Убивця
зізнався, що був коханцем Маші, вона це навідріз заперечувала. Довести
брехливість її свідчень допоміг мобільний телефон. Коханці ретельно підготувалися,
купили дві сімки, номери, з яких телефонували тільки один одному, а після
злочину спалили. Але все одно їх викрили. Ми досліджували, як часто
правоохоронці використовують дані з мобільних телефонів — і знайшли цю
драматичну історію.
За
мотивами судової справи. Усі імена вигадані.
Стьопу зарізали у підвалі
Лариса,
перша дружина Степана, сперлася ліктем на кухонний стіл, втупивши очі у
підлогу. Не щодня дізнаєшся про смерть екс-чоловіка — а заодно батька свого
єдиного сина. Глибокі роздуми про те, хто міг посеред дня зарізати Степана у
своєму ж гаражі біля хати, перебила Маша — уже дві години як вдова:
—
Каву будеш? — жінка тримала у руці новенький чайник, з якого йшов аромат
улюбленого напою.
—
Щось мені не лізе, — зітхнула Лариса, глянувши на медиків, які стояли біля
гаража і палили. Констатувавши смерть о 12:45, і вколовши заспокійливе Маші,
робити їм було більше нічого.
—
А я вип’ю. У мене і млинчики є. Вранці малим готувала.
—
А де вони?
—
У дитсадочку, — сьорбаючи, жінка із задоволенням жувала пухкенькі млинці. І
краєм ока дивилася у вікно: біля гаража метушилися слідчі, з-за паркану
виглядали сусіди і розпитували, що сталося.
—
Це був мій двоюрідний брат, — крізь сльози каже Олена шокованим глядачам,
сидячи на лавці біля воріт хати. — Як тільки мама Стьопки подзвонила і
розказала про цю біду, я зразу примчала. Заходжу в двір — а тут поліція…
Кажуть: «Степана хтось зарізав у підвалі. Багато ножових поранень. Все в крові,
не заходьте, не дивіться». Чує моє серце, ця с#ка в цьому замішана, — жінка
хитнула головою в бік хати. — Брат знав про те, що вона йому зраджує. Хотів
розвестися спокійно, тільки з умовою, що вона піде з тим, з чим прийшла.
Канєшно, у Стьопки бізнес, хата, машина. І все він заробив своїми руками. А
вона що? На все готовеньке прийшла, ще й роги наставила!
Сусіди
піддакують: чоловік роботи не боявся, і клієнтів у нього вистачало. Бізнес із
фарбування машин йшов добре. І гроші в родині водилися чималі. Отже, мотив для
вбивства у дружини був.
Вбивство за сценарієм
22
квітня об 11:08 крихітний екран чорного телефону-«жабки» засвітився. «Заходь» —
нарешті прийшла довгождана СМС із прямою вказівкою діяти — Івану набридло
ховатися у закинутій недобудові.
Чоловік
швидкими кроками підійшов до воріт, відчинив їх дублікатом ключа, якого тиждень
тому дала Маша, і тихо зайшов у двір, нахиливши голову так, щоб його обличчя
щільно закривав капюшон темно-синьої куртки.
Ще
один поворот ключа — і він уже в гаражі, спускається у підвал. Тут моторошно,
мов у труні. За кілька хвилин очі призвичаюються до мороку: на дерев’яних
полицях стоїть консервація, а на підлозі — картопля, морква та буряки. Через
двадцять хвилин приходить ще одне повідомлення: «Він іде!».
Відпрацьовані
на тренуваннях із боротьби прийоми — і противник уже на землі. Намагається душити
нападника, але марно: десять ножових поранень несумісні із життям.
—
Кохана, справу зроблено. Я їду в Донецьк до брата, — тремтячою рукою Іван
натискає червону кнопку завершення виклику, вимикає телефон і виймає із нього
сім-карту — цей номер, крім Маші, не знає ніхто, тому пластик треба спалити.
Швидко
переодягнувшись у чистий одяг, який був у спортивній сумці, Іван пішов до своєї
машини і рушив у дорогу. Через кілька хвилин він кинув ніж у озеро.
А
в цей час Марічка смажила млинці та стежила за тим, щоб і її тимчасова
сім-карта згоріла дотла. Аж через півгодини вона спустилася у підвал — а потім
з гучними криками побігла до сусідки.
—
Степан лежить у підвалі весь в крові! Здається, він мертвий! — жінка схопила
сусідку Наталю за рукав і потягнула в бік місця злочину.
Степан
лежав на підлозі в калюжі крові та не ворушився, у руках тримав ключі. Наталя
доторкнулася до блідої шиї чоловіка — і їй здалося, що слабкий пульс ще є.
—
Він живий! Давай дзвони на «103»!
Після
двох невдалих спроб зв’язатися із диспетчером «швидкої» карету викликала ще
одна сусідка. Заодно жінки повідомили про вбивство у «102».
Першою
приїхала міліція. Люди в погонах, миготіння сигнальних вогнів і решітка у
салоні автозаку… Маша наче прокинулася: правоохоронці не дурні; «доброчесні» слідчі
будуть катувати її, кинуть за ґрати і оком не змигнуть. Тож визнавати свою
провину не можна в жодному разі. Це Іван у всьому винен. Це він убивця, а Маша
— нещасна вдова.
Не
довго думаючи, Маша розказала слідчим свою версію вбивства чоловіка — останнім
у гаражі зі Степаном був Іван, і потім він поїхав до брата у Донецьк.
Поліцейські рушили в гості разом з Машею. Сполоханого вбивцю знайшли на
автостоянці: він стояв біля своєї машини і спокійно розмовляв із братом.
—
Не думав, що ви мене так швидко знайдете, — єхидно каже Іван, не спускаючи очей
від жінки, яка дивиться куди завгодно, тільки не на нього.
—
Зрадниця…
—
Де сумка з одягом, в якому ти був під час убивства? — скрутивши руки,
оперативник голосно говорить прямісінько у вухо.
—
Спокійно, спокійно. Сумка у квартирі.
—
Веди.
Це не я!
На
порозі місцевого райвідділку міліції Маша була уперше. В розслідуванні вбивства
брали участь усі співробітники місцевого РУ ГУ МВС міста Харкова. І
церемонитися із нею ніхто не став: одразу ж забрали одяг, який був на ній,
зрізали нігті та зняли відбитки пальців. А потім перейшли до допиту:
—
Ми зі Степаном спочатку жили добре. І квіти дарував, і на море їздили — все, як
у людей. Але потім його наче підмінили: ревнувати став до всіх, не дозволяв з
друзями зустрічатися, «бо ти вже не дєвочка». Він же весь час на роботі
проводив. Дзвонив і контролював — де я. Навіть камери поставив біля будинку! А
як приходив, то витрясти сотню-дві на продукти чи колготки для дитини — ціла
трагедія. Скнара!
—
І за це ви вирішили його вбити? — слідчий відвів очі від тексту, написаного під
диктовку підозрюваної.
—
Я його не вбивала. Він — батько моїх двох дітей. І ще — я вагітна! — жінка
обійняла двома руками свій живіт, у якому палахкотів вогник душі, якій не
судилося бути народженою — через два місяці після допиту Маша зробить аборт. —
Слухайте. З самого ранку Стьопа сказав, що до нього приїде Ваня — щоб разом
машину пофарбувати у гаражі. Ну, приїде так приїде. Я відвела дітей у садочок,
тут мені дзвонить Ваня, каже, що зайде в гості. Я приготувала їсти, нагодувала
чоловіків, ми посиділи півгодини, потім вони пішли у гараж.
—
А ви чим займалися, поки їх не було?
—
В хаті прибирала.
—
Так… І що змусило вас піти у гараж?
—
Ну, що… Десь опівдні я дзвоню Стьопі — він не любить, коли я приходжу на роботу
— а він не відповідає. Раз дзвоню, другий, п’ятий — реакції — нуль. Потім
дзвоню Вані. Він мені: «Ми розпилили токсичний аерозоль, не заходь». Питаю, де
Стьопка мій, а той кинув слухавку.
—
І ви вирішили піти у гараж…
—
Так. Двері були відчинені. Я дзвоню Стьопі — чую, мелодія його рингтону, іду на
звук. Бачу — він лежить на боці, в руці — мобільний телефон. Ознак життя не
подає. Я ж злякалася, і бігом на вулицю за сусідкою. Викликала швидку, але було
вже пізно.
—
Поки їхала швидка, де ви були?
—
Чекала на вулиці.
—
А ви перевіряли пульс у чоловіка?
—
Ні. В нього рука була синя, який пульс? — витріщивши очі, мов на дурненького
хлопчика, Маша ледь стримала сміх.
—
Зрозуміло.
Маша
не хотіла зізнаватися у тому, що Ваня — її коханець. А от чоловік не приховував
цього. Він вирішив — якщо Маша здала його, то й сама має відповідати за свою
роль у злочині:
—
Я познайомився зі Степаном два роки тому. Він взяв мене на роботу, ми почали
дружити, а через рік на травневі свята він приїхав разом з Машею. Спочатку ми
спілкувалися як друзі. Але якось ми зустрілися в кафе — вона святкувала новий
рік з подругами, а Стьопа якраз лікувався у санаторії.
Розговорилися…
Вона сказала, що чоловік — тиран, знущається над нею: б’є і принижує. Я її
пожалів: як можна підняти руку на жінку?! Ми почали спілкуватися частіше і
закохалися одне в одного. Я зрозумів, що життя готовий віддати за цю жінку. І
діти чудові — ми з ними гарно спілкувалися.
—
А в кого виникла ідея вбити Степана? — відповідь на це питання дуже цікавила слідчого,
адже це сильно вплине на те, скільки років проведе спільниця за ґратами.
—
Маша хотіла цього. Вона три місяці мене вмовляла. А я хотів її захистити від
цього монстра. Це була б справедлива помста за неї.
Мобільні докази
Спочатку
слідчі вирішили з’ясувати мотив, з якого друг та колега Степана, Іван, вирішив
убити його. Хоча вбивця зізнався, що був коханцем Маші, жінка навідріз
відмовлялася зізнаватися у подружній зраді. Довести брехливість її свідчень
допоміг мобільний телефон.
Оператор
«МТС» позитивно відповів на звернення слідчого дати інформацію про телефонні
дзвінки Івана та Маші. Виявилося, що з 5-го по 22 квітня «друзі» дзвонили одне
одному аж 322 рази! Тобто, в середньому, по 17 разів на день. Слідство
акцентувало увагу суду на тому, що розмовляли співучасники вбивства вночі по
кілька годин.
Роздруківки
телефонних з'єднань також показали, що з номера, який Іван активував всього за
два дні до вбивства, він дзвонив лише Маші — на сім-карту, якою вона
користувалася стільки ж часу.
У
якості доказу слідчі показали суду любовну переписку в смс-повідомленнях із
телефонів обвинувачених, а також фотографії Маші в оголеному вигляді, які
зберігалися в телефоні Івана.
І
суд цим доказам повірив.
Потім
слідство почало доводити, що у коханців був спільний умисел убити Степана. Іван
зізнався у суді, що це Маша дала йому ключі від гаража і, знаходячись біля
свого будинку, допомагала йому спланувати вбивство під час зустрічі за тиждень
до скоєння злочину — 15 квітня. Але Маша ці слова спростовувала, мовляв, Іван її
обмовляє. З’ясувати правду допомогла роздруківка телефонних з'єднань.
—
Ми проаналізували дати, час, місце розташування базової станції, азимута та
інтенсивності з'єднань між обвинуваченими. І встановили, що дійсно, 15 квітня
Іван приїжджав до Харкова, де зустрічався із Машею. Місце розташування базової
станції та азимут вказують на те, що Іван був і біля будинку Маші, — пояснив
слідчий на суді.
За
допомогою даних із мобільного телефону Степана правоохоронці довели, що він не
спілкувався з Іваном у день убивства. Так слідство довело брехливість слів
Маші, яка запевняла, що про приїзд Івана вона дізналася рано-вранці від свого
чоловіка, якому телефонував Іван.
За
словами Маші, з десятої до одинадцятої ранку вона сиділа за одним столом з
Іваном та Степаном на кухні. Але слідчі з’ясували, що в той самий час Маша
надіслала Івану сім СМС-повідомлень. Усі повідомлення були надіслані вранці:
перша СМС прийшла о 10:07, а остання — об 11:08.
—
Маша писала мені, що відбувається вдома, і коли чоловік піде у гараж. Я в цей
час знаходився неподалік, і не заходив до гаража, поки Маша не сказала, —
пояснив Іван суду.
—
Неправда! Я надсилала смс-повідомлення зі «смайликами». Ми просто жартували, як
друзі, — заперечила Маша.
Роздруківки
телефонів показали, що Маша бреше:
—
Отримані нами дані свідчать про те, що з 10:45 по 10:54 Іван був на сусідній
вулиці за місцезнаходженням базової станції по вул. Елізарова, 1-а. А з 10:58
до 11:15 він був на вул. Елізарова,79. При цьому, протягом 17 хвилин
обвинувачені спілкувались один з одним за допомогою смс-повідомлень. Тоді як, з
пояснень Маші, вони знаходились за одним столом на кухні та пили чай з убитим,
— констатував слідчий.
Саме
завдяки даним дзвінків та розташуванню мобільного телефона Івана слідство
встановило зв'язок між повідомленнями Маші, приходом Івана у підвал та приходом
Степана у підвал.
Також
слідчі оглянули мобільний телефон Маші і встановили, що вона не телефонувала
своєму чоловікові до того, як зателефонувати Івану.
—
22 квітня з телефону обвинуваченої на номер мобільного телефону убитого до
14:06 дзвінків не надходило. Це спростовує свідчення обвинуваченої щодо
розшукування чоловіка через дзвінки на його телефон до спілкування з Іваном о
12:11, — пояснив слідчий.
Також
суд довів, що Маша брехала, коли казала, що лише один раз спілкувалася з Іваном
після того, як вирішила з’ясувати, де знаходиться її чоловік. Роздруківки
показали, що окрім дзвінка Івану незадовго до виклику «швидкої», через дві
години Маша надіслала Івану СМС, і він в той час знаходився у селі Новопокровка,
де викинув ніж в озеро.
Завдяки
інформації із роздруківок мобільного телефону суд довів, що Маша була
спільницею Івана. Так вона не змогла уникнути покарання. Тому їх обох суд
визнав винними і засудив до 15-ти років за ґратами за умисне убивство, вчинене
за попередньою змовою групою осіб: Івана — як виконавця злочину, Маші — як
підбурювача та посібника.
Матері
Степана та його сину засуджені виплатили по 700 тисяч гривень за нанесену
моральну шкоду.
ИСТОЧНИК:
Кстати.
Знаете ли вы что…
Древние
датчане карали прелюбодеяние смертью, тогда как за убийство полагался простой
штраф, это показывает, какой из двух поступков считался серьезнее.
Монголы
разрубали изменницу на две части.
В
Тонкинском королевстве изменницу затаптывал слон.
А
в Сиаме обычаи были более терпимы, хотя и здесь участвовал слон. Виновницу
помещали в специальное хитроумное приспособление, и слон мог наслаждаться
несчастной, думая, что это самка-слониха.
В
аналогичных случаях древние бретонцы, также скорее всего из извращенных
побуждений, засекали прелюбодеек до смерти.
В
Африке есть маленькое королевство Луанго, где существует обычай сбрасывать
изменницу и ее любовника с крутой скалы.
Галлы
обычно мазали изменнницу грязью, а потом волокли по земле через весь город.
В
некоторых странах жену судил сам супруг: казнил ее на месте, если считал, что
она виновна; это можно назвать отголоском той давней традиции, по которой мужья
могли избавляться от наскучивших им жен.
Такой
же обычай имелся у готов, который давал мужу право казнить жену своими руками,
если обнаруживалась ее измена.
Дикари
племени Майами отрубали прелюбодейкам нос, абиссинцы вытаскивали их на улицу и
разрывали на куски.
Аборигены
Канады делали им надрез на голове, потом сдирали скальп.
В
Восточной Римской империи грешниц продавали на рыночной площади всем желающим.
В
Диарбекире преступницу казнили всей семьей, и каждый должен был нанести ей хотя
бы один удар кинжалом.
В
некоторых провинциях Греции, где, в отличие от Спарты, адюльтер не разрешался,
безнаказанно убить изменницу мог любой человек.
Дикари
племени Гуакс-Толиам, обнаруженного французскими исследователями в Америке,
бросали изменницу к ногам вождя, разрубали на куски, и все присутствующие
съедали их.
Справа
№ 642/7283/13-к
Провадження
№ 1-кп/642/439/13
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13
січня 2014 року колегія суддів
Ленінського районного суду м. Харкова в складі:
головуючого
- судді Грінчук О.П.,
суддів:
Бондаренко В.В., Іванісової Л.О.,
за
участю: секретарів Бондаренко В.П.,Кравченко К.Е., Болтенко Г.О.,
прокурора
Кулеша А.А.,
представників
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників
неповнолітніх потерпілих - служби у справах дітей Озерова В.Д., СавченкоО.В.
захисників
обвинувачених: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши
у судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Луганської обл., м. Старобільськ, громадянина України,
українця, із вищою освітою, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого в
АДРЕСА_1
у
вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27, п.12 ч.2 ст.
115 КК України,
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки Луганської обл., м. Старобільськ, українки, громадянки
України, не працюючої, раніше не судимої, проживаючої в АДРЕСА_2,
у
вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4,5 ст. 27, п.12 ч.2 ст.
115 КК України,
встановила:
в
травні 2009 р. ОСОБА_9, знаходячись у м. Старобільськ Луганської області,
познайомився із ОСОБА_10, між якими надалі в таємниці від чоловіка останньої
ОСОБА_11 склалися близькі стосунки.
У
період часу з січня по березень 2010 р., більш точної дати в ході досудового
розслідування не встановлено, у ОСОБА_10 виник умисел, направлений на
позбавлення життя свого чоловіка ОСОБА_11, шляхом схилення ОСОБА_9 до вчинення
вказаного злочину. Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_10,
під час спілкування зі ОСОБА_9, неодноразово висловлювала йому скарги на адресу
свого чоловіка, ОСОБА_11, щодо негативного ставлення до неї, обмеження кола її
спілкування, повної матеріальної залежності, безпричинного застосування до неї
фізичного насильства і психологічних загроз, систематичними приниженнями її
честі та гідності, пропонуючи різні способи ліквідації свого чоловіка.
Наприкінці
березня - початку квітня 2010 р., більш точної дати в ході досудового слідства
не встановлено, ОСОБА_9 при зустрічі з ОСОБА_10, яка в черговий раз приїхала до
м. Старобільськ і продовжувала вмовляти і підбурювати ОСОБА_9 до скоєння
вбивства ОСОБА_11, виник умисел на позбавлення життя останнього. Повідомивши
про те, що з помсти за неї та захист її від подальших домагань з боку чоловіка,
він збирається помститися ОСОБА_11 дав свою згоду на скоєння вбивства її
чоловіка, визначивши час і місце, тим самим вступивши в злочинну змову з
ОСОБА_10
Так,
для підготовки до вчинення злочину і реалізації злочинного умислу, спрямованого
на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 за попередньою змовою групою осіб, з
метою свого маскування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 використовували додаткові мобільні
телефони та стартові пакети мобільних операторів зв'язку, номери яких були відомі
тільки їм та за допомогою яких вони обмінювалися інформацією, корегували свої
дії на стадії приготування, виконання злочину і приховування слідів злочину,
тобто умисного вбивства ОСОБА_11, а після скоєння злочину, стартові пакети
мобільних операторів зв'язку, знищили.
15.04.2010
р. ОСОБА_9 для реалізації злочинного умислу, спрямованого на протиправне
заподіяння смерті ОСОБА_11, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10, отримав від
останньої ключі від хвіртки та гаража, розташованого в АДРЕСА_3 для безперешкодного
проникнення в підвал у день скоєння злочину з метою реалізації злочинного
умислу - вбивство потерпілого.
22.04.2010
р. близько 10.45 год. ОСОБА_9, реалізуючи злочинний умисел групи, отримавши за
допомогою мобільного зв'язку сигнал від ОСОБА_10, проник до підвалу
вищевказаного гаражу, відкривши двері заздалегідь переданими йому ОСОБА_10
ключами, де чекав подальшого сигналу від ОСОБА_10 про направлення ОСОБА_11 до
підвалу.
В
свою чергу, того ж дня, близько 11.15 год. ОСОБА_10 попрохала свого чоловіка
принести з підвалу продукти харчування, а коли він вийшов з будинку, повідомила
про це ОСОБА_9, який дочекавшись приходу потерпілого та скориставшись
заздалегідь приготовленими ним ножем, завдав ОСОБА_11 велику кількість
колото-різаних поранень. Так, в результаті гострої крововтрати, що розвинулася
внаслідок множинних колото-різаних пошкоджень тулуба, настала смерть ОСОБА_11
ОСОБА_9, переконавшись, що ОСОБА_11 не подає ознак життя, з місця скоєння
злочину зник, повідомивши при цьому ОСОБА_10 про вбивство її чоловіка.
Внаслідок
злочинних дій ОСОБА_9, потерпілому ОСОБА_11, згідно судово-медичної експертизи
№ 73728-Дм10 від 28.06.2010 р. спричинені
наступні тілесні ушкодження:
-
два садна та крововиливи в лобовій області справа, синці-на кінчику носа ліворуч,
на верхній губі праворуч; дві забиті рани на слизовій верхньої губи праворуч;
колото-різані ушкодження в проекції лівої виличної кістки біля основи лівої
вушної раковини з ушкодженням м'яких тканин лівої виличної області; сковзне
колото-різане поранення починається на нижній щелепі на 4 см. Вправо від умовно
серединою лінії з пошкодженням шкіри та підшкірної жирової клітковини, нижньої
щелепи справа з формуванням уламка неправильно-трикутної форми, м'яких тканин
шиї, розтином правою грудинно-ключично-соскоподібного м'яза, поєднуючись з
шкірної раною розташованої в правій передньобоковій поверхні шиї, в проекції
нижньої щелепи зліва з пошкодження по ходу ранового каналу м'яких тканин лівої
щоки, проникаючи в ротову порожнину, на передній поверхні шиї зліва у верхньому
відділі на 1 см. Вліво від умовно-серединної лінії і на 4 см. Донизу від
проекції нижньої щелепи зліва з пошкодженням правої
грудинно-ключично-соскоподібного м'яза, неповним перетином стінки лівої сонної
артерії, перелом лівої пластини щитовидного хряща, поверхневим пошкодження
правої пластини щитовидного хряща з боку її внутрішньої поверхні, повне
відділення верхнього правого рогу щитовидного хряща;
-
чотири колото-різаних пошкодження передньої поверхні грудної клітини, з яких 1
на передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії в
проекції 1-2-го. ребер, локалізуються в м'яких тканинах не проникаючи в
плевральні порожнини, 2 на передній поверхні грудної клітки зліва по
седньо-ключичній лінії в 1-му міжребер'ї проникає в ліву плевральну порожнину з
пошкодженням м'яких тканин передньої поверхні грудної клітини, межреберні м'язи
і плевру в 1-му міжребер'ї, з лінійним пошкодженням кісткової тканини 1-го
ребра по нижньому краю в вигляді насічки, верхньої частки лівої легені, 3-її на
передній поверхні грудної клітки зліва по середньо-ключичній в 3-му міжребер'ї,
проникає в ліву плевральну порожнину з пошкодженням м'яких тканин передньої
поверхні грудної клітки зліва, міжреберних м'язів і пристеночний плеври 3-го
міжребер'я зліва по середньо-ключичній лінії, наскрізними ушкодженнями
білясердцевої сумки, а також сліпим пошкодженням передньої стінки лівого
шлуночка серця, 4 на передній поверхні грудної клітки зліва між близько гру
динного та середньо-ключичній лінії в проекції 4-го ребра локалізуються в
м'яких тканинах і не проникають в плевральні порожнини; три садна на передній
поверхні грудної клітки;
-
клаптева колото різане пошкодження на тильній поверхні лівої кисті з клаптем
відвертаються дороги; наскрізне колото-різане пошкодження правого передпліччя
по зовнішній поверхні правого передпліччя з пошкодженням шкіри та підшкірної
жирової клітковини, м'яких тканин передпліччя з'єднує з пошкодженням по
згинальній поверхні правового передпліччя, колото-різане пошкодження на бічній
поверхні правого стегна в нижній третині з пошкодженням шкіри та підшкірної
жирової клітковини, поверхневої фасції стегна і м'язових волокон.
Усі
колото-різані поранення від багаторазових (не менше 10 разів) дій, предмета,
якому властиві колючо-ріжучі властивості травмуючої поверхні, найбільш ймовірно
ножа, клинок якого був односторонньо гострим, гострокінцевий та мав обушок з
поперечним «П» образним січенням з вираженими ребрами, ширина клінка на рівні
максимального занурення (не менш 13 см.) складає приблизно 2,1 см.
Причиною
смерті ОСОБА_11 виявилась гостра кровотеча, що розвинулася внаслідок множинних
колото-різаних пошкоджень тулуба.
Між
цими тілесними ушкодженнями та настанням смерті потерпілого - прямий
причинно-наслідковий зв'язок.
Обвинувачений
ОСОБА_9 свою вину в судовому засіданні в пред'явленому обвинуваченні за ст.27
ч.2 п.12 ч.2 ст.115 КК України визнав частково та пояснив, що на початку 2008
р. в м. Старобільськ Луганської обл., він познайомився із ОСОБА_11 який
проживав у м. Харкові, після чого, почали підтримувати дружні стосунки. У 2009
р. на травневі свята ОСОБА_11 приїхав разом із своєю дружиною ОСОБА_10 так вони
і познайомились. 01.01.2010 р. на новорічні свята він зустрів ОСОБА_10 у кафе,
яка була разом із своїми друзями та без чоловіка. Після цієї зустрічі вони
почали спілкуватися частіше, із розмов ОСОБА_10 він дізнався, що в неї не
склалось особисте життя. Так, деякий час вони підтримували дружні стосунки.
Близьких відносин в них не було. Приблизно, 15.04.2010 р. він приїжджав у м.
Харків до свого приятеля та на авто-ринок «Лоск». У цей же день зустрічався із
ОСОБА_10 з якою вони гуляли у парку, а після цього, він підвіз її до дому. У
квітні 2010 р. він вирішив поїхати до смт. Чутове Полтавської області до
костоправа, так як в нього боліла спина. Так, 22.04.2010 р. він виїхав по
маршруту смт. Чутове Полтавської області, а потім до м. Донецьк, по ходу
слідування також вирішив заїхати до м. Харкова до сім'ї ОСОБА_10, щоб віддати
ОСОБА_11 автомобільний лак, який той йому давав. Коли він знаходився вже у
Харківській області, то зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, останній, що має
намір заїхати. Після того, як почув згоду, то заїхав до них до дому, де його
зустрів ОСОБА_11 Вони зайшли до будинку, де пили чай та спілкувались разом із
його дружиною ОСОБА_10 Потім, ОСОБА_11 запропонував пройти до його гаражу, бо в
нього були питання пов'язані із фарбуванням автомобіля. Він погодився і вони
пішли до гаражу, де деякий час спілкувались з приводу фарбування автомобіля.
Через деякий час ОСОБА_11 спустився у підвал та покликав його. Так, спустившись
до підвалу ОСОБА_11 почав з'ясовувати стосунки з приводу нібито відомих йому
близьких відносинах з його дружиною. В результаті чого, ОСОБА_11 дістав ніж та
вдарив його, однак ніж застряг в рукаві його куртки, а потім впав. ОСОБА_11,
почав його душити, після чого він впав на спину, а ОСОБА_11 перебувавши на
ньому зверху продовжував душити. Так, під собою він намацав ніж у процесі
боротьби, дотягнувся до ножа та схопив його у ліву руку. Через те, що він почав
задихатися, вирішив ножем відштовхувати ОСОБА_11 Куди бив ножем ОСОБА_11 та
скільки наніс ударів, він точно не пам'ятає, так як побоювався втратити
свідомість. Потім вони піднялись та встали на ноги. Так як, ОСОБА_11 продовжив
його душити, він наніс удар ножем по шиї ОСОБА_11, а після того, як останній
опустив руки, він зрозумів, що той помер. Після цього, він покинув приміщення
гаражу. Сівши в свій автомобіль, він побачив на своїх речах сліди крові. У цей
же час йому подзвонила ОСОБА_10 якій він повідомив, що між ним та ОСОБА_11
виник конфлікт та попросив її деякий час не телефонувати в міліцію, крім цього,
більше нічого не пам'ятає, так як перебував у стресовому стані. Після цього,
він направився до м. Донецька, та по ходу слідування позбавився він одежі та ножа.
Обвинувачена
ОСОБА_10 свою вину в судовому засіданні в пред'явленому їй обвинуваченні за ст.
27 ч.4,5 п.12 ч.2 ст.115 КК України не визнала, та пояснила, що 22.04.2010 р.
біля 07.45 год. її чоловік ОСОБА_11 повідомив про приїзд ОСОБА_9 Так, після того,
як вона відвела дітей у садочок, їй зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що
заїде в гості. Коли вона повернулась до дому, почала займатись домашніми
справами, а через деякий час в будинок зайшов її чоловік разом із ОСОБА_9, вони
разом сиділи на кухні та розмовляли на різні теми. Через деякий час її чоловік
разом із ОСОБА_9 пішли. Вона була впевнена, що вони пішли у гараж, подивитись
на один із автомобілів. Біля 12.00 год. вона почала дзвонити чоловіку, однак
він не відповідав на її дзвінки. Після цього, вона зв'язалась із ОСОБА_9, однак
не пам'ятає хто перший зателефонував. ОСОБА_9 попросив її не заходити деякий
час в гараж, так як він разом із ОСОБА_11 розпилили токсичний аерозоль. На її
запитання, де її чоловік ОСОБА_9 кинув слухавку. Після цього, вона почала дуже
хвилюватись, та пішла у гараж. Двері у гаражі були відкриті, зайшовши в гараж
вона почала телефонувати чоловіку, почувши дзвінок у підвалі, відкрила двері та
побачила, що її чоловік лежить на боці, а в руках тримає мобільний телефон. Так
як він не брав телефон та не подавав ознак життя, вона дуже злякалась і вибігла
на вулицю, де почала звати на допомогу. Так, на її крики про допомогу вийшла
сусідка ОСОБА_12, якій вона повідомила, що її чоловік лежить у підвалі без
ознак життя. Заглянувши у підвал ОСОБА_12, порадила їй викликати швидку
допомогу. Після чого вона почала дзвонити у швидку, однак не змогла
додзвонитися. Тоді вони разом із сусідкою пішли до таксофону, що знаходився
неподалік у багатоквартирному будинку, з якого і викликали швидку допомогу.
Після цього, вони разом дочекались приїзду швидкої, лікарі якої зробили їй
ін'єкцію із заспокійливим. Що відбувалось потім, вона не пам'ятає через ліки, а
у вечорі її викликали у міліцію, де вилучили одежу, зробили зрізи нігтів та
зняли відбитки пальців. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_10 визнала себе
винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України про що надала
суду клопотання, де прохала перекваліфікувати її дії. Однак давати свої
пояснення у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 396 КК України,
відмовилась.
Незважаючи
на невизнання підсудними своєї вини в організації та скоєнні вбивства ОСОБА_11,
колегія суддів вважає, що їх вина
доведена зібраними у справі й перевіреними в судовому засіданні доказами:
-
показаннями свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні, згідно яких у 2010 р. він
працював на посаді заступника начальника СВ Ленінського РВ. Так, в провадженні
слідчого відділу знаходилась кримінальна справа по факту навмисного вбивства
ОСОБА_11 В скоєнні даного злочину обґрунтовано підозрювалась жінка померлого
ОСОБА_10, яка 23.04.2010 р. написала явку з повинною, де пояснила, що у м.
Старобільськ Луганської області, куди вона приїжджала періодично до родичів, в
неї виникли романтичні стосунки із ОСОБА_9 Під час їх зустрічей ОСОБА_10 часто
виказувала свої невдоволення по відношенню до свого чоловіка, а коли ОСОБА_9
запропонував вбити її чоловіка, вона одразу погодилась. Після цього, вони разом
розробили план вбивства та визначились із часом. Так, в призначений день ОСОБА_15
приїхав в м. Харків по місцю проживання ОСОБА_10, де за допомогою
смс-повідомлень вони спілкувались із ОСОБА_16 з приводу місця знаходження її
чоловіка та скоєння вбивства.
Показаннями
свідка ОСОБА_17 в судовому засіданні, який пояснив, що в 2010 р. СО Ленінського
РВ була порушена на кримінальна справа по факту навмисного вбивства ОСОБА_11, у
зв'язку з чим, була створена слідчо-оперативна група до складу якої входили всі
працівники Ленінського РВ. 23.04.2010 р. кримінальна справа була порушена
відносно ОСОБА_10 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 115 ч.1 КК
України. Підставою до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_10 слугувала
її явка з повинною, де вона вказувала, що вбивство свого чоловіка вона
спланувала разом із ОСОБА_9 який проживав в м. Старобільську Луганської області
та з яким в них були близькі стосунки. На той час ОСОБА_10 був призначений
захисник ОСОБА_18 25.04.2010 р. був затриманий ОСОБА_9, який також дав явку з
повинною та виклав всі обставини скоєння вбивства ОСОБА_11
Показаннями
свідка ОСОБА_19 яка в судовому засіданні повідомила, що вона є рідною тіткою
померлого ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 від своєї доньки ОСОБА_20 вона дізналась про
вбивство племінника, яке нібито скоїла його дружина ОСОБА_10, про що їй стало
відомо від працівників міліції та пояснила, що померлий ОСОБА_11 був приватним
підприємцем, дуже багато заробляв, а в м. Старобільськ у нього була частина
бізнесу. Зі слів своєї сестри - мати вбитого, їй було відомо, що її племінник
ОСОБА_11 підозрював свою дружину обвинувачену ОСОБА_10 у зраді, якій він надав
час для визначення. Так, у ОСОБА_11 була грижа на спині, в зв'язку з чим,
останнім часом він погано себе почував, а тому їздив у санаторії на лікування.
Показаннями
свідка ОСОБА_20 яка в судовому засіданні пояснила, що померлий є її двоюрідним
братом. Так, її брат ОСОБА_11 був одружений на ОСОБА_10 Після того, як брат
одружився із ОСОБА_10 вони стали рідко спілкуватися, останній раз вона бачила
його на Великдень 04.04.2010 р. коли разом їздили на кладовище. Так, ОСОБА_11
повідомив їй, що підозрює свою дружину у зраді, та готов її відпустити, за
умови, що вона піде разом з тим, з чим прийшла. Крім цього, скаржився на грижу
у спині, через що йому доводилось їздити на санаторні лікування. 22.04.2010 р.
вона знаходилась на роботі, коли їй на мобільний телефон зателефонувала донька,
яка повідомила, що дзвонила її тітка - мати померлого ОСОБА_22 та повідомила,
що у її сина ОСОБА_11 сталося горе. Після почутого, вона зателефонувала своєму
чоловіку та попрохала забрати її та відвезти до брата ОСОБА_11 Так, коли вона
приїхала по місцю проживання ОСОБА_11 на АДРЕСА_3, то побачили багато
працівників міліції, які їй повідомили, що ОСОБА_11 зарізали у підвалі.
Зайшовши до будинку вона побачила ОСОБА_10 її мати, батька та дітей. На її
запитання, що сталося, ОСОБА_10 повідомила, що вранці ОСОБА_11 збирався їхати
на роботу та взявши пакет із сміттям пішов до гаражу. Коли вона о 14 год.
вийшла покурити, то побачила, що пакет із сміттям стоїть біля дверей будинку
АДРЕСА_2, де у ОСОБА_11 знаходився гараж, а двері відчинені. Після цього, вона
почала дзвонити ОСОБА_11, та почула, що виклик телефону дзвонить із підвалу.
Спустившись у підвал ОСОБА_10 побачила посинівшу руку ОСОБА_11, після чого
вибігла на вулицю і почала звати на допомогу.
Показаннями
свідка ОСОБА_23, яка пояснила, що була у цивільному шлюбі із померлим ОСОБА_11
до його одруження із ОСОБА_21 Від цивільного шлюбу із ОСОБА_11 мають сина
ОСОБА_24 Після того, як ОСОБА_11 одружився, вони продовжували періодично
спілкувались, так як, ОСОБА_11 матеріально утримував їх з сином, давав гроші на
відпочинок за кордом. 22.04.2010 р. коли вона знаходилась на роботі їй
зателефонувала сусідка ОСОБА_25 яка повідомила, що у ОСОБА_11 щось сталося, бо
біля його будинку стоять машини міліції та швидкої. Вона попрохала сусідку
точно дізнатись, що сталося та пере телефонувати їй. Через деякий час, від
сусідки вона дізналась про вбивство ОСОБА_11 та одразу направилась до його
будинку, де працівники міліції взяли пояснення у неї та її сина. Так, вона бачила
ОСОБА_10 яка була спокійною, не плакала та поводила себе звично і пропонувала
кофе.
Показаннями
свідка ОСОБА_26 який в судовому засіданні пояснив, що входив до складу
оперативно-слідчої групи по факту вбивства ОСОБА_11 Безпосередньо перебував на
місці скоєння злочину, де приймав пояснення у жінки щодо особи невідомого
чоловіка, якого вона бачила в день вбивства. Так, він пам'ятає, як сусідка
пояснила, що в день вбивства ОСОБА_11 уранці вона бачила невідомого їй
чоловіка, який входив у будинок АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_11
Показаннями
свідка ОСОБА_27 який пояснив в судовому засідання, що входив до складу
оперативно-слідчої групи по факту вбивства ОСОБА_11 Особисто перебував на місці
скоєння злочину та бачив труп потерпілого у підвалі. В будинку по місцю
проживання ОСОБА_11 були вилучені мобільні телефони. Крім цього, пояснив, що
ОСОБА_10 в його присутності писала явку з повинною із якої працівникам міліції
стало відомо про ОСОБА_9 Після чого, він разом із оперативними працівниками
виїхали до м. Донецька, де було затримано ОСОБА_9, який одразу зізнався у
скоєнні злочину та повідомив, що не думав, що так швидко його знайдуть. Одразу
було вилучено спортивну сумку із речами ОСОБА_9 Так, зі слів ОСОБА_10 йому
стало відомо, що вона дала ОСОБА_9 ключі від підвалу, який там переховувався
чекаючи на її чоловіка після чого його
вбив.
Показаннями
свідка ОСОБА_28 який пояснив, що входив до складу оперативно-слідчої групи по
факту вбивства ОСОБА_11 Особисто перебував на місці скоєння злочину, де
відбирав пояснення у ОСОБА_10 в ході огляду місця події. Крім цього, був
присутній коли ОСОБА_10 та ОСОБА_9 писали явку с повинною. Пам'ятає, як
ОСОБА_16 пояснювала, що ОСОБА_9 проник до підвалу за допомогою ключів які вона
йому дала. Також, повідомив, що робили роздруківки з телефонів ОСОБА_10 та
ОСОБА_9
Показаннями
свідка ОСОБА_29 яка пояснила в судовому засіданні, що проживає по сусідству із
померлим ОСОБА_11 Так, 22.04.2010 р. зі слів її матері ОСОБА_30 їй стало
відомо, що в цей же день невідомий їй чоловік, заходив до приміщення гаражу
ОСОБА_11 Крім цього, вона була присутня під час виїмки ключів.
Показаннями
свідка ОСОБА_30 яка в судовому засіданні пояснила, що в день скоєння вбивства
ОСОБА_11 вона бачила як невідомий їй чоловік заходив до домоволодіння по
АДРЕСА_3, що належало ОСОБА_11 Чоловік був одягнутий у куртку стального
кольору, а також тримав спортивну сумку. До домоволодіння по АДРЕСА_3 він
увійшов швидко, а тому у неї склалося враження, що в нього були ключі від
дверей хвіртки, або двері були відчинені.
Показаннями
свідка ОСОБА_12 яка в судовому засіданні пояснила, що 22.04.2010 р. вона почула
крики у зв'язку з чим вийшла на вулицю, де побачила ОСОБА_10 яка кричала. Так,
ОСОБА_10 повідомила їй, що ОСОБА_11 лежить у підвалі та провела її до підвалу.
Вона спустилась у підвал, де було тускле світло та побачила ОСОБА_11 який лежав
та не двигався, у руках тримав ключі. Вона вирішила доторкнутися до нього, щоб
переконатися у тому, що ОСОБА_11 живий та підійшовши ближче побачила біля
голови багато крові і злякалась. Вийшовши із підвалу вона сказала ОСОБА_10, що
її чоловік живий та потрібно негайно викликати швидку допомогу. ОСОБА_10 почала
викликати швидку із мобільного телефону. В результаті повторного невдалого
виклику, вони разом пішли до таксофона, де в них також нічого не вийшло.
Підійшовши до останнього під'їзду багатоквартирного будинку, побачили чергову
по імені ОСОБА_14 і попросили її викликати швидку та міліцію. До приїзду
швидкої допомоги у приміщення підвалу ніхто не заходив. Першими приїхали
працівники міліції, яких вона провела до приміщення підвалу, після чого вийшла.
Потім приїхала швидка допомога, лікар якої сказав, що ОСОБА_11, мертвий.
Показаннями
свідка ОСОБА_31 який в судовому засіданні пояснив, що є батьком обвинуваченої
ОСОБА_10 Так, його донька та померлий ОСОБА_11 жили дуже добре, чекали на третю
дитину. У ОСОБА_11 була хвора спина, а тому він періодично їздив лікуватись.
22.04.2010 р. йому зателефонувала донька, яка плакала, через почуте він прийшов
до висновку, що у неї істерика та через такий стан вона не змогла пояснити, що
трапилось. В цей час слухавку взяла сусідка та повідомила, що сталося лихо із
його зятем ОСОБА_11, який лежить у підвалі в крові, а також повідомила, що його
доньці також дуже погано та попрохала його приїхати. Після цього дзвінка він
одразу викликав швидку для доньки, і направився до неї. Коли він приїхав, то
побачив, що у дворі домоволодіння працює оперативно-слідча група, через це він
зрозумів, що його зятя вбили. Його донька ОСОБА_10 в цей час знаходилась у
будинку в поганому самопочутті, вона не могла нічого пояснити, так як
працівники швидкої накололи її заспокійливими препаратами. В цей день
працівники міліції прийняли у нього пояснення, а у вечорі доньку ОСОБА_10
забрали до районного відділу на допит. Після допиту, він забрав доньку. На
наступний день 23.04.2010 р. його доньку ОСОБА_10 знову викликали на допит, де
вона була затримана за підозрою у скоєнні вбивства ОСОБА_11 Про те, що доньку
затримано, йому стало відомо від її адвоката. Крім цього, пояснив, що у будинку
де проживала родина його доньки, була встановлена система відео спостереження,
чи працювала вона в день смерті ОСОБА_11 йому не відомо.
Показаннями свідка ОСОБА_32 який пояснив в судовому
засіданні, що є братом обвинуваченого ОСОБА_9 та йому відомо, що у брата було
три номери мобільного зв'язку. 21.04.10 р. - 22.04.2010 р. нового номеру у
брата не було. Так, наприкінці квітня на початку травня відпочиваючи на природі
в м. Старобільськ він познайомився із ОСОБА_10 та її чоловіком ОСОБА_11 Чи були
у його брата ОСОБА_9 та ОСОБА_10 якісь відносини, йому не відомо, відомо тільки
те, що її чоловік ОСОБА_11 запропонував його брату ОСОБА_9 роботу. Так, ОСОБА_9
займався авто ремонтом, фарбуванням автомашин. Крім цього, йому відомо, що брат
ОСОБА_9 приблизно 19-20 квітня 2010 р. збирався їхати до смт. Чутове
Полтавської області до костоправа. 22.04.2010 р. йому телефонував ОСОБА_9 та
повідомив, що знаходиться в м. Донецьк.
Показаннями
свідка ОСОБА_33 який пояснив в судовому засіданні, що знайомий із ОСОБА_9 приблизно
років десять. Так, ОСОБА_9 заробляв на будівництві, ремонті автомашин. Крім
цього, пояснив, що потерпілого ОСОБА_11 бачив один раз, коли святкував у 2009
році у колі друзів травневі стята. Чи
був ОСОБА_9 знайомий із ОСОБА_11 він не знає. Пояснив, що тоді на природі всі
святкували та спілкувались.
Показаннями
свідка ОСОБА_34 який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_9 він знає зі
школи. ОСОБА_9 займався боротьбою, який час він не знає. Крім цього, працював
на будівництві, займався ремонтом автомашин, заробляв руками. Спілкувався із
ОСОБА_9 за допомогою декількох номерів мобільних операторів, якими користувався
ОСОБА_9. Так, ОСОБА_9 проживав разом із матір'ю, більше нічого про його
особисте життя йому не відомо. Чи були знайомі ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 йому
невідомо. ОСОБА_11 він бачив один раз на річці коли святкував в колі друзів
травневі свята.
Показаннями
свідка ОСОБА_35 який в судовому засіданні проведеного в режимі відео
конференції пояснив, що із ОСОБА_9 дружні стосунки, спілкувались часто по
мобільному зв'язку. Так, ОСОБА_9 часто змінював номер телефону. 22.04.2010 р. у
вечорі без повідомлення до нього до дому у м. Донецьк приїхав ОСОБА_9 Він був
одягнутий у джинсову куртку, чорні штани та мав при собі спортивну куртку.
Пояснив, що приїхав у гості після відвідування костоправа у Полтавській
області. Слідів крові на одежі ОСОБА_9 він не бачив, бачив тальки на його шиї
відбитки пальців, на його запитання щодо причини виникнення цих слідів, ОСОБА_9
пояснив, що це він отримав на роботі. Коли вони у вечорі пішли на автостоянку,
то побачили людей, які кричали та заламали їм руки, посадили у машину та
повезли в напрямку із м. Донецька. Після цього, його спитали де речі ОСОБА_9,
він повідомив, що дома. Вони повернулись до нього до дому, забрали сумку із
речами ОСОБА_9 і поїхали в напрямку м. Харкова, в ході слідування фізичну силу
до нього не застосовували, одягли тільки наручники.
Показаннями
свідка ОСОБА_36 яка в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції
пояснила, що ОСОБА_10 знає з дитинства. В травні 2003 р. ОСОБА_10 познайомила
її із своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_11 ОСОБА_10 розповідала їй, що до
народження дітей у неї були дуже добрі стосунки із чоловіком та з часом
погіршилися. Приблизно 07 травня 2009 р. у вечорі вона вирішила піти до кафе у
м. Старобільську та запросила туди і ОСОБА_10 Так, у кафе ОСОБА_10
познайомилась із ОСОБА_9 приятелем її цивільного чоловіка. 09 травня 2009 р.
вона разом із своїми знайомими поїхали відпочивати на природу. Серед
відпочиваючих там також був дядько ОСОБА_10 - ОСОБА_37. Також туди приїхали
відпочивати і ОСОБА_10. Так, вона бачила як ОСОБА_11 спілкувався разом із
ОСОБА_9 та ОСОБА_37 і зробила для себе висновок, що вони знайомі. Про відносини
ОСОБА_10 та ОСОБА_9 їй нічого не відомо.
Показаннями
свідка ОСОБА_37 який в судовому засіданні пояснив, що є рідним дядьком
обвинуваченої ОСОБА_10 Про те, що ОСОБА_11 вбили йому стало відомо від його
сестри, тобто матері обвинуваченої, яка 22.04.2010 р. зателефонувала йому та
попрохала приїхати до м. Харкова. Протокол який був складений працівниками
міліції 22.04.2010 р. він підписував у міліції, із правами та обов'язками його
не знайомили. Крім цього під час вилучення мобільних телефонів він не був
присутній. Підпис свій поставив, так як був підозрюваним, примушувань до
підпису не було. Крім цього, у міліції до нього застосовувалась фізична сила,
однак з цього приводу нікуди не звертався. Також пояснив, що ОСОБА_11 скаржився
на хвору спину, у зв'язку з чим лікувався.
Показаннями свідка ОСОБА_38 який в судовому засіданні
пояснив, що у 2010 р. працював у міліції. Так, особисто вилучав мобільні
телефони, так як ОСОБА_10 давала свої пояснення в Ленінському РВ, а дома була
її мати, то він вилучив мобільні
телефони у її мати та в її присутності, номер ІМЕІ переписував шляхом
витягування батареї. Особисто в його присутності поняті підписували складений
протокол, заперечень з їх боку не було. Чи були дописки в протоколі він не зміг
спам'ятати та пояснив, що дописки в протоколі могли появитись, коли після складання
протоколу могли знайшли, ще телефон та вписав його до протоколу. Однак,
зазначив, що підписи у протоколі були поставлені понятими після його складання,
а у разі наявних дописок, бачити їх.
Показаннями
свідка ОСОБА_39 який в судовому засіданні пояснив, що на місце скоєння злочину
він прибув першим. Бачив, як з місця скоєння злочину вилучалась зв'язка ключів,
яка знаходилась біля трупа. Крім цього, пояснив, що труп знаходився в першому
підвальному приміщенні, мобільного телефону в руках у трупа не було. Огляд було
здійснено із застосуванням фото та відео засобів.
Явкою
з повинною ОСОБА_10 яку вона написала 23.04.2010 р., де послідовно та конкретно
описує свої взаємовідносини та особисте життя із чоловіком ОСОБА_11 Вказуючи,
що після народження дітей з чоловіком погіршились відносини, останній обмежував
її та дітей в матеріальному утриманні, принижував її, забороняв спілкуватись із
друзями. Крім цього, послідовно виклала обставини знайомства із ОСОБА_9 який
турботливо ставився до неї та її дітей. Вказує про розвиток та перебіг їх
відносин, в процесі чого ОСОБА_9 запропонував їй усунути її чоловіка, тобто як
вона зрозуміла, вбити. Після чого, почав розробляти план та питати її про
деталі життя і проведення основного часу ОСОБА_11 Так, вона в свою чергу
повідомила про систематичне відвідування на тривале перебування ОСОБА_11 у
гаражі, де знаходились його машини, про погріб який там знаходився, про деталі
місцезнаходження гаражу та його планування. Крім цього, обвинувачена ОСОБА_10
виклала конкретні деталі приїзду ОСОБА_9 до м. Харкова та про їх зв'язок та
передачу йому дублікату ключів від гаражу. (т.1 а.с.155-160)
Явкою
з повинною ОСОБА_9 яку він дав 25.04.2010 р., де він послідовно і чітко виклав
обставини знайомства із ОСОБА_10, про розвиток їх відносин. Про складне сімейне
життя ОСОБА_10 із чоловіком про його моральний та фізичний тиск на останньою.
Про те, що через деякий час таких розмов про знущання над ОСОБА_10 з боку її
чоловіка, він запропонував їй вбити ОСОБА_11 на що отримав згоду. Крім цього,
вказує, про те як ОСОБА_10 розповідала про образ життя чоловіка, про погріб,
який знаходиться в гаражі та запропонувала скоїти вбивство саме там. Оговорили
їх дії по приїзду його у м. Харків, про зв'язок, про всі деталі необхідні для
скоєння вбивства. (т.1 а.с.161-171)
Протоколом
допиту ОСОБА_10 в якості підозрюваної від 23.04.2010 р. та відеозаписом цього
допиту за участю її захисника, де видно як, ОСОБА_10 спокійно, послідовно
розповідає про обставини свого особистого життя. Крім цього, пояснює як вона
ставила до відому ОСОБА_9 про образ життя її чоловіка, про його цікавості, в
тому числі і автомобілями, про місце знаходження будинку та гаражу, про
передачу ОСОБА_9 ключів від хвіртки та гаражу. В день вбивства дзвонила та
відправляла смс - повідомлення ОСОБА_9 про дії чоловіка. Крім цього, навіть
робила зауваження своєму захиснику про необхідність слухати її уважно. Крім
цього, вказала на відсутність фізичного чи психічного тиску на неї з боку
працівників міліції. (т.1 а.с.183-191)
Протоколом
допиту ОСОБА_9 в якості підозрюваного від 25.04.2010 р. та обвинуваченого від
28.04.2010 р. та відеозаписом цих допитів за участю його адвоката, де ОСОБА_9
чітко виклав обставини готування та скоєння вбивства та допомогу з боку
ОСОБА_10 Підтвердив всі обставини які викладені ним у явці з повинною. Крім
цього, вказав на відсутність фізичного чи психічного тиску на нього з боку
працівників міліції. (т.1 а.с.211-217)
Протоколом
відтворення обставин та подій скоєння злочину від 27.04.2010 р. за участю обвинуваченого
ОСОБА_9 його захисника, експерта та понятих, де ОСОБА_9 розповів про обставини
скоєння злочину за участю ОСОБА_10 на місці скоєння злочину за допомогою
манекена показав порядок, механізм та локалізацію нанесення ножових поранень на
тілі ОСОБА_11 (т.4 а.с.1-8)
Висновком
експерта судово-медичної експертизи № 101728-Дм10 від 05.07.2010 р., згідно
якої встановлено, що показання дані ОСОБА_9 в ході відтворення обставин та
подій 27.04.2010 р. не розбігаються з об'єктивними судово-медичними даними
отриманими в ході вивчення трупа ОСОБА_11 у частині локалізації та механізмі
нанесення і колото-різаних поранень грудної клітки і шиї, та могли виникнути
при обставинах та в строк вказаний ОСОБА_9 (т.2 а.с.39-44)
Протоколом
огляду місця події від 22.04.2010 р., в ході проведення якого в підвальному
приміщенні гаражу за адресою: АДРЕСА_3,
було виявлено труп ОСОБА_11 (т.1 а.с.12-55).
Протоколом
виїмки від 22.04.2010 р., в ході якого було виявлено та вилучено мобільні
телефони марки «LG KG376» та «Samsung1900» (т.1 а.с.95)
Протоколом
виїмки від 25.04.2010 р., в ході проведення якої у ОСОБА_9 було виявлено та
вилучено спортивну сумку із особистими речами. (т.1 а.с.98)
Протоколом
виїмки від 25.04.2010 р. в ході проведення якого у ОСОБА_9 було виявлено та
вилучено мобільні телефони марок: «Samsung С 160» та «Samsung F 300»
Висновком
судово-медичної експертизи № 73728-Дм10 від 28.06.2010 р. встановлено
спричинені потерпілому ОСОБА_11 тілесні
ушкодження, їх кількість та локалізацію нанесення. Крім цього, вказано, що усі
колото-різані поранення від багаторазових (не менше 10 разів) дій, предмета,
якому властиві колючо-ріжучі властивості травмуючої поверхні, найбільш ймовірно
ножа, клинок якого був односторонньо гострим, гострокінцевий та мав обушок з
поперечним «П» образним січенням з вираженими ребрами, ширина клінка на рівні
максимального занурення (не менш 13 см.) складає приблизно 2,1 см. Крім того,
вказано, що причиною смерті ОСОБА_11 виявилась гостра кровотеча, що розвинулася
внаслідок множинних колото-різаних пошкоджень тулуба. Між цими тілесними
ушкодженнями та настанням смерті потерпілого - прямий причинно-наслідковий
зв'язок.
Висновком
судово-трасологічної експертизи № 118 від 15.05.2010 р. згідно якої, на
поверхнях циліндрів механізмів замків відсутні явно виражені сліди взаємодії
сторонніми предметами, в зв'язку з чим встановити факт взлому не надалось
можливим. (т.2 а.с.57-60).
Висновком
судово-імунологічної експертизи № 332-И10 від 26.04.2010 р. згідно якої, змиви,
вилучені в ході огляду місця події, виявлена кров людини, можливість виникнення
якої від ОСОБА_11 не виключається. (т.2а.с. 119-120)
Висновком
судово-імунологічної експертизи № 402-И10 від 08.06.2010 р., згідно якої, на
сумці, вилученої у ОСОБА_9 виявлена кров людини групи А с ізогемаглютином анті-
В, можливість виникнення якої від ОСОБА_11 не виключається (т.3 а.с.36-38)
Мобільними
телефонами: марки «LG KР501» імеі № НОМЕР_4 із сім картою мобільного оператора
«МТС» вилученим при особистому обшуку ОСОБА_10 24.04.2010 р.; «LG KG376», імеі
№ НОМЕР_5, вилученим у ОСОБА_40 22.04.2010 р.; «Samsung С 160», імеі № НОМЕР_6;
«Samsung F 300», імеі № НОМЕР_7, сім картою мобільного оператора «Джинс»,
вилученим у ОСОБА_9 25.04.2010 р.
Спортивною
сумкою із особистими речами вилученої у ОСОБА_9, яка містить на собі залишки
крові.
Обгорівшими
фрагментами одежі, виявлені та вилучені 27.04.2010 р. в ході проведення
відновлення обставин події за участю ОСОБА_9 який особисто показав місце
знищення речових доказів.
Шкіряною
курткою, брюками, футболкою вилучені в ХОБСМЕ в ході виїмки від 09.07.2010 р.
Роздруківками
телефонних з'єднань, наданих ЗАТ «Український мобільний зв'язок» на підставі
постанови апеляційного суду Харківської області.
Не
знайшли свого підтвердження в судовому засіданні пояснення обвинувачених, щодо
їх виключно дружніх стосунків, та про відсутність інтимних відносин між ними. В
судовому засіданні під час вивчення доказів по справі були оглянуті мобільні
телефони обвинувачених та вивчено їх зміст. Так, згідно роздруківок СТУ ПрАО «МТС
Україна» з 05.04.2010 р. по 22.04.2010 р. обвинувачені у телефонному режимі
з'єднувались 322 рази, ОСОБА_10 з номером ОСОБА_9- НОМЕР_1 та 28 з'єднання з
номером ОСОБА_9- НОМЕР_2, який був активовано тільки 20.04.2010 р., тобто за
два дні до скоєння вбивства. Також, встановлено, що з'єднання були тривалими,
часто в нічний час. Крім цього, телефони містять смс-повідомлення якими
обмінювалися обвинувачені, а зміст яких носить інтимний характер та вказують на
більш ніж дружні відносини між ними. Також, згідно змісту телефону ОСОБА_9, а
саме в папках «фото», містяться фотографії ОСОБА_10 в купальнику. Враховуючи
вищевикладене, суд прийшов до висновку, що між обвинуваченими були інтимні
відносини, що підтверджує показання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 викладені ними в явках
з повинною.
Крім
цього, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження і пояснення
обвинувачених щодо відсутності спільного умислу на вбивство ОСОБА_11 Так,
згідно роздруківок телефонних з'єднань, наданими оператором мобільного зв'язку
ЗАТ «Український мобільний зв'язок», щодо з'єднання мобільних телефонів
обвинувачених, проведеним аналізом дати, часу, місця розташування базової
станції, азимута та інтенсивності з'єднань між обвинуваченими, судом
встановлено, що напередодні скоєння вбивства, а саме 15.04.2010 р., ОСОБА_9
приїжджав до м. Харкова, де мав зустріч із ОСОБА_10, крім цього згідно місця
розташування базової станції, азимута вбачається, що ОСОБА_9 перебував і біля
будинку ОСОБА_10. Крім цього, згідно додатку до протоколу відновлення обставин та
подій скоєння злочину від 27.04.2010 р., а саме відеозапису, який був
переглянутий в судовому засіданні, видно як ОСОБА_9 вільно розповідає про
обставини та мету його приїзду в м. Харків напередодні скоєння вбивства, та
вбачається, що він мав зустріч із ОСОБА_10 та отримав від останньої ключі від
вхідної хвіртки дверей до гаражу та дверей гаражу, також, ОСОБА_10 показала
місце знаходження будинку та гаражу, а також обговорили деталі готування та
скоєння злочину, засобів зв'язку та повідомлення, що також підтверджує
показання обвинувачених викладені ними в явках з повинною.
Так,
в судовому засіданні під час вивчення речових доказів - мобільних телефонів
обвинувачених та потерпілого ОСОБА_11, згідно списку контактів телефонної
книжки, останнього, вхідних та вихідних дзвінків, не встановлено наявність
контакту ОСОБА_9 так як і телефонних з'єднань між ними. Однак, в судовому
засіданні згідно телефонних роздруківок наданих СТУ ПрАО «МТС Україна», встановлено, що ОСОБА_9 для відправки
смс-повідомлень та розмов із ОСОБА_10 22.04.2010 р. мав окрему сім-карту із
номером обслуговування - НОМЕР_2, яка була активована тільки 20.04.2010 р.
(міеіНОМЕР_6) на яку 22.04.2010 р. дзвонила тільки ОСОБА_10 Із телефонних
роздруківок номера НОМЕР_2, що належав ОСОБА_9, вбачається, що останній з
вказаного номера телефону спілкувався тільки з номером абонента - НОМЕР_3, що
належав ОСОБА_10 Так, напередодні скоєння вбивства 21.04.2010 р. на номер
НОМЕР_2, що належав ОСОБА_9 із номера ОСОБА_10 надходили смс-повідомлення о
10.30; 10.32; 10.42; 20.10; 20.33, 20.41; 21.48; 22.05; 22.10; 22.19 в
загальній кількості 10 штук. Безпосередньо в день вбивства 22.04.2010 р. на
вказаний номер ОСОБА_9 із номера ОСОБА_10 поступили смс-повідомлення о 10.07;
10.49; 10.51; 10.54; 10.58; 11.02; 11.08, а всього 7 штук та на номер ОСОБА_9 -
НОМЕР_1 о 13.49.
В
судовому засіданні обвинувачені не заперечували факту телефонних розмов між
ними в день вбивства ОСОБА_11 22.04.2010 р. Так, ОСОБА_10 пояснила, що про
приїзд ОСОБА_9 вона дізналася від чоловіка, а через деякий час їй подзвонив
ОСОБА_9 особисто та повідомив про свій приїзд. ОСОБА_9 в свою чергу, пояснив,
що дзвонив ОСОБА_10 один раз, а потім спілкувався з ОСОБА_10 шляхом надіслання смс-повідомлень з приводу
зазначення нею шляху до їх будинку. Однак, ОСОБА_10 спростовуючи пояснення
ОСОБА_9 з приводу зазначення нею напрямку до місця її проживання, шляхом
надіслання смс-повідомлень, та пояснила, що надсилала смс-повідомлення зі
змістом «смайлів».
Крім
цього, роздруківки телефонів, спростовують показання обвинувачених щодо
знаходження ОСОБА_9 в будинку ОСОБА_11 протягом близько півгодини. Так, вхідні
та вихідні смс-повідомлення за 22.04.2010 р. свідчать про те, що ОСОБА_9 прибув
на вулицю за місцезнаходженням базової станції по вул. Елізарова,1-а о 10.45 та
знаходився там до 10.54год. В подальшому ОСОБА_9 змінив своє місцезнаходження
та з 10.58 год. до 11.15 год. місцезнаходження базових станцій абонента з
номером НОМЕР_3, що належав ОСОБА_10 та абонента з номером НОМЕР_2 належного
ОСОБА_9 збіглися, а саме по вул. Елізарова,79 К1670. При цьому, на протязі 17
хвилин обвинувачені спілкувались один з одним за допомогою смс-повідомлень: 3
вихідні смс від ОСОБА_10 о 10.58год.; 11.02 год.; 11.08 год. та 2 вихідні від
ОСОБА_9 о 11.00 год.; та 11.15 год., тоді як, згідно пояснень обвинувачених
вони знаходились за одним столом на кухні та пили чай з потерпілим ОСОБА_11
Крім
цього, показання обвинувачених щодо знаходження ОСОБА_9 в будинку ОСОБА_11
спростовуються, поясненнями свідка ОСОБА_12, яка пояснила, що коли вибігла на
крики ОСОБА_10 про допомогу, то спитала, в останньої, що трапилось та зі слів
ОСОБА_10, їй стало відомо, що ОСОБА_11 повинен був поїхати на роботу, однак
вона побачила як він лежить у підвалі та не відповідає на телефонні дзвінки,
тобто про приїзд ОСОБА_9 та його відвідування гаражу разом із ОСОБА_11 не
повідомила. Згідно пояснень ОСОБА_41 який є батьком обвинуваченої, коли він
забрав ОСОБА_10 із Ленінського РВ після її допиту вона не повідомляла його про
приїзд ОСОБА_9 та спілкування останнього із ОСОБА_11 Так, виходячи із пояснень
свідка ОСОБА_20 їй також стало відомо зі слів ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_11
збирався на роботу та взявши із собою пакет із сміттям він пішов у гараж за
машиною та про приїзд ОСОБА_9, ОСОБА_10 також не повідомляла. Викладене
свідчить про те, що ОСОБА_10 виконувала свою частину спланованого разом із
ОСОБА_9 злочину, з метою вбивства та
безперешкодного виїзду останнього із м. Харкова.
Враховуючи
вищевикладене, суд приходить до висновку, що показання обвинувачених в частині
зустрічі ОСОБА_9 потерпілим ОСОБА_11 та перебування ОСОБА_9 в будинку ОСОБА_11
біля півгодини є неспроможними, та вважає, що знайшли своє підтвердження
показання обвинувачених викладені ними в явках з повинною, відповідно до яких
мається логічний зв'язок між прибуттям ОСОБА_9 та повідомлення про приїзд
ОСОБА_10, а також переховування ОСОБА_42 у підвалі, надходження смс-повідомлень
від ОСОБА_10 та прибуттям у погріб потерпілого ОСОБА_11
Також,
в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження пояснення обвинувачених
щодо відсутності їх телефонного спілкування після скоєння вбивства. Так, згідно
роздруківки дзвінків, вбачається, що по місцю базової станції вже по вул.
Елізарова,1-а, о 12.11 год. на номер НОМЕР_2, що належав ОСОБА_9 надійшов
дзвінок абонента з номером НОМЕР_3, що належав ОСОБА_10 із місцезнаходження
базової станції на вул. Елізарова, 79, К1670, тривалістю розмови 2 хвилини 7
секунд. Однак, із показань ОСОБА_9 вбачається, що він розмовляв із ОСОБА_10 та
сказав їй декілька слів, про що саме вони розмовляли він не пам'ятає, та
зазначив, що розмова стосувались або розпиленого в гаражі лаку, або бійки із
ОСОБА_11 Вказані пояснення ОСОБА_9 спростовуються поясненнями ОСОБА_10 Так,
виходячи з того, що ОСОБА_10 в судовому засіданні визнала свою вину за ч.1 ст.
396 КК України, тобто приховування злочину, вбачається, що 22.04.2010 р. о
12.11 год. під час розмови обвинувачених, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 про
скоєння ним, саме вбивства. Вищевикладене, підтверджується даними раніше
показаннями обвинувачених про скоєння злочину за домовленістю, вказані також і
у явці з повинною.
Крім
цього, при огляді та вивченні в судовому засіданні речових доказів, а саме
мобільного телефону «LGКР-501», який належить ОСОБА_10, встановлено, що
22.04.2010 р. з телефону обвинуваченої на номер мобільного телефону потерпілого
ОСОБА_11 до 14.06 год. дзвінків не надходило. Викладене, спростовує показання
обвинуваченої щодо розшукування чоловіка через дзвінки на його телефон до
спілкування із ОСОБА_9 о 12.11 год.
Згідно
зазначених телефонних роздруківок, вбачається, що 22.04.2010 р. о 13.49 год.
ОСОБА_10 із номера НОМЕР_3 було відіслано останнє смс-повідомлення на основний
номер ОСОБА_9 - НОМЕР_1, в той час, по місцю знаходження базової станції
абонента Харківська область,Чугуївський район, смт. Новопокровка, що
підтверджує показання ОСОБА_9 про знищення знарядь злочину і сім-карти з
номером НОМЕР_2, саме в Чугуївському районі.
Згідно
показань ОСОБА_9, вбачається, що після вбивства він забрав свою спортивну сумку
і пішов до своєї машини, де переодяг речі, які були в крові та поклав їх на
полик заднього сидіння. Однак, згідно висновків судово-імунологічної експертизи
№ 402-И10 від 08.06.2010 р., згідно якої, на сумці, вилученої у ОСОБА_9
виявлена кров людини групи А с ізогемаглютином анті- В, можливість виникнення
якої від ОСОБА_11 не виключається, спростовує в цій частині показання ОСОБА_9
та підтверджують дані ним раніше показання, щодо його переодягнення саме в
гаражі після вбивства ОСОБА_11 тобто ОСОБА_9 готувався до скоєння вбивства заздалегідь,
а тому знаходить своє логічне обґрунтування діям ОСОБА_10 щодо не повідомлення,
саме 22.04.2010 р. свідків, родичів та працівників міліції про приїзд та
спілкування ОСОБА_9 із ОСОБА_11
До
показань обвинуваченого ОСОБА_9 щодо боротьби з ОСОБА_11 у підвалі в результаті
якої останній душив його та свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_36 про те, що вони бачили
на шиї обвинуваченого ОСОБА_9 синці, суд відноситься критично, оскільки згідно
акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 2330 від 25.04.2010 р. вбачається,
що ОСОБА_9 заявив, що був затриманий працівниками міліції 24.04.2010 р. в м.
Донецьк. Міри фізичної дії на нього при затриманні не здійснювалися. Супротив
не здійснював. Вдягали наручники. Під час огляду ОСОБА_9 будь-яких уражень на
його тілі не виявлено. Крім цього, згідно
висновків експерта за постановою суду № 169728-Дм10 від 13.01.2012 р.
щодо спричинення тілесних ушкоджень, механізму та їх локалізації під час бійки
між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 за зміненими показаннями обвинуваченого, згідно повторному
відновленню обставин події 01.12.2011 р., вбачається, що при детальній оцінці
показань ОСОБА_9 у відношенні механізму утворення травм у ОСОБА_11 вбачаються
розбіжності судово-медичним даним конкретного механізму утворення уражень
показаних ОСОБА_9, у виді технічної складності доступу, для спричинення
колото-різаних уражень ОСОБА_11 Крім того, показання ОСОБА_9 про нанесення
ударів ножем в область живота справа ОСОБА_11 із положення лежачі не мають
відображення на тілі останнього. Також, експертом відмічено, що показання дані
ОСОБА_9 під час відновлення обставин події від 27.04.2010 р. в загалі не
розбігаються з об'єктивними судово-медичними даними отриманими в ході вивчення
трупа ОСОБА_11 в частині локалізації та механізмі утворення колото-різаних поранень
грудної клітки та шиї, та могли утворитися при обставинах та в строк, вказаний
ОСОБА_9 (т.9 а.с.93). Крім цього, згідно висновку експерта № 222-МК від
19.06.2012 р. щодо хаотичного нанесення ОСОБА_9 ножових поранень та знаходження
рук ОСОБА_11 на шиї ОСОБА_9, вбачається, що при детальній оцінці показань,
даних ОСОБА_9 в ході відображення обставин події від 01.12.2011 р., вбачається
невідповідність цих показань судово-медичним даним в частині конкретного
механізму спричинення колото-різаних поранень ОСОБА_11, показаними ОСОБА_9 та
при строгому врахуванню місцезнаходження вказаних учасників події (по
відношенню одного до одного), згідно показань ОСОБА_9, приймаючи до уваги
направлення поранених каналів, локалізацію та множинність поранень, а також
знаходження ножа в лівій руці ОСОБА_9 та знаходження рук ОСОБА_11 на шиї
ОСОБА_9, формування комплексу всіх колото-різаних поранень, встановлених при
вивченні трупа, виникнути не могли.
Враховуючи
вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність бійки між ОСОБА_9 та
ОСОБА_11 у підвалі, що підтверджує показання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дані ними
раніше щодо планування та готування вбивства ОСОБА_11 заздалегідь.
Суд
вважає, що показання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про те, що явки з повинною ними були
написані під впливом працівників міліції та під диктовку останніх, є
неспроможними, оскільки обставини які були викладені обвинуваченими, написані
із зазначенням дрібних подробиць особистого життя та скоєння в подальшому
злочину 22 квітня 2010 року. Так, обставини викладені ОСОБА_10 щодо народження
дітей, їх виховування, купування іграшок, поїздок її чоловіка за кордон, час
коли вона перебувала в м. Старобільськ Луганської області, знайомства із
ОСОБА_9, її взаємовідносин із чоловіком та їх знайомство, стосунки із свекрухою
та родичами не могли бути відомі працівникам міліції. Крім того, на відеозапису
допиту обвинувачених видно, як вони вільно в присутності своїх захисників,
розповідають про обставини свого знайомства та планування вбивства ОСОБА_11
Крім цього, особисто вказують на відсутність фізичного чи психічного впливу на
них з боку працівників міліції.
Тільки
під час розгляду справи в суді, обвинувачені заявили про тиск здійснений на них
працівниками міліції, в результаті чого було проведено перевірку органами прокуратури.
Згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.08.2010 р.
не було встановлено будь-яких порушень з боку працівників міліції.
Крім
цього, показання обвинувачених в частині здійснення на них тиску фізичного та
психічного характеру, спростовується відповіддю ОСУ ГУМВС України в Харківській
області № 36541 від 14.06.2011 р. та журналом реєстрації прибулих до ІТТ під
час прибуття в ізолятор тимчасового тримання, згідно якого ОСОБА_10 24.04.2010
р. о 18.00 год. та ОСОБА_9 25.04.2010 р. о 22.40 год. були опитані та оглянуті
черговим інспектором ІТТ на наявність тілесних ушкоджень та скарг на стан
здоров'я. Згідно якого скарг від обвинувачених не надходило, тілесні ушкодження
не зафіксовані За час перебування в ІТТ обвинувачені за медичною допомогою не
звертались. (т.8 а.с.36-38) Крім того, згідно довідки Харківського слідчого
ізолятора № 2284 від 10.06.2011 р., ОСОБА_10 під час доставки була оглянута
лікарем. Скарг від останньої не надходило, тілесних ушкоджень не виявлено. За
час знаходження в СІЗО 17.02.2011 р. була оглянута лікарем терапевтом,
встановлено діагноз - ОРЗ та 07.06.2010 р. в 5-му родильному будинку м. Харкова
було проведено аборт. (т.8 а.с.41) Також, згідно медичної довідки № 2283
Харківського слідчого ізолятора від 10.06.2011 р. згідно якої ОСОБА_9 під час
доставки був оглянутий черговим лікарем. Скарг від останнього, не надходило,
тілесних ушкоджень не виявлено. За час знаходження в СІЗО згідно медичної карти
за медичною допомогою не звертався (т.8 а.с.42).
Так,
даючи оцінку проведеній по справі прокурорській перевірці, неможливо не взяти
до уваги рішення Європейського суду з прав людини, а саме у справі (Кучерук
проти України), де Суд вказав на вимоги незалежності при перевірці тверджень
заявника про жорстоке поводження. Враховуючи, те що перевірка була призначена
старшим слідчим відділу СУ ГУМВС України в Харківській області згідно постанови
про виділ матеріалів для додаткової перевірки від 16.07.2010 р., а проведена органами прокуратури, тому суд
вважає, що перевірка була проведена неупередженим органом.
Доводи
захисту про те, що явки з повинною не можуть прийматись судом у якості доказів
та повинні бути визнані недопустимими в силу того, що були прийняті із
порушенням порядку, не є спроможними, оскільки згідно проведених допитів із
застосуванням відеозапису, також підтверджуються пояснення обвинувачених які
вони виклали у явках з повинною.
Крім
цього, не є спроможними доводи захисту і в частині визнання недопустимими
доказами телефонних роздруківок, враховуючи чисельність порушень які були
допущені під час виїмки мобільних телефонів, враховуючи, що свідки які були
допитані в суді з цього приводу юридично є необізнаними, а тому не розрізняли
слідчі дії, а факт підписання ними протоколів не заперечували. Враховуючи матеріали-роздруківок
телефонних з'єднань, наданими оператором мобільного зв'язку ЗАО «Український
мобільний зв'язок», на підставі постанови апеляційного суду Харківської області
про з'єднання мобільних телефонів та сім-карт, а саме дзвінків, смс-повідомлень
обвинувачених, проведеним аналізом часу, дати, місця розташування базових
станцій, азимута та інтенсивності з'єднань ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в період часу з
05.04.2010 р. по 23.04.2010 р., кількість цих з'єднань, а саме 350 разів, суд
приходить до висновку про належність та допустимість телефонних роздруківок у
якості доказу.
Таким
чином, суд вважає, що винність обвинувачених доказано повністю та кваліфікує
дії ОСОБА_9 за ч.2 ст.27, п.12 ч.2 ст. 115 КК України, як виконавця умисного
вбивства, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за
попередньою змовою групою осіб.
Дії
обвинуваченої ОСОБА_10, суд кваліфікує за ч.ч. 4,5 ст. 27, п.12 ч.2 ст. 115 КК
України, як підбурювача та посібника у вчиненні умисного вбивства, тобто
умисного противоправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого за
попередньою змовою групою осіб.
При
призначенні покарання, обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд враховує ступінь
тяжкості скоєного ними злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо
тяжким злочином, особи обвинувачених, роль та інтенсивність дій кожного з них у
вчиненні злочину, а також дані про особи обвинувачених, які раніше не судимі,
на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, за місцем проживання
та роботи характеризуються позитивно, настання тяжких наслідків від злочину,
злочином заподіяно матеріальні та моральні збитки, принесення ОСОБА_9
потерпілим своїх вибачень, не визнання обвинуваченими заявлених цивільних
позовів.
Обставинами,
що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 в силу ст. 66 КК України, судом
не виявлено.
Обставинами,
що обтяжують покарання обвинуваченого в силу ст. 67 КК України, судом не
встановлено.
Обставинами,
що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_10 в силу ст. 66 КК України, є
вчинення злочину в стані вагітності.
Обставинами,
що обтяжують покарання обвинуваченої в силу ст. 67 КК України, судом не
встановлено.
Враховуючи
ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи обвинувачених, не визнання
обвинуваченими своєї вини, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_9
та ОСОБА_10 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначає покарання
в межах санкції інкримінованої статті.
Потерпілі
ОСОБА_43 та ОСОБА_24 пред'явили до обвинувачених цивільні позов про
відшкодування матеріальних та моральних збитків. Так, ОСОБА_43 заявила
цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків які виразилися у
витратах при похованні сина на суму 9324 грн. 50 коп. та моральної шкоди в
розмірі 700000 грн. ОСОБА_24 заявив позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000 грн.
Суд,
вислухавши пояснення представників позивачів адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
які позовні вимоги підтримали, відповідачів та їх адвокатів,
вважає, що заявлені позови підлягають до задоволення в повному об'ємі. Так,
щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, то відповідно до положень
ст.ст. 10, 11 ЦПК України відповідачами були надані докази про відшкодування
матеріальних збитків. У зв'язку з позбавленням життя сина та батька
потерпілого, ОСОБА_43 та ОСОБА_24 зазнали моральні страждання, змушені були
змінити свої життєві стосунки, докладати додаткові зусилля для організації
свого життя, і суд з підстав статті 23 ЦК України, визначає розмір грошової
компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивачів на
підставі ст.1167 ЦК України солідарно у сумі - 700000 грн. на користь
потерпілої ОСОБА_43 та 500000 грн. на користь
потерпілого ОСОБА_24
Питання
про речові докази у справі суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
Запобіжний
захід ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд залишає без змін, у виді тримання під вартою в
Харківському СІЗО.
Керуючись
ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, судова колегія, -
засудила:
ОСОБА_9
визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 27, п. 12 ч.2 ст. 115 КК
України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15
(п'ятнадцять) років.
Початок
строку відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з дня проголошення вироку,
зарахувавши в строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 25 квітня
2010 року.
Запобіжний
захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний -
тримання під вартою в Харківському СІЗО.
ОСОБА_10
визнати винною у скоєнні злочину передбаченого ч.ч. 4,5 ст. 27, п.12 ч.2 ст.
115 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 15
(п'ятнадцять) років.
Початок
строку відбуття покарання ОСОБА_10 обчислювати з моменту проголошення вироку,
зарахувавши в строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 23.04.2010
року.
Запобіжний
захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний -
тримання під вартою в Харківському СІЗО.
Речові
докази у справі: - 14 окурків сигарет, 2 замки вхідної двері до гаражу, 2 замки
вхідної двері до підвалу гаражу, 2
тампони зі смивами речовини бурого кольору, 2 тампони із зішкрібами речовини
бурого кольору, двома відбитками тканини
відкоперовані на прозору липку смугу, 17 окурків сигарет - знищити, золоті сережки повернути ОСОБА_10,
мобільні телефони «LG KР501», «LG KG376», «Samsung С 160», «Samsung F 300»,
спортивну сумку чорного кольору, обгорілі фрагменти одежі, шкіряну куртку,
футболку, штани - знищити, роздруківку телефонних з'єднань залишити в
матеріалах справи.
Автомобіль
ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_8 повернути власнику.
Цивільні
позови ОСОБА_43 та ОСОБА_24 - задовольнити в повному об'ємі.
Стягнути
солідарно із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь
ОСОБА_43 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9324 (дев'ять
тисяч триста двадцять чотири) 50 копійок, а також в рахунок відшкодування
моральної шкоди в розмірі 700000 (сімсот тисяч) гривень.
Стягнути
солідарно із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на
користь ОСОБА_24 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000
(сімсот тисяч) гривень.
Стягнути
із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в дольовій частці по ? частині за проведення експертних
досліджень 2709 гр. 34 коп., тобто по 1354 гр. 37 коп.
Вирок
може бути оскаржено в апеляційний суд Харківської області через Ленінський
районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, ОСОБА_9 та
ОСОБА_10 з моменту вручення їм копії вироку.
Головуючий: підпис
Судді:
Отправить комментарий