Головная
боль № 1. Согласно ДБН В.2.2-15-2015 «Житлові будинки. Основні положення» «6.53
Приймальне обладнання та мережі систем телебачення (у тому числі і супутникового)
у будинках повинні забезпечувати колективне користування вказаними системами.
Використання індивідуальних приймальних систем допускається в одноквартирних
житлових будинках. 6.54 Антенні пристрої систем ефірного телебачення,
супутникового зв'язку і телебачення повинні розташовуватися в тих місцях, де
вони не погіршують архітектурного вигляду будинків. Як правило, розміщувати їх
необхідно на даху будинків, з урахуванням додаткових механічних навантажень.
Розміщення антенних пристроїв на фасадних стінах, балконах не допускається».
Таким
образом, затишье, вызванное принятием Закона Украины "Про регулювання
містобудівної діяльності" может в скором времени закончиться и практика
привлечения к ответственности владельцев фасадных тарелок по статьям 150 и 152
Кодекса Украины об административных правонарушениях возобновится. Как и
практика обязания в судебном порядке демонтировать антенны.
Головная
боль № 2. Пытаясь соблюдать законы, можно столкнуться с противодействием
правоприемников ЖЭКов или ОСМД.
Действительно,
согласно статье 10 Закона Украины «Про приватизацию государственного жилищного
фонда» «Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у
гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку,
технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою».
То
есть чердак, крыша и внешние стены принадлежат не обслуживающей организации –
они принадлежат жильцам на праве долевой собственности наравне с другими
жильцами, собственниками других квартир. Однако согласно «Правилам утримання
жилих будинків та прибудинкових територій» (приказ №76 от 17.05.2005) «3.2.5.
Вхід у горищне приміщення і на дах дозволяється тільки працівникам виконавця
послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд, і тим, котрі
виконують ремонтні роботи, а також працівникам експлуатаційних організацій,
обладнання яких розміщене на даху й у горищному приміщенні. 4.4.20.Перебувати в
горищному приміщенні і на покрівлі дозволяється лише працівникам виконавця
послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. 4.8.7.Не
допускається: кріпити до димарів радіо- і телеантени».
Таким
образом, пытаясь установить антенну на крыше, сталкиваемся с замком на входе на
крышу. Главная ошибка, совершаемая жильцами многоквартирных домов, в том, что
они просят, именно просят этот ключ от выхода на крышу. И не всегда его
получают. А необходимо не просить – надо просто уведомлять о том, что
необходимо попасть на чердак. С уведомлением о том, что замок на крышу будет
сменён в случае отказа. Отметим, надо именно сменить замок, а не убрать его
вообще. Не говоря уже об ответственности за самоуправство, напомним о головной
боли № 5.
Головная
боль № 3. Даже если требования установки антенны на крыше выполнены. С началом
работ по подготовке к зиме и, соответственно, ремонтом крыш, начинают
распространяться призывы к жильцам демонтировать тарелки с крыш и самовольное
их демонтирование. Помните, чтобы демонтировать «тарелку», нужно решение суда
(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58550400).
И,
не забывайте, что крыша является совместной собственностью совладельцев
квартир, как это предусмотрено законом «О приватизации жилищного фонда». И
антенна-тарелка на крыше может мешать соседям, но никак не ЖЭКу или ОСМД. И не
нужно оформлять разрешение на размещение тарелок на крыше, так как это не
является дооборудованием, внесением конструктивных изменений. Так что
размещение тарелки на крыше - личное дело жильцов и их соседей.
Головная
боль № 4. Кстати, о соседях. Крыша не является личной собственностью.
Собственность эта совместная. Со-собственниками крыши являются другие жильцы
дома, а также, если в доме есть неприватизированные квартиры – местная власть.
И другие жильцы имеют точно такое же право собственности на этот же самый
участок крыши! Недовольные и просто завистливые и скандальные люди могут
оказаться соседями. Поэтому договаривайтесь и помните, что установленная
антенна не должна никому мешать, не должна портить конструкцию здания, не
должна создавать опасности жильцам.
Головная
боль № 5. Антенну могут просто украсть. Так что, учитывая головную боль № 2, надо
именно сменить замок на крышу, а не открыть на нее доступ всем желающим. Кроме
кражи существуют и другие незаконные способы завладения антенной (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56742831).
Справа №2-1236/2012 року
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2012 року
Оболонський
районний суд міста Києва в складі:
головуючого
судді - Андрейчука Т.В.
при
секретарі - Білик С.А.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю “Управ-Дом” до ОСОБА_1 про зобовязання
вчинити дії та відшкодування матеріальних збитків,
в
с т а н о в и в:
У
грудні 2011 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Управ-Дом”
(надалі ТОВ “Управ-Дом”) звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з
позовом до відповідача ОСОБА_1 про зобовязання вчинити дії та відшкодування
матеріальних збитків.
Свої
позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22.11.2010 року між ТОВ
“Управ-Дом” та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій.
06.04.2011
року комісією у складі уповноважених посадових осіб позивача було здійснено
обстеження стану фасаду секцій №1-7 житлово-офісного комплексу на АДРЕСА_1 за
результатами якого було складено акт №4, яким встановлено, що на фасаді
сімнадцятого поверху секції №5 квартири НОМЕР_1 зазначеного будинку ОСОБА_1
встановлено супутникову телевізійну антену.
ТОВ
“Управ-Дом” стверджувало, що зазначені дії відповідача є грубим порушенням
п.3.2.11. та п.15.3.17. Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням
Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051, п.1.4.4. Правил утримання
жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного
комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року
№76, п.2.1.11. Порядку утримання, ремонту, реконструкції, реставрації фасадів
будинків та споруд на території міста Києва, затвердженого рішенням Київської
міської ради від 27.11.2003 року №220/1094, та п.21 договору про надання послуг
з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22.11.2010 року.
11.04.2011
року ОСОБА_1 було надіслано припис з вимогою демонтувати супутникову
телевізійну антену, проте вимоги позивача були залишені відповідачем без
задоволення.
З
цих підстав позивач просив суд зобовязати ОСОБА_1 здійснити демонтаж
супутникової антени, встановленої ним на фасаді сімнадцятого поверху секції №5
квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідача витрати, повязані з відновленням
фасаду будинку та судові витрати.
Представник
позивача у судовому засіданні позов свого довірителя підтримала, просила суд
його задовольнити.
Відповідач
у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи належним чином
повідомлявся, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
За
таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, суд ухвалив
провести заочний розгляд справи.
Заслухавши
пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі
докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Закон
України “Про житлово-комунальні послуги” регулює правовідносини, що виникають
між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та
споживання житлово-комунальних послуг. Субєктами цього Закону є органи
виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники,
виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
ОСОБА_1
є власником квартири АДРЕСА_1. Згаданий будинок перебуває на обслуговуванні ТОВ
“Управ-Дом”.
Відповідно
до ч.1 та ч.2 ст.19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” відносини
між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг
здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері
житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
22.11.2010
року між ТОВ “Управ-Дом” (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір
про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
06.04.2011
року комісією у складі уповноважених посадових осіб позивача було здійснено
обстеження стану фасаду секцій №1-7 житлово-офісного комплексу на АДРЕСА_1 за
результатами якого було складено акт №4, яким встановлено, що на фасаді
сімнадцятого поверху секції №5 квартири НОМЕР_1 зазначеного будинку ОСОБА_1
встановлено супутникову телевізійну антену.
П.п.15.2.11.
п.15.2. Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської
ради від 25.12.2008 року №1051/1051, було передбачено, що виконавчі органи
районних у м. Києві рад в порядку та на умовах, визначених розпорядженням
виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної
адміністрації), здійснюють видачу дозволів (ордерів) на порушення благоустрою у
звязку з виконанням робіт із встановлення супутникових антен. Проте рішенням
Київської міської ради від 22.09.2011 року №35/6251 наведений п.п.15.2.11.
п.15.2. Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської
ради від 25.12.2008 року №1051/1051, був виключений.
Крім
того, чинне законодавство України не містить норми, яка передбачає необхідність
отримання дозволу на встановлення додаткового обладнання, не визначеного
проектом (в тому числі супутникових антен), а отже відсутні правові підстави
вимагати від громадян такі дозволи.
Відповідно
до п.п.15.3.17. п.15.3. Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням
Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051, для встановлення
супутникової антени заінтересованій особі необхідно подати документ на право
власності або оренди; згоду власника(ів) квартир, приміщень (при необхідності);
розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської
державної адміністрації); узгоджену проектну документацію.
Проте
зазначені вимоги п.п.15.3.17. п.15.3. Правил благоустрою м. Києва, затверджених
рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051, слід розглядати
у невідємному звязку з п.п.15.2.11. п.15.2. Правил, оскільки документи для
отримання дозволу на порушення благоустрою слід було подавати до виконавчого
органу Київської міської ради. Тобто на даний час у м. Києві відсутній орган,
наділений повноваженнями надавати дозволи на порушення благоустрою у звязку з виконанням
робіт із встановлення супутникових антен.
Згідно
з п.1.4.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій,
затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального
господарства від 17.05.2005 року №76, не допускається переобладнання і
перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що
призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку,
погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної
безпеки та засобів протипожежного захисту.
Однак
всупереч вимог ст.60 ЦПК України, позивачем не надано жодного доказу на
підтвердження того, що встановлення ОСОБА_1 на фасаді будинку №7 на вул.
Майорова в м. Києві супутникової антени призвело до порушення тривкості або
руйнації несучих конструкцій будинку або до порушення вимог протипожежної
безпеки та засобів протипожежного захисту, або до погіршення цілісності і
зовнішнього вигляду фасаду будинку, позивач не зазначає у чому полягає таке
погіршення.
Обгрунтовуючи
свої позовні вимоги, ТОВ “Управ-Дом” посилається на положення п.2.1.11. Порядку
утримання, ремонту, реконструкції, реставрації фасадів будинків та споруд на
території міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від
27.11.2003 року №220/1094, які прямо зобовязують користувачів будинків
утримувати фасади об'єктів культурної спадщини у належному технічному стані,
своєчасно проводити ремонт, фарбування, захищати від пошкодження, руйнування
або знищення будь-яких зовнішніх частин будинку, демонтувати самочинне
будівництво та переобладнання балконів, прибудови, кондиціонери, супутникові
антени, вивіски, рекламоносії, елементи охоронної сигналізації, відеокамери, а
також віконні та дверні заповнення, що не відповідають їх первісному матеріалу
та малюнку.
Разом
з тим, позивач не наводить жодного доказу, який б засвідчував, що будинок №7 на
вул. Майорова в м. Києві у встановленому порядку віднесений до об'єктів
культурної спадщини, що в свою чергу виключає правові підстави для застосування
до спірних правовідносин норму п.2.1.11. Порядку утримання, ремонту,
реконструкції, реставрації фасадів будинків та споруд на території міста Києва,
затвердженого рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 року №220/1094.
Окрім
цього, ТОВ “Управ-Дом” не надало належних та допустимих доказів на
підтвердження того, що ОСОБА_1 встановлено супутникову антену в період дії
договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових
територій від 22.11.2010 року, а не до укладення згаданого договору.
Також
суд не погоджується з твердженням представника позивача, що до спірних відносин
підлягають застосуванню і положення Державних будівельних норм В.2.2.-15-2005,
затверджених наказом Держбуду України від 18.05.2005 року №80, з огляду на те,
що встановлення супутникової антени на фасаді житлового будинку не відноситься
ні до проектування, ні до реконструкції житлових будинків, а відповідач не є ні
юридичною, ні фізичною особою субєктом підприємницької діяльності, яка здійснює
проектування чи реконструкцію житлових будинків.
Таким
чином, правових підстав для зобовязання відповідача демонтувати встановлену ним
супутникову антену немає.
Ст.22
ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її
цивільного права, має право на їх відшкодування.
Оскільки
позивач не зазнав збитків, повязаних з оплатою з послуг з демонтажу
супутникової антени, встановленої відповідачем (послуги надані не були, і,
відповідно, кошти ТОВ “Управ-Дом” за ці послуги не сплатило), підстави для
відшкодування збитків відсутні.
За
таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмовити ТОВ
“Управ-Дом” у задоволенні його позову.
З
огляду на вищевикладене, відповідно до ст.ст.7, 19, 20, 21 Закону України “Про
житлово-комунальні послуги”, ст.190 Житлового кодексу УРСР, Правил благоустрою
м. Києва затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року
№1051/1051, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій,
затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального
господарства від 17.05.2005 року №76, Порядку утримання, ремонту,
реконструкції, реставрації фасадів будинків та споруд на території міста Києва,
затвердженого рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 року №220/1094,
керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного
процесуального кодексу України, суд,
в
и р і ш и в:
У
задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Управ-Дом” до
ОСОБА_1 про зобовязання вчинити дії та відшкодування матеріальних збитків
відмовити.
Заочне
рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою
відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення
суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста
Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний
строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення
суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної
скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної
скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду
справи апеляційним судом.
Суддя
Т.В. Андрейчук
Справа № 428/11990/15-ц
Провадження № 22ц/782/328/16
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16
червня 2016 року
колегія
суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області
в складі:
головуючого Назарової
М.В.,
суддів: Романченка
В.О., Дронської І.О.,
за
участю секретаря
Козубської А.В.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду
Луганської області в м. Сєвєродонецьку
апеляційну
скаргу Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок»
на
рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 березня 2016
року
у
цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житлосервіс
«Світанок» про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником, та усунення
перешкод у користуванні майном,
в с т а н о в и л а :
25
листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в
обґрунтування якого посилався на те, що він мешкає в АДРЕСА_1. Оскільки у
вказаному будинку не було кабельного телебачення, тому мешканці будинку
встановили супутникове телебачення. Він мешкає на другому поверсі і, не маючи
іншого виходу, встановив тарілку на даху будинку. Відповідач в липні 2015
розпочав ремонт покрівлі на даху його будинку. На підїздах будинку зявилося
оголошення про те, що супутникові тарілки необхідно демонтувати у звязку із
ремонтом покрівлі. Оскільки його супутникові тарілки були розташовані таким чином,
що вони не заважали вказаним роботам, він прийняв рішення їх не демонтувати. На
вказаному обладнанні містилася його адреса та контактний телефон як власника, і
будь-якого особистого повідомлення про необхідність демонтажу його
супутникового обладнання чи на його адресу, чи за телефоном здійснено не було.
30
серпня 2015 року виявивши, що у нього не працює супутникове телебачення,
позивач зясував, що на даху будинку дроти були відєднанні від головки
супутникової тарілки, і від сусідів дізнався, що всі супутникові тарілки, які
знаходилися на даху багатоквартирного будинку, були вивезені невідомими людьми
в невизначеному напрямку
Після
звернення до органів міліції було встановлено, що Комунальним підприємством
«Житлосервіс «Світанок» (далі КП «Житлосервіс «Світанок») проведено демонтаж
супутникових антен у звязку з проведенням ремонту покрівлі.
Коли
він отримав належне йому майно від відповідача, то звернувся до організації, що
здійснює установку супутникового обладнання, де йому пояснили, що вказане
обладнання пошкоджено та потребує ремонту.
Оскільки
внаслідок дій робітників КП «Житлосервіс «Світанок» по демонтажу супутникового
обладнання позивачу було завдано майнову шкоду у сумі 2947,23 грн., яка з
урахуванням уточнених вимог позивача складається з вартості ремонту та
установки обладнання 1950,00 грн. та вартості експертного звіту щодо можливості
встановлення антен супутникового телебачення на стіні 997,23 грн., ОСОБА_2
просив стягнути її з відповідача та усунути перешкоди у користуванні належним
йому на праві спільної сумісної власності майном приміщенням загального
користування дахом житлового будинку за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул.
Молодіжна, 15А, оскільки на його звернення до відповідача за наданням згоди для
доступу на дах будинку йому було відмовлено.
Дії
відповідача по демонтажу належного йому обладнання вважає протиправними і
такими, оскільки антени є його власністю, демонтувати їх можливо тільки у
випадках, передбачених законом, а не підзаконними актами, рішення суду про
зобовязання власника демонтувати антени немає.
Рішенням
Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 березня 2016 року
позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Комунального
підприємства «Житлосервіс «Світанок» на користь ОСОБА_2 у якості відшкодування
майнової шкоди 1910 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 487 грн.
20 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не
погодившись із вказаним рішенням суду, Комунальне підприємство «Житлосервіс
«Світанок» звернулося з апеляційною скаргою в якій, вважає, що рішення ухвалено
з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати його і ухвалити
нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Вислухавши
доповідь судді, осіб, які брали участь у розгляді справи, розглянувши справу у
межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість
рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає скаргу такою, що не
підлягає задоволенню.
Відповідно
дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,
вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі
повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у
судовому засіданні.
Статтями10,
11, 60 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах
змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні
справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим
відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів
сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають
обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у
сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не
може грунтуватись на припущеннях.
Матеріалами
справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_2 проживає,
зареєстрований та є співвласником квартири №34 у багатоквартирному
пятиповерховому будинку №15А по вул. Молодіжній у м. Сєвєродонецьк Луганської
обл., який перебуває в обслуговуванні Комунального підприємства «Житлосервіс
«Світанок». Квартира позивача знаходиться на другому поверсі будинку, а на даху
будинку відповідачем встановлено дві супутникові телевізійні антени, які є його
власністю.
Судом
також встановлено та не оспорюється сторонами, що 03.09.2015 року відповідачем
був проведений демонтаж двох вказаних супутникових антен, належних позивачу
ОСОБА_2 Дана обставина підтверджується актом КП «Житлосервіс «Світанок» (а.с.
15).
Задовольняючи
позовні вимоги частково, суд з посиланням на вимоги ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України
та ст.ст. 8, 19, 41 Конституції України дійшов висновку, що виконуючи роботи по
демонтажу супутникової антени, яка належить на праві приватної власності
позивачу, відповідач діяв в порушення вимог закону, оскільки не було рішення
органу місцевого самоврядування на демонтаж або рішення суду, відсутні докази
того, що антена була встановлена на димових та вентиляційних каналах та
шиферних покрівлях житлового будинку, а матеріальна шкода позивачу була
спричинена внаслідок незаконного її демонтажу.
Відмову
у задоволенні позову про зобовязання відповідача усунути перешкоди позивачу у
користуванні належним ОСОБА_2 на праві приватної спільної власності майном
приміщенням загального користування, а саме дахом у житловому будинку, суд
обґрунтував відсутністю конкретизації цих вимог та незазначенням способу, у
який слід усунути такі перешкоди.
Рішення
в частині відмови у задоволенні позову ніким не оскаржується.
Розглядаючи
справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що по
справі вбачається, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу
правомірності демонтажу двох супутникових антен, належних позивачу на праві
приватної власності, працівниками відповідача як балансоутрумувача, внаслідок
чого позивачу було завдано шкоди, що складається з витрат, які ОСОБА_2 зробив
для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Колегія
суддів вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на
заперечення проти позову та які є доводами апеляційної скарги.
Довід
апеляційної скарги про те, що судом не надано оцінка доказам відповідача про
те, що супутникова антена була встановлена на димових та вентиляційних каналах,
не заслуговує на увагу з огляду на те, що визначальним в даному випадку є не
дотримання вимог законодавства щодо заборони розміщення антен на димових та
вентиляційних каналах, а їх демонтаж задля капітального ремонту покрівлі
будинку.
Як
позивач, так і відповідач у своїх запереченнях проти позову підтвердили, що
оголошення відповідача про необхідність демонтажу обладнання на даху будинку
повязувалося лише із необхідністю капітального ремонту покрівлі.
У
той час, коли згідно акту, складеного працівниками КП «Житлосервіс «Світанок»,
про демонтаж 03.09.2015 року супутникової антени у кількості 2-х штук,
розташованих на покрівлі АДРЕСА_2 (а.с. 15), підставою вказаних дій було не
ремонт покрівлі, а саме Рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради
Луганської області №752 від 27.04.2010 року (а.с. 15).
Вказаним
рішенням було заборонено встановлення супутникових антен на димових та
вентиляційних каналах та на шиферних покрівлях житлових будинків, і воно не
стосується проведення ремонту покрівлі (а.с. 25).
Відповідач
не надає жодного належного з огляду на предмет спору доказу - що супутникове
обладнання позивача заважало ремонту покрівлі і у звязку із цим виникла
необхідність у його демонтажу.
Посилання
в апеляційній скарзі на неврахування судом показань свідків відповідача
старшого майстра КПЖ «Світанок» ОСОБА_3 та головного інженера КПЖ «Світанок» ОСОБА_4
щодо встановлення супутникових антен позивача на димових та вентиляційних
каналах не заслуговують на увагу і є помилковими, оскільки також не стосуються
предмету доказування по справі. Судом вірно дана оцінка зазначеним доказам з
огляду на те, що вказані особи підтвердили факт демонтажу супутникових антен у
звязку з ремонтом покрівлі будинку, у той
час, коли акт про демонтаж антен, складений та підписаний ними, містить
як підставу рішення виконкому.
Посилання
в апеляційній скарзі на невстановлення судом пошкодження супутникового
обладнана позивача і стягнення 1910 грн. з КПЖ «Світанок», що є коштами,
витраченими позивачем на придбання запчастин супутникового обладнання та його
встановлення та налаштування, а також відсутність в рішенні суду посилань на
норми Цивільного Кодексу України також не спростовують правильних висновків
суду, оскільки під підставами позову, як вказує Верховний суд України в своїх
правових позиціях, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні
вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд
може змінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.
Відповідно
до ч. 1 ст. 22 ЦК України, яка регулює відшкодування збитків та інші способи
відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті
порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками
є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або
пошкодженнямречі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробитидля
відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки
відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено
відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно
до ч.1ст.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдананеправомірними рішеннями, діями
чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а
також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в
повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно
до частини 2 статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від
її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто,
до деліктних правовідносин застосовується презумпція вини особи, яка завдала
шкоду, спростування якої належними та достатніми доказами є обов'язком винної
особи.
Судом
першої інстанції правильно взяті до уваги відомості про понесені позивачем
витрати на відновлення існуючого до порушення його прав становища - вартості
обладнання 810,00 грн. (комплектуючі для встановлення антени) та виконаних
робіт у суму 1100 грн. (монтаж та налаштування супутникової антени) (а.с.
40,71), а загалом 1910,00 грн., що необхідно було для повторного встановлення
двох супутникових антен.
Повернення
відповідачем самих антен позивачу не може свідчити про те, що останній не
зазнав шкоди від дій відповідача, оскільки використання такого обладнання за
призначенням можлива лише за умови його встановлення, налаштування та
підключення до приймаючої точки, що і було здійснено позивачем на відновлення
свого порушеного права.
Таким
чином, оскільки позивач зазнав шкоди внаслідок збитків на відновлення його
порушеного права власності від дій відповідача, правомірність яких останнім не
доведена, КПЖ «Світанок» винен її відшкодувати.
Заперечення
ж відповідача проти позову та довід апеляційної скарги щодо порушення позивачем
заборони встановлення супутникових антен на димових та вентиляційних каналах не
заслуговує на увагу, оскільки сам по собі факт такого встановлення обладнання
навіть всупереч нормам не є безумовним доказом порушення прав відповідача,
оскільки факт порушення такою поведінкою прав балансоутримувача є самостійним
предметом доказування.
Застосування
до позивача таких заходів як демонтаж антен на виконання вищезазначеного
рішення виконкому передбачає попередження власника про це і за умови висновку
уповноваженого органу, до компетенції якого відноситься перевірка законності
установки супутникового обладнання, про незаконність встановлення антен або ж
за рішенням суду. Лише за дотриманням вказаних умов демонтаж належних позивачу
антен може вважатися здійсненим у передбачений законом спосіб.
Отже
за таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є
правильними, оскільки ґрунтуються на обставинах, які встановлені в судовому
засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і
процесуального законодавства, підстав для скасування рішення суду в межах
доводів апеляційних скарг немає, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК
України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без
змін.
Керуючись
ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
у
х в а л и л а:
Апеляційну
скаргу Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок» відхилити.
Рішення
Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 березня 2016 року залишити
без змін.
Ухвала
апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в
касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її
проголошення.
Головуючий
Судді:
Справа
№ 396/2438/15-к
Провадження
№ 1-кп/396/19/16
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.03.2016
року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого-судді Гарбуз Ольга Анатоліївна
розглянувши
у відкритому судовому засіданні у м. Новоукраїнка Кіровоградської області
обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за
№12015120230000795 від 30.08.2015 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, народилась та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, українка, громадянка
України, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонерка, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб
похилого віку не має, раніше не судима,
у
скоєнні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України,-
за
участю сторін кримінального провадження:
прокурора Познякова Б.С.,
обвинуваченої
ОСОБА_1,
захисника
ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3,
ВСТАНОВИВ:
Органом
досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_1 обвинувачується у відкритому
заволодінні чужого майна (грабежі), за наступних обставин.
30
серпня 2015 року близько 12.30 години обвинувачена ОСОБА_1, маючи умисел на
заволодіння чужим майном, реалізовуючи його, будучи попередженою про
кримінальну відповідальність у разі реалізації даного умислу, запевнивши, що
майно належить саме їй, попрохала безкоштовно ОСОБА_4 зняти супутникову антену
з одним конвектором, яка знаходилась на стіні будинку № 4 по вул. Декабристів в
м. Новоукраїнка, а саме між вікнами першого та другого поверху, зі сторони вул.
Декабристів, в присутності чоловіка власниці майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкрито
заволоділа супутниковою антеною в зборі з одним конвектором, яка належить
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительці АДРЕСА_1.
На
вимогу власниці антени ОСОБА_3 повернути їй вказану вище антену, ОСОБА_1П
відмовилась повертати дану супутникову антену доки ОСОБА_3 не розрахується за
роботу з ОСОБА_4
16.09.2015
року під час проведення обшуку у квартирі № 21, яка належить ОСОБА_1, остання
добровільно видала вище вказану супутникову антену.
Згідно
висновку судової товарознавчої експертизи № 463 від 10.10.2015 року ринкова
(дійсна) вартість однієї супутникової антени у зборі з одним конвектором бувшої
у використанні з 13.07.2012 року (марка антени та конвектору не встановлена)
складає 518,35 грн, з урахуванням зносу станом на момент неправомірних дій
фізичних осіб у жовтні 2015 року.
Таким
чином, на думку сторони обвинувачення ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинила
відкрите заволодіння чужим майном(грабіж), тобто кримінальне правопорушення,
передбачене ч.1 ст. 186 КК України.
Допитана
в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні
інкримінованого їй діяння, передбаченого ч.1 ст.186 КК України не визнала та
зазначила, що в її діях відсутній склад злочину. Так 12 серпня 2015 року, приїхавши додому
побачила супутникову антену над її вікном, яка закривала 2\3 огляду з вікна на
вулицю у звязку з чим звернулася до магазину «Магніт» зясувати, хто встановив
антену. В подальшому перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання з
квартири потягнула кабель антени сапою, а через 30 хв прийшла потерпіла ОСОБА_3
з претензіями та погрозами в її адресу, на що вона попросила, щоб останні зняли
антену до вечора. В подальшому приходила дільничний інспектор міліції, яку
попросила розібратися та прибрати антену.
Намагалася
вирішити питання через власницю квартири ОСОБА_7 в якій проживає та знімає
квартиру родина ОСОБА_3 та безпосередньо через магазин «Магніт», який надає
послуги по установці антен. В суботу пішла до ОСОБА_5 з проханням зняти антену,
який пообіцяв, що прийде працівник з фірми та заберуть антену. Дві неділі
чекала, писала заяви і в прокуратуру та начальнику міліції, щоб допомогли
вирішити питання, але ніхто їй не сприяв, тому зустрівши біля базару ОСОБА_4,
якому поскаржилася та попросила зняти антену на що останній погодився, при
цьому повідомила, що антена належить їй. В подальшому зайшовши в квартиру
ОСОБА_4 почав відкручувати болти, але не міг дістати відкрутити болт знизу та
вона запропонувала принести драбину, з яким разом пішли на вулицю нижче
приміщення суду та принісши драбину, останній заліз на неї та відкрутивши подав
їй антену через вікно. Під час зняття антени був присутній ОСОБА_5, якому вона
пропонувала забрати антену та слідчий Картушан, а потім після завершення подій
їх попросив слідчий написати пояснення, що вони й зробили, а сам ОСОБА_5
покинув місце. Не заперечує, що на вимогу слідчого відразу не віддала антену, а
не віддала так як останні сміялися над нею, а самому ОСОБА_5 віддала б, але він
за нею не приходив, а присилав слідчого. Вважає, що з ОСОБА_5 можливо було б до
чогось домовитися, але з його дружиною-потерпілою, яка вела себе зухвало
неможливо було говорити. Просить винести рішення на совість суду.
Допитана
у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 надала показання, що вони поставили
антену між вікнами їх квартири та обвинуваченої, яка відразу зірвала кабель
граблями, про що їй відомо зі слів працівників фірми, які і ставили аетену, на
що вона сказала ОСОБА_1, якщо вас не влаштовує, то вони перенесуть, але майстер
був зайнятий. Не дочекавшись ОСОБА_1 30 серпня 2015 року близько 13-ї години
зірвала антену, вона ходила до останньої щоб віддала антену, а остання
повідомила що повинна їй заплатить 500 грн. та висловлювалася грубо в її
адресу.
Також
потерпіла повідомила, що була присутня та бачила коли вилучали з квартири
ОСОБА_1 їх антену. Просила, щоб за скоєне обвинувачена понесла покарання.
Допитаний
у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, надав показання, що працює
оперуповноваженим Новоукраїнського ВП ГУНПУ в Кіровоградській області та
перебуваючи в наряді на телефонний виклик ОСОБА_5 разом із слідчим Картушан
О.В. прийшли до будинку по вул. Декабристів, де побачили, як на 2 поверсі у
вікні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 демонтують антену, а саме болти відкручував ОСОБА_4,
який спочатку знаходився у вікні а потім з драбини, подав антену у вікно.
ОСОБА_5 повідомив, що це його антена, підійшовши до квартири ОСОБА_1 їм ніхто
не відкривав а потім вийшла ОСОБА_1 і повідомила, що нікому антену не
віддасть. ОСОБА_4 їм повідомив, що не
знав чия це антена, яку його зняти попросила ОСОБА_1.
Допитаний
в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 посвідчив, що в першій половині серпня 2015
року звернувся в магазин «Магніт» з проханням встановити антену, які і
встановили біля квартири де вважали за доцільне, а на другий день від дружини
стало відомо, що ОСОБА_1 пошкодила кабель, а через два дні до нього звернулася
сама ОСОБА_1 та повідомила, що антена їй заважає.
Так
знаходячись дома почув шум та виглянувши з вікна, побачив, що ОСОБА_1 разом із
ОСОБА_4 демонтують антену, після чого зателефонував в райвідділ міліції та
приїхала слічо-оперативна група в складі ОСОБА_6 та ОСОБА_8, до яких він
вийшов. Потім ОСОБА_1 і ОСОБА_4 взяли драбину та через вікно ОСОБА_4 передав
ОСОБА_1 антену, на питання що робите, відповіла, що потрібно те і роблю.
Слідчо-оперативна група зайшла до нього в квартиру, а потім прийшла дружина
написала заяву про викрадення антени.
Допитаний
у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, надав показання, що перебуваючи на базарі
до нього з проханням зняти антену звернулася ОСОБА_1, яка повідомила, що антена
належить їй та заважає, так як не бачить із-за неї на вулицю, як ідуть діти до
школи, проходять люди. Відкручуючи антену попросив масла у ОСОБА_1 так як болти
заржавіли, які діставати з вікна було незручно і в в цей час вийшов чоловік
крупної статури і почав знімати його на відеокамеру, на що він відповів
"знімай, знімай буде гарне кіно". Другий болт не міг відкрутити, а
ОСОБА_1 запропонувала принести драбину. Разом принесли драбину та він виліз на
драбину і в цей час прийшли двоє міліціонерів та спитали, що робите, на що він
відійшов у сторону, відмовившись продовжувати знімати антену, а ОСОБА_1
говорить знімай, при цьому міліціонери стояли в стороні а він відкрутив ще один
болт та подав антену ОСОБА_1 через вікно, на руці якої був гіпс. А потім
працівники міліції запросили піти з ними та дати пояснення, що вони і зробили.
Зняв антену без будь-якої винагороди і розмови за гроші з ОСОБА_1 не було.
На
обґрунтуванням винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального
правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, сторона обвинувачення
також посилається на долучені та безпосередньо досліджені в судовому засіданні
докази, а саме:
-протокол
прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30 серпня 2015 року
потерпілої ОСОБА_3 відібрану о\у СКР Новоукраїнського РВ У МВС в
Кіровоградській області ОСОБА_6 з
проханням притягнути до відповідальності ОСОБА_1, яка 30.08.2015 року близько
10.00 години таємно викрала, шляхом вільного доступу супутникову антену.
(а.п.114);
-
витяг з кримінального провадження №12015120230000795 про внесення до ЄРДР
30.08.2015 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України відомостей
про заяву від ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_2 про те, що 30.08.2015 року ОСОБА_1
таємно викрала, шляхом вільного доступу супутникову антену, яка належить
ОСОБА_3 (а.п.113);
-
витяг з кримінального провадження №12015120230000795 про внесення відомостей до ЄРДР 30.08.2015
року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.186 КК України (а.п. 150);
-
протокол обшуку від 16.09.2015 року з відеозаписом на диску ДВД-Р на підставі
ухвали слідчого судді, у ході проведення ОСОБА_1 добровільно видала супутникову
антену разом з конвектором з квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_3
(а.п.115-117);
-
протокол предявлення речей для впізнання за фотознімками від 20.10.2015 року
під час якого потерпіла ОСОБА_3 на фото під №1 впізнала супутникову антену, яку
викрала ОСОБА_9 за формою та за зовнішнім видом антени(а.п.118-119);
-розписку
потерпілої ОСОБА_3 про отримання антени під зберігальну розписку(а.п.120);
-
постанову про приєднання та передачу речових доказів та майна на зберігання від
16 вересня 2015 року, відповідно до змісту якої супутникову антену в зборі з
конвектором приєднати до кримінального провадження як речовий доказ та передати
його на зберігання під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_5О.(а.п. 121);
-
висновок експерта з фототаблицями № 463 від 10.10.2015 року ринкова (дійсна)
вартість однієї супутникової антени у зборі з одним конвектором бувшої у
використанні з 13.07.2012 року (марка антени та конвектору не встановлена)
складає 518,35 грн, з урахуванням зносу станом на момент неправомірних дій
фізичних осіб у жовтні 2015 року (а.п.122-131);
Згідно
ч.1 ст. 337 КПК України, суд розглядає провадження лише стосовно особи, якій
висунуто обвинувачення, в межах висунутого обвинувачення відповідно до
обвинувального акту який у відповідності до п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України
містить обставини, які прокурор вважає встановленими.
Відповідно
до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи,
суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод,
законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення
швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим,
щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до
відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або
засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу
і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна
правова процедура.
Відповідно
до положень ст. 186 КК України грабіж, як склад злочину характеризується
відкритим способом викрадення чужого майна. Тобто, грабіж - це відкрите
викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які
усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу
усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Розрізняючи крадіжку
і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те,
чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.
Суб'єктивна
сторона злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на
протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу
грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії
здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або
інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину. Психічне ставлення
винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і
необережним.
Як
убачається із показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, який
зазначав, що перебуваючи в квартирі №16 в якій проживають почув шум та
виглянувши з вікна, побачив, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 демонтують антену,
після чого зателефонував в райвідділ міліції та приїхала слідчо-оперативна
група в складі ОСОБА_6 та слідчого Картушана О., до яких він вийшов. Потім
ОСОБА_1 і ОСОБА_4 взяли драбину та через вікно ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 антену.
На питання що робите, ОСОБА_1 відповіла, що потрібно те і роблю.
Слідчо-оперативна група зайшла до нього в квартиру, а потім прийшла дружина
написала заяву про викрадення антени.
Із
зазначених показів вбачається, що свідок ОСОБА_5 після того, як він помітив
обвинувачену ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 не зупиняв останніх а викликав
оперативно-слідчу групу і та як посвідчив свідок ОСОБА_4 знімав перебіг подій
на власну відеокамеру і після приїзду слідчо-оперативної групи, при цьому
матеріали провадження не містять усної заяви ОСОБА_5 про скоєння злочину за
телефоном. Працівники слідчо-оперативної групи також не вживали будь-яких
заходів для припинення неправомірних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а пішли як
встановлено з показів свідка ОСОБА_6 до квартири ОСОБА_5 відбирати заяву у
потерпілої ОСОБА_3.
Із
показів свідка ОСОБА_4 вбачається, що останньому ОСОБА_1, повідомила, що антена
належить їй та заважає, так як не бачить із-за неї на вулицю та він погодився
допомогти зняти антену без будь-якої винагороди. Відкручуючи антену з вікна
квартири попросив масла у ОСОБА_1 так як болти заржавіли, які діставати з вікна
було незручно і в цей час вийшов чоловік крупної статури і почав знімати на
відеокамеру, на що він відповів йому «знімай, знімай буде гарне кіно». Другий
болт не міг відкрутити, а ОСОБА_1 запропонувала принести драбину. Разом
принісши драбину, останній виліз на драбину і в цей час прийшли двоє
міліціонерів та спитали, що робите він відійшов у сторону, відмовившись
продовжувати знімати антену, а ОСОБА_1 говорила знімай, при цьому міліціонери
стояли в стороні, не зупиняючи його, а він відкрутивши ще один болт подав
антену ОСОБА_1 через вікно, на руці якої був гіпс. А потім працівники міліції
відразу запросили їх піти з ними та дати пояснення, що вони і зробили.
Зазначені
обставини свідчать, що обвинувачена ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій, які б давали
підстави для висновку про те, що скоєне нею переросло з крадіжки на грабіж.
Також
як встановлено в судовому засіданні із показань самої обвинуваченої ОСОБА_1 та
свідка ОСОБА_4 а також свідка ОСОБА_5 відразу після їх викриття, але їх дії
ніхто і не намагався зупинити та не маючи і після цього бажання заволодіти
викраденим (утримувати антену) продовжили її демонтаж.
Суд
вважає, що в показах обвинуваченої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не
міститься розбіжностей щодо вищевказаних обставин.
Отже,
у виниклій ситуації, обвинувачена не мала наміру заволодіти чужим майном, вона
вживала самостійно заходів для усунення перешкод в користуванні квартирою та
вільним видом з вікна.
На
підтвердження зазначених обставин обвинувачена та сторона захисту посилається
на долучені та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, а саме:
заява ОСОБА_9 під час особистого прийому прокурору Новоукраїнського району з
проханням допомогти їй зобовязати гр. ОСОБА_5 звільнити її територію, так як 12
серпня 2015 року працівник ДАІ ОСОБА_5 самовільно прибив телевізійну антену у
неї біля вікна на другому поверсі(а.п. 151 ).
Незгода
ОСОБА_1, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 в. м. Новоукраїнка, а саме поверхом вище
кв. №16 в якій проживає за усною домовленістю з власницею родина ОСОБА_5, із
встановленням останніми супутникової антени, підтверджується показами самого
свідка ОСОБА_5 про те що ОСОБА_1 зверталася до нього по питанню перенесення
антени та подальшими заявами ОСОБА_1 до начальника Новоукраїнського ВП НПУ в
Кіровоградській обл. від 01.02.2016 року. (а.п.151 )
Суд
не бере до уваги твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачена
ОСОБА_1 мала умисел на заволодіння чужим майном, так як під час судового
розгляду зазначені обставини не знайшли свого підтвердження, оскільки судом
встановлено, що дійсно мало місце заволодіння антеною ОСОБА_1, запевнивши
свідка ОСОБА_4, що антена належить їй, але це діяння не є кримінальним
правопорушенням за ч.1 ст. 186 КК України, внаслідок відсутності одного з
обовязкових елементів складу
кримінального правопорушення, як суб'єктивної сторони злочину, який
характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне
заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.
Корисливого
мотиву в діях обвинуваченої ОСОБА_1 не було та і судом не встановлено, а те що
обвинувачена вимагали зі слів потерпілої ОСОБА_3 спочатку 500 а потім 100 грн.
не можуть бути прийняті до уваги про наявність корисливого мотиву на час
скоєння злочину, так як сама обвинувачена не заперечує що в подальшому могла і
сказати про гроші, так як антену добровільно працівникам міліції не видавала
поки не показали ухвалу суду, а якби прийшов сам ОСОБА_5 віддала б, а він не
приходив, а підсилав інших, а з його дружиною взагалі неможливо спокійно було
говорити. Додавши, що могли б і оплатити їх роботу, так як носили драбину,
вживали дії по усуненню її перешкод в огляді з вікна квартири №19 на вулицю, в
якій вона проживає та зареєстрована.
Жодних
доказів, які б спростовували вищевказані обставини, сторона обвинувачення суду
не надала.
Водночас,
умовою настання кримінальної відповідальності, передбаченої за таємне
викрадення чужого майна, є наявність в діях особи складу злочину. Суб'єктом
цього злочину може бути осудна особа, що досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна
сторона таємного викрадення (крадіжки) характеризується прямим умислом на
заволодіння чужим майном. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є
корисливий умисел.
З
об'єктивної сторони крадіжка відноситься до злочинів з матеріальним складом,
тому, окрім діяння, обов'язковими її ознаками є матеріальна шкода, спричинена
власнику викраденого майна, яка визначається вартістю цього майна. Вартість
викраденого майна є необхідною умовою для розмежування дрібного викрадення
майна від кримінально караного викрадення.
Згідно
з ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі
змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і
стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами,
передбаченими цим Кодексом.
У
відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винність особи повинна
бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може
ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно
ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні
кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення
не доведе винуватість поза розумним сумнівом.
Відповідно
до ст. 25 КПК України, слідчий зобов'язаний розпочавши досудове розслідування
вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального
правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім
того, саме на слідчого законом покладається обов'язок всебічно, повно і
неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті
обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного,
обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання,
надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і
неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.
Доказами
у кримінальному провадженні згідно зі ст. 84 КПК є фактичні дані, отримані у
передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і
суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення
для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно
до ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91
цього Кодексу, покладається на прокурора.
Згідно
ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий,
прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується
на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального
провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності,
допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору
достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Верховний
Суд України наголошує, що докази повинні визнаватися отриманими незаконним
шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання та закріплення здійснене в тому числі
з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку
(пункт 19 Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).
Допустимість
доказів визначається положеннями кримінального процесуального закону та виділяє
основну ознаку допустимих доказів - отримання доказу в порядку, встановленому
КПК України.
Приписи
статтей 104-106 КПК України, визначають правила фіксації слідчих дій та
висувають обов'язкові вимоги для їх оформлення. Передбачено, що хід і
результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі та в додатках до
нього. Ці процесуальні документи повинні задовольняти вимоги законності, тобто
бути складені відповідно до вимог і правил, що містяться у КПК України та
містити всі необхідні реквізити, у протоколі повинна отримуватися точність,
послідовність та об'єктивність в описі виявлених об'єктів.
Окрім
цього, частина друга ст. 107 КПК України наголошує, «до складу слідчої
(розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів
та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії».
Отже,
законодавець для проведення слідчих дій та їх оформлення встановив чіткі
правила, дотримання яких обов'язкове.
У
зв'язку із цим, суд зобов'язаний перевірити докази сторони обвинувачення на
предмет їх належності, допустимості та достатності з ціллю надання їм правової
придатність для використання у кримінальному провадженні як аргументів у
доказуванні, які судом було оцінено з точки зору їх інформативності та
належності.
Прямо
на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, сторона
обвинувачення посилається на протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне
правопорушення від 30 серпня 2015 року потерпілої ОСОБА_3 відібрану о\у СКР
Новоукраїнського РВУ МВС в Кіровоградській області ОСОБА_6 з проханням притягнути до відповідальності
ОСОБА_1, яка 30.08.2015 року близько 10.00 години таємно викрала, шляхом
вільного доступу супутникову антену (а.п.114), при цьому час складання
зазначеного протоколу відсутній, а інформація щодо часу скоєння злочину у заяві
«близько 10.00» а в обвинуваченні «близько 12.30» години, що ставить під сумнів
час складання зазначеного протоколу відібрання заяви.
Таким
чином, суд відкидає зазначений письмовий доказ, сторони обвинувачення, оскільки
вони містять суперечності між собою, а отже не спроможні стверджувати про
винність обвинуваченої.
З
огляду на зазначене та оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості,
достовірності, достатності та взаємозв'язку їх між собою, суд відкидає й
висновок експерта з фототаблицями № 463
від 10.10.2015 року, згідно якого встановлено ринкову (дійсна) вартість однієї
супутникової антени у зборі з одним конвектором бувшої у використанні з
13.07.2012 року (марка антени та конвектору не встановлена) складає 518,35 грн,
з урахуванням зносу станом на момент неправомірних дій фізичних осіб у жовтні
2015 року, в той час як злочин в якому обвинувачується ОСОБА_1 скоєно 30 серпня
2015 року, а не в жовтні 2015 року, тому суд відкидає так як неспроможні стверджувати
про винність обвинуваченої, оскільки ні прямо, ні побічно не підтверджують
винність обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Отже,
аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов до висновку, що
винуватість ОСОБА_1 ґрунтується лише на припущеннях або на доказах, отриманих
не у спосіб, передбачений КПК України.
Будь-яких
інших доказів, які б вказували на доведеність в діях обвинуваченої ОСОБА_1
складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України за викладених у обвинувальному
акті обставинах, стороною обвинувачення до суду не надано.
Не
заявляв прокурор в судовому засіданні й клопотань про допит будь-яких інших
свідків , чи зміну обвинувачення.
Згідно
ст. 186 ч.1 КК України грабіж з обєктивної сторони складу кримінального
правопорушення є відкритим викраденням чужого майна і означає незаконне,
безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника і в його присутності, які
усвідомлюють вчинення викрадення. З субєктивної сторони - грабіж (крадіжка)
передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу
власність, вилучає чуже майно з корисливих мотивів - незаконного збагачення за
рахунок чужого майна.
З
урахуванням всіх обставин, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній
склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України,
поскільки прямого умислу на безоплатне викрадення чужого майна з корисливих
мотивів, а саме збагачення за рахунок цього майна у обвинуваченої не було,
поскільки вона самоправно, в супереч установленому законом порядку, залучивши
ОСОБА_4, якому повідомила, що антена належить їй, демонтували зі стіни за
місцем проживання родини потерпілої антену - майно.
Згідно
ст. 356 КК України самоправство це самовільне, всупереч установленому законом
порядку вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим
громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам
громадянина.
Суд
також не вбачає складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК
України, поскільки обвинувачена ОСОБА_1 хоч і в супереч установленому законом
порядку, вилучила у потерпілої її майно на загальну суму 518.35 грн. але своїми
діями не заподіяла їй значної шкоди.
Значна
шкода визначається з врахуванням матеріального становища потерпілої та якщо їй
спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподаткованих мінімумів громадян.
Пленум
Верховного Суду України в пункті першому постанови від 28 травня 2004 року № 9
«Про деякі питання застосування судами України адміністративного та
кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України від
22 травня 2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» наголошує «що у разі,
коли норми відповідних законів містять посилання на неподатковий мінімум
доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі
17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині
кваліфікації правопорушень або злочинів, для яких сума неоподаткованого
мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної
пунктом 6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону для відповідного року, розмір якої дорівнює
50% однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня
звітного податкового року». Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет
України на 2015 рік», встановлено, що у 2015 році прожитковий мінімум на одну
особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2015 року складає
1218 гривень, відповідно податкова соціальна пільга у 2015 році становила
1218:2=609 грн..
Отже,
для кваліфікації діяння за самовправство необхідно спричинення збитків, а саме
необхідно заподіяння значної шкоди від 100х609 грн =60900 грн. до 250
неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно
з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про
виконання судами України законодавства і постановлення вироку», при вирішенні
питання про винність чи невинність підсудного, обвинувальний ухил є
неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо
усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі
докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів
вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Оскільки
стороною обвинувачення не було доведено поза розумними сумнівами, що в діянні
обвинуваченої ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1
ст. 186 КК України, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченої
слід тлумачити на її користь. Згідно ч. 2 ст.17 КПК України ніхто не
зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину і має бути
виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза
розумним сумнівом.
Згідно
ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV, суди при розгляді
справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
1950 р.
Правова
позиція ЄСПЛ щодо доведеності вини особи поза розумним сумнівом, відображена,
зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008 р. у справі Кобець проти України,
згідно якої, таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних
презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Тобто,
розумний сумнів - це такий стан коли, після повного порівняння і розгляду всіх
доказів, суд не відчуває переконання і моральну впевненість у тому що
обвинувачення спроможне і, що позиція, яка представлена обвинуваченням,
доведена в тій мірі, що у розумної (розсудливої) людини не залишилось розумного
сумніву, що обвинувачений винен.
Згідно
п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо
не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Отже,
суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності
до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд
проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального
акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду
своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись
принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та
компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами
та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість,
створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та
виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши, надані докази
стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК
України, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 на підставі
п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що
в діянні обвинуваченої ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення
передбаченого ч.1ст. 186 КК України, в якому вона обвинувачується.
Процесуальні
витрати, пов'язані з проведенням експертизи, наявної в матеріалах кримінального
провадження, відсутні.
Долю
речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України:
супутникову антену в зборі з конвектором, яка знаходиться під зберігальною
розпискою у потерпілої ОСОБА_3, необхідно повернути потерпілій ОСОБА_3.
Захід
забезпечення кримінального правопорушення не обирався.
З
врахуванням вищевикладеного, керуючись, ст.ст. 203, 368, 370,373, 374 КПК
України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_1
визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні-у вчиненні кримінального
правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 186 КК України й відповідно до
пункту 3 частини 1 ст. 373 КПК України виправдати її за цим обвинуваченням.
Речові
докази по справі: супутникову антену в зборі з конвектором, яка знаходиться під
зберігальною розпискою у потерпілої ОСОБА_3, повернути потерпілій ОСОБА_3.
Вирок
може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області через
Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його
проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання
апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної
скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після
ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
Копію
вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Інші
учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий: О. А. Гарбуз
Отправить комментарий