Однажды
известное информагентство позаимствовало 8 фотографий из Twitter и переслало
своим клиентам. Фотографа никто не спрашивал, ведь снимки были "просто из
Интернета" – почти ничьи. А фотограф, нехороший человек, возьми да
пожалуйся в суд. Что же из этого вышло?
1,2
миллионов долларов США – такую компенсацию суд присудил Д. Морелю за
неправомерное использование его фотографий. Неожиданно оказалось, что "без
спросу" использовать и продавать чужой контент из соцсетей нельзя, что
пользовательские соглашения или политика соцсетей не отменяют законы об охране
интеллектуальной собственности, что даже западные медиа-гиганты могут ошибаться
в вопросах заимствования снимков из сети Интернет.
Все
началось с того, что фотокорреспондент Даниель Морель сделал ряд снимков прямо
во время чудовищного землетрясения в Гаити в 2010 году (тогда погибло более 200
тыс. человек) и почти сразу разместил часть из них на своей страничке в
Twitter. В спешных поисках изображений трагедии один из сотрудников старейшего
и одного из самых крупных информагентств в мире – Agence France-Presse (AFP)
увидел нужные снимке в Twitter другого пользователя – подростка,
позаимствовавшего фотографии Мореля, а заодно и поставившего на них свое имя.
Не разобравшись должным образом в авторстве, AFP стало продавать снимки своим
клиентам, в том числе Getty Images – крупному американскому фотоагентству.
Фотографии молниеносно распространились по всему миру и были опубликованы в
ряде известных изданий, в том числе в газете The Washington Post.
Уже
на следующий день ошибка выяснилась и AFP исправил данные об авторских правах
на фотографии, однако, несмотря на отсутствие согласия автора, продажа снимков
сразу прекращена не была. Позже, в суде США, представители AFP будут заявлять, что загружая свои
фотографии в Twitter, пользователь автоматически дает право на их свободное
использование, согласно правилам Twitter. Вот только сам Twitter и ряд других
соцсетей (в том числе Facebook) подчеркивают, что именно пользователь обладает
исключительными правами на свои фотографии, размещенные в соцсети.
Итак,
несмотря на смелые заявления AFP (которые совсем недавно были озвучены также
некоторыми украинскими "экспертами") о том, что фотографии из
соцсетей можно использовать "как угодно", суд сделал противоположные
выводы. Свободно использовать контент, в том числе фотографии, можно лишь в
рамках соцсети, между ее пользователями. Права брать контент из сети и
использовать его вне сети (в печатной прессе, на телевидении или на веб-сайтах)
пользовательское соглашение не предоставляет. И точка.
Удивительно
то, что именно AFP начало судебный процесс, пытаясь получить официальное
подтверждение об отсутствии нарушения со стороны агентства. В результате дело
обернулось не только против AFP, но и против Getty Images, и против газеты The
Washington Post, а восемь известных юристов защиты ничего не смогли
противопоставить фотографу с Гаити. Процесс длился почти четыре года и
завершился суровым приговором, очевидным предупреждением для информагентств и
фотостоков. AFP и Getty Images были признаны виновными в 16 нарушениях Закона
США об авторском праве в цифровую эпоху (англ. Digital Millennium Copyright
Act) и обязанными выплатить огромную компенсацию фотографу.
И
все же излишнего оптимизма проявлять не стоит. Если даже на территории США, где
защита интеллектуальной собственности известна своей суровостью, случаются
такие "осечки", то что говорить о других странах. В частности, база
судебных решений Украины небогата на подобные иски: в единственном найденном
аналогичном деле о незаконном заимствовании фотоснимков из социальных сетей суд
отказал фотографу в компенсации. Основанием такого решения стало то, что
фотограф не доказала, что ее снимки полностью идентичны фотографиям в газете.
Кроме того, в связи с новой политикой того же Facebook в отношении личного
контента пользователей (имеется в виду право сети на передачу третьим лицам
права использовать контент), с 1 января 2015 года фотографам рекомендуется
осторожней отнестись к публикации своих работ в Facebook. В частности, стоит
воздержаться от размещения на страницах сети ценных с коммерческой точки зрения
фотографий, вместо этого публикуя только ссылку на них с другого,
контролируемого веб-сайта (например, с личного).
Быстрое
развитие цифровых технологий открывает большие возможности, позволяет почти
молниеносно обмениваться информацией, узнавать и даже видеть то, что происходит
в данный момент в другой части планеты. Однако те, кто такую информацию или
изображения могут предоставить, не обязаны становиться бесплатно работающими на
медиа-гигантов волонтерами. Комментируя исход дела, Даниель Морель заметил, что
надеется, что фотографам больше не придется терпеть пытку, которой он
подвергался в годы судебной тяжбы с AFP и Getty Images, когда его пытались
всячески очернить, обвинить в жадности, сделать виновным даже в том, что он
загрузил фотографии хорошего разрешения в сеть. Фотограф признался, что момент
решения суда был "самым прекрасным моментом его жизни", поскольку
высокомерные, по словам Мореля, представители компаний "думали, что они
недосягаемы…, что их невозможно привлечь к ответственности".
ИСТОЧНИК:
http://www.c-n-l.eu/assets/files/Social%20Network%20Photo.pdf
Справа№ 133/3786/13-ц
Р
І Ш Е
Н Н Я
Іменем України
20.03.2014 року
КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
В
складі головуючого
Навроцького А. П.
при
секретарі
Сологуб Л.А.,
з
участю: адвоката
ОСОБА_1,
представників
відповідача Чернеги Н.І., ОСОБА_6,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в місті Козятин
справу
за позовом ОСОБА_4 до редакції газети «Вісник Козятинщини» про стягнення
грошової компенсації за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної
власності,
В
С Т А Н О В И В:
В
листопаді 2013 року ОСОБА_4 до редакції газети «Вісник Козятинщини» про
стягнення грошової компенсації за неправомірне використання об'єкта права
інтелектуальної власності в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає
11470 грн..
В
обґрунтування позовних вимог позивач вказала в позовній заяві наступне.
В
газеті «Вісник Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_5 за НОМЕР_1 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_4
під авторством ОСОБА_6, на сторінці 12 була опублікована фотографія з місця
події.
Зазначену
фотографію в числі інших фотографій з місця події було нею (позивачем)
розміщено на її сторінках в соціальних мережах:
1)«Одноклассники» ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2)«Фейсбук»
ІНФОРМАЦІЯ_2;
3)
«ВКонтакте» ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідних
групах, звідки, на її (позивача) переконання, працівниками відповідача й було
скопійовано зроблену нею фотографію та опубліковано у вказаному номері газети
«Вісник Козятинщини».
Причому,
при опублікуванні цієї фотографії відповідачем навіть не було зроблено
посилання на її автора, хоча у всіх джерелах, де її фотографія була розміщена,
таке посилання є.
Дозволу
на використання опублікованої відповідачем зробленої нею фотографії вона
(позивач) ні редакції газети «Вісник Козятинщини», ні кореспондентам газети
не надавала.
Таким
чином відповідачем було порушено її авторське право на фотографічний твір .
При
цьому посилається на наступне.
Відповідно
до ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на
результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права
інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право
інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної
власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо
певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та
іншим законом.
Право
інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права
інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків,
передбачених законом.
Суб'єктами
права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права
інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи,
яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної
власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст.421 ЦК
України).
Згідно
ст.423 ЦК України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:
1)
право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо)
об'єкта права інтелектуальної власності;
2)
право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності,
здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної
власності;
3)
інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Особисті
немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права
інтелектуальної власності.
Майновими
правами інтелектуальної власності є:
1)
право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2)
виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
3)
виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права
інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
4)
інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно
статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (до
якої приєдналася Україна), статті 8 Закону України "Про авторське право і
суміжні права" (далі Закон N 3792-XII) статті 433 Цивільного кодексу
України (далі ЦК України) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані
способами, подібними до фотографії, охороняються як об'єкти авторського права.
Статтею
435 ЦК України визначено, що первинним суб'єктом авторського права є автор
твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа,
зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору
(презумпція авторства).
Авторське
право виникає з моменту створення твору (ст.437 ЦК України).
Статтями
438 та 440 ЦК України встановлено, що автору твору належать особисті немайнові
права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:
1)
вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це
практично можливо;
2)
забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;
3)
обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
4)
на недоторканність твору.
Майнові
права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи
законом.
Статтею
441 ЦК України зазначено,що використанням твору є,зокрема, його опублікування (випуск у світ) та
відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
Твір
вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом
повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний,
публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у
загальнодоступних електронних системах інформації. Ніхто не має права
опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та
іншим законом (ст.442 ЦК України).
Використання
твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного
використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом
(ст.443 ЦК України).
Законом
передбачено випадки правомірного
використання твору без згоди автора
(ст.444 ЦК України), однак в даній ситуації вказана норма закону не може
виправдати дії відповідача.
Хоча
відповідно до ч.2 ст.444 ЦК України, особа, яка використовує твір, зобов'язана
зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.
Порушення
права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи
посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом,
іншим законом чи договором (ст.431 ЦК України).
Статтею
432 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за
захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього
Кодексу.
Суд
у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення,
зокрема, про:
-
застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за
неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір
стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших
обставин, що мають істотне значення;
-
опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права
інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Згідно
ст. 52 Закону N 3792-XII Закону України
"Про авторське право і суміжні права" передбачено застосування
разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне
використання об'єкта права інтелектуальної власності, у розмірі від 10 до 50000
мінімальних заробітних плат, та опублікування в засобах масової інформації
відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового
рішення щодо такого порушення.
Згідно
ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у
разі його порушення.
Кожна
особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або
майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Відповідно
до ст.21 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в
Україні" підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації
за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа,
що виконує її функції. Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує
програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником
(співзасновниками). Редакція друкованого засобу масової інформації набуває
статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно
до чинного законодавства України.
Згідно
зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік"
від 06.12.2012 р. N 5515-VI з 1 січня 2013 року встановлено розмір мінімальної
заробітної плати 1147,00 грн. на місяць.
При
цьому позивач посилається на положення ст.ст. 15, 16 , 440 443, 432 ЦК України,
ст. 52 Закону N 3792-XII Закону України
"Про авторське право і суміжні права" ,
В
судовому засіданні позивач ОСОБА_4 і її представник позов підтримали, підтвердили
обставини, що вказані в позовній заяві.
В
судовому засіданні представники відповідача позов не визнали.
В
своїх поясненнях і письмових запереченнях проти позову (а.с.20-21) зазначили,
що редакція газети «Вісника Козятинщини» заперечує проти позову у повному
обсязі, оскільки 25 серпня 2013 року між редакцією «Вісник Козятинщини» та ТОВ
«Видавництво «РІА», в особі директора ОСОБА_5, яке володіє авторськими правами
на створення в наслідок службового доручення працівниками газети «РІА-К»
фотозображення, було укладено договір на безоплатне використання фотографічних
творів. За цим договором ТОВ «РІА-К» передало безплатно права на
використання фотографічних творів, які
мали статус службових творів.
Згідно
акту приймання-передачі фотографічного твору від 25.08.2013 року уповноважені
особи розпорядника та користувача по згаданому вище договору відповідно
передали та прийняли фотографічний твір, на якому зображена пожежа магазинів у
м.Козятин, яка мала місце 23.08.2013 року №ІМС_6633 у форматі JРЕG.
Таким
чином, спірне фотозображення є фотографічним твором, на який розповсюджується
режим авторського права ТОВ «Видавництво «РІА».
Відповідно
до частини третьої статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень,
крім випадків, встановлених цим Кодексом.
До
предмету доказування у справі входить такий юридичний факт, як авторство,
оскільки відповідач ставить під сумнів факт авторства позивача.
Згідно
з п.10ч.1,ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та п.І.ч.1
ст.. 433 ЦК України до об'єктів авторського права належить фотографічні твори,
у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії.
Статтею
11 Закону України „Про авторське право і суміжні права" та ст.43 5 ЦК
України передбачено, що первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є
автор твору. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.
Для виконання і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи
будь-яке інше спеціальне його оформлення.
Таким
чином, використання (опублікування) фотографічного товару було здійснено
відповідачем відповідно до умов Договору № 02471583-25-08-13, у відповідності
до чинного законондавства та без порушення майнових та немайнових прав автора.
А
тому, представники відповідача просять відмовити в задоволенні позову.
З
матеріалів справи встановлено наступне.
В
газеті «Вісник Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_5, за НОМЕР_1, в статті
«ІНФОРМАЦІЯ_4 під авторством ОСОБА_6, на сторінці 12 була опублікована
чорно-біла фотографія з місця події.
(а.с.6,7)
Позивач
разом із позовною заявою надала кольорову фотографію пожежі невідомого об'єкту,
зображення на якій за загальними ознаками досить схоже на зображення на
чорно-білій фотографії з місця події у вищевказаній статті газети «Вісник
Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_5, за НОМЕР_1.
(а.с.8)
Відповідно
до договору на безоплатне використання фотографічних творів від 25 серпня 2013
року, укладеного між ТОВ «Видавництво «РІА» і комунальним підприємством «Вісник
Козятинщини», ТОВ «Видавництво «РІА» передало безплатно комунальному
підприємству «Вісник Козятинщини» право на використання фотографічних творів, які створені
працівниками цього товариства у процесі виконання ними своїх посадових
обов'язків.
(а.с.22,23)
Відповідно
до акту приймання-передачі фотографічного твору від 25.08.2013 року
уповноважені особи розпорядника та користувача по згаданому вище договору
відповідно передали та прийняли фотографію пожежі магазинів, яка сталася в ніч на 23.08.2013 року
№ІМС_6633, у форматі JРЕG.
(а.с.24)
10
вересня 2013 року позивач звернулася до відповідача із зверненням, а по суті,
із претензією із вимогою виплатити їй компенсацію за порушення її авторського
права на фотографію, опубліковану в газеті «Вісник Козятинщини» від
ІНФОРМАЦІЯ_5, за НОМЕР_1, в статті «ІНФОРМАЦІЯ_4, під авторством ОСОБА_6, в
розмірі 10 мінімальних заробітних плат, та надрукувати в найближчому номері
цієї газети інформацію проте, що редакцією було порушено авторське право
позивача при публікації вищевказаної фотографії.
(а.с.45,46)
Публікація
фотографії пожежі була розміщена в газеті «Місто», НОМЕР_2, від ІНФОРМАЦІЯ_7, у
статті «ІНФОРМАЦІЯ_6», де є посилання редакції газети на фото, здійснене
ОСОБА_4.
(а.с.47,48)
Позивач
надала ще декілька фотографій із вищевказаної пожежі в ніч на 23 серпня 2014
року із фотоапарата за серійним № 1530609511, серед яких є фотографія,
зображення на якій за загальними ознаками досить схоже, на зображення на
чорно-білій фотографії з місця події у вищевказаній статті газети «Вісник
Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_5, за НОМЕР_1 та копію гарантійного талона на
фотоапарат, із серійним № 1530609511 .
Заслухавши
пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні
позову необхідно відмовити.
Відповідно
до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. крім випадків,
встановлених ст.61 цього Кодексу.
Проте,
позивач, звернувшись в суд із цим позовом, не довела належними і допустимими
доказами обставин, на які вона посилається в позовній заяві.
Як
слідує із змісту позовної заяви і пояснень позивача, вона вважає себе автором
вищевказаної фотографії, яка була опублікована у вищевказаній статті газети
«Вісник Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_5, за НОМЕР_1..
В
той же час, позивач в позовній заяві зазначила, що на її переконання, зроблену нею фотографію
працівниками відповідача було скопійовано із її сторінок в соціальних мережах.
Як
вбачається із наданих позивачем кольорових фотографій пожежі, зображення на
одній із них за загальними ознаками є досить схожим на зображення на
чорно-білій фотографії з місця події у вищевказаній статті газети «Вісник
Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідно
до ч.1 ст.57 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо
предмета доказування.
В
даному випадку предметом доказування відповідно до ч.3 ст. 60 ЦПК України є
ідентичність фотографій розміщених у
вищевказаній статті газети «Вісник Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_5 та фотографій,
наданих позивачем і розміщених нею у соціальних мережах.
Проте,
позивач не надала належних доказів того, що ці фотографії є ідентичними. Тобто,
позивач не надала доказів того, що у вищевказаній статті газети «Вісник
Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_5 розміщена саме
її (позивача) фотографія.
Крім
того, відповідно до договору на безоплатне використання фотографічних творів
від 25 серпня 2013 року, укладеного між ТОВ «Видавництво «РІА» і комунальним
підприємством «Вісник Козятинщини», ТОВ «Видавництво «РІА» передало безплатно
комунальному підприємству «Вісник Козятинщини» право на використання фотографічних творів, які створені
працівниками цього товариства у процесі виконання ними своїх посадових
обов'язків, а відповідно до акту приймання-передачі фотографічного твору від
25.08.2013 року уповноважені особи розпорядника та користувача по згаданому
вище договору відповідно передали та прийняли фотографію пожежі магазинів, яка сталася в ніч на 23.08.2013 року
№ІМС_6633, у форматі JРЕG.
Вищевказаний
договір не суперечить положенням ст..ст.32,32 ЗУ «Про авторське право і суміжні
права», на даний час він судом не визнаний недійсним, а позивач не надала
доказів того, що вищевказаний акт приймання-передачі фотографічного твору від
25.08.2013 року є фіктивним.
Відповідно
до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Таким
чином, позивач звернулася в суд із позовом про захист сумнівного права.
Керуючись
ст.ст.208, 209,212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити
в задоволення позову ОСОБА_4 до редакції газети «Вісник Козятинщини» про
стягнення грошової компенсації за неправомірне використання об'єкта права
інтелектуальної власності,
Повний
текст рішення буде складено включно до 25 березня 2014 року.
Рішення
може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський
міськрайонний суд протягом десяти днів з
дня його проголошення.
Суддя:
підпис
Справа
№ 133/3786/13-ц
Провадження
№ 22-ц/772/1354/2014
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05"
травня 2014 р. м.
Вінниця
Колегія
суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької
області в складі:
ГоловуючогоВавшка
В.С.,суддів:Іванюка М.В., Колоса С.С.,при секретарі:Пантелеймоновій А.І.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення
Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2014 року у
справі за позовом ОСОБА_6 до редакції газети «Вісник Козятинщини» про стягнення
грошової компенсації за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної
власності,
в
с т а н о в и л а :
У
листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним позовом, зазначала,
що в газеті «Вісник Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_1 за № НОМЕР_1 у статті
«ІНФОРМАЦІЯ_2» під авторством ОСОБА_7,
на сторінці 12 була опублікована фотографія з місця події.
Зазначену
фотографію, у числі інших фотографій, з місця події було позивачем розміщено на
її сторінках в соціальних мережах «Однокласники», «Facebook» та
«Вконтакте» у відповідних групах,
звідки, на її переконання, працівниками відповідача й було скопійовано зроблену
нею фотографію та опубліковано у вказаному номері газети «Вісник Козятинщини».
При
опублікуванні вказаної фотографії відповідачем не було зроблено посилання на її
автора, хоча у всіх джерелах, де її фотографія була розміщена, таке посилання
є. Дозволу на використання опублікованої відповідачем зробленої позивачем
фотографії вона ні редакції газети «Вісник Козятинщини», ні кореспондентам
газети не надавала.
Посилаючись
на вказані обставини, ОСОБА_6 вважає, що відповідачем було порушено її
авторське право на фотографічний твір, а тому просила стягнути з відповідача
грошову компенсацію за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної
власності у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 11 470 грн.
Рішенням
Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2014 року
відмовлено у задоволенні вказаного позову.
На
таке рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги,
посилаючись на невідповідність висновків
суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Перевіривши
законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів
апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає
частковому задоволенню.
Судом
першої інстанції встановлено, що в газеті «Вісник Козятинщини» від
ІНФОРМАЦІЯ_1, за № НОМЕР_1, в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» під авторством ОСОБА_7, на
сторінці 12 була опублікована чорно-біла фотографія з місця події.
Надана
ОСОБА_6 кольорова фотографія пожежі невідомого об'єкту, зображення на якій за
загальними ознаками досить схоже на зображення на чорно-білій фотографії з
місця події у вищевказаній статті.
Відповідно
до договору на безоплатне використання фотографічних творів від 25 серпня 2013
року, укладеного між комунальним підприємством «Вісник Козятинщини» та ТОВ
«Видавництво «РІА», останнє передало безплатно комунальному підприємству
«Вісник Козятинщини» право на використання
фотографічних творів, які створені працівниками цього товариства у
процесі виконання ними своїх посадових обов'язків.
Згідно
акту приймання-передачі фотографічного твору
від 25 серпня 2013 року уповноважені особи розпорядника та користувача
на підставі вказаного договору передали та прийняли фотографію пожежі
магазинів, яка сталася в ніч на 23
серпня 2013 року № ІМС_6633, у форматі JРЕG.
10
вересня 2013 року позивач звернулася до відповідача із зверненням, а по суті,
із претензією з вимогою виплатити їй компенсацію за порушення її авторського
права на фотографію, опубліковану в газеті «Вісник Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_1, за № НОМЕР_1, в статті
«ІНФОРМАЦІЯ_2» під авторством ОСОБА_7, в розмірі 10 мінімальних заробітних
плат, та надрукувати в найближчому номері цієї газети інформацію про те, що
редакцією було порушено авторське право позивача при публікації вищевказаної
фотографії.
Відмовляючи
у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.
3 ст. 60 ЦПК позивач не надала суду доказів про ідентичність фотографій
розміщених у статті газети «Вісник Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_1 та фотографій, наданих нею і
розміщених нею у соціальних мережах. Також, укладений договір на безплатне
використання фотографічних творів від 25 серпня 2013 року, укладений між
комунальним підприємством «Вісник Козятинщини» та ТОВ «Видавництво «РІА» не
суперечить положенням ст. ст. 32, 33 Закону України «Про авторське право і
суміжні права».
Колегія
суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції,
виходячи з наступного.
Згідно
ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або
оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або
заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Так,
відповідно до ст. 11 ЦПК України
суд розглядає цивільні справи
не інакше як за
зверненням фізичних чи
юридичних осіб, поданим
відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених ними вимог
і на підставі доказів сторін
та інших осіб
які беруть участь у справі.
Відповідно
до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,
вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі
повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в
судовому засіданні.
Згідно
ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)
чи мали місце обставини, якими
обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші
фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають
значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які
правовідносини сторін випливають із
встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих
правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як
розподілити між сторонами судові витрати.
Колегією
суддів встановлено, що в газеті «Вісник Козятинщини» від ІНФОРМАЦІЯ_1, за №
НОМЕР_1, в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» під авторством ОСОБА_7, на сторінці 12 була
опублікована чорно-біла фотографія з місця події.
Відповідно
до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за
захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно
до роз'яснень, викладених у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про
застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і
суміжних прав» відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому
порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники
цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК, які своїми діями
(бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб'єктів
авторських прав і (або) суміжних прав.
Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або)
суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому
порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона
завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями
відповідача.
Колегія
суддів вважає, що судом першої інстанції
невірно визначено суб'єктний склад правовідносин. Так, відповідно до
оглянутого у судовому засіданні Статуту , зареєстрованого Козятинською райдержадміністрацією 17 липня
2002 року, встановлено, що Козятинською районною радою, Козятинською райдержадміністрацією та
трудовим колективом було створено
Комунальне підприємство «Редакція газети «Вісник Козятинщини», яке відповідно
до п.3.1 цього Статуту є юридичною особою з дня державної реєстрації. З
матеріалів справи вбачається (а.с. 105), що КП «Редакція газети «Вісник
Козятинщини» зареєстроване як юридична особа у Єдиному державному реєстрі
юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким
чином, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що Редакція газети ( а
по суті - трудовий колектив) не є
самостійним суб'єктом права в розумінні ст.80 ЦК України та не наділена
цивільною правоздатністю і дієздатністю,
тому не може бути позивачем чи відповідачем у суді.
Аналогічна
позиція міститься у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про
судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також
ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року у
якому роз'яснено, що у разі коли редакція друкованого засобу масової інформації
не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа,
структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним
підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник
друкованого засобу масової інформації.
Згідно ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням
позивача, не припиняючи розгляду
справи, замінює первісного
відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до
тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі
у справі іншу особу
як співвідповідача.
Колегією
суддів встановлено, що з клопотанням про
заміну відповідача позивач до суду не
звертався, а зазначеною вище
нормою Кодексу суду
не надано право
здійснювати такі дії за власною
ініціативою.
Оскільки
позивач обрав неналежний спосіб захисту свого, як він вважає, порушеного права,
а суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову,
невірно застосував норми матеріального та процесуального права та не визначився
з характером спірних правовідносин, тому рішення суду першої інстанції підлягає
скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 до
редакції газети «Вісник Козятинщини, що не позбавляє позивача у послідуючому звернутись з даним позовом до належного
відповідача.
Відповідно
до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і
ухвалення нового рішення або зміни
рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права,
а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
На
підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК
України, колегія суддів,
в
и р і ш и л а :
Апеляційну
скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення
Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2014 року
скасувати та ухвалити нове.
У
задоволенні позову ОСОБА_6 до редакції газети «Вісник Козятинщини» про
стягнення грошової компенсації за неправомірне використання об'єкта права
інтелектуальної власності - відмовити.
Рішення
набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ на протязі двадцяти днів з дня
набрання ним законної сили.
Головуючий
суддя :
(підпис) В.С.
Вавшко
Судді: (підпис) М.В. Іванюк
(підпис) С.С.
Колос
Отправить комментарий