Правоотношения
между компанией-заказчиком и арендованным персоналом, возникшие по договору
аутсорсинга могут быть признаны трудовыми. Обычно основанием для обращения в
суд в целях признания правоотношений трудовыми является нарушение трудовых прав
и гарантий.
Отношения
между компанией-заказчиком и работником имеют признаки трудовых, если:
-
не имели целью достижение конкретного результата работы компании-аутсорсера, а
работа была направлена на выполнении определенной продолжительной функции;
-
оплата была вознаграждением за процесс
работы, а не фактический материальный результат;
-
процесс и организация труда были регламентированы в большей мере
компанией-заказчиком, а не компанией-аутсорсером (определено рабочее место,
обязанность соблюдать правила и режим работы).
Как
правило суды не признают отношения трудовыми по формальным основаниям.
Например, суд отказал истцу в удовлетворении требования признать отношения
трудовыми на том основании, что "...заявление о приеме на работу и
трудовую книжку истец не подавал, им не доказана работа по правилам внутреннего
трудового распорядка с определением рабочего места и установлением заработной
платы по трудовому договору" (определение ВССУ от 07.06.2017 г. по делу №
333/6842/15-ц).
Рекомендуем
компаниям-заказчикам при заключении договоров аренды персонала:
-
убедиться в достаточности формальности трудоустройства арендованных работников у
компаниии-аутсорсера (наличие письменных трудовых договоров, наличие в
указанных договорах положений об условиях труда, в том числе относительно работ
в компании-заказчика, наличие оформленных ли трудовых книжек);
-
конкретизировать определение функций и услуг, предоставляемых
работниками-аутсорсерами, главной целью которых должен быть результат, а не
процесс их выполнения;
-
воздержаться от упоминаний в договоре деталей относительно процесса и
организации труда, а в отношении условий оплаты – указать оплату именно результата,
а не процесса выполнения.
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2017 року м. Київ
Колегія
суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоЛуспеника
Д.Д., суддів:Журавель В.І.,Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з
обмеженою відповідальністю «Запорізька компанія металевих конструкцій»,
Головного управління Держпраці у Запорізькій області, треті особи: Запорізька
міська рада, Запорізька обласна рада профспілок м. Запоріжжя, Запорізьке міське
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань,
про встановлення факту перебування у трудових відносинах, визнання
нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, визнання незаконним та
скасування акта за формою Н‑5,
зобов'язання скласти акти за формами Н-1 та Н-5 за касаційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року та
ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2016 року,
в
с т а н о в и л а :
У
серпні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю «Запорізька компанія металевих конструкцій» (далі - ТОВ
«ЗКМК»), Головного управління Держпраці у Запорізькій області, у якому просив:
встановити фактйого перебування в трудових відносинах ізТОВ «ЗКМК»як слюсаря зі
збирання металевих конструкцій з 17березня 2014 року по 31травня 2014 року та
внести запис у трудову книжку; визнати, що нещасний випадок, який стався з ним
01квітня 2014 року о 09 год. 00 хв. на підприємстві ТОВ «Запорізька компанія металевих
конструкцій» з позивачем таким, що пов'язаний з виробництвом; визнатинезаконним
і скасуватиакт за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування
нещасного випадку, що стався 01 квітня 2014 року о 09 год. 00 хв. на
підприємстві ТОВ «ЗКМК»,від 09 квітня 2014 року, який затверджений начальником
Територіального управління Держгірпромнагляду України в Запорізькій області
Бабенко О.П. 10 квітня 2014 року; зобов'язати провести повторне розслідуваннята
скластиновийакт Н-5 про нещасний випадок, що пов'язаний з виробництвом.
Позовні
вимоги обґрунтовані тим, що 17 березня 2014 року між ним та товариством був
укладений договір, який за юридичною природою є трудовим договором, на
виконання робіт слюсаря зі збирання металевих конструкцій з оплатою праці за
відрядними нарядами та із зобов'язанням зберігати майно роботодавця і
дотримуватися правил техніки безпеки, терміном з 18 березня 2014 року по 21
травня 2014 року.
На
підставі договору його допустили до роботи на ТОВ «ЗКМК», встановили режим
праціз 07 год. 00 хв. до 15 год. 30 хв. з перервою на обід з 11 год. 00 хв. до
11 год.30 хв. Роботодавець наказу про прийом на роботу не видав, не здійснив
запис в трудовій книжці з метою ухилення від податків і соціальних внесків,
проте здійснював щомісячно нарахування заробітної плати. Як працівник він
підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, входив у
підпорядкування до старшого майстра цеху. До підписання договору відповідачем
було направлено його до медичного закладу для проходження медичної комісії на
предмет відповідності виконання зазначеної роботи, яка відноситься до робіт зі
шкідливими умовами праці.
01
квітня 2014 року біля 09 год. 30 хв. при виконанні трудових обов'язків
автонавантажувач під управлінням ОСОБА_8 наїхав йому на праву ногу переднім
колесом, внаслідок чого він отримав травму у вигляді пошкодження правої ноги.
Висновком МСЕК від 09 жовтня 2014 року йому встановлено ІІ групу інвалідності.
Наказом Територіального управління Держгірпромнагляду України у Запорізькій
області № 134-р від 02 квітня 2014 року утворена комісія з розслідування
нещасного випадку, що стався з ним 01 квітня 2014 року. За результатами роботи
комісії складено акт форми Н-5 від 09квітня2014 року. В акті викладений
висновок комісії про те, що відповідно до листа Територіальної державної
інспекції України з питань праці у Запорізькій області договір,укладений між
ним та ТОВ «ЗКМК» є цивільно-правовим, атому нещасний випадок не пов'язаний з
виробництвом.
Рішенням
Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року, залишеним без
змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2016 року, у
задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
У
касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального
права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати
рішення судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно
до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02
червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий
спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених
процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання
чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду
справ Верховним Судом.
У
зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним
процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши
суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів судової палати у
цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно
до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне
застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи
узадоволенні позову, суди виходили із того, що
позивач не перебував з ТОВ «ЗКМК»
у трудових відносинах, а працював на підставі цивільного договору, тому
нещасний випадок, який з ним стався, не пов'язаний з виробництвом, що
унеможливлює застосування до таких правовідносин норм трудового права та
положень Порядку розслідування нещасних випадків на виробництві.
Колегія
суддів погоджується із такими висновками.
Згідно
з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності», нещасний випадок - це обмежений в часі
подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи
середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок
яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Процедура
проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах
та організаціях незалежно від форм власні або в їх філіях, представництвах,
інших відокремлених підрозділах врегульована «Порядком проведення розслідування
та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на
виробництві», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30
листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок).
Дія
цього Порядку згідно пункту 2 поширюється на: власників підприємств або
уповноважені ними органи; працівників, у тому числі іноземців та осіб без
громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір
(контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем; фізичних
осіб-підприємців членів фермерського господарства, членів особистого
селянського господарства, осіб, які працюють за договором укладеним відповідно
до законодавства.
Згідно
з п. п. 5 п. 38 Порядку, факт перебування потерпілого у трудових відносинах з
роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але
потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому
порядку Державною службою з
питань праці на запит голови
спеціальної комісії або у судовому порядку.
Судами
установлено, що між ОСОБА_6 та ТОВ «ЗКМК» був укладений договір на виконання
робіт підряду № 2 від. 17 березня 2014 року. Відповідно до умов зазначеного
договору, ОСОБА_6як виконавець зобов'язався на власний ризик виконувати роботи
зі збирання металоконструкцій, а ТОВ «ЗКМК» (замовник) мав на підставі акта
прийому-завдання виконаних робіт прийняти роботи та виплатити виконавцеві
винагороду.
01
квітня 2014 року біля 09 год. 30 хв. при перевезенні балок на майданчик
складення металевих конструкцій вони почали розкручуватися, для уникнення
пошкодження балона балкою, який знаходився поруч на візку, позивач намагався
притримати балку, при цьому послизнувся і впав, в цей момент автонавантажувач під
управлінням ОСОБА_8 наїхав на праву ногу позивача переднім колесом
автонавантажувача. Внаслідок цього позивачу була завдана травма у вигляді
пошкодження правої ноги. Висновком МСЕК від 09 жовтня 2014 року ОСОБА_6
встановлено ІІ групу інвалідності.
Наказом
Територіального управління Держгірпромнагляду України у Запорізькій області №
134-р від 02 квітня 2014 року утворена комісія з розслідування нещасного
випадку, що стався з ОСОБА_6 01 квітня 2014 року. За результатами роботи комісії
складено акт форми Н-5 від 09 квітня 2014 року. В акті викладений висновок
комісії про те, що відповідно до листа Територіальної державної інспекції
України з питань праці у Запорізькій області договір,укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «ЗКМК» є цивільно-правовим, а тому
нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом.
За
змістом ч. 1 ст. 21 КЗпП України (тут і далі у редакції, чинній станом на
момент виникнення спірних правовідносин), трудовим договором є угода між
працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим
ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати
роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому
розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений
ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну
плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно
положень ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в
письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи
розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування
працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ
чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до
роботи.
Виходячи
зі змісту ст. 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та
забезпечення трудових функцій працівника. Згідно зі ст. 626 ЦК України
цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на
встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто
предметом трудового договору є праця людини, а предметом цивільно-правових
відносин - результат такої праці.
Роботу
за договором підряду особа виконує на свій ризик з використанням власних
матеріалів, або матеріалів замовника, між тим, як трудовий договір передбачає,
що робітник не несе відповідальності за загибель предмета його праці,
підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та забезпечується
всім необхідним для діяльності.
Вимоги
ст. ст. 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати
обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх
підтвердження доказів.
Кожна
сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього
Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у
справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).
Відповідно
до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд
встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і
заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх
представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів,
речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За
вимогами ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та
безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для
суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість,
достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок
доказів у їх сукупності.
Відмовляючи
у позові, суди, повно та всебічно дослідивши обставини, щодо яких виник спір,
врахувавши зміст вимог і заперечень сторін та належно оцінивши здобуті докази,
виходили із того, що позивач не довів обставини його праці в ТОВ «ЗКМК»
слюсаремзі збирання металевих конструкцій з 17 березня 2014 року по 31 травня
2014 року за трудовим договором, оскільки заяву про прийняття на роботу та
трудову книжку позивач не подавав, ним
не доведено роботу за правилами внутрішнього трудового розпорядку із
визначенням робочого місця та обумовленням заробітної плати за трудовим
договором. На підставі встановленого дійшли висновку про те, що правовідносини
сторін є цивільно-правовими та спрямовані на отримання результатів праці
позивача у виконанні підрядних робіт зі збирання металоконструкцій з
відповідною оплатою праці.
Згідно
ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи
касаційної скарги не спростовують висновків судів.
Відповідно
до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо
визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись
ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у
х в а л и л а:
Касаційну
скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення
Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду
Запорізької області від 31 травня
2016 року залишити без змін.
Ухвала
оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д.
Луспеник
Судді:
В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф.
Хопта
С.П. Штелик
Отправить комментарий