13 сентября 2016

Какие ваши доказательства

Согласно Закону Украины «Об авторском праве и смежных правах», в случае нарушения авторского права лицо имеет право подать иск о возмещении убытков или взыскании дохода, полученного нарушителем вследствие нарушения им авторского права, либо иск о выплате компенсации.

При этом компенсация подлежит выплате в случае доказания самого факта нарушения имущественных авторских прав, а не размера нанесенного ущерба. Таким образом, для удовлетворения судом требования о выплате компенсации достаточно наличия доказательств нарушения авторского права. Размер убытков, причиненных нарушением, автор не обязан доказывать. Для определения суммы компенсации суд исследует критерии, определяющие ориентировочный размер ущерба вследствие каждого неправомерного использования объекта авторского права, длительность и объем нарушений, размер дохода, полученного нарушителем, намерения нарушителя и т.д.
Впрочем, и доказывание только самого факта нарушения авторских прав требует усилий. Так, суд первой инстанции не был справедлив относительно автора. И только решением Апелляционного суда г. Киева от 17 февраля 2015 года по делу № 755/11550/14-ц удовлетворена апелляционная жалоба автора по иску о взыскании компенсации в размере десяти минимальных заработных плат за продажу магнитов с использованием рисунка истца, суд признал надлежащим доказательством диск с видеосъемкой покупки товара, осуществленной мобильным телефоном в магазине, где совершалось правонарушение. Также доказательствами покупки были чек с наименованием товара и копия штрих-кода товара.
К тому же часто лицо, которое лишь реализует товар, в договоре с производителем старается оговорить, что не несет ответственности за нарушение прав интеллектуальной собственности. Впрочем, подобные оговорки суд может и не учесть при вынесении решения.
Так, 11 февраля 2015 года Апелляционный суд г. Киева принял решение по делу № 22-ц/796/443/2015, которым удовлетворил апелляционную жалобу автора о взыскании компенсации в размере 20 минимальных заработных плат за неправомерное использование рисунков автора путем продажи товара (футболок) ответчиком, действующим по субагентскому договору в порядке осуществления операций по реализации товара. Рисунок был размещен автором в Интернете с надписью «Создай себе аватарку; загрузи себе на компьютер; загрузи в социальную сеть, поделись с друзьями», что было трактовано судом первой инстанции как разрешение свободно использовать данный рисунок, поскольку никаких надписей относительно ограничения использовать рисунок за пределами Интернета не было. Такую позицию Апелляционный суд г. Киева не поддержал и определил, в частности, что ответственность за нарушение авторского права не может быть ограничена или отменена договором, и поэтому продажа товаров с изображением произведения является нарушением прав истца.
Если же автор имеет намерение требовать возмещения убытков, то прибыли нарушителя должны быть подтверждены надлежащими доказательствами, которые на практике истец не всегда имеет возможность получить и предоставить суду. Возможно, поэтому преимущественно подаются иски о выплате компенсации.
Таким образом, перед тем как обращаться в суд с иском, необходимо учесть множество важных моментов. Рекомендуем обратиться к специалистам.

Справа № 755/11550/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р.  Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.
при секретарі - Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: ПП ОСОБА_3, про поновлення порушених авторських прав шляхом стягнення компенсації,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 07.04.2014 року в належному ФОП ОСОБА_2 магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (торгівельний центр), зафіксовано факт розповсюдження (реалізації, продажу) наступного товару - магніт сувенірний «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІНФОРМАЦІЯ_3) в поліетиленовій упаковці, на лицьовій стороні якого незаконно (без дозволу) зображена одна з її (позивача) робіт - дитина - ІНФОРМАЦІЯ_2, яка одягнена в білий одяг, з маленькими крилами за спиною, не пропорційною до тіла великою головою, зі світлим волоссям. На задньому рожевого кольору фоні, зображені метелики. Внизу магніту міститься напис ІНФОРМАЦІЯ_3. На зворотному боці магніту на поліетиленовій упаковці міститься наклейка з написом такого змісту: «Магніт сувенірний. Призначення: декорування інтер'єру. Матеріал магнітний вініл. Термін придатності необмежений. Зберігати у сухому місці. Товар сертифікації не підлягає. Дата виготовлення 10.20.2013 г. Виробник та постачальник ПП ОСОБА_3 АДРЕСА_1. Тел. НОМЕР_1; НОМЕР_2. Код країни виробника: 4820170550053». Реалізація вказаного товару підтверджується чеком № SEV000000492 від 07.04.2014 року, в якому зазначено: «мережа магазинів «ІНФОРМАЦІЯ_1»; суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_2, найменування товару - магніт сувенірний «ІНФОРМАЦІЯ_2»; кількість -1, ціна - 7,49, сума - 7,49, всього знижка - 0,37, картка - № НОМЕР_3; обіг картки - 394053,85; до сплати - 7,12; дата і час укладення договору роздрібної купівлі-продажу - 07 квітня 2014 р., 12:44:54; штрих-код - 7710000028531». У 2011 році вона (позивач) своєю творчою працею створила твір образотворчого мистецтва, а саме - картину, на якій зображено дитину - ангела, в білому одязі, з маленькими крилами за спиною, не пропорційною до тіла великою головою, зі світлим волоссям, на задньому рожевого кольору фоні зображені метелики, вверху картини розміщено білим кольором напис (назву картини) ІНФОРМАЦІЯ_3. Її авторство підтверджується підписом на оригінальному примірнику твору, а саме у нижньому лівому куті картини зазначено: «ОСОБА_1». Відповідач прошив її права шляхом розповсюдження без її дозволу контрафактних примірників твору (піратство), а саме реалізував в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» магніт з малюнком, в структурі якого використано її твір. У зв'язку з чим, вона має право на виплату компенсації в розмірі десяти мінімальних заробітних плат - 12  180,00 грн. 
В судовому засіданні представник позивача підтримав усі обставини, які викладені в позовній заяві, позовні вимоги, просив їх задовольнити. Зауважив, що встановити яка особа поставляла контрафактні магніти неможливо. Факт порушення відповідачем прав позивача доведено наявністю товару, чеком на його придбання, відеозаписом та рішенням Солом'янського районного суду м. Києва.
Представник відповідача  в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що за вказаним кодом був проданий інший магніт, який не відноситься до робіт позивача. Дане підтверджено постачальником, який є третьою особою по справі. Відеозапис є недопустимим доказом, оскільки зйомка проводилася таємно, та особою, яка не відноситься до справи. Власника магазину, та особу, яка була знята, дозволу на зйомку не запитували. Вважає, що зйомка робилася сплановано, оскільки на магніті, на який посилається позивач, та на магніті відповідача однакові штрих коди, тоді як зображення на них різне. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва також не є доказом підтвердження порушених прав позивача, так як позивач по даній справі була інша особа, і з нього не зрозуміло про який магніт йде мова.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, надіслала пояснення.   
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
В суді встановлено, що позивач звернулася до суду з даним позовом, оскільки вважає, що її авторські права були порушені відповідачем. А саме, відповідач здійснювала продаж сувенірних магнітів - «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІНФОРМАЦІЯ_3) в поліетиленовій упаковці, на лицьовій стороні якого дитина - ІНФОРМАЦІЯ_2, яка одягнена в білий одяг, з маленькими крилами за спиною, не пропорційною до тіла великою головою, зі світлим волоссям. На задньому рожевого кольору фоні, зображені метелики. Внизу магніту міститься напис ІНФОРМАЦІЯ_3. До позовної заяви приєднано фотознімок даного магніту, та наклейку, де зазначено - «Магніт сувенірний. Призначення: декорування інтер'єру. Матеріал магнітний вініл. Термін придатності необмежений. Зберігати у сухому місці. Товар сертифікації не підлягає. Дата виготовлення 10.20.2013 г. Виробник та постачальник ПП ОСОБА_3 АДРЕСА_1. Тел. НОМЕР_1; НОМЕР_2. Код країни виробника: 4820170550053».
Розповсюдження даного магніту вважає контрафактним, оскільки в 2011 році вона створила твір образотворчого мистецтва, а саме - картину, на якій зображено дитину - ангела, в білому одязі, з маленькими крилами за спиною, не пропорційною до тіла великою головою, зі світлим волоссям, на задньому рожевого кольору фоні зображені метелики, вверху картини розміщено білим кольором напис (назву картини) ІНФОРМАЦІЯ_3. У нижньому лівому куті картини зазначено: «ОСОБА_1».
Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об1єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом Право інтелектуальної власності є непорушним.
Відповідно до ст.ст. 435, 437, 438 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Авторське право виникає з моменту створення твору. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу та інші права, серед яких є право на недоторканість твору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»  автор - фізична особа,  яка  своєю  творчою  працею  створила твір; ім'я автора  -  сукупність  слів чи знаків,  що ідентифікують автора:  прізвище та ім'я автора;  прізвище,  ім'я та по  батькові автора;  ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо. Контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору,   фонограми   чи    відеограми,    відтворений, опублікований  і  (або)  розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав,  у тому числі примірники захищених  в Україні  творів,  фонограм  і  відеограм,  що  ввозяться  на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта  авторського права  і  (або) суміжних прав,  зокрема з країн,  в яких ці твори, фонограми  і  відеограми  ніколи  не  охоронялися  або   перестали охоронятися.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»  порушенням авторського  права  і (або) суміжних прав,  що дає підстави для судового захисту, є: а) вчинення будь-якою  особою  дій,  які  порушують  особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього  Закону,  та  їх  майнові  права, визначені  статтями 15,  39,  40 і 41 цього Закону,  з урахуванням передбачених  статтями  21-25,  42  і  43  цього  Закону  обмежень майнових прав; б) піратство  у  сфері  авторського  права  і  (або) суміжних прав - опублікування,  відтворення,  ввезення на  митну  територію України,  вивезення  з  митної  території України і розповсюдження контрафактних  примірників  творів  (у  тому  числі   комп'ютерних програм  і баз даних),  фонограм,  відеограм і програм організацій мовлення; в) плагіат  -  оприлюднення  (опублікування),  повністю   або частково,  чужого  твору під іменем особи,  яка не є автором цього твору; г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб,  які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;  д) вчинення  дій,  що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; е) будь-які  дії  для  свідомого  обходу  технічних   засобів захисту   авторського права   і  (або)  суміжних  прав,  зокрема виготовлення,  розповсюдження,  ввезення з метою розповсюдження  і застосування засобів для такого обходу;  є) підроблення,  зміна  чи  вилучення  інформації,  зокрема в електронній формі,  про управління правами без  дозволу  суб'єктів авторського  права  і  (або) суміжних прав чи особи,  яка здійснює таке управління; ж) розповсюдження,  ввезення на  митну  територію  України  з метою  розповсюдження,  публічне  сповіщення  об'єктів авторського права  і  (або)  суміжних  прав,  з  яких  без  дозволу  суб'єктів авторського  права  і  (або)  суміжних  прав  вилучена  чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права» захист особистих немайнових  і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і  кримінальним законодавством.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних  прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до  їх компетенції. Серед яких - право подавати  позови  про  відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником  внаслідок  порушення  ним  авторського  права  і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» встановлено, що судам  слід  виходити  з  того,  що майнова відповідальність за порушення авторського права і  (або)  суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної   поведінки   особи (наприклад, вчинення дій, передбачених  статтями  50  та  52 Закону № 3792-XII) (3792-12); шкоди,  завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового  зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Особа, яка  розповсюджує  об'єкти  авторського  права і (або) суміжних  прав   без   дозволу   суб'єкта   такого   права,   несе відповідальність  за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку,  коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.
Встановлено, що позивач є автором образотворчого мистецтва, а саме - картини, на якій зображено дитину - ангела, в білому одязі, з маленькими крилами за спиною, не пропорційною до тіла великою головою, зі світлим волоссям, на задньому рожевого кольору фоні зображені метелики, вверху картини розміщено білим кольором напис (назву картини) ІНФОРМАЦІЯ_3. Даний факт ніким не оспорюється, і є доведеним наданими документами.
З накладної від 27.02.2014 року слідує, що ФОП ОСОБА_3 поставила ФОП ОСОБА_2 товар на суму 77,50 грн., серед якого є п'ять сувенірних магнітів «ІНФОРМАЦІЯ_2», вартістю 2,50 грн. за одну одиницю. 
З пояснень ФОП ОСОБА_3 слідує, що вона дійсно поставила ФОП ОСОБА_2 (в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») магніти сувенірні «ІНФОРМАЦІЯ_2», та вказала яке саме зображення було на даних магнітах. Інших магнітів «ІНФОРМАЦІЯ_2» вона не постачала. Зображення дівчинки-ангела на сувенірному магніті не відповідає зображенню, на яке посилається сторона позивача. Крім того, стороною відповідача до матеріалів справи було надано фотознімок сувенірного магніту, на зворотній стороні якого зазначено - «Магніт сувенірний. Призначення: декорування інтер'єру. Матеріал магнітний вініл. Термін придатності необмежений. Зберігати у сухому місці. Товар сертифікації не підлягає. Дата виготовлення 10.20.2013 г. Виробник та постачальник ПП ОСОБА_3 АДРЕСА_1. Тел. НОМЕР_1; НОМЕР_2. Код країни виробника: 4820170550053». Однак, зображення на магніті відрізняється від зображення на магніті, на яке посилається сторона позивача.       
Не приймається судом до уваги посилання як на належний доказ - рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11.07.2014 року, оскільки даним судовим рішенням не було встановлено, що придбаний товар є саме тим твором позивача, який є предметом даного спору. Крім того, позивачем у даній справі була інша особа, і предметом того спору є захист прав споживача шляхом надання інформації.   
Не приймається до уваги і відеозапис, який наданий до справи позивачем, оскільки, даний відеозапис був здійсненій невідомою особою, таємно. Дозвіл на проведення відео зйомки дана особа не отримувала, як і не надавалася згода на зйомку особи, яка потрапила на відео.
Стаття 32 Конституції України передбачає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Оскільки процес відповідної зйомки може суттєво порушувати певні особисті немайнові права фізичної особи - Цивільний кодекс України передбачає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода фізичної особи може виражатись як у письмовій, так і в усній формі в залежності від обставин, при яких провадиться відповідна зйомка. Невтручання в особисте життя при проведенні фото-, кіно-, теле-і відеозйомок керується цивільним законодавством, а саме ст. 307 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» під конфіденційною інформацією розуміється інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, враховуючи вказані обставини та вимоги діючого законодавства України, суд вважає, що відеозапис не може бути доказом у даній справі, оскільки він здійснений з порушенням, та є недопустимим доказом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач здійснювала продаж саме твору позивача, який є її інтелектуальною власністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 418, 435, 437, 438 ЦК України, ст.ст. 1, 50, 51, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», ст.ст. 57, 58, 59, 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: ПП ОСОБА_3, про поновлення порушених авторських прав шляхом стягнення компенсації - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів -Нежури В.А., Соколової В.В.
при секретарі - Троц В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про поновлення порушених авторських прав,стягнення компенсації, 
в с т а н о в и л а:
У березні 2014 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про поновлення порушених авторських прав шляхом стягнення грошової компенсації.
Зазначала, що у 2011 році вона своєю творчою працею створила картину, на якій зображено дитину - ангела в білому одязі, з маленькими крилами за спиною, не пропорційною до тіла великою головою, зі світлим волоссям, на задньому рожевого кольору фоні зображені метелики, зверху картини розміщено білим кольором напис «ІНФОРМАЦІЯ_2…» Її авторство підтверджується підписом на оригінальному примірнику твору, у нижньому лівому куті якого зазначено «ОСОБА_1».
07.04.2014 року у належному фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (торговельний центр), зафіксовано факт реалізації товару - магніту сувенірного «ІНФОРМАЦІЯ_1» в поліетиленовій упаковці, на лицьовій стороні якого без її дозволу зображена одна з її робіт - «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Посилаючись на те, що відповідач порушив її авторські права шляхом розповсюдження без її дозволу контрафактних примірників твору, просила суд поновити порушені її авторські права шляхом стягнення  з ФОП ОСОБА_2 компенсації у розмірі 12  180,00 грн.
Судом до участі у справі як  третьою особою притягнуто фізичну особу-підприємця ОСОБА_3
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.11.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та
Справа №755/11550/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1945/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.  Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку зібраних у справі доказів та правильне застосування норм матеріального і процесуального права.
На обґрунтування своїх доводів зазначав, що судпершої інстанції безпідставно не прийняв до уваги встановлені рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11.07.2014 р. обставини щодо придбання у відповідача цього ж товару, чим підтверджується порушення авторських прав позивача.
Вказував, що суд дійшов помилкового висновку про те, що наявний в матеріалах справи доказ - СД-диск із відеозйомкою, який підтверджує продаж сувенірного магніту із використання зображення твору ОСОБА_1 є неналежним доказом та таким, що порушує особисті немайнові права фізичної особи (продавця), посилаючись на те, що така відеозйомка здійснювалася невідомою особою таємно, без надання дозволу та згоди особи, яка потрапила на відео.
Стверджував, що суд не звернув увагу на його доводи, що відеозйомка проводилась ним особисто з мобільного телефону не з метою порушення особистих немайнових прав відповідача  чи поширення конфіденційної інформації про нього, а за зверненням позивачки з метою фіксації порушення  її майнових прав як автора твору та як споживача. До того ж, така відео зйомка відбувалась у публічному місці - магазині, у якому відсутня заборона на фото-, відео зйомку, і наявні камери відео спостереження, які здійснюють відео зйомку за відсутності згоди відвідувачів магазину.   
В судовому засіданні представники ОСОБА_1 просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Представник відповідачки ФОП ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними
Третя особа ФОП ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце повідомлена належним чином, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є автором твору образотворчого мистецтва - картини, на якій зображено дитину - ангела в білому одязі, з маленькими крилами за спиною, не пропорційною до тіла великою головою, зі світлим волоссям, на задньому рожевого кольору фоні зображені метелики, зверху картини розміщено білим кольором напис «ІНФОРМАЦІЯ_2…». У нижньому лівому куті картини зазначено: «ОСОБА_1». Зазначений факт, як зазначив суд, ніким не оспорювався. 
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка ФОП ОСОБА_2 здійснювала продаж саме твору позивачки, який є її інтелектуальною власністю.
З таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.435, 437 ЦК України, ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Авторське право виникає з моменту створення твору. Автору твору належать особисті немайнові права, а також майнові права, визначені ст.440 ЦК України та ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», зокрема виключне право дозволяти використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
За змістом ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на піставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1, її представник надав копію образотворчого твору позивачки «ІНФОРМАЦІЯ_2…»; ксерокопію штрих-коду товару - магніту сувенірного призначеного для декорування інтер'єру, виробником та постачальником якого є ОСОБА_3, дата виготовлення 10.2013 р.; чек, виданий в магазині мережі «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 07.04.2014 р.  №SEV000000492 з зазначенням найменування товару - магніт сувенірний «ІНФОРМАЦІЯ_1» ціною 7,49 грн.; квитанцію про оплату зазначеного товару (до оплати 7,49 грн., всього - 7,12 грн.), а також  СД-диск із відеозйомкою, який підтверджує продаж магніту сувенірного «ІНФОРМАЦІЯ_1» із використання зображення твору ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2…».
Крім того представник позивачки посилався на рішення  Солом'янського районного суду м. Києва від 11.07.2014 р., яким встановлено, що 07.04.2014 р. ОСОБА_7 (який є представником позивача у зазначеній цивільній справі) придбав у відповідача ФОП ОСОБА_2 у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 магніт сувенірний «ІНФОРМАЦІЯ_1» («ІНФОРМАЦІЯ_2…»), зображення на якому є одним із творів ОСОБА_1
В запереченнях на позов, представник ФОП ОСОБА_2 вказував на те, що товар під назвою «магніт сувенірний «ІНФОРМАЦІЯ_1» («ІНФОРМАЦІЯ_2…») із вказаним у позовній заяві штрих-кодом у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» відсутній і 07.04.2014 р. не реалізовувався. Натомість під назвою «магніт сувенірний «ІНФОРМАЦІЯ_1», як зазначено у наданому позивачем чеку, в магазині відповідача реалізовувався магніт сувенірний «ІНФОРМАЦІЯ_1» із зображенням іншої дівчинки-ангела.
За змістом ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків показань свідків, письмових доказів речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відхиляючи надані представником ОСОБА_1 докази, суд першої інстанції обґрунтовував свій висновок накладною від 27.02.2014 р., з якої убачається, що ФОП ОСОБА_3 поставила ФОП ОСОБА_2  товар на суму 77,50 грн., серед якого є п'ять сувенірних магнітів «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_3, яка стверджувала, що вона дійсно поставила в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3»  ОСОБА_2 магніти сувенірні але з іншим зображенням дівчинки-ангела, ніж зображено на картині «ІНФОРМАЦІЯ_2…», на підтвердження чого надала копію фотознімку.
Разом з тим в наданій представником відповідача копії накладної не зазначено, які саме магніти сувенірні «ІНФОРМАЦІЯ_1» були поставлені ФОП ОСОБА_3, не міститься номера накладної та підпису особи яка передала товар, а письмові пояснення ФОП ОСОБА_3 з прикладеним до нього копією фото магніту сувенірного з зображенням іншої дівчинки-ангела, не є допустимим доказом.
Не приймаючи до уваги як допустимий доказ, наданий представником позивача СД-диск із відеозйомкою на підтвердження придбання у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» магніту сувенірного - «ІНФОРМАЦІЯ_1» («ІНФОРМАЦІЯ_2…»), суд послався на те, що зазначений доказ позивач отримав з порушенням вимог цивільного законодавства, що регулює захист особистих немайнових прав, зокрема право особи на зйомку за її згоди, невтручання в її особисте життя, та з порушенням ст.21 Закону України «Про інформацію» щодо розповсюдження конфіденційної інформації про фізичну особу.
Разом з тим, суд не урахував доводи представника позивача про те, що фіксація порушень авторських прав позивачки здійснювалась ним особисто відкрито на мобільний телефон у громадському місці, яким є магазин, що не заборонено чинним законодавством, і не є порушенням особистих майнових чи немайнових прав відповідачки, чи розповсюдженням щодо неї конфіденційної інформації про її особисте життя чи її професійну діяльність.
Зазначене підтверджується самим відео, на якому відображено лише процес придбання у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» магніту сувенірного «ІНФОРМАЦІЯ_1» («ІНФОРМАЦІЯ_2…»), фіксація цього товару, його штрих-коду, чеку та квитанції про оплату. Будь-яке зображення на відео самої відповідачки відсутнє.
Відповідно до ч.1 ст.307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку лише за її згодою. Разом з тим згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах чи інших заходах публічного порядку.
Діяльність відповідача підпадає під поняття публічного характеру, оскільки вона здійснює роздрібну торгівлю у магазині, що є загальнодоступним для покупців громадським місцем. На відео відсутня будь-яка інформація про відповідачку, її майновий стан чи про діяльність належного їй магазину.
З огляду на наведене, помилковим є висновок суду про те, що наданий представником позивача СД-диск із відеозйомкою, який підтверджує продаж магніту сувенірного «ІНФОРМАЦІЯ_1» із використання зображення твору ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2…», є недопустимим доказом.
Також суд помилково вважав неналежним доказом рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11.07.2014 р. у справі за позовом ОСОБА_7 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача обставини, яким встановлено, що 07.04.2014 р. ОСОБА_7 (який є представником ОСОБА_1 у зазначеній цивільній справі) придбав у відповідача у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3  магніт сувенірний  «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_2…») вартістю 7,12 грн.   
Зазначені обставини встановлені в тому числі і щодо особи, яка брала участь у справі - ФОП ОСОБА_2, а тому в сукупності з іншими у справі доказами підтверджують, що у належному їй магазині 07.04.2014 р. було реалізовано магніт сувенірний «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_2»).
Те, що автором твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» («ІНФОРМАЦІЯ_2…») є ОСОБА_1, представник відповідача не заперечував, як і не оспорював, що на магніті сувенірному міститься зображення саме цього твору, а лише заперечував наявність такого товару у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» та його реалізацію.
За змістом п.«г» ч.1 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних  прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право подавати  позови  про  відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником  внаслідок  порушення  ним  авторського  права  і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» суду  слід  виходити  з  того,  що майнова відповідальність за порушення авторського права і  (або)  суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового  зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.
Позивач повинен  довести  факт  наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або  загрозу  такому  порушенню,  розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок  між  завданою шкодою і діями відповідача. 
Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону N 3792-XII при використанні ним об'єкту авторського  права  і  (або)  суміжних  прав, а також спростувати передбачену цивільним   законодавством  презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 довів наявність у позивача авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2…» та факт його порушення, оскільки вона не надавала згоди на використання цього твору на сувенірному магніті та його реалізацію (продаж).
Відповідачка не довела дотримання нею авторських прав позивачки.
Відповідно до роз'яснень, викладених у абз.2 п.44 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.
Ураховуючи наведене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
При вирішенні питання про розмір компенсації, колегія суддів ураховує, що заявлений позивачкою розмір 12 180,00 грн. є мінімальним виходячи з положень п.»г» ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (10 мінімальних заробітних плат та розміру однієї мінімальної заробітної плати на час звернення до суду - 1218,00 грн.).
Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про стягнення компенсації за порушених авторських прав, задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (02139, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2. ІПН НОМЕР_2) грошову компенсацію у розмірі 12 180,00 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги. 

Головуючий:                                  Судді:

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа № 22-ц/796/443/2015
головуючий у 1-й інстанції: Чала А.П.

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 лютого2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Бугай О.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист авторського права, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в обгрунтування якого зазначила, що вона є автором малюнків складових частин "аватарок" до інтернет ресурсу "ІНФОРМАЦІЯ_1". У червні 2014 року вона замовила через інтернет-магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2" футболку, на якій було використано зображення парубка у чорному капелюсі з коричневою стрічкою, чорним розтріпаним волоссям, овальним обличчям, маленькими очима і бровами, маленьким носиком, що має форму перевернутої дужки та посмішкою, що має таку ж форму як і ніс, проте трохи більшу та іншого кольору, одягненого у світло-сіру сорочку з темно-сірим коміром, на краях якого містяться по три квадратика у основний колір сорочки. У структурі малюнку, який зображений на проданому товарі, використано 5 самостійних об'єктів інтелектуальної власності: капелюх; комбінація "обличчя - зачіска"; комбінація: "очі - брова"; комбінація "губи - ніс" та сорочка. Продавцем товару, на малюнку якого зображені відповідні об'єкти авторського права, є ФОП ОСОБА_2 Вона не надавала відповідачу дозволу на використання складових частин "аватарок" з інтернет ресурсу "ІНФОРМАЦІЯ_1", а, отже, здійснивши продаж футболки, на малюнку якої зображені складові частини "аватарок", відповідач порушив її авторські права.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 24360 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є автором малюнків складових частин "аватарок" до інтернет ресурсу "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Даний факт підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
19 червня 2014 року ОСОБА_1 замовила в інтернет-магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" футболку, на якій було використано зображення парубка у чорному капелюсі з коричневою стрічкою, чорним розтріпаним волоссям, овальним обличчям, маленькими очима і бровами, маленьким носиком, що має форму перевернутої дужки та посмішкою, що має таку ж форму як і ніс, проте трохи більшу та іншого кольору, одягненого у світло-сіру сорочку з темно-сірим коміром, на краях якого містяться по три квадратика у основний колір сорочки.
У структурі малюнку, який зображений на проданому товарі, використано 5 самостійних об'єктів інтелектуальної власності: капелюх; комбінація "обличчя - зачіска"; комбінація: "очі - брова"; комбінація "губи - ніс" та сорочка.
Кожен малюнок (капелюх; комбінація "обличчя - зачіска"; комбінація: "очі - брова"; комбінація "губи - ніс"; сорочка), зображення якого викладено на інтернет-ресурсі "ІНФОРМАЦІЯ_1", є результатом творчої праці ОСОБА_1, а, відтак, є самостійним об'єктом авторського права, і позивачка є їх автором.
Продавцем товару, на малюнку якого зображені відповідні об'єкти авторського права, є ФОП ОСОБА_2
Факт продажу данного товару відповідачем підтверджується товарним чеком № 14/02 від 19 червня 2014 року (а. с. 6). 
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відсутня вина відповідача у вчиненні дій, які відповідно до ст. ст. 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є такими, що порушують авторські права, оскільки за умовами субагентського договору №16/04/14-1 на здійснення операцій по реалізації товару від 16 квітня 2014 року, укладеному між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "БЛІЦ МЕДІА", відповідач здійснює лише технічні функції по реалізації та доставки товару споживачам, а, отже, ФОП ОСОБА_2 не може бути належним відповідачем по заявленим позовним вимогам. Крім того, суд виходив із того, що зміст інтернет ресурсу "ІНФОРМАЦІЯ_1" містить таку інформацію як: "створи собі аватарку" - "збережи її на комп'ютер" - "завантаж її у соціальну мережу" - "поділись з друзями", а тому фактично відвідувачам даного інтернет-ресурсу надано дозвіл на використання "аватарок" і будь-яких заборон щодо їх використання поза межами мережі Інтернет не має.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
За змістом положень ч. 1 ст. 1, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) та ч. 1 ст. 435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору,  фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
У абзаці 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" судам роз'яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчею працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчею працею.
До майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і будь-який час за їх власним вибором          (ст. ст. 440, 441 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
Відповідно до п. "а" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. ст. 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
В абзаці 5 ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що "виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом".
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 441 ЦК України використанням твору є, зокрема його продаж.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: твори образотворчого мистецтва.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав та їх майнові права є порушенням авторського права.
При порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право звертатися до суду за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав (частина перша статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
Відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 надавала йому дозвіл на використання складових частин "аватарок" з інтернет ресурсу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (якими у даному випадку є: капелюх; комбінація "обличчя - зачіска"; комбінація: "очі - брова"; комбінація "губи - ніс"; сорочка, та які можуть використовуватися самостійно), а, отже, здійснивши продаж футболки, на малюнку якої зображені складові частини "аватарок", відповідач порушив авторські права ОСОБА_1
При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що встановлена законом відповідальність за порушення авторського права не може бути обмежена або скасована договором, зокрема і субагентським договором №16/04/14-1 на здійснення операцій по реалізації товару від 16 квітня 2014 року, укладеним між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "БЛІЦ МЕДІА". 
Відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визначаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" № 5 від 4 червня 2010 року).
У даному конкретному випадку при визначенні розміру компенсації слід ураховувати як факт порушення майнових прав, так і недопущення у майбутньому повторного та рецидивного розповсюдження (реалізації, продажу) контрафактного товару.   
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявнісіть підстав для стягнення компенсації у розмірі 20 мінімальних заробітних плат (24 360 грн).   
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення й ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин з ФОП ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 365 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації в розмірі 24360 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 365 грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий                                                   Я.В. Головачов
Судді:                                                             О.В. Шахова
                                                                       Л.Д.Поливач

Отправить комментарий