виникла побутова сімейна сварка, в ході якої вона з мотиву особистої неприязні завдала чоловікові прицільного удару кухонним ножем у грудну клітку, внаслідок чого ОСОБА_2.1 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці. Як було з'ясовано, під час вчинення діяння ОСОБА_1.1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння; характер стосунків між потерпілим і ОСОБА_1.1 напередодні та під час події був для неї звичайним і відповідав укладу, що сформувався у їхній сім'ї; дані огляду місця події свідчать про те, що порядок у кімнаті, де знаходилась ОСОБА_1.1 і потерпілий, не був порушений, там, окрім кухонного ножа, знаходилися й інші предмети побуту.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать, що дії потерпілого за своїми об'єктивними ознаками не могли створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди для ОСОБА_1.1, які б у зв'язку з цим викликали невідкладну необхідність у заподіянні шкоди своєму чоловіку. А отже, вважати, що засуджена, завдаючи потерпілому зі значною силою удару ножем, перебувала в стані необхідної оборони, про що йдеться у заяві захисника, немає підстав. З огляду на зазначені обставини дії ОСОБА_1.1 обґрунтовано отримали юридичну оцінку зачастиною першою статті 115 КК.

У наданих для порівняння копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 та копії ухвали Верховного Суду України від 12 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, щодо яких ухвалені ці рішення, подібні за окремими елементами складу злочину до обставин діяння, вчиненого ОСОБА_1.1, однак слушно отримали інакшу кримінально-правову оцінку за статтею 118 КК.

Так, у справі щодо ОСОБА_1 встановлено, що під час конфлікту потерпілий намагався кілька разів вдарити засудженого табуретом, внаслідок чого ОСОБА_1, захищаючись від нього, завдав потерпілому удару ножем у грудну клітку. Касаційний суд визнав, що в ситуації, яка склалась, ОСОБА_1 діяла у стані необхідної оборони при перевищенні її меж, оскільки засуджений за фізичними даними поступався потерпілому (мав істотний фізичний недолік - відсутність ноги) та діяв у несприятливій для себе обстановці захисту.

У іншій справі щодо ОСОБА_2 касаційний суд встановив, що під час конфлікту ОСОБА_5 завдав двох ударів в обличчя ОСОБА_2, від чого ОСОБА_2 упав та мав підстави вважати, що дії потерпілого є загрозливими для його життя і мали агресивний характер, але через стан сильного душевного хвилювання, викликаного конфліктом, ОСОБА_2 не усвідомлював помилковості свого припущення щодо загрози своєму життю і, перевищуючи межі необхідної оборони, завдав ОСОБА_5 удару в грудну клітку металевою пластиною, яка як засіб захисту не відповідала характеру і небезпеці посягання.

Водночас зазначена схожість суспільно небезпечних діянь у цих справах повною мірою не уподібнює їх із діянням, вчиненим ОСОБА_1.1, оскільки вони містять ознаки, якими різняться між собою, а саме: за характером небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася; раптовістю нападу; фізичними даними та особливим емоційним станом цієї особи, і, таким чином, унеможливлюють однакове застосування до них одних і тих самих норм матеріального закону.

Посилання у заяві захисника Коваля П. Ю. на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2014 року щодо ОСОБА_6 про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції не може бути визнане прикладом для порівняння, оскільки це судове рішення за своїм юридичним значенням не є остаточним.

З огляду на те, що фактичні обставини суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_1.1, та їх правова оцінка не зумовили неоднакового застосування однієї й тієї самої норми кримінального закону, підстав для втручання у рішення суду касаційної інстанції немає.

Керуючись пунктом 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, статтями 40012, 40020, 40021, 40023 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України постановила:

Відмовити у задоволенні заяви захисника К. П. Ю.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

Головуючий:

А. І. Редька

Судді:

С. М. Вус

Л. Ф. Глос

Т. В. Гошовська

В. В. Заголдний

М. Р. Кліменко

Є. І. Ковтюк

М. Є. Короткевич

В. І. Косарєв

О. Т. Кузьменко

В. Ф. Пивовар

Б. М. Пошва

А. М. Скотарь

В. Ф. Школяров

Справа № 1-4/12

Провадження № 1/1007/4/12

15.06.2012

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

15 червня 2012 року

Броварський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого                                                         - судді Кічинської О.Ф.

при секретарі                                                         - Глушко І.М.

з участю прокурорів                                             - Костенка Р.А.

                                                                                               - ОСОБА_1

                                                                                               - ОСОБА_2

                                                                                               - ОСОБА_3

                                                                                               - ОСОБА_4

                                                                                               - ОСОБА_5

                                                                                               - ОСОБА_6

                                                                                                - ОСОБА_7

                                                                                                 - ОСОБА_8

                                                                                                 - ОСОБА_9

захисників                                              - ОСОБА_10

                                                                                                  - ОСОБА_11

- ОСОБА_12                                         

потерпілих                                             - ОСОБА_13

- ОСОБА_14

- ОСОБА_15

представників потерпілих                    - ОСОБА_16

                                                                                                   - ОСОБА_17

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_18, 10.11.1984 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1»я Броварського району Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, юрисконсульта Комунального закладу Київської обласної ради «Фонд комунального майна», жителя с. Зазим»я, вул. Деснянська б. 86 Броварського району Київської області, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_18 обвинувачується в убивстві ОСОБА_19, вчиненому через необережність. Виходячи з постанови про притягнення як обвинуваченого і обвинувального висновку, 12.08.2006 року, близько 22 години, на майданчик перед літньою палаткою кафе «Сільмаг», розташованого по вул. Київській, 55 в с. Зазим»я Броварського району Київської області, де знаходились місцевий мешканець ОСОБА_18 зі своїми знайомими ОСОБА_20 і ОСОБА_21, а також інші особи, прибули ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_22 і ОСОБА_23 з метою з»ясування обставин побиття їх знайомого ОСОБА_24, яке мало місце в літній палатнці кафе «Сільмаг» приблизно о 21 годині 30 хвилин - 21 годині 45 хвилин того вечора. Між ОСОБА_19 і ОСОБА_18 на грунті раптово виниклих під час з»ясування обставин особистих неприязних стосунків сталася бійка, в ході якої ОСОБА_18, діючи умисно, кулаком правої руки зі стиснутим у ньому тупим предметом з виступаючою поверхнею, що не був установлений досудовим слідством, наніс у ліву частину обличчя ОСОБА_19 сильний удар, спричинивши останньому рану в ділянці носо-губного трикутника зліва, яка має ознаки легких тілесних ушкоджень. При завданні удару ОСОБА_19, ОСОБА_18, як місцевий житель, достеменно знав обстановку на місці події, зокрема наявність біля кафе бетонної тротуарної плитки, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своїх дій у вигляді падіння ОСОБА_19 з подальшим ударом головою об бетонну тротуарну плитку та отримання внаслідок цього небезпечних для життя тяжких тілесних ушкоджень, але легковажно розраховував на їх відвернення, чим проявив злочинну самовпевненість. Від нанесеного ОСОБА_18 удару ОСОБА_19 впав, ударившись правою скронево-тім»яною ділянкою голови о бетонну тротуарну плитку, внаслідок чого отримав черепно-мозкову травму, яка складалася з комплексу тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя: крововиливу в м»які тканини правої скронево-тім»яно-потиличної ділянки голови, перелому правої тім»яної кістки склепіння черепа, субдуральної гематоми (близько 60 см-3 згортків крові під твердою мозковою оболонкою правої півкулі головного мозку), обмежено-діфузних субарахноїдальних крововиливів під м»яку оболонку, крововиливів у речовину головного мозку (випуклої поверхні правої скронево-тім»яної області, стволового відділу). Після цього ОСОБА_18 з місця вчинення злочину зник, а ОСОБА_19 о 22 годині 20 хвилин 12.08.2006 року був доставлений до лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва, де помер 17.08.2006 року, не приходячи до свідомості. Згідно з висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи № 281 від 12.11.2009 року, смерть ОСОБА_19 настала від комплексу ушкоджень в області голови, які були складовими черепно-мозкової травми: крововиливу в м»які тканини правої скронево-тім»яно-потиличної ділянки голови, перелому правої тім»яної кістки склепіння черепа, субдуральної гематоми, обмежено-діфузних субарахноїдальних крововиливів під м»яку оболонку, крововиливів у речовину головного мозку. Між вищевказаними тілесними ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_19 є причинний зв»язок.

Підсудний ОСОБА_18 свою вину у вбивстві через необережність ОСОБА_19 у ході досудового слідства судового розгляду справи не визнав, оскільки в ситуації, що склалася, не мав іншої можливості захистити життя й здоров»я від протиправного посягання та діяв у межах необхідної оборони. Показав, що близько 22 години 12.08.2006 року він із ОСОБА_20 перед дискотекою заїхали за сигаретами до кафе «Сільмаг» в с. Зазим»я, при виході з тентованої палатки зустріли ОСОБА_21 та втрьох зупинились поспілкуватися праворуч від входу до закладу, навколо знаходилося багато людей. Він побачив, як на освітлюваний за рахунок ліхтаря на електроопорі та світла з палатки майданчик з лівої сторони вулиці прибігли декілька невідомих чоловіків, які, враховуючи їх зовнішні ознаки, поведінку, нечіткі рухи та грубі нецензурні висловлювання, перебували в стані алкогольного сп»яніння. Незнайомці розосередилися серед присутніх, здійснюючи їх побиття без жодних вимог чи зауважень, потім від розташованої неподалік групи людей відокремився раніше невідомий ОСОБА_19, підбіг до них, мовчки завдав удар кулаком у вухо ОСОБА_20, від чого той похитнувся та виронив з руки стаканчик з кавою, ударив кулаком в обличчя ОСОБА_21 і останній втік. Злякавшись, він також хотів утекти, але завадила швидкість дій ОСОБА_19, який, стоячи навпроти, зненацька наніс обома руками один за одним 2-3 сильних удари в обличчя. Відчувши заніміння в області верхньої губи й підборіддя та втративши рівновагу, він упав на розташовану позаду на відстані близько 30-40 см палатку, впершись у тент обома долонями, при цьому суттєво змінився кут положення його тіла. Оскільки міцніший за статурою ОСОБА_19, стоячи над ним зі стиснутими в кулаки на рівні грудної клітини руками, замахнувся для нанесення удару, він, захищаючись від несподіваного протиправного посягання, лівою рукою відштовхнувся від палатки, одночасно наносячи кулаком правої руки потужний удар в обличчя нападника. Коли ОСОБА_19 відступив назад, він для уникнення подальшого побиття відразу побіг до автомобіля ОСОБА_20, тому не бачив падіння особи й подальших подій. Від»їхавши з ОСОБА_20 і односельцем ОСОБА_25 на деяку відстань від кафе й поспілкувавшись про незрозумілі причини зухвалої поведінки незнайомців, оскільки їм нічого не було відомо про попередній конфлікт між ОСОБА_24 та місцевими мисливцями, він поїхав на дискотеку, де ОСОБА_26 прикладала лід на місця ударів. Наслідком застосування фізичної сили ОСОБА_19 стали головний біль, синець і набряк на підборідді зліва, розсічення слизової оболонки з правої сторони ротової порожнини, тому після виклику до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області звернувся для медичного освідування до відповідної установи. Того вечора він був одягнений в штани й пуловер чорного кольору, перебував у тверезому стані, оскільки алкогольних напоїв не вживає взагалі, каблучки, кастету чи інших предметів травмуючої дії не мав та не міг би ними скористатися, тому що все відбувалося дуже швидко. Безпідставне побиття ОСОБА_19 відбувалося біля прозорого поліетиленового вікна з лівої сторони від входу в літнє кафе, якщо дивитися зі сторони дороги, ближче до магазину «Сільмаг», при цьому він стояв спиною до палатки, праворуч від нього знаходився приятель ОСОБА_20, ліворучоднокласник ОСОБА_21

Інкриміноване ОСОБА_18 органом досудового слідства вбивство ОСОБА_19, вчинене через необережність, не має доказового підґрунтя, забезпечується суперечливими доказами, які не заслуговують довіри, переконують в їх недостовірності, а можливість отримання будь-яких інших об»єктивних доказів вини особи вичерпано. За наведених обставин, з урахуванням з»ясування при розгляді справи, що в діях підсудного відсутні ознаки неправомірності, суд приходить висновку про необхідність виправдання ОСОБА_18 за відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Так, обвинувачення підсудного ґрунтується на показаннях потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_36»євої Я.А., ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, які є суперечливими стосовно досліджуваних судом обставин; протоколах очних ставок, протоколах відтворення обстановки й обставин події з потерпілим і свідками, протоколах огляду місця події, висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 281 від 12.11.2009 року про виявлені в ОСОБА_19 тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_14 суду показав, що приблизно з 14 години 12.08.2006 року родина з друзями святкувала день народження його сина ОСОБА_43 на дачі в с. Зазим»я Броварського району Київської області. Коли ввечері останні гості очікувала автобуса, друг сім»ї ОСОБА_24 пішов до розташованого неподалік літнього кафе «Сільмаг» за сигаретами, повернувся скривавленим, у розірваній футболці та без окулярів, повідомивши, що його побили дві особи в камуфляжній формі. Він, старший брат ОСОБА_19, друзі ОСОБА_22 і ОСОБА_23 відразу відправилися на місце події, дорогою обговорюючи необхідність виявити людей в описаному приятелем одязі та доправити їх до міліції, всі були випившими, але поводилися адекватно. Кафе «Сільмаг» на той час мало вигляд розташованої поруч із магазином конструкції на металевих опорах з тентованим дахом та столиками під ним, у ньому та на майданчику попереду перебувало багато людей, територія добре освітлювалась. Побачивши біля магазину близько п»яти чоловіків у камуфляжній формі, він попрямував до них, через праве плече спостерігав, як позаду ОСОБА_19, ОСОБА_22 і ОСОБА_23 зупинились біля компанії згрупованих молодих людей, що стояла неподалік дерева каштан. Інтуітивно обернувся, коли брат, поцікавившись, чи не знають вони, хто побив їх друга, поклав ліву руку на праве плече одягненого в спортивний костюм ОСОБА_18, бачив, як той миттєво піднирнув під неї та, опинившись зліва й витягнувши праву руку з кишені, кулаком наніс ОСОБА_19 удар в область обличчя дещо лівіше верхньої губи, при цьому ОСОБА_22 і ОСОБА_23 перебували поруч. Спостерігав за подіями з відстані близько 5 м, жодних перешкод для цього, незважаючи на велику кількість людей на майданчику, не мав, чітко бачив на кісточках зігнутих пальців руки підсудного блиск металевого предмету, яким, на його переконання, був кастет, стверджує, що від потужного професійного боксерського удару ОСОБА_18 з підсадкою маси брат відразу втратив свідомість, не встиг згрупуватись та упав, опустивши руки вздовж тулуба й ударившись головою об бетонне покриття майданчика. Підсудний відразу втік, він, ОСОБА_22, ОСОБА_23, потім батьки, ОСОБА_44, ОСОБА_27 перебували біля ОСОБА_19, обливали його водою, однак останній до свідомості не приходив, мав трипроменеву проникаючу рану у вигляді знака «Мерседеса» над верхньою губою зліва, яка постійно кровоточила. Будучи того ж вечора доставленим до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та прооперованим, брат помер 17.08.2006 року. Наполягає, що жодних протиправних дій з боку їх компанії не відбувалося, смертельний удар ОСОБА_18 був нанесений на кутку літнього майданчика, на відстані близько 1,5 м від єдиного розташованого там дерева; одяг ОСОБА_19 того ж вечора в лікарні передали родичам, він не прався, зберігався за місцем проживання до вилучення на вимогу суду.

Разом із тим, звернувшись 15.08.2006 року до Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області з заявою про злочин, ОСОБА_14 указав, що брат ОСОБА_19, зайшовши в палатку, спитав у молодих людей, які розпивали горілку, про обставини побиття друга, на це один із них - в кепці «бейсболка» - піднявшись із-за столу, наніс ОСОБА_19 удар кулаком в обличчя, від якого той упав і вдарився головою об бетонну підлогу (т.1 а.с. 49-50). Будучи допитаним 25.08.2006 року, потерпілий ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_19 підійшов до столика біля виходу з ларька, він - до іншого столика, звідки побачив, як хлопець наніс брату один удар в обличчя та вибіг із приміщення ларька, а ОСОБА_19 упав на бетонну плиту (т.1 а.с. 84-86); при допитах 05.12.2006 року і 03.10.2007 року категорично стверджував, що конфлікт мав місце на майданчику з правої сторони від входу до палатки, бокові стінки якої були закинуті на дах, де спиною до дерева каштан стояв ОСОБА_18, останній при ударі використовував кастет зі свинцю, чітко вилитий під його руку (т.1 а.с. 87-91, т.6 а.с. 19-21); 12.06.2007 року потерпілий ОСОБА_14 відмовився від відтворення обстановки і обставин події, посилаючись на те, що не може пригадати місцерозташування її учасників (т.1 а.с. ), а в ході проведення вказаної слідчої дії 09.10.2007 року наполягав на певних місці та механізмі нанесення удару в умовах очевидності для нього (т.6 а.с. 50-57).

Згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_15, 12.08.2006 року його родина з друзями святкувала день народження онука на дачі в с. Зазим»я Броварського району Київської області, ввечері, коли частина гостей очікувала автобуса на м. Київ, ОСОБА_24 пішов до розташованого неподалік місцевого кафе за сигаретами, повернувся зі слідами тілесних ушкоджень, без окулярів та в пошкодженому одязі, повідомивши, що його побили мисливці в камуфляжних костюмах. Він відразу прибув до літнього кафе, звідки доносився галас та де на той час уже перебували сини ОСОБА_45 і ОСОБА_14, побачив, як на бетонній плитці попереду кафе з широко розкинутими ногами та руками на спині лежав ОСОБА_19 без свідомості, мав рвану рану біля губи зліва, яка кривавила, поруч із ним нікого не було, хоча навкруги знаходилося багато людей. Вирішивши, що з сином стався серцевий напад, він зробив йому масаж серця, потім ОСОБА_19 помістили до автомобіля і транспортували до лікарні швидкої медичної допомоги, де він, незважаючи на проведену операцію та постійно перебуваючи в комі, помер 17.08.2006 року. ОСОБА_19 займався легкою атлетикою і бобслеєм, був майстром спорту міжнародного класу, при зрості 186 см та вазі близько 100 кг. мав атлетичну, міцну спортивну статуру, під час свята випив незначну кількість вина. Станом на 12.08.2006 року літнє кафе являло собою металевий кіоск, розташований впритул до магазину «Сільмаг», попереду якого під тентованим накриттям на металевих опорах знаходилися столики, а палатка жовтого кольору з»явилася на місці події наприкінці жовтня того ж року.

Із показів потерпілої ОСОБА_13 вбачається, що 12.08.2006 року на дачі в с. Зазим»я відбулось святкування дня народження її онука, із м. Москви спеціально приїхав старший син ОСОБА_45 дядько та хрещений батько хлопчика. Ввечері, коли з родиною залишилась невелика кількість гостей, вона від дружин ОСОБА_27 і ОСОБА_23 дізналась про побиття ОСОБА_24, останній дійсно був зі слідами тілесних ушкоджень, повідомив, що всі відправилися до літнього майданчика кафе та побігла туди ж. Прибувши на місце, побачила ОСОБА_19, який лежав на спині головою в напрямку проїжджої частини дороги з розкинутими в сторони руками й ногами, мав розсічену рану на підборідді зліва у формі трипроменевого знака «Мерседеса», що кривавила, чоловік прислухався до його серця, гістя ОСОБА_44 просила оточуючих викликати швидку допомогу, хтось лив на сина воду. Потім ОСОБА_19 помістили до автомобіля і відвезли до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, в реанімаційному відділенні якої від отриманих тілесних ушкоджень він помер 17.08.2006 року. 12.08.2006 року ОСОБА_19 вживав коньяк, у стані алкогольного сп»яніння не перебував, тому дані лабораторії КМКЛШМД від 13.08.2006 року про наявність алкоголю в його крові в кількості 2,6 % є сфальсифікованими. Переконана, що кримінальна справа розслідувана неналежним чином, оскільки їй достеменно відомо від місцевих жителів, назвати яких відмовляється, про використання ОСОБА_18 кастету при завданні сину удару, а кафе «Сільмаг» на час досліджуваних судом подій являло собою металевий кіоск з розташованими попереду столиками. 

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні показав, що 12.08.2006 року, близько 22 години, очікуючи автобуса із с. Зазим»я до м. Києва після святкування дня народження дитини друга, гість ОСОБА_24 пішов до розташованого неподалік кафе за сигаретами, повернувшись зі слідами тілесних ушкоджень, повідомив про його побиття людьми в камуфляжному одязі. Маючи намір з»ясувати обставини, встановити, затримати та передати співробітникам міліції осіб, які вдалися до неправомірних дій, він, ОСОБА_23 і брати ОСОБА_19 прибули до кафе «Сільмаг», що мало вигляд тенту на металевих опорах по кутах, у цей час чоловіки в камуфляжному одязі на автомобілі залишили місце події. За столиками сиділо багато людей, а на розташованому перед ними майданчику, біля дерева, перебували лише ОСОБА_18, одягнений в сині спортивні штани й червону сорочку, та ще один молодий чоловік. Вони з власної ініціативи разом підійшли до підсудного, потім він на нетривалий час відокремився для спілкування з молоддю за столиками, що його запитання з приводу бійки проігнорувала. Повернувшись до ОСОБА_19, знаходився поруч із ним з правої сторони на відстані близько 1 м у той час, як зліва біля друга перебував ОСОБА_23, а ОСОБА_14 розмовляв з кимсь на відстані близько 4 м. Бачив, що ОСОБА_19, стоячи навпроти ОСОБА_18 та жестикулюючи правою рукою, поцікавився, чи не бачив він, хто побив людину, після чого підсудний, трохи присівши, несподівано наніс йому прямий сильний боксерський удар кулаком правої руки зі схожим на кастет металевим предметом на вказівному й середньому пальцях в ліву частину обличчя дещо вище крила носа. Внаслідок удару ОСОБА_19 втратив свідомість, опустив голову та впав на спину, навкруги скупчилися родичі й друзі, а коли водій перед транспортуванням до КМКЛШМД робив йому масаж серця, натискаючи на грудну клітину, в останнього з рота пішла кров, забруднивши футболку. Він 12.08.2006 року випив невелику кількість вина, не знає, які алкогольні напої вживав ОСОБА_19, але сильно п»яним той не був. При однаковому зрості ОСОБА_19, що багато років професійно займався спортом, був міцнішим за ОСОБА_18; причини нанесення підсудним удару не розуміє, оскільки вони агресії до присутніх не проявляли.

При цьому, з власної ініціативи подавши 15.08.2006 року до Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області письмове прохання встановити винних осіб та в правовому полі відреагувати на їх неправомірні дії, а також будучи допитаним як свідок 31.08.2006 року, ОСОБА_46 повідомив, що 12.08.2006 року, коли вони в кафе «Сільмаг» розпитували у присутніх, хто побив їх друга, один із відвідувачів ударив ОСОБА_19 рукою в обличчя, від чого той упав на бетонну підлогу (т.1 а.с. 58, 143-144); при допиті 25.03.2007 року змінив покази, зазначивши, що подія відбувалася біля входу до приміщення палатки, на вказівному та великому пальцях руки ОСОБА_18 відсвічувався метал, але це були не персні (т.1 а.с. 145-148); 03.10.2007 року звернув увагу слідчого на наявність на вказівному і середньому пальцях ОСОБА_18 кастету чи каблучок (т. 6 а.с. 22-23); під час очної ставки з ОСОБА_14 10.04.2008 року заявив про металеві кільця на вказівному та середньому пальцях (т.7 а.с. 58-63), при очній ставці зі свідком ОСОБА_35 14.05.2008 року наполягав, що при нанесенні ОСОБА_19 удару ОСОБА_18 на вказівному і великому пальцях мав металевий предмет, ззовні схожий на кастет, це точно були не каблучки (т.7 а.с. 88-95), в ході очної ставки зі свідком ОСОБА_20 27.04.2009 року вказав, що всередині кафе «Сільмаг» один із відвідувачів наніс ОСОБА_19 удар в обличчя, від якого той упав на підлогу (т.8 а.с. 48-52).

Відповідно до показів свідка ОСОБА_23 у суді, близько 21 години 45 хвилин 12.08.2006 року, перед виїздом до м. Києва із с. Зазим»я, де відбувалося святкування дня народження дитини ОСОБА_14, до дачного будинку родини потерпілих повернувся ОСОБА_24 зі слідами застосування фізичної сили, без окулярів та в пошкодженому одязі, повідомивши про його безпідставне побиття під час придбання сигарет у місцевому кафе. За пропозицією ОСОБА_19 з»ясувати обставини конфлікту та викликати співробітників міліції він, брати ОСОБА_19 і ОСОБА_22 відразу направилися до розташованого на відстані близько 100 м від дачі кафе «Сільмаг» - металевої конструкції шатра з накриттям, під яким знаходилися кіоск і столики, що повністю проглядалися з вулиці, навколо перебувало багато молоді. ОСОБА_18 сидів за першим столиком з правої сторони від металевої рамки входу до кафе, якщо дивитися з вулиці, був одягнений у спортивний костюм з червоними вставками. Наблизившись до підсудного, ОСОБА_19 запитав, чи не бачив той, хто побив їх приятеля, при цьому жодних рухів руками не здійснював та агресії не виявляв, він із ОСОБА_22 знаходилися по обидві сторони від друга, куди відокремився ОСОБА_14 не бачив. ОСОБА_18, підвівшись з лавки та ставши навпроти, кулаком правої руки з виступаючим з нього предметом та металевим кільцем на пальці, що безсумнівно свідчило про використання кастету, несподівано наніс професійний, підготовлений, прямий удар від корпусу, внаслідок якого в ОСОБА_19 «підкосились» ноги і він упав на спину, головою в напрямку проїжджої частини дороги. Коли ОСОБА_19 лежав на майданчику, в нього з рота, а потім також із носа витікала кров; на розсічення м»яких тканин над верхньою губою з лівої сторони обличчя вперше звернув увагу в морзі, коли працівник установи повідомив, що для виникнення такої рани необхідне застосування металевого предмету, утворення її від удару рукою виключається. Він того вечора алкогольних напоїв не вживав, брати ОСОБА_19 та ОСОБА_22 були випивші; худорлявий підсудний і загиблий ОСОБА_19 з міцною спортивною статурою мали приблизно однаковий зріст.

Разом із тим, звернувшись 15.08.2006 року до Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області з письмовим проханням про встановлення винних у конфлікті 12.08.2006 року біля кафе «Сільмаг» у с. Зазим»я осіб і належне реагування на їх протиправну поведінку, а також будучи допитаним 31.08.2006 року, свідок ОСОБА_23 показав, що, прибувши до приміщення кафе-палатки, ОСОБА_19 у хлопців, які сиділи за одним із столиків, запитав про обставини побиття їх друга, на це один із них, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп»яніння, піднявся та наніс ОСОБА_19 удар рукою в обличчя (т.1 а.с. 56-57, 137-138). При допиті 25.03.2007 року очевидець ОСОБА_23 змінив покази, зазначивши, що події відбувалися на вулиці перед палаткою кафе «Сільмаг», ОСОБА_18 використовував дуже схожий на кастет металевий предмет, частина якого виступала знизу кулака, на пальцях відсвічував метал, але це були не персні (т.1 а.с. 139-142); він же 17.05.2007 року під час очної ставки зі свідком ОСОБА_25 не пам»ятав подробиць подій 12.08.2006 року (т.2 а.с. 112-114), однак в ході відтворення обстановки і обставин події 09.10.2007 року детально розповів про місце та механізм нанесення ОСОБА_18 удару ОСОБА_19 (т.6 а.с. 66-70), а при очній ставці з ОСОБА_14 10.04.2008 року вказав на використання ОСОБА_18 затиснутої в долоні металічної болванки (т.7 а.с. 54-57).

Свідок ОСОБА_24 суду показав, що близько 21 години 30 хвилин 12.08.2006 року, в очікуванні маршрутного таксі до м. Києва із с. Зазим»я після святкування дня народження ОСОБА_15, він пішов до найближчого торгівельного закладу за сигаретами, де три особи ініціювали конфлікт та здійснили його побиття. При поверненні на дачу друзі поцікавились причиною зміни зовнішнього вигляду та, дізнавшись про безпідставне застосування фізичної сили місцевими мешканцями в камуфляжному одязі, відразу направились на місце події. Вдруге прибувши до кафе «Сільмаг» через деякий час, побачив, як непритомного ОСОБА_19 підняли з бетонного покриття і помістили в автомобіль для транспортування до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. На майданчику та в лікувальному закладі того ж вечора бачив у ОСОБА_19 з лівої сторони обличчя, вище верхньої губи, рвану рану. Пам»ятає, що ОСОБА_19 під час застілля випив близько 300 мл. горілки, кафе «Сільмаг» 12.08.2006 року мало вигляд розташованих під накриттям столиків. 

Аналіз показань потерпілих, свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23 і ОСОБА_24 у сукупності з іншими дослідженими судом доказами вказує на їх алогічність, недостовірність та надуманість, наявність змови між вказаними особами повідомляти певні обставини й ввести в оману органи досудового слідства і суд відносно фактичних обставин справи з метою виправдання хуліганських дій загиблого ОСОБА_19, уникнення відповідальності за протиправну поведінку ОСОБА_14, ОСОБА_22 і ОСОБА_23, що унеможливлює прийняття таких доказів судом на підтвердження вини ОСОБА_18 в інкримінованому злочині. Так, свідчення вказаних осіб неодноразово суттєво змінювались протягом досудового слідства й судового розгляду, є вкрай суперечливими між собою і не кореспондуються з матеріалами кримінальної справи стосовно кількості вжитих ОСОБА_19 12.08.2006 року алкогольних напоїв та їх видів, зовнішнього вигляду кафе «Сільмаг», одягу ОСОБА_18 і металевого предмету, який той використовував, обставин розгортання конфлікту, місця й способу нанесення удару підсудним, характеру падіння та положення на майданчику ОСОБА_19, наявності й конкретного місця розташування в нього забійної рани м»яких тканин обличчя, а також інших обставин, що мають суттєве значення.

Вищевказане дає суду переконливі підстави вважати, що покази потерпілих, свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23 і ОСОБА_24 є завідомо неправдивими та взаємоузгодженими; ОСОБА_14, ОСОБА_22 і ОСОБА_23 не були очевидцями події, яка передувала падінню ОСОБА_19, та причин, що його зумовили, а заподіяння ОСОБА_18 удару ОСОБА_19 відбулося за інших обставин, ніж зазначені в матеріалах справи.

У противагу показанням наведених осіб, свідки обвинувачення ОСОБА_27, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_35, ОСОБА_36 дали інші покази стосовно досліджуваних судом подій, які об»єктивно узгоджуються з незмінними з першого допиту та послідовними показаннями ОСОБА_18 й іншими здобутими доказами.   

Так, свідок ОСОБА_27 суду показав, що ввечері 12.08.2006 року ОСОБА_24 повернувся з місцевого магазину на дачу родини ОСОБА_19 у с. Зазим»я зі слідами побиття та без окулярів, повідомивши про конфлікт з місцевими мисливцями, однак відмовившись на пропозицію ОСОБА_19 їх показати, після чого ОСОБА_22, ОСОБА_23 та брати ОСОБА_19 відразу побігли на місце події. Прибувши до кафе «Сільмаг» через декілька хвилин після приятелів, став очевидцем того, як ОСОБА_19 біля входу до закладу з»ясовував у трьох молодих людей, хто побив друга, ОСОБА_14, ОСОБА_23 і ОСОБА_22 поряд не було. Наблизившись до чоловіків у камуфляжній формі та спілкуючись з ними, обернувся назад для уникнення удару, при цьому побачив, що ОСОБА_19 без свідомості лежав на бетонному покритті головою в напрямку проїжджої частини дороги. Першим підбігши до друга, голосно називав його ім»я та намагався розворушити, покликавши ОСОБА_22, який перебував неподалік, попросив принести води, потім прибули батьки ОСОБА_45, ОСОБА_44 і ОСОБА_14, що, побачивши стан брата, істерично закричав: «Хто це зробив?». Коли він піднімав голову ОСОБА_19, виливаючи на неї воду, той був із відкритими очима, однак на зовнішні фактори не реагував, хрипів, рани на обличчі не мав, лише з рота біля правого кута губ витікала тонка цівка крові.

Згідно з показами свідка ОСОБА_20, у вечірній час 12.08.2006 року він із ОСОБА_18 приїхали до кафе «Сільмаг» в с. Зазим»ятентованої палатки жовтого кольору, в дверному прорізі та збоку біля ларька якої були відсутні фрагменти брезенту, придбали там сигарети і, зустрівши ОСОБА_21, утрьох зупинились біля вікна з прозорого поліетилену зліва від входу до закладу, якщо дивитися зі сторони дороги, навколо було багато місцевої молоді, територія освітлювалась ліхтарем на електроопорі. Після декількох хвилин спілкування він побачив, що на майданчик прибігли чотири незнайомця спортивної тілобудови, які щось кричали, розосередившись серед присутніх і створивши навколо метушню та гамір. Несподівано отримавши удар у вухо, від якого з руки випав стаканчик з кавою, він відійшов на декілька кроків вліво, обернувшись побачив, як зовнішньо міцніший невідомий чоловік наніс ОСОБА_18 один-два спрямованих удари в область підборіддя, від яких останній, похилившись назад, сперся спиною і долонями об розташовану за ним палатку, ОСОБА_21 та інших людей поряд не було. Коли ОСОБА_19 знову викинув руку в напрямку підсудного, той, випростовуючись, наніс йому один удар в обличчя, після чого нападник зробив декілька кроків назад та упав спиною на тротуарну плитку, а ОСОБА_18 разом з ним і ОСОБА_25, бажаючи уникнути продовження бійки, на автомобілі залишили місце події, пізніше того ж вечора ОСОБА_18 скаржився на біль в області підборіддя. В умовах, що склалися, підсудний не мав іншої можливості захиститися від нападу агресивно налаштованої особи, яка зненацька розпочала бійку. Товаришуючи з ОСОБА_18 з 10 років, характеризує його, як виховану, неконфліктну людину, якій непритаманне носіння каблучок, категорично заперечує наявність у підсудного кастета чи іншого металевого приладдя для нанесення ударів.

Свідок ОСОБА_21 дав у судовому засіданні покази про те, що, прибувши в кафе «Сільмаг» увечері 12.08.2006 року, він зустрів місцевих мисливців, які залишали заклад, від присутньої молоді дізнався, що останні когось побили, в подальшому спілкувався з ОСОБА_18 і ОСОБА_20 біля поліетиленового вікна палатки зліва від входу, якщо дивитися з вулиці, навколо перебувало багато людей, ліхтар на електроопорі добре освітлював місцевість. Коли на майданчик прибігли близько п»яти чоловіків, збудженість, агресивність і брутальна лайка яких вказували на стан сп»яніння, та розосередились серед компаній, до них наблизився один із незнайомців, мовчки ударив ОСОБА_20 в голову, відразу після цього завдавши йому сильний удар в обличчя, від якого утворилось розсічення слизової оболонки внутрішньої поверхні щоки, поруч також відбувалась бійка. Вимушено відійшовши на невелику відстань, бачив, як ОСОБА_19, маючи більший за ОСОБА_18 зріст та міцнішу тілобудову, обома руками два-три рази ударив його рукою в область обличчя, від чого той сперся об розташовану позаду палатку. Коли нападник знову замахнувся в бік підсудного, ОСОБА_18, відштовхуючись від тенту, завдав ОСОБА_19 один удар кулаком в обличчя, від якого останній відступив назад і впав. Потім слідом за ним до кафе забіг інший чоловік із компанії ОСОБА_19, намагався вдарити схопленою зі столу скляною пляшкою, однак йому вдалося втекти через частково розтентовану бокову стінку палатки та залишити місце події. Вперше після події зустрівши однокласника ОСОБА_18 приблизно через 4 дні, бачив у нього розбиту губу. Будучи спокійною та врівноваженою людиною з суворим вихованням, підсудний не мав змоги жодним чином уникнути нападу, прикрас на пальцях рук не мав, а миттєве розгортання подій унеможливлювало б пристосування для удару будь-якого предмета.

Свідок ОСОБА_25 суду показав, що, коли він увечері 12.08.2006 року біля магазину «Сільмаг» вживав пиво, придбане в розташованій поруч літній палатці жовтого кольору, зі сторони озера прибули близько п»яти агресивно налаштованих осіб міцної статури, які, розосередившись серед молоді на майданчику, нецензурно висловлювались та завдавали людям удари. Навколо створилась метушня - всі тікали, кричали, ОСОБА_34, ОСОБА_30 та інші мисливці автомобілем «Нива» уїхали з місця події, до нього підбігали два чоловіки, один із яких після нанесення удару кулаком в обличчя запитав: «Хто бив?», а інший штовхнув парасолькою чи палкою під щелепу. В цей період він фрагментарно бачив, як один чи два незнайомці наблизились до ОСОБА_18, ОСОБА_20 і ОСОБА_21, що стояли з лівої сторони від входу до палатки, відбулась якась дія в напрямку ОСОБА_20, потім щонайменше один удар був нанесений в обличчя підсудному. Відволікшись на щось інше, в подальшому звернув увагу на лежачу на тротуарній плитці перед палаткою людину. Оскільки обстановка на майданчику становила небезпеку для присутніх, він, боячись за своє здоров»я та бажаючи уникнути безпідставного побиття, сів до автомобіля ОСОБА_20, з ним і ОСОБА_18 на нетривалий час уїхав з місця події, всі були налякані, підсудний скаржився на біль в області щелепи та губи. ОСОБА_18 знає, як неконфліктну людину, що ніколи не мала кастету.

Із показів свідка ОСОБА_47»євої (Самойленко) Я.А. вбачається, що вона з подругою ОСОБА_37 увечері 12.08.2006 року перебувала на майданчику між магазином «Сільмаг» і розташованою поруч палаткою-кафе жовтого кольору з вікнами з прозорого поліетилену, коли туди прибігли близько п»яти чоловіків, які мали значні фізичні переваги перед присутніми молодими людьми, поводилися неадекватно: перевертали в кафе столи, з криками: «Хто?» штовхали хлопців. ОСОБА_48 із незнайомців, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, на що вказував стійкий запах перегару, наблизився до ОСОБА_18 і ОСОБА_20, які знаходились майже поруч, після фрази останнього: «ОСОБА_34 тільки приїхали, які до нас претензії?» мовчки наніс ОСОБА_18 удар, від якого той упав на розташовану позаду палатку. Відштовхнувшись руками від тентового покриття та випроставшись, ОСОБА_18 також завдав ОСОБА_19 один удар правою рукою, на пальцях якої не було прикрас чи кастета, останній зробив крок назад, оступився і упав на землю, ударившись задньою частиною голови об бетонне покриття. Бачачи обличчя лежачого чоловіка при гарному освітленні на відстані близько двох метрів, стверджує, що жодних ран на ньому не було; коли до ОСОБА_19 підбігли родичі та друзі, вона уїхала з місця події з односельцями ОСОБА_49 й ОСОБА_50

Відповідно до показів свідка ОСОБА_37, увечері 12.08.2006 року вона спілкувалась з ОСОБА_36»євою Я.А. на майданчику біля проходу між магазином «Сільмаг» і кафе, навкруги було багато молоді. Коли з протилежної від магазину сторони вулиці до кафе прибігли близько п»яти невідомих осіб, на майданчику виникли метушня й паніка, оскільки вони без розбору били місцевих хлопців, гарне освітлення з електроопори давало можливість спостерігати за подіями. ОСОБА_48 із незнайомців напав на її однокласника ОСОБА_48, інший наблизився до компанії ОСОБА_18, ОСОБА_21 і ОСОБА_20, що стояла в декількох кроках, нічого не з»ясовуючи в них, відразу мовчки ударив розташованих по обидві сторони від підсудного ОСОБА_20, в якого випав з руки стаканчик з кавою, потім ОСОБА_21, останні зникли з місця події. Залишившись один на один з розгубленим ОСОБА_18, фізично розвиненіший ОСОБА_19 миттєво наніс йому не менше двох ударів поперемінно обома руками в обличчя, від яких ОСОБА_18 спочатку похитнувся, а потім упав на розташовану позаду палатку, в тій ситуації не міг утекти з місця події для уникнення побиття. Відштовхнувшись від тенту, підсудний наніс нападнику один удар в обличчя, той упав на бетонне покриття, згодом до нього підбігли друзі, дівчина та батьки, виливали на голову мінеральну воду, шукали автомобіль для транспортування до лікарні. Вона не бачила, чи після отриманого удару ОСОБА_19 відступав назад, але відстань між розташуванням ступнів ніг, коли він стояв і лежав, свідчила про незначне переміщення, яке передувало зміні положення тіла. Враховуючи надто швидке розгортання подій, ОСОБА_18 перед нанесенням удару не встиг би пристосувати кастет, жодних предметів на пальцях руки не мав. Влітку 2005 року вона працювала в кафе «Сільмаг», його вигляд до серпня 2006 року залишався незмінним, як тентованої палатки жовтого кольору.

Свідок ОСОБА_35 дав у судовому засіданні покази про те, що ввечері 12.08.2006 року, перебуваючи з ОСОБА_36 біля кафе «Сільмаг» у с. Зазим»я, бачив, як ОСОБА_34, відвідавши заклад з ОСОБА_33, ОСОБА_31 та іншими мисливцями в камуфляжній формі, ініціював конфлікт з невідомим чоловіком в окулярах, між останнім та ОСОБА_33 виникла бійка, потім незнайомець, пригрозивши швидкою розправою, залишив місце події. Приблизно через 5 хвилин до кафе підбігли чотири немісцевих особи в стані алкогольного сп»яніння, які поводилися агресивно, перевертали столи в палатці, розбили вітрину кіоску, штовхали молодь на майданчику, їх дії були небезпечними для оточуючих, що розбігалися в різні сторони. Знаходячись поблизу дерева каштан, він бачив, як біля поліетиленового вікна зліва від входу до кафе незнайомець з незрозумілих причин завдав ОСОБА_18, що до того спілкувався з ОСОБА_20, один потужний удар, від якого підсудний змінив положення, упавши на розташовану позаду палатку. Юрій також один раз ударив міцнішого за тілобудовою ОСОБА_19, після чого той, зробивши крок назад та піднявши руки, упав на спину, ударившись головою об бетонне покриття, чув від односельців, що він наступив на пляшку, однак особисто цього не бачив. Потім ОСОБА_18 кудись зник, до лежачої людини підбігли знайомі, він, наблизившись, бачив обличчя ОСОБА_19, на якому не було жодних видимих тілесних ушкоджень. У Баришівській міжрайонній прокуратурі він утримувався близько 16 годин, при допиті посадові особи спотворювали повідомлені обставини, поводилися агресивно, здійснювали тиск, погрожували ізоляцією від суспільства, що змусило його підписати протокол допиту, викладені в якому обставини не відповідали дійсності. 

Свідок ОСОБА_38 суду показала, що близько 22 години 12.08.2006 року, під час її перебування біля кафе «Сільмаг» в с. Зазим»я, на майданчику відбувались метушня, гамір, крики, в різних місцях виникала штовханина. Вона бачила, як до ОСОБА_18, ОСОБА_21 і ОСОБА_20 наблизився незнайомий чоловік, потім підсудний з невідомих їй причин змінив положення, спершись об розташовану позаду палатку, ОСОБА_19 замахнувся для нанесення удару, однак ОСОБА_18 його випередив, ударивши кулаком в область обличчя, і той упав на бетонне покриття. В подальшому підсудний і ОСОБА_20 зникли з місця події, вона через боковий отвір зайшла в кафетентовану палатку жовтого кольору, де з односельцями ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, бачила, як незнайома дівчина просила води, хтось ганявся за ОСОБА_21, розбив скляну вітрину, голосно погрожував присутнім убивством, потерпілий ОСОБА_14 перевертав столи, при цьому лавкою пошкодило їй ногу. В Баришівській міжрайонній прокуратурі, де вона знаходилась понад 17 годин, два співробітника кричали не неї, звинувачували в дачі неправдивих свідчень, погрожували, тому вона звернулась до Генеральної Прокуратури України з відповідною скаргою.

Згідно з показами свідка ОСОБА_39, після 21 години 12.08.2006 року вона з подругою ОСОБА_38 серед іншої місцевої молоді знаходилась на літньому майданчику біля магазину «Сільмаг» у с.Зазим»я, що гарно освітлювався вуличним електричним ліхтарем, коли там розпочалась метушня. З території біля дерева каштан бачила, як ОСОБА_18, ОСОБА_20 і ОСОБА_21 спілкувались між собою з лівої сторони від входу до тентованої палатки кафе жовтого кольору, потім до них підійшов незнайомий молодий чоловік у збудженому стані, на що вказували його імпульсивність та надмірна жестикуляція. Після нетривалого конфлікту ОСОБА_21 з ОСОБА_20 зникли з її поля зору, підсудний залишився один на один з ОСОБА_19, по характеру руху останнього та зміні положення ОСОБА_18, який нахилився на палатку, зрозуміла, що йому був нанесений удар. Коли незнайомець замахнувся вдруге, ОСОБА_18, випередивши його, завдав удар, після чого той упав на бетонне покриття та не ворушився. В подальшому друзі ОСОБА_19 забігли до кафе, трощили там все, перевертали столи, розбили скло у вітрині, один із них кричав: «Кто ударил мого брата?!».

Свідок ОСОБА_36 суду показав, що ввечері 12.08.2006 року він перебував у кафе «Сільмаг» в м. Зазим»я, де ОСОБА_34 ініціював конфлікт з невідомим чоловіком, після чого інші мисливці - ОСОБА_54, ОСОБА_31 і ОСОБА_32 здійснили побиття останнього. Через декілька хвилин до кафе прибігли агресивно налаштовані незнайомці, що розосередилися на майданчику та били місцевих жителів, ті намагалися втекти. Бажаючи уникнути неприємностей, він з велосипедом обійшов тентовану палатку жовтого кольору та будівлю магазину з тильної сторони, знову опинившись на загальному майданчику, в світлі ліхтаря на електроопорі бачив, як біля лівої частини кафе чоловік, що знаходився до нього боком, падав на спину з закиданням голови назад, його нога піднялась вверх до 0,5 м, при цьому відбувся рух скляної пляшки, тому зробив висновок, що людина упала, послизнувшись на пляшці. З 2001 року проживаючи по сусідству з родиною ОСОБА_18, знає підсудного, як дуже спокійну людину, якій не властиві вживання алкогольних напоїв, прояви агресії, створення конфліктів, тим більше непритаманне носіння кастету.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_28, увечері 12.08.2006 року він спілкувався з братами ОСОБА_29 біля дерева каштан поруч із кафе «Сільмаг», коли на майданчик прибігли 5-6 незнайомців міцної спортивної статури та, занурившись у натовп, почали бити місцеву молодь. Злякавшись, він відбіг до проїжджої частини дороги, звідти бачив, що один із прибулих чоловіків наблизився до ОСОБА_18, ОСОБА_21 і ОСОБА_20, які втрьох стояли з лівої сторони від входу до тентованої палатки жовтого кольору, спостерігав за подією, в ході досудового слідства неодноразово давав правдиві свідчення, на час допиту судом за перебігом значного проміжку часу не пам»ятає подробиць подій. Разом із тим, будучи неодноразово допитаним під час досудового слідства, а також в ході очних ставок з потерпілим ОСОБА_14 і свідком ОСОБА_22 02.04.2009 року, ОСОБА_28 стверджував, що ОСОБА_19 біля кафе «Сільмаг» наніс удари ОСОБА_20 і ОСОБА_21, які втекли, першим завдав щонайменше один удар ОСОБА_18, від якого той відлетів назад і вперся спиною в тентове покриття палатки, потім підсудний наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_19, останній зробив один чи два кроки назад і упав на спину (т.1 а.с. 164-165, 166-169, 170-172; т.8 а.с. 18-22, 36-41).

Свідок ОСОБА_29 дав у судовому засіданні покази про те, що 12.08.2006 року, коли він з ОСОБА_28 і молодшим братом знаходились поряд із каштаном біля кафе «Сільмаг» у с. Зазим»я та навколо перебувало багато односельців, на майданчик прибули 3-4 незнайомих особи міцної статури, що намагались побити присутніх, не пояснюючи причини, хотіли завдати удари їм, але не влучили. Злякавшись і бажаючи уникнути небезпечних наслідків, він утік з місця події.

Свідок ОСОБА_42 директор ТОВ «Опал», якому належать магазин «Сільмаг» у с. Зазим»я Броварського району Київської області та розташоване поруч кафе,  підтвердив, що з 2004 року по 2008 рік кафе незмінно мало вигляд обтянутої тентом металічної конструкції зі стінами жовтого кольору й двома вікнами з прозорого поліетилену на фасаді; тентове покриття на вході, а в спеку також з правої бокової сторони, закручувалось наверх. Вийшовши за викликом з магазину ввечері 12.08.2006 року, він побачив лежачого на бетонній плитці перед палаткою чоловіка, дізнався, що відбулась бійка, в кафе застав перелякану барменшу, перевернуті столи з лавками та розбите вітринне скло, вартість якого дотепер не відшкодовано.

Показаннями зазначених в обвинувальному висновку свідків ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_33, ОСОБА_31 підтверджено існування 12.08.2006 року в кафе «Сільмаг» с. Зазим»я конфлікту між особами в камуфляжному одязі та ОСОБА_24, що передував прибуттю на місце події ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_23В і ОСОБА_27, а також загальний вигляд кафе, як тентованої палатки жовтого кольору з розташованим по задній стінці кіоском. Свідок ОСОБА_30, крім вищевказаного, показав, що на літній майданчик біля кафе «Сільмаг» прибігли агресивно налаштовані незнайомі особи в стані алкогольного сп»яніння, які конфліктували з присутніми, розосередившись серед них. ОСОБА_48 із чоловіків наблизився до ОСОБА_18 та його приятелів, що стояли з лівої сторони від входу до палатки, наніс підсудному два удари, останній спиною сильно нахилився назад, не мав змоги іншим чином захиститися від нападу, тому завдав ОСОБА_19 удар, після якого той упав. 

Із показів свідка ОСОБА_41 убачається, що, під»їхавши ввечері 12.08.2006 року автомобілем до кафе «Сільмаг» в с. Зазим»я, він погодився на прохання доставити травмовану людину до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, після чого з майданчика перед палаткою на заднє сидіння транспортного засобу був переміщений раніше незнайомий ОСОБА_19 Під час пересування до лікувального закладу, що тривало близько 10-15 хвилин, потерпілий тримав на колінах голову брата, виливав йому на обличчя мінеральну воду та обтирав рушником, неодноразово запитував: «Бодя, ты меня слышишь?», погрожував: «Завтра я соберу братву, возьму биты и разнесу это чертово село!», нарікав: «Чего ты первый полез в драку, ты же знаешь, что первым всегда иду я, зачем я тогда занимался боксом?», ОСОБА_19 на його запитання двічі відповів: «Да». Дорогою жінка, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні, просила потерпілого поводити себе нормально, щоб не помітили стан їх сп»яніння, висловлюючи побоювання, що в такому випадку їх не приймуть до лікарні. ОСОБА_19 видимих тілесних ушкоджень не мав, на оббивці дверцят автомобіля наступного дня він виявив дві невеликих плями крові, при цьому на сидінні, коврику та рушнику, який використовував ОСОБА_14, крові не було. Того ж вечора він зустрів ОСОБА_18 на дискотеці в с. Зазим»я, двоюрідний брат скаржився на головний біль, тримався за ліву щоку, говорив, що його побили біля магазину «Сільмаг». Підсудний є спокійною, врівноваженою, неконфліктною людиною, яка ніколи не мала кастету та не змогла б його застосувати.

Інші докази, як підстави обвинувачення ОСОБА_18 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, зокрема численні протоколи очних ставок між свідками, між потерпілим ОСОБА_14 і свідками, при проведенні яких кожен із фігурантів наполягав на раніше наданих показах, а свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_22 неодноразово їх змінювали, протоколи відтворення обстановки й обставин події з потерпілим і свідками, протоколи огляду місця події тентової палатки жовтого кольору з вікнами з прозорого поліетилену та вимощеної тротуарною плиткою площадки попереду неї, висновок повторної комісійної судово-медичної експертизи № 281 від 12.11.2009 року, згідно з якою смерть ОСОБА_19 настала від комплексу ушкоджень в область голови, які були складовими черепно-мозкової травми: крововиливу у м»які тканини правої скронево-тім»яно-потиличної ділянки голови, перелому правої тім»яної кістки склепіння черепа, субдуральної гематоми, обмежено-дифузних субарахноїдальних крововиливів під м»яку оболонку, крововиливів у речовину головного мозку, а на момент поступлення його в стаціонар концентрація етилового спирту становила 2,6 %, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп»яніння, жодним чином не підтверджують винність підсудного позбавленні життя іншої людини. 

Таким чином, показами свідків обвинувачення ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_35, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_36»євої Я.А., ОСОБА_42 лише підтверджено прибуття близько 22 години 12.08.2006 року до кафе «Сільмаг» у с. Зазим»я Броварського району Київської області агресивно налаштованих і фізично розвинених ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_27, більшість із яких перебувала в стані сильного алкогольного сп»яніння, з огляду на їх поведінку на місці події, не для з»ясування обставин побиття знайомого ОСОБА_24, як про це зазначено в обвинувальному висновку, а виключно з метою організації масового та зухвалого побиття місцевих мешканців, безпідставного перешкоджання їх відпочинку, що останніми було повною мірою реалізовано. При цьому  свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_35, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_36»єва Я.А. категорично заперечують наявність у підсудного каблучок, використання ним під час удару кастету чи іншого предмета, підтверджують раптовість дій ОСОБА_18, як реакцію на протиправне посягання зі сторони ОСОБА_19, що кореспондується з іншими зібраними і перевіреними судом доказами, однак суперечить висновку органу досудового слідства стосовно реалізації винною особою умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_19, передбачення його подальшого падіння з ударом головою об бетонну тротуарну плитку, легковажний розрахунок на відвернення настання суспільно-небезпечних наслідків, наявності у ОСОБА_18 тупого предмету з виступаючою поверхнею.

Також орган досудового слідства необгрунтовано, без надання належної оцінки зібраним у справі доказам, дійшов переконання про виникнення в ОСОБА_19 рани в ділянці носогубного трикутника зліва в результаті використання підсудним невстановленого тупого предмету. Дійсно, згідно з актом судово-медичного дослідження № 413/3 від 21.09.2006 року, на обличчі трупа ОСОБА_19 «в области носогубного треугольника слева располагается трехлучевой формы рана с длиной лучей по 1 см каждый, глубина раны до 0,2 см, края относительно ровные, слабокровоподтечные, не осадненные, дном раны являются кровоподтечные мягкие ткани» (т.4 а.с. 24-28), що знайшло відображення в подальших висновках судово-медичних експертиз. Разом із тим, вказане ушкодження жодним чином не описане в медичній документації КМКЛШМД, що велася з моменту поступлення ОСОБА_19 на стаціонарне лікування 12.08.2006 року до його смерті; про його відсутність на обличчі потерпілого під час падіння на бетонну тротуарну плитку і транспортування до лікувального закладу вказують свідки ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_35, ОСОБА_36»єва Я.А., ОСОБА_41 і сама потерпіла ОСОБА_13, яка стверджує про рану у вигляді знака «Мерседеса» на підборідді зліва, тоді як в медичній документації описана забійна Y-подібна рана в ділянці носогубного трикутника зліва.

Допитаний судом свідок ОСОБА_55, що з 1978 року професійно займається бойовими єдиноборствами, є єдиним в країні майстром восьмого дану з рукопашного бою, джиу-джитсу, суддею міжнародної категорії, та, фактично, фахівцем з питань наслідків нанесення ударів людині іншою людиною, суду показав, що для виникнення описаної в медичній документації трипроменевої рани необхідне застосування лише специфічного наружного предмета трикутної форми з заточкою, утворення її внаслідок удару кулаком виключається, а використання кастета призведе до обов»язкових поранення слизової оболонки внутрішньої поверхні ротової порожнини в проекції рани та утворення пошкодження на руці людини, що використовувала кастет. Крім того, наслідком виникнення різаної чи забійної рани над верхньою губою, де більшість м»яких тканин становлять м»язи й паренхима, є велика крововтрата, зупинення якої можливе лише шляхом виконання спеціальних медичних дій, при цьому відразу після її утворення кров під сильним тиском має вибризкуватися, перебування особи в стані алкогольного сп»яніння посилює кровоток; поливання рани водою та її витирання в жодному разі не призведе до зменшення кровотечі. Ненадання належної медичної допомоги призведе до набряклості м»яких тканин навколо рани приблизно через три дні після її утворення, яка посилиться на п»ятий день. Продемонстрований ОСОБА_14 удар через руку з піднирюванням на випередження і перенесенням центру тяжіння, очевидцем завдання якого брату потерпілий був 12.08.2006 року, є координаційно неймовірно складним та може бути виконаним спеціально навченою, підготовленою людиною, щонайменше кандидатом у майстри спорту з боксу, кікбоксингу, виконання такого удару ОСОБА_18 неможливе; при описаному застосуванні фізичної сили жертва завалюватиметься набік у напрямку нанесення удару. Продемонстрований ОСОБА_18 удар, при якому він знаходився в стані упору при зміщеному назад центрі тяжіння, відбувався в зворотньому від зміщення напрямку і складався з трьох чітких фаз підготовки, замаху, амплітуди, за яких послідовно підключалися великі (таз), середні (плечовий пояс) та дрібні (руки) групи м»язів, тобто такий удар не міг бути потужним і призвести до падіння людини.

Свідок ОСОБА_56 у судовому засіданні дав покази про те, що при судово медичному дослідженні трупа ОСОБА_19 17.08.2006 року він обстежував слизову оболонку, зуби й ясна в проекції трипрорменевої форми рани в ділянці носогубного трикутника, які жодних пошкоджень не мали. Вказана рана з невідомих причин не була описана в медичній картці хворого під час поступлення в КМКЛШМД і перебування в стаціонарі з 12.08.2006 року по 17.08.2006 року, суттєвих медичних заходів не зазнавала, набряку м»яких тканин, зміни кольору шкіри та слідів загоєння не мала, це пояснюється перебуванням особи в коматозному стані, що передбачає значне уповільнення всіх функцій організму.

Відсутністю пошкоджень в проекції рани в ротовій порожнині ОСОБА_19 спростовується версія досудового слідства про використання підсудним при нанесенні удару тупого предмета з виступаючою поверхнею. Незначні забруднення бурого кольору на оглянутій у судовому засіданні білій футболці ОСОБА_19, яка, зі слів потерпілих, після трагедії не пралась і була вилучена прокуратурою м. Києва 02.08.2010 року на виконання постанови суду від 19.07.2010 року, винесеної в порядку ст. 315-1 КПК Українит.9 а.с. 177-178, 192-а), підтверджують відсутність сильної кровотечі на обличчі ОСОБА_19 після його падіння на майданчику перед літньою палаткою кафе «Сільмаг» та під час транспортування до лікувального закладу 12.08.2006 року. Відтак сукупність зібраних у справі об»єктивних доказів спростовує виникнення забійної рани у ОСОБА_19 в період та за обставин, зазначених в обвинувальному висновку.

Таким чином, у ході розгляду кримінальної справи достеменно встановлено, що інкриміноване підсудному вбивство через необережність не має доказового підґрунтя, суперечить сукупності зібраних та перевірених протягом двох років судового слідства доказів, які, об»єктивно узгоджуючись між собою, доводять суспільну небезпеку дій ОСОБА_19 та реальність посягання з його боку, проти якого був направлений адекватний захист ОСОБА_18, що виразився в нанесенні одного удару та не перевищував меж необхідності.

Так, незмінні протягом досудового слідства й судового розгляду свідчення ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_35, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_36»євої Я.А. переконують суд, що ОСОБА_18 отримав удари в область обличчя з боку ОСОБА_19 раптово, не очікуючи нападу та не даючи для цього жодних підстав.

На безпідставність і зухвалість дій ОСОБА_19, крім інших доказів, достеменно вказує наявна в матеріалах кримінальної справи нескасована постанова слідчого Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області ОСОБА_57 від 20.06.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій уповноважена особа дійшла переконання стосовно грубого порушення ОСОБА_19 громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, та в його діях маються ознаки злочину, передбаченого ст. 296 КК України, однак у порушенні кримінальної справи по факту вчинення 12.08.2006 року біля кафе «Сільмаг» в с. Зазим»я хуліганських дій відносно ОСОБА_20, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 відмовлено на підставі п. 8 ст. 6 КПК України в зв»язку зі смертю ОСОБА_19 (т.4 а.с. 214-215).

Перебування нападника в стані надмірного алкогольного сп»яніння під час суспільно-небезпечного посягання об»єктивно підтверджується аналізом токсикологічної лабораторії КМКЛ ШМД № 8389 від 13.08.2006 року, відповідно до якого в крові хворого ОСОБА_19 на момент поступлення в стаціонар був виявлений етиловий спирт в концентрації 2,6 %, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп»яніння, про це зазначено в офіційних документах висновках судово-медичної експертизи № 73/413/3 від 22.09.2006 року та комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України № 281 від 12.11.2009 року, на який посилається орган досудового слідства (т.4 а.с. 21-23; т.8 а.с. 143-158).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 129/430 від 15.09.2006 року, у ОСОБА_18 були виявлені кровонаплив в області підборіддя, крововилив слизової оболонки верхньої губи, які утворились від дії тупих предметів, можливо, за обставин і в строк, указані в постанові, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т.4 а.с. 14). При цьому в постанові про призначення судово-медичної експертизи від 25.08.2006 року зазначено про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_18 в процесі бійки з ОСОБА_19 12.08.2006 року біля магазину «Сільмаг» в с.Зазим»я (т.4 а.с. 12), тобто факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_19 ОСОБА_18 був очевидним для органів досудового слідства. Характер і локалізація наявних у ОСОБА_18 тілесних ушкоджень вкотре спростовують вигадану версію ОСОБА_14, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 щодо невиправданої агресії підсудного, як реакції на запитання ОСОБА_19, підтверджуючи показання реальних очевидців подій про ініціатора побиття.

Об»єктивне існування реального суспільно-небезпечного посягання з боку некерованого ОСОБА_19, який мав значні фізичні переваги, що відбулося близько 22 години 12.08.2006 року перед літньою палаткою кафе «Сільмаг» по вул. Київській, 55 в с. Зазим»я Броварського району Київської області, обстановка, яка склалась, миттєвий розвиток подій, очевидність для ОСОБА_18 агресивності ОСОБА_19 та усвідомлення небезпеки з його боку давали підсудному всі підстави вважати поведінку нападника загрозливою для своїх життя і здоров»я, тобто в нього виникло гарантоване ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 55 Конституції України право будь-яким не забороненим законом засобом захищатися від протиправного посягання. При цьому підсудний наніс лише один удар кулаком в обличчя, тобто його дії були повністю співрозмірними інтенсивності дій нападаючого ОСОБА_19, відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту.

Згідно з ч.ч. 1,2,5 ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони; кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», встановлюючи наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати відповідність знарядь захисту і нападу, характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема раптовість нападу, неготовність до його відбиття, фізичні дані нападників і тих, хто защищався, та інші обставини.

З огляду на здобуті та перевірені судом докази, ОСОБА_18, відреагувавши на неочікуване, безпідставне й зухвале побиття шляхом нанесення одного удару кулаком в область обличчя ОСОБА_19, не мав реальної можливості іншим чином ефективно відбити суспільно небезпечне посягання та захистити гарантовані Конституцією України право на життя і здоров»я, тому правомірно діяв у межах необхідної оборони, що виключає злочиність діяння та кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п.п. 18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» , суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов»язаний постановити виправдувальний вирок.

Дослідивши та оцінивши всі зібрані в справі докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що в діях ОСОБА_18 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 119 КК України, тому підсудний підлягає виправданню.

Заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_18 на користь потерпілого ОСОБА_15 93854 грн. 51 коп матеріальних збитків і 330000 грн. моральної шкоди, на користь потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_13 по 330000 моральної шкоди суд залишає без розгляду.

Речові докази, судові витрати по справі відсутні.

Обрана ОСОБА_18 в ході досудового слідства міра запобіжного заходу у вигляді застави підлягає скасуванню, а застава в сумі 15000 грн. поверненню заставодавцю.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_18 виправдати за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Обраний відносно ОСОБА_18 запобіжний захід у вигляді застави скасувати, внесені на депозитний рахунок Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області ( квитанція № 5 від 06.04.2007 року) грошові кошти в сумі 15000 (п»ятнадцять тисяч) грн. повернути заставодавцю ОСОБА_58.   

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 днів через Броварський міськрайонний суд.

Суддя                           О.Ф.Кічинська

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45727171

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

08 травня 2014 року                                                                  Справа № 608/2712/13-к

Номер провадження1-кп/608/6/2014

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі колегії:

                    головуючого судді                                Теслі О.  П.

                    суддів                                                  Коломієць Н.З., Парфенюка В.І.

                    при секретарі                                        Фаштиковській  М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові кримінальне провадження, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012210020000009 від 20.11.2012 року щодо обвинуваченої:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки с.Іванівка Теребовлянського району Тернопільської області, жительки АДРЕСА_1, не працюючої, освіта середня, розлученої, на утриманні одна малолітня дитина, не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

за участю прокурорів                    Бачинського І.Й., Катеринюка С.Д.

обвинуваченої                              ОСОБА_1

захисника                                        ОСОБА_2

потерпілої                                        ОСОБА_3

представника потерпілої                    ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2012 року, біля 17 год., ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, під час розпивання спиртних напоїв, вступила в конфлікт із ОСОБА_5, під час якого у неї виник злочинний намір, направлений на умисне вбивство ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1, 28 жовтня 2012 року, біля 17 год., у кімнаті АДРЕСА_1, умисно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_5, нанесла йому, численні удари в шию лезом ножа, який взяла в кімнаті будинку, заподіявши при цьому поранення м'яких тканин шиї з ушкодженням крупних кровоносних судин, внаслідок чого умисно протиправно заподіяла смерть ОСОБА_5 на місці події.

Згідно висновку експерта №827 від 29 листопада 2012 року, смерть ОСОБА_5 настала в результаті поранення м'яких тканин шиї із ушкодженням крупних кровоносних судин, яке супроводжувалось вираженою зовнішньою кровотечею та розвитком масивної крововтрати.

ОСОБА_1 визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за ознаками: умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті  іншій людині.

Факт вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_5, доведена наступними доказами.

Так, ОСОБА_1, в судовому засіданні, будучи не послідовною у показах, вину визнала частково у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та показала, що за обставин події 28 жовтня 2012 року, близько 11 год., до неї в будинок за місцем проживання АДРЕСА_1, прийшли ОСОБА_5, його майбутній зять ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розпити пляшку горілки.

Під час розпиття горілки, ОСОБА_5 робив натяки їй на інтимну близькість. Випивши горілку, ОСОБА_5 спянів, був не в змозі  стояти на ногах.

На прохання ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пішли від неї та обіцяли повернутися за ОСОБА_5, останнього було залишено у неї, його відвели спати в приміщенні літньої кухні.

Приблизно через годину, до неї в будинок повернувся ОСОБА_7, який мав з собою пляшку 0,25 л. горілки, щоб забрати ОСОБА_5, який  на той час ще не прокинувся. Через деякий час, в будинок увійшов ОСОБА_5 з яким вони розпили горілку, що приніс ОСОБА_7 Після вживання горілки сп'яніла, просила їх щоб вони ішли додому. ОСОБА_5 ще хотів  випити горілки. Вона дала гроші ОСОБА_7 і той пішов з будинку по горілку.

ОСОБА_5 почав до неї приставати, вона відштовхувала його від себе, що його розлютило. Він вдарив кулаком її в живіт, від чого втратила свідомість, а коли опам'яталась, лежала на животі, до пояса гола, а ОСОБА_5 ґвалтував її.

Від переляку та безпомічного стану, зловила перше, що потрапило під руки ніж, який  неподалік лежав на столі,  розвернувшись нанесла цим ножем йому удари в область шиї. В цей час в будинок повернувся ОСОБА_7, який відштовхнув її від ОСОБА_5, що стікав кров'ю, вийшов з будинку дзвонити в міліцію та швидку допомогу. До приїзду працівників міліції та швидкої допомоги, вона вдягнулась та вдягнула ОСОБА_5, і перетягнула останнього з будинку до приміщення хліва.

В часі події,  їй було стидно розповісти, що її зґвалтували, тому не повідомила про обставини її згвалтування працівникам швидкої допомоги та міліції. Вчинене нею вбивство вважає вчиненим в стані фізіологічного ефекту в наслідок протизаконного фізичного насильства з боку ОСОБА_5 та при  перевищенні меж необхідної оборони, тому просить змінити кваліфікацію її дій.

Цивільний позов потерпілої визнала частково, а саме визнала позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, не визнала позов в частині відшкодування моральної шкоди.

Просить пом'якшити їй міру покарання.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 була не послідовною у показах в ході судового слідства по обставинах вчинення нею кримінального правопорушення, дані нею показання по досліджених судом обставинах, суд розцінює як обраний засіб захисту, з метою уникнути відповідальності за вчинене. Добуті докази  судовим розглядом в кримінальному провадженні з достовірністю підтверджують вчинення нею злочину при обставинах, викладених в описовій частині вироку.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за ознаками: умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, підтверджена встановленими судом обставинами та доведена наступними доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 та представник потерпілої ОСОБА_3- ОСОБА_4 показали суду, що ОСОБА_1 є винною в умисному вбивстві батька потерпілої ОСОБА_5, вважають вірною кваліфікацію її дій за ч.1 ст.115 КК України. Підтримали цивільний позов потерпілої, просять позов задовольнити та стягнути в користь потерпілої з обвинуваченої ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок злочину, яка складаються з витрат на організацію поховання та самого поховання, оплатою ритуальних послуг та організацією сорока днів на загальну суму 7716 гривень та моральну шкоду причинену потерпілій та її близьким родичам внаслідок пережитих моральних та глибоких душевних страждань у зв'язку з втратою батька, сина, брата, що призвело до істотних вимушених змін у житті потерпілої, яку вона оцінює в розмірі 200000 гривень.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що до події, яка мала місце 28.10.2012 року, він перебував в товариських, дружніх стосунках з ОСОБА_1

28.10.2012 року, близько 12 год., в м. Теребовля, біля магазину «Крамниця», зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 які пили пиво. ОСОБА_5 мав пляшку горілки. Вони погодились на його пропозицію піти до ОСОБА_1, в будинок де та проживає на АДРЕСА_1.  ОСОБА_1 дозволила їм розпити в неї горілку. ОСОБА_5 сп'янів, не міг самостійно йти.

З дозволу ОСОБА_1, вони  відвели  ОСОБА_5 у літню кухню, де залишили його спати на дивані, а  він з ОСОБА_6 пішли з будинку.

Того ж дня, близько 16 год.10-15 хв., він повернувся до будинку ОСОБА_1 Розбудив ОСОБА_1, яка  спала одягнута в кімнаті будинку,  побачив недопиту пляшку з горілкою. ОСОБА_1 сказала, що є закусити бараболя в літній кухні, вийшла з будинку та зразу повернулась в будинок, за нею зайшов ОСОБА_5, разом розпивали горілку, вели  розмову, в ході якої ОСОБА_5 висловлював намір жити спільно з ОСОБА_1, приліг на диван і в цей час ОСОБА_1 сіла на нього (обличчям  до обличчя).

Він почув, що ОСОБА_5 ойкнув та побачив як ОСОБА_1 тримаючи в правій руці ніж, наносить ним удари  в область шиї ОСОБА_5 Ударів ножем було нанесено при ньому три рази.  Все відбулося раптово, він був шокований.  Відкинув ОСОБА_1 від ОСОБА_5, який був ще живим, тяжко дихав, стікав кров'ю.

Він залишив будинок, побіг до сусіда ОСОБА_10, де розповів йому, що ОСОБА_1 вдарила в шию ножем ОСОБА_5, попросив по телефону викликали швидку медичну допомогу та міліцію.

В часі приїзду швидкої медичної допомоги та міліції до будинку ОСОБА_1,  прохід до господарства було зачинено, тому, щоб потрапити на територію господарства, треба було перелазити через огорожу. ОСОБА_1 стояла на подвір'ю між будинком та літньою кухнею. Він завів працівників міліції в будинок, але в ньому нікого не було. При огляді господарства, в хліві, міліція виявила ОСОБА_5, який був мертвий.

Ці покази, свідок ОСОБА_7, послідовно та категорично підтвердив при  повторному допиті та показав, що подія  відбувалась на його очах, його ніхто не посилав і він не ходив по горілку. ОСОБА_5 не ґвалтував ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що після розлучення її дочка ОСОБА_1 з дитиною проживала в АДРЕСА_1. Даний будинок є її власністю.  ОСОБА_1 дитину залишала у неї в селі, коли допомагала їй по господарству. Про обставини події вбивства ОСОБА_5 їй нічого не відомо. Її дочка за своїм характером може себе захистити.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що 28.10.2012 року, близько 11 год., в м. Теребовля,  він з ОСОБА_5 пішли пити пиво до магазину «Крамниця». Біля магазину до них підійшов ОСОБА_7 та запропонував піти до ОСОБА_1 За гроші, які він дав ОСОБА_5 той купив пляшку горілки, печива. В будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, вони спільно з ОСОБА_1 розпили пляшку горілки. Ніхто з них, не пропонував вступати в статеві стосунки ОСОБА_1

ОСОБА_5 вживав більше горілки, сп'янів, хитався, тримався стіни, не міг самостійно йти. З дозволу ОСОБА_1, вони залишили його, відвели і положили спати на диван у літню кухню,  покинули будинок з ОСОБА_7

Разом пішли до нього додому, і так як ОСОБА_7 його брат відмовив дати випити горілки, ОСОБА_7 від нього пішов. Він сам ліг спати близько 17 год., ОСОБА_3 розбудила його і повідомила, що біля будинку ОСОБА_1 знаходяться автомобіль швидкої допомого та міліції. Прийшовши на місце, взнав, що  ОСОБА_1 вбила ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що біля 16 год., він з дружиною приїхали до місця проживання  в будинок по АДРЕСА_2. Біля 17 год. до них в будинок прийшов ОСОБА_7, який був п'яний, збуджений, руки в крові, просив його терміново зателефонувати в міліцію та швидку медичну допомогу, оскільки ОСОБА_1 спричинила ножем поранення ОСОБА_5, кров якого у нього на руках. Він набрав номери телефонів в міліцію та швидку медичну допомогу, і ОСОБА_7 вчинив їх виклик.

Свідок ОСОБА_12 показала суду такі самі обставини про подію, які показав суду свідок ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_13 показав суду, що біля 17 год. 30 хв. 28.10.2012 року, в чергову частину Теребовлянського РВ УМВС України по телефону поступило повідомлення від ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_1 спричинила ножем тілесні ушкодження ОСОБА_5 При виїзді на місце події на АДРЕСА_1, там вже була машина швидкої медичної допомоги, лікар якої розмовляв з ОСОБА_1 та ОСОБА_7, які були в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 пояснила, що вона нікому тілесних ушкоджень не наносила, кров на її одежі через те, що в неї текла кров з носа, де тіло ОСОБА_5 не знає.

Вхід до двору господарства був зачинений на колодку. З метою переконатися, що в будинку немає осіб, які потребують медичної допомоги, при огляді будинку разом з лікарем швидкої допомоги, в кімнаті було виявлено на дивані та підлозі сліди крові, однак ОСОБА_5 в будинку не було. В хліві господарства, за дверима було виявлено тіло ОСОБА_5 на шиї якого були різані рани. Лікар швидкої оглянула ОСОБА_5 та встановила, що він не подає ознак життя, є мертвим. ОСОБА_1 зізналась, що саме вона нанесла йому удари лезом ножа в шию та перетягнула тіло ОСОБА_5 з кімнати будинку до хліва. Від ОСОБА_1  не поступало скарг, пояснень чи заяв відносно її зґвалтування ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_14 показала суду, що отримавши виклик в 16 год.55 хв. 28.10.2012 року про надання медичної допомоги чоловіку з різаними ранами, в складі бригади швидкої з водієм ОСОБА_15, виїхали  до АДРЕСА_1, де їх зустрів ОСОБА_7, який розповів, що ОСОБА_1 порізала шию ОСОБА_5, який знаходиться в будинку, тому він викликав швидку та міліцію. На подвір'я зайти не могли, ворота господарства були закриті на навісний замок. З будинку на подвір'я вийшла ОСОБА_1, повідомила, що в неї  нікого в будинку та на подвір'ї не має та нікому медична допомога не потрібна.

Просила не слухати ОСОБА_7, оскільки він п'яний. Відкрити ворота відмовилась, сказавши, що в неї немає ключа. На вимогу засвідчити виклик, ОСОБА_1 перелізла через огорожу господарства до них. Вони побачили, що у неї на одязі кров. ОСОБА_1 їм пояснила наявність крові на одязі тим, що кров у неї потекла з носа, оскільки у неї низький тиск. На зауваження, що кров з носа тече коли високий тиск, сказала, що рубала курку, тому одяг у неї у крові.  ОСОБА_1 була схвильована, не скаржилась, що її зґвалтували.

З приїздом працівників міліції, ОСОБА_1 дозволила зайти до господарства, говорила, що тут немає нікого, шукайте.  В приміщенні будинку було виявлено сліди крові на дивані. В приміщенні хліва працівниками міліції було виявлено тіло ОСОБА_5 із різаними ранами на шиї. Нею було проведено його огляд та було встановлено, що він мертвий.

Свідок ОСОБА_15 показав суду такі самі обставини про подію, які показав суду свідок ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_16 показав суду, що при огляді місця події по АДРЕСА_1, було виявлено в приміщені хліва труп ОСОБА_5 з ознаками насильницької смерті, різаної рани на шиї. ОСОБА_1 без будь якого на неї тиску,  добровільно, власноручно, що хотіла,  написала пояснення по обставинах при яких вона, через конфлікт між нею та потерпілим, схопила лезо ножа, яким вдарила потерпілого в шию, при цьому була ще одна особа. В часі коли вона писала пояснення, вона не заявляла про інтимні стосунки з потерпілим. Про те, що вона була зґвалтована, не заявляла.

Покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, є послідовними, не мають протиріччя по обставинах дослідженого кримінального правопорушення, ці покази об'єктивно співпадають по хронології події кримінального правопорушення, тому суд вважає їх достовірними і кладе в основу вироку.

Крім того, вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими долученими до матеріалів кримінального провадження документами: протоколами процесуальних дій та додатками до них складених в порядку, передбаченому кримінальним процесом; речовими доказами, які зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, висновками експертиз які є належно аргументовані з наукової точки зору, відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать іншим зібраним у справі доказам, а тому судом в розумінні положень ст.ст.84-86 КПК України визнаються належними і допустимими доказами, а саме:

витягом з кримінального провадження №12012210020000009, з якого вбачається, що кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 20.11.2012 року з правовою кваліфікацією ч.1 ст.115 КК України з зазначенням фабули, що 28.10.2012 року близько 17 год. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 умисно нанесла ОСОБА_5 ряд ударів лезом ножа в шию, від яких він помер на місці події (т.2 а.с.1);

протоколом огляду від 28.10.2012 року, таблиці ілюстрацій до протоколу, згідно якого у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1, у підсобному приміщенні умовно позначене №2, на землі було виявлено труп ОСОБА_5, з ознаками насильницької смерті, а саме на шиї трупа виявлено простору зяючу рану, в проекції нижнього краю правої горизонтальної гілки нижньої щелепи з розширенням на підборіддя виявлено відносно-поверхневу горизонтально розташовану рану довжиною близько 4-х см., вище верхнього краю просторової рани, ближче до лівого кінці, виявлено поверхневу щілиноподібну рану довжиною близько 4,5 см., а також виявлено сліди бурого кольору, як в цьому підсобному приміщенні так і в будинку на бетонному покриті підлоги коридору, постелі на розкладному дивані та коло нього. Під час огляду було вилучено речові докази з наявними слідами вчинення насильницького вбивства: жіночу кофту світло кофейного кольору з плямами речовини бурого кольору, а саме просяканням тканини; сліди папілярних відбитків  рук оброблені порошком типу «Малахіт»;  ніж з ручкою виготовленою з полімерного матеріалу, загальною довжиною 20 см.; чоловічі туфлі чорного кольору, на яких на момент огляду на каблуках та внутрішній частині туфель знаходяться плями речовини бурого кольору; з дивана- наволочка, одіяло, підодіяльник, простирадло з плямами просякання речовини бурого кольору;  джинсові штани та спортивна кофта; чоловіча куртка чорного кольору, яка в ділянці горловини просякнута речовиною бурого кольору; лезо ножа довжиною 17 см, деформоване, а також зігнуте з плямами речовини бурого кольору; рушник просякнутий речовиною бурого кольору; кофта чорного кольору та штани сірого кольору; слід низу взуття; презерватив (т.2 а.с.18-38).

Показання свідка ОСОБА_7 про нанесення ОСОБА_1 у його присутності лезом ножа трьох ударів в шию ОСОБА_5, коли останній знаходився на  дивані в кімнаті будинку, показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про те що ОСОБА_1 намагалася скрити факт вчинення нею умисного убивства, заперечуючи при приїзді швидкої та міліції наявність у її будинковолодінні особи ОСОБА_5,  виявлення у господарському приміщенні (хліві) тіла ОСОБА_5 із різаними ранами на шиї є об'єктивними, оскільки співпадають з даними протоколу огляду місця події при огляді тіла ОСОБА_5, таблиці до протоколу (т.2 а.с.18-38), та у той же час їх покази підтверджують те, що ОСОБА_1 після нанесення  ударів ножем в шию потерпілого, перетягнула тіло ОСОБА_5 з будинку в підсобне приміщення (хлів), тим самим чинення нею таких дій свідчать про наявність у неї умисла на вбивствоОСОБА_5).

Протоколом огляду від 29.10.2012 року трупа ОСОБА_5, згідно якого на трупі було виявлено: на рівні правої горизонтальної гілки нижньої щелепи, ближче до її кута дугоподібна, випуклість догори і дещо до заду рана (№1) довжиною 2,3 см, із рівними незсадненими краями, гострими кінцями, нижній із яких подовжується насічкою довжиною 2,9 см. Верхня стінка рани скошена, нижня відкрита та відшарована приблизно на 0,4 см. Стінки рани гладкі. На відстані 0,9 см. донизу від попередньої, по ходу нижнього краю правої горизонтальної гілки нижньої щелепи щілиноподібна із деяким дугоподібним вигином донизу рана (№2) довжиною 2,5 см., з рівними незсадженими краями і гострими кінцями. Передній кінець цієї рани продовжується насічкою довжиною 0,6 см та надрізом 5 см. Задній кінець рани продовжується насічкою довжиною 1 см. Верхня стінка цієї рани також скошена, нижня відкрита та відшарована приблизно на 0,5 см. У верхній третині шиї вище рівня щитоподібного хряща гортані виявлено щілиноподібну значно зяючу рану (№3) розмірами 18х8 см., довжиною при зведених краях 25 см. Краї рани рівні, незсаднені, вільні кінці гострі (т.2 а.с.40-44);

явкою з повинною  вчиненої власноручно  ОСОБА_1 від  29.10.2012 року, яка в часі її вчинення, згідно положень ст.ст.94,96 КПК України ( в редакції 1961 року) була  одним із приводів до порушення кримінальної справи, та вчинена до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого, в якій вона зазначила, що «… в присутності ОСОБА_7 вони сиділи випивали. Під час цього ОСОБА_5 до неї почав загравати, хоч на це вона не звертала уваги. Також чіпляючи її руками. Зі злості вона відштовхнула його, через що він ударив її по обличчю. В подальшому вона схопила лезо ножа, в якому була відсутня ручка, яким нанесла удар ОСОБА_5 по шиї, який в свою чергу сидів на дивані. ОСОБА_7 у свою чергу почав заспокоювати її, казати, що не потрібно цього робити. В цей час ОСОБА_5 схопив її за верхній одяг. Відштовхнувши його від себе, та сівши йому на груди, при цьому повернувши лезо ножа від себе, нанесла йому ще два удари по шиї від чого в останнього почала текти кров на диван. Побачила, що ОСОБА_7 вибіг з будинку. В подальшому побачила, що ОСОБА_5 не подавав ознаки життя, зрозуміла, що накоїла. Його тіло з будинку перетягнула у хлів, який після цього зачинила та повернулась у будинок намагалась прибрати сліди злочину, а саме вимити кров…» (т. 2 а.с.60);

протоколом №235 медичного огляду для визначення стану сп'яніння згідно якого в ОСОБА_1 встановлено наявність алкоголю в часі 23 год.50 хв. 28.10.2012 року -0,6% (проміллє) (т.2 а.с.71);

постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.11.2012 року, згідно якої на підставі п.2 ст.6 КПК України (в редакції 1961 року), відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за фактом замаху на зґвалтування та зґвалтування ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст.15-ст.152, ст.152 КК України (т.2 а.с.217-219;)

протоколом огляду від 29.10.2012 року згідно якого оглянуто все що вилучене з місця події по протоколу від 28.10.2012 року, в тому числі лезо кухонного ножа без ручки довжиною 16.5 см., товщиною леза ножа 0.15 см., шириною леза ножа 2.4 см. лезо ножа деформоване, а саме вигнуте з ознаками використання, частково забруднене з дрібними та накладенням речовини бурого кольору, який в подальшому постановою від 29.10.2012 року було визнано та долучено в якості речового доказу, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення (т.3 а.с.68-);

протоколом проведення слідчого експеременту з застосуванням відеозапису від 29.10.2012 року за участю ОСОБА_1, дослідженого в судовому засіданні демонстрацією відеозапису, згідно якого обвинувачена ОСОБА_1 показала наочно механізм вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_5, а саме лезом ножа, яке було вигнуте по всій довжині, яким вона тримаючи у правій руці, наносила удари з ліва на право  по шиї останнього (т.1 а.с.159-169) що, співпадає з об'єктивними даними, виявленими при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5  №827 від 29.10.2012 р.-29.11.2012 р., а саме, що смерть ОСОБА_5 настала в результаті поранення м'яких тканин шиї із ушкодженням крупних кровоносних судин, яке супроводжувалося вираженою зовнішньою кровотечею та розвитком масивної крововтрати, між заподіянням ОСОБА_5 пораненням шиї та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок (т.3 а.с.13-23);

висновком експерта №827 від 29.10.2012 року-29.11.2012 року згідно якого смерть ОСОБА_5 настала в результаті поранення м'яких тканин шиї із ушкодженням крупних кровоносних судин, яке супроводжувалось вираженою зовнішньою кровотечею та розвитком масивної крововтрати, що встановлено під час експертизи трупа, а також підтверджено мікроскопічним дослідженням. Між заподіянням ОСОБА_5 поранення шиї та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.  Рани спричинені щонайменше десятиразовою ріжучою дією гострого предмету. У сукупності із результатами експертизи речового доказу (ножа), виконаної у відділенні судово-медичної цитології (при якій на клинку ножа виявлено кров, із груповою належністю ОСОБА_5), дають підстави вважати, що поранення шиї заподіяні саме клинком ножа, наданим не експертизу (т.3 а.с.13-23);

висновком експерта №1374 від 30.10.-05.11.2012 року згідно якого в крові та сечі трупа ОСОБА_5 знайдений етиловий спирт відповідно 1,85 % (проміллє), в сечі 4,83% (проміллє), що свідчить про тяжку ступінь сп'яніння в часі вчинення кримінального правопорушення(т.3 а.с.32-33);

висновком експерта №240 від 29.10.-26.11.2012 року згідно якого при досліджені мазка-відбитка та тампону змиву зі статевого члена ОСОБА_5, знайдено епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося (т.3 а.с.36-37);

висновком експерта №937-827 від 07.12.-13.12.2012 року згідно якого, смерть ОСОБА_5 ймовірніше за все, настала у житловому будинку, а не в підсобному приміщенні (т.3 а.с.41-50);

висновок експерта №1815 від 29.10.2012 року  згідно якого у ОСОБА_1 виявлені садна обличчя і синці лівого стегна.

Ці ушкодження утворились від дії тупих предметів приблизно за 2-3 доби до експертизи, що підтверджується їх характером і властивостями. В ділянці статевих органів у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при експертизі не виявлено (т.3 а.с.54-56);

висновком експерта №817 від 19.11.-05.12.2012 року згідно якого на зрізах деревини, зішкрібу із стіни, сухому згустку килима та тампонах із змивами, зробленими при огляді місця події, знайдено кров ОСОБА_5 Походження виявленої крові від ОСОБА_1 виключається (т.3 а.с.60-62);

висновком експерта №818 від 19.11.-07.12.2012 року згідно якого у слідах, розташованих на светрі та брюках типу «джинси», які належать ОСОБА_1 знайдено кров, сперматозоїди не знайдені. У плямах на жіночій кофті та кофті з капюшоном крові не виявлено, сперматозоїди не знайдені. На брюках типу «джинси» темно-сірого кольору, які належать ОСОБА_1, слідів, подібних на кров та сперму не виявлено. Кров у вказаних слідах може належати ОСОБА_5, походження крові від ОСОБА_1 виключається (т.3 а.с.66-69);

висновком експерта №815 від19.11.-03.12.2012 року згідно якого у слідах, розташованих на жіночій кофті та брюках типу «джинси», які належать ОСОБА_1 знайдено кров, сперматозоїди не знайдені. У плямах на жіночій кофті крові не виявлено, сперматозоїди не знайдені. На светрі типу «гольф», парі шкарпеток та шльопанцях, які належать ОСОБА_1, слідів, подібних на кров та сперму не виявлено. Кров у вказаних слідах може належати ОСОБА_5, походження крові від ОСОБА_1 виключається (т.3 а.с.73-76);

висновок експерта №255 від 19.11.-30.11.2012 року (т.3 а.с. 98-100) згідно якого при дослідженні  мазка-відбитка та тампону змиву зі статевого члена ОСОБА_5, знайдено епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося.

Таким чином, враховуючи результати отриманих досліджень та групи крові осіб, зазначених у постанові ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5), зроблено висновок, що виявлені на статевому члені ОСОБА_5 сліди можуть походити за рахунок змішування його власних клітин та клітин (осіб), в крові якої (яких) містися не властивий потерпілому антиген В системи АВО, в тому числі ОСОБА_1.(т.3 а.с.98-100);

висновком експерта №813 від 19.11.-20.11.2012 року згідно якого при мікроскопічному дослідженні мазків і тампонів з вмістом піхви та прямої кишки ОСОБА_1 сперматозоїдів не знайдено (т.3 а.с.104-105);

висновком експерта №253 від 19.11.-30.11.2012 року згідно якого виявленні з поверхні презервативу клітини походженням від ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виключається (т.3 а.с.109-110)

Оцінюючи та аналізуючи висновки експертиз №240, №1815, №817, № 818, № 815, №255, №813  та № 253, а також співставляючи їх з показаннями обвинуваченої ОСОБА_1, колегія суддів приходить до висновку, що її показання є необ'єктивними і такими, що не відповідають фактичним обставинам вчинення кримінального правопорушення, є надуманими в частині, що при події мало місце щодо неї   застосування фізичного насилля діями ОСОБА_5( нанесення їй удару в лице чи живіт) для подолання її опору, подавлення її волі, доведення до безпорадного стану, позбавлення її можливості чинити опір, оскільки за висновками зазначених експертиз не встановлено наявності слідів її крові,  не встановлено слідів сперми,  не встановлено у неї тілесних ушкоджень походженням у часі вчинення кримінального правопорушення як на тілі так і на статевих органах, тому посилання обвинуваченої ОСОБА_1 про вчинення нею вбивства ОСОБА_5 за обставин, що той її зґвалтував чи намагався згвалтувати, не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами судовим розглядом при дослідженні обставин кримінального правопорушення, а відтак, суд не виключає, що до приходу свідка ОСОБА_7 близько 16 год.10-15 хв.28.10.2012 року в її будинок, між нею та ОСОБА_5, мали місце статеві зносини, однак ці статеві зносини були  взаємно добровільними, тому колегія суддів розцінює їх в цій частині критично як обраний спосіб захисту, щоб уникнути відповідальності за умисне вбивство.

Виявлені сліди цих статевих зносин по висновку експертизи №255 зі статевого члена ОСОБА_5, як зазначено в тому числі ОСОБА_1.), не є категоричним твердженням, при тому, що за висновком аналогічної цитологічної експертизи №240 в такому ж дослідженні, статеву належність особи встановити не вдалося. Досудовим слідством по зазначених обставинах постановлена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.11.2012 року (т.2 а.с.217-219)  відносно ОСОБА_5 за фактом замаху на зґвалтування та зґвалтування ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу злочину передбаченого ст.15 ст.152, ст.152 КК України. Вказана постанова обвинуваченою та захистом не оскаржувалися.

Висновком експерта №254 від 19.11.-29.11.2012 року згідно якого на поверхні клинка ножа №1 (а саме вилученого під час огляду місця події 28.10.2012 року, оглянутого та визнаного речовим доказом у справі за постановами від 29.10.2012 року (т.2 а.с.68)), виявлено сліди крові ОСОБА_5 Клітин, які б належали ОСОБА_1 не знайдено, чим підтверджено використання ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 знаряддя злочину клинка від кухонного ножа із відділеним держаком та більшою частиною хвостовика з металевої сріблястої платини товщиною до 0,15 см, що має 16,5 см довжини по спинці, 2,4 см ширини всередині, вісь клинка від ножа зігнута та обернута в сторону лівої щічки (т.3 а.с.91-94);

Висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 703 від 27.11.2012 року згідно якої ОСОБА_1 на період часу до якого відноситься інкриміновані їй діянь психічними захворюваннями не страждала, могла усвідомлювати свої дії і керувати ними, за теперішнього часу на психічні захворювання не страждає, здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними, не потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру, під час вчинення злочину в стані фізіологічного ефекту не перебувала, в стані патологічного сп'яніння не перебувала, а виявляла ознаки простого алкогольного сп'яніння (т.3 а.с.161-162).

За клопотанням захисту, допитаний в судовому засіданні психолог судовий експерт ОСОБА_17 підтвердила висновок експертизи №703 та пояснила, що судово-психіатрична комісія повно ознайомилась із матеріалами кримінального провадження, спілкувалась із обвинуваченою ОСОБА_1 по обставинах вчиненого правопорушення, досліджувала її фізичний стан, неврологічний стан та психічний стан і вона як психолог її досліджувала, та повно дала відповіді на всі запитання поставленні перед експертами, а тому вважає недоцільно проводити додаткову судову-психіатричну експертизу, оскільки немає нових додаткових даних для  такого дослідження.

Актом стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи №89 від 26.03.2012 року згідно якої ОСОБА_1 будь-яким психічним захворюванням під час вчинення злочину 28.10.2012 року не страждала, не страждає таким і на даний час, в повній мірі могла та може усвідомлювати характер своїх дій на період  вчинення злочину і на даний час, примусових заходів медичного характеру не потребує, в стані фізіологічного ефекту не знаходилась, у неї не спостерігалися астенічні прояви, що характерні для афекту, крім того вона була здатна до мобілізації своїх дій (т.4 а.с.7-11).

Одже, цими даними висновків судово-психіатричної експертизи та судово-психолого-психіатричної експертизи, спростовуються показання обвинуваченої про можливе перебування її в часі вчинення кримінального правопорушення в стані фізіологічного ефекту, а саме в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства.

Висновки експертиз належно аргументовані з наукової точки зору, відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Таким чином, колегія суддів, оцінюючи у сукупності досліджені докази, враховуючи заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, їх локалізацію та сам характер дій обвинуваченої ОСОБА_1, механізм їх заподіяння, вважає, що обвинувачена ОСОБА_1, наносячи потерпілому численні удари лезом ножа в життєво важливу частину тіла  шию передбачала і бажала настання смерті ОСОБА_5, тобто діяла умисно допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд у відповідності до ст.ст.50,65,66,67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання  ОСОБА_1, у відповідності до ст.66 КК України, колегія суддів визнає- активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, у відповідності до ст.67 КК України, колегія суддів визнає-перебування у стані алкогольного сп'яніння.

При цьому суд враховує, вчинення нею кримінального правопорушення вперше, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом'якшують покарання та обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що її виправлення можливе в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання за ч.1 ст.115 КК Україниу виді позбавлення волі на певний строк, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні за постановою про їх  долучення до матеріалів кримінального провадження від 29.10.2012 року, а саме: особисті речі, які були добровільно наданні, обвинуваченою ОСОБА_1. та свідком ОСОБА_7, повернути їм як законним володільцям;  вилучені проведенням огляду місця події домогосподарства та житлового будинку ОСОБА_11 по АДРЕСА_1, повернути їй як законному володільцю; речі належні ОСОБА_5 та вилучені під час огляду трупа ОСОБА_5 повернути потерпілій ОСОБА_3; лезо ножа, змиви та зіскоби речовини бурого кольору,відбиток сліду низу взуття, презерватив, десять слідів відбитків рук які від копійовані на 13 липких стрічок, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане-знищити.

З врахуванням вимог ст.ст.122,124 КПК України, враховуючи, що документально підтвердженні процесуальні витрати понесені по справі на проведення судової експертизи, експертам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком, а проведенні у справі судові експертиза експертами в межах їх службових обов'язків, були необхідним у дослідженні проведенням досудовим розслідуванням, суд вважає прийняти рішення про відшкодування процесуальних витрат понесених у кримінальному провадженні, провівши стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 пов'язаних із її безпосередньою участю у вчиненні кримінального правопорушення   в межах суми витрат на користь держави.

Цивільний позов по кримінальному провадженню потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди завданої злочином та відшкодування шкоди у твердій грошовій сумі, суд  на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтвердженими тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, вважає задовольнити частково по слідуючих підставах.

Так відповідно до положень ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної  або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено заподіяння  потерпілій матеріальної шкоди в розмірі 7716 грн. неправомірними діями обвинуваченої, а саме яких вона понесла у зв'язку із похованням батька ОСОБА_5, які складаються з витрат з організацією поховання та самого поховання, оплати ритуальних послуг та організації сорока днів, що підтвердженні  рахунками №86 від 29.10.2012 року на суму 3630 грн. та рахунком без номера на суму4086 грн.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості.

За таких вимог, враховуючи зазначенні чинники, суд враховуючи глибину душевних страждань потерпілої в зв'язку із протиправним заподіянням смерті її батька ОСОБА_5 діями ОСОБА_1, враховуючи вимоги розумності і справедливості, визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілій з обвинуваченої  до стягнення у розмірі 120   000 (сто двадцять тисяч) гривень.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_1, продовжений судом до 11 червня 2014 року, продовжити до набрання вироком законної сили, але не більш двох місяців, тобто до 08 липня 2014 року.

Керуючись  ст.ст.  373,374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, призначивши  покарання  у виді  позбавлення волі на строк дев'ять років.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, продовжений судом до 11 червня 2014 року, продовжити до набрання вироком законної сили, але не більш двох місяців, тобто до 08 липня 2014 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 строк  її тримання під вартою, що обчислюється з моменту її затримання з 29 жовтня 2012 року з 14 год. та початок строку відбування покарання рахувати з 29 жовтня 2012 року з 14 год.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7716 (сім тисяч сімсот шістнадцять) гривень відшкодування матеріальної шкоди та 120000 (сто двадцять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.

Речові докази за постановою про долучення до кримінальної справи речових доказів від 29.10.2012 року, що зберігаються згідно квитанції №9/5-4 в камері схову речових доказів СУ УМВС України в Тернопільській області, а саме:

- запальничку, чоловічі штани, чоловічі туфлі, сорочку білого кольору, майку, рейтузи трикотажні, труси, шкарпетки трикотажні, які вилучені під час огляду місця події 28.10.2012 року будинку та господарства ОСОБА_11 та вилучені під час огляду трупа ОСОБА_5-повернути потерпілій ОСОБА_3;

- кофту з коридору будинку, кухонний ніж, наволочку, одіяло, підодіяльник, простирадло, жіночі штани, жіночу кофту, спортивну куртку, рушник, жіночі штани, жіночу кофту, які вилучені під час огляду місця події 28.10.2012 року будинку та господарства ОСОБА_11-повернути ОСОБА_11;

- жіночу кофту, жіночі джинсові штани, гольф, шкарпетки, тапочки, які добровільно видала ОСОБА_1-повернути ОСОБА_1;

- спортивну куртку, штани та ремінь, які добровільно видав ОСОБА_7, повернути ОСОБА_7;

-зішкряб речовини бурого кольору з порога господарства, змиви речовини бурого кольору з підлоги коридору, зішкріб речовини бурого кольору зі стіни кімнати будинку, змив речовини бурого кольору з килима кімнати, зішкріб речовини бурого кольору з килима кімнати,  лезо ножа, відбиток сліду низу взуття, презерватив, десять слідів відбитків рук які від копійовані на 13 липких стрічок, які вилучені під час огляду місця події 28.10.2012 року, що не мають цінності і не можуть бути використанні -знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 відшкодування процесуальних витрат на проведення судово-дактилоскопічної експертизи №13/109/12 від 13.12.2012 року у розмірі 367,80 гривень на користь держави.

Вирок, якщо інше не передбачене нормами КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.         

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Тернопільської області  через Чортківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_1 в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії вироку суду.

Суддя:                                                                                                     О  П  Тесля

Судді:                                        Н.З.Коломієць В.І. Парфенюк

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38777688

Справа 1-1033/2010р.

ВИРОК

Іменем України

09 грудня 2010 року

Автозаводський райсуд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Каліновської Е.І.

з уч. секретаря Кобеляцької Н.П.

з уч. прокурора Новосел Р.І.

з уч адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за звинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 118 КК України ,

В С Т А Н О В И В:

01.12.2009 року близько 17:00 години підсудний ОСОБА_2 шукав свого батька ОСОБА_3, припускаючи, що останній може знаходитись у будинку ОСОБА_4 та вживати там спиртні напої. Разом зі своїм знайомим ОСОБА_5, прийшовши до будинку АДРЕСА_2, підсудний ОСОБА_2 застав сварку між своїм батьком та мешканкою вказаного будинку ОСОБА_6 В цей момент зі спальні будинку вибіг потерпілий ОСОБА_4, який перебуваючи в станні алкогольного сп”яніння, тримав у правій руці ніж та ображаючи присутніх нецензурною лайкою, погрожуючи вбивством ОСОБА_4 навмисно завдав одне ножове поранення ОСОБА_3 в область правої реберної дуги, та ножове поранення ОСОБА_7 в область лівого передпліччя. Після чого рушив у напрямку підсудного ОСОБА_2 У відповідь на протиправну поведінку потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_2, сприймаючи його погрози реально, з метою самозахисту та захисту свого батька ОСОБА_3, останній штовхнув на підлогу ОСОБА_4 та з метою вибити у того з рук ніж, завдав ОСОБА_4 числені удари руками та ногами по різним частинам тіла. Забравши таким чином ніж з рук ОСОБА_4, підсудний ОСОБА_2 припинив наносити удари нападнику та разом із батьком покинув будинок.

Наступного дня , бригадою швидкої допомоги ОСОБА_4був госпіталізований до 3 ї міської лікарні, де від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Таким чином, злочинними діями підсудного ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 були заподіянні тілесні ушкодження у вигляді:

закритої тупої травми шиї, що викликала перелом під”язикової кістки, щитовидного хряща, з масивними крововиливами в навколишні тканини і різким набряком гортані, синці на передній бічній поверхні шиї зліва, ускладеною гострою дихальною недостатністю, які за степенем тяжкості, стосовно живої людини, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент їх заподіяння;

закритої тупої травми грудної клітки, що викликана переломами 2, 5 го ребер справа по середньо- ключичній лінії, перелому тіла грудини в 2 му міжребер”ї, з крововиливами в місцях переломів в навколишні м”які тканини, які за ступенем тяжкості, стосовно живої людини, відносяться до середнього ступення тяжкості, що викликають тривалий розлад здоров”я; синців навколо лівого ока з переходом на праву скулову область, на передній поверхні правої гомілки, на правому схилі носа, які за ступенем тяжкості стосовно живої особи можуть відповідати легким тілесним ушкодженням, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров”я;

садина в центрі лоба, при зовнішньому краю волосистої частини правої і лівої брови, в лівій скуластій області, на лівій щоці, в області носогубного трикутника ліворуч, в області кута нижньої щелепи зліва, на підборідді праворуч, в надключичній області праворуч, на передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки. в області правого і лівого гомілковостопних суглобів, на тильній поверхні лівої і правої стопи які за ступенем тяжкості, стосовно живої особи можуть відповідати легким тілесним ушкодженням, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров”я.

Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок закритої тупої травми шиї, що викликала переломом під”язикової кістки, щитовидного хряща, з масивними крововиливами в навколишні тканини, різким набряком гортанні і ускладненою гострою дихальною недостатністю.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєнні встановленого судом злочину визнав повністю та пояснив, що скоїв його так з таких причин та при таких обставина як це вказано в описовій частині вироку.

Винність підсудного ОСОБА_2 в скоєні злочину встановленого судом повністю підтверджується всебічно, повно та обєктивно дослідженими та співставленими судом наступними доказами:

Дослідженими в судовому засіданні показами потерпілої ОСОБА_6, в яких вона підтвердила, що не бачила хто та в якому порядку уходив із її будинку, так як була без тями. Вона особисто не бачила як підсудний ОСОБА_2 забирав у неї мобільний телефон, їй про це сказали , хто саме вона не пам”ятає, здається ОСОБА_7 або ОСОБА_8. Чому ті в даний момент кажуть, що такого їй не казали, пояснити не може. Свого мобільного телефона вона у ОСОБА_2 не бачила. Швидку медичну допомогу вона не викликала відразу так, як перебувала в нетверезому стані та не розуміла, що ОСОБА_4 дійсно погано. В той вечір вона дійсно перебувала в стані алкогольного сп”яніння, тому обставин бійки не пам”ятає. У неї дійсно в будинку не має світла, тому в будинку ввечері нічого невидно тому вона користується свічками. ОСОБА_4 ховав брат та рідні, вона не ховала того, тому й позов заявляти не буде. Що стосується покарання для ОСОБА_2 то вона покладається на розсуд суду. Може додати, що ОСОБА_4 був запальною людиною, а того вечора розійшовся із за неї. бо її образили та при цьому він дійсно лаявся нецензурними словами.

Дослідженими в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_9, який показав, що у нього був брат ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживав останнім часом у ОСОБА_6 на АДРЕСА_2. Брат був раніше судимий за згвалтування та ще за якийсь злочин, відсидів 7 років у тюрмі. За характером брат був запальним, часто ліз битися до нього. Брат любив випити, однак начебто сильно не напивався. Йому нічого не відомо про те, чи були у брата конфлікти з ОСОБА_2, він від нього не чув, щоб той на них жалівся. Про події 01 грудня він дізнався від ОСОБА_6, до якої прийшов наступного дня та побачив брата, який лежав у залі на підлозі біля дивану та хрипів, крові на ньому він не бачив. Він запропонував ОСОБА_6 викликати швидку допомогу. Та спочатку не хотіла, однак потім викликала швидку з його мобільного телефону “ сіменс”. Той телефон начебто забрав підсудний ОСОБА_2 у його брата. Де саме може знаходитись ОСОБА_10 йому не відомо, та веде бродячий спосіб життя.

протоколом очної ставки між підсудним та потерпілим ОСОБА_11 ( Т.1. а.с. 77);

протоколом місця події з фототаблицями (Т. 1 а.с. 12 -17);

протоколами відтворення обставини скоєння злочину ( Т1. а.с. 42 -50 , 97 100 );

висновками дастилоскопічної експертизи № 490 від 21.12.2009 року з фототаблицями ( Т.1 а.с. 158 -161 );

висновками судово - медичної експертизи № 876 від 03.12.2009 року потерпілого ОСОБА_4 згідно з якими останньому були заподіянні тілесні ушкодження:закритої тупої травми шиї, що викликала перелом під”язикової кістки, щитовидного хряща, з масивними крововиливами в навколишні тканини і різким набряком гортані, синці на передній бічній поверхні шиї зліва, ускладеною гострою дихальною недостатністю, які за степенем тяжкості, стосовно живої людини, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент їх заподіяння;

закритої тупої травми грудної клітки, що викликана переломами 2, 5 го ребер справа по середньо- ключичній лінії, перелому тіла грудини в 2 му міжребер”ї, з крововиливами в місцях переломів в навколишні м”які тканини, які за ступенем тяжкості, стосовно живої людини, відносяться до середнього ступення тяжкості, що викликають тривалий розлад здоров”я; синців навколо лівого ока з переходом на праву скулову область, на передній поверхні правої гомілки, на правому схилі носа, які за ступенем тяжкості стосовно живої особи можуть відповідати легким тілесним ушкодженням, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров”я;

садина в центрі лоба, при зовнішньому краю волосистої частини правої і лівої брови, в лівій скуластій області, на лівій щоці, в області носогубного трикутника ліворуч, в області кута нижньої щелепи зліва, на підборідді праворуч, в надключичній області праворуч, на передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки. в області правого і лівого гомілковостопних суглобів, на тильній поверхні лівої і правої стопи які за ступенем тяжкості, стосовно живої особи можуть відповідати легким тілесним ушкодженням, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров”я.

Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок закритої тупої травми шиї, що викликала переломом під”язикової кістки, щитовидного хряща, з масивними крововиливами в навколишні тканини, різким набряком гортанні і ускладненою гострою дихальною недостатністю. ( т.1 а.с. 29 -31 ).

висновками судово медичної експертизи підсудного ОСОБА_2 № 34 від 08.01.2010 року згідно з яким у останнього виявлено тілесні ушкодження у вигляді рожево синюшного рубця біля краю реберної дуги, вищевказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії колюче ріжучого предмету про , що свідчить характер та локалізація і за степенем тяжкості відносяться до легких, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров”я( Т.1 а.с. 185);

висновками амбулаторної судово медичної експертизи підсудного ОСОБА_2 № 58 від 29.01.2010 року згідно з якими останній в період часу інкримінованого йому протиправного діяння, будь яким психічним захворюванням чи тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав і не страждає в даний час, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не знаходився в стані фізіологічного афекту, який міг вплинути на його свідомість і діяльність, під дію п. 2-3 ст. 19, 20 КК України не підлягає, може постати перед слідством та судом ( Т.1 а.с. 192 196 ).

Підсудний ОСОБА_2 скоїв умисне вбивство потерпілого ОСОБА_4 при перевищенні меж необхідної оборони , тому суд його дії кваліфікує за ст. 118 КК України.

При призначені покарання підсудному ОСОБА_2 суд в повній мірі враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного нимзлочину, всі обставини по справі в їх сукупності, дані про особу підсудного, раніше не судимого, вік, стан здоровя, має на утриманні неповнолітню дитину, характеризується позитивно.

Обставинами, що обтяжують відповідальність підсудного ОСОБА_2 суд не вбачає.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність підсудного ОСОБА_2 суд визнає визнання вини та щире розкаяння в скоєнному злочинові.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

П Р И С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 118 КК України, призначивши покарання 1 рік позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 29.12.2009 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити попередній тримання під вартою.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженій у той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

СУДДЯ:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13004118