29 июня 2017

Когда в товарищах согласья нет

Протокол общего собрания ООО об исключении участника из состава ООО должен содержать ссылки на доказательства о препятствовании этим участником достижению целей общества. К такому выводу пришел суд (постановление ВХСУ по делу № 923/934/16 от 3 мая 2017.)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2017 року Справа № 923/934/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГубенко Н.М., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (головуючий суддя Величко Т.А., судді  Бєляновський В.В., Філінюк І.Г.) та рішення Господарського суду Херсонської області від 25.10.2016 (суддя Литвинова В.В.) у справі№ 923/934/16 Господарського суду Херсонської областіза позовом ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шуменський ринок",про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства,за участю представників позивачане з'явились,відповідачаМанікін Д.М.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.10.2016 у справі №923/934/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2017, відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Шуменський ринок", оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Шуменський ринок" від 08.10.2010.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивачка зввернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 61, 64 Закону України "Про господарські товариства", ст. 267 ЦК України, ст.ст. 50, 53 ГПК України. Доводи касаційної скарги також зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що ТОВ "Шуменськкий ринок" було порушено вимоги закону щодо порядку (процедури) скликання та проведення загальних зборів товариства, рішенням зазначених зборів порушено права і законні інтереси ОСОБА_4 щодо виключення її зі складу учасників товариства. Крім того, на думку скаржника, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, предметом даного спору є вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Шуменський ринок", оформлених протоколом від 08.10.2010, про виключення позивачки (ОСОБА_4) зі складу учасників ТОВ "Шуменський ринок" та про внесення змін до статуту товариства, затвердження нової редакції статуту.
В обґрунтування підстав позову позивачка посилається на те, що її як учасника не було повідомлено належними чином про проведення спірних загальних зборів, а на самих зборах позивача було виключено зі складу учасників на підставі ст. 64 Закону України "Про господарські товариства".
Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Позивачка на момент проведення загальних зборів мала частку у статутному капіталі ТОВ "Шуменський ринок" у розмірі 33,35% .
Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації  та активів у разі ліквідації останньої відповідно до вимог закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Відповідно до п. 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.
Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Пунктом 2.14 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію".
Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст.ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Згідно з приписами ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.  
Відповідно до приписів п. 2.25 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" обов'язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).
Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.
При вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.
Відповідно до п. 4.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника. Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів.
Як встановлено судами, позивачку про проведення загальних зборів учасників товариства 08.10.2010 і про порядок денний (який включав питання про визначення основних напрямків діяльності товариства; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; виключення ОСОБА_4 із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Шуменський ринок"; внесення змін до Статуту Товариства та затвердження нової редакції Статуту) було повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком ХД УДППЗ "Укрпошта".
Наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) від 20.05.2010 (отримано 21.05.2010), від 04.06.2010 (отримано 05.06.2010) - отримання яких ОСОБА_4 не заперечує - та від 07.09.2010 (отримано 08.09.2010) - містить однакові підписи про вручення ОСОБА_4
Твердження позивачки про те, що в конверті був чистий аркуш паперу, суди визнали таким, що не підтверджується відповідними доказами.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність доказів повідомлення позивачки про проведення оспорюваних нею загальних зборів учасників ТОВ "Шуменський ринок", які відбулися 08.10.2010 і на яких позивачка присутньою не була.
Як встановлено судами та вбачається з протоколу б/н від 08.10.2010, яким були оформлені рішення, прийняті на цих зборах, позивачку виключено з числа учасників ТОВ "Шуменський ринок" на підставі ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" як учасника, котрий перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства.
В силу ч. 3 ст. 100 ЦК України учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.
Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
Згідно зі ст. 11 названого Закону та ст. 117 ЦК України учасники товариства зобов'язані: додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.
При цьому у рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому саме полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства.
У вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, необхідно дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю учасника). Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою (пункт 29 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13).
Одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключено з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 у справі № 3-39гс14).
Місцевий суд, дійшовши висновку, що відповідачем не було порушено вимог закону щодо порядку скликання та проведення загальних зборів, залишив поза увагою вимоги ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" та не надав правової оцінки відсутності підстав для виключення ОСОБА_4 зі складу товариства, оскільки в оспорюваному рішенні загальних зборів, як встановлено апеляційним судом,  відсутні будь-які дані, що свідчили б про наявність підстав для виключення ОСОБА_4 зі складу учасників товариства.
Таким чином висновок місцевого господарського суду про те, що права ОСОБА_4 оспорюваним рішенням загальних зборів не порушені, є помилковим та спростовується, як підставно зазначив апеляційний суд, самим протоколом загальних зборів від 08.10.2010 (п. 3). Факт невиконання або виконання неналежним чином статутних обов'язків позивачем, а також вчинення ним перешкод у досягненні цілей товариства відповідними доказами не доведені, матеріали справи таких доказів не містять і в протоколі загальних зборів від 08.10.2010 посилання на них відсутні.
Разом з тим апеляційний суд взяв до уваги, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У справі, яка є предметом перегляду, ТОВ "Шуменський ринок" заявлено про застосування позовної давності.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою   у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (рішення Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-2469цс16).
З урахуванням викладеного апеляційна інстанція дійшла таких висновків.
Місцевим судом зроблено правильний висновок щодо необґрунтованості та недоведеності  позивачем порушення вимог закону щодо порядку скликання та проведення загальних зборів ТОВ "Шуменський ринок" 08.10.2016.
Але при цьому виключення ОСОБА_4, зі складу учасників товариства здійснене з порушенням вимог ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", оскільки ані в оскаржуваному рішенні загальних зборів, ані серед матеріалів справи немає доказів невиконання або систематичного невиконання ОСОБА_4 своїх обов'язків як учасника ТОВ "Шуменський ринок", доказів  несприяння здійсненню товариством своєї діяльності.
У свою чергу наведене є достатньою підставою для визнання оспорюваного рішення загальних зборів недійсним, оскільки права ОСОБА_4 при вирішенні питання про виключення її зі складу учасників товариства були порушені.
Між тим апеляційним судом встановлено, що строк, у межах якого ОСОБА_4 могла звернутися до суду за захистом свого цивільного права або обов'язку,  (ст. 256 ЦК України) нею пропущено.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_4 мала об'єктивну можливість дізнатися про порушення своїх майнових прав та не була її позбавлена.
Доказами, наданими відповідачем, які не спростовано позивачем, останнього було належним чином повідомлено про дату, час проведення загальних зборів учасників товариства та порядок денний, який розглядатиметься на зборах. Позивачка знала, що 08.10.2010 розглядатиметься питання про виключення його зі складу учасників товариства, але не скористалася своїм правом бути присутнім на зборах та в подальшому не довідалася про результати розгляду питання щодо свого виключення.
Позивачка не надала доказів звернення до ТОВ "Шуменський ринок" за наданням інформації про діяльність товариства або доказів відмови останнього в їх наданні, не доведла, що з 2010 року до 2016 року вона не могла скористатися правом на отримання інформації через сайт Міністерства юстиції України.
Як встановив апеляційний суд з наявного у справі Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.09.2016 за № НОМЕР_1, державна реєстрація зміни вкладу засновників мала місце 27.10.2010, про що позивачка мала можливість дізнатися та ознайомитися з цими змінами.
Вказане підтверджується наданими відповідачем до апеляційної інстанції Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань станом на 27.10.2010, 01.02.2011, які свідчать про те, що інформація щодо виключення ОСОБА_4 зі складу учасників ТОВ "Шуменський ринок" знаходиться у вільному доступі, позивачка мала можливість знати про цю інформацію, вжити своєчасних заходів щодо захисту своїх прав в межах строків позовної давності, але не скористалася цією можливістю за відсутності поважних причин.
Таким чином позивачка не тільки мала можливість дізнатися про рішення, прийняте 08.10.2010, але й мала обов'язок знати про стан своїх майнових прав, зокрема тих, що стосуються її участі у товаристві, в межах строку позовної давності.
Як зазначалось вище, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відмову у позові (хоча й з помилково зазначених місцевим судом підстав), є законним, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі № 923/934/16 - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков   суддіН.М. Губенко    О.А. Кролевець


Комментариев нет:

Отправить комментарий