Если
в банке введена временная администрация, то взыскать средства (депозит) на
общих основаниях невозможно. Возврат возможен только согласно процедуре,
установленной ЗУ «О системе гарантирования вкладов физических лиц». К такому
заключению пришел Верховный суд Украины (постановление по делу № 6-1809цс16 от
7 июня 2017 г.)
Рекомендуем
не тратить время, силы и средства на подобные иски. Какие бы золотые горы не
обещали советующие обыграть временную администрацию…
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2017 року м. Київ
Судова
палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Гуменюка В.І., Лященко
Н.П., Охрімчук Л.І.,
розглянувши
в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про
захист прав споживачів та стягнення коштів за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року,
в с
т а н о в и л а :
У
травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, мотивуючи
свої вимоги тим, що публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»
(далі – ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»), порушуючи умови договору депозитного
вкладу, не повернуло йому суми вкладу та належних відсотків за користування
коштами після закінчення строку дії договору.
Рішенням
Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2015 року, залишеним
без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 7 грудня 2015
року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 23 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення судів
попередніх інстанцій залишено без змін.
У липні 2016 року від ОСОБА_1 надійшла заява
про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 23 березня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини
першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК
України) підстави неоднакового застосування
судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального
права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних
правовідносинах, а саме статей 1058 –
1061, 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 36 Закону України «Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб».
На
підтвердження зазначеної підстави заявник додає ухвали Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 і 23 березня 2016
року, в яких, на його думку, вказані норми матеріального права застосовані
по-іншому.
Заслухавши
суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно
до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у
цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно
з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових
рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм
матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у
подібних правовідносинах.
За
змістом статті 3605 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд
судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для
перегляду справи, не підтвердилися.
Під
час розгляду справи суди встановили, що 26 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та
ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений договір банківського вкладу на строк 5 місяців в
іноземній валюті на суму 13996,03 доларів США зі сплатою 13 % річних за
користування коштами.
27
квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» із
письмовою заявою про повернення йому вкладу та відсотків за користування
коштами.
17
вересня 2015 року Постановою Правління Національного банку України № 612 ПАТ
«Банк «Фінанси та кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних. Цього ж дня
виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)
прийнято рішення №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк
«Фінанси та кредит» з 18 вересня 2015 року.
Ухвалюючи
рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками
якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що
18 вересня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав
процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з ринку, а тому інтереси
позивача підлягають захисту відповідно до
положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних
осіб».
Разом
з тим у наданих заявником для порівняння
ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 16 і 23 березня 2016 року суд касаційної інстанції,
задовольняючи вимоги про стягнення вкладів за договорами депозиту після
введення тимчасової адміністрації, виходив з того, що порядок виконання судових
рішень про примусове стягнення коштів з банку, в якому запроваджено тимчасову
адміністрацію, визначено відповідними нормами Закону України «Про виконавче
провадження», якими встановлено зупинення виконавчого провадження при
запровадженні тимчасової адміністрації, а при прийнятті рішення про відкликання
банківської ліцензії та ліквідації банку, - його закінчення з надсиланням
виконавчого документа до уповноваженої особи Фонду. Саме у такий спосіб реалізується положення Закону
про нездійснення примусового стягнення коштів.
Отже,
існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм
матеріального права – Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних
осіб».
Вирішуючи
питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом вищезазначених норм
матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
виходить з такого.
17
вересня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України
про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних
Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ «Банк
«Фінанси та кредит» з ринку.
Згідно
з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних
осіб» тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що
запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку,
встановленому цим Законом.
Відповідно
до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку – це процедура припинення банку як юридичної
особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням
банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру
ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про
систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є
пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею
36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової
адміністрації.
Зокрема,
згідно з підпунктами 1, 2 частини п’ятої статті 36 Закону України «Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не
здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове
стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення
арешту на кошти та майно банку.
Відповідно
до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи
Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу
конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшеннню
ліквідаційної маси.
Аналогічна
правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 квітня
2017 року у справі № 6-350цс17.
Таким
чином, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в
позові, з висновками яких погодився й суд касаційної інстанції, правильно
виходили з того, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (10
листопада 2015 року) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що
унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Отже
у справі, яка переглядається, положення Закону України «Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб» застосовано правильно, рішення судів
апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі є законними, а тому в
задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись
пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603,
частиною першою статті 3605 ЦПК України,
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
У
задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року відмовити.
Постанова
є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3
частини першої статті 355 ЦПК України.
Підписи
суддів
http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/D5CC2FAC7F19BCAEC225813D0046DE33
Отправить комментарий