14 августа 2017

А Вы боитесь стоматологов?

Немножко страшных медицинских историй…


Справа № 2/756/215/14

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року
Оболонський районний суд міста Києва в складі: 
головуючого судді -               Шумейко О.І.,
при секретарях                -          Острянко В.В., Мишковець М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дентал-Про» про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Дентал-Про» про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2012 року між сторонами укладено договір про надання стоматологічних послуг, за умовами якого відповідач зобов'язався здійснити зубне протезування шляхом встановлення двох нейлонових бюгельних протезів «Квадротті», а також виконати усі необхідні медичні підготовчі роботи перед протезуванням та після закінчення лікування. 
У лютому 2013 року співробітниками відповідача позивачу були встановлені зубні протези, а саме: нейлонові бюгельні протези (Квадротті), про що зроблено відмітку в акті виконаних робіт, який підписаний позивачем. Після здійснення зубного протезування позивач відчувала постійний біль ясен, які кровоточили та не заживали. ОСОБА_1 звернулася до лікаря, який їй пояснив, що потрібно зачекати та дискомфорт повинен пройти. У липні 2013 року позивач знову звернулася до лікарською допомогою до відповідача, біль та кровотеча не припинялися, вона поцікавилася, чи є у товариства сертифікати якості на встановлені протези та просила виписати їй гарантійний талон, однак лікар та адміністратор клініки не змогли нічого пояснити позивачу з цього приводу та відмовили у наданні гарантійного талону. Наполягаючи на тому, щоб їй надали пояснення з приводу якості встановлених зубних протезів та їхнього найменування, позивач дізналася, що їй замість нейлонових бюгельних протезів (Квадротті) були встановлені частково знімні протези з поліаміду «Дефлекс». Така ситуація дуже обурила позивача, вона відчувала розпач та відчай. Оскільки больовий симптом у позивача не проходив, вона через декілька днів знову звернулася до керівництва відповідача з метою отримання гарантійного талону на виконані роботи, однак директор товариства відмовилася зустрічатися з позивачем.
Також позивач посилається на порушення умов договору при обрахуванні вартості лікування, оскільки роботи були розпочаті та завершені після введення в дію прайс-листа, ціни за яким були значно знижені, тобто з 01 грудня 2012 року, а тому відповідач повинен був обраховувати вартість стоматологічних послуг на підставі прайс-листа, чинного на час проведення лікування. Різниця між вартістю стоматологічних послуг, сплаченої позивачем, та цінами, вказаними у прайс-листі від 01 грудня 2012 року, з урахуванням знижки позивача, становить 22585 грн.
Крім того, позивач наголошує, що внаслідок порушення умов договору, надання неякісних стоматологічних послуг, встановлення зубних протезів без попереднього узгодження, відповідач завдав моральну шкоду позивачу, що виразилася у моральних стражданнях, перенесеному стресі внаслідок зайвих стоматологічних маніпуляцій, погіршенні самопочуття, болю.
За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь різницю між фактично сплаченими коштами за проведене стоматологічне лікування та вартістю цих робіт у сумі 22585 грн., 500000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди та витрати на правову допомогу у сумі 20250  грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначив, що відповідач не має ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики. У своїй заяві представник позивача просив розглянути справу за його відсутності.
Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що частково знімні протези з поліаміду «Дефлекс» були встановлені позивачу за її згодою, відповідачем здійснено перерахунок вартості лікування та запропоновано отримати позивачу різницю коштів, що підлягає поверненню, у розмірі 1175 грн. Сертифікат якості на встановлені зубні протези позивач не вимагала. У заяві від 12 грудня 2013 року представник відповідача просив розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
15 листопада 2012 року між ТОВ «Дентал-Про» та ОСОБА_1 укладено договір про надання стоматологічних послуг № 3791, за умовами якого відповідач зобов'язався надати послуги медичного характеру.
Відповідно до п. 8.1 договору замовник оплачує стоматологічні послуги за цінами прейскуранта виконавця, що є чинними на момент оплати таких послуг.
Згідно з п. 6.1 договору замовник погодився з тим, що вартість медичних послуг, погоджена з ним після огляду, є попередньою та не включає вартості лікування скритих патологій, які можуть бути виявлені в процесі лікування. Остаточна вартість лікування визначається після завершення огляду.
За п. 10.2 договору в разі заподіяння шкоди здоров'ю замовника під час надання медичної допомоги, замовник має право на відшкодування шкоди у відповідності до чинного законодавства України.
За додатковою угодою № 1 до договору сторонами погоджено перелік послуг, що надаються за планом лікування. Серед таких послуг також вказаний «Нейлоновий бюгельний протез (квадротті)». Загальна вартість лікування з урахуванням знижки становила 38351 грн.
У відповідності до ст. 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.
Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір про надання стоматологічних послуг у письмовій формі. На виконання договірних зобов'язань позивачем оплачена вартість лікування у загальному розмірі 38585 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 15 листопада 2012 року № 2064 та від 20 листопада 2012 року № 2111. Також відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 03 грудня 2012 року № 2186 позивачем сплачено за стоматологічні послуги 480 грн. (а.с. 13)
За результатами проведеного лікування та надання стоматологічних послуг між сторонами складений акт виконаних робіт, відповідно до якого загальна вартість лікування становила 38585 грн. (а.с. 14-17)
Крім того, 27 листопада 2012 року відповідачем наданні послуги з стоматологічного лікування на загальну суму 480 грн. (а.с. 18)
Акти виконаних робіт підписані позивачем без зауважень, окремо по кожному виду стоматологічних послуг.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року у справі призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено Київським міським бюро судово-медичних експертиз.
За висновком судово-медичної (комісійної) експертизи, складеним експертами Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, від 18 вересня 2014 року № 2-2014/ц - згідно з даними медичної картки стоматологічного хворого № U00002279 ОСОБА_1 почала лікування та протезування зубів в клініці «Дентал-Про» у листопаді 2012 року. Підготовка до протезування ОСОБА_1 розпочалася з видалення восьми зубів у листопаді 2012 року, у грудні 2012 року були проліковані (депульповані) п'ять зубів. В результаті підготовки в роті у пацієнтки залишилося чотири зуба на верхній щелепі та шість зубів на нижній щелепі. Відсутність молярів і майже всіх премолярів, що є протипоказанням до виготовлення нейлонових бюгельних протезів, змусило лікаря змінити план протезування. У зв'язку з цим, через відсутність великої кількості своїх зубів у ОСОБА_1 останній були виготовлені часткові знімні протези з дентоальвеолярними кламерами з нейлонового матеріалу «Дефлекс». Матеріали «Квадротті» і «Дефлекс» є аналогами, складовою яких є нейлон, лише випускаються різними фірмами (Італія та Аргентина), тобто заміна вказаних матеріалів один на другий не може впливати на якість протезування. Враховуючи вищезазначене, роботи з підготовки до протезування  ОСОБА_1 у клініці «Дентал-Про» були виконані правильно у відповідності з вимогами «Протоколів» (наказ МОЗ України № 566 2004 року).
Всередині грудня 2012 року ОСОБА_1 були виготовлені куксові вкладки в крайні 13, 12, 11, 25 і 33, 43 зуби, 29 січня 2013 року на вказані зуби були одягнені безметалеві керамічні корони. Якість встановлення вказаних протезів відповідає необхідним вимогам.
Зліпки для виготовлення знімних протезів були зняті 31 січня 2013 року, тобто через 2 місяці після видалення останніх зубів, що відповідає медичним показам. Здача протезів проведена 07 лютого 2013 року. Після здачі знімних протезів, як правило, буває необхідним провести 3-5 корекцій протезів в період звикання до них, тим більше, що знімні протези пацієнтці зроблені вперше в житті і перед цим видалено 8 зубів, що порушує рельєф альвеолярних відростків щелеп. В подальшому у лютому 2013 року при користуванні знімними протезами у ОСОБА_1 виникли больові відчуття, набряклість ясен, з'явилися кровоточиві ранки на слизовій оболонці. Зазначені зміни вказують на недостатню якість виготовлених знімних протезів, тобто не були зачищені заусениці на протезі в ділянці 36, 37 зубів. Також не було діагностовано та видалено залишок кореня 22 зубу, який видалявся значно раніше, але не був виявлений на панорамному знімку у клініці «Дентал-Про», що призводило до виникненні болю у верхній щелепі. Таким чином, між вказаними недоліками у виконанні знімних протезів у клініці «Дентал-Про» та виникненням травматичних ушкоджень слизової оболонки у ОСОБА_1 з появою вищевказаних скарг є прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Експерти вважають за необхідне зазначити, що згідно з угодою про лікувальні послуги у клініці «Дентал-Про» та наданої медичної документації не було проведено кюретаж пародонтальних карманів, видалення чужеродного тіла, а також неякісно було виготовлено два нейлонових протези. (а.с. 113-118)
Як убачається з медичної картки стоматологічного хворого № U00002279 позивач була повідомлена про встановлення їй 07 лютого 2013 року частково знімних протезів з нейлонового матеріалу «Дефлекс», про що свідчить її особистий підпис. (а.с. 29)
Крім того, у зв'язку із заміною протезів в процесі лікування відповідачем проведено за заявою позивача перерахунок вартості наданих стоматологічних послуг та запропоновано позивачу отримати в касі товариства 1175 грн. (а.с. 31)
Враховуючи те, що за умовами договору оплата вартості стоматологічних послуг здійснюється за цінами, що є чинними на момент здійснення такої оплати, а не на час проведення лікування, приймаючи до уваги, що за результатами проведеного лікування відповідачем було проведено перерахунок вартості наданих послуг, суд приходить до висновку про відсутність підстав для обрахування вартості стоматологічних послуг відповідно до прайс-листа від 01 грудня 2012 року, оскільки оплата послуг була проведена позивачем у листопаді 2012 року. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактично сплаченими коштами та вартістю цих робіт задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про відшкодування завданої моральної шкоди судом встановлено наступне.
За висновками судово-медичної експертизи стоматологічні послуги були надані співробітниками відповідача неякісно, не були проведені усі необхідні медичні маніпуляції, що, у свою чергу, спричинило виникнення у ОСОБА_1 скарг, болісних відчуттів, кровотечі ясен. Крім того, неякісно були проведені роботи з виготовлення зубних протезів, що також вплинуло на самопочуття позивача.
Також судом встановлено, що ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики на ім'я ТОВ «Дентал-Про» не видавалася, а зазначена у договорі ліцензія МОЗ України, серія АГ№ 603501, належить іншій юридичній особі - ТОВ «Дентал-Профі». Такі обставини підтверджені у листі МОЗ України від 16 січня 2014 року №  17/53/10/771. У зв'язку з наведеним позивач звернулася до Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві з повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Внаслідок вказаних протиправних дій відповідача позивач зазнала моральної шкоди, що виразилася у стражданнях, переживаннях, відчутті фізичного болю, розпачу, відчаю, погіршенні самопочуття. Позивач вимушена була звернутися до іншої стоматологічної клініки за отриманням медичної допомоги, а потім до правоохоронних та судових органів за захистом своїх порушених прав та інтересів. Неочікувана зміна обставин вимагала та продовжує вимагати від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, вимушеного звернення за наданням правової допомоги. Суд також приймає до уваги те, що будь-які маніпуляції, пов'язані з стоматологічним лікуванням, викликають у позивача особисті сильні фізичні та психологічні страждання та хвилювання, вона довгий час обирала стоматологічну клініку для проведення протезування, намагалася запобігти можливому дискомфорту при проведенні стоматологічного лікування.
Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, у сумі 40000,00 грн., яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та вирішує стягнути з відповідача на користь позивача 40000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог суд вирішує відмовити з підстав наведених вище.
Згідно з ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.
Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
За правилами ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від оплати судового збору, розмір якого у даній справі складає 229,40 грн. та підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Крім того, позивачем під час розгляду справи понесені витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у сумі 4411 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 20250 грн., однак вищенаведеним законом встановлені граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу. Правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання юридичних послуг від 04 червня 2013 року, укладеного з ТОВ «Юридична компанія «Алекс», та на підставі довіреності від 04 червня 2013 року, виданої на ім'я адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 з правом передовіри.
Як убачається з матеріалів справи, представник позивача приймав участь у судових засіданнях, загальна тривалість яких становила 1 годину 35 хвилин, також представник позивача один раз знайомився з матеріалами справи. Розмір мінімальної заробітної плати у цей період склав 1147 грн. (40% = 458,80 грн./год.) у 2013 році та 1218 грн. (40% = 487,20  грн./год.). Відтак, розмір максимальної компенсації витрат на правову допомогу становить 726,43 грн. за участь представника  у судових засіданнях та 487,20 грн. за ознайомлення з матеріалами справи.
Інші послуги, які надавалися позивачу відповідно до договору про надання юридичних послуг та вказані у довідці, не пов'язані з участю представників у судових засіданнях, вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та ознайомленням з матеріалами справи.
Таким чином, загальний розмір витрат на правову допомогу складає 1213,63 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дентал-Про» про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дентал-Про», код ЄДРПОУ 37896693, на користь ОСОБА_1 40000 (сорок тисяч) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дентал-Про», код ЄДРПОУ 37896693, судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок в дохід держави.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дентал-Про», код ЄДРПОУ 37896693, на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 1213 (одна тисяча двісті тринадцять) гривень 63 копійки та витрати на проведення судової експертизи у сумі 4411 (чотири тисячі чотириста одинадцять)  гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                          О.І. Шумейко


ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція

Р І Ш Е Н Н Я


Справа "Ростунова проти України"
(Заява N 20165/04)

Страсбург, 18 лютого 2010 року

ОСТАТОЧНЕ
28/06/2010

Переклад офіційний
Текст рішення може підлягати редакційним правкам.

У справі "Ростунова проти України"
Європейський суд з  прав  людини  (п'ята  секція),  засідаючи палатою, до складу якої увійшли:
Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,
Рената Ягер (Renate Jaeger),
Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),
Райт Маруст (Rait Maruste),
Марк Віллігер (Mark Villiger),
Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,
Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,
та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,
після обговорення за зачиненими дверима 26 січня  2010  року, виносить таке рішення, що було прийнято в той же день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу  порушено  за  заявою  N  20165/04,  поданою  проти України до  Суду 16 травня   2004   року громадянкою України пані Людмилою  Олексіївною Ростуновою (далі - заявниця) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і  основоположних свобод ( 995_004 ) (далі - Конвенція).
2. Уряд України (далі   -   Уряд)   представляв   його Уповноважений - п. Ю.Зайцев.
3. 12 листопада 2007 року  Суд  вирішив  направити  цю  заяву Уряду.  Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив  розглядати  питання  щодо  прийнятності  та  суті   заяви одночасно.

ЩОДО ФАКТІВ

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилася в 1951 році та проживає в м. Києві.
5. 15 листопада 2000 року заявниця звернулась до Подільського районного суду м.  Києва з позовом  до  приватної  клініки  "Лікар Айболіт" про  відшкодування  матеріальної  та  моральної  шкоди, заподіяної їй невідповідним стоматологічним  лікуванням.  Пан  С., лікар, що лікував заявницю, брав участь у справі як третя особа.
6. 14  грудня 2000 року суд призначив судову експертизу,  яка була завершена в липні 2001 року.
7. 26 вересня 2001 року пан  С.  подав  зустрічний  позов  до заявниці про відшкодування  шкоди,  завданої  його  репутації. Невстановленої  дати  зустрічний позов був   відокремлений   в самостійне провадження.
8. 30  квітня  2002  року суд відмовив заявниці у задоволенні позову.
9. Розглянувши  апеляційну  скаргу   заявниці,   23   вересня 2002 року апеляційний суд м. Києва скасував це рішення та направив справу на новий розгляд до того ж суду.
10. 21 листопада 2002 року заявниця просила суд  залучити  до участі  у  справі  як  співвідповідача  приватну  клініку "Кебот". Невстановленої дати це клопотання було задоволено.
11. 3 липня 2003  року  Подільський  районний  суд  м.  Києва залишив позовну заяву заявниці без розгляду у зв'язку з її неявкою у судове засідання.
12. 11 вересня 2003 року апеляційний суд м.  Києва залишив це рішення без змін.
13. Розглянувши касаційну скаргу заявниці, 1 червня 2005 року Верховний Суд України скасував рішення від 3 липня та  11  вересня 2003  року  та  направив  справу  на новий розгляд до Подільського районного суду м. Києва.
14. 11 травня 2007 року Подільський  районний  суд  м.  Києва відмовив  заявниці у  задоволенні  позовних  вимог,  визнавши  їх необґрунтованими.
15. 11 червня 2007 року заявниця подала апеляційну скаргу.
16. 19 березня 2009 року апеляційний  суд  м.  Києва  залишив рішення від 11 травня 2007 року без змін.
17. 7 серпня  2009  року  Верховний  Суд  України  відхилив касаційну скаргу заявниці як необґрунтовану.
18. Заявниця  змінювала  свої  позовні  вимоги  три  рази  та заявляла  декілька клопотань, що стосувались різних процесуальних питань,  включаючи проведення аудіозапису судових засідань, відвід суддів,  забезпечення  доказів  та інше.  З тридцяти п'яти судових засідань,  що відбулись протягом  розгляду  справи,  дев'ять  були відкладені  через  відсутність  судді,  три  -  через  відсутність аудіотехнічних засобів для фіксування судових засідань,  два -  за заявами заявниці,  п'ять - через неявку відповідача,  одне - через неявку обох сторін у справі та два - через неявку свідків.

ЩОДО ПРАВА

I. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

19. Суд зазначає,  що після направлення заяви Уряду  заявниця представила нові скарги за статтями 2 та 4 Конвенції.
20. На  думку Суду,  нові скарги не уточнюють первісних скарг заявниці,  які були подані п'ятьма  роками  раніше  та  щодо  яких сторони  надали  свої  зауваження.  Тому Суд вважає,  що недоречно зараз обговорювати ці питання окремо (див.  рішення Суду у  справі "Пиряник проти   України"  (Piryanik  v.  Ukraine), N 75788/01, п. 20, від 19 квітня 2005 року).

II. СКАРГА ЩОДО ТРИВАЛОСТІ
СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

     21. Заявниця скаржилась, що тривалість судового розгляду була несумісною із  вимогою  "розумного  строку",  яка закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, що передбачає наступне:

Пункт 1 статті 6
"Кожен має  право  на  справедливий...  розгляд  його  справи упродовж розумного строку...  судом,  встановленим  законом,  який вирішить спір    щодо   його   прав   та   обов'язків   цивільного характеру... ."
A. Щодо прийнятності
22. Суд вважає,  що скарга заявниці не є явно необґрунтованою у  значенні  пункту  3 статті 35 Конвенції.  Суд також вважає,  що вона не є  неприйнятною  з  будь-яких  інших  підстав. Відповідно скарга визнається прийнятною.
B. Щодо суті
23. Уряд  стверджував,  що  розгляд  справи  був  тривалим  у зв'язку із її складністю  та  поведінкою  заявниці,  яка  подавала різні  скарги,  заявляла процесуальні клопотання та декілька разів змінювала  позовні  вимоги.  На  думку Уряду, затримок з боку державних органів не було.
24. Заявниця не погодилась.
25. Суд   зазначає,   що період, який має  розглядатись, розпочався 15 листопада 2000 року та тривав до 7 серпня 2009 року. Таким чином, він тривав приблизно вісім років та дев'ять місяців.
26. Суд нагадує, що розумність тривалості провадження повинна визначатись у світлі відповідних обставин справи та  з  огляду  на такі   критерії:   складність   справи,   поведінка   заявниці  та відповідних органів влади,  а також важливість предмета спору  для заявниці  (див.,  серед інших, рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender  vFrance)  [ВП],  N   30979/96, п.   43, ЄСПЛ 2000-V1I).
27. Суд  зазначає,  що хоча заявниця шляхом  подачі скарг, заявления процесуальних клопотань та зміни позовних вимог  сприяла тривалості судового провадження,  основна відповідальність за його тривалість покладається на національні суди.  Суд не бачить жодної вагомої  причини,  чому  судове  провадження,  яке  не стосувалось складних фактичних або правових  питань,  залишалось  незавершеним такий тривалий період.
28. Судом  вже  було констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, подібних до цієї (див. рішення у справі "Фрідлендер" (Frydlender), зазначене вище).
29. Дослідивши всі   матеріали справи, які   є  в  його розпорядженні,  Суд зазначає, що Уряд України  не  навів  жодного факту чи аргументу, здатних переконати Суд дійти іншого висновку у даній справі.  З огляду на практику Суду з цього питання, Суд приходить  до  висновку,  що у даній справі тривалість судового розгляду була  надмірною та  не  відповідала  вимогам  "розумного строку".
30. Відповідно   мало  місце  порушення  пункту  1  статті  6 Конвенції.

III. ІНШІ СКАРГИ

31. Заявниця скаржилась за статтею 3 Конвенції ( 995_004 ) на те,  що невідповідне, за її твердженням, стоматологічне лікування становило катування. Заявниця також скаржилась  за  пунктом 1 статті 6  та  статтею 13 Конвенції на результат судового розгляду. Крім того,  вона скаржилась за статтею  1  Першого  протоколу  до Конвенції щодо результату судового розгляду.
32. Дослідивши всі матеріали   справи,   які є  в  його розпорядженні,  та в тій мірі,  в якій він є  повноважним  вивчати заявлені   скарги,   Суд   не  виявив  порушення  прав  і  свобод, закріплених Конвенцією або протоколами до неї. Отже, ця  частина скарги повинна бути відхилена як явно необґрунтована відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

A. Шкода
33. Заявниця  вимагала 3 272 379 євро відшкодування моральної шкоди та 72 076 євро відшкодування матеріальної шкоди.
34. Уряд висловив заперечення щодо цих вимог.
35. Суд  не  вбачає  будь-якого  зв'язку   між   встановленим порушенням  та  розміром  заявленої  матеріальної шкоди,  тому Суд відхиляє заявлені  вимоги.  Одночасно   Суд   присуджує   заявниці 1600 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
36. Заявниця  також вимагала  840 євро відшкодування судових витрат, понесених нею в національних судах.
37. Уряд висловив заперечення щодо цієї вимоги.
38. Згідно  з практикою Суду заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі,  якщо доведено, що такі витрати були фактично понесені  і  були  неминучими  і  що їхній  розмір є обґрунтованим.  У справі,  що розглядається,  Суд, беручи до уваги  наявну у нього  інформацію та  зазначені  вище критерії, відхиляє вимоги заявниці.
C. Пеня
39. Суд  вважає  за  доцільне  призначити  пеню  на  підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального  банку,  до якої має бути додано три відсоткових пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує   скаргу   за   пунктом   1  статті  6  Конвенції щодо тривалості судового розгляду прийнятною,  а  інші скарги у заяві - неприйнятними.
2. Постановляє,  що  мало  місце  порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
3. Постановляє, що:
(a) протягом   трьох   місяців  з  дня,  коли  рішення  стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявниці 1600 (одну  тисячу шістсот) євро відшкодування моральної шкоди,  враховуючи будь-який податок,  який  може  бути  стягнуто з  цієї суми,  що мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і  до  повного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple  interest) у розмірі граничної позичкової   ставки Європейського центрального банку,  яка діятиме в цей період,  плюс три відсоткових пункти.
4. Відхиляє   решту   вимог   заявниці   щодо    справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською  мовою  і  повідомлено письмово 18 лютого 2010 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77  Реґламенту  Суду.
 Секретар секції                                       К.ВЕСТЕРДІК
Голова секції                                          П.ЛОРЕНЦЕН 

Отправить комментарий